Рішення

від 01.07.2020 по справі 913/13/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

01 липня 2020 року Справа № 913/13/20

Провадження №34/913/13/20

Господарський суд Луганської області у складі:

суддя Іванов А.В.

при секретарі судового засідання Медуниці Р.І.

розглянувши у судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства Державний ощадний банк України , м. Київ, в особі філії - Луганського обласного управління АТ Ощадбанк , м. Сєвєродонецьк Луганської області,

до відповідача 1 - Фірма АВК , м. Попасна Луганської області,

відповідача 2 - ОСОБА_1 , м. Первомайськ Луганської області,

про стягнення 2 706 180 грн. 95 коп.,

та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , м. Первомайськ Луганської області,

до Акціонерного товариства Державний ощадний банк України , м. Київ, в особі філії - Луганського обласного управління АТ Ощадбанк , м. Сєвєродонецьк Луганської області,

про визнання договору поруки недійсним,

В судовому засіданні брали участь:

від позивача за первісним позовом: адвокат Гребенар О.В., свідоцтво серія ЗП №001311 від 29.06.2017, ордер Серія ЗП№048760 від 09.01.2020;

від відповідача-1 за первісним позовом: представник не прибув;

від відповідача-2 за первісним позовом: адвокат Головченко А.О., свідоцтво №4592 від 26.02.2013, ордер Серія ДН №00083798 від 25.02.2020.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Суть спору: Акціонерне товариство Державний ощадний банк України в особі філії - Луганського обласного управління АТ Ощадбанк звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Фірми АВК та ОСОБА_1 , в якій просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за Договором кредитної лінії №204 від 22.11.2013 станом на 01.11.2019 в розмірі 2 414 498 грн. 36 коп., з яких: строкові проценти за користування кредитом за період з 01.01.2019 по 31.10.2019 - 24 842 грн. 47 коп., прострочені проценти за користування кредитом за період з 05.02.2016 по 30.09.2019 - 1 068 302 грн. 75 коп., 3% річних за прострочення сплати боргу за кредитом за період з 05.02.2016 по 31.10.2019 - 168 176 грн. 17 коп., 3% річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 05.02.2016 по 31.10.2019 - 110 604 грн. 76 коп., інфляційні втрати за прострочення сплати боргу за кредитом за період з лютого 2016 по жовтень 2019 - 673 500 грн. 00 коп., інфляційні втрати за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з лютого 2016 по жовтень 2019 - 369 072 грн. 21 коп.

Також АТ "Ощадбанк" просить стягнути з Фірми АВК заборгованість за Договором кредитної лінії №204 від 22.11.2013 в розмірі за період з 18.08.2015 по 05.02.2016 в сумі 291 682 грн. 59 коп., з яких: прострочені проценти за користування кредитом за період з 18.08.2015 по 05.02.2016 - 136 957 грн. 62 коп., 3% річних за прострочення сплати боргу за кредитом за період з 18.08.2015 по 05.02.2016 - 21 070 грн. 40 коп., 3% річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 18.08.2015 по 05.02.2016 - 5 411 грн. 27 коп., інфляційні втрати за прострочення сплати боргу за кредитом за період з вересня 2015 по лютий 2016 - 100 500 грн. 00 коп., інфляційні втрати за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з вересня 2015 по лютий 2016 - 27 743 грн. 30 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.11.2013 між сторонами було укладено Договір кредитної лінії №204, відповідно до умов якого позивач за первісним позовом зобов`язався надати Кредит, а відповідач-1 за первісним позовом - отримати його, належним чином використовувати, повернути в передбачені Договором строки та сплатити проценті й інші платежі за користування даним Кредитом. Сторони погодили суму Максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 1 500 000,00 грн. та встановили, що Кредит надається терміном повернення не пізніше 21.11.2014.

