Рішення

від 25.06.2020 по справі 922/893/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/893/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, м.Дергачі, в інтересах держави, в особі Губарівської сільської ради, с.Губарівка Харківської області до Приватного підприємства "Цукровик Агро", с.Пархомівка Харківської області про стягнення 258415,08 грн. за участю представників:

прокурор - Горгуль Н.В. (посвідчення №036152 від 29.10.2015 року);

позивача - не з`явився;

відповідача - Коваленко О.В. (адвокат, ордер АХ №1014609 від 08.05.2020 року).

ВСТАНОВИВ:

В березні 2019 року керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в особі Губарівської сільської ради Богодухівського району Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача - Приватного підприємства "Цукровик-Агро" (далі - ПП "Цукровик-Агро") безпідставно збережені кошти у сумі 258415,08 грн., а також судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з 01.10.2017 року до 31.12.2018 року ПП "Цукровик-Агро" користувалося земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, оскільки є власником комплексу будівель та споруд, розташованого на земельній ділянці площею 3,7893 га, яка знаходиться на вул.Гутянській, 107а, село Губарівка, кадастровий номер 6320881501:00:001:0113. Посилаючись на статті 1212 -1214 Цивільного кодексу України, позивач вказував, що ПП "Цукровик-Агро", не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою через відсутність укладеного договору оренди, збільшило вартість власного майна, а Губарівською сільською радою втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто має місце факт безпідставного збереження орендної плати відповідачем за рахунок Губарівської сільської ради. Сума безпідставно збережених коштів розрахована позивачем з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати, встановленого рішенням Губарівської сільської ради. Підставою звернення з позовом прокурором став факт нездійснення Губарівською сільською радою захисту порушених інтересів держави та територіальної громади села Губарівка та наявність передбачених частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" підстав для їх представництва.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.05.2019 року у справі №922/893/19 відмовлено в позові повністю.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 року у справі №922/893/19 рішення Господарського суду Харківської області від 24.05.2019 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 12.03.2020 року Постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 року та рішення Господарського суду Харківської області від 24.05.2019 року у справі №922/893/19 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.04.2020 року прийнято справу №922/893/19 до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначивши справу до розгляду у підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 02.06.2020 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Сторонами надано до суду наступні документи:

- відзив відповідача (т.1 а.с.93-102) про відмову в задоволенні позову;

- відповідь прокуратури на відзив (т.1 а.с.119-124);

- відзив відповідача (т.2 а.с.112-117);

- клопотання відповідача про долучення доказів (т.2 а.с.155-156);

- відповідь прокуратури на відзив (т.2 а.с.130-141);

- клопотання відповідача про долучення податкових декларацій (т.2 а.с.177-185).

Надані документи судом прийняті до розгляду та долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 25.06.2020 року прокурор позов підтримував, а відповідач заперечував проти його задоволення, позивач не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Спірна земельна ділянка є комунальною власністю (т.1 а.с.26).

З 31.07.2012 року ПП "Цукровик-Агро" (відповідач) є власником комплексу нежитлових будівель та споруд, що розташовані за адресою: вулиця Гутянська, 107-А, село Губарівка Богодухівського району Харківської області, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим 31.07.2012 року Губарівською сільською радою. Згідно зі свідоцтвом про право власності до комплексу входять об`єкти: будівля цукрового складу, 1 А, загальна площа 882,8 кв.м, будівля чергової частини, 1 Б, загальна площа 33,5 кв. м, естакада, №1, залізничний шлях, №2.

Згідно з відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (час формування 14.03.2019), для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд, розташованих за адресою: вулиця Гутянська, 107-А, село Губарівка Богодухівського району Харківської області, між Губарівською сільською радою Богодухівського району Харківської області та Науково-виробничою фірмою "Сінтал`Д" Товариство з обмеженою відповідальністю, було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер № 6320881501:00:001:0113, площею 3,7893 га, який зареєстровано у Богодухівському районному відділі Харківської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при державному комітеті України по земельних ресурсах" 17.12.2007 року, номер запису 040768600001, строк дії договору 49 років.

У зв`язку з набуттям ПП "Цукровик-Агро" права власності на комплекс будівель і споруд, вказаний договір оренди землі було припинено, про що внесено запис 07.09.2017 року до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер інформаційної довідки 159491984).

