Рішення

від 01.07.2020 по справі 924/541/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"01" липня 2020 р. Справа № 924/541/20

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Кочергіної В.О., при секретарі судового засідання Фрей В.В., розглянувши матеріали

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ

до Житлово-будівельного кооперативу "Проскурів-Житлобуд" м. Хмельницький

про стягнення 23685грн. 95коп., з яких 15965грн. 36коп. пені, 2280грн. 77коп. 3% річних, 5439грн. 82коп. інфляційних втрат

Представники учасників справи не з`явились

Рішення ухвалюється 01.07.2020р., оскільки 03.06.2020р. в судовому засіданні оголошувалась перерва

ВСТАНОВИВ:

06.05.2020р. на адресу господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ до Житлово-будівельного кооперативу "Проскурів-Житлобуд" м. Хмельницький про стягнення 23685грн. 95коп., з яких 15965грн. 36коп. пені, 2280грн. 77коп. 3% річних, 5439грн. 82коп. інфляційних втрат.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначає про те, що відповідач неналежно виконував умови Договору постачання природного газу №2649/1617-ТЕ34 від 21.11.2016р. щодо проведення розрахунків за отриманий природній газ, внаслідок чого позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 15965грн. 36коп. пені, нарахованої відповідно до п.п. 8.2 Договору, а також 2280грн. 77коп. 3% річних та 5439грн. 82коп. інфляційних втрат, нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Крім цього, у позовній заяві позивач просив суд розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2020р., позовну заяву передано для розгляду судді Кочергіній В.О.

Ухвалою суду від 12.05.2020р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/541/20, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10:30год. 03.06.2020р.

26.05.2020р. на адресу суду через службу діловодства від відповідача надійшов відзив на позов (вх.№05-22/4370/20), в якому проти заперечує та просить суд відмовити позивачу у його задоволенні. У відзиві зокрема зазначає про те, що несвоєчасна оплата за спожитий природній газ відбувалась не з вини відповідача, а через несвоєчасне та неповне відшкодування відповідачу з бюджету пільг та субсидій за споживачів. Вважає, що пеня нарахована позивачем з порушенням шестимісячного терміну нарахування та позовної давності. Щодо нарахування позивачем втрат від інфляції, відповідач зазначає, що позивач здійснив розрахунок інфляційних втрат з посиланням на рекомендації листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97-р, які, на думку відповідача, не регулюють законодавство на момент подання позову. Крім цього, відповідач у відзиві на позов просить суд зменшити розмір пені, оскільки відповідачем повністю погашено суму основного боргу за Договором, а також прострочення грошового зобов`язання компенсується нарахованими та заявленими до стягнення з відповідача інфляційними втратами та 3% річних. До відзиву додано докази надсилання на адресу позивача.

В судовому засіданні 03.06.2020р. представник відповідача проти позову заперечував, з посиланням на обставини, викладені у відзиві на позов, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, а також просив суд зменшити розмір пені.

03.06.2020р. в судовому засіданні постановлено ухвалу про оголошення перерви на 11:00год. 01.07.2020р. із занесенням до протоколу судового засідання.

Оскільки представник позивача не брав участі в судовому засіданні, ухвалою суду від 03.06.2020р. його повідомлено про час, дату і місце проведення судового засідання.

15.06.2020р. на адресу суду через службу діловодства від відповідача надійшло клопотання (вх.№05-22/4893/20), в якому просить суд долучити до матеріалів справи додаткові документи, які, на його думку, свідчать про те, що на сьогоднішній день підприємство не проводить господарської діяльності, відсутні будь-які наймані працівники, природній газ який використовувався згідно з Договором використовувався виключно мешканцями житлового будинку для опалення власного житла, частині з яких були надані субсидії, які держава відшкодувала зі значною затримкою. Надіслані документи судом оглянуто та долучено до матеріалів справи.

30.06.2020р. на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання (вх.№05-22/5395/20), в якому позовні вимоги підтримує у повному об`ємі, а також просить суд проводити судове засідання без його участі.

В судове засідання 01.07.2020р. представники учасників судового процесу не з`явились.

Дослідивши наявні в справі матеріали, надані сторонами докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги суд встановив наступне.

21.11.2016р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Проскурів-Житлобуд" (Споживач) було укладено Договір постачання природного газу №2649/1617-ТЕ34.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору, Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві у 2016-2017роках природний газ, а Споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього Договору.

Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з п.п. 2.1 Договору, Постачальник передає Споживачу з 01 листопада 2016р. по 31 березня 2017р. (включно) природний газ обсягом 230 тис.куб. метрів.

Підпунктом 3.4 Договору встановлено, що приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Відповідно до п.п. 5.2 Договору, ціна за 1000куб. метрів природного газу за цим Договором становить 5930грн. 40коп. (з ПДВ).

Згідно з п.п. 6.1 Договору, оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього Договору, укладення Договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим Договором.

Відповідно до п.п. 8.2, 8.3 Договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього Договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється Постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20.

Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього Договору, укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє Споживача від обов`язку сплатити на користь Постачальника платежі відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором.

Згідно з п.п. 10.3 Договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Згідно з п.п. 12.1 Договору, Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 листопада 2016р. до 31 березня 2017р. (включно), а в частині проведення розрахунків-до їх повного здійснення.

Договір підписано представниками сторін та скріплено відтиском печаток.

Матеріали справи не містять доказів в підтвердження розірвання або визнання недійсним Договору.

На виконання умов Договору, позивачем поставлено відповідачу природний газ згідно актів приймання-передачі, які знаходяться в матеріалах справи, а саме, від 30.11.2016р. на суму 117077грн. 95коп., від 31.12.2016р. на суму 217135грн. 67коп., від 31.01.2017р. на суму 245589грн. 72коп., від 28.02.2017р. на суму 208269грн. 72коп., від 31.03.2017р. на суму 125647грн. 38коп. Загалом позивачем поставлено відповідачу природного газу на суму 913720грн. 44коп.

Акти підписано представниками сторін та скріплено відтиском печаток без поправок та зауважень.

Відповідач своїх договірних зобов`язань належним чином та у встановлені терміни не виконував, оплату отриманого газу здійснював з простроченням, що підтверджується випискою з банківського рахунка за період з 01.11.2016р. по 30.09.2018р.

Станом на дату прийняття рішення у даній справі, відповідачем повністю проведено розрахунки за поставлений природний газ в сумі 913720грн. 44коп.

Відповідачем в підтвердження важкого фінансового стану підприємства надано лист-звернення міського голови до позивача у даній справі (вих.№12-5117-02-08 від 14.11.2016р.) з проханням посприяти у вирішенні питання щодо укладення Договору з постачання природного газу між НАК "Нафтогаз України" та ЖБК "Проскурів-Житлобуд".

До матеріалів справи відповідачем долучено рішення №1286 від 01.02.2012р. (вих.№2570/10/15-1) про повторне внесення до Реєстру неприбуткових установ та організацій Житлово-будівельний кооператив "Проскурів-Житлобуд".

Відповідно до Оборотно-сальдової відомості по рахунку відповідача №631, за 1 півріччя 2018р. дебіторська заборгованість становить 22822грн. 41коп., кредиторська заборгованість становить 19666грн. 63коп.

Відповідачем до матеріалів справи надано фінансовий звіт відповідача станом на кінець 2018року; фінансову звітність за 2019р.; звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації відповідача за 2018р. та за 2019р.; довідки про стан розрахунків з бюджетом станом на 31.12.2016р. №34/1, станом на 31.12.2017р. №34/2, станом на 31.12.2018р. №34/3, виписки з банківського рахунка.

Оскільки відповідач своєчасно не здійснював платежів за поставлений природний газ, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 15965грн. 36коп. пені, 2280грн. 77коп. 3% річних та 5439грн. 82коп. інфляційних втрат.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані сторонами докази по суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо, судом береться до уваги таке.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Особа, яка звертається до господарського суду з позовом, самостійно обирає спосіб захисту, визначає відповідача, предмет та підстави позову та зазначає у позовній заяві яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що 21.11.2016р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Проскурів-Житлобуд" (Споживач) було укладено Договір постачання природного газу №2649/1617-ТЕ34, відповідно до умов якого, Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві у 2016-2017роках природний газ, а Споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього Договору.

Правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками договору поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 629 цього Кодексу, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

На виконання умов Договору, позивачем поставлено відповідачу природний газ згідно актів приймання-передачі, які знаходяться в матеріалах справи, а саме, від 30.11.2016р. на суму 117077грн. 95коп., від 31.12.2016р. на суму 217135грн. 67коп., від 31.01.2017р. на суму 245589грн. 72коп., від 28.02.2017р. на суму 208269грн. 72коп., від 31.03.2017р. на суму 125647грн. 38коп. Загалом позивачем поставлено відповідачу природного газу на суму 913720грн. 44коп.

Згідно ст.ст. 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання.

Умовами п.п. 6.1 Договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Наявними у справі доказами підтверджено проведення оплат вартості поставленого природного газу з простроченням строків, отже судом встановлено порушення термінів виконання грошового зобов`язання з боку відпвоідача.

На час звернення до суду з позовом у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за поставлений природний газ.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 2280грн. 77коп. 3% річних та 5439грн. 82коп. інфляційних втрат судом враховується, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факт прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті отриманого природного газу згідно Договору поставки.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи ст. 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проведеним судом перерахунком заявлених до стягнення сум встановлено, що позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 2280грн. 77коп. 3% річних та 5410грн. 48коп. інфляційних втрат, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. В решті суми 29грн. 34коп. інфляційних втрат у позові належить відмовити.

Під час проведеного перерахунку інфляційних втрат судом враховано положення п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", яким роз`яснено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 15965грн. 36коп. пені, судом враховується таке.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п.п. 8.2 Договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього Договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми пені, суд встановив, що остання нарахована в межах можливих нарахувань та дійшов висновку про правомірність її нарахування.

Твердження відповідача що пеня нарахована позивачем з порушенням шестимісячного терміну нарахування та позовної давності судом до уваги не приймається, оскільки п.п. 10.3 Договору, сторони передбачили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

При цьому суд зазначає, згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вказана стаття кореспондується зі ст.233 ГК України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18 суд вказав, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена також у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.

Суд приймає до уваги, що розмір пені, який обґрунтовано заявлений позивачем до стягнення, становить 15965грн. 36коп. пені. Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується виконання зобов`язання щодо оплати поставленого природного газу. Крім того матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння позивачу збитків в розмірі, співмірному із сумою заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Також суд враховує, що крім пені позивач нарахував відповідачу та заявив до стягнення 2280грн. 77коп. 3% річних та 5439грн. 82коп. інфляційних втрат. Нарахування і стягнення вказаної суми є способом захисту майнового права й інтересу позивача, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Усі вищевказані обставини дають підстави для висновку про відсутність збитків внаслідок прострочення оплати природного газу відповідачем та неспівмірність вимог про стягнення пені в порівнянні з вартістю переданого та неоплаченого газу за договором, тому суд вважає за можливе зменшити заявлений до стягнення розмір пені.

В той же час суд приймає до уваги, що відповідач є неприбутковою організацією, не проводить господарську діяльність, природний газ, який поставлявся згідно договору, використовувався мешканцями житлового будинку по вул. Проскурівська, 45 для опалення власного житла.

Зважаючи на викладене, суд, враховуючи визначені ст. 3 ЦК України засади цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, вважає за необхідне зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення пені до 4789грн. 61коп. (30% від правомірно нарахованої суми). В решті позовних вимог про стягнення пені суд відмовляє.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 2280грн. 77коп. 3% річних, 5410грн. 48коп. інфляційних втрат та 4789грн. 61коп. пені. У решті суми позову належить відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача виходячи з мінімально встановленого розміру.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ до Житлово-будівельного кооперативу "Проскурів-Житлобуд" м. Хмельницький про стягнення 23685грн. 95коп., з яких 15965грн. 36коп. пені, 2280грн. 77коп. 3% річних, 5439грн. 82коп. інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Проскурів-Житлобуд" (м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 45, код ЄДРПОУ 38353494) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 2280грн. 77коп. (дві тисячі двісті вісімдесят гривень 77копійок) 3% річних, 5410грн. 48коп. (п`ять тисяч чотириста десять гривень 48 копійок) інфляційних втрат, 4789грн. 61коп. (чотири тисячі сімсот вісімдесят дев`ять гривень 61 копійка) пені, 2102грн. 00коп. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У решті суми 29грн. 34коп. інфляційних втрат та 11175грн. 75коп. пені у позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 540-IX від 30.03.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений ст. 256 продовжується на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення складено та підписано 06.07.2020р.

Суддя В.О. Кочергіна

Віддруковано 3 примірники:

1-до справи,

2-позивачу АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6),

3- ЖБК "Проскурів-Житлобуд" (29000, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 45),

Адресатам рекомендованим з повідомленням про вручення.