Рішення

від 06.07.2020 по справі 905/804/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.07.2020 Справа № 905/804/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Харакоза К.С.,

секретар судового засідання Стрюкова А.О.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Столиця ЛТД", м.Київ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля", Добропілля, Донецька область,

про стягнення 37391,00 грн.,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Столиця ЛТД", м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля", Добропілля, Донецька область, про стягнення 37391,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем строків оплати поставленої продукції за договором поставки №7132-ДУ-УМТС-Т від 10.10.2018 року, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг в сумі 21714,00грн., нараховані 3% річних в сумі 1499,10 грн., пеня в сумі 10687,80 грн., інфляційні втрати в сумі 3490,10 грн.

Також в позовній заяві ТОВ "Столиця ЛТД" просило суд стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн. та на професійну правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн.

Ухвалою суду від 04.05.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/804/20; справу №905/804/20 вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Після відкриття провадження у справі позивач не надав суду будь-яких документів по суті спору.

Відповідач письмового відзиву не надав, про відкриття провадження у справі №905/804/20 повідомлений належним чином. Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвала суду від 04.05.2020 була надіслана відповідачу на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та вручена 13.05.2020.

Крім того, ухвала суду від 04.05.2020 про відкриття провадження у справі № 905/804/20 розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України.

Станом на 06.07.2020 рік відзив на позовну заяву суду не наданий.

19.05.2020 до суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" від 19.05.2020, в якому представник відповідача просить суд надати строк для подачі відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня закінчення карантину.

За приписами ч.2 ст. 161 ГПК України відзив на позовну заяву є аявою по суті справи.

Частинами 8, 9 ст.165 ГПК України визначено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Статтею 251 ГПК України передбачені особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні, згідно з якою, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Суд враховує, що відповідно до статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 із змінами і доповненнями, якою встановлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин та заборонено, зокрема, проведення всіх масових заходів, а також регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні (крім перевезення легковими автомобілями), перевезення пасажирів метрополітенами м. Києва, Харкова і Дніпра та залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому) тощо.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-ІХ доповнено розділ Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України пунктом 4 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)."

Разом з цим, подане відповідачем клопотання від 19.05.2020 про надання строку для подачі відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня закінчення карантину не має обґрунтування неможливості подачі відзиву на позовну заяву у строк встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 04.05.2020 року.

Враховуючи необхідність забезпечення прав осіб на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), встановлені строки карантину, визначені Кабінетом Міністрів України, та послаблення останнього, зокрема в частині відновлення роботи адвокатів (постанова Кабінету Міністрів України від 4 травня 2020 р. №343), з метою забезпечення стабільного здійснення судочинства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про надання строку для подачі відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня закінчення карантину.

За висновками суду, відповідач мав реальну можливість надати суду відзив на позовну заяву, а також всі існуючі докази в обґрунтування своєї позиції.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст.178 вказаного нормативно-правового акту.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

10.10.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Столиця ЛТД" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (далі - покупець) було укладено договір поставки №7132-ДУ-УМТС-Т (далі-договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі - продукція), у асортименті, кількості, строки, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому договорі і специфікаціях, які є невід`ємною частиною до цього договору.

Покупець зобов`язується прийняти і сплатити поставлену в його власність продукцію у відповідності з умовами цього договору (п.1.2 Договору).

За змістом п.4.3. Договору постачальник зобов`язаний надати покупцю наступні документи: рахунок; податкову накладну; видаткову накладну; відповідні товаросупровідні накладні (залізничну/товарно-транспортну накладну); сертифікат якості заводу-виробника та/або паспорт.

Відповідно до п.4.8. Договору зобов`язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції в розпорядження покупця в узгоджене місце призначення поставки в належної якості, комплектності, асортименті, кількості, в строки, з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в договорі і специфікаціях до договору. Зобов`язання покупця вважаються виконаними з моменту оплати поставленої продукції.

Згідно п. 5.4 Договору, розрахунки за поставлену продукцію за цим договором здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом п`яти робочих днів з 90 календарного дня з дати поставки продукції, на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору. Датою оплати є дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Згідно п. 6.8. Договору, в разі несвоєчасної оплати за отриману продукцію, покупець за письмовою вимогою постачальника сплачує позивачеві неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати від вартості своєчасно не сплаченої продукції, однак не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції.

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Згідно специфікації від 02.10.2019 року відповідачу була поставлена наступна продукція: мертель шамотний МШ-36 , кількість - 4,700 тн, на загальну суму 21714,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №1016-02 від 16.10.2019 року, товарно-транспортною накладною № Р1016-02 від 16.10.2019 року.

Вказана продукція була отримана уповноваженими особами відповідача без зауважень та заперечень згідно нарядів на отримання ТМЦ №928 від 07.10.2019 ОСОБА_1 .

Факт отримання від позивача товару з боку відповідача за вищевказаним договором не спростований.

Як вбачається з матеріалів справи, разом із товаром та товаросупроводжувальними документами, відповідачу було передано для здійснення оплати за отриману продукцію рахунок №1016-02 від 16.10.2019 року на загальну суму 21714,00 грн.

Вказане відповідачем не заперечується.

Проте, за твердженням позивача, за отриманий товар відповідач в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого перед позивачем виникла заборгованість з основного боргу в сумі 21714,00грн.

07.02.2020 року позивачем на адресу відповідача був направлений лист-вимога, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Столиця ЛТД" просило відповідача протягом 3 днів з моменту отримання претензії перерахувати на рахунок товариства 21714,00 грн. заборгованості за договором постачання №7132-ДУ-УМТС-Т від 10.10.2018.

Станом на теперішній час відповідачем не проведено оплати за отриманий товар в повному обсязі, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення: основного боргу в сумі 21714,00грн., нарахованих 3% річних в сумі 1499,10 грн., пеня в сумі 10687,80 грн., інфляційні втрати в сумі 3490,10 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача до виконання грошових зобов`язань.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору №7132-ДУ-УМТС-Т від 10.10.2018.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір №7132-ДУ-УМТС-Т від 10.10.2018 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Умовами договору поставки сторонами було обумовлено, що розрахунки за поставлену продукцію здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом п`яти робочих днів з 90 календарного дня з дати поставки продукції, на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 договору (п.5.4 Договору).

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, за висновками суду, строк виконання грошового зобов`язання у спірних правовідносинах визначається за правилами статті 692 Цивільного кодексу України, тобто оплата товару за накладними пов`язана з моментом його прийняття.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Суд враховує, що за приписами п.4.7 Договору поставки, датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупроводжувальних документах, наданих постачальником. При поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на видатковій накладній.

Так, наявна в матеріалах справи видаткова накладна №1016-02 від 16.10.2019 року має позначку представника покупця про отримання товару 17.10.2019 року.

З огляду на викладене, відповідач остаточно повинен був розрахуватись протягом п`яти робочих днів з 90 календарного дня з дати поставки продукції, - до 20.01.2020 включно.

Отже, факт поставки позивачем товару відповідачу підтверджений матеріалами справи та відповідачем не оспорений. За весь час після отримання товару відповідач не заявив позивачу будь-яких претензій щодо якості товару, його походження, відсутності необхідних документів чи з пропозицією повернути товар з будь-яких причин.

При отриманні товару відповідачем не подавалось жодних заперечень щодо неналежності виконання позивачем прийнятих на себе за договором зобов`язань з поставки товару.

Враховуючи вище наведені норми законодавства та встановлені судом фактичні обставини щодо отримання відповідачем товару за договором №7132-ДУ-УМТС-Т від 10.10.2018, специфікації від 02.10.2019, видаткової накладної від 16.10.2019 та товарно-транспортної накладної від 16.10.2019 року, у останнього виникло зобов`язання з його оплати.

Сплату вищевказаної суми заборгованості боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, контррозрахунку заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Таким чином, відповідач свої зобов`язання за договором №7132-ДУ-УМТС-Т від 10.10.2018 щодо оплати поставленого товару в обумовлені договором строки не виконав, а отже прострочив виконання зобов`язання у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України. Доказів зворотного суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних щодо стягнення основного боргу в сумі 21714,00 грн.

Щодо стягнення пені за договором в сумі 10687,80грн., інфляційних втрат в сумі 3490,10грн., та 3% річних в сумі 1499,10 грн. за період з 22.01.2020 по 15.04.2020, господарський суд зазначає наступне.

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов`язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

За приписами ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Як встановлено судом, сторони визначили, що в разі несвоєчасної оплати за отриману продукцію, покупець за письмовою вимогою постачальника сплачує позивачеві неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати від вартості своєчасно не сплаченої продукції, однак не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції (п.6.8. Договору).

Здійснивши перевірку розрахунку пені за період з 22.01.2020 по 15.04.2020 за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА:ЗАКОН, суд дійшов висновку, що сума пені за простроченими зобов`язання відповідача по оплаті продукції за договором постачання, з урахуванням граничного показника 5 % від вартості неоплаченої продукції становить - 1095,79грн., у зв`язку з чим заявлена позивачем сума пені підлягає частковому задоволенню.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 22.01.2020 по 15.04.2020 за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА:ЗАКОН, господарський суд встановив, що він є арифметично невірним, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню - в сумі 151,29 грн.

Судом перевірений розрахунок інфляційних втрат позивача за період з 22.01.2020 по 15.04.2020 та визнано його невірним, оскільки період нарахування не відповідає вимогам п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", відповідно до якого розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як було встановлено судом, відповідач зобов`язаний був сплатити на користь позивача заборгованість у строк до 20.01.2020 (включно), у зв`язку з чим нарахування інфляційних втрат має здійснюватися з лютого 2020 року.

За розрахунком суду за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА:ЗАКОН розмір інфляційних втрат за період з лютого 2020 по березень 2020 становить суму 108,05грн., яка підлягає стягненню.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково.

Щодо заявлених позивачем до стягнення 10500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом із тим згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно приписів ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 1-4 ст. 126 ГПК України).

Як вбачається, позивачем заявлено про віднесення на відповідача витрат на правову допомогу в сумі 10500,00 грн.

В підтвердження надання адвокатських послуг позивачу було надано суду: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3261 видане Оплімаху Артему Вікторовичу 24.06.2009 року; ордер серії ДН №038450 виданий 07.02.2020; договір №010618 від 01.06.2018 року про надання правничої допомоги, укладений між адвокатом Оплімах А.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Столиця ЛТД"; додаткова угода №13 від 07.02.2020 року до договору №010618 від 01.06.2018 року про надання правничої допомоги; акт приймання-передачі наданих юридичних послуг (правової допомоги) №12/01 від 15.04.2020 року;

Згідно акту наданих юридичних послуг (правової допомоги) №12/01 від 15.04.2020 року, відповідно до умов договору №010618 від 01.06.2018 року, адвокатом Оплімах А.В. були надані послуги на загальну суму 10500,00 грн., з яких:

-1500,00 грн. - зустріч, консультація Клієнта (директора), аналіз наданих документів (договору, первинної документації тощо), узгодження правової позиції щодо стягнення заборгованості з ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" за договором поставки поставки №7132-ДУ-УМТС-Т від 10 жовтня 2018 року, неустойки у вигляді пені, трьох відсотків річних та інфляційних збитків;

- 1500,00 грн. - підготовка та відправлення листа-вимоги адресованого ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля";

- 7500,00 грн. - підготовка та подача до господарського суду Донецької області позовної заяви про стягнення основної суми заборгованості, пені, трьох відсотків річних та інфляційних збитків (а також їх розрахунок) з ТОВ ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля".

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Враховуючи те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вказано колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Так, із матеріалів справи вбачається, що позивач заявив до стягнення з відповідача 10500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на наведене, суд враховує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору поставки. У спорах такого характеру, за відсутності особливостей поставки товару у спірних правовідносинах, відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо факту поставки товару і його часткової оплати, судова практика є сталою (тим більше, що відповідач навіть не заперечує поставку і суму позовної вимоги).

Крім того, спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Матеріали справи 905/804/20 не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час. Так, до позовної заяви додані договір поставки №7132-ДУ-УМТС-Т від 10.10.2018 року, специфікація від 02.10.2019 року, видаткова накладна №1016-02 від 16.10.2019 року, товарно-транспортна накладна № Р1016-02 від 16.10.2019 року, рахунок №1016-02 від 16.10.2019 року.

Тобто, це всі документи, що були надані позивачем і стосуються суті спору.

Виходячи з принципу співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); враховуючи час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, господарський суд, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання позивача про розподіл судових витрат і стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00грн.

У відповідності до ст. 129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Столиця ЛТД" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" про стягнення 37391,00 грн. - задовольнити частково, в сумі 23069,13 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (85043, Донецька область, м. Добропілля, м. Білицьке, вул. Красноармійська, б.1А, код ЄДРПОУ 37014600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Столиця ЛТД" (02096, м.Київ, вул. Сімферопільська, б.13А; код ЄДРПОУ 41067653) основну заборгованість в сумі 21714,00грн, 3% річних в сумі 151,29 грн., пеню в сумі 1095,79грн.; інфляційні втрати в сумі 108,05грн.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1296,87 грн.; витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 06.07.2020.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.

Суддя К.С. Харакоз