Рішення

від 07.07.2020 по справі 733/214/20

ІЧНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 733/214/20

№ 2/733/200/20

Рішення

Іменем України

"07" липня 2020 р. м. Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області

у складі головуючого - судді Овчарика В.М.,

за участю секретаря Ткаченко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ічня за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації та Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди,

установив:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 16 квітня 2013 року визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської РДА щодо не нарахування та невиплати їй щорічної допомоги на дитину - сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ст. 30 п. 6 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 13 994,70 грн. По даному рішенню їй був виданий виконавчий лист, який вона направила на виконання до Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області. Ухвалою суду від 20.11.2013 року змінено спосіб і порядок виконання постанови Ічнянського районного суду Чернігівської області від 16 квітня 2013 року та стягнуто з УПСЗН Ічнянської РДА на її користь 13 994,70 грн заборгованості по виплаті щомісячної допомоги на дитину. У подальшому був направлений відповідний виконавчий лист для виконання до Державної казначейської служби України. Згідно інформації Державної казначейської служби України судове рішення по вказаній справі виконано 22.02.2017 року. Таким чином тривалість судового і виконавчого проваджень становить понад 3 роки. У зв`язку з тривалим невиконанням судового рішення їй була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, руйнуванні життєвих планів, проведенням необхідних витрат у зв`язку з відновленням здоров`я її сина, зверненням до суду за захистом порушеним прав, тому вважає достатньою компенсацією буде стягнення за рахунок Державного бюджету України моральної шкоди у розмірі 53 440 грн шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку України.

Відповідно до відзиву, поданого Державною казначейською службою України, остання просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 з посиланням на те, що Казначейством перераховано на користь ОСОБА_1 на виконання виконавчого листа Ічнянського районного суду Чернігівської області від 14.06.2013 по справі № 733/723/13 кошти у сумі 13 994,70 грн. Крім того, вказує, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями органів державної влади та моральними стражданнями, погіршенням стану здоров`я, на які посилається ОСОБА_1 . Також остання не навела жодних доказів в обґрунтування моральної шкоди, не надала її розрахунку, не навела з яких міркувань виходила, визначаючи моральну шкоду саме у сумі 53 440 грн. До того ж Державна казначейська служба України ніякої шкоди позивачу не завдавала і не може нести відповідальність за шкоду, ураховуючи, що жодного судового рішення, яким би дії Казначейства були визнанні незаконними, немає (а.с. 38-39).

Відзиву на позов від Управління соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації не надійшло.

Відповіді на відзив Державної казначейської служби України Тишкевич Л.В. не надала.

Заяв та клопотань від учасників справи не надходило.

У судове засідання позивачка не з`явилася, надавши заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник Управління ДКС України у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Представник УСЗН Ічнянської РДА у судове засідання також не з`явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності.

Так як усі учасники справи у судове засідання не з`явилися, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 16.04.2013 рокувизнано дії Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської райдержадміністрації Чернігівської області щодо не нарахування та невиплати щомісячної допомоги на дитину згідно Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи неправомірними та зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської райдержадміністрації Чернігівської області виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті щомісячної допомоги на дитину - сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ст. 30 п. 6 ЗУ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 13 994,70 грн (а.с. 5-6).

14 червня 2013 року на ім`я ОСОБА_1 Ічнянським районним судом виданий виконавчий лист по справі № 733/723/13-а (а.с. 9).

Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 20 листопада 2013 року змінено спосіб і порядок виконання вказаного вище рішення суду та стягнуто з УПСЗН Ічнянської РДА на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті допомоги на дитину відповідно до ст. 30 п. 6 ЗУ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за період з 30 жовтня 2010 року по 28 лютого 2013 року у розмірі 13994,70 (а.с. 10).

Згідно платіжного доручення № 52 від 22 лютого 2017 року Казначейство України виплатило ОСОБА_1 13 994,70 грн заборгованість по виконавчому листу № 2-а/733/35/13 (а.с. 12).

Таким чином тривалість судового і виконавчого проваджень становить понад 3 роки.

Як убачається з виписок із медичних карт хворого ОСОБА_2 останній неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні (а.с. 13, 14, 15, 16, 17, 18).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

При цьому суд враховує, що гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. Право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі" проти Італії", заява 22774/93, 28.07.1999, § 63; "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997, § 40). У пілотному рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява 40450/04, п. 46) Європейський суд з прав людини зазначив: "...що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання (див. рішення у справі "Метаксас проти Греції" (Metaxas v. Greece), N 8415/02, п.19, від 27 травня 2004 року; та у справі "Лізанец проти України" (Lizanets v. Ukraine), N 6725/03, п. 43, від 31 травня 2007 року). У п. 54 звернув увагу, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), N 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v .Ukraine), N1811/06, від 19 лютого 2009 року).

У пунктах 35, 38, 82 справи "Бурмич та інші проти України" Європейський суд вказує на справу "Бурдов проти Росіїї" (№2), в якій зокрема вказано: "У випадку надмірної затримки у виконанні державою винесеного проти неї судового рішення, враховуючи те, що недотримання державою свого зобов`язання з повернення боргу після того, як заявник, пройшовши через судовий процес, домігся успіху, неминуче викликатиме у нього почуття розпачу".

Практика Європейського суду з прав людини визнає не отримані за рішенням суду кошти саме порушенням Протоколу 1 ("Бурдов проти Росії", "Юрій Миколайович Іванов проти України", "Агрокомплекс проти України").

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обовязком держави.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Згідно ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як роз`яснено у пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Із матеріалів вбачається, що рішення Ічнянського районного суду від 16 квітня 2013 року про виплату нарахованих ОСОБА_1 сум фактично було виконане 22 лютого 2017 року, що не заперечується Державною казначейською службою України.

Таким чином, ураховуючи, що позивач внаслідоктривалого невиконання рішення суду зазнала моральної шкоди у вигляді душевних страждань, руйнування життєвих планів, проведенням необхідних витрат у зв`язку з відновленням здоров`я своєї дитини, почутті розпачу у зв`язку з довготривалим виконанням судового рішення, необхідності звернення до суду за захистом порушеним прав, а також те, що ОСОБА_1 та її син ОСОБА_2 мають статус потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС, останній знаходився на Д обліку по хронічному тонзиліту та потребував санаторно-куротного лікування, на що потрібні були відповідні кошти, які державою виплачені вчасно не були, а тому виходячи з глибини таких страждань, із засад розумності та виваженості, суд дійшов висновку, що достатньою компенсацією відшкодування моральної шкоди буде стягнення на користь позивачки 10 000 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Зазначені кошти підлягають стягненню з Державної казначейської служби України, який представляє орган держави, як гаранта виконання судових рішень та виконавчих документів, заподіяної позивачу тривалим невиконанням судових рішень моральної шкоди навіть за відсутності в її діях бездіяльності щодо виконання рішень суду, ухвалених на користь позивача.

Доводи ж відповідача про те, що позивачкою не доведено факту заподіяння їй моральної шкоди є необґрунтованими, так як спростовуються дослідженими у справі доказами.

Суд відхиляє посилання позивача на те, що суму моральної шкоди вона розраховувала, виходячи з рішення Європейського Суду з прав людини, якими були задоволені її заяви № 3886/12 від 05.12.2011 року, № 78262/12 від 02.08.2012 року та присуджено стягнути з держави Україна по 2 000 євро моральної шкоди, оскільки вказана сума є оціночною, а не практикою Європейського Суду з прав людини.

Керуючись ст. 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України, ст. 2, 4, 12, 13, 76, 81, 89, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 (десять тисяч) гривень 00 коп шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Управління соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації, місце розташування: площа Шевченка, 6, м. Ічня, Чернігівська область, ЄДРПОУ 03196015.

Відповідач: Державна казначейська служба України,місце розташування: вул. Бастіонна, 6, м. Київ, ЄДРПОУ 37567646.

Повне судове рішення складено 07 липня 2020 року.

Головуючий суддя В.М.Овчарик