Рішення

від 03.07.2020 по справі 479/146/19

КРИВООЗЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

479/146/19

2/479/10/20

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 червня 2020 року смтКриве Озеро

Кривоозерський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Репушевської О.В.,

за участю секретаря судового засідання Добровольської І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального судового провадження цивільну справу №479/146/19 за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського виробничого підприємства "Рутенія-М" про визнання договору оренди землі недійсним,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача ОСОБА_2 , за ордером серія МК №81769 від 14 травня 2019 року,

представник відповідача Осипенко В.В. ,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПСВП "Рутенія - М" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зареєстрованої у відділі Держкомзему Кривоозерського району 29 грудня 2011 року за №482390004000485, посилаючись на те, що не укладав та не підписував спірного договору оренди.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, підтримав відзив від 25 лютого 2019 року, відповідно до якого вважає позов безпідставним, необґрунтованим, та просив до позовних вимог застосувати строки позовної давності.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Положеннями ст.215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5,6 ст.203 цього Кодексу саме на момент вчинення правочину.

Згідно положень ч.3 ст.203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (загальна умова дійсності правочину).

Згідно положень ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною.

Виняток з цього правила стосується фізичних осіб, які через хворобу або фізичні вади не можуть підписатись власноручно. В такому випадку за дорученням такої особи та в її присутності текст правочину підписує інша особа. При цьому, підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, має бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, розташованої в межах території Тридубівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2.66 га, кадастровий номер: 4823984200:01:000:0855, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №502940 від 14 жовтня 2009 року(а.с.6).

Згідно договору оренди земельної ділянки без номера від 10 грудня 2010 року, зареєстрованого у відділі Держкомзему Кривоозерського району 29 грудня 2011 року за № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 надав земельну ділянку площею 2.66 га, кадастровий номер: 4823984200:01:000:0855 у строкове платне користування Приватному сільськогосподарському виробничому підприємству "Рутенія-М" на строк 15 (п`ятнадцять) років(а.с.8-11).

Представник позивача в судовому засіданні наполягав, що позивач згоду на передачу своєї земельної ділянки відповідачу не надавав, відповідно вказаний договір з ПСВП "Рутенія-М" 10 грудня 2010 року не укладав.

За даними висновку №7626/7627/19-21 експертів додаткової судово-технічної та почеркознавчої експертизи від 04 лютого 2020 року підтверджується, що підписи від імені ОСОБА_1 в графі: "Орендодавець" договору оренди земельної ділянки від 10 грудня 2010 року, зареєстрованого у відділі Держкомзему Кривоозерського району 29 грудня 2011 року за № НОМЕР_1 , виконано не самим позивачем ОСОБА_1 , а іншою особою(а.с.81-86).

Отже, підпис від імені позивача ОСОБА_1 на спірному договорі вчинено іншою особою без дотримання положень ст.207 ЦК України, а також за відсутності належної довіреності, наданої за вимогами ст.ст.244, 245 ЦК України.

Таким чином, в судовому засіданні доведено, що вищевказаний договір оренди землі власник земельних ділянок ОСОБА_1 як сторона в договорі не підписував, не знайомився з умовами договору щодо об`єкту оренди, строку його дії, розміру орендної плати та порядку її виплати, інших істотних умов, визначених договорами.

Враховуючи наведене, а також обов`язкову наявність в договорі оренди землі певних істотних умов та обов`язкову державну реєстрацію цього договору, суд вважає, що відсутність особистого підпису сторони в договорі оренди землі свідчить про те, що сторони не узгодили щодо істотних умов договору, передбачених Законом.

На підставі викладеного, суд вважає доведеним, що під час укладання спірного договору, його текст було підписано від імені позивача сторонньою особою, яка не мала належних повноважень на вчинення такої дії. А тому, не можна вважати, що сторони досягли усіх істотних умов договору оренди землі, передбачених положеннями ст.15 Закону України "Про оренду землі", що є підставою для визнання спірного договору недійсним.

