Постанова

від 06.10.2020 по справі 922/893/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2020 р. Справа № 922/893/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М. , суддя Істоміна О.А. , суддя Радіонова О.О.,

за участі секретаря судового засідання Пронози А.П.,

за участі представників учасників справи:

прокурора - Клейн Л.В., службове посвідчення №051089 від 02.10.18 р., ;

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився,

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - ПП "Цукровик-Агро" (вх. № 1885Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 25 червня 2020 року (повний текст складено 06.07.2020) у справі № 922/893/19

за позовом Керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, м. Дергачі Харківської області, в інтересах держави в особі Губарівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, с. Губарівка Богодухівського району Харківської області;

до Приватного підприємства "Цукровик-Агро", с. Пархомівка Краснокутського району Харківської області;

про стягнення 258415,08 грн,

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2019 року керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Губарівської сільської ради Богодухівського району Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ПП "Цукровик-Агро", в якій просить стягнути безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів в сумі 258415,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач є власником комплексу будівель та споруд, розташованого на земельній ділянці площею 3,7893 га, яка знаходиться за адресою: вул. Гутянська, 107а, село Губарівка, кадастровий номер 6320881501:00:001:0113. У період з 01.10.2017 до 31.12.2018 відповідач користувався вказаною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та не сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою. З посиланням на ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України, прокурор зазначає, що через відсутність укладеного з ПП "Цукровик-Агро" договору оренди земельної ділянки Губарівська сільська рада втратила належне їй майно (кошти в розмірі орендної плати за вказану земельну ділянку), тобто має місце факт безпідставного збереження орендної плати відповідачем за рахунок Губарівської сільської ради. Сума безпідставно збережених коштів розрахована позивачем з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати, встановленого рішенням Губарівської сільської ради. Підставою звернення з позовом прокурором став факт нездійснення Губарівською сільською радою захисту порушених інтересів держави та територіальної громади села Губарівка та наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" підстав для їх представництва.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.05.2019 у справі № 922/893/19, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2019, відмовлено в позові повністю.

Постановою Верховного Суду від 12.03.2020 скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 24.05.2019 у справі № 922/893/19. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Скасовуючи судові акти попередніх інстанцій, Верховний Суд виходив з наступного:

- суди першої та другої інстанцій з порушенням вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, не врахували того, що позов поданий 26.03.2019, сума безпідставно одержаних коштів заявлена за період з жовтня 2017 по кінець 2018 року. Відповідні зміни до правовстановлюючих документів на комплекс нежитлових будівель та споруд внесені 03.04.2019 (після подання позову), натомість будь-яких змін щодо земельної ділянки як об`єкта цивільних прав станом на 2017 та 2018 роки судами не встановлено. Тому висновок судів про несформованість земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, не ґрунтується на положеннях частини 1 статті 79 Земельного кодексу України.

- судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що відповідно до положень статті 79-1 Земельного кодексу України та статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель", здійснений позивачем розрахунок суми втрат бюджету за користування земельною ділянкою площею 3,7893 га, зокрема, в частині застосування нормативної грошової оцінки, стосувався періоду 2017-2018 років, тобто того періоду, коли відповідна земельна ділянка була сформована як об`єкт цивільних прав, що надавало можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю.

- суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, всупереч вимогам статей 11, 76-78 Господарського процесуального кодексу України, не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Так, судами не досліджено та залишено поза увагою правовідносини між позивачем та відповідачем щодо обставин укладання договору оренди, в матеріалах справи наявний лист ПП "Цукровик-Агро" від 25.04.2018, у якому останній звертався до голови Губарівської сільської ради з клопотанням укласти договір оренди земельної ділянки площею 3, 7893 га (лист № 114 від 25.04.2018).

- суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки наявному у матеріалах справи рішенню позачергової сесії VII скликання Губарівської сільської ради від 11.05.2018 № 345-VII, за наслідками розгляду листа ПП "Цукровик-Агро" № 114 від 25.04.2018. сільрада вирішила надати ПП "Цукровик-Агро" земельну ділянку площею 3, 7893 га, яка знаходиться на вул. Гутянській, 107а, с. Губарівка, кадастровий номер 6320881501:00:001:0113 на умовах оренди терміном на 10 років.

За результатами нового розгляду Господарським судом Харківської області прийнято рішення від 25.06.2020 у справі № 922/893/19 (суддя Аріт К.В.), яким позов задоволено частково. Стягнуто з ПП "Цукровик Агро" на користь Губарівської сільської ради 216415,08 грн безпідставно збережених коштів. Стягнуто з ПП "Цукровик Агро" на користь Прокуратури Харківської області 3246,23 грн судового збору за подання позову, 4869,34 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 6492,46 грн судового збору за подання касаційної скарги. В частині стягнення боргу в сумі 42000,00 грн відмовлено.

Повний текст зазначеного рішення складено 06.07.2020.

ПП "Цукровик-Агро" (відповідач) 21.07.2020, тобто в межах встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, засобами поштового зв`язку звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ПП Цукровик - Агро є власником комплексу нежитлових будівель та споруд на земельній ділянці по вулиці Гутянській,107-А , с.Губарівка, Богодухівського району, Харківської області, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 31.07.2012 Губарівської сільської ради. Згідно зі свідоцтвом про право власності до комплексу входять об*єкти: будівля цукрового складу,1-А, загальною площею 882,8 кв.м; будівля чергової частини, 1-Б,, загальна площа 33,5 кв.м, естакада №1; залізничний шлях №2. До 07.09.2017 зазначена земельна ділянка, кадастровий номер: 6320881501:00:001:0113 площею 3,7893 га перебувала в оренді ТОВ Науково-виробнича фірма Сінтал Д . Після припинення права користування земельною ділянкою кадастровий номер: 6320881501:00:001:0113, площею З, 7893 га за попереднім орендарем, ПП Цукровик-Агро було сплачено орендну плату в грудні 2018 року - 123887,40 грн та у січні - лютому 2019 року - 42 000,00 грн та 9 558,00 грн за період з 09.09.2017 р. по 31.12.2018 р.

При цьому, звертає увагу на те, що сума, яка була самостійно сплачена підприємством відповідача за спірний період, розраховувалась виходячи з площі 3,7893 га, тобто площі, яка була у користуванні попереднього власника комплексу нежитлових будівель та споруд ТОВ Науково-виробничої фірми "Сінтал Д" за договором оренди і на тих же самих умовах, незважаючи на факт існування неузгодженості фактичного розміру площі земельної ділянки необхідної для користування та обслуговування нежитлових будівель та споруд.

Отже, за висновком відповідача, підстави для нарахування та стягнення безпідставно збережених коштів відсутні, незважаючи на відсутність укладеного договору оренди.

Також зазначає, що судом першої інстанції проігноровано те, що розрахунок безпідставно збережених коштів повинен здійснюватися лише на основі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про правильність визначення позивачем безпідставно збережених підприємством коштів на основі листа Відділу у Богодухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 18.03.2019 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 2017 та 2018 роках та розрахунку сільради, тоді як цей лист не містить жодних посилань на технічну документацію про грошову оцінку земельної ділянки.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.08.2020 у справі № 922/893/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, встановлено строк до 07.09.2020 для подання відзивів, заяв та клопотань по апеляційній скарзі, розгляд справи призначено на 15.09.2020 об 11:30 год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 у справі № 922/893/19 у зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи відкладено розгляд справи на 24.09.2020 о 12:30 год. та оголошено перерву в судовому засіданні до 06.10.2020, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2020.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.09.2020 підтримав апеляційну скаргу.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№8367 від 07.05.2020) та в судових засіданнях 24.09.2020 та 06.10.2020 не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Свої заперечення позивач обґрунтовує тим, що твердження відповідача про те, що фактична площа земельної ділянки під нежитловими будівлями та спорудами по вулиці Гутянській, 107-А в с. Губарівка Богодухівського району Харківської області орієнтовно становить -2,00 га, є помилковою з огляду на рішення XXXVI сесії VII скликання №345-VII від 11.05.2018 Губарівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, яким ПП Цукровик-Агро передано в оренду терміном на 10 років земельну ділянку площею 3,7893 га, яка знаходиться по вулиці Гутянській, 107-А, село Губарівка, кадастровий номер 6320881501:00:001:0113. При цьому, вказана земельна ділянка є сформованою з присвоєнням кадастрового номеру (лист Відділу у Богодухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 18.03.2019 №10-20-0.23,12-248/104-19.

При цьому, звертає увагу на те, що під час первинного розгляду вказаної справи у господарському суді Харківської області між Губарівською сільською радою та приватним підприємством Цукровик-Агро укладено договір оренди землі від 15.05.2019. Відповідно до умов даного договору його предметом є оренда земельної ділянки площею 3,7893 га, яка знаходиться по вулиці Гутянській, 107-А, село Губарівка, Богодухівського району Харківської області з кадастровим номером 6320881501:00:001:0113. Реєстрацію вказаного договору в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено 16.05.2019. Зазначена обставина додатково свідчить про використання ПП Цукровик-Агро земельної ділянки з кадастровим номером 6320881501:00:001:0113, площею 3,7893 га.

Отже, за твердженням прокурора, оскільки в період часу з 01.10.2017 по 31.12.2018 відповідач користувався вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України та правової позиції Верховного Суду ПП Цукровик-Агро повинно повернути Губарівської сільської раді Богодухівського району Харківської області кошти, які ПП Цукровик-Агро зберегло у вигляді несплаченої орендної плати.

Відповідач у запереченнях на відзив прокурора на апеляційну скаргу (вх. № 8603 від 14.09.2020) проти доводів прокурора заперечує.

Окрім доводів, наведених в апеляційній скарзі, відповідач також посилався на те, що:

- на виконання частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор був зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це Губарівську сільську раду. Проте, до позовної заяви прокурором не додано доказів попереднього повідомлення цього органу про зазначене порушення, тобто прокурором не обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави та наявності підстав звернення з даним позовом взагалі;

- 15 травня 2019 ПП Цукровик-Агро та Губарівська сільська рада уклали договір оренди землі, пунктом 11.6. якого передбачено внесення змін до пункту 2.1. договору оренди землі (площа земельної ділянки) в разі зменшення площі земельної ділянки, яка необхідна для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд, після присвоєння нового кадастрового номеру.

Позивач свого представника в судове засідання 06.10.2020 не направив. У листі від 02.09.2020 за вх. № 8220 просив суд розглянути справу без участі представника сільської ради та зазначив, що не погоджується із доводами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а рішення місцевого господарського суду -без змін.

Представник відповідача в судове засідання 06.10.2020 також не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить факт його участі, із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу, в судовому засіданні 24.09.2020, в якому оголошувалась перерва в судовому засіданні до 06.10.2020 о 9:15 год.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників в судове засідання 06.10.2020 судом обов`язковою не визнавалась, у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами за відсутністю представників позивача і відповідача.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, письмових запереченнях на відзив на апеляційну скаргу доводи відповідача та прокурора, заслухавши усні пояснення прокурора та відповідача, перевіривши в межах вимог апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як свідчать матеріали справи та було правильно встановлено господарським судом першої інстанції, відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №159493980 від 14.03.2019, земельна ділянка з кадастровим номером 6320881501:00:001:0113, площею 3,7893 га належить до комунальної власністі (т. І, а.с.26).

Починаючи з 31.07.2012, Приватне підприємство "Цукровик-Агро" є власником комплексу нежитлових будівель та споруд, що розташовані за адресою: вулиця Гутянська, 107-А, село Губарівка Богодухівського району Харківської області, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим 31.07.2012 року Губарівською сільською радою.

Відповідно до даного свідоцтва про право власності до комплексу, що належить відповідачу на праві власності, входять такі об`єкти: будівля цукрового складу, 1 А, загальна площа 882,8 кв.м, будівля чергової частини, 1 Б, загальна площа 33,5 кв. м, естакада, №1, залізничний шлях, №2.

Згідно з відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (дата формування -14.03.2019), для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд, розташованих за адресою: вулиця Гутянська, 107-А, село Губарівка Богодухівського району Харківської області, між Губарівською сільською радою Богодухівського району Харківської області та Науково-виробничою фірмою "Сінтал`Д" Товариство з обмеженою відповідальністю, було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер № 6320881501:00:001:0113, площею 3,7893 га, який зареєстровано у Богодухівському районному відділі Харківської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при державному комітеті України по земельних ресурсах" 17.12.2007 року, номер запису 040768600001, строк дії договору 49 років.

У зв`язку з набуттям ПП "Цукровик-Агро" права власності на комплекс будівель і споруд, вказаний договір оренди землі було припинено, про що внесено запис 07.09.2017 року до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер інформаційної довідки 159491984).

Після припинення права користування земельною ділянкою кадастровий номер №6320881501:00:001:0113, площею 3,7893 га за попереднім власником Науково-виробничою фірмою "Сінтал`Д" Товариство з обмеженою відповідальністю, новим власником комплексу будівель і споруд - ПП "Цукровик-Агро" право користування вказаною земельною ділянкою не оформлено, договір оренди не укладено.

Причиною неукладення договору оренди було те, що ПП "Цукровик-Агро" не погоджувалося з площею земельної ділянки. При цьому, Губарівська сільська рада, відмовляючи ПП "Цукровик-Агро" у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою для визначення меншої площі користування, орієнтовно 2,4 га, посилалася на необхідність документального підтвердження відсутності будівель (лист від 21.02.2019 №02-21/131).

З метою документального підтвердження фактичного використання меншої площі земельної ділянки, у зв`язку з відсутністю будівель, які входять до комплексу будівель та споруд, відповідач звернувся до КП "Богодухівське БТІ", яким було проведено поточну інвентаризацію, виготовлено новий технічний паспорт. В результаті було зафіксовано факт відсутності будівлі цукрового складу літ. "А-1" , загальною площею 882,8 кв. м, зменшення загальної площі будівлі чергової частини літ. "Б-1" з 33.5 кв. м до 19,3 кв. м. за рахунок демонтування частини будівлі.

У зв`язку із наведеним, відповідачем було внесено відповідні зміни до правовстановлюючих документів на комплекс нежитлових будівель та споруд, отримано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.04.2019 року, згідно з яким до комплексу нежитлових будівель та споруд входять: будівля чергової частини літ. "Б-1" загальною площею 19,3 кв. м, естакада літ. №1, залізничний шлях №27 і №28, загальною довжиною 909,00 м.

Відповідач 16.04.2019 року звернувся до Губарівської сільської ради (лист вих.№117, відмітка про отримання 16.04.2019) для надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу сформованої земельної ділянки, кадастровий номер 6320881501:00:001:0113, площею 3,7893 га, яка раніше була у користуванні НВФ "СІНТАЛ`Д" - ТОВ, з метою подальшого укладання договору оренди землі площею 2,00 га.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обґрунтування позову посилається на користування відповідачем як власником нерухомого майна спірною земельною ділянкою площею 3,7893 га у період з 01.10.2017 року по 31.12.2018 року без укладення відповідного договору оренди даної земельної ділянки, у зв`язку з чим відповідно до статей 1212 Цивільного кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 258415,08 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі несплаченої орендної плати.

Місцевий господарський суд, частково задовольняючи позов, виходив з того, що:

- орендних відносин між сторонами у спірний період фактично не існувало, водночас протягом спірного періоду права користування земельною ділянкою відповідач не оформив, не уклав договору оренди з сільрадою та не здійснив державну реєстрацію такого права. Отже, за висновком господарського суду першої інстанції, відповідач користувався земельною ділянкою без достатньої правової підстави і між сторонами склалися кондикційні відносини. У зв`язку із цим, позивач правомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення безпідставно збережених коштів за період користування відповідачем спірною земельною ділянкою у порядку статті 1212 ЦК України;

- розрахунок плати за використання земельною ділянкою комунальної власності позивачем та прокурором здійснено на підставі рішення XXXVIII сесії VII скликання Губарівської сільської ради від 25.06.2018 року №361-VI "Про встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки", що знаходяться в межах населених пунктів на території Губарівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, виходячи з площі земельної ділянки 3,7893 га, та з урахуванням розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 2017 та 2018 роки, зазначеного у листі Відділу у Богодухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 18.03.2019 року. При цьому, відповідач не врахував того, що позов поданий до суду 26.03.2019 року, сума безпідставно одержаних коштів заявлена за період з жовтня 2017 року по кінець 2018 року. Відповідні зміни до правовстановлюючих документів на комплекс нежитлових будівель та споруд внесені лише 03.04.2019 року, тобто після подання позову, натомість будь-яких змін щодо земельної ділянки як об`єкта цивільних прав станом на 2017 та 2018 роки судом не встановлено, а рішення сільради щодо поділу спірної земельної ділянки винесено 15.05.2019 року (т.2 а.с.159), тобто, після спірного періоду та подання позову. Отже, у спірний період земельна ділянка була сформована, оскільки мала кадастровий номер № 6320881501:00:001:0113 та площу 3,7893 га., а висновок відповідача про несформованість земельної ділянки у спірний період як об`єкта цивільних прав, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, не ґрунтується на положеннях частини 1 статті 79 Земельного кодексу України;

- сторони уклали договір оренди землі 15.05.2019 року та склали акт приймання-передачі землі, відповідно до яких площа земельною ділянки є 3,7893 га, Тобто земельну ділянку не поділено й досі, вона є площею 3,7893 га, та перебуває в оренді у відповідача з 15.05.2019 року;

- зі змісту розрахунку відповідача, платіжних доручень, податкових накладних вбачається, що відповідач самостійно сплатив орендну плату за спірний період в сумі 165887,40 грн. При цьому в позові враховано лише 123887,40 грн. сплати та залишено поза увагою, що відповідачем до подання позову сплачено 42000,00 грн. за спірний період - 2018 рік, що підтверджується довідкою, платіжним дорученням №137 від 28.01.2019 та копіями податкових декларацій з плати за землю за 2017 та 2018 роки, що спростовує відповідні заперечення прокурора щодо зарахування цієї оплати за інший період -2019 рік. Отже в частині стягнення з відповідача 42000,00 грн. безпідставно збережених коштів слід відмовити.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 216415,08 грн. безпідставно збережених коштів та про відмову у стягненні з відповідача 42000,00 грн.

Колегія суддів погоджується із даним висновком господарського суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Як вже зазначалося, відповідач є власником нерухомого майна, що розташовано на земельній ділянці із кадастровим номером №6320881501:00:001:0113, площею 3,7893 га, яка, в свою чергу, є об`єктом комунальної власності. При цьому, у спірний період між сторонами не було оформлено у встановленому законодавством порядку орендних правовідносин.

Відповідно до статті 80 Земельного Кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного Кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

В силу статті 206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

Як правильно зазначив господарський суд першої інстанції у своєму рішенні, відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПКУкраїни).

Частина перша статті 93 Земельного Кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Предметом позову в даній справі є стягнення з власника об`єктів нерухомості безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати на підставі статей 1212, 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій, як стверджує позивач, ці об`єкти нерухомості розміщені.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Відповідач , як фактичний користувач земельної ділянки безпідставно зберіг у себе відповідні кошти за користування земельною ділянкою та зобов*язаний їх повернути власникові цієї земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.

Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин та їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

При цьому положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі шляхом розірвання договору. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №915/411/19, від 21.02.2020 у справі № 910/660/19, від 17.03.2020 у справі №922/2413/19.

Положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Зазначену правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

Як було правильно встановлено місцевим господарським судом, у спірний період (з 01.10.2017 до 31.12.2018) відповідач як власник нерухомості, розташованої на спірній земельній ділянці, права користування земельною ділянкою не оформив, не уклав договору оренди з сільрадою та не здійснив державної реєстрації такого права.

Відповідно до позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у вигляді орендної плати, за своїм змістом є кондикційними.

Отже господарський суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що відповідач користується спірною земельною ділянкою без відповідної правової підстави і між сторонами склалися кондикційні правовідносини.

Відповідно до частини 1, 4 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами, право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків) (частина 2 статті 377 Цивільного кодексу України).

Отже, враховуючи положення вищезазначених норм права, особа, яка набула права власності на будівлі чи споруди, стає власником (користувачем) відповідної частки земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Частиною 6 статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

Як правильно зазначив місцевий господарський суд, до істотних умов договору, яким передбачено набуття права власності на будівлю (окремих її приміщень) належить площа, межі та кадастровий номер земельної ділянки.

Положеннями частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номер.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 3, 21 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Отже, для вирішення даного спору, слід встановити, чи є земельна ділянка, безпідставне використання якої є підставою даного позову, сформованим об`єктом цивільних прав.

Поряд з цимё як правильно зазначив місцевий господарський суд з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладеної у постановах, зокрема від 11.06.2019 у справі №922/551/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, від 17.03.2020 у справі №917/353/19, для вирішення спору про стягнення безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за земельну ділянку, необхідно з`ясувати, чи є земельна ділянка об`єктом цивільних прав, а також установити обґрунтованість порядку та підстав нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою.

Окрім цього, позивач має надати як докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, довести обґрунтованість розрахунку стягуваної суми, а також докази реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі", а також довести обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).Дана правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 у справі №923/921/17, від 29.05.2019 у справі № 922/955/18.

В матеріалах справи наявний лист сільського голови Губарівської сільської ради від 21.02.2019 року № 02-21/131, в якому зазначено, що на підставі рішення XV сесії VI скликання Губарівської сільської ради від 11.06.2012 №136 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між ТОВ НВФ "Сінтал' Д" та Губарівською сільською радою" договір оренди землі (кадастровий номер 6320881501:00:001:0113) було розірвано, земельна ділянка кадастровий номер 6320881501:00:001:0113 повернута власнику.

Саме на цій земельній ділянці із кадастровим номером 6320881501:00:001: 0113 і розташовані об`єкти нерухомості, що з 31.07.2012 належать відповідачу на праві власності.

Розрахунок плати за використання земельної ділянки комунальної власності позивачем та прокурором здійснено на підставі рішення XXXVIII сесії VII скликання Губарівської сільської ради від 25.06.2018 року №361-VI "Про встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки", що знаходяться в межах населених пунктів на території Губарівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, виходячи з площі земельної ділянки з кадастровим номером 6320881501:00:001:0113 - 3,7893 га, та з урахуванням розміру нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки станом на 2017 та 2018 роки, зазначеного у листі Відділу у Богодухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 18.03.2019.

Відповідач, заперечуючи проти позову у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі, стверджує, що земельна ділянка за адресою: вул.Гутянська, 107А, с. Губарівка Богодухівського району Харківської області площею 3,7893 га не була сформована як об`єкт права оренди, оскільки Губарівська сільська рада у листі від 21.02.2019 № 02-21/131 відмовила ПП "Цукровик-Агро" у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою для визначення меншої площі користування. Відповідач стверджував те, що станом на вересень 2017 року із комплексу нежитлових будівель та споруд, набутих відповідачем, наявні були будівля чергової частини, естакада №1, та залізничний шлях №2, а тому зменшилась площа під об`єктами нерухомості. Отже, за твердженням відповідача, розрахунок безпідставно збережених коштів здійснено без врахування зменшення площі земельної ділянки.

Також відповідач в апеляційній скарзі звертає увагу на те, що правовстановлюючі документи підприємства на комплекс, який знаходиться на спірній землі (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 31.07.2012), не містять кадастрового номера земельної ділянки, право користування земельною ділянкою кадастровий номер: 6320881501:00:001:0113

Проте, колегія суддів вважає такі твердження відповідача необгрунтованими, зважаючи на таке.

За змістом статей 74, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як свідчать матеріали справи та правильно встановив господарський суд першої інстанції, позивач звернувся до суду із позовом у даній справі 26.03.2019, сума безпідставно одержаних коштів заявлена до стягнення за період з жовтня 2017 року по грудень 2018 року. Відповідні зміни до правовстановлюючих документів на комплекс нежитлових будівель та споруд внесені 03.04.2019, тобто вже після подання позову.

Поряд з цим, жодних змін щодо спірної земельної ділянки як об`єкта цивільних прав станом на 2017 та 2018 роки судом не встановлено і рішення сільради щодо поділу спірної земельної ділянки винесено лише 15.05.2019 (т.2 а.с.159), тобто вже після спливу спірного періоду та подання позову.

Отже протягом спірного періоду земельна ділянка була сформована як об`єкт цивільних прав та мала кадастровий номер № 6320881501:00:001:0113 на площу 3,7893 га, а прийняття сільрадою рішення про поділ зазначеної земельної ділянки жодним чином не впливає на правильність обчислення розміру безпідставно збережених коштів у даній справі як таке, що прийняте після спливу даного періоду та після подання позову.

Також слід зазначити, що ПП "Цукровик-Агро" від 25.04.2018 звертався до голови Губарівської сільської ради з клопотанням укласти договір оренди земельної ділянки площею 3,7893 га (лист №114 від 25.04.2018, т.1 а.с.63).

Крім того, відповідач самостійно здійснював плату за користування землею виходячи із площі земельної ділянки саме 3,7893 га, чого він не заперечує та про що сам зазначає в апеляційній скарзі. Дані обставини додатково свідчить про користування відповідачем спірною земельною ділянкою площею саме 3,7893 га.

Твердження відповідача про відсутність у правовстановлюючих документах на нерухоме майно (комплекс) даних про кадастровий номер земельної ділянки, на думку колегії суддів, не свідчить про недоведеність факту знаходження цього майна саме на спірній земельній ділянці, зважаючи на таке.

Як вже зазначалося вище, враховуючи положення частини 1, 4 статті 120 Земельного кодексу України та частина 2 статті 377 Цивільного кодексу України вищезазначених норм права, особа, яка набула права власності на будівлі чи споруди, стає власником (користувачем) відповідної частки земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Попереднім власником нерухомості було ТОВ НВФ "Сінтал' Д".

На підставі рішення XV сесії VI скликання Губарівської сільської ради від 11.06.2012 року №136 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між ТОВ НВФ "Сінтал' Д" та Губарівською сільською радою" договір оренди землі (кадастровий номер 6320881501:00:001:0113) було розірвано та 11.06.2012 року ТОВ НВФ "Сінтал Д" повернув, а Губарівська сільська рада прийняла земельну ділянку саме із кадастровим номером 6320881501:00:001:0113.

Отже відповідачу як новому власнику нерухомості перейшло право користування на земельну ділянку під нерухомістю саме із кадастровим номером 6320881501:00:001:0113.

Враховуючи наведене, господарський суд дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що відповідач у спірний період користувався земельною ділянкою без достатньої правової підстави, а тому за відсутності чинного договору оренди у даний період між сторонами склалися кондикційні відносини і прокурор правомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення безпідставно збережених коштів за період користування відповідачем спірною земельною ділянкою у порядку статті 1212 ЦК України.

Також як правильно зазначив господарський суд першої інстанції, розрахунок безпідставно збережених коштів за земельну ділянку повинен здійснюватися на основі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 року у справах №922/3780/17 та №922/536/18, від 11.02.2019 у справі №922/391/18, від 12.04.2019 у справі №922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї, встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 року у справі № 920/739/17).

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

З наведених норм законодавства не вбачається можливості визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, тому необґрунтованими є будь-які розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу (зокрема на підставі базової вартості одного квадратного метра землі із застосуванням відповідних коефіцієнтів), а також доводи про необов`язковість витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель для розрахунку розміру орендної плати.

Даний висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі №922/1276/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18).

З огляду на вимоги статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель" і статей 77, 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. При цьому відповідач у будь-якому випадку не позбавлений права здійснити і подати до суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Ставки орендної плати встановлені у додатку №1 до рішення сільради від 06.07.2016 року та до рішення сільради від 07.07.2017 (т.1 а.с.41-42, 61), у п.14.1 якого зазначено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунку розміру позовних вимог (т.1 а.с.74), колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про його арифметичну правильність та нормативну обґрунтованість та що його було здійснено на основі належного і допустимого доказу - інформації щодо технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - лист-витяг від 18.03.2019 року, виданий Відділом у Богодухівському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області (т.1 а.с.70), відповідно до якого нормативно-грошова оцінка спірної земельної ділянки становить:

- на 01.01.2017 - 3823024,77 грн.,

- на 01.01.2018 - 3823024,77 грн.

Відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що лист Відділу у Богодухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 18.03.2019 не містить жодних посилань на технічну документацію про грошову оцінку земельної ділянки.

Проте дане твердження спростовується самим цим листом Відділу у Богодухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (який є уповноваженим органом, що наділений відповідною інформацією щодо нормативно-грошової оцінки конкретної земельної ділянки) від 18.03.2019, в якому прямо зазначено про нормативно-грошову оцінка спірної земельної ділянки станом на 01.01.2017 - 3823024,77 грн та станом на 01.01.2018 - 3823024,77 грн. До того ж, відповідачем не надано доказів щодо інших показників такої нормативно-грошової оцінки.

Як вбачається з розрахунку відповідача та наданих ним платіжних доручень (№333 від 27.02.2019 на суму 9558,0 грн №137 від 28.01.2019 на суму 42000,00 грн, №4645 від 11.12.2018 на суму 123887,40 грн), податкових накладних, відповідач самостійно здійснював часткову сплату орендну плату за спірний період в сумі 165887,40 грн.

Однак, позивачем у розрахунку розміру позовних вимог враховано лише 123887,40 грн. здійсненої відповідачем сплати , позивач залишив поза увагою сплату відповідачем 42000,00 грн. за платіжним дорученням №137 від 28.01.2019, яку було здійснено до подання позову до суду і саме за спірний період (2018 рік), що підтверджується призначенням даного платежу - орендна плата з юридичних осіб згідно уточнюючої декларації по Губарівській с/р та копією податкової декларації з плати за землю за 2018 рік, відповідно до якої зазначений платіж включено як уточнення до податкового звіту саме за 2018 рік.

Отже, місцевий господарський суд цілком правомірно задовольнив позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 216415,08 грн. безпідставно збережених коштів та відмовив в частині стягнення 42000,00 грн.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що на виконання частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор був зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це Губарівську сільську раду. Проте, до позовної заяви прокурором не додано доказів попереднього повідомлення цього органу про зазначене порушення, тобто прокурором не обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави та наявності підстав звернення з даним позовом взагалі.

Проте, колегія суддів не може погодитися із таким твердженням відповідача, зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Слід зазначити, що, звертаючись до відповідного компетентного органу в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Дана правова позиція узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

З матеріалів справи вбачається, що керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області звертався до голови Губарівської сільської ради Богодухівського району Харківської області листом від 25.01.2019 №03-22-85вих-19, в якому зазначив про здійснення перевірки дотримання відповідачем вимог земельного законодавства та просив надати рішення сільради про розробку проекту землеустрою під спірною земельною ділянкою, про встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, які знаходяться в межах населеного пункту на території сільської ради, а також про передачу спірної земельної ділянки в оренду.

30.01.2019 Губарівської сільської ради Богодухівського району Харківської області листом №02-21/61 надала відповідь на лист прокурора та повідомила, зокрема про те, що відповідачем спірна земельна ділянка використовується для розміщення нерухомого майна, яке належить останньому на праві власності і в порушення вимог чинного законодавства таке використання здійснюється без укладення відповідного договору оренди землі, тобто сам факт незвернення уповноваженого органу з позовом свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки.

Дана правова позиція також викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Отже, позивач завчасно був повідомлений прокурором про необхідність перевірки використання спірної ділянки відповідачем за відповідної правової підстави.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю з`ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Оскільки апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, то, з урахуванням положень статті 129 ГПК України, здійснені ним судові витрати за апеляційною скаргою відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 129, 270, пунктом 1 частини 1 статті 275, ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 25 червня 2020 року у справі № 922/893/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 12.10.2020.

Головуючий суддя Н.М. Пелипенко

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.О. Радіонова