Постанова

від 24.06.2020 по справі 910/24323/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2020 р. Справа№ 910/24323/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Копитової О.С.

суддів: Остапенка О.М.

Грека Б.М.

за участю секретаря судового засідання: Халько В.А.

у присутності представників сторін:

від ТОВ "Мостобудівельний загін №122" - Платонова Г.В. - ордер серія КС №586222 від 24.06.2020 року;

від ПАТ "Мостобуд" - не з`явилися;

від АТ "Альфа-Банк"- не з`явилися;

від ТОВ "Верде Групп"- не з`явилися;

державний реєстратор комунального підприємства "Комунальний центр підтримки підприємницької діяльності та надання реєстраційних послуг" Бойко К.І. - не з`явилась;

розпорядник майна ПАТ "Мостобуд" арбітражний керуючий Кіцул С.Б. - не з`явився,

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін №122"

на рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2019 року

у справі №910/24323/16 (суддя Чеберяк П.П.)

за позовом акціонерного товариства "Альфа-Банк"

до публічного акціонерного товариства "Мостобуд", товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін №122", державного реєстратора комунального підприємства "Комунальний центр підтримки підприємницької діяльності та надання реєстраційних послуг" Бойко Катерини Ігорівни, товариства з обмеженою відповідальністю "Верде Групп"

про визнання правочину недійсним та скасування записів про державну реєстрацію прав на нерухоме майно

в межах справи № 910/24323/16

за заявою акціонерного товариства "Альфа-Банк"

до публічного акціонерного товариства "Мостобуд"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.12.2019 року по справі №910/24323/16 позов задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 20 січня 1999 року, укладений між відкритим акціонерним товариством "Мостобуд" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Мостобуд") (надалі по тексту ВАТ "Мостобуд", ПАТ "Мостобуд" , відповідач-1) та дочірнім підприємством відкритого акціонерного товариства "Мостобуд" "Мостобудівельний загін №122" (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін №122") (надалі по тексту ДП ВАТ "Мостобуд" "Мостобудівельний загін №122", ТОВ "Мостобудівельний загін №122", відповідач 2) згідно якого було відчужене нерухоме майно - комплекс будівель, загальною площею 4133,8 кв.м., що розташоване за адресою:м. Київ, вул. Боренбойма, 8, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1486843280000. Скасовано запис про державну реєстрацію речового права, а саме державну реєстрацію права власності на комплекс будівель, загальною площею 4133, 8 кв.м., що розташоване за адресою:м. Київ, вул. Боренбойма, 8, за ТОВ "Мостобудівельний загін №122", проведену 14.02.2018 року державним реєстратором комунального підприємства "Комунальний центр підтримки підприємницької діяльності та надання реєстраційних послуг" Бойко К.І., (надалі по тексту КП "Комунальний центр підтримки підприємницької діяльності та надання реєстраційних послуг", державний реєстратор ) номер запису про право власності 24859620, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №39701317 від 15.02.2018 року, підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу від 20.01.1999 року, акт приймання-передачі майна від 20.01.1999 року. Стягнено солідарно з ПАТ "Мостобуд", ТОВ "Мостобудівельний загін №122", КП "Комунальний центр підтримки підприємницької діяльності та надання реєстраційних послуг", товариства з обмеженою відповідальністю "Верде Групп" (надалі по тексту ТОВ"Верде Групп" ) на користь акціонерного товариства "Альфа-Банк" (надалі по тексту АТ "Альфа-Банк" ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 842 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Обґрунтовуючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що спірний договір купівлі - продажу від 20.01.1999 року є мнимим. Відповідачі на вимогу суду не надали оригіналу самого договору купівлі-продажу та акту приймання передачі від 20.01.1999 року та не надали належних та допустимих доказів укладення і виконання оскаржуваного договору, в зв`язку з чим суд вбачає підстави для обґрунтованого сумніву в реальності укладення оскаржуваного договору та його достовірності; договір підписаний не уповноваженою особою, а особа яка значиться в якості підписанта договору взагалі його не підписувала; право власності за покупцем у встановленому законом порядку на дату придбання майна зареєстровано не було, а реєстрація була проведена лише 14.02.2018 року; понесення витрат на придбане майно покупцем не доведено. В якості належного доказу судом першої інстанції прийнято висновок експерта № 1-27/09 від 27.09.2019 року.

