Рішення

від 02.07.2020 по справі 904/87/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2020р. Справа № 904/87/20 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Пармагрупп , м. Київ

До: Приватного акціонерного товариства Дніпровський металургійний завод , м. Дніпро

Про: стягнення 4 274 261, 85 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

Секретар судового засідання Броян А.Р.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Монагарова О.Я. (представник);

Від відповідача: Сіренко Ю.В. (адвокат)

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ Пармагрупп (позивач) звернувся до господарського суду з позовом до ПрАТ Дніпровський металургійний завод (відповідач) про стягнення 4 274 261, 85 грн. (в т.ч.: 3 434 626, 63 грн. - основна заборгованість; 586 084,56грн. - пеня; 147 688, 95 грн. - інфляційні втрати у розмірі; 105 861,71 грн. - 3% річних) заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх обов`язків із своєчасної оплати поставленого позивачем товару за договором №94/2018 від 12.01.18р. (укладеним між сторонами).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.20р. (суддя Петренко Н.Е.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 21.01.20.

11.02.20р. від ПрАТ ДМЗ (відповідач) надійшов відзив на позов , в якому той заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи (поміж-іншим), що договір №94/2018 від 12.01.18р. є недійсним, оскільки він був підписаний комерційним директором Фроловою Д.Б., а згідно статуту ПрАТ ДМЗ не передбачено можливості передоручати право укладання договорів іншим особам, окрім генерального директора, який має право вчиняти такі правочини виключено особисто. Враховуючи зазначене, правочини укладені шляхом підписання видаткової накладної та товарно-транспортної накладної до договору поставки №94/2018 від 12.01.18р., є не дійсними в силу закону, а саме відповідно до ч.1. ст. 215 ЦК України. Окрім того, заперечував проти розміру інфляційних витрат та 3% річних, надав свій контррозрахунок, згідно якого розмір інфляційних втрат складає 139 102, 35 грн. та 3% річних складає 103 321, 08грн.

24.02.20р. від ТОВ Пармагрупп (позивач) надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечував проти обставин , викладених у відзиві на позов, зазначаючи, що договір №94/2018 від 12.01.18р. є дійсним, підписаний уповноваженою особою відповідача; позивачем надано достатньо доказів на підтвердження визнання відповідачем укладеного в інтересах товариства договору №94/2018 від 12.01.18р. (в т.ч.: платіжне доручення №101478 від 21.09.18р., №101657 від 26.09.18р. про здійснення відповідачем попередньої оплати за договором; відповідь відповідача від 20.06.19р. №107/2862 на вимогу позивача про погашення заборгованості від 20.05.19р. №2005/1 підписана Т.в.о. Генерального директора ПрАТ ДМЗ , яка не містить заперечень ні щодо дійсності договору, ні щодо факту прийняття товару за видатковими та товарно-транспортними накладними, у зв`язку з підписанням останніх особами, повноваження яких заперечує у відзиві на позов. У цій відповіді на вимогу позивача відповідач визнав заборгованість у повному обсязі і вказав орієнтовані строки проведення остаточних розрахунків за договором. Також зазначав, що первинні документи на виконання договору №94/2018 від 12.01.18р. містять достатні дані про проведену господарську операцію і разом з відповіддю відповідача на вимогу позивача беззаперечно свідчать про прийняття відповідачем товару, поставленого позивачем на умовах договору №94/2018 від 12.01.18р. з відповідними додатками. Окрім того, зазначив, що ним було вірно розраховано інфляційні втрати та 3% річних.

25.02.20р від відповідача надійшла заява про врегулювання спору за участю судді, обґрунтована тим, що під час внутрішньої перевірки оформлених первинних документів укладених відповідачем з контрагентами, були виявлені порушення оформлення первинних документів, зокрема і договору №94/2018 від 12.01.2018, укладеного між позивачем та відповідачем. Так, відповідач зазначає, що має намір мирного врегулювання спору, що передбачає вчинення ряду заходів для належного оформлення виконання договору №94/2018 від 12.01.2018, встановлення порядку та графіку погашення заборгованості, а також інших умов.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.20р.( суддя Петренко Н.Е.) заяву ПрАТ Дніпровський металургійний завод про врегулювання спору за участю судді задоволено. Ухвалено провести процедуру врегулювання спору у справі № 904/87/20 за участю судді. Спільну нараду за участю сторін (їх повноважних представників) в межах процедури врегулювання спору за участю судді призначено на 17.03.2020.