Крім того, 22.11.2013 позивач за первісним позовом та відповідач-2 за первісним позовом уклали Договір поруки №204/31, за умовами якого ОСОБА_1 зобов`язалася перед банком відповідати солідарно в повному обсязі, що й Фірма АВК , за своєчасне та повне виконання останнім зобов`язання за Договором кредитної лінії №204 від 22.11.2013, а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

Як зазначає позивач за первісним позовом, він має право вимоги до відповідачів за первісним позовом щодо сплати нарахованих процентів за користування кредитом за період з 18.08.2015 по 31.10.2019. Позивач за первісним позовом вказує, що станом на 01.11.2019 наявна непогашена заборгованість за кредитом згідно Договору кредитної лінії №204 від 22.11.2013, яка складає 2 706 180 грн. 95 коп. В солідарному порядку підлягає стягненню з відповідачів за первісним позовом заборгованість в сумі 2 414 498 грн. 36 коп., а заборгованість за період з 18.08.2015 по 05.02.2016 в розмірі 291 682 грн. 59 коп. підлягає стягненню одноособово з Фірми АВК , що стало підставою для звернення позивача за первісним позовом до суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2020 справу №913/13/20 передано на розгляд судді Іванову А.В.

02.01.2020 господарським судом, в порядку ч. 6 ст. 176 ГПК України, здійснено запит до Управління ДМС у Луганській області про отримання інформації щодо реєстрації/зняття з реєстрації ОСОБА_1 .

14.01.2020 на електронну пошту суду від Управління ДМС у Луганській області надійшов лист з інформацію про те, що ОСОБА_1 зареєстрованою/знятою з реєстрації в Управлінні не значиться.

Ухвалою від 14.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Підготовче засідання у справі призначено на 05.02.2020.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 05.02.2020, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 12.02.2020, відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 10.03.2020.

06.03.2020 на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява від ОСОБА_1 до АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" про визнання договору поруки недійсним, в якій просить об`єднати зустрічний позов в одне провадження з первісним позовом.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що Договір поруки №204/31 від 22.11.2013 не підписувала, а про порушення свого права стосовно непідписання договору поруки вона довідалася лише 26.02.2020, коли її представник ознайомився з матеріалами справи. В зв`язку з чим, ОСОБА_1 просить визнати договір поруки №204/31 від 22.11.2013 укладений між ПАТ "Державний ощадний банк України", ОСОБА_1 та Фірмою "АВК" недійсним. В задоволенні первісного позову просить відмовити в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 10.03.2020 прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Київ, в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" про визнання договору поруки недійсним до розгляду з первісним позовом у справі № 913/13/20. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом. Продовжено строк проведення підготовчого провадження до 13.04.2020 (включно) та відкладено підготовче засідання на 07.04.2020 року.

20.03.2020 від АТ "Ощадбанк" надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому Банк зазначає, що твердження ОСОБА_1 про те, що вона не підписувала спірний договір поруки є безпідставними, оскільки на момент укладання Договору кредитної лінії №204 від 22.11.2013 та Договору поруки №204/31 від 22.11.2013 ОСОБА_1 була єдиним учасником (їй належало 100% голосів) Фірми "АВК", на загальних зборах якої було одноголосно вирішено звернутись до АТ "Ощадбанк" щодо отримання відновлюваної кредитної лінії в сумі 1 500 000,00 грн. та прийняти поруку ОСОБА_1 за зазначеним кредитом, що підтверджується протоколом №2 загальних зборів учасників Фірми "АВК" та іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

Також АТ "Ощадбанк" критично оцінює посилання ОСОБА_1 про те, що про порушення свого права стосовно непідписання договору поруки вона довідалася лише 26.02.2020, а не 22.11.2013 в момент укладення спірного договору. Банк вважає, що перебіг загальної позовної давності для таких вимог почався з наступного дня після підписання договору поруки, тобто з 23.11.2013.

В зв`язку з наведеним Банк просить застосувати строки позовної давності до позовних вимог ОСОБА_1 , відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання договору поруки недійсним та задовольнити позовні вимоги АТ "Ощадбанк" в повному обсязі.

З 12.03.2020 на усій території України, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 11.03.2020 №211 (зі наступними змінами), було встановлено карантин.

03.04.2020 на адресу суду надійшла відповідь на відзив від ОСОБА_1 , в якій вказує, що має сумніви щодо достовірності доданих до відзиву копій документів та не погоджується з пропуском строків позовної давності.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 07.04.2020, враховуючи необхідність надання учасникам справи можливості скористатися своїми процесуальними правами та обов`язками, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, а також з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на іншу дату та час.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 30.04.2020 призначено підготовче засідання на 07.05.2020.