Після припинення права користування земельною ділянкою кадастровий номер №6320881501:00:001:0113, площею 3,7893 га за попереднім власником Науково-виробничою фірмою "Сінтал`Д" Товариство з обмеженою відповідальністю, новим власником комплексу будівель і споруд - ПП "Цукровик-Агро" право користування вказаною земельною ділянкою не оформлено, договір оренди не укладено.

Причиною неукладення договору оренди було те, що ПП "Цукровик-Агро" не погоджувалося з площею земельної ділянки. Губарівська сільська рада, відмовляючи ПП "Цукровик-Агро" у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою для визначення меншої площі користування, орієнтовно 2,4 га, посилалася на необхідність документального підтвердження відсутності будівель (лист від 21.02.2019 №02-21/131).

З метою документального підтвердження фактичного використання меншої площі земельної ділянки, у зв`язку з відсутністю будівель, які входять до комплексу будівель та споруд, відповідач звернувся до КП "Богодухівське БТІ", яким було проведено поточну інвентаризацію, виготовлено новий технічний паспорт. В результаті було зафіксовано факт відсутності будівлі цукрового складу літ. "А-1" , загальною площею 882,8 кв. м, зменшення загальної площі будівлі чергової частини літ. "Б-1" з 33.5 кв. м до 19,3 кв. м. за рахунок демонтування частини будівлі.

У зв`язку із наведеним, відповідачем було внесено відповідні зміни до правовстановлюючих документів на комплекс нежитлових будівель та споруд, отримано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.04.2019 року, згідно з яким до комплексу нежитлових будівель та споруд входять: будівля чергової частини літ. "Б-1" загальною площею 19,3 кв. м, естакада літ. №1, залізничний шлях №27 і №28, загальною довжиною 909,00 м.

Відповідач 16.04.2019 року звернувся до Губарівської сільської ради (лист вих.№117, відмітка про отримання 16.04.2019) для надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу сформованої земельної ділянки, кадастровий номер 6320881501:00:001:0113, площею 3,7893 га, яка раніше була у користуванні НВФ "СІНТАЛ`Д" - ТОВ, з метою подальшого укладання договору оренди землі площею 2,00 га.

Спір виник у зв`язку з наявністю/відсутністю правових підстав для стягнення з відповідача на користь Губарівської сільської ради безпідставно збережених коштів у сумі 258415,08 грн. за період з 01.10.2017 року по 31.12.2018 року за користування земельною ділянкою площею 3,7893 га, а на думку відповідача площею 2,00 га, для обслуговування будівель.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога позивача про стягнення з відповідача, як власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розміщений, за період з 01.10.2017 року по 31.12.2018 року.

Судом встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна, що розташовано на землі, що належить відповідній територіальній громаді, у спірний період між сторонами не існувало орендних правовідносин.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин та їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

При цьому положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі шляхом розірвання договору. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №915/411/19, від 21.02.2020 року у справі № 910/660/19, від 17.03.2020 року у справі №922/2413/19.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Судом встановлено, що орендних відносин між сторонами у спірний період фактично не існувало, водночас протягом спірного періоду права користування земельною ділянкою відповідач не оформив, не уклав договору оренди з сільрадою та не здійснив державну реєстрацію такого права.

Отже, відповідач користувався земельною ділянкою без достатньої правової підстави, а тому за встановлених фактичних обставин справи (відсутність чинного договору оренди) між сторонами склалися кондикційні відносини. У зв`язку із цим, позивач правомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення безпідставно збережених коштів за період користування відповідачем спірною земельною ділянкою у порядку статті 1212 ЦК України.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах, зокрема від 11.06.2019 року у справі №922/551/18, від 01.10.2019 року у справі №922/2082/18, від 17.03.2020 року у справі №917/353/19, для вирішення спору про стягнення безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за земельну ділянку, необхідно з`ясувати, чи є земельна ділянка об`єктом цивільних прав, а також установити обґрунтованість порядку та підстав нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно зі статями 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким згідно з частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Зі змісту частини 2 статті 120 Земельного кодексу України вбачається, що не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у вигляді орендної плати, за своїм змістом є кондикційними (зазначена позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17).

