Рішення

від 01.07.2020 по справі 921/652/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 липня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/652/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стопника С.Г.

за участю секретаря судового засідання Касюдик О.О.

Розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівля і дистрибуція", вул. Лучаківського, буд. 3, корп.А, кв.22, м. Тернопіль

до відповідача: Войтківа Геннадія Маркіяновича (адреса, зазначена в позовній заяві - АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_2 )

про стягнення 239 410,00 грн перерахованих в якості попередньої оплати

За участю представників:

Позивача: Ваврів В.Б., адвокат

Відповідача: не з`явився

Відповідно ст.222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

В судовому засіданні 01.07.2020 року, відповідно до ст.240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівля і дистрибуція", м.Тернопіль, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Войтківа Геннадія Маркіяновича про стягнення 239 410,00 грн перерахованих в якості попередньої оплати за договорами підряду , укладеними в спрощений спосіб, правові підстави набуття яких відпали.

Обгрунтовуючи підстави звернення із даним позовом, позивач посилається, зокрема, на положення ч.2 ст.849 ЦК України та ст.1212 ЦК України. Вказує на те, що за своїм змістом договірні відносини, які виникли на підставі договорів, укладених у спрощений спосіб між Фізичною особою-підприємцем Войтків Г.М. та ТОВ "Торгівля і дистрибуція" є фактично договорами підряду (хоча і містять ознаки також інших видів господарських договорів). А так як Войтків Г.М. припинив свою підприємницьку діяльність, позов пред`явлено до нього як до фізичної особи.

Оскільки відповідачем вказано фізична особа, яка не є підприємцем, судом відповідно до ч.ч.6,7 ст.176 ГПК України з метою з`ясування зареєстрованого місця проживання (перебування) Войтківа Г.М. направлено запити від 16.10.2019 за №921/652/19/652/2019 до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України у Тернопільській області; від 22.10.2019 за №921/652/19/673/2019 до Державної міграційної служби України та від 09.12.2019 за №921/652/19/765/2019 до Відділу реєстрації проживання особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради.

У відповідь на вказані запити, Відділ обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України у Тернопільській області 21.10.2019, а також Державна міграційна служба України листом №6.2-13680/6-19 від 22.11.2019 (вх.№22425 від 09.12.2019) повідомили про те, що 25.07.2019 Войтків Г.М. знятий з реєстраційного обліку за адресою АДРЕСА_3 , відомості про реєстрацію місця проживання останнього в установленому законодавством порядку від органів реєстрації до ДМС не надходили.

Листом №2993/28-03 від 17.12.2019 (вх.№23242 від 20.12.2019) Відділ реєстрації проживання особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради додатково повідомив, що Войтків Г.М. був зареєстрований з 01.10.2018 за адресою: АДРЕСА_3 , однак знятий з реєстраційного обліку за вказаною адресою 25.07.2019 без подальшої реєстрації в. м. Тернополі.

Відповідно до ч.6 ст.29 ГПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійної його діяльності.

Згідно ч.10 ст.176 ГПК України якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Враховуючи наведене, ухвалою суду від 26.12.2019 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 20.01.2020 на 10:00 год; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов відповідно до ст.165 ГПК України - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 15.01.2020; постановлено здійснити виклик відповідача шляхом направлення копії вказаної ухвали суду на адресу, зазначену у позовній заяві, та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України за веб-адресою https://te.court.gov.ua/sud5022.

Крім того, відповідача було повідомлено про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі 20.01.2020 о 10:00 год телефонограмою від 17.01.2020.

В подальшому, з метою виконання завдань підготовчого провадження, в підготовчих засіданнях оголошувались перерви до 03.02.2020 до 10:30 год та до 14.02.2020 до 11:00 год, про що судом постановлено протокольні ухвали та повідомлено сторін про час, дату та місце проведення наступного засідання під розписку .

Ухвалою суду від 14.02.2020 підготовче засідання було відкладено на 24.02.2020 на 11:00 год з наступним повідомленням відповідача про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення копій ухвали на адресу зазначену у позовній заяві, а також додатково на повідомлену відповідачем фактичну адресу його проживання: АДРЕСА_2 , однак такі були повернуті суду відділенням зв`язку без вручення адресату із зазначенням причини: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Ухвалою суду від 24.02.2020, враховуючи усне клопотання відповідача про надання йому можливості подати заперечення на відповідь на відзив, постановлено продовжити строк проведення підготовчого провадження у справі на десять днів та відкладено підготовче засідання у даній справі на 02.03.2020 на 11:10 год, про що присутніх представників сторін повідомлено під розписку.

