Постанова

від 01.07.2020 по справі 914/2285/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 914/2285/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,

представників учасників справи

позивача - не з`явилися,

відповідача - Вознюк Є.В.

третьої особи - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.02.2020

(головуючий суддя Бойко С.М., судді Бонк Т.Б., Галушко Н.А.)

та рішення Господарського суду Львівської області від 30.09.2019

(суддя Мазовіта А.Б.)

у справі № 914/2285/17

за позовом Приватного підприємства "Бетонне та асфальтне виробництво"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз"

про визнання протиправним та скасування рішення Центральної комісії по розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС від 29.09.2017

та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз"

до Приватного підприємства "Бетонне та асфальтне виробництво",

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський завод "Промприлад"

про стягнення частини вартості донарахованого об`єму природного газу,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

1.1. Приватне підприємство "Бетонне та асфальтне виробництво" (далі - ПП "Бетонне та асфальтне виробництво") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (далі - ПАТ "Львівгаз") про визнання протиправним та скасування рішення Центральної комісії по розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС від 29.09.2017.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення комісії відповідача про нарахування позивачеві обсягу та вартості об`єму природного газу ґрунтується на припущенні про пошкодження приладу обліку шляхом впливу на нього ймовірно через наскрізні отвори. Складений відповідачем акт перевірки не містить достовірних даних щодо втручання споживача в роботу приладів обліку шляхом впливу на їх роботу, і тому застосована оперативно-господарська санкція є необґрунтованою.

1.3. Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" подало до суду зустрічний позов до приватного підприємства "Бетонне та асфальтне виробництво" про стягнення частини вартості донарахованого об`єму природного газу у розмірі 105 000,00 грн.

1.4. Зустрічний позов мотивований тим, що 29.09.2017 комісією з розгляду актів про порушення прийнято рішення про задоволення повністю акта про порушення №000035 від 05.09.2017. У зв`язку з прихованим втручанням в роботу лічильника газу здійснено донарахування об`ємів природного газу за період з 05.09.2016 по 05.09.2017 на суму 16 369 799, 67 грн, що за твердженням позивача за зустрічним позовом є збитками.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

2.1. 01 січня 2016 року ПП "Бетонне та асфальтне виробництво" (далі - споживач) шляхом підписання заяви-приєднання №094212OTPZCP086 приєдналося до умов типового договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), форма якого затверджена постановою НКРЕКП від 30.09.2015 за №2498, відповідно до умов якого ПАТ "Львівгаз" (далі - оператор ГРМ) зобов`язалося надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач - прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

2.2. 05 вересня 2017 року представниками оператора ГРМ в присутності представника споживача під час здійснення перевірки в точці обліку споживача за адресою м. Дрогобич, вул. Фабрична, 1 було складено акт про порушення №262 (000035), у якому зазначено про несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційний ВОГ, зокрема, лічильник газу), наявні два наскрізні отвори гвинтів бірки з написом "1ЕxibIIBTЗ "Х", яка встановлена на лічильнику ЛГ-К-100 G 250, заводський № 13274, 2011 р/в.

05 вересня 2017 року лічильник було демонтовано, запаковано в пакет, опломбовано пломбою C 30275415 та направлено в сервісний центр оператора ГРМ для проведення експертизи.

2.3. 14 вересня 2017 року комісією у складі працівників оператора ГРМ, у присутності представника споживача, проведено експертизу лічильника ЛГ-К-100 G 250, заводський № 13274, 2011 р/в, за результатами якої складено акт експертизи лічильника №1084. Згідно з цим актом експертизою встановлено, що цілісність заводської пломби та повірочного тавра не порушено, при візуальному зовнішньому огляді пошкоджень відлікового механізму не виявлено, в корпусі лічильника у верхній частині під металевою інформаційною табличкою з написом 1ЕхіbІІВТЗ "X" під болтами кріплення виявлено наскрізні отвори. За результатами проведення експертизи комісія зробила висновок про виявлення ознак несанкціонованого втручання.

2.4. 29 вересня 2017 року відбулося засідання комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС, на якому було прийнято рішення про задоволення повністю акта про порушення Кодексу ГРМ від 05.09.2017 №000035.

29 вересня 2017 року на підставі акта про порушення №000035 від 05.09.2017 ПАТ "Львівгаз" склало акт-розрахунок (для неприбуткових споживачів), відповідно до якого споживачу - ПП "Бетонне та асфальтне виробництво" розраховано необлікований (донарахований) об`єм природного газу за період часу з 05.09.2016 по 05.09.2017 в обсязі 2 118,743 тис.м.куб. та загальною вартістю 16 369 799,67 грн.

2.5. В подальшому оператор ГРМ надіслав споживачу рахунок на оплату №000262154 від 19.10.2017 на суму 16 369 799,67 грн та повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання №000262154 від 19.10.2017.

2.6. Відповідно до листа заводу-виробника лічильника - ПАТ "Івано-Франківський завод "Промприлад" за вих. №79-375 від 07.09.2017 наявність наскрізних гвинтових отворів під маркувальною табличкою вибухозахисту в корпусі відлікового пристрою лічильника ЛГ-К-Ех на роботу та метрологічні характеристики не впливає, але через них можна втрутитись в роботу відлікового пристрою, змінюючи результати вимірювання.

3. Стислий виклад змісту рішення та постанови судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.09.2019 первісний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" від 29.09.2017 про задоволення акта про порушення №000035 (№262) від 05.09.2017, оформлене протоколом №4109 від 29.09.2017. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

3.2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

3.3. Задовольняючи первісний позов господарські суди виходили з відсутності доказів втручання відповідача в роботу ЗВТ/лічильника газу, що призвело б до викривлення даних обліку природного газу, що свідчить про недоведеність несанкціонованого втручання позивача в роботу ЗВТ/лічильника.

3.4. Судами відмовлено у задоволенні зустрічного позову з підстав недоведеності правомірності проведення донарахування 105 000,00 грн за рішенням комісії, яке оформлене протоколом від 29.09.2017.

3.5. Також суди дійшли висновку про те, що з огляду на положення п. 2.3 та п. 9.1 договору, положення Кодексу ГРС та враховуючи зміст ст. ст. 235, 236 ГК України, рішення оператора ГРМ про донарахування споживачу вартості недорахованого обсягу газу є оперативно-господарською санкцією, у разі незгоди із застосуванням якої заінтересована сторона відповідно до ч. 2 ст. 237 ГК України може звернутися до суду з вимогою про скасування такої санкції, а не збитками, як стверджує АТ "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз". Тому вимога позивача за первісним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Центральної комісії з розгляду актів від 29.09.2017 є встановленим законом способом захисту прав та інтересів, оскільки таке рішення безпосередньо впливає на права та обов`язки відповідного суб`єкта господарювання в контексті його відносин з оператором газорозподільних систем, встановлює обсяг і вартість недоврахованого споживання природного газу та створює загрозу припинення газопостачання відповідного споживача.

4. Стислий виклад змісту вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. Не погоджуючись з вищезазначеними постановою та рішенням, відповідач за первісним позовом звернувся до Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 та рішення Господарського суду Львівської області від 30.09.2019 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

4.2. В обґрунтування зазначених вимог скаржник посилається на таке.

4.2.1. Обраний позивачем спосіб захисту є неналежним, оскільки рішення центральної комісії ПАТ "Львівгаз" не порушує прав та інтересів позивача, а ПАТ "Львівгаз" не є суб`єктом владних повноважень та не приймає обов`язкових до виконання рішень.

Скаржник вважає, що судами неправильно застосовано до спірних правовідносин ст. ст. 235, 237 ГК України, оскільки донарахування є збитками, які були обчислені відповідно до п. 1 глави 4 розділу ХI Кодексу ГРМ та посилається на правову позицію Верховного Суду, сформовану у справах №318/1860/16-ц, №361/6026/16-ц, №216/1997/16-ц, №635/8525/15-ц, №640/8977/16-ц.

Також скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 20.01.2020 у справі №914/2471/17, де Суд дійшов висновку про те, що здійснені нарахування вартості недоврахованого об`єму природного газу є платою за природний газ.

4.2.2. Суди не надали оцінку факту обліку газу лічильником з порушенням законодавства, чим допустили порушення п. 2 ст. 8 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", глави 6 розділу Х Кодексу ГРМ та ст. 86 ГПК України.

4.2.3. За твердженням скаржника, судами попередніх інстанцій прийнято висновок експерта судової трасологічної експертизи, який є неналежним доказом. При цьому скаржник вважає, що судами безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом про призначення експертизи від 20.08.2019.

Скаржник зазначає, що в ході судової експертизи було встановлено ряд факторів, які у своїй сукупності вказують на наявність ознак несанкціонованого втручання в роботу лічильника.

4.2.4. Касаційна скарга містить клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 5 ст. 302 ГПК України, оскільки справа містить виключну правову проблему.

Такі вимоги обґрунтовані тим, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність ознак несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ на підставі висновку судової трасологічної експертизи, який є неналежним доказом та не може дати відповідь на питання про те, чи мало місце втручання в роботу лічильника газу з метою зміни його показників.

Також скаржник вважає, що різне тлумачення Верховним Судом правової природи нарахування вартості необлікованого об`єму природного газу в подібних правовідносинах призводить до правової невизначеності і має ознаки виключної правової проблеми.

4.2.5. Відповідно до ч. 5 ст. 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Верховний Суд вважає, що наведені в клопотанні обґрунтування наявності виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, не є підставою для передачі справи №914/2285/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.

4.2.6. Доводи, викладені у клопотанні, не підтверджують того, що ця справа містить виключну правову проблему і її передача на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

4.2.7. Крім того, Суд звертає увагу на наявність правового висновку Великої Палати Верховного Суду щодо правової природи нарахування вартості необлікового об`єму енергоресурсів, викладеного у постанові від 14.01.2020 у справі №910/17955/17, чим спростовуються аргументи скаржника про невизначеність правової природи нарахування вартості необлікованого об`єму природного газу в подібних правовідносинах.

4.2.8. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду цієї справи.

4.3. Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.1.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. (ч.2 ст.300 ГПК України).

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір у справі стосується правомірності нарахування ПАТ "Львівгаз" як оператором ГРМ вартості необлікованого об`єму природного газу внаслідок встановлення факту здійснення несанкціонованого втручання ПП "Бетонне та асфальтне виробництво" у роботу засобу вимірювальної техніки (ЗВТ)/лічильника газу.

5.2.2. Взаємовідносини операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, регулюються Кодексом газорозподільних систем (Кодекс ГРС), затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015.

Відповідно до абз. 3 п. 1 розділу 2 глави ХІ Кодексу ГРС до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу, належить, зокрема, несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу).

Згідно з п. 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС несанкціонованим втручанням в роботу ЗВТ/лічильника газу є втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку (зокрема лічильника газу), у тому числі шляхом їх підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміни конфігурації даних обчислювача/коректора об`єму газу (первинного програмування чи протоколу параметризації) , внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу.

5.2.3. Проаналізувавши зміст наведених норм Кодексу ГРС, Суд констатує правильність висновків судів попередніх інстанцій про те, що несанкціонованим втручанням є не лише доведення факту пошкодження конструкції ЗВТ/лічильника, зокрема, наявності наскрізних отворів у корпусі лічильника споживача, а й встановлення факту, що внаслідок такого пошкодження витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковувалась (обліковувалась частково чи з порушенням законодавства).

5.2.4. Як встановили суди попередніх інстанцій, відповідно до висновку судової трасологічної експертизи №2615 від 25.04.2019 два отвори у корпусі відлікового пристрою представленого на дослідження лічильника газу виготовлені за допомогою металорізального інструменту (свердла) з наступним нарізанням різьби. На поверхні корпусу відлікового пристрою, на ділянці розташування таблички з маркуванням класу вибухозахисту та на прилеглих ділянках будь-яких додаткових наскрізних або глухих отворів для кріплення таблички та ознак їх приховування (шпатлювання, заклеювання, заливки, заклепування тощо) немає.

Причиною утворення двох наскрізних отворів у верхній частині корпуса відлікового пристрою лічильника газу є недотримання вимог технічної (конструкторської) документації при виготовленні цієї деталі, а саме: свердління двох отворів на відстані біля 40 мм від поздовжньої осі верхньої частини корпусу відлікового пристрою, де товщина стінки недостатня для виготовлення глухих отворів глибиною 6 мм.

Також експертом зроблено висновок про те, що на зовнішніх та внутрішніх поверхнях частин і деталей відлікового пристрою та відлікового механізму представленого на дослідження лічильника газу будь-яких слідів несанкціонованого доступу - слідів стороннього втручання у його роботу, які б були спрямовані на зміну показників обліку споживання газу, не виявлено.

5.2.5. Верховний Суд погоджується з апеляційним господарським судом з приводу того, що вказаний висновок судової трасологічної експертизи №2615 від 25.04.2019 є належним та допустимим доказом. Зазначена експертиза була проведена судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (НДІСЕ): Щукіним О. Ю., який має вищу технічну освіту за спеціальністю "Прилади точної механіки", кваліфікацію інженер-механік, спеціальну підготовку в галузі судово-трасологічних досліджень за спеціальністю 4.2. "Дослідження знарядь, агрегатів, інструментів і залишених ними слідів, ідентифікація цілого за частинами", який має свідоцтво про присвоєння кваліфікації № 14 від 12.12.2017, видане експертно-кваліфікаційною комісією Львівського НДІСЕ, дійсне до 12.12.2022.

У висновку експерта зазначено, що експерт відповідно до ч. 7 ст. 98 ГПК України попереджений про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України.

Згідно з п. 5.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, які затверджені наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 за №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 за №1950/5) основними завданнями трасологічної експертизи є, зокрема, ситуалогічні завдання (встановлення механізму слідоутворення тощо). Трасологічною експертизою можна також установлювати факти, які належать до просторових, функціональних, структурних, динамічних і деяких інших характеристик процесу слідоутворення, а також особливостей слідоутворювальних об`єктів.

Таким чином, Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що висновок експерта судової трасологічної експертизи, проведеної у цій справі, є неналежним доказом. Скаржником не доведено того, що вказаний висновок є необґрунтованим чи таким, що суперечить матеріалам справи або викликає сумнів у його правильності, або має неузгодженість між дослідницькою частиною та підсумковими висновками.

5.2.6. Крім того, необґрунтованими є також твердження скаржника про безпідставну відмову у задоволенні його клопотання про призначення експертизи.

Відповідно до ст. 99 ГПК України у разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

Верховний Суд зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Як встановлено місцевим господарським судом, в матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували чи ставили під сумнів висновки, що викладені у висновку експерта №2615 від 25.04.2019, експертом надано відповіді на всі поставлені судом питання, експертом надано додаткові пояснення у судовому засіданні, якими додатково підтверджено та обґрунтовано наданий ним висновок, відсутні факти, які б ставили під сумнів наявність у експерта спеціальних знань для проведення такої експертизи.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність необхідності у проведенні додаткової експертизи та обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом про призначення судової експертизи.

5.2.7. На підставі висновків проведеної у цій справі судової експертизи та наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності господарські суди дійшли висновку, що оператор ГРМ довів лише одну обставину, яку необхідно встановити для несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу, зокрема, втручання в конструкцію лічильника (наявність двох наскрізних отворів у верхній частині корпуса відлікового пристрою лічильника газу).

Водночас оператор ГРМ не довів другої складової, а саме те, що внаслідок втручання в конструкцію лічильника не обліковувалося споживання природного газу, або обліковувалося частково чи з порушенням законодавства, або вчинялися інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу, а отже і не довів несанкціонованого втручання ПП "Бетонне та асфальтне виробництво" в роботу ЗВТ/лічильника.

5.2.8. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність доказів, які б підтвердили втручання споживача в роботу ЗВТ, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковувалася (обліковувалася частково чи з порушенням законодавства), що свідчить про недоведеність несанкціонованого втручання ПП "Бетонне та асфальтне виробництво" в роботу ЗВТ/лічильника.

5.2.9. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки судів про наявність підстав для задоволення первісних позовних вимог.

5.2.10. Щодо аргументів скаржника про неналежний спосіб захисту, який обрав позивач за первісним позовом, Суд зазначає таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

За змістом абз. 2 п. 12 гл. 5 розділу ХІ Кодексу ГРС споживач має право оскаржити об`єм та/або вартість донарахованого природного газу в судовому порядку.

Отже, позовна вимога стосовно оскарження рішень комісії з розгляду актів про порушення щодо задоволення акта про порушення та донарахування об`єму природного газу, оформлених протоколом, має розглядатися судом як вимога про визнання повністю або частково недійсним акта оператора ГРМ відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 14.01.2020 у справі № 910/17955/17 (провадження № 12-137гс19).

З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач за первісним позовом обрав належний спосіб захисту своїх прав та зазначає, що суди попередніх інстанцій правильно та обґрунтовано задовольнили первісний позов.

5.2.11. Разом з цим Верховний Суд зазначає про те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо правової природи здійсненого оператором ГРМ нарахування вартості необлікового об`єму природного газу внаслідок порушення споживачем вимог Кодексу ГРС як оперативно-господарської санкції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку. До суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання.

За змістом ч. 1 ст. 236 ГК України видами оперативно-господарських санкцій, які сторони можуть передбачати у господарських договорах, є: 1) одностороння відмова від виконання свого зобов`язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов`язання другою стороною; відмова від оплати за зобов`язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони; відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо; 2) відмова управненої сторони зобов`язання від прийняття подальшого виконання зобов`язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов`язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо); 3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов`язань стороною, яка порушила зобов`язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо; 4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 ГК України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання.

Отже, оперативно-господарські санкції можуть полягати в односторонній відмові від господарського зобов`язання (повністю або частково) або в односторонній зміні його умов. Оперативно-господарські санкції застосовуються відповідною особою - стороною зобов`язання в односторонньому порядку, а їх перелік та порядок вжиття визначаються виключно положеннями договору, укладеного між сторонами. Мета застосування зазначених санкцій - припинення або запобігання повторенню порушень зобов`язання шляхом оперативного впливу на правопорушника. Оперативно-господарські санкції застосовуються виключно за рішенням управненої сторони й спрямовані на корегування подальшої поведінки порушника господарського зобов`язання в майбутньому.

Однак одностороннє визначення однією стороною господарського зобов`язання розміру боргу іншої сторони зазначеному не відповідає.

Аналогічний висновок щодо правової природи нарахування вартості недоврахованого обсягу енергоресурсів зазначений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 14.01.2020 у справі № 910/17955/17 (провадження № 12-137гс19).

5.2.12. Отже, нарахування вартості необлікованого об`єму природного газу, здійснені оператором ГРМ, не є ні збитками у розумінні законодавства, яке регулює правовідносини у сфері ринку природного газу, ні оперативно-господарською санкцією в розумінні господарського законодавства, а є платою за поставлений природний газ.

Наведене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у зазначеній вище постанові від 14.01.2020 у справі № 910/17955/17, а також з висновками, здійсненими Касаційним господарським судом у постановах від 27.04.2020 у справі №914/2471/17, від 12.03.2020 у справі № 914/766/17.

5.2.13. Разом з тим, зазначені помилкові висновки судів попередніх інстанцій про те, що нарахування вартості необлікового об`єму природного газу внаслідок порушення споживачем вимог Кодексу ГРС є оперативно-господарською санкцією, не призвели до прийняття судами неправильних рішень за результатом розгляду цієї справи.

5.2.14. Посилання скаржника на постанови Верховного Суду у справі № 318/1860/16-ц від 03.05.2018, у справі №361/6026/16-ц від 04.09.2019, у справі № 216/1997/16-ц від 24.09.2018, у справі №635/8525/15-ц від 26.06.2018, у справі № 640/8977/16-ц від 24.10.2018 відхиляються Судом з тих підстав, що вони ухвалені до моменту ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанови від 14.01.2020 у справі 910/17955/17.

5.2.15. Верховний Суд також вважає, що суди попередніх інстанцій правильно відмовили у задоволенні зустрічного позову з огляду на недоведеність факту несанкціонованого втручання відповідача за зустрічним позовом у роботу лічильника газу, що спростовує і правомірність нарахування позивачем за зустрічним позовом вартості необлікованого об`єму природного газу.

5.2.16. Отже, за результатами перегляду рішення та постанови судів попередніх інстанцій у касаційному порядку, Суд дійшов висновку про правильність вирішення спору у справі. Порушень норм права, які б були підставою для скасування судових рішень, не встановлено.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.2. З огляду на зазначене вище у розділі 5 цієї постанови, Верховний Суд залишає касаційну скаргу відповідача за первісним позовом без задоволення, а постанову та рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір, пов`язаний з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 та рішення Господарського суду Львівської області від 30.09.2019 у справі № 914/2285/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді І. Кондратова

Л. Стратієнко