Судом встановлено, що відповідач є власником нежитлових будівель та споруд, які розміщені на земельній ділянці, розташованій за адресою Харківська область, Богодухівській район, с. Губарівка, вул.Гутянська, 107А. Матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування вказаною земельною ділянкою у спірний період, зокрема, укладення відповідного договору оренди з позивачем та державної реєстрації такого права.

В матеріалах справи наявний лист сільського голови Губарівської сільської ради від 21.02.2019 року № 02-21/131, в якому зазначено, що на підставі рішення XV сесії VI скликання Губарівської сільської ради від 11.06.2012 року №136 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між НВФ "Сінтал' Д" - ТОВ та Губарівською сільською радою" договір оренди землі (кадастровий номер 6320881501:00:001:0113) було розірвано. 11.06.2012 року НВФ "Сінтал Д" ТОВ повернув, а Губарівська сільська рада прийняла земельну ділянку кадастровий номер 6320881501:00:001:0113.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на те, що земельна ділянка за адресою: вул.Гутянська, 107 А в с.Губарівка Богодухівського району Харківської області площею 3,7893 га не була сформована як об`єкт права оренди, оскільки Губарівська сільська рада у листі від 21.02.2019 року № 02-21/131 відмовила ПП "Цукровик-Агро" у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою для визначення меншої площі користування. Відповідач стверджував те, що станом на вересень 2017 року із комплексу нежитлових будівель та споруд, набутих відповідачем, наявні були будівля чергової частини, естакада №1, та залізничний шлях №2, а тому зменшилась площа як під об`єктами нерухомості, так і необхідна для їх обслуговування

Суд не погоджується з цим твердженням, з огляду на наступне.

За змістом статей 74, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 1, 4 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами, право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків) (частина 2 статті 377 Цивільного кодексу України).

Отже, з огляду на викладені положення закону, особа, яка набула права власності на будівлі чи споруди, стає власником (користувачем) відповідної частки земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Частиною 6 статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

Таким чином, до істотних умов договору, яким передбачено набуття права власності на будівлю (окремих її приміщень) належить площа, межі та кадастровий номер земельної ділянки.

З огляду на наведене, предметом доказування у даному спорі є, зокрема, обставини щодо площі, меж та кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку перейшло до набувача спірної будівлі.

Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено положеннями частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Вказані обставини з урахуванням вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (частини 1 статті 21 названого Закону).

Таким чином, позивач мав надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, докази реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі", а також довести обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі №922/392/18, від 07.02.2019 року у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 року у справі №923/921/17, від 29.05.2019 року у справі № 922/955/18.

Заявлені в даній справі позовні вимоги стосуються стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 3,7893 га, кадастровий номер: 6320881501:00:001:0113, якою користувався відповідач, у зв`язку з набуттям 31.07.2012 року права власності на нежитлові будівлі та споруди, що розташовані за адресою: Харківська область, Богодухівській район, с.Губарівка, вул. Гутянська, 107 А,

Розрахунок плати за використання земельної ділянки комунальної власності позивачем та прокурором здійснено на підставі рішення XXXVIII сесії VII скликання Губарівської сільської ради від 25.06.2018 року №361-VI "Про встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки", що знаходяться в межах населених пунктів на території Губарівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, виходячи з площі земельної ділянки 3,7893 га, та з урахуванням розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 2017 та 2018 роки, зазначеного у листі Відділу у Богодухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 18.03.2019 року.

Відповідач не врахував того, що позов поданий до суду 26.03.2019 року, сума безпідставно одержаних коштів заявлена за період з жовтня 2017 року по кінець 2018 року. Відповідні зміни до правовстановлюючих документів на комплекс нежитлових будівель та споруд внесені 03.04.2019 року (після подання позову), натомість будь-яких змін щодо земельної ділянки як об`єкта цивільних прав станом на 2017 та 2018 роки судом не встановлено, а рішення сільради щодо поділу спірної земельної ділянки винесено 15.05.2019 року (т.2 а.с.159), тобто, після спірного періоду та подання позову.

Тому висновок відповідача про несформованість земельної ділянки у спірний період як об`єкта цивільних прав, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, не ґрунтується на положеннях частини 1 статті 79 Земельного кодексу України.

Судом встановлено, що у спірний період земельна ділянка була сформована, оскільки мала кадастровий номер № 6320881501:00:001:0113 та площу 3,7893 га.

До того ж суд бере до уваги лист відповідача до позивача, в якому він просить заключити договір оренди спірної земельної ділянки саме площею 3,7893 га (т.1 а.с.63).

Суд звертає увагу на те, що розрахунок безпідставно збережених коштів за земельну ділянку повинен здійснюватися на основі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 року у справах №922/3780/17 та №922/536/18, від 11.02.2019 року у справі №922/391/18, від 12.04.2019 року у справі №922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Харківська міськрада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 року у справі № 920/739/17).

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

З наведених норм законодавства не вбачається можливості визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, тому необґрунтованими є будь-які розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу (зокрема на підставі базової вартості одного квадратного метра землі із застосуванням відповідних коефіцієнтів), а також доводи про необов`язковість витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель для розрахунку розміру орендної плати.

Вказаний висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 року у справі №922/1276/18, від 01.10.2019 року у справі №922/2082/18, від 06.11.2019 року у справі № 922/3607/18).

З огляду на вимоги статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель" і статей 77, 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому відповідач у будь-якому випадку не позбавлений права здійснити і подати до суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Ставки орендної плати встановлені у додатку №1 до рішення сільради від 06.07.2016 року та до рішення сільради від 07.07.2017 року (т.1 а.с.41-42, 61), у п.14.1 якого зазначено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Стосовно здійсненого позивачем розрахунку розміру позовних вимог (т.1 а.с.74), суд, враховуючи положення статті 79-1 ЗК України та статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель", перевіривши цей розрахунок, дійшов висновку про правильність визначення позивачем безпідставно збережених відповідачем коштів на основі належного і допустимого доказу - інформації щодо технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - лист-витяг від 18.03.2019 року, виданий Відділом у Богодухівському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області (т.1 а.с.70), відповідно до якого нормативно-грошова оцінка спірної земельної ділянки становить:

- на 01.01.2017 року - 3823024,77 грн.,

- на 01.01.2018 року - 3823024,77 грн.

До того ж суд бере до уваги розрахунок сільради (т.1 а.с.74), заснований на нормативно-грошовій оцінці спірної земельної ділянки.

Відповідно до положень статті 79-1 Земельного кодексу України та статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель", здійснений позивачем розрахунок суми втрат бюджету за користування земельною ділянкою площею 3,7893 га, зокрема, в частині застосування нормативної грошової оцінки, стосувався періоду 2017-2018 років, тобто того періоду, коли відповідна земельна ділянка була сформована як об`єкт цивільних прав, що надавало можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю.

До того ж, судом досліджено та взяті до уваги правовідносини між позивачем та відповідачем щодо обставин укладання договору оренди, та докази, які наявні у матеріалах справи.

В матеріалах справи наявний лист ПП "Цукровик-Агро" від 25.04.2018 року, у якому останній звертався до голови Губарівської сільської ради з клопотанням укласти договір оренди земельної ділянки площею 3,7893 га (лист №114 від 25.04.2018 року, т.1 а.с.63).

Рішенням позачергової XXXVI сесії VII скликання Губарівської сільської ради від 11.05.2018 року № 345-VII, за наслідками розгляду якого Сільрада вирішила надати ПП "Цукровик-Агро" земельну ділянку площею 3,7893 га, яка знаходиться на вул. Гутянській, 107а, с. Губарівка, кадастровий номер 6320881501:00:001:0113 на умовах оренди терміном на 10 років. (т.1 а.с.64).

Сторони уклали договір оренди землі 15.05.2019 року та склали акт приймання-передачі землі, відповідно до яких площа земельною ділянки є 3,7893 га (т.2 а.с.143-149).

Тобто земельну ділянку не поділено й досі, вона є площею 3,7893 га, та перебуває в оренді у відповідача з 15.05.2019 року.

Як свідчать матеріали справи, предметом позову є вимога про стягнення з відповідача як власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати, на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій розміщене нерухоме майно.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (такий висновок сформульовано Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 року у справі №6-3090цс15).

