Постанова

від 07.07.2020 по справі 927/513/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 927/513/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Гаценка О. О., Католика М. А. (в порядку самопредставництва),

відповідача - не з`явилися,

третьої особи-1 - не з`явилися,

третьої особи-2 - особисто,

третьої особи-3 - не з`явилися,

третьої особи-4 - особисто,

третьої особи-5 - особисто,

третьої особи-6 - не з`явилися,

третьої особи-7 - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства ?Чернігівоблбуд? на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.10.2019 (суддя Лавриненко Л. М.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 (головуючий - Майданевич А. Г., судді Гаврилюк О. М., Сулім В. В.) у справі

за позовом Чернігівської міської ради

до Приватного акціонерного товариства ?Чернігівоблбуд?,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) ОСОБА_1 ,

2) ОСОБА_2 ,

3) ОСОБА_3 ,

4) ОСОБА_4 ,

5) ОСОБА_5 ,

6) ОСОБА_6 ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача,- Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області,

про зобов`язання вчинити дії.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У червні 2019 року Чернігівська міська рада (далі - Чернігівська міськрада, Міськрада) звернулася до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства ?Чернігівоблбуд? (далі - ПрАТ ?Чернігівоблбуд?, Товариство) про зобов`язання відповідача передати на безкомпенсаційній основі в комунальну власність територіальної громади міста Чернігова в особі Чернігівської міськради другий під`їзд гуртожитку (квартири з 55 по 108) (далі - спірний гуртожиток, спірне майно) за адресою: АДРЕСА_1 за актом приймання-передачі майна, посилаючись на положення статті 345 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 9, 127 Житлового кодексу України (далі - ЖК України), статей 1, 3, 5, 14, 18 Закону України від 04.09.2008 № 500-VІ "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (далі - Закон № 500-VІ), статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

2. Позовна заява обґрунтовується невиконанням Товариством вимог частин 1-3 статті 14 Закону № 500-VІ щодо передачі на безкомпенсаційній основі у комунальну власність територіальної громади міста Чернігова спірного гуртожитку, право власності на який належить відповідачу.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.10.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2020, позов задоволено повністю.