10.03.20р. від позивача надійшла заява про припинення врегулювання спору за участю судді.

Ухвалою суду від 11.03.20р. (суддя Петренко Н.Е.) припинено процедуру врегулювання спору за участю судді та поновлено провадження у справі № 904/87/20; ухвалено передати справу № 904/87/20 для визначення іншого судді в порядку, встановленому статтею 32 ГПК України. У зв`язку з чим за розпорядженням керівника апарату суду № 406 від 13.03.20 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи , за результатом якого справу № 904/87/20 передано на розгляд судді Васильєву О.Ю. Ухвалою суду від 16.03.20р. справу було прийнято до свого провадження.

03.04.20р. від ПрАТ ДМЗ (відповідач) надійшов відзив на позов , в якому той заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав , зазначених у раніше поданому відзиві на позов. Окрім того, зазначав, що у позивача відсутнє право вимоги за договором поставки, оскільки надані позивачем документи на підтвердження своїх вимог не відповідають вимогам законодавства України та положенням договору №94/2018 від 12.01.18р. Відповідно до п.4.3. договору покупець має право затримати оплату товару до надання постачальником повного комплекту належним чином оформленої документації, при цьому термін оплати, вказаний у пункті 4.1. договору збільшується на період надання документів, зазначених у п.2.3. договору , оформлених належним чином.

01.07.20р. на електрону адресу суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до часу ухвалення рішення господарським судом Дніпропетровської області про затвердження плану санації ПрАТ ДМЗ до відкриття провадження у справі про банкрутство. Клопотання обґрунтоване посилання не те, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за договором поставки №94/2018 від 12.01.18р. включені до Плану санації ПрАТ ДМЗ до відкриття провадження у справі про банкрутство. Відповідач після затвердження господарським судом Дніпропетровської області плану санації ПрАТ ДМЗ до відкриття провадження у справі про банкрутство повністю оплатить суму основного боргу за договором поставки №94/2018 від 12.01.18р. протягом строку , встановленого цим планом санації, та за таких обставин у справі №904/87/20 буде відсутній предмет спору та виникне необхідність закриття провадження у справі на підставі п.2. ч.1. ст. 231 ГПК України в частини стягнення з відповідача суми основного боргу.

По справі було оголошено перерву з 16.06.20р. по 02.07.20р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

12.01.18р. між ПрАТ Євраз Дніпровський металургійний завод (правонаступник - ПрАТ ДМЗ , покупець) та ТОВ Пармагрупп (постачальник) укладено договір №94/2018, відповідно до умов якого та специфікації від 29.01.18р. до договору (а.с.18) постачальник за видатковою накладною №890 від 01.11.18р. , товарно-транспортною накладною №00001 від 01.11.18р. та довіреністю на отримання товару №231002 від 23.10.18р. (а.с.25-28) здійснив поставку на користь покупця товару на загальну суму 6 966 090, 00 грн. з урахуванням ПДВ; а покупець відповідно до п.3 специфікації до договору зобов`язався здійснити оплату товару на наступних умовах: 50% передплата, 50% - по факту поставки протягом 45 календарних днів з моменту надання рахунків - фактур і видаткових накладних за фактично поставлений товар.

Згідно п.5.специфікації до договору від 29.01.18р. умова про перехід права власності на товар від постачальника до покупця: при перевезенні автомобільним транспортом право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати поставки.

Відповідно до п.2.2. договору базисні умови, строки поставки товару, а також відвантажувальні реквізити, узгоджуються сторонами в специфікаціях (додатках) до цього договору.