Не погоджуючись з винесеним рішенням суду першої інстанції, 10.01.2020 року ТОВ "Мостобудівельний загін №122" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати в частині задоволених вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в позовних вимогах АТ "Альфа-Банк" до відповідачів ПАТ "Мостобуд", ТОВ "Мостобудівельний загін №122", державного реєстратора прав на нерухоме майно КП "Комунальний центр підтримки підприємницької діяльності та надання реєстраційних послуг Бойко К.І., ТОВ "Верде Групп" про визнання правочину недійсним та скасування записів про державну реєстрацію прав на нерухоме майно у справі № 910/24323/16 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20 січня 1999 року, укладеного між ВАТ "Мостобуд" (правонаступником якого є ПАТ "Мостобуд") та ДП ВАТ "Мостобуд" "Мостобудівельний загін №122" (правонаступником якого є ТОВ "Мостобудівельний загін №122") згідно якого було відчужене нерухоме майно - комплекс будівель, загальною площею 4133,8 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Боренбойма, 8, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1486843280000 та в частині скасування запису про державну реєстрацію речового права, а саме державну реєстрацію права власності на комплекс будівель, загальною площею 4 133,8 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Боренбойма, 8, за ТОВ "Мостобудівельний загін №122", проведену 14.02.2018 року державним реєстратором КП "Комунальний центр підтримки підприємницької діяльності та надання реєстраційних послуг" (м. Київ) Бойко К.І., номер запису про право власності 24859620, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39701317 від 15.02.2018 року, підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу від 20.01.1999 року, акт приймання-передачі майна від 20.01.1999 року. В іншій частині рішення господарського суду залишити без змін.

Скаржник наголошує, що оскаржує рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2019 року лише в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20.01.1999 року, та в частині скасування запису про державну реєстрацію речового права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що судом безпідставно було взято до уваги висновок проведеної почеркознавчої експертизи за копіями документів та за зразками підписів не встановлених осіб. Наголошує, що сам позивач в позовній заяві вказує на відсутність оригіналу договору, але незважаючи на це, грубо ігнорує разом із експертом вимоги чинного законодавства України в частині того, що почеркознавчі дослідження проводяться виключно на підставі поданих оригіналів документів. Сам Висновок експерта №1-27/09 від 27.09.2019 року позивачем не було вчасно подано до суду. Посилаючись на ч.10 ст. 80 ГПК України скаржник зазначає, що докази, які не були додані до позовної заяви, подаються разом із клопотанням про приєднання до матеріалів справи, але позивач в підготовчому засіданні не заявляв клопотання про приєднання Висновку експерта до матеріалів справи, а відтак вказаний Висновок експерта не може бути приєднаний до матеріалів справи, як доказ.

Також скаржник не погоджується з місцевим судом, щодо прийняття копії листа від 15.04.2019 року за підписом ОСОБА_1 , як належного доказу, на підтвердження того, що він не підписував спірний договір. Судом не досліджена природа вказаного листа, наявність його оригіналу, підпису на листі, тощо, особистих пояснень в судовому засіданні ОСОБА_1 не надав. Підпис на вказаному листі не є нотаріально посвідченим, тому є сумнів щодо його достовірності.

Також скаржник посилаючись на ухвалу господарського суду міста Києва від 19.12.2018 року, постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2020 року та на постанову Верховного суду від 19.06.2019 року по справі №910/24323/16, зазначає, що факт передачі майна на виконання договору купівлі-продажу від 21.01.1999 року та його оплати був встановлений судом в зазначених рішеннях.

Договори з ПАТ Київводоканал та ПрАТ ДТЕК Київські електромережі , на думку апелянта, відповідно до ст. 76 ГПК України не є належними доказами, наявність (відсутність) договорів на постачання води і електричної енергії з попереднім власником не може бути підтвердженням мнимості договору.

Скаржник заперечує, щодо висновку суду в частині того, що оскаржуваний договір мав бути підписаний Головою Спостережної ради, а не Головою правління, оскільки позивач не надав до матеріалів справи копії Статуту, на який він посилається, що взагалі унеможливило дослідження Статуту в судовому засіданні.

Питання скасування запису про державну реєстрацію речового права також не досліджувалося у судовому порядку. Судом не встановлено підстав та можливості скасування такої реєстрації, та не надано правової оцінки вимогам позивача.

