Ухвала

від 03.07.2020 по справі 2-1986/2010

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 4-с/759/84/20

ун. № 2-1986/2010

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2020 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Бабич Н.Д.

за участю секретаря судового засідання Волошина А.О.,

представника скаржника Григор`єва А .В. ,

представників суб`єкта оскарження ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника заінтересованої особи ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань, в місті Києві скаргу ОСОБА_4 , поданої його представником - адвокатом Григор`євим А.В., на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, заінтересована особа: ОСОБА_5 у виконавчому провадженні №60648441, -

ВСТАНОВИВ:

Представник скаржника ОСОБА_4 - адвокат Григор`єв А.В. звернувся до суду з скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, заінтересована особа: ОСОБА_5 у виконавчому провадженні №60648441, в якій скаржник просить визнати неправомірними та скасувати постанови виконавця про опис та арешт майна від 13.02.2020 року у межах виконавчого провадження № 6064844, якими описано та накладено арешт на земельні ділянки, а саме:

кадастровий номер 6325155800:02:011:0052, площею 0,60 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;

кадастровий номер 6325155800:02:007:006, площею 0,60 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;

кадастровий номер 6325156100:03:016:0003, площею 2,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;

кадастровий номер 6325155800:02:007:0008, площею 0,60 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;

кадастровий номер 6325155800:02:007:0007, площею 0,60 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;

кадастровий номер 6325156100:03:016:0008, площею 2,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Скарга обґрунтована тим, що про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А.М. боржнику не було нічого відомо. Про винесення виконавцем оскаржувальних постанов ОСОБА_4 стало відомо, коли отримав поштовий конверт з вказаними постановами 17.02.2020 року. Оскаржувані постанови вважає незаконними, оскільки право власності на спірні земельні ділянки за ОСОБА_4 згідно Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 26.02.2020 р. за останнім не зареєстровані. На думку скаржника виконавцем не було дотримано порядку звернення стягнення на нерухоме майно, визначене Законом України Про виконавче провадження , Також скаржником зазначено, що виконавцем порушено ч.5 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження , згідно якого боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Зазначено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження боржником не було отримано, що позбавило його можливості подавати клопотання до виконавця. Окрім того, на переконання скаржника (боржника) спірні земельні ділянки перебувають у спільній сумісній власності його та дружини у відповідності до ст. 60 СК України, зазначивши при цьому, що його дружина не є поручителем, чи боржником по даному чи іншому виконавчому провадження. На підставі викладеного скаржник просив визнати дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, щодо проведення опису та арешту спірного майна неправомірними, та скасувати оскаржувальні постанови.

В судовому засіданні представник скаржника Григор`єв А.В. скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав викладених в скарзі.

В судовому засіданні представники суб`єкта оскарження ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 проти задовлення скарги заперечували з підстав її необгрунтованості зазначивши, що виконавець діяв в межах Закону України Про виконавче провадження , до суду від виконавця надійшли письмові пояснення (а.с. 160-164, том №1) та копія виконавчого провадження (а.с.1-321, том №2).

В судовому засіданні представник заінтересованої особи ОСОБА_1 проти задоволеня скарги заперечив з підстав її необгрунотованості.

19.05.2020 року від представника скаржника Григор`єва А.В. до суду надійшла відповідь на пояснення особи, дії якої оскаржуються, за вимогами якої, останній наполягав на вимогах скарги (а.с. 3-8, том №3).

21.04.2020 року від приватного виконавця Телявського А.М. надійшли додаткові пояснення, згідно яких останній зазначив, що діяв у відповідності та в межах Закону України Про виконавче провадження (а.с. 24-34, том №3).

Суд, заслухавши доводи і заперечання учасників процесу, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правові норми із наведенням мотивів їх застосування.

03.09.2010 року Святошинським районним судом м.Києва ухвалено рішення у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення боргу (а.с. 50-51, том №1).

Рішенням Апеляційного суд м. Києва від 14.12.2010 року, рішення Святошинського районного суду м.Києва від 03.09.2010 року, змінено, зменшено борг, який підлягає стягненню на користь ОСОБА_5 з ОСОБА_8 з 1 599 032,08 грн. на 1 455 932,08 грн. В іншій частині рішення залишено без змін (а.с. 79,80-82, том №1).

19.01.2011 року видано виконавчий лист (а.с. 85, том №1).

Встановлено, що 19.11.2019 року до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, надійшла заява про примусове виконання рішення суду (а.с. 2-4, том №2).

19.11.2019 року приватним виконавцем Телявським А.М., постановлено постанову про відкриття виконавчого провадження №60648441 (а.с. 52, том №2). Копія постанови направлена боржнику (а.с. 53, том №2).

19.11.2019 року винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди (а.с. 54-55, том №2). Копія постанови була направлена учасникам виконавчого провадження (а.с. 56, том №2).

