Постанова

від 01.03.2021 по справі 921/652/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2021 р. Справа № 921/652/19

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,

Суддів: Бонк Т.Б., Матущак О.І.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників сторін:

від позивача - не з`явився

від відповідача (скаржника) - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , б/н від 29 вересня 2020 року

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 01 липня 2020 року (підписано 07.07.2020), суддя Стопник С.Г.

у справі №921/652/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівля і дистрибуція , м. Тернопіль

до відповідача ОСОБА_1 , м. Тернопіль

про стягнення 239 410 грн., перерахованих в якості попередньої плати

в с т а н о в и в :

09 жовтня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівля і дистрибуція звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 239 410 грн., перерахованих в якості попередньої плати.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 01 липня 2020 року у справі №921/652/19 позов задоволено в повному обсязі. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 239 410 грн., перерахованих в якості попередньої плати, 3 591,15 грн. - судового збору та 10 725 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач викладені у позовній заяві обставини не спростував, належних та допустимих доказів в підтвердження виконання взятих на себе зобов`язань за договорами б/н від 19.09.2017, б/н від 09.10.2017 та №14/11-17 від 14.11.2017 щодо переробки та поставки позивачу пиломатеріалів на загальну суму 239 410 грн. не подав, як і не надав доказів повернення заявленої до стягнення суми коштів, перерахованих в якості попередньої оплати, у зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач - ОСОБА_1 звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 01 липня 2020 року у справі №921/652/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Зокрема, зазначає, що відповідач не заперечує факту укладення з відповідачем договорів на переробку та поставку пиломатеріалів на загальну суму 239 410 грн. у спрощений спосіб, як і не заперечує факту перерахування позивачем вказаної суми коштів на рахунок відповідача. Поряд з тим, скаржник заперечує факт невиконання ним умов договорів щодо переробки та поставки пиломатеріалів, що зокрема підтверджується і відсутністю претензій з боку позивача після перерахування спірних коштів на рахунок відповідача. Одночасно наголошує, що лише у частини платіжних доручень у графі призначення платежу вказано: попередня оплата за пиломатеріали , в той час, як в більшості платіжних доручень, призначення платежу зазначене: за переробку деревини та за пиломатеріали дубові . Крім того, зазначає, що не отримував вимоги позивача, оскільки після припинення здійснення підприємницької діяльності (28 вересня 2018 року) змінив своє місцезнаходження. Також зазначає про недобросовісну поведінку позивача, оскільки першочергово останній звернувся до суду з позовом про стягнення спірних коштів на підставі ст.1212 ЦК України та стверджував, що між сторонами не існує будь-яких правовідносин, а кошти перераховані помилково, натомість, звертаючись до суду з цим позовом, позивач вказує на укладення між сторонами договорів у спрощений спосіб. Одночасно апелянт вважає безпідставними відмови суду першої інстанції у задоволенні його клопотань про виклик свідків, які б могли підтвердити факт поставки продукції на територію позивача та просить апеляційний суд викликати в судове засідання вказаних осіб, а саме: водія ОСОБА_2 , водія крана ОСОБА_3 , водія ОСОБА_4 та водія ОСОБА_5 .

Розглянувши клопотання скаржника про виклик свідків, колегія суддів вирішила відмовити у задоволенні вказаного клопотання, з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 ст.89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Суд має право зобов`язати учасника справи, який подав заяву свідка, забезпечити явку свідка до суду або його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Якщо свідок без поважних причин не з`явився в судове засідання або не взяв участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд не бере до уваги його показання. В ухвалі про виклик свідка суд попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання (ч.ч.2, 3 ст.89 ГПК України).

Поряд з тим, у відповідності до вимог ч.ч.1, 2 ст.88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.

Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів (ч.ч.3, 4 ст.88 ГПК України).

З наведеного вище вбачається, що клопотання скаржника про виклик свідків є передчасним, оскільки в матеріалах справи відсутні та апелянтом суду не надано нотаріально посвідчених заяв свідків, яких скаржник просить викликати в судове засідання, відтак, у суду відсутні підстави для виклику таких осіб.

Слід зазначити, що з аналогічних підстав місцевий господарський суд відмовив відповідачу у клопотанні про виклик свідків, заявленому до суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу (б/н від 19 листопада 2020 року) позивач просить суд: відмовити у задоволенні клопотання апелянта про виклик свідків, рішення Господарського суду Тернопільської області від 01 липня 2020 року у справі №921/652/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначає, що 28 вересня 2018 року відповідач припинив здійснювати свою підприємницьку діяльність, а відтак, не міг виконати взяті на себе зобов`язання з переробки та поставки пиломатеріалів, у зв`язку з чим, позивач і звернувся з вимогою про повернення коштів. При цьому, вважає не повідомлення відповідачем даних щодо зміни місцезнаходження (місця проживання та реєстрації), порушенням відповідачем звичаїв ділового обороту та принципу добросовісності сторін в цивільних правовідносинах.