Підсумовуючи апеляційну скаргу, ТОВ Мостобудівельний загін №122 просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2019 року по справі №910/24323/16 в частині задоволених вимог. Прийняти нове рішення, в якому відмовити в позовних вимогах до відповідачів про визнання правочину недійсним та скасування записів про державну реєстрацію прав на нерухоме майно в частині визнання договору купівлі-продажу від 20.01.1999 року недійсним та в частині скасування запису про державну реєстрацію речового права. В іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 27.01.2020 року, зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Копитова О.С., судді: Грек Б.М., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Мостобудівельний загін №122" на рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2019 року по справі №910/24323/16; розгляд апеляційної скарги ТОВ "Мостобудівельний загін №122" призначено на 26.02.2020 року.

25.02.2020 року через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого - в.о. керівника (розпорядника майна) ПАТ "Мостобуд" Кіцула С.Б. надійшли пояснення по справі. В поданих поясненнях розпорядник майна просить суд задовольнити апеляційну скаргу ТОВ "Мостобудівельний загін №122" на рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2019 року у даній справі. Крім того, розпорядник майна просить суд розглядати апеляційну скаргу ТОВ "Мостобудівельний загін №122", розгляд якої призначено на 26.02.2020 року, без особистої участі розпорядника майна ПАТ "Мостобуд".

26.02.2020 року представники сторін не з`явилися, хоча про час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, але від скаржника надійшло клопотання №4-20 від 25.02.2020 року про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату, з посиланням на неможливість забезпечити явку представника в судове засідання, через його хворобу. Також від ТОВ "Верде Групп" надійшли пояснення по справі. В поданих поясненнях представник ТОВ "Верде Групп" підтримує апеляційну скаргу та вважає рішення в оскаржуваній частині необґрунтованим, незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права та таким ще не відповідає чинному законодавству .

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 року, в зв`язку з клопотанням представника апелянта розгляд справи №910/24323/16 відкладено на 25.03.2020 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 року повідомлено учасників справи №910/24323/16, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги ТОВ Мостобудівельний загін №122", призначене на 25.03.2020 року, не відбудеться, у зв`язку із встановленням постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року на усій території України карантину, із урахуванням листа Ради суддів України від 16.03.2020 року, яким рекомендовано встановити особливий режим роботи судів України та зазначено, що про дату та час наступного судового засідання учасники справи будуть повідомлені додаткового ухвалою суду.

Ухвалою суду від 02.06.2020 року розгляд справи за апеляційною скаргою ТОВ Мостобудівельний загін №122" на рішення господарського суду від 23.12.2019 року призначене на 24.06.2020 року.

24.06.2020 року до початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від розпорядника майна ПАТ "Мостобуд" арбітражного керуючого Кіцула С.Б. надійшло клопотання №02-2/997 від 24.06.2020 року. В поданому клопотанні розпорядник майна підтримує апеляційну скаргу ТОВ Мостобудівельний загін №122" та у зв`язку з введенням карантинних заходів на території України, просить суд розглядати справу без його особистої участі.

Представник скаржника в судовому засіданні 24.06.2020 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити в повному обсязі. Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

24.06.2020 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Згідно зі ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч. 1 та ч.2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.6 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Наведена норма кореспондується з положеннями п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України згідно якого господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України .

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, у провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/24323/16 за заявою ПАТ "Альфа-Банк" про банкрутство ПАТ "Мостобуд" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2017 року.

В рамках порушеної справи про банкрутство, 04.09.2019 року до господарського суду міста Києва звернулось АТ "Альфа-Банк" з позовом до ПАТ "Мостобуд", ТОВ "Мостобудівельний загін №122", Державного реєстратора Комунального підприємства "Комунальний центр підтримки підприємницької діяльності та надання реєстраційних послуг" Бойко К.І., ТОВ "Верде Групп" про визнання правочину недійсним та скасування записів про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та витребування від ТОВ Верде Групп у власність ПАТ Мостобуд нерухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.01.1999 року між ВАТ "Мостобуд" (правонаступником якого є ПАТ "Мостобуд") та ДП ВАТ "Мостобуд" Мостобудівельний загін №122" (правонаступником якого є ТОВ "Мостобудівельний загін № 122") було укладено договір купівлі-продажу.

Згідно п. 1.1 даного договору продавець зобов`язується передати у власність покупця нерухоме майно - комплекс будівель, загальною площею 4 133,8 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Боренбойма, 8 (далі об`єкт).