Ухвалою суду від 02.03.2020 підготовче провадження у справі №921/652/19 закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.03.2020 року на 11:30 год, з повідомленням відповідача про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення копії відповідної ухвали на повідомлені ним адреси, а також через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

У судовому засіданні 16.03.2020 постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засідання на 27.03.2020 до 10:00 год, яку занесено до протоколу судового засідання, з повідомленням відповідача ухвалою суду, а представника позивача - під розписку.

Поряд з цим, ухвалою від 20.03.2020, у зв`язку із введенням по всій території України карантину, з метою вжиття заходів з мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, забезпечення безпеки працівників суду і відвідувачів суду та органів системи правосуддя, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", рекомендації Ради суддів України №9рс-186/20 від 16.03.2020 та розпорядження Господарського суду Тернопільської області №7-р від 16.03.2020 "Про встановлення режиму роботи Господарського суду Тернопільської області в умовах карантину", суд постановив розгляд справи відкласти, про дату, час та місце проведення наступного судового засідання учасників справи повідомити додатково ухвалою суду.

Пунктом 4 Розділу X Прикінцеві положення ГПК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Враховуючи послаблення протиепідемічних заходів на території Тернопільської області, з метою забезпечення права сторін на справедливий суд упродовж розумного строку, яке гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судом згідно ухвали від 01.06.2020 призначено судове засідання у даній справі на 22.06.2020 на 11:00 год, про що сторін завчасно повідомлено шляхом направлення на їх адреси копії відповідної ухвали суду, а відповідача також через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України .

У зв`язку із неявкою відповідача в судове засідання 22.06.2020, розгляд справи судом відкладено на 01.07.2020 на 14:00 год, про що відповідача в черговий раз повідомлено шляхом направлення на його адреси копії відповідної ухвали суду, а також через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (у зв`язку із відсутністю в суду відомостей щодо зареєстрованого у встановленому законом порядку його місця проживання (перебування)).

В судовому засіданні 22 .0 6.2020 суд перейшов до розгляду спору по суті, який продовжено в судовому засіданні 01.07.2020.

Відповідач в судові засідання 02.03.2020, 16.03.2020, 22.06.2020 та 01.07.2020 не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи у встановленому порядку повідомлявся шляхом направлення копій відповідних ухвал на адресу, вказану у позовній заяві; на повідомлену ним адресу фактичного проживання (які повертались без вручення адресату), а також через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України .

Частинами 2, 3 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Також слід зазначити, що відповідно до приписів ч.1 ст.9 ГПК України, статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.3 вказаного Закону для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Усі процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі, отже відповідач мав можливість ознайомитися з їх змістом.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що: відповідачу було відомо про розгляд даної справи Господарським судом Тернопільської області, оскільки він був присутній в судових засіданнях 20.01.2020, 03.02.2020 та 24.02.2020; судом вживались усі необхідні заходи щодо належного повідомлення Войтківа Г.М. про дату, час та місце проведення наступних засідань, однак останній своїм на участь в таких не скористався; явка в судове засідання представників сторін обов`язковою не визнавалась; відповідач виклав свою позицію з приводу заявленого позову у відзиві (вх.№783 від 03.02.2020) та мав можливість для викладення і подання суду інших заяв процесуального характеру; доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, а тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У поданому відзиві на позовну заяву (вх.№783 від 03.02.2020) відповідач проти заявлених вимог повністю заперечив. Зокрема, підтвердив укладення з позивачем в 2017 році усних договорів переробки деревини та поставки пиломатеріалів, а також перерахування йому позивачем протягом вересня-грудня 2017 року коштів в сумі 239 410 грн. Поряд з цим, вказує на те, що усі умови щодо обробки та поставки деревини з позивачем узгоджувались шляхом усних переговорів та направлення позивачем на його електронну адресу листів. Стверджує, що договірні зобов`язання ним виконано повністю, а даний факт можуть підтвердити особи, які безпосередньо здійснювали доставку продукції на територію ТОВ "Торгівля і дистрибуція", зокрема: водій ОСОБА_2 , водій крана ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яких просив викликати в судове засідання як свідків .

Судом у задоволенні клопотання відповідача, яке викладене у відзиві на позов (№783 від 03.02.2020) відмовлено, у зв`язку із відсутністю в матеріалах справи нотаріально посвідчених заяв свідків, у яких були б викладені обставини, що суперечать іншим доказам у справі, про що постановлено відповідну ухвалу від 03.02.2020.