Представники сторін в судове засідання не з`явились. Від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника. Від скаржника до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з хворобою ОСОБА_1 .

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів відмовила в його задоволенні, з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 ст.216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Частиною 11 ст.270 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Колегія суддів звертає увагу, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалась обов`язковою. При цьому, беручи до уваги відкриття апеляційного провадження ще ухвалою суду від 16 листопада 2020 року, відкладення розгляду справи у попередньому судовому засіданні, в якому суд заслухав пояснення відповідача - ОСОБА_1 , зважаючи на можливість забезпечення явки в судове засідання представників апелянта (зокрема, адвоката Багранюк В.С. - ордер серія ВО №1008330, арк. справи 14 том ІІ), а також право сторін на участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 року у справі Фрідлендер проти Франції , рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 року у справі Смірнова проти України ). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 року у справі Красношапка проти України ).

Враховуючи наведене вище, колегія суддів не вбачає підстав для чергового відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1005866664 від 21.10.2019, у період з 18 жовтня 2005 року до 12 січня 2017 року ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець із видом діяльності - організація поховань та надання пов`язаних із ними послуг.

12 травня 2017 року проведено державну реєстрацію ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця із видами діяльності: лісопильне та стругальне виробництво, виробництво дерев`яної тари . Як зазначено у довідці, місце проживання останнього - АДРЕСА_1 .

28 вересня 2018 року до Реєстру внесено відомості про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 за власним рішенням.

Станом на час розгляду справи ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець не зареєстрований.

Попри вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підвідомчість цього спору господарському суду, зважаючи на суб`єктний склад та зміст правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились. За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 ЗУ Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Так, судом встановлено та сторонами не заперечується, що у 2017 році між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівля і дистрибуція та Фізичною особою-підприємцем Войтків Геннадієм Маркіяновичем виникли договірні відносини, відповідно до яких у ФОП Войтківа Г.М. виникло зобов`язання щодо переробки деревини та поставки пиломатеріалів позивачу.

Протягом вересня-грудня 2017 року позивачем на рахунок ФОП Войтківа Г.М. (в період здійснення останнім підприємницької діяльності) перераховано грошові кошти в загальній сумі 239 410 грн., а саме:

- згідно платіжного доручення №272 від 19.09.2017 - 20 000 грн, призначення платежу за переробку деревини згідно договору від 19.09.2017 ;

- згідно платіжного доручення №273 від 20.09.2017 - 5 000 грн, призначення платежу за переробку деревини згідно договору від 19.09.2017 ;

- згідно платіжного доручення №277 від 25.09.2017 - 25 000 грн, призначення платежу за переробку деревини згідно договору від 19.09.2017 ;

- згідно платіжного доручення №18 від 10.10.2017 - 18 000 грн, призначення платежу за переробку деревини згідно договору від 19.09.2017 ;

- згідно платіжного доручення №282 від 13.10.2017 - 20 000 грн, призначення платежу за переробку деревини згідно договору від 19.09.2017 ;

- згідно платіжного доручення №284 від 17.10.2017 - 5 000 грн, призначення платежу за переробку деревини згідно договору від 19.09.2017 ;

- згідно платіжного доручення №293 від 23.10.2017 - 11 650 грн, призначення платежу за переробку деревини згідно договору від 19.09.2017 ;

- згідно платіжного доручення №19 від 26.10.2017 - 50 000 грн, призначення платежу за переробку деревини згідно договору від 19.09.2017 ;

- згідно платіжного доручення №300 від 13.11.2017 - 10 000 грн, призначення платежу за переробку деревини згідно договору від 19.09.2017 ;

- згідно платіжного доручення №301 від 14.11.2017 - 6 000 грн, призначення платежу попередня оплата за обрізні пиломатеріали з липи згідно договору №14/11-17 від 14.11.2017 ;

- згідно платіжного доручення №304 від 15.11.2017 - 29 060 грн, призначення платежу попередня оплата за обрізні пиломатеріали з липи згідно договору №14/11-17 від 14.11.2017 ;

- згідно платіжного доручення №309 від 21.11.2017 - 27 500 грн, призначення платежу за пиломатеріали дубові згідно угоди б/н від 09.10.2017 ;

- згідно платіжного доручення №321 від 01.12.2017 - 12 200 грн, призначення платежу попередня оплата за пиломатеріали згідно договору №14/11-17 від 14.11.2017 .

Перерахування вказаної суми позивачем на рахунок відповідача не заперечується і самим відповідачем.

Спір між сторонами виник з приводу виконання/невиконання зобов`язань відповідачем.