4. Зазначені рішення та постанова мотивовані посиланням на норми статей 41, 47 Конституції України (далі - Конституція), статей 9, 127 ЖК України, статей 1- 5, 14, 18, 25 1 Закону № 500-VІ, положень Закону України "Про Загальнодержавну цільову програму передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2012- 2015 роки" та Порядку визначення розміру компенсації вартості гуртожитків, які включені до статутних капіталів товариств, утворених у процесі приватизації, (корпоратизації), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2013 № 859 (далі - Порядок № 859), статей 3, 5, 73, 74, 75, 76, 77, 79, 86, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що: 1) примусова передача за рішенням суду у комунальну власність гуртожитку, який є власністю юридичної особи, для забезпечення конституційних гарантій (прав) соціально незахищених громадян України на житло, здійснена з дотриманням визначеної законом процедури і не може визнаватися порушенням Конституції, оскільки нею допускається можливість позбавлення власника належного йому майна для забезпечення суспільних потреб; 2) Чернігівська міськрада повідомила ПрАТ "Чернігівоблбуд" про розрахований розмір компенсації спірного гуртожитку у сумі 1,26 грн та надала відповідний розрахунок, але відповідач документів на спростування розрахованого розміру компенсації вартості спірного майна або документів із визначенням іншого розміру компенсації чи заперечень щодо визначеного розміру компенсації вартості гуртожитку Міськраді не надав, як наслідок, сторони не змогли досягти згоди щодо вирішення питання передачі спірного гуртожитку до комунальної власності на компенсаційній основі; 3) оскільки передача спірного гуртожитку до комунальної власності територіальної громади міста Чернігова обумовлена саме забезпеченням реалізації конституційного права мешканців гуртожитку на житло, зокрема шляхом приватизації займаних кімнат, то припинення права власності відповідача на об`єкт нерухомого майна не порушує Конституції, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та принципу мирного володіння майном зважаючи на дотримання справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи - власника.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішенням місцевого суду і постановою апеляційної інстанції, ПрАТ "Чернігівоблбуд" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить: 1)зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові повністю; 2) передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду у разі, якщо колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме положень статті 41 Конституції, статті 321 ЦК України, Закону України "Про Загальнодержавну цільову програму передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2012- 2015 роки", статей 3, 14 Закону № 500-VІ, наголошуючи, що: 1) передача гуртожитків у власність територіальних громад здійснюється у порядку та строки, передбачені Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад (далі - Загальнодержавна цільова програма), однак такої програми не існувало на дату прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення; 2) Загальнодержавна цільова програма визначала конкретний перелік гуртожитків, які підлягали передачі у комунальну власність, проте спірний гуртожиток до цього переліку включено не було, тоді як органи місцевого самоврядування згідно з цією програмою та розпорядженням Чернігівської облдержадміністрації від 12.11.2012 № 42 не мали повноважень доповнювати зазначений перелік; 3) наслідком передачі гуртожитку Чернігівській міськраді стане позбавлення відповідача права власності на частину первинного капіталу та, відповідно, на частину його активів, що становить "втручання" та "позбавлення власності" у розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції; 4) положення підпункту "б" пункту 1 частини 3 статті 14 Закону № 500-VІ про те, що гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються на безкомпенсаційній основі у власність територіальних громад відповідно до цього Закону без згоди власника гуртожитку за рішенням суду, суперечать нормам статті 41 Конституції та статті 321 ЦК України; 5) у зв`язку з експропріацією майна, адекватна компенсація за втручання у права заявника має відповідати ринковій вартості майна на момент його позбавлення власності.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 10.02.2020 касаційну скаргу ПрАТ "Чернігівоблбуд" у справі № 927/513/19 (подана 17.01.2020) передано колегії суддів у складі: Стратієнко Л. В. - головуючий, судді Кондратова І. Д., Ткач І. В.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Чернігівоблбуд" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.10.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 у справі № 927/513/19 та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 04.03.2020.

Ухвалою Верховного Суду від 28.02.2020 заяву колегії суддів у складі: Стратієнко Л. В. - головуючий, судді Кондратова І. Д., Ткач І. В. про самовідвід у справі № 927/513/19 задоволено.

9. Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 02.03.2020 у справі № 927/513/19 визначено колегію суддів у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, судді Дроботова Т. Б., Пільков К. М.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Чернігівоблбуд" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.10.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 у справі № 927/513/19 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 07.04.2019.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

10. Ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2020, 12.05.2020, 02.06.2020 і 23.06.2020 розгляд касаційної скарги ПрАТ "Чернігівоблбуд" відкладався на 12.05.2020, 02.06.2020, 23.06.2020 і 30.06.2020 відповідно.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.06.2020 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду касаційної скарги ПрАТ "Чернігівоблбуд" до 07.07.2020.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11. Рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної Ради народних депутатів від 19.10.1987 № 315 надано дозвіл заявнику на будівництво гуртожитку для малосімейних (АДРЕСА_1).

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної Ради народних депутатів від 25.01.1988 №10 "Про затвердження проектно-кошторисної документації на будівництво об`єктів" затверджено проектно-кошторисну документацію на будівництво гуртожитку для сімейних по АДРЕСА_1, кошторисною вартістю 833.65 тис. крб.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної Ради народних депутатів від 22.02.1988 № 34 внесено часткові зміни до плану капітального будівництва на 1988. Згідно з додатком № 4 до рішення Чернігівського облвиконкому від 22.02.1988 № 34, гуртожиток для сімейних по АДРЕСА_1 (для тролейбусного управління) увійшов до уточненого державного замовлення та основних показників державних капіталовкладень на 1988 рік по житловому будівництву Чернігівського облвиконкому.

12. Рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної Ради народних депутатів від 30.12.1988 № 301 "Про затвердження актів державних приймальних комісій" затверджено акти державних приймальних комісій з приймання в експлуатацію закінчених будівельних об`єктів, зокрема, 108-квартирного житлового будинку для малосімейних по АДРЕСА_1, побудованого РБУ-1 "Облрембудтреста" за замовленням тролейбусного управління, площею 3838кв.м., кошторисною вартістю 776,11 тис. крб. Поштова адреса: АДРЕСА_1. Цим рішенням дозволено побудований житловий будинок для малосімейних по АДРЕСА_1 використовувати як гуртожиток для проживання сімей.

Згідно з технічним паспортом, виготовленим 28.12.1988 (інвентаризаційна справа № 16426-5), будівля по АДРЕСА_1 має статус житлової будівлі - квартирний (багатоповерховий) житловий будинок.

13. Рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної Ради народних депутатів від 19.06.1995 № 144 "Про протест прокурора" скасовано рішення міськвиконкому від 30.12.1988 № 301 "Про затвердження актів державних приймальних комісій" та від 28.12.1993 № 280 "Про розгляд протесту прокурора м. Чернігова від 16.11.1993" в частині прийняття будівлі по АДРЕСА_1 в експлуатацію, визнавши прийнятий об`єкт гуртожитком.

14. Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нежитлова будівля, гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві приватної власності Закритому акціонерному товариству "Чернігівоблбуд" (далі - ЗАТ "Чернігівоблбуд") на підставі дублікату договору купівлі-продажу від 22.08.2008 № 1-359, акта приймання-передачі від 10.07.1995, дублікату додатку до акта прийняття-передачі від 17.04.2008.

15. Право приватної власності на спірний гуртожиток набуто ЗАТ "Чернігівоблбуд" за договором купівлі-продажу комунального майна, укладеним 27.07.1994 між Фондом комунального майна та приватизації Чернігівської обласної ради народних депутатів в особі виконуючого обов`язки голови Ковальчука Сергія Казимировича, діючого відповідно до Положення про Фонд (продавцем) та ОСОБА_7 , діючим на підставі свідоцтва від 25.01.1994, виданого Товариством покупців орендного підприємства "Чернігівоблбуд" (покупцем) і зареєстрованого Фондом комунального майна та приватизації Чернігівської обласної ради народних депутатів 04.03.1994, на підставі статті 27 Закону України від 04.03.1992 "Про приватизацію майна державних підприємств" та на виконання рішення Чернігівської обласної ради народних депутатів від 17.03.1994.

Пунктом 1.1 договору купівлі-продажу комунального майна від 27.07.1994 передбачено, що продавець продав, а покупець придбав майно Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного орендного підприємства "Чернігівоблбуд", що відноситься до комунальної власності Чернігівської обласної ради народних депутатів та знаходиться в оренді, постійно діючий керуючий орган, якого знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Горького, 2, згідно з умовами, визначеними даним договором.

Договір купівлі-продажу комунального майна від 27.07.1994 засвідчено старшим державним нотаріусом Першої Чернігівської державної нотаріальної контори Пилипенко Н.С. та зареєстровано в реєстрі за № 1-2570.

16. Згідно з актом передачі майна Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного орендного підприємства "Чернігівоблбуд" від 10.07.1995, складеним на виконання пункту 3.2 договору купівлі-продажу комунального майна від 27.07.1994 та рішення виконкому Чернігівської міської Ради народних депутатів від 19.06.1995 № 144, щодо будівлі по АДРЕСА_1 покупець здійснив викуп шляхом перерахування 1232762000 крб.; продавець передав, а покупець прийняв викуплене товариством майно, згідно з договором купівлі-продажу від 27.07.1994 за переліком по інвентаризаційним описам на 910 аркушах на загальну суму 1282762000 крб. відповідно до акту оцінки вартості майна Чернігівського обласного проектного ремонтного будівельного підприємства "Чернігівоблбуд", затвердженого наказом голови Фонду від 30.06.1994 № 93.

