Ухвала

від 06.07.2020 по справі 916/1914/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"06" липня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1914/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М., розглянувши заяву (вх.№2-3023/20 від 30.06.2020р.) акціонера Приватного акціонерного товариства "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) про забезпечення позову відносно осіб, які можуть отримати статус учасників справи (відповідачів):

1. Приватного акціонерного товариства "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" (65085, м. Одеса, вул. Моторна, 6, код ЄДРПОУ 03563465);

2. Товариства з обмеженоюю відповідальністю "ЕС ЕФ АССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ" (65006, м. Одеса, вул. Балківська, 30, код ЄДРПОУ 39865934);

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Волочиський завод харчових концентратів" (31200, Хмельницька область, Волочиський район, м. Волочиськ, вул. Незалежності, 225, код ЄДРПОУ 00380586);

треті особи: 1. Керівник (голова комісії з припинення товариства) Приватного акціонерного товариства "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" Сергеєва Вікторія Анатоліївна ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 );

2. Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Алексеєва Олена Володимирівна ( АДРЕСА_3 )

ВСТАНОВИВ:

30.06.2020р. акціонер Приватного акціонерного товариства "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС", Товариства з обмеженоюю відповідальністю "ЕС ЕФ АССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ", Товариства з обмеженоюю відповідальністю "Волочиський завод харчових концентратів", треті особи - Керівник (голова комісії з припинення товариства) Приватного акціонерного товариства "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" Сергеєва Вікторія Анатоліївна та приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Алексеєва Олена Володимирівна, в якій просить суд витребувати нежитлову будівлю під літ. "Ж", нежитлову будівлю під літ. "Н", нежитлову будівлю під літ. "Р", нежитлову будівлю під літ. "Р1", які зареєстровані за номером 1185557551101 за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 6-Д (раніше Моторна, 6), на які зареєстровано право власності по одній другій частині за №21929787 та №21927934 за Товариством з обмеженоюю відповідальністю "Волочиський завод харчових концентратів" із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженоюю відповідальністю "Волочиський завод харчових концентратів".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначає про наявність у нього правових підстав, як у акціонера Приватного акціонерного товариства "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС", на витребування спірного майна, переданого Товариству з обмеженоюю відповідальністю "ЕС ЕФ АССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ" за правочином, визнаним в подальшому недійсним, та яке було відчужено останнім Товариству з обмеженоюю відповідальністю "Волочиський завод харчових концентратів".

Одночасно із позовною заявою ОСОБА_1 було подано до суду заяву про забезпечення позову, згідно якої останній просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації (в тому числі Міністерству юстиції України та його структурним та територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо наступного об`єкту нерухомого майна: нежитлова будівля під літ. "Ж", нежитлова будівля під літ. "Н", нежитлова будівля під літ. "Р", нежитлова будівля під літ. "Р1", які зареєстровані за номером 1185557551101 за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 6-Д (раніше Моторна, 6), на які зареєстровано право власності по одній другій частині за №21929787 та № 21927934 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Волочиський завод харчових концентратів".

Вжиття заходів забезпечення позову, за твердженням заявника, є необхідним з метою уникнення подальшого продажу (перепродажу) спірного майна.

За наслідком автоматичного розподілу позовних заяв між суддями позовну заяву акціонера Приватного акціонерного товариства "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" ОСОБА_1 та заяву про забезпечення позову було розподілено судді Степановій Л.В., якою було заявлено самовідвід від розгляду позовної заяви вх.№1975/20 від 30.06.2020р., про що винесено відповідну ухвалу.

Враховуючи зазначене, розпорядженням керівника апарату суду від 01.07.2020р. призначено повторний автоматичний розподіл позовної заяви вх.№1975/20 від 30.06.2020р., за наслідком якого позов, а також заяву про забезпечення позову розподілено судді Щавинській Ю.М.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд вказує наступне.

Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору, а також іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною РадоюУкраїни.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, подаючи позов.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Як вже було зазначено судом, вжиття заходів забезпечення позову, за твердженням заявника, є необхідним за для уникнення подальшого продажу (перепродажу) спірного майна.

Водночас, досліджуючи матеріали позовної заяви, суд зазначає про відсутність жодних доказів, що свідчать про наявність у відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Волочиський завод харчових концентратів" наміру щодо відчуження спірного майна.

Як вбачається з доданих позивачем до позовної заяви доказів та про це стверджує останній, правочин, на підставі якого право власності на спірне майно перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волочиський завод харчових концентратів", було вчинено 17.08.2017р., тобто майже три роки тому.

Наразі спірне майно, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, так і належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Волочиський завод харчових концентратів" та жодні інші правочини щодо такого майна не вчинялись.

Суд також ставить під сумнів ефективність запропонованого заявником заходу забезпечення позову, з огляду на таке.

Як встановлено судом з наданої позивачем до позовної заяви ухвали слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси Корой В.Д від 03.06.2019р. справа №521/8487/19, до якої згідно інформації розміщеної в Єдиному реєстрі судових рішень ухвалою від 02.09.2019р. було внесено виправлення щодо найменування особи - ТОВ "Волочиський завод харчових концентратів", накладено арешт на нерухоме майно, а саме нежитлові будівлі за реєстраційним номером 1185557551101, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 6-Д, на які зареєстровано право власності по одній другій частині за №21929787 та № 21927934 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Волочиський завод харчових концентратів".

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Положеннями ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Наведене свідчить, що спірне майно наразі обтяжено арештом, що, за змістом положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", є підставою для відмови в державній реєстрації прав у разі звернення особи з відповідною заявою.

З огляду на викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 не доведено суду необхідності подвійного вжиття заходів забезпечення позову, а також не надано суду доказів щодо наявності у відповідача наміру на відчуження спірного майна, у зв`язку з чим суд зазначає про відсутність правових підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ч.6 ст.140, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 (вх.№2-3023/20 від 30.06.2020р.) про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили 03.07.2020р. та може бути оскаржена в порядку ст.256 ГПК України

Суддя Ю.М. Щавинська