Позивач, стверджуючи про невиконання відповідачем своїх зобов`язань, просить суд стягнути з відповідача кошти, перераховані останньому в якості попередньої оплати. Натомість відповідач, заперечуючи позовні вимоги, вказує про виконання зобов`язань, а відтак, відсутність обов`язку повернення коштів.

У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівля і дистрибуція звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Войтківа Геннадія Маркіяновича 239 410 грн. - коштів, набутих без достатньої правової підстави.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 10 грудня 2018 року у справі №921/328/18 відмовлено у задоволенні позову ТзОВ Торгівля і дистрибуція , у зв`язку з тим, що між сторонами виникли господарські відносини з поставки та надання послуг по переробці деревини, шляхом укладення договорів у спрощений спосіб, що виключає можливість застосування до спірних відносин положень ст.1212 ЦК України.

Згідно з ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

23 квітня 2019 року позивач надіслав на адресу відповідача (48260, Тернопільська область, Гусятинський район, м. Копичинці, вул. Шопена, 6) вимогу (вих.№31 від 23.04.2019) про виконання зобов`язань на загальну суму 239 410 грн. протягом 7 днів з дня пред`явлення такої вимоги.

20 серпня 2019 року позивач надіслав на адресу відповідача (48260, Тернопільська область, Гусятинський район, м. Копичинці, вул. Шопена, 6) повідомлення (вих.№39 від 20.08.2019) про відмову від договорів підряду, укладених у спрощений спосіб та запропонував відповідачу у добровільному порядку повернути суму попередньої оплати в розмірі 239 410 грн. протягом 7 календарних днів.

У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівля і дистрибуція звернулось до суду з цим позовом про стягнення з ОСОБА_1 239 410 грн., перерахованих в якості попередньої плати.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти (ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно з ст.174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст.639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.1 ст.75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Так, сторонами визнається виникнення між ними договірних відносин щодо переробки та поставки відповідачем деревини та оплати позивачем таких робіт.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що між сторонами виникли господарські зобов`язання за договорами від 19.09.2017, від 09.10.2017 та від 14.11.2017, укладеними у спрощений спосіб, які за своєю правовою природою є змішаними: щодо надання послуг по переробці деревини і поставки відповідної продукції позивачу.

Відповідно до ст.628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Так, згідно з ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст.530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Так, враховуючи те, що сторонами не визначено строку виконання відповідачем своїх зобов`язань, керуючись ст.530 ЦК України, позивач надіслав відповідачу вимогу про виконання зобов`язань (вих.№31 від 23.04.2019) з переробки та поставки пиломатеріалів згідно домовленостей, досягнутих усно на підставі договорів, укладених в спрощений спосіб, в тому числі на підставі договору б/н від 19.09.2017, договору №14/11-17 від 14.11.2017, угоди б/н від 09.10.2017, на загальну суму 239 410 грн., протягом семи днів з дня пред`явлення даної вимоги.

Судом встановлено, що така вимога направлена відповідачу на адресу його реєстрації як підприємця (останню відому позивачу адресу), однак, поштовий конверт повернуто 21 травня 2019 року відправнику із поштовою довідкою та зазначенням причини повернення: за закінченням встановленого строку зберігання .

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

З огляду на наведене, враховуючи, що відповідач не повідомив позивача про зміну свого місця знаходження (реєстрації), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не виконано свого обов`язку протягом строку, передбаченого ч.2 ст.530 ЦК України.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст.615 ЦК України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

У зв`язку з наведеним, 20 серпня 2019 року позивач надіслав на адресу відповідача (48260, Тернопільська область, Гусятинський район, м. Копичинці, вул. Шопена, 6) повідомлення (вих.№39 від 20.08.2019) про відмову від договорів підряду, укладених у спрощений спосіб та запропонував відповідачу у добровільному порядку повернути суму попередньої оплати в розмірі 239 410 грн. протягом 7 календарних днів.

Така вимога направлена відповідачу на адресу його реєстрації як підприємця (останню відому позивачу адресу), однак, поштовий конверт повернуто 30 вересня 2019 року відправнику із поштовою довідкою та зазначенням причини повернення: за закінченням встановленого строку зберігання .

В матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не надані будь-які докази виконання ним своїх зобов`язань щодо переробки та поставки позивачу деревини, що свідчить про порушення ним свого обов`язку за укладеними між сторонами договорами та є підставою для повернення коштів, перерахованих позивачем на рахунок відповідача в якості попередньої оплати в сумі 239 410 грн. відповідно до положень ст.693 ЦК України.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та підставність позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 239 410 грн.

При цьому, доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними.

Рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 01 липня 2020 року у справі №921/652/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Матеріали справи №921/652/19 повернути до Господарського суду Тернопільської області .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 05 березня 2021 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бонк Т.Б.

Суддя Матущак О.І.