На кожну поставлену партію товару постачальник повинен надати покупцю наступні документи: рахунок-фактуру - 1 примірник (оригінал); сертифікат якості виробника/паспорт на товар-1 примірник ( оригінал або копія, завірена печаткою постачальника); видаткову накладну -1 примірник (оригінал) та необхідну кількість копій в залежності від виду транспорту; податкову накладну - складені в електронній формі з дотриманням вимог щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, з електронним підписом уповноваженої особи та з реєстрацією в Єдиному реєстрі податкових накладних, в порядку, передбаченому п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України; інші документи, перераховані в Специфікації (додатку); зазначені вище документи при поставці товару автотранспортом надаються постачальником одночасно з товаром, а при поставці залізничним транспортом - не пізніше, ніж через 2 робочих дні з дати прибуття товару до покупця; в зазначених вище документам поруч з найменуванням товару зазначається код УКТ ЗЕД такого товару з дотриманням вимог, вказаних в п.1.2 договору. (п.2.3. договору).

Згідно п. 4.1. договору оплата вартості партії товару (платежі) здійснюється в гривнях, на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі , на умовах оплати узгоджених сторонами у відповідній специфікації (додатках) до цього договору; у цьому випадку, умови оплати поширюються тільки на партії товару, передбачені такими специфікаціями ( додатками).

Підставою для оплати узгодженої до відвантаження партії товару є виставлений постачальником рахунок. (п.4.3. договору).

Відповідно до п.4.3. договору (поміж-іншим) у випадку, коли документи, зазначені в 2.3. договору, не надані постачальником у встановлений в п.2.3. договору строк або оформлені постачальником неналежним чином (з порушення чинного законодавства та умов цього договору), про що покупець направляє постачальнику відповідне повідомлення про порушення умов п.2.3. договору , покупець має право затримати оплату товару до надання постачальником повного комплекту належним чином оформленої документації, при цьому строк оплати, вказаний у пункті 4.1. договору збільшується на період надання документів, зазначених у п.2.3. договору, оформлених належним чином; також в даному випадку, штрафні санкції до покупця за порушення строків розрахунків за договором не застосовуються, три проценти річних за користування чужими грошовими коштами та індекс інфляції не нараховується та не сплачуються покупцем.

В п. 8.7. договору (з урахуванням змісту протоколу розбіжностей від 18.01.18р., а.с.19) сторони погодили, що у разі порушення строків оплати, узгоджених сторонами у специфікаціях (додатках) до цього договору , покупець сплачує на користь постачальника неустойку в розмірі 0,5% від суми не оплаченого товару за кожен день прострочення; сплата неустойки не звільняє покупця від зобов`язань з оплати товару. (а.с.12-14).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №890 від 13.02.18р. на загальну суму 6 966 090, 00 грн. (а.с.25). Відповідач згідно до платіжних доручень №101478 від 21.09.18р. та №101657 від 26.09.18р. здійснив часткову оплату поставленого позивачем товару на загальну суму 3 531 463, 37 грн. (а.с.20-21).

Однак відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань поставлену на його адресу продукцію у встановлений договором строк у повному обсязі не оплатив. У зв`язку з чим позивач 20.05.20р. звернувся до відповідача з вимогою (вих.№2005/1 від 20.05.19р.) про погашення заборгованості за поставлений за договором товар в розмірі 3 434 626, 63 грн. та просив в строк до 31.05.19р. сплатити вищезазначену заборгованість (а.с.29-30). Вищезазначену вимогу відповідач отримав 26.06.19р. (що підтверджується відповідним поштовим повідомленням органів зв`язку, а.с.31).

У відповіді №107/2862 від 20.06.19р. на вищезазначену претензію (вимогу) відповідач (в особі т.в.о. Генерального директора Баш В.О.) повідомив позивача, що в ПрАТ ДМЗ заплановане здійснення грошового переказу на рахунок позивача в період з серпня по вересень 2019р. Також повідомив, що при наявності можливості заборгованість буде погашена достроково (а.с.32).

У зв`язку з тим, що відповідач в обумовлені договором та у своїй відповіді №107/2862 від 20.06.19р. на претензію строки оплату поставленого товару не здійснив, позивач був вимушений звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача 3 434 626, 63 грн. заборгованості за неоплачений відповідачем за договором №94/2018 від 12.01.18р. товар. Окрім того, позивач відповідно до п.8.7. договору та приписів ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу: 586 084,56грн. - пені; 147 688, 95 грн. - інфляційні втрати у розмірі; 105 861,71 грн. - 3% річних (а.с.3-4).