Таким чином, законні права ОСОБА_1 щодо права володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд були порушені, тому суд вважає вимоги позивача про визнання спірного договору оренди землі недійсним законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив клопотання застосування строків позовної давності вказуючи про те, що позивач отримував орендну плату, чим фактично визнав та схвалив наявність договірних правовідносин з ПСВП "Рутенія -М" на умовах оспорюваного договору.

В суді ОСОБА_1 пояснив, що дійсно ПСВП "Рутенія -М" з 2010 р. користувалося його земельною ділянкою, за що він отримував плату, однак договірних відносин з приводу саме оренди землі не існувало, а користування земельною ділянкою було зумовлено лише усною домовленістю між ним та ПСВП "Рутенія -М", та лише у 2018 році йому стало відомо про наявність спірного договору оренди землі.

Відповідач не подав суду доказів, які б спростовували вказані доводи позивача. Зокрема, ПСВП "Рутенія -М" не подало доказів того, що ОСОБА_1 отримував від товариства орендну плату, підписував з цього приводу відповідні документи і таким чином був обізнаний про існування орендних відносин з відповідачем.

Інших доказів на підтвердження доводів про те, що позивач був обізнаний з фактом існування орендних відносин з ПСВП "Рутенія -М" відповідачем не подано.

Твердження представника відповідача про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки йому увесь час було відомо про особу, яка обробляла його земельну ділянку, не доведено факту отримання ОСОБА_1 оспорюваного договору оренди у 2010 році є безпідставними.

Згідно положень ст.257, ч.1 ст.261 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 2 липня 2003 року №174, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 липня 2003 року за №641/7962 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що реєстрація договору оренди землі здійснюється виключно орендарем. Відповідно до п. 9.4. Порядку для реєстрації договору оренди землі представник орендаря земельної ділянки - юридичної особи пред`являє оператору (реєстратору) документи, в тому числі і договір оренди земельної ділянки.

З цього приводу позивач вказав, що реєстрація оспорюваного договору оренди землі, якого він не підписував, здійснювалась ПСВП "Рутенія-М", який зобов`язаний був передати орендодавцю після реєстрації один примірник договору, що ним зроблено не було. Як вказував ОСОБА_1 , про факт існування оспорюваного договору оренди землі, тобто про порушення свого права йому стало відомо, коли він отримав копію договору оренди землі у 2018 році. До 2018 року він не міг знати про порушення свого права, оскільки договору оренди землі із ПСВП "Рутенія -М" не підписував.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України при розгляді справи №6-48цс15(постанова від 22 квітня 2015 року).

Інших доказів, які б спростовували вказані обставини, матеріали справи не містять, тому суд приходить до переконання, що позовну заяву подано в межах строку позовної давності.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача суд стягує понесені ним та документально підтверджені судові витрати у загальному розмірі - 13077.20 грн., з яких: 768.40 грн. - витрати по сплаті судового збору, 6028.80 грн. - витрати по оплаті вартості судово-почеркознавчої експертизи від 02 вересня 2019 року, 6280.00 грн. - витрати по оплаті вартості судово-почеркознавчої експертизи від 04 лютого 2020 року.

На підставі зазначеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 263-265, 280-282, 355 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського виробничого підприємства "Рутенія-М" про визнання договору оренди землі недійсним - задовольнити .

Визнати договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 4823984200:01:000:0855, зареєстрованого у відділі Держкомзему Кривоозерського району 29 грудня 2011 року за №482390004000485, укладений 10 грудня 2010 року між Приватним сільськогосподарським виробничим підприємством "Рутенія-М" та ОСОБА_1 - недійсним .

Стягнути з Приватного сільськогосподарського виробничого підприємства "Рутенія-М", код ЄДРПОУ: 32093761 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , сплачені судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді витрати у загальному розмірі - 13077.20 грн., з яких: 768.40 грн. - витрати по сплаті судового збору, 6028.80 грн. - витрати по оплаті вартості судово-почеркознавчої експертизи від 02 вересня 2019 року, 6280.00 грн. - витрати по оплаті вартості судово-почеркознавчої експертизи від 04 лютого 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Кривоозерський районний суд, який відраховується з дня складення повного судового рішення

Дата складення повного судового рішення - 03 липня 2020 року.

Суддя :