Пунктом 1.3 договору сторони погодили, що покупець зобов`язується прийняти зазначений об`єкт і сплатити ціну відповідно до умов, що визначених у цьому договорі.

Відповідно до п. 1.4 договору право власності на об`єкт переходить до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі об`єкту з цим договором.

Згідно п. 1.5 договору зазначений у цьому договорі об`єкт продано за 107 200 грн. у тому числі ПДВ.

В розділі 2 даного договору сторонами встановлено порядок розрахунків за придбаний об`єкт.

Зокрема, згідно п. 2.1 покупець зобов`язаний внести 107 200 грн. у тому числі ПДВ за придбаний об`єкт протягом 30 календарних днів з моменту укладення цього договору.

Розрахунки за придбаний об`єкт здійснюються покупцем шляхом безготівково перерахування всієї суми зі свого рахунку на рахунок продавця.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 договору передача об`єкта здійснюється продавцем покупцю в 3 -денний термін після укладання цього договору. Передача об`єкта продавцем і прийняття об`єкта покупцем засвідчується актом приймання-передачі, який підписується сторонами.

В матеріалах справи міститься копія акту приймання-передачі майна до договору купівлі-продажу від 20.01.1999 року, згідно якого сторони підтверджують факт передачі майна у відповідності до умов договору та підтверджують, що фінансові розрахунки за договором проведено у повному обсязі та в строк.

14.02.2018 року державним реєстратором Комунального підприємства "Комунальний центр підтримки підприємницької діяльності та надання реєстраційних послуг" (м. Київ) Бойко Катериною Ігорівною, на підставі договору купівлі-продажу від 20.01.1999р. та акту приймання-передачі майна від 20.01.1999 було здійснено реєстрацію права власності на нерухоме майно - комплекс будівель загальною площею 4133,8 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Баренбойма, 8 за товариством з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін № 122" (номер запису про право власності 24859620, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39701317 від 15.02.2018).

В подальшому, як вбачається з Інформації довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 177732885 від 16.08.2019, товариство з обмеженою відповідальністю "Верде Групп" набуло у власність комплекс будівель загальною площею 4133,8 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Баренбойма, 8, як внесок до статутного капіталу на підставі протоколу № 02-18 від 22.02.2018.

Обґрунтовуючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що спірний договір купівлі - продажу від 20.01.1999 року є мнимим. Відповідачі на вимогу суду не надали оригіналу самого договору купівлі-продажу та акту приймання передачі від 20.01.1999 року та не надали належних та допустимих доказів укладення і виконання оскаржуваного договору, в зв`язку з чим суд вбачає підстави для обґрунтованого сумніву в реальності укладення оскаржуваного договору та його достовірності; договір підписаний не уповноваженою особою, а особа яка значиться в якості підписанта договору взагалі його не підписувала, право власності за покупцем у встановленому законом порядку на дату придбання майна зареєстрована не була, а реєстрація була проведена лише 14.02.2018 року; понесення витрат на придбане майно покупцем не доведено. В якості належного доказу судом першої інстанції прийнято висновок експерта № 1-27/09 від 27.09.2019 року.

На момент укладання спірного договору був чинним Цивільний кодекс Української РСР (надалі по тексту ЦК УРСР) 1963 року.

Відповідно до ст. 41 ЦК УРСР 1963 року угодами визнаються дії громадян організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).

Угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній) (ст. 42 Цивільного кодексу УРСР 1963 року).

Так, згідно зі ст. 44 ЦК УРСР 1963 року у письмовій формі повинні укладатися зокрема угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та окремих видів для яких інше передбачено законодавством Союзу PCP і Української PCP.

При цьому письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК УРСР 1963 року юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов`язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням).

Отже, як правило, письмова угода укладається шляхом складання документа, визначає її зміст, і підписується безпосередньо особою, від імені якої вона укладена іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для укладення угод органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють в межах повноважень, наданих законом, іншим праве актом або установчими документами. Підписання особою (органом юридичної особи) угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень може згідно зі статтею 48 Цивільного кодексу бути підставою для визнання укладеної угоди недійсної як такої, що не відповідає вимогам закону (п. 9 Роз`яснення Вищого арбітражного суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з визнанням угод недійсна №02-5/111 від 12.03.1999).