24.02.2020 від відповідача повторно надійшло клопотання про виклик свідків (вх.№1299), у задоволенні якого судом відмовлено у зв`язку із відсутністю в матеріалах справи нотаріально посвідчених заяв свідків (ухвала суду від 02.03.2020). Додатково, судом зазначено про те, що відповідно до ч.2 ст.87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

В судових засіданнях 22.06.2020 та 01.07.2020 представник позивача позовні вимоги повністю підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази, з урахуванням відповіді на відзив (вх.№892 від 05.02.2020) .

Додатково, до закінчення судових дебатів, згідно поданого клопотання (вх.№3889 від 22.06.2020) представник позивача долучив до матеріалів справи докази в підтвердження розміру понесених ТОВ "Торгівля і дистрибуція" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 725,00 грн для вирішення судом питання їх розподілу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:

Згідно сформованого судом Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1005866664 від 21.10.2019, у період з 18.10.2005 до 12.01.2017 Войтків Геннадій Маркіянович був зареєстрований як фізична особа-підприємець із видом діяльності - організація поховань та надання пов`язаних із ними послуг.

12.05.2017 проведено державну реєстрацію Войтківа Г.М. як фізичної особи-підприємця із зазначенням видів діяльності останнього - лісопильне та стругальне виробництво, виробництво дерев`яної тари. Як зазначено у довідці, місце проживання останнього - АДРЕСА_1 .

28.09.2018 до Реєстру внесено відомості про припинення підприємницької діяльності Войтківа Г.М. за власним рішенням.

Станом на час розгляду даної справи Войтків Геннадій Маркіянович як фізична особа-підприємець не зареєстрований.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

За положеннями статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились (постанова Великої палати ВСУ від 13.02.2019 у справі №910/8729/18).

Як вказується у позовній заяві, у 2017 році між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівля і дистрибуція" та Фізичною особою-підприємцем Войтків Геннадієм Маркіяновичем виникли договірні відносини, відповідно до яких у ФОП Войтківа Г.М. виникло зобов`язання щодо переробки деревини та поставки пиломатеріалів позивачу. Зазначені договори позивач вважає договорами підряду, укладеними у спрощений спосіб, хоча і вказує, що такі містять ознаки також інших видів господарських договорів.

Протягом вересня-грудня 2017 року позивачем на рахунок ФОП Войтківа Г.М. (в період здійснення останнім підприємницької діяльності) було перераховано грошові кошти в загальній сумі 239 410 грн, а саме:

- згідно платіжного доручення №272 від 19.09.2017 - 20 000 грн, призначення платежу - за переробку деревини згідно договору від 19.09.2017;

- згідно платіжного доручення №273 від 20.09.2017 - 5 000 грн, призначення платежу - за переробку деревини згідно договору від 19.09.2017;

- згідно платіжного доручення №277 від 25.09.2017 - 25 000 грн, призначення платежу - за переробку деревини згідно договору від 19.09.2017;

- згідно платіжного доручення №18 від 10.10.2017 - 18 000 грн, призначення платежу - за переробку деревини згідно договору від 19.09.2017;

- згідно платіжного доручення №282 від 13.10.2017 - 20 000 грн, призначення платежу - за переробку деревини згідно договору від 19.09.2017;

- згідно платіжного доручення №284 від 17.10.2017 - 5 000 грн, призначення платежу - за переробку деревини згідно договору від 19.09.2017;

- згідно платіжного доручення №293 від 23.10.2017 - 11 650 грн, призначення платежу - за переробку деревини згідно договору від 19.09.2017;

- згідно платіжного доручення №19 від 26.10.2017 - 50 000 грн, призначення платежу - за переробку деревини згідно договору від 19.09.2017;

- згідно платіжного доручення №300 від 13.11.2017 - 10 000 грн, призначення платежу - за переробку деревини згідно договору від 19.09.2017;

- згідно платіжного доручення №301 від 14.11.2017 - 6 000 грн, призначення платежу - попередня оплата за обрізні пиломатеріали з липи згідно договору №14/11-17 від 14.11.2017;

- згідно платіжного доручення №304 від 15.11.2017 - 29 060 грн, призначення платежу - попередня оплата за обрізні пиломатеріали з липи згідно договору №14/11-17 від 14.11.2017;

- згідно платіжного доручення №309 від 21.11.2017 - 27 500 грн, призначення платежу - за пиломатеріали дубові згідно угоди б/н від 09.10.2017;

- згідно платіжного доручення №321 від 01.12.2017 - 12 200 грн, призначення платежу - попередня оплата за пиломатеріали згідно договору №14/11-17 від 14.11.2017.