У судове засідання 07.05.2020 представники сторін не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 07.05.2020 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 27.05.2020 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 03.06.2020 о 10 год. 45 хв.

В судовому засіданні 03.06.2020 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду взяв участь представник позивача за первісним позовом, який надав усні пояснення по суті позовних вимог та підтримав первісний позов. У задоволенні зустрічного позову просив відмовити повністю.

Представники відповідачів за первісним позовом у судове засідання 03.06.2020 не прибули, причин неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

02.06.2020 на адресу суду від представника ОСОБА_1 адвоката Головченка А.О. надійшло клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату та час.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 03.06.2020, з урахуванням положень п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України щодо продовження строків розгляду справи по суті, відкладено розгляд справи по суті на 01.07.2020 о 10 год. 30 хв.

01.07.2020 в судовому засіданні у режимі відеоконференції в приміщені суду взяли участь представники позивача за первісним позовом та відповідача-2 за первісним позовом.

Представник позивача за первісним позовом надав усні пояснення по суті позовних вимог та підтримав первісний позов. У задоволенні зустрічного позову просив відмовити повністю.

Представник відповідача-2 за первісним позовом надав усні пояснення по суті позовних вимог та проти первісного позову заперечив. Зустрічний позов підтримав повністю.

Представник відповідача-1 за первісним позовом у судове засідання 01.07.2020 не прибув, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідачі за первісним позовом відзивів на первісну позовну заяву не надали.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

22.11.2013 між ПАТ Державний ощадний банк України в особі філії - Луганського обласного управління АТ Ощадбанк (банк, позивач) та Фірмою АВК (позичальник, відповідач-1) було укладено Договір кредитної лінії №204 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач за первісним позовом зобов`язався надати Кредит, а відповідач-1 за первісним позовом - отримати його, належним чином використовувати, повернути в передбачені Договором строки та сплатити проценти й інші платежі за користування даним Кредитом. Сторони погодили суму Максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 1 500 000,00 грн.

Предметом цього договору є правовідносини, за якими банк зобов`язується надати на умовах цього договору, а позичальник зобов`язується отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит, сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 2.1 договору).

Пунктом 2.2 договору встановлено, що кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 21.11.2014.

Сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 1 500 000 грн. 00 коп. (п. 2.3 договору).

В пункті 2.3.2 договору сторони погодили графік збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування.

З метою дотримання діючого ліміту кредитування згідно з умовами цього договору позичальник зобов`язаний не пізніше останнього банківського дня періоду, в якому закінчується строк користування кредитом у межах встановленого в звітному періоду діючого ліміту кредитування, здійснити погашення частини кредитних коштів у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на наступний період.

Відповідно до п.п 2.2-2.4 Договору кредит надано у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) на поповнення обігових коштів з остаточним терміном повернення не пізніше 21 листопада 2014 року. Максимальним ліміт кредитування становить 1 500 000,00 грн.

За умовами Договору відповідач-1 за первісним позовом зобов`язався використати кредит за цільовим призначенням та здійснити погашення кредиту відповідно до графіку та сплатити інші платежі, передбачені договором.

Згідно із п. 2.7.1. Договору проценти за користування кредитом розраховуються позивачем на основі процентної ставки в розмірі 19,5% (дев`ятнадцять цілих п`ять десятих) річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим Договором.

Проценти нараховуюються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості відповідача та за термін фактичного користування кредитом, починаючи з першого дня видачі кредиту включно, та до повного погашення заборгованості за цим договором (п. 2.7.2.).

В п. 2.7.3. Договору сторони передбачили, що нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту проценти повинні бути сплачені позичальником не пізніше п`ятого числа місяця, наступного за звітним, а в разі дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту. Перший раз позичальник сплачує проценти не пізніше 05.12.2013.

Банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання позичальником та/або поручителем взятих на себе обов`язків та недотримання умов, передбачених договором та/або Документами забезпечення, вимагати негайного повернення суми кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом у тому числі, але не виключно, якщо позичальник вчасно не сплатив суму кредиту, її частину або проценти за користування кредитом або будь - які інші суми, які підлягають сплаті за договором (п. 3.3.1).