Тобто, для виникнення цивільних прав та обов`язків сторін за договором купівлі - продажу від 20.01.1999, за загальним правилом, необхідне було підписання його від ш сторін уповноваженими на те особами (органом юридичної особи )

Однією з підстав на обґрунтування позовних вимог позивач визначає, що спірний договір підписаний неуповноваженою особою зі сторони ДП ВАТ Мостобуд Мостобудівельний загін № 122 , на підтвердження чого надає заяву ОСОБА_1 від 15.04.2019 року в якій вказано, що будучи керівником ДП ВАТ Мостобуд Мостобудівельний загін № 122 ОСОБА_1 не підписував договір купівлі-продажу від 20.01.1999 року, згідно якого ВАТ Мостобуд передало у власність ДП ВАТ Мостобуд Мостобудівельний загін № 122 нерухоме майно-комплекс будівель, загальною площею 4 133,8 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Баренбойна, 8 та вказані об`єкти згідно акту не приймав.

Також позивач стверджує, що і зі сторони ВАТ Мостобуд договір було укладено неуповноваженою особою, а саме головою правління ОСОБА_3 , оскільки у відповідності до положень Статуту ВАТ Мостобуд проведення операцій з нерухомими майном товариства, що ведуть до зміни власника вказаного майна віднесено до компетенції Спостережної ради товариства і відповідно спірний договір повинен був бути підписаний не Головою правління, а Головою спостережної ради.

З зазначеними твердженнями позивача погодився і місцевий суд в своєму рішенні, встановивши, що згідно положень п. 9.1, 9.3.3, 9.4.2 Статуту ВАТ Мостобуд від 1997 року оскаржуваний договір повинен бути укладений на підставі рішення Спостережної ради, а сам договір мав бути підписаний Головою Спостережної ради, а не Головою правління.

При цьому, матеріли справи не містять ні належним чином засвідченої копії Статуту позивача, ні витягу з нього, не містять матеріали справи навіть ксерокопії вказаного документу поданого позивачем до суду першої інстанції, в зв`язку з чим, колегія суддів не має можливості ні підтвердити, ні спростувати вказані висновки місцевого суду.

Разом з апеляційною скаргою апелянтом, на підтвердження своїх заперечень, надано ксерокопії трьох аркушів Статуту ВАТ Мостобуд , засвідчених підписом директора та печаткою підприємства. Колегія суддів не приймає зазначений доказ, оскільки апелянтом не обґрунтовано підстав не подання вказаного доказу до суду першої інстанції.

На підтвердження своїх заперечень щодо підписання спірного договору відповідними особами, позивачем в якості доказу подано висновок експерта Українського центру судових експертиз № 1-27/09 від 27.09.2019 року.

За загальним правилом, встановленим приписами ст. 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами.

Судом першої інстанції вказаний Висновок №1-27/09 від 27.09.2019 року прийнято як доказ, хоча і зазначено, що він не узгоджується з приписами наказу Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5 "Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень".

Як убачається з матеріалів справи ТОВ Український центр судових експертиз на замовлення АТ Альфа-Банк було проведено почеркознавчу експертизу.

На вирішення експерту були поставлені питання чи виконані підписи від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зображення яких містяться в графі Продавець та Покупець Договора купівлі - продажу від 20.01.1999 року, укладеного між ВАТ Мостобуд в особі Голови правління ОСОБА_3 та ДП ВАТ Мостобуд Мостобудівельний загін № 122 в особі начальника ОСОБА_1 та Акта приймання-передачі майна від 20.01.1999 року, укладеного між ВАТ Мостобуд в особі Голови правління ОСОБА_3 та ДП ВАТ Мостобуд Мостобудівельний загін № 122 в особі начальника ОСОБА_1 до Договору купівлі-продажу від 20.01.1999 року, електорофотографічні копії яких надано на дослідження , самим ОСОБА_3 , самим ОСОБА_1 чи іншою особою?

Тобто, на дослідження експерту для проведення почеркознавчої експертизи для встановлення в вересні 2019 року факту підписання договору купівлі - продажу та акту приймання-передачі датованих січнем 1999 року надано електорофотографічні копії вказаних документів.

За результатами проведеної експертизи експерт дійшов висновку, що підписи від імені ОСОБА_3, зображення яких містяться в графі Продавець електрофотокопій Договору та акту приймання-передачі виконані не ОСОБА_3 , а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_3 .