Відповідач у поданому відзиві на позов (вх.№783 від 03.02.2020) підтверджує факт укладення ним з ТОВ "Торгівля і дистрибуція" усних договорів переробки деревини та поставки пиломатеріалів, а також факт отримання перерахованих позивачем коштів в загальній сумі 239 410 грн.

Крім того, вказані обставини також встановлені у рішенні Господарського суду Тернопільської області від 10.12.2018 у справі №921/328/18, яким відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівля і дистрибуція" до Фізичної особи-підприємця Войтківа Геннадія Маркіяновича про стягнення з останнього 239 410,00 грн коштів набутих без достатньої правової підстави, зазначивши при цьому, що між сторонами виникли господарські відносини з поставки та надання послуг по переробці деревини, шляхом укладення договорів у спрощений спосіб, що виключає можливість застосування до таких відносин положень ст.1212 ЦК України (зазначене рішення суду набрало законної сили 11.01.2019).

Згідно ч.1 ст.75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини щодо існування в період вересень-грудень 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівля і дистрибуція" та Фізичною особою-підприємцем Войтківим Геннадієм Маркіяновичем господарських відносин саме з поставки та надання послуг по переробці деревини , а також щодо отримання Войтків Г.М. перерахованих позивачем коштів в загальній сумі 239 410 грн є встановленими і такими, що не підлягають доказуванню в межах даної справи.

Враховуючи наведене, суд не погоджується із твердженнями позивача щодо правової природи (кваліфікації) вищезазначених договорів, укладених у спрощений спосіб між ТОВ "Торгівля і дистрибуція" та Фізичною особою-підприємцем Войтків Геннадієм Маркіяновичем, як договорів підряду, та щодо необхідності застосування до таких правовідносин положень ст.ст.849, 1212 ЦК України.

Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

З`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 та від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2020 у справі №902/803/17).

Так, згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків - договори та інші правочини.

Згідно ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

З наявних у справі матеріалів, а також враховуючи встановлені у рішенні Господарського суду Тернопільської області від 10.12.2018 у справі №921/328/18 обставини, слід дійти висновку про те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівля і дистрибуція" та Фізичною особою-підприємцем Войтківим Геннадієм Маркіяновичем виникли господарські зобов`язання за укладеними у спрощений спосіб договорами від 19.09.2017, від 09.10.2017 та від 14.11.2017, які за своєю правовою природою є змішаними договорами щодо надання послуг по переробці деревини і поставки відповідної продукції позивачу.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частин першої, другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.526 ЦК України).

Відповідно до положень ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до приписів частини 1, 2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати .

Як вказує позивач, оскільки в письмовій формі не було визначено строку виконання відповідачем своїх зобов`язань, керуючись ст.530 ЦК України, ТОВ "Торгівля і дистрибуція" направило відповідачу вимогу про виконання зобов`язань (вих.№31 від 23.04.2019) щодо виконання своїх зобов`язань з переробки та поставки пиломатеріалів згідно домовленостей, досягнутих усно на підставі договорів, укладених в спрощений спосіб, в тому числі на підставі договору б/н від 19.09.2017, договору №14/11-17 від 14.11.2017, угоди б/н від 09.10.2017, на загальну суму 239410,00 грн протягом семи днів з дня пред`явлення даної вимоги.

Вказана вимога направлена Войтківу Г.М. на адресу його реєстрації як підприємця - АДРЕСА_1 (останню відому позивачу адресу), однак була повернута 21.05.2019 відділенням Укрпошти по причині "за закінченням встановленого строку зберігання" (в підтвердження наведеного до матеріалів справи долучено копію конверта з відповідною довідкою Укрпошти).

Слід зазначити, що днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення (аналогічну правову позицію висвітлено в п.1.6. Постанови Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 №14).

З огляду на викладене, та оскільки відповідач не повідомив актуальної інформації щодо свого місцезнаходження (реєстрації), слід вважати, що 7-денний строк, встановлений для виконання ним зобов`язань з переробки та поставки пиломатеріалів згідно домовленостей, досягнутих з ТОВ "Торгівля і дистрибуція" на підставі договорів, укладених в спрощений спосіб, в тому числі на підставі договору б/н від 19.09.2017, договору №14/11-17 від 14.11.2017, угоди б/н від 09.10.2017, на загальну суму 239 410,00 грн сплинув 29.05.2019 (7 днів від останнього дня зберігання поштового відправлення з вимогою у точці вручення).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Відповідно до ст.615 ЦК України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Оскільки протягом визначеного вимогою строку відповідач не виконав своїх зобов`язань з переробки та поставки пиломатеріалів згідно домовленостей досягнутих усно на підставі договорів укладених в спрощений спосіб, позивач керуючись ч.2 ст.849 ЦК України направив відповідачу повідомлення вих.№39 від 20.08.2019 року про відмову від договорів та з пропозицією повернути на поточний рахунок ТОВ "Торгівля і дистрибуція" суму попередньої оплати в розмірі 239 410 грн протягом 7 календарних днів.