Відповідно до п. 5.3.2 договору кредитної лінії позичальник зобов`язаний точно в строки, обумовлені цим договором, погашати кредит та своєчасно у визначені цим договором строки сплачувати плату (проценти) за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в договорі, а також у повному обсязі всі платежі та відшкодувати завдані збитки.

22.11.2013 позивач за первісним позовом та відповідач-2 за первісним позовом уклали Договір поруки №204/31, за умовами якого ОСОБА_1 зобов`язалася перед банком відповідати солідарно в повному обсязі, що й Фірми АВК , за своєчасне та повне виконання останнім зобов`язання за Договором кредитної лінії №204 від 22.11.2013, а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

Позивач за первісним позовом належним виконав зобов`язання за Договором кредитної лінії №204 від 22.11.2013 та надав відповідачу-1 за первісним позовом (Фірма АВК ) Кредит у розмірі та на умовах, визначених Договором.

В свою чергу, відповідач-1 за первісним позовом, починаючи з 2014 року, неналежним чином виконував зобов`язання за Договором, припинив здійснювати погашення Кредиту та сплату процентів, чим порушив умови Договору, що призвело до утворення заборгованості перед позивачем.

Як свідчать матеріали справи, в зв`язку з невиконанням Фірмою АВК грошових зобов`язань позивач за первісним позовом в 2015 році звертався до Господарського суду Луганської області за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів з позовом про стягнення з відповідача-1 за первісним позовом заборгованості за кредитом, 3% річних та інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 30.10.2015 у справі №913/661/15 позов задоволено повністю. Стягнуто з Фірми АВК на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" заборгованість за кредитом в сумі 1 500 000 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками в сумі 330 965 грн. 75 коп., 3% річних за простроченим кредитом в сумі 33 780 грн. 82 коп., 3% річних за простроченими відсотками в сумі 5 065 грн. 76 коп., інфляційні нарахування по простроченому кредиту в сумі 665 850 грн. 00 коп., інфляційні нарахування по простроченим відсоткам в сумі 89 801 грн. 91 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 52 509 грн. 28 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В 2016 році позивач за первісним позовом звертався до Роменського міськрайонного суду Сумської області з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Фірма АВК про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26.07.2016 р. у справі №585/2369/16-ц позов ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 , третя особа Фірма АВК про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" в в особі філії Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" заборгованість за Договором кредитної лінії №204 від 22.11.2013 станом на 05.02.2016 в розмірі 2 865 035 грн. 32 коп., судовий збір у розмірі 42 975 грн. 53 коп. та витрати за розміщення оголошення в газеті в розмірі 420 грн.

Зазначені судові рішення набрали законної сили, однак відповідачами за первісним позовом виконані не були.

Як зазначає АТ "Ощадбанк", станом на 01.11.2019 наявна непогашена заборгованість за кредитом згідно Договору кредитної лінії №204 від 22.11.2013, яка складає 2 706 180 грн. 95 коп.

Позивач за первісним позовом вважає, що має право вимоги до відповідачів за первісним позовом щодо сплати нарахованих процентів за користування кредитом за період з 18.08.2015 по 31.10.2019, в зв`язку з чим звернувся до суду позовом про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості в розмірі 2 414 498 грн. 36 коп. та заборгованості за період з 18.08.2015 по 05.02.2016 в розмірі 291 682 грн. 59 коп., яка підлягає стягненню одноособово з Фірми АВК .

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Приписами ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.

Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

За змістом ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від всіх боржників разом, так і від будь-кого із них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, поки їхній обов`язок не буде виконаний в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що факт невиконання відповідачами своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати інших платежів відповідно до умов Договору кредитної лінії №204 від 22.11.2013 встановлено рішеннями Господарського суду Луганської області від 30.10.2015 у справі №913/661/15 та Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26.07.2016 р. у справі №585/2369/16-ц.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тому вказані обставини щодо невиконання відповідачами за первісним позовом своїх зобов`язань з повернення кредиту та сплати інших платежів відповідно до умов Договору кредитної лінії №204 від 22.11.2013 є встановленими та не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Докази виконання зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати інших платежів відповідно до умов Договору кредитної лінії №204 від 22.11.2013 за період після звернення позивача до Господарського суду Луганської області та Роменського міськрайонного суду Сумської області відповідачами за первісним позовом до матеріалів справи не надано.