Підписи від імені ОСОБА_1 зображення яких містяться в графі Покупець електрофотокопій Договору та акту приймання-передачі ймовірно виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_1 . Неможливість надання категоричного негативного висновку щодо автентичності досліджуваного графічного матеріалу від імені ОСОБА_1 пояснюється недостатнім об`ємом зразків підпису ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1.1. Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затв. Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5, для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів. Як вбачається із Висновку Українського центру судових експертиз № 1-27/09 від 27.09.2019 року на дослідження не було подано оригінали документів, а було подано електрофотографічну копію документів та вільні зразки підпису ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . На 4-му аркуші вказаного Висновку сам експерт вказує, що "…остаточно встановити, чи мав місце монтаж при виготовленні досліджуваних документів, можливо лише за оригіналами, з яких було зроблено копії... ".

Пункт 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затв. Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5, визначає, що коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз (методичні підходи якраз визначають, що почеркознавчі дослідження виконуються на підставі оригіналів документів).

В зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів критично ставиться до Висновку Українського центру судових експертиз № 1-27/09 від 27.09.2019 року та не приймає його в якості належного доказу на підтвердження доводів позивача.

В даному випадку, на думку колегії суддів, суду першої інстанції доцільно було б призначити судову експертизу в рамках цієї справи, що надало б можливість всім сторонам подати на дослідження експертів, наявні у сторін документи на підтвердження чи спростування справжності підписів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а не обмежувати дослідження лише електрофотографічними копіями договору та акту приймання передачі, наданих третьою особою, яка взагалі не є стороною такого договору.

Також критично апеляційний суд ставиться і до копії листа від 15.04.2019 року. Місцевим судом не досліджена природа даного листа, наявність його оригіналу, підпису на листі, підпис ОСОБА_1 на вказаному листі не є нотаріально посвідченим, особистих пояснень в судовому засіданні ні ОСОБА_1 ні ОСОБА_3 не надавали. Крім того, зі змісту копії вказаного листа взагалі неможливо дійти однозначного висновку, про покупку якого об`єкту ведеться мова (в листі зазначено про покупку бази МО2).

Не наданий оригінал вказаного листа і до суду апеляційної інстанції, представники позивача в судові засідання не з`являлись, по суті апеляційної скарги не заперечували. Розпорядник майна, який під час судового розгляду в суді першої інстанції підтримував позовні вимоги банку, до апеляційного суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності і зазначив про підтримання апеляційної скарги, без вказання підстав для зміни своєї позиції.

Відповідно до п. 1.6 Наказу Державного комітету України по житлово-комунальному господарству Про затвердження Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб № 121 від 09.06.1998 року державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов`язковою для власників, незалежно від форми власності.

Судом першої інстанції встановлено, що ДП ВАТ Мостобуд Мостобудівельний загін № 122 відповідних дій не вчинило та право власності на комплекс будівель, отриманих за договором купівлі продажу від 20.01.1999 року за собою не зареєструвало.

Реєстрація права власності на комплекс будівель, загальною площею 4 133,8 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Боренбойма, 8за відповідачем 2 була проведена 14.02.2018 року державним реєстратором Комунального підприємства Комунальний центр підтримки підприємницької діяльності та надання реєстраційних послуг Бойко К.І., номер запису про право власності 24859620.

Колегія суддів враховує зазначені обставини, та вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 128 ЦК УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше непередбачене договором.

У відповідності до Роз`яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із визнанням угод недійсними" від 12.03.1999 року № 02-5/111 "Якщо сторонами угоди, пов`язаної з переходом права власності (повного господарського відання) на майно, не дотримано вимог нормативних актів стосовно реєстрації майна, наприклад, правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, транспортних засобів тощо, то сама лише ця обставина не є підставою для визнання відповідної угоди недійсною, оскільки реєстрація майна не є елементом форми угоди.

03.04.2004 року набув чинності Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , відповідно до ст.2 вказаного закону в редакції, що діяла на дату проведення реєстраційних дій 14.02.2018 року, державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченим державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (Постанова Верховного Суду від 24.01.2020 року по справі № 910/10987/18).

Розглядаючи даний спір колегія суддів враховує, що оспорюваний договір та обставини щодо його укладання вже були предметом дослідження судами в справі за позовом розпорядника майна - арбітражного керуючого Кіцула С.Б. про спростування майнових дій відповідача 1 щодо перереєстрації права власності на нерухоме майно на підставі Договору купівлі-продажу від 20.01.1999 року та акту приймання-передачі майна від 20.01.199 року.

Постановою Верховного Суду від 19.06.2019 року встановлено, що ТОВ "Мостобудівельний загін №122", яке є правонаступником ДП "Мостобудівельний загін №122", набуло право власності на комплекс будівель загальною площею 4133,8 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Баренбойма, 8 ще 20.01.1999 року, тобто з моменту підписання акту прийому-передачі майна.

Застосування до спірних правовідносин Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 121 від 09.06.1998 року, є безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що вказана Інструкція не містила положень про набуття права власності на нерухоме майно тільки після державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а лише встановлювала порядок здійснення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна в Україні (Постанова Верховного Суду від 19.06.2019 року по справі № 910/24323/16).

Відповідно до ст. 58 ЦК УРСР недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода). Якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.

Для визнання угоди мнимою необхідно встановити факт, що угода була укладена без наміру створити юридичні наслідки та, що сторони за угодою ніяких дій по здійсненню мнимої угоди не вчиняли.

В матеріалах справи наявні належним чином оформлені документи, які були складені відповідачами при здійсненні купівлі-продажу майна за договором та які зафіксували виконання відповідачами умов вказаного договору. Факт набуття відповідачем права власності на майно 20.01.1999 року встановлений в судовому порядку. Також, на думку колегії суддів, дії відповідача 2 стосовно реєстрації права власності, що проведена 14.02.2018 року та в подальшому передача майна до статутного капіталу ТОВ Верде Групп не можуть свідчити про те, що відповідач 2 не мав намірів створити юридичних наслідків на виконання вказаної угоди.

При цьому, позивач в позовній заяві та в наданих суду поясненнях по справі з одного буку наголошує на мнимості оспорюваної угоди, а с другого боку досліджуючи обставини її укладання, посилається на відсутність у осіб, що її підписали повноважень на таке укладання, тощо.

За викладених обставин, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого суду, що вказана угода є мнимою і відповідно підлягає визнанню недійсною. В зв`язку з чим, не підлягають задоволенню і вимоги стосовно скасування записів про державну реєстрацію речового права, а саме державну реєстрацію права власності на комплекс будівель, загальною площею 4 133,8 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Боренбойма,8 за ТОВ Мостобудівельний загін № 122 , проведену 14.02.2018 року.

Виходячи з вимог ч. 1 ст.74 ГПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76 , 77 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування с обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладених обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ "Мостобудівельний загін №122" підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2019 року по справі № 910/24323/16 в оскаржуваній частині - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати, за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України та Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін №122" на рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2019 року у справі № 910/24323/16 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2019 року у справі № 910/24323/16 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20 січня 1999 року, укладеного між відкритим акціонерним товариством Мостобуд (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство Мостобуд ) та дочірнім підприємством відкритого акціонерного товариства "Мостобуд" "Мостобудівельний загін № 122" (правонаступником якого є т овариство з обмеженою відповідністю "Мостобудівельний загін № 122") згідно якого було відчужене нерухоме майно - комплекс будівель, загальною площею 4 133,8 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Боренбойма, 8, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1486843280000 та скасування запису про державну реєстрацію речового права, а саме державну реєстрацію права власності на комплекс будівель, загальною площею 4 133,8 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Боренбойма, 8, за товариством з обмеженою відповідністю "Мостобудівельний загін № 122", проведену 14.02.2018 державним реєстратором Комунального підприємства "Комунальний центр підтримки підприємницької діяльності та надання реєстраційних послуг" (м. Київ) Бойко Катериною Ігорівною, номер запису про право власності 24859620, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39701317 від 15.02.2018, підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу від 20.01.1999, акт приймання-передачі майна від 20.01.1999.

3. Прийняти нове рішення.

4. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

5. Стягнути з акціонерного товариства "Альфа-Банк" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, ідентифікаційний код 23494714) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін №122" (03026, м. Київ, вул. Нова, буд. 1, ідентифікаційний код 01386332) витрати зі сплати судового збору в розмірі 11 526 (одинадцять тисяч п`ятсот двадцять шість) грн. 00 коп.

6. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

7. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

8. Матеріали справи №910/24323/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 08.07.2020 року.

Головуючий суддя О.С. Копитова

Судді О.М. Остапенко

Б.М. Грек