З додатку від 05.12.2001 до акту прийому-передачі майна вбачається, що до переліку приватизованих Чернігівським обласним проектним ремонтно-будівельним орендним підприємством "Чернігівоблбуд" об`єктів нерухомості включено один під`їзд гуртожитку у м. Чернігові по АДРЕСА_1 (1988 року введення в експлуатацію; залишковою вартістю на момент оцінки станом на 01.04.1994 - 391546 крб.).

Малосімейний гуртожиток по АДРЕСА_1 було включено до статутного фонду Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного орендного підприємства "Чернігівоблбуд".

17. Рішенням Чернігівського обласного суду від 19.05.2000 у справі № 2-25/2000, залишеним в силі ухвалою Верховного Суду України від 05.07.2000, визнано за будівлею, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 статус гуртожитку.

Цим судовим рішенням встановлено, що відповідно до проектно-кошторисної документації по АДРЕСА_1 побудовано саме гуртожиток для малосімейних.

18. Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 13.05.2004 у справі № 22-а-796/2004 визнано право ЗАТ "Чернігівоблбуд" на повторне заселення гуртожитку по АДРЕСА_1. Цей факт встановлено також рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 14.03.2007 у справі № 22ц-271 і рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.06.2007 у справі № 5/48(9/31), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2007.

Крім того, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.06.2007 у справі № 5/48(9/31) встановлено, що 27.11.1995 відбулася зміна форми власності ЗАТ "Чернігівоблбуд" у зв`язку з приватизацією цілісного майнового комплексу, шляхом перетворення Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного підприємства "Чернігівоблбуд" у ЗАТ "Чернігівоблбуд".

Згідно з вимогами Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" гуртожиток по АДРЕСА_1 було включено до акту передачі майна, де він відокремлений окремим рядком і його передача не залежала від того, приватизований гуртожиток чи ні.

Приватизація цілісного майнового комплексу, до якого увійшов спірний гуртожиток, здійснена ЗАТ "Чернігівоблбуд" відповідно до вимог чинного на той час законодавства на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу та за участю Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області.

19. З витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.07.2004, 03.09.2004, 27.07.2011, 23.05.2017, 02.05.2018, 02.10.2018 (код ЄДРПОУ 03333653) вбачається, що Чернігівське обласне проектне ремонтно-будівельне підприємство "Чернігівоблбуд" перетворено у ЗАТ "Чернігівоблбуд". У подальшому ЗАТ "Чернігівоблбуд" було перейменоване у Публічне акціонерне товариство "Чернігівоблбуд" (далі - ПАТ "Чернігівоблбуд"), яке, у свою чергу, перейменоване у ПрАТ "Чернігівоблбуд".

Таким чином, ПрАТ "Чернігівоблбуд" є правонаступником Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного підприємства "Чернігівоблбуд", ЗАТ "Чернігівоблбуд" та ПАТ "Чернігівоблбуд".

20. Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міськради "Про передачу житлових об`єктів" від 17.01.2011 вирішено передати з господарського відання Комунального підприємства "Чернігівське тролейбусне управління" Чернігівської міськради у господарське відання Комунальному підприємству "Деснянське" Чернігівської міськради частину житлового будинку по АДРЕСА_6 площею 2299,7кв.м., балансовою вартістю 1953199,44 грн.

21. На виконання Закону України "Про Загальнодержавну цільову програму передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2012- 2015 роки" Чернігівська міськрада прийняла рішення від 30.12.2013, яким затвердила Програму передачі гуртожитків у власність територіальної громади м. Чернігова та реалізації житлових прав мешканців гуртожитків на 2014- 2015 роки (далі - Програма).

Згідно з пунктами 2.1, 3.4 Програми передачі у власність територіальної громади м. Чернігова та приватизації мешканцями підлягають гуртожитки, які є об`єктами права державної власності, та гуртожитки, які перебувають у господарському віданні чи оперативному управлінні підприємств, установ, організацій з управління житловим фондом незалежно від форми власності, крім гуртожитків, що знаходяться на балансі військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України та Міністерства внутрішніх справ України. Передача гуртожