Постанова

від 27.10.2020 по справі 905/804/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2020 р. Справа № 905/804/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М. , суддя Істоміна О.А. , суддя Попков Д.О.,

без виклику учасників справи,

розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання за наявними в справі матеріалами апеляційну скаргу відповідача - ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» (вх. № 1878Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 06 липня 2020 року (повний текст складено 06.07.2020) у справі № 905/804/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця ЛТД» , м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» , м. Добропілля Донецької області,

про стягнення 37391,00 грн,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2020 року ТОВ «Столиця ЛТД» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» про стягнення 37391,00 грн по договору поставки від 10.10.2018 № 7132-ДУ-УМТС-Т, зокрема: 21714,0 грн основного боргу; 1499,10 грн 3% річних; 10687,80 грн пені та 3490,10 грн інфляційних втрат; також просить стягнути судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн та на професійну правничу допомогу в розмірі 10500,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем своїх обов`язків щодо строку оплати поставленої продукції, визначеного п. 5.4 договору поставки від 10.10.2018 № 7132-ДУ-УМТС-Т.

Відповідач відзиву на позовну заяву Господарському суду Донецької області не надав, 19.05.2020 на електронну поштову скриньку суду надіслав клопотання, в якому просив надати строк для подачі відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня закінчення карантину, встановленого на всій території України у зв`язку з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 06.07.2020 у справі № 905/804/20 (суддя Харакоз К.С.) відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про надання строку для подачі відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня закінчення карантину з підстав відсутності обґрунтувань щодо неможливості подати відзив у строк, встановлений судом. Позовні вимоги задоволено частково на суму 23069,13 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача основну заборгованість в сумі 21714,00 грн, 3% річних в сумі 151,29 грн, пеню в сумі 1095,79 грн, інфляційні втрати в сумі 108,05 грн. Відмовлено в частині позовних вимог про стягнення 14321,87 грн, з яких: 9592,01 грн пені; 1347,81 грн 3% річних та 3382,05 грн інфляційних втрат. Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 1296,87 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

Рішення мотивовано тим, що 10.10.2018 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 7132-ДУ-УМТС-Т, згідно з умовами якого позивач зобов`язався поставити відповідачу, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості, строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в договорі і специфікаціях, які є невід`ємною частиною до договору. ТОВ «Столиця ЛТД» (позивач) 17.10.2019 згідно Специфікації від 02.10.2019 поставило ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» (відповідачу) продукцію - «мертель шамотний МШ-36» у кількості 4,700 тонн на загальну суму 21714,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною від 16.10.2019 № 1016-02 та товарно-транспортною накладною від 16.10.2019 № Р1016-02. Вказана продукція отримана уповноваженою особою відповідача Кущ Іриною Віталіївною згідно наряду на отримання ТМЦ № 928 від 07.10.2019 без зауважень та заперечень. Разом з продукцією та супроводжувальними документами позивач надав відповідачу рахунок на оплату від 16.10.2019 № 1016-02 на загальну суму 21714,00 грн. Відповідач протягом строку на оплату поставленої продукції, визначеного п. 5.4 договору поставки від 10.10.2018 № 7132-ДУ-УМТС-Т, оплату за отриману продукцію не провів. Позивач 07.02.2020 на адресу відповідача направив лист-вимогу, в якій вимагав протягом 3 днів з моменту отримання цієї вимоги перерахувати на його рахунок 21714,00 грн заборгованості за договором поставки від 10.10.2018 № 7132-ДУ-УМТС-Т, але відповідач зазначену вимогу не задовольнив, оплату за отриманий товар не здійснив, тому суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення основного боргу на суму 21714,00 грн.

Суд першої інстанції здійснив самостійно перерахунок заявлених позивачем до стягнення пені та 3% річних та визначив, що надані позивачем розрахунки пені та 3% річних за період з 22.01.2020 по 15.04.2020 є невірними, тому дійшов висновку про стягнення з відповідача пені в сумі 1095,79 грн та 3% річних в сумі 151,29 грн, та в задоволені вимог про стягнення 9592,01 грн пені та 1347,81 грн 3% річних відмовив. В частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 3382,05 грн суд відмовив, оскільки позивачем невірно визначено період нарахування інфляційних втрат з 20.01.2020 по 15.04.2020 за неповні місяці. Отже, зважаючи на те, що заборгованість мала бути сплачена відповідачем у строк до 20.01.2020, періодом нарахування інфляційних втрат є період з лютого 2020 року по березень 2020 року, тому задоволенню підлягають інфляційні втрати на суму 108,05 грн.

Повний текст зазначеного рішення складено 06.07.2020 та його копію 14.07.2020 отримано відповідачем - ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» , що підтверджується зворотним поштовим рекомендованим повідомленням № 8500100621934 (а.с. 85).

ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» (відповідач) 24.07.2020 звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги посилається на п. 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України № 540-IX від 30.03.2020 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) , та зазначає, що судом безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про надання строку для подачі відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня закінчення карантину, оскільки відповідно до Роз`яснення Верховного Суду щодо продовження процесуальних строків від 22.04.2020, процесуальні строки продовжуються автоматично. Також скаржник посилається на те, що Наказом № 19 від 28.03.2020 на підприємстві відповідача - ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» оголошено простій та Наказом № 37 від 29.05.2020 продовжено простій на невизначений строк, що, на думку відповідача, унеможливило подання відзиву на позовну заяву в межах строку, визначеного судом - до 14.05.2020.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 у справі № 905/804/20 у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в порядку та розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір» , апеляційну скаргу відповідача залишено без руху на підставі п. 2 ч. 3 ст. 258, чч. 2, 6 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України та надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Після усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2020 у справі № 905/804/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, встановлено строк до 28.09.2020 для подання відзиву, заяв та клопотань по апеляційній скарзі, повідомлено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами, апеляційну скарга буде розглянута протягом 60 днів з дня постановлення цієї ухвали.

Копія зазначеної ухвали, яка 03.09.2020 була направлена листом з поштовим рекомендованим повідомленням № 6102253055625 на юридичну адресу позивача - ТОВ «Столиця ЛТД» (02096, м. Київ, вул. Сімферопольська, 13 А , оф. 121), адресату вручена не була та повернулась до суду апеляційної інстанції з довідкою працівника відділення поштового зв`язку: неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача .

21.09.2020 за вх. № 8948 до Східного апеляційного господарського суду засобами поштового зв`язку надійшло клопотання ТОВ «Столиця ЛТД» (позивача), в якому заявник, посилаючись на неотримання від відповідача копії апеляційної скарги, просить надіслати на його електронну адресу копію апеляційної скарги та продовжити строк для надання відзиву на апеляційну скаргу.

Враховуючи, що станом на 22.09.2020 позивачем не була отримана копія апеляційної скарги, направлена відповідачем цінним листом з описом вкладення від 24.07.2020 № 5140013437208, що підтверджується роздруківкою відповідної довідки про відстеження поштового відправлення з офіційного сайту АТ УКРПОШТА , судом апеляйційної інстанції 22.09.2020 за вих. № 1044 було надіслано на електронну адресу ТОВ «Столиця ЛТД» (позивача) копію апеляційної скарги.

05.10.2020 за вх. № 9490 до Східного апеляційного господарського суду засобами поштового зв`язку надійшло письмове пояснення ТОВ «Столиця ЛТД» , в якому позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, з посиланням на те, що протягом розгляду справи місцевим господарським судом в період з 04.05.2020 (відкриття провадження по справі) до 06.07.2020 (прийняття оскаржуваного рішення по справі судом) мало місце послаблення карантинних заходів, скаржник не був позбавлений можливості надіслати до суду відзив на позовну заяву. Зазначає, що в апеляційній скарзі не зазначено, в чому саме полягає неправомірність оскаржуваного рішення суду, які саме обставини, що мають значення для справи, не встановлені або неправильно встановлені судом, і як це вплинуло на вирішення спору по суті.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 та ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, у разі здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами, досліджує докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, судове засідання не проводиться.

Дослідивши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача та письмовому поясненні позивача, в порядку спрощеного (письмового) провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.05.2020 у справі № 905/804/20 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Попереджено відповідача, що в разі ненадання відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи на підставі ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України. Роз`яснено, що відповідно до ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право подати клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Копія зазначеної ухвали, яка 06.05.2020 була направлена листом з поштовим рекомендованим повідомленням № 6102231960278 на юридичну адресу відповідача - ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» вручена адресату 13.05.2020, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на зазначеному поштовому рекомендованому повідомленні (а.с. 71).

Таким чином, п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, встановлений ухвалою від 04.05.2020 у справі № 905/804/20 про відкриття провадження по справі, спливає 28.05.2020.

ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» (відповідач) вимоги суду не виконало, відзив або будь-яких пояснень чи заперечень на позовну заяву в строк, встановлений судом не надало, правом щодо подання клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін не скористалося, відповідного клопотання не подало.

Натомість, 19.05.2020 за вх. 04-18/1764 представник ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» (відповідача) - адвокат Скиба О.С. надіслав на електронну поштову скриньку Господарського суду Донецької області клопотання, в якому, посилаючись на п. 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України № 540-IX від 30.03.2020 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) , просив надати строк для подачі відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня закінчення карантину, встановленого до 22.05.2020 на всій території України.

Господарський суд Донецької області рішенням від 06.07.2020 у справі № 905/804/20 відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача у зв`язку з тим, що карантинні заходи послаблено Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343, відповідач про відкриття провадження по справі та необхідність подання відзиву на позовну заяву повідомлений належним чином, але станом на 06.07.2020 відзив на позовну заяву суду не надав, неможливість подати відзив не обґрунтував та не довів належними доказами.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, зважаючи на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 на підставі ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 встановлено з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на всій території України карантин та заборонено, зокрема, проведення всіх масових заходів, а також регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні (крім перевезення легковими автомобілями), перевезення пасажирів метрополітенами м. Києва, Харкова і Дніпра та залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому) тощо.

Діяльність операторів поштового зв`язку та служб кур`єрської доставки на період карантину не припинялася.

Постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239 та від 22.04.2020 № 291 подовжено дію запровадженого на всій території України карантину до 24.04.2020 та до 11.05.2020 відповідно.

30.03.2020 був прийнятий Закон України № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким доповнено розділ Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України пунктом 4, за приписами якого процесуальні строки, зокрема щодо подання відзиву, подовжуються на строк дії карантину, запровадженого на території України на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 карантин подовжено до 22.05.2020. Разом з тим, зазначеною постановою послаблено дію карантинних обмежень, зокрема дозволено з 12.05.2020 відновити діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів тощо та проведення заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 термін карантину продовжено до 22.06.2020 та в регіонах, в яких здійснюється послаблення протиепідемічних заходів, дозволено поновити: з 22.05.2020 - регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 - перевезення пасажирів метрополітенами; з 01.06.2020 - перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому) між регіонами, а також міжобласні пасажирські перевезення автомобільним транспортом між регіонами.

Таким чином, зважаючи на послаблення карантинних заходів Постановами Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 та від 20.05.2020 № 392, протягом усього періоду розгляду справи з 04.05.2020 (відкриття провадження по справі) до 06.07.2020 (прийняття судом рішення по справі) та враховуючи, що діяльність операторів поштового зв`язку та служб кур`єрської доставки на період карантину не припинялася, відповідач не був позбавлений можливості подати до суду відзив на позовну заяву в строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі від 04.05.2020, зокрема шляхом надіслання відзиву засобами поштового зв`язку або на поштову електронну скриньку суду. Втім, відповідач відзив на позовну заяву в письмовому або електронному вигляді не надав ні в строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі від 04.05.2020, ні навіть до моменту прийняття судом рішення по справі від 06.07.2020, неможливість подати відзив не обґрунтував та не довів належними доказами, тому у місцевого господарського суду були відсутні підстави для задоволення клопотання представника ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» від 19.05.2020 за вх. 04-18/1764 про надання строку для подачі відзиву на позовну заяву.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на впровадження простою на підприємстві відповідача - ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» на підставі Наказів від 28.03.2020 № 19 та від 29.05.2020 № 37 відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки зазначена обставина не була відповідачем заявлена до суду першої інстанції з наданнням документальних підтверджень.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі Мусієнко проти України, no. 26976/06, від 20.01.2011).

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пп. 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно з ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Враховуючи необхідність недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду справи впродовж розумного строку та зважаючи на те, що карантинні обмеження з 12.05.2020 були послаблені, але відповідач не скористався своїм процесуальним правом надати відзив на позовну заяву в письмовому або електронному вигляді, неможливість подати відзив не обґрунтував та не довів належними доказами, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що місцевим господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про надання строку для подачі відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня закінчення карантину та розглянуто справу за наявними в ній документами відповідно до вимог ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 10.10.2018 між ТОВ «Столиця ЛТД» (постачальником) та ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» (покупцем) укладено договір поставки № 7132-ДУ-УМТС-Т, згідно з умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцю, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити продукцію виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості, строки, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому договорі і специфікаціях, які є невід`ємною частиною до цього договору (а.с. 22-34).

Відповідно до п. 4.1 договору поставки від 10.10.2018 № 7132-ДУ-УМТС-Т, поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, по цені, з якісними характеристиками та в строки, узгоджені сторонами в Специфікаціях до договору.

За змістом п. 4.3 зазначеного договору, постачальник зобов`язаний надати покупцю наступні документи: рахунок; податкову накладну; видаткову накладну; відповідні товаросупровідні накладні (залізничну/товарно-транспортну накладну); сертифікат якості заводу-виробника та/або паспорт.

У відповідності до п. 4.7 договору, датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця на відповідних товаророзпорядчих документах.

Згідно з п. 4.8 договору, зобов`язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції покупцю в узгоджене місце призначення поставки в належній якості, комплектності, асортименті, кількості, в строки, з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в договорі і специфікаціях до договору. Зобов`язання покупця вважаються виконаними з моменту оплати продукції.

Порядок розрахунків та умови оплати сторони визначили в розділі 5 договору поставки від 10.10.2018 № 7132-ДУ-УМТС-Т, згідно з якими розрахунки за поставлену продукцію за цим договором здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом п`яти робочих днів з 90 календарного дня з дати поставки продукції, на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору. Датою оплати є дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця (п. 5.4 договору).

Специфікацією від 02.10.2019 до договору поставки від 10.10.2018 № 7132-ДУ-УМТС-Т сторони визначили, що ТОВ «Столиця ЛТД» (постачальник) у строк до 31.10.2019 має поставити ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» (покупцю) на умовах DDP («ИНКОТЕРМС-2010) продукцію - мертель шамотний МШ-36 кількістю 4,700 тонн на загальну суму 21714,00 грн (а.с. 36).

В пункті 5 Специфікації від 02.10.2019 до договору поставки від 10.10.2018 № 7132-ДУ-УМТС-Т сторони визначили, що розрахунки за поставлену продукцію здійснюються впорядку та в строки, передбачені договором.

Позивач - ТОВ «Столиця ЛТД» 17.10.2019 на виконання умов договору поставки від 10.10.2018 № 7132-ДУ-УМТС-Т та Специфікації від 02.10.2019 до зазначеного договору на підставі видаткової накладної № 1016-02 від 16.10.2019 (а.с. 38) та товарно-транспортної накладної № Р1016-02 від 16.10.2019 (а.с. 39) поставив відповідачу продукцію на загальну суму 21714,00 грн. Вказана продукція отримана відповідачем без зауважень та заперечень уповноваженою особою - Кущ І.В., яка діяла на підставі наряду на отримання ТМЦ № 928 від 07.10.2019 (а.с. 40).

У відповідності до умов п. 4.3 договору поставки від 10.10.2018 № 7132-ДУ-УМТС-Т, разом з продукцією та супроводжувальними документами на неї позивач надав відповідачу рахунок на оплату від 16.10.2019 № 1016-02 на загальну суму 21714,00 грн (а.с. 41).

Таким чином, враховуючи, що поставка продукції була здійснена 17.10.2019 по видатковій накладній № 1016-02 від 16.10.2019 (а.с. 38), згідно з п. 5.4 договору поставки від 10.10.2018 № 7132-ДУ-УМТС-Т, оплату поставленої продукції відповідач мав здійснити у строк до 20.01.2020 (протягом п`яти робочих днів з 90 календарного дня від дати поставки продукції).

Відповідач оплату поставленої продукції в сумі 21714,00 грн в строки, визначені п. 5.4 договору не здійснив.

Позивач 07.02.2020 за вих. № 070220 направив на адресу відповідача лист-вимогу, в якій вимагав протягом 3 днів з моменту отримання вимоги перерахувати на його рахунок 21714,00 грн заборгованості за договором поставки від 10.10.2018 № 7132-ДУ-УМТС-Т. Відповідач вимогу позивач не задовольнив, отриману продукцію не оплатив (що не спростовується відповідачем в апеляціній скарзі), тому судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про стягнення основного боргу в сумі 21714,00 грн.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Початок відліку (момент прострочення) періоду прострочення відповідної суми грошового зобов`язання, у відповідності до ст. 253 Цивільного кодексу України є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати платежу.

Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до чч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Порядок і строк нарахування штрафних санкцій визначено п. 6. ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з яким нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.8 договору поставки від 10.10.2018 № 7132-ДУ-УМТС-Т сторони передбачили, що в разі несвоєчасної оплати за отриману продукцію, покупець за письмовою вимогою постачальника сплачує позивачеві неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати від вартості своєчасно не сплаченої продукції, однак не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції.

Строк оплати поставленої продукції по видатковій накладній № 1016-02 від 16.10.2019 на суму 21714,00 грн сплинув 20.01.2020. У зв`язку з прострочкою оплати поставленої продукції позивач просить стягнути з відповідача 10687,80 грн пені за період з 22.01.2020 по 15.04.2020 на підставі п. 6.8 договору поставки від 10.10.2018 № 7132-ДУ-УМТС-Т.

Враховуючи, що відповідач доказів оплати поставленої позивачем продукції до матеріалів справи не надав, перевіривши наданий позивачем до позову розрахунок пені, нарахованої за період з 22.01.2020 по 15.04.2020 на суму заборгованості 21714,00 грн, та здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені у відповідності до умов п. 6.8 договору поставки від 10.10.2018 № 7132-ДУ-УМТС-Т, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені на суму 1095,79 грн, нарахованої за період з 22.01.2020 по 15.04.2020. В частині стягнення пені в сумі 9592,01 грн (10687,80 грн - 1095,79 грн) позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Також позивач просить стягнути з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних в сумі 1499,10 грн та інфляційні втрати в сумі 3490,10 грн, які нараховано на суму боргу 21714,00 грн за період з 22.01.2020 по 15.04.2020.

За змістом ч. 3 ст. 11, ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 4 Цивільного кодексу України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та 3% річних.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та здійснивши самостійно перерахунок заявленої позивачем до стягнення з відповідача суми 3% річних, судова колегія встановила, що наданий позивачем розрахунок 3% річних, нарахованих на суму боргу 21714,00 грн за період з 22.01.2020 по 15.04.2020, є арифметично невірним, у зв`язку з чим погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 151,29 грн та відмову в стягненні 3% річних на суму 1347,81 грн (1499,10 - 151,29 грн).

Стосовно вимог позивача - ТОВ «Столиця ЛТД» про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 3490,10 грн, нарахованих на суму боргу 21714,00 грн за період з 22.01.2020 по 15.04.2020, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, розрахунок індексу інфляції здійснюється не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період.

При цьому, принциповим є врахування індексів виключно за цілі місяця існування прострочення певної суми, оскільки зі змісту п. 6 Методики, затвердженої Наказом Державного комітету статистики № 265 від 27.07.2007, однозначно випливає, що мінімальний період застосування індексу є саме повний місяць, за який він розрахований, оскільки відсутні будь-які підстави стверджувати про знецінення коштів на відповідній коефіцієнт індексу за частину такого місяця. Означений висновок узгоджується із правовою позицією з цього приводу, сформульованою Верховним Судом у постанові № 910/9938/17 від 10.10.2018.

З огляду на викладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат шляхом самостійного перерахунку зазначених сум, судова колегія встановила, що позивачем в розрахунку невірно визначено період нарахування інфляційних втрат з 20.01.2020 по 15.04.2020 без врахування того, що найменший період визначення індексу інфляції є місяць. Отже, зважаючи на те, що заборгованість мала бути сплачена відповідачем у строк до 20.01.2020, періодом нарахування інфляційних втрат є період з лютого 2020 року по березень 2020 року, тому задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат на суму 108,05 грн. За таких обставин, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 3382,05 грн (3490,10 грн - 108,05 грн).

Позивач - ТОВ «Столиця ЛТД» в позовній заяві просить стягнути судовий збір в сумі 2102,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10500,00 грн. Відповідач - ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» в апеляційній скарзі просить відшкодувати за рахунок позивача судовий збір за подання апеляційної скарги.

Відповідно до чч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи часткове задоволення вимог позивача та відмову в задоволенні апеляційної скарги відповідача, судовий збір, сплачений позивачем за подання позову, підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1296,87 грн, а судовий збір, сплачений відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягає.

За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема витрати на професійну правничу допомогу покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього розрахунку (ч. 6 ст. 129 ГПК України).

У разі, якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми (ч. 7 ст. 129 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

За приписами чч. 2, 4-6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами за результатами розгляду справи. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з наданим до позовної заяви розрахунком суми судових витрат, витрати на позивача професійну правову допомогу складають 12500,00 грн, з яких: 10500,0 грн, які вже були понесені позивачем на час звернення до суду з позовом (1500,0 грн - консультація, аналіз документів, узгодження правової позиції; 1500,0 - підготовка та направлення відповідачу листа-вимоги; 7500,00 грн - підготовка позовної заяви) та 2000,0 грн (участь в судовому засіданні та підготовка відповіді на відзив відповідача), які мали бути понесені в майбутньому.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу адвоката позивач - ТОВ «Столиця ЛТД» надав суду копії наступних документів: свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3261 від 24.06.2009, видане Оплімаху Артему Вікторовичу (а.с. 54); ордеру серія ДН № 038450 від 07.02.2020 на надання ТОВ «Столиця ЛТД» правової допомоги адвокатом Оплімахом А.В. (а.с. 55); договору про надання правничої допомоги № 010618 від 01.06.2018, укладеного між адвокатом Оплімахом А.В. та ТОВ «Столиця ЛТД» щодо представництва інтересів клієнта в усіх судах, зокрема в місцевих та апеляційних господарських судах (а.с. 48-51); додаткової угоди № 13 від 07.02.2020 до договору про надання правничої допомоги № 010618 від 01.06.2018, якою сторони визначили обсяг послуг, які має надати адвокат за вказаним договором (а.с. 52); акту приймання-передачі наданих юридичних послуг (правової допомоги) № 12/01 від 15.04.2020 на загальну суму 10500,00 грн (а.с. 53).

З акту наданих юридичних послуг (правової допомоги) № 12/01 від 15.04.2020 вбачається, що адвокатом Оплімах А.В. на підставі договору про надання правничої допомоги № 010618 від 01.06.2018 були надані послуги на загальну суму 10500,00 грн, з яких: 1500,00 грн - зустріч, консультація клієнта (директора), аналіз наданих документів (договору, первинної документації тощо), узгодження правової позиції щодо стягнення заборгованості з ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» за договором поставки поставки № 7132-ДУ-УМТС-Т від 10.10.2018, неустойки у вигляді пені, трьох відсотків річних та інфляційних збитків; 1500,00 грн - підготовка та відправлення листа-вимоги адресованого ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» та 7500,00 грн - підготовка та подача до Господарського суду Донецької області позовної заяви.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України , заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Зазначена правова позиція викладене в постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

На підставі зазначеного, проаналізувавши подані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та враховуючи, що рішенням місцевого господарського суду позовні вимоги задоволено частково, а також враховуючи, що матеріали справи № 905/804/20 не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат мав би витратити значний час, спір у правовідносинах, які виникли між сторонами у даній справі, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку з неналежним виконанням договору поставки, та регулюється нормами Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України, великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню та застосуванню адвокатом у зазначених правовідносинах, нормами чинного законодавства України не передбачено, для кваліфікованого юриста такий спір є спором незначної складності, у спорах такого характеру, за відсутності особливостей поставки товару у спірних правовідносинах, відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо факту поставки товару і його оплати, судова практика є сталою, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000,0 грн.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права, рішення прийняте при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи. Наведені відповідачем в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставою для скасування або зміни зазначеного рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм чинного законодавства. Тому судова колегія відмовляє в задоволенні апеляційної скарги відповідача та залишає без змін рішення Господарського суду Донецької області від 06.07.2020 у справі № 905/804/20.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, пп. 10, 11 ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 42, ч. 1 ст. 43, ст.ст. 123, 126, 129, ч. 2 ст. 178, ст.ст. 247, 248, 252, ч. 1 ст. 254, ст. 269, чч. 1, 10 ст. 270, ч. 1 ст. 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача - ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» на рішення Господарського суду Донецької області від 06 липня 2020 року по справі № 905/804/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 06 липня 2020 року по справі № 905/804/20 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 27.10.2020.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ч. 1 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Н.М. Пелипенко

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Д.О. Попков