З огляду на те, що відповідачі за первісним позовом у встановлений Договором кредитної лінії №204 від 22.11.2013 строк заборгованість не сплатили, а отже не вчинили необхідних дій, передбачених сторонами у Договорі, доказів протилежного суду не надали, суд дійшов висновку, що відповідачі є такими, що прострочили виконання грошового зобов`язання за Договором кредитної лінії №204 від 22.11.2013 також і в період після звернення позивача до вказаних судів за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Разом з тим, в даній справі позивач просив стягнути солідарно з відповідачів та одноособово з Фірми АВК строкові проценти за користування кредитом, прострочені проценти за користування кредитом, 3% річних за прострочення сплати боргу за кредитом та 3% річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом, інфляційні втрати за прострочення сплати боргу за кредитом та інфляційні втрати за прострочення сплати процентів за користування кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У відповідності до ч. 1 ст. 1049 та ст. 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Позивач за первісним позовом стверджував, що має право вимоги до відповідачів за первісним позовом щодо сплати нарахованих процентів за користування кредитом за період з 18.08.2015 по 31.10.2019 включно, оскільки сторонами у пункті 2.7.2 Договору передбачено іншу домовленість, яка, на відміну від загального правила щомісячної виплати процентів лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, встановленого абзацом другим частини першої статті 1048 ЦК України, допускає нарахування банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості.

Проте, Велика Палата Верховного Суду вказала, що тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення відповідачем строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов`язання, враховуючи, що за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.

Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 відзначила, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи те, що характер спірних відносин у даній справі є подібним до характеру спірних відносин у справі №912/1120/16, господарський суд приймає до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду стосовно можливості нарахування процентів за частиною першою статті 1048 ЦК України у випадку прострочення боржником, тобто неналежного виконання ним грошового зобов`язання.

З огляду на те, що строк кредитування Фірми АВК є таким, що закінчився, як і її право законно користуватися позиченими коштами, вимоги АТ Ощадбанк про стягнення строкових процентів за користування кредитом та прострочених процентів за користування кредитом, не підлягають задоволенню, як і вимоги про визнання нарахувань за цими процентами, а саме 3% річних та інфляційних втрат за прострочення сплати процентів за користування кредитом.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги в первісному позові є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, однак такими, що підлягають задоволенню частково.

В зв`язку з чим з відповідачів за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає стягненню солідарно 3% річних за прострочення сплати боргу за кредитом за період з 05.02.2016 по 31.10.2019 в сумі 168 176 грн. 17 грн. та інфляційні втрати за прострочення сплати боргу за кредитом за період з лютого 2016 по жовтень 2019 в розмірі 673 500 грн. 00 коп.

Також на користь позивача за первісним позовом з Фірми АВК підлягає стягненню 3% річних за прострочення сплати боргу за кредитом за період з 18.08.2015 по 05.02.2016 в сумі 21 070 грн. 40 коп. та інфляційні втрати за прострочення сплати боргу за кредитом за період з вересня 2015 по лютий 2016 в розмірі 100 500 грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом слід відмовити.

Стосовно зустрічного позову про визнання недійсним договору поруки, заявленого ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на той факт, що Договір поруки №204/31 від 22.11.2013 вона не підписувала, а про порушення свого права стосовно непідписання договору поруки вона довідалася лише 26.02.2020, коли її представник ознайомився з матеріалами справи. В зв`язку з чим, ОСОБА_1 просила визнати договір поруки №204/31 від 22.11.2013 укладений між ПАТ "Державний ощадний банк України", ОСОБА_1 та Фірмою "АВК" недійсним.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, ст. 180 ГК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписом ст. 638 ЦК України, ст. 180 ГК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, за змістом п. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 2 ст. 345 ГК України унормовано, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Враховуючи, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання недійсним Договору поруки №204/31 від 22.11.2013, керуючись приписами чинного на момент укладання договору цивільного та господарського законодавства України, господарським судом встановлено, що сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, а отже, спірний правочин є укладеним.

Згідно ч. 1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 ГПК України).

Статтею 20 ГК України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 ЦК України. Аналогічні положення містить ст. 20 ГК України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Статтею 20 ГПК України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 ЦК України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст. 20 ГК України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

За приписом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За приписами ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За змістом Постанови №9 від 06.11.2009 Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПК України.

Частиною 3 ст. 162 ГПК України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення ЦК України, ГК України та ГПК України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

За твердженням позивача за зустрічним позовом Договір поруки №204/31 від 22.11.2013 вона не підписувала. Про порушення свого права стосовно непідписання договору поруки вона довідалася лише 26.02.2020, коли її представник ознайомився з матеріалами справи №913/13/20.

Однак, вказані твердження суд вважає безпідставними, оскільки на момент укладення Договору кредитної лінії №204 від 22.11.2013 та оспорюваного Договору поруки №204/31 від 22.11.2013 ОСОБА_1 була єдиним учасником Фірми АВК (їй належало 100% голосів), що підтверджується п. 4.1 Статуту Фірми АВК , затвердженого рішенням засновника від 11.12.2012 (т. І а.с. 190-194).

До того ж, згідно протоколу №2 загальних зборів учасників Фірми АВК від 15.11.2013, які відповідно до п.п. 9.1-9.2, 9.4 Статуту є вищим органом управління підприємства, було вирішено одноголосно звернутись до ТВБВ №10012/0183 філії - Луганського обласного управління АТ Ощадбанк щодо отримання відновлюваної кредитної лінії в сумі 1 500 000 грн., а поруку за зазначеним кредитом запропонувала надати особисто засновник та єдиний учасник Фірми АВК Количева Е.А., що й було вирішено прийняти (т. І а.с. 198).

Вказаний протокол №2 загальних зборів учасників від 15.11.2013 містить такі ж умови, на яких 22.11.2013 були укладені Договір кредитної лінії №204 від 22.11.2013 та Договір поруки №204/31 від 22.11.2013.

Таким чином, доводи ОСОБА_1 про те, що вона Договору поруки №204/31 від 22.11.2013 не підписувала та дізналась про такий Договір лише 26.02.2020, коли її представник ознайомився з матеріалами справи №913/13/20, є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення зустрічного позову про визнання недійсним договору поруки, заявленого ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, в задоволенні зустрічного позову слід відмовити в повному обсязі.

Відносно застосування строків позовної давності до позовних вимог ОСОБА_1 , про які просив АТ Ощадбанк у своєму відзиві на зустрічну позовну заяву, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Приписами ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України унормовано, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів ).

З урахуванням того, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необгрутнованими з підстав, що наведені вище, а права або охоронювані законом інтереси АТ Ощадбанк не порушувались, суд приходить до висновку, що позовна давність не підлягає застосуванню у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, а позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню в повному обсязі, судовий збір слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 46, 73-74, 76-80, 129, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Луганського обласного управління АТ Ощадбанк задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Фірми АВК (93300, Луганська обл., м. Попасна, вул 60 років створ. СРСР, буд. 2А, ідентифікаційний код 25359819) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Луганського обласного управління АТ Ощадбанк (93404, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 36, ідентифікаційний код 09304612) 3% річних за прострочення сплати боргу за кредитом за період з 05.02.2016 по 31.10.2019 в сумі 168 176 грн. 17 грн. , інфляційні втрати за прострочення сплати боргу за кредитом за період з лютого 2016 по жовтень 2019 в розмірі 673 500 грн. 00 коп. та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 12 625 грн. 14 коп.

3. Стягнути з Фірми АВК (93300, Луганська обл., м. Попасна, вул 60 років створ. СРСР, буд. 2А, ідентифікаційний код 25359819) на користь Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Луганського обласного управління АТ Ощадбанк (93404, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 36, ідентифікаційний код 09304612) 3% річних за прострочення сплати боргу за кредитом за період з 18.08.2015 по 05.02.2016 в сумі 21 070 грн. 40 коп. , інфляційні втрати за прострочення сплати боргу за кредитом за період з вересня 2015 по лютий 2016 в розмірі 100 500 грн. 00 коп. та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 823 грн. 56 коп.

4. В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовити.

5. Видати накази позивачу за первісним позовом після набрання судовим рішенням законної сили.

6. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

7. Судові витрати за зустрічним позовом покласти на позивача за зустрічним позовом.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Повний текст рішення складено і підписано 07.07.2020.

Суддя А.В. Іванов