Вказана вимога направлена відповідачу на адресу його реєстрації як підприємця - вул.Шопена, 6, м. Копичинці, Гусятинський район, Тернопільська область (відому позивачу), однак була повернута 30.09.2019 відділенням Укрпошти по причині "за закінченням встановленого строку зберігання".

Таким чином, 30.09.2019 року (останній день зберігання поштового відправлення з претензією у точці вручення) є датою, з якої боржника слід вважати повідомленим про відмову позивача від договорів та днем пред`явлення вимоги про повернення суми попередньої оплати.

Як вказує позивач, на час розгляду даної справи відповідач не виконав своїх зобов`язань з переробки та поставки пиломатеріалів позивачу, перераховані в якості попередньої оплати кошти в сумі 239 410,00 грн не повернув, у зв`язку з чим просить їх стягнути в судовому порядку.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Частинами 2, 3 ст.80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, а також те, що відповідач викладені у позовній заяві обставини не спростував, належних та допустимих доказів в підтвердження виконання взятих на себе зобов`язань за договорами б/н від 19.09.2017, б/н від 09.10.2017 та №14/11-17 від 14.11.2017 щодо переробки та поставки позивачу пиломатеріалів на загальну суму 239410,00 грн не подав, як і не надав доказів повернення заявленої до стягнення суми коштів, перерахованих в якості попередньої оплати, а тому позовні вимоги ТОВ "Торгівля і дистрибуція" щодо стягнення з Войтківа Геннадія Маркіяновича 239 410,00 грн коштів, перерахованих в якості попередньої оплати підлягають до задоволення як обгрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

Щодо судових витрат .

Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Пунктом 2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачено, що у спорах, які виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню повністю, понесений позивачем судовий збір в сумі 3591,16 грн покладається на відповідача.

Частиною 4 ст.129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1, 3 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частинами 5-9 ст.129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 1 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, ордеру (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Як свідчать матеріали справи, правову допомогу ТОВ "Торгівля і дистрибуція" у даній справі надавав адвокат Ваврів Віталій Богданович на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги (послуг) №23/12/19 від 23.12.2019, з урахуванням договору №1 про внесення змін від 22.06.2020, ордеру серії ТР №020614 від 24.12.2019.

Відповідно до частин 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку позивача, викладеного у позовній заяві, розмір судових витрат, які позивач очікував понести у зв`язку з розглядом даної справи, становив: судовий збір - 3591,16 грн; витрати на професійну правничу допомогу - 10 000 грн.

Поданими до закінчення судових дебатів у справі доказами, зокрема Актом підтвердження надання правової (правничої) допомоги адвокатом за договором №23/12/19 від 23.12.2019, підтверджується факт надання позивачу адвокатом Ваврів В.Б. послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги в розмірі 10725,00 грн, пов`язаних саме із розглядом даної справи №921/652/19.

Відповідно до п.12 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Частиною 4 ст.126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст.126 ГПК України).

Судом враховується, що відповідачем не заперечувався орієнтовний розрахунок судових витрат, а заявлений до відшкодування розмір понесених витрат є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову.

З огляду на вищезазначене, суд визнає обґрунтованим та документально підтвердженим факт понесення ТОВ "Торгівля і дистрибуція" витрат на професійну правничу допомогу у даній справі в розмірі 10725,00 грн, які у зв`язку із задоволенням позову, відповідно до ст.129 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 73-79, 86, 129, 194, 202, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівля і дистрибуція" (вул. Лучаківського, буд. 3, корп.А, кв.22, м. Тернопіль, код 40220670) до Войтківа Геннадія Маркіяновича (адреса, зазначена в позовній заяві: АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) про стягнення 239 410,00 грн коштів, перерахованих в якості попередньої оплати - задовольнити.

2. Стягнути з Войтківа Геннадія Маркіяновича (адреса, зазначена в позовній заяві: АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівля і дистрибуція" (вул. Лучаківського, буд. 3, корп.А, кв.22, м.Тернопіль, код 40220670) - 239 410,00 грн коштів, перерахованих в якості попередньої оплати, 3 591,15 грн в повернення сплаченого судового збору та 10 725,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст.256-257 ГПК України з урахуванням частини 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 липня 2020 року.

Суддя С.Г. Стопник