Постанова

від 07.10.2020 по справі 924/541/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року Справа № 924/541/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Крейбух О.Г. , суддя Юрчук М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Хмельницької області, ухвалене 01.07.2020 року суддею Кочергіною В.О. у м. Хмельницький (повний текст рішення складено 06.07.2020 року) справі № 924/541/20

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Житлово-будівельного кооперативу "Проскурів-Житлобуд"

про стягнення 23685 грн. 95 коп., з яких 15965 грн. 36 коп. пені, 2280 грн. 77 коп. 3% річних, 5439 грн. 82 коп. інфляційних втрат

ВСТАНОВИВ:

06.05.2020 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "Проскурів-Житлобуд" м. Хмельницький про стягнення 23685грн. 95коп., з яких 15965грн. 36коп. пені, 2280грн. 77коп. 3% річних, 5439грн. 82коп. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає про те, що відповідач неналежно виконував умови Договору постачання природного газу №2649/1617-ТЕ34 від 21.11.2016 щодо проведення розрахунків за отриманий природній газ, внаслідок чого позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 15965грн. 36коп. пені, нарахованої відповідно до п.п. 8.2 Договору, а також 2280грн. 77коп. 3% річних та 5439грн. 82коп. інфляційних втрат, нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 01.07.2020 у справі № 924/541/20 позов задоволено частково.

Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Проскурів-Житлобуд" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2280 грн. 77коп. (дві тисячі двісті вісімдесят гривень 77копійок) 3% річних, 5410грн. 48коп. (п`ять тисяч чотириста десять гривень 48 копійок) інфляційних втрат, 4789грн. 61коп. (чотири тисячі сімсот вісімдесят дев`ять гривень 61 копійка) пені, 2102грн. 00коп. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) витрат по оплаті судового збору.

Відмовлено в решті позову на суму 29грн. 34коп. інфляційних втрат та 11175грн. 75коп. пені.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся із апеляційною скаргою від 14.07.2020 року до Північно - західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.07.2020 року у справі №924/541/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 11 175,75 грн. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України щодо стягнення неустойки у сумі 11 175,75 грн., у стягненні якої було відмовлено, задовольнити.

Посилаючись на висновки Вищого господарського суду України щодо практики застосування ст.233 Господарського кодексу України і ст. 551 Цивільного кодексу України зазначає, що право на зменшення неустойки (штрафу, пені) виникає у господарського суду виключно за наявності значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків і тільки у разі наявності такого перевищення суд може скористатися наданим йому процесуальним правом. При цьому з`ясувавши наявність перевищення розміру неустойки перед розміром збитків суд повинен ще встановити існування інших обставин, зокрема: об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків . Зазначає, що суд першої інстанції не мав права застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 ЦК України, не з`ясувавши всіх обставин, з`ясування яких передбачене згаданою нормою.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.08.2020 року, серед іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.07.2020 року у справі № 924/541/20; вирішено розглянути апеляційну скаргу без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідач правом подання письмових відзивів на апеляційну скаргу не скористався.

Клопотань про розгляд справи з викликом сторін не подавали.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.11.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Проскурів-Житлобуд" (Споживач) було укладено Договір постачання природного газу №2649/1617-ТЕ34.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору, Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а Споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього Договору.

Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з п.п. 2.1 Договору, Постачальник передає Споживачу з 01 листопада 2016 по 31 березня 2017 (включно) природний газ обсягом 230 тис.куб. метрів.

Підпунктом 3.4 Договору встановлено, що приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Відповідно до п.п. 5.2 Договору, ціна за 1000куб. метрів природного газу за цим Договором становить 5930грн. 40коп. (з ПДВ).

Згідно з п.п. 6.1 Договору, оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього Договору, укладення Договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим Договором.

Відповідно до п.п. 8.2, 8.3 Договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього Договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється Постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20.

Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього Договору, укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє Споживача від обов`язку сплатити на користь Постачальника платежі відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором.

Згідно з п.п. 10.3 Договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Пунктом 12.1 Договору встановлено, що Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 листопада 2016 до 31 березня 2017 (включно), а в частині проведення розрахунків-до їх повного здійснення.

Договір підписано представниками сторін та скріплено відтиском печаток.

На виконання умов Договору, позивачем поставлено відповідачу природний газ згідно актів приймання-передачі, які знаходяться в матеріалах справи, а саме, від 30.11.2016 на суму 117077грн. 95коп., від 31.12.2016р. на суму 217135грн. 67коп., від 31.01.2017р. на суму 245589грн. 72коп., від 28.02.2017р. на суму 208269грн. 72коп., від 31.03.2017р. на суму 125647грн. 38коп. Загалом позивачем поставлено відповідачу природного газу на суму 913720грн. 44коп.

Акти підписано представниками сторін та скріплено відтиском печаток без поправок та зауважень.

Відповідач своїх договірних зобов`язань належним чином та у встановлені терміни не виконував, оплату отриманого газу здійснював з простроченням, що підтверджується випискою з банківського рахунка за період з 01.11.2016 по 30.09.2018

Станом на дату прийняття рішення у даній справі, відповідачем повністю проведено розрахунки за поставлений природний газ в сумі 913720грн. 44коп.

Відповідачем в підтвердження важкого фінансового стану підприємства долучено до матеріалів справи лист-звернення міського голови до позивача у даній справі (вих.№12-5117-02-08 від 14.11.2016) з проханням посприяти у вирішенні питання щодо укладення Договору з постачання природного газу між НАК "Нафтогаз України" та ЖБК "Проскурів-Житлобуд".

Також, що в матеріалах справи наявне рішення №1286 від 01.02.2012 (вих.№2570/10/15-1) про повторне внесення до Реєстру неприбуткових установ та організацій Житлово-будівельний кооператив "Проскурів-Житлобуд".

Відповідно до Оборотно-сальдової відомості по рахунку відповідача №631, за 1 півріччя 2018 дебіторська заборгованість становить 22822грн. 41коп., кредиторська заборгованість становить 19666грн. 63коп.

В матеріалах справи наявний фінансовий звіт відповідача станом на кінець 2018 року; фінансову звітність за 2019 рік; звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації відповідача за 2018 та за 2019; довідки про стан розрахунків з бюджетом станом на 31.12.2016 №34/1, станом на 31.12.2017 №34/2, станом на 31.12.2018 №34/3, виписки з банківського рахунка.

Оскільки відповідач своєчасно не здійснював платежів за поставлений природний газ, позивач звернувся до місцевого суду з позовом про стягнення з відповідача 15965грн. 36коп. пені, 2280грн. 77коп. 3% річних та 5439грн. 82коп. інфляційних втрат.

Місцевий господарський суд за результатами розгляду вищезазначеного позову прийшов до висновку про наявність правових підстав для його часткового задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками договору поставки.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст. 629 цього Кодексу, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як стверджується матеріалами справи, відповідачем повністю проведено оплату вартості поставленого природного газу, проте з простроченням строків, що свідчить про порушення термінів виконання грошового зобов`язання з боку відповідача.

На момент звернення до суду першої інстанції у відповідача була відсутня заборгованість перед позивачем за поставлений природний газ.

Згідно ст.ст. 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За наслідками перевірки нарахувань інфляційних втрат, з огляду на положення п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вимоги в частині 29 грн. 34 коп. інфляційних втрат є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Беручи до уваги вищевикладене та факт прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті отриманого природного газу згідно Договору поставки, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 2280 грн. 77 коп. 3% річних та 5410 грн. 48 коп. інфляційних втрат.

Стосовно заявлених до стягнення з відповідача 15965 грн. 36коп. пені. судами встановлено, що остання нарахована арифметично вірно, у відповідності до умов договору та чинного законодавства.

При цьому, ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вказана стаття кореспондується зі ст.233 ГК України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18 суд вказав, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена також у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку про зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені до 4789грн. 61коп. (30% від правомірно нарахованої суми).

Апелянт в поданій скарзі зазначає, що суд першої інстанції не мав права застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 ЦК України, не з`ясувавши всіх обставин, з`ясування яких передбачене згаданою нормою та не з`ясував, чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням зобов`язання, а також не було оцінено розмір таких збитків.

В даному випадку судом апеляційної інстанції відзначається, що за умовами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Подаючи відзив на позовну заяву відповідач просив суд зменшити розмір нарахованих санкцій посилаючись на положення ст. 553 ЦК України та ст. 233 ГК України.

Даний відзив направлявся на адресу позивача згідно доданих до нього доказів. Також в судовому засіданні оголошувалась перерва з належним повідомлення позивача про дату наступного судового засідання. Відтак, останній був ознайомлений з доводами відповідача та в силу вимог ст. 74 ГПК України мав можливість подати заперечення проти аргументів останнього щодо зменшення розміру санкцій.

Однак позивачем не подано жодних заперечень з даного приводу та представник в судові засідання не прибув.

Вказані обставини надають право суду вирішувати спір за наявними доказами.

Оцінивши подані відповідачем докази, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідач є неприбутковою організацією, не проводить господарську діяльність. Природний газ, який поставлявся згідно договору, використовувався мешканцями житлового будинку по вул. Проскурівська, 45 для опалення власного житла.

На противагу, позивачем не наведено доказів на підтвердження збитків, які могли бути йому заподіяні в розмірі, співмірному із сумою заявлених до стягнення штрафних санкцій.

При цьому судом підставно взято до уваги, що крім пені позивач нарахував відповідачу та заявив до стягнення 2280 грн. 77коп. 3% річних та 5439 грн. 82коп. інфляційних втрат. Нарахування і стягнення вказаної суми є способом захисту майнового права й інтересу позивача, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Беручи до уваги всі вищевказані обставини та факт виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати поставленого природного газу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зменшення заявленого до стягнення розміру пені, зважаючи на відсутність збитків внаслідок прострочення оплати природного газу відповідачем та неспівмірність вимог про стягнення пені в порівнянні з вартістю переданого та неоплаченого газу за договором.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.07.2020 у справі № 924/541/20 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі доводи відповідача не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Згідно ст. 129 ГПК України, понесені апелянтом судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на останнього.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 01 липня 2020 року у справі №924/541/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу №924/541/20 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.