Судом перевірено розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, порушень не виявлено. На час прийняття рішення у справі відповідачем доказів погашення заборгованості (з урахування пені, інфляційних втрат та 3% річних) не надано.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України). За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України). У відповідності із ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.(ст.525 ЦК України).

Згідно ч.3-4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідачем жодних доказів, на спростування обставин, викладених у позовній заяві не надано. А тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заперечення відповідача викладені у відзивах на позов, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, які підтверджують факт поставки товару та визнання відповідачем наявності заборгованості перед позивачем, зазначеної у позовній заяві.

Окрім того - суд вважає за необхідне зазначити, що специфікація від 29.01.18р. до договору №94/2018 від 12.01.18р. , видаткова накладна №890 від 01.11.18р., товарно-транспортна накладна №00001 від 01.11.18р. та довіреність на отримання товару №231002 від 23.10.18р. містять обов`язкові реквізити , встановлені ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (996-14) , зокрема прізвища та посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення від імені сторін, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від імені отримувача товару; наявні відомості про довіреність (дата видачі , номер), на підставі якої посадову особу підприємства відповідача було уповноважено на здійснення господарської операції .

Також суд враховує, що відповідач в порушення вимог п.4.3. договору не направляв постачальнику (позивачу) повідомлення про порушення умов договору (стосовно не надання документів, зазначених в 2.3. договору, у встановлений строк або оформлення їх постачальником неналежним чином (з порушення чинного законодавства та умов цього договору); що у сукупності свідчить про те, що підчас прийняття відповідачем товару у нього були відсутні будь-які зауваження щодо товаро - супровідних документів до постачальника.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у цій справі до часу ухвалення рішення господарським судом Дніпропетровської області про затвердження плану санації ПрАТ ДМЗ до відкриття провадження у справі про банкрутство, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до приписів ст. 227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: 1) смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво; 2) необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи; 3) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції; 4) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді; 5) об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

Згідно з п.3.16. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. N 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (поміж-іншим): статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов`язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Враховуючи вищевикладене та той факт, що у справі №904/3325/20 (що розглядається господарським судом Дніпропетровської області) ще не порушено провадження у справі про банкрутство ПрАТ ДМЗ , а ухвалою суду від 24.06.20р. призначено лише судове засідання на 20.07.20р. по розгляду заяви ПрАТ ДМЗ про затвердження плану санації ПрАТ ДМЗ до відкриття провадження у справі; клопотання відповідача про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

Також, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат в розмірі 20 000,00 грн. на послуги адвоката, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути не співрозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Позивачем в обґрунтування понесення ним витрат на оплату послуг адвоката надано договір про надання професійної правничої допомоги від 20.12.19р., розрахунок вартості послуг з надання правничої допомоги від 20.12.19р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1172 на ім`я Моногарової О. Я ., платіжні доручення №367 від 20.12.19р. та №370 від 24.12.19р. про сплату на користь ПП Юридична фірма Закон і право 20 000, 00 грн., акт приймання-передачі наданих послуг від 18.06.20р. (а.с.33-35,36-37, 41-42, 212).

Враховуючи вищезазначене та відсутність будь-яких заперечень відповідача стосовно розміру адвокатських витрат, понесених позивачем, ці витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 13, 74, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з відповідача - Приватного акціонерного товариства Дніпровський металургійний завод (49064, м. Дніпро, вул. Маяковського, буд.3; код ЄДРПОУ 05393056) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Пармагрупп ( 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 18, офіс 214; код ЄДРПОУ 38958404): 3 434 626, 63 грн. - основної заборгованості; 586 084,56грн. - пені; 147 688, 95 грн. - інфляційних втрат; 105 861,71 грн. - 3% річних; 64 113, 93 грн. - витрат на сплату судового збору та 20 000, 00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 07.07.2020р.

Суддя О.Ю.Васильєв