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Наведену правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року у справі №922/3412/17.

За змістом глави 15, статей 120, 125 ЗК України та положень статті 1212 ЦК України випливає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 року у справі №320/5877/17.

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Тобто, особа, яка набула права власності на це нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новий власник набув право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.

Таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі №915/672/17, від 17.04.2018 року у справі № 922/2883/17, від 30.05.2018 року у справі №908/1990/17, від 05.06.2018 року у справі №920/717/17, від 20.06.2018 року у справі №913/661/17, від 27.06.2018 року у справі №921/613/17-г/17, від 05.09.2018 року у справі №904/9027/17, від 04.10.2018 року у справі №904/326/18, від 04.06.2019 року у справі №914/1925/18, від 26.11.2019 року у справі № 917/92/19.

Аналогічну правову позицію, що у розумінні наведених положень законодавства у разі виникнення в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні, і що після відчуження об`єктів нерухомості попередні власники не повинні сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої вони вже не є, а зобов`язання із такої сплати автоматично виникає у нового власника нерухомості, викладено у постановах Верховного Суду від 02.06.2020 року у справі №922/2845/19, від 19.06.2018 року у справі №922/3655/17, від 05.09.2018 року у справі №904/9027/17, від 07.11.2018 року у справі №910/20774/17, від 29.11.2018 року у справі № 915/1416/17, від 06.12.2018 року у справі №902/1592/15, від 27.02.2019 року у справі № 913/661/17, від 06.03.2019 року у справі №914/2687/17.

Отже, відповідач у спірний період користувався земельною ділянкою без достатньої правової підстави, а тому за встановлених фактичних обставин справи (відсутність чинного договору оренди у спірний період) між сторонами склалися кондикційні відносини. У зв`язку із цим, прокурор правомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення безпідставно збережених коштів за період користування відповідачем спірною земельною ділянкою у порядку статті 1212 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не наведено переконливих аргументів щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позову.

Однак, відповідачем надано до суду розрахунок орендної плати за спірну земельну ділянку за 2017-2019 роки, яку відповідач сплачував самостійно, що підтверджується платіжними дорученнями з відповідним призначенням платежу (т.1 а.с.105-108) та податковими накладними (т.2 а.с.178-185).

Дослідивши розрахунок відповідача, платіжні доручення, податкові накладні, суд встановив, що відповідач сплатив орендну плату за спірний період в сумі 165887,40 грн.

При цьому позивачем враховано лише 123887,40 грн. сплати (т.1 а.с.74)

Отже, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення 216415,08 грн. безпідставно збережених коштів.

В частині стягнення 42000,00 грн. суд відмовляє, оскільки ця сума була сплачена відповідачем до подання позову до суду саме за спірний період (2018 рік), що підтверджується довідкою (т.1 а.с.105), платіжним дорученням (т.1 а.с.107) та копіями податкових декларацій з плати за землю за 2017 та 2018 роки, що спростовує відповідні заперечення прокурора щодо зарахування цієї оплати за інший період (2019 рік).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з вини якого виник спір, пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Цукровик Агро" (код ЄДРПОУ 3464396; адреса: вул.Кооперативна, б.14, с.Пархомівка, Краснокутський р-н Харківської області, 62013) на користь Губарівської сільської ради (код ЄДРПОУ 02164310, одержувач платежу УДКСУ у Богодухівському р-ні, п/р одержувача 33219812020087 , установа банку Казначейство України(ЕАП), код банку 899998, адреса: вул.Гутянська, б.100-А, с.Губарівка, Богодухівський р-н Харківської області, 62132) 216415,08 грн. безпідставно збережених коштів.

Стягнути з Приватного підприємства "Цукровик Агро" (код ЄДРПОУ 3464396; адреса: вул.Кооперативна,б.14, с.Пархомівка, Краснокутський р-н Харківської області, 62013) на користь прокуратури Харківської області (код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету-2800, адреса: вул.Б.Хмельницького,4, м.Харків, 61001) 3246,23 грн. судового збору за подання позову, 4869,34 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, 6492,46 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 42000,00 грн. боргу відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "06" липня 2020 р.

Суддя К.В. Аріт