19.11.2019 року винесено постанову про арешт коштів боржника (а.с. 57-58, том №2).

19.11.2019 року винесено постанову про арешт майна боржника (а.с. 62, том №2).

В подальшому від банківських установ до приватного виконавця надійшли повідомлення, що ОСОБА_4 , не є клієнтом банку, та постанова про арешт коштів поверталась без виконання (а.с. 81, 84,85, 88,89,90, 93, 98, 99, 100, 106, 107, 112, 137, 138, 142, 143, 186 том №2).

З АТ КБ "Приватбанк" надійшла відповідь про наявність рахунку клієнта Банку ОСОБА_4 та надано виписку по рахунку, з якого вбачається дані про відсутність коштів на рахунку (а.с. 103-105, том №2).

Також встановлено, що з Управління держпраці різних обсластей України надходили повідомлення щодо відсутності зареєстрованих за боржником ОСОБА_4 великотонажних та інших технологічних транспортних засобів (а.с. 148, 152, 193, 194, 195, 204, 205, 269, 271, 273, 275, 276, 301 том №2).

З Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшли дані про наявність зареєстрованих за ОСОБА_4 , земельних ділянок станом на 29.12.2012 р. (а.с. 153, том №2).

Згідно Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 16.01.2020 р., за пошуком за земельними ділянками за кадастровимм номерами 6325155800:02:011:0052, 6325155800:02:007:0008, 6325155800:02:007:006, 6325155800:02:007:0007, 6325156100:03:016:0008, 6325156100:03:016:0007, 6325156100:03:016:0006, 6325156100:03:016:0005, 6325156100:03:016:0004, 6325156100:03:016:0003 відомості про про право власності відсутні (а.с. 161-170).

Також приватним виконавцем здійснювався пошук майна за податковим номером боржника (РНОКПП: 2549009955) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 16.01.2020 р. (а.с. 171-181, том №2).

Згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності тп а речові права на земельну ділянку, земельні ділянки за кадастровими номерами 6325155800:02:007:0008, 6325155800:02:007:006, 6325155800:02:007:0007, 6325155800:02:011:0052 станом на 16.01.2020 року зареєстровані на праві власності за ОСОБА_4 (а.с. 182-185, том №2).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку станом на 17.01.2020 р., за кадастровими номерами 6325155800:02:011:0052, 6325155800:02:007:006, 6325155800:02:007:0007, 6325155800:02:007:0008, 6325156100:03:016:0003, 6325156100:03:016:0004, 6325156100:03:016:0005, 6325156100:03:016:0006, 6325156100:03:016:0007, 6325156100:03:016:0008 на праві власності зареєстровані за ОСОБА_4 (а.с. 209-258, том №2).

Згідно Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 21.01.2020 р за кадастровими номерами 6325155800:02:011:0052, 6325155800:02:007:006, 6325155800:02:007:0007, 6325155800:02:007:0008, 6325156100:03:016:0003, 6325156100:03:016:0004, 6325156100:03:016:0005, 6325156100:03:016:0006, 6325156100:03:016:0007, 6325156100:03:016:0008 відомості про право власності відсутні (а.с. 259-268, том №2).

13.02.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А.М. у виконавчому провадженні № 60648441, винесено оскаржувальні постанови про опис та арешт (коштів) боржника від 13.02.2020 ро.ку, якими описано на накладено арешт на земельні ділянки за кадастровими номерами 6325155800:02:011:0052, площею 0,60 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства; 6325155800:02:007:006, площею 0,60 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства; 6325156100:03:016:0003, площею 2,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства; 6325155800:02:007:0008, площею 0,60 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;6325155800:02:007:0007, площею 0,60 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства; 6325156100:03:016:0008, площею 2,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства. Зазначені постанови направлялись сторонам виконавчого провадженян (а.с. 278-300, том №2).

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 18 ЦПК України визначено, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про виконавче провадження відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; виконавчих написів нотаріусів; посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до ст.28 згаданого Закону, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої ст.71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Копії матеріадлів виконавчого провадження хоч і містять, копію супровідного листа про направлення копії постанови про відкриття виконавчого провадження стягувачу (а.с. 53, том № 2), однак доказів на підтвердження направлення та отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, всупереч вимог ст.28 Закону України Про виконавче провадження в розумінні ст.80 ЦПК України, - суду не надано.

Між тим, несвоєчасне направлення боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження, не роз`яснення боржнику його прав та обов`язків, відносяться до порушень, пов`язаних з діяльністю виконавця після відкриття виконавчого провадження та не є підставою для скасування постанов, які винесені у відповідності до ЗУ Про виконавче провадження .

Відповідно до ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням;використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис ;вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їх майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Згідно ст. 48 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається, в першу чергу, на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі, на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Статтею 56 Закону України Про виконавче провадження визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим.

У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються: якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди; якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.

Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Перешкоджання вчиненню виконавцем дій, пов`язаних із зверненням стягнення на майно (кошти) боржника, порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном (коштами), на яке накладено арешт, а також інші незаконні дії щодо арештованого майна (коштів) тягнуть відповідальність, установлену законом.

Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п`ять робочих днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.

У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Такий арешт знімається, якщо протягом п`яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.

З копії виконавчого провадження установлено, що виконавцем винесено постанову про накладення арешту на кошти боржника, втім дана постанова не виконана у зв`язку з відсутністю рахунків та коштів на рахунках боржника.

Оскаржувані постанови про опис та арешт майна від 13.02.2020 року у межах виконавчого провадження №6064844, якими описано та накладено арешт на земельні ділянки, зазначено земельні ділянки - її розмір, цільове призначення, наявна інформація про відсутність комунікацій. Копії постанов про опис та арешт майна (коштів) направлені сторонам виконавчого провадження.

Що стосується посилання скаржника на те, що спірне майно перебуває у спільній сумісній власності чоловіка та дружини у відповідності до ст. 60 СК України, зазначивши при цьому, що його дружина не є поручителем, чи боржником по даному чи іншому виконавчому провадження, слід зазначити наступне.

Частинами першою та другою статті 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з частинами першою та другою статті 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

За приписами частини першої статті 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Будь-яких доказів, що арештоване та описане майно є спільною власністю подружжя боржником виконавцю не було надано, так само як і будь-яких клопотань з приводу цього до виконавця не надходило.

Європейський суд з прав людини вказує, що право на суд було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (HORNSBY V. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

У відповідності до статті 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Згідно роз`яснення, викладеного у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження , визначено, що частка боржника у спільній власності з іншими особами визначається за поданням державного виконавця відповідно до положень законодавства, що регулює право власності. Такі подання мають розглядатися з додержанням вимог процесуального закону щодо допустимості засобів доказування.

Рішення суду про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця, до суду не надано.

Таким чином, скаржник не позбавлений можливості звернутися до виконавця з заявою про звернення державного виконавця до суду з подання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами. Як і не позбавлений такої можливості виконавець самостійно звернутися до суду з вказаним подання.

В постанові № 6-599цс17 від 31.05.2017 р., Верховний суд, скасувавши ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Апеляційного суду Дніпропетровської області, зазначив: За положеннями статті 52 Закону України Про виконавче провадження (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця. За частиною першою статті 379 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. При вирішенні цього питання слід ураховувати, що відповідно до частини другої статті 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного зі співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Так, суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї (частина друга статті 70 СК України).

У квітні 2020 ОСОБА_9 звернулась до Харківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича про визнання права власності на нерухоме майно та зняття з нього арешту.

Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 19.05.2020р. відкрито провадження в зазначеній справі та призначено розгляд справи (а.с.170-172 том №3). Крім того, ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 22.04.2020 вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення примусової реалізації (продажу арештованого майна) земельних ділянок (в кількості 6 шт.), на які звернуто стягнення в ході примусового виконання приватним виконавем виконавчого округу міста Києва Телявським Анатолієм Миколайовичем рішення Святошинського районного суду м.Києва про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 1 455 932, 08 грн. у виконавчому провадженні №60648441 (а.с.173-178, том №3).

Діями приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича права боржника ОСОБА_4 під час виконання зазначеного рішення суду не порушені, в той час як дружина боржника ОСОБА_9 скористалась своїм правомна захист своїх прав та інтересів і звернулась до суду.

На даний час стягнення на майно, на яке накладено арешт на підставі оскаржуваних постанов, не відбулось. Рішення суду з 2010 року боржником не виконано.

Таким чином, аналізуючи норми діючого законодавства та обґрунтування скаржника, суд дійшов висновку, що скарга є безпідставною, порушень виконавця не встановлено.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 251 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на викладене, суд, враховуючи матеріали справи (докази надані скаржником та суб`єктом оскарження), вимоги законодавства, дійшов висновку, що приватний виконавець діяв в рамках закону, і підстав для задоволення скарги немає. Викладені скаржником обґрунтування не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та спростовані наданими сторонами доказами.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 18, 76-89, 251, 258, 259, 260, 353, 354, 443, 447-451, 453 ЦПК України, ст.ст. 1, 2, 3, 18, 28, 48, 56 Закону України Про виконавче провадження , суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_4 , поданої його представником - адвокатом Григор`євим А.В. на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, заінтересована особа: ОСОБА_5 у виконавчому провадженні №60648441, - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали.

Ухвала суду, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 07.07.2020р.

Суддя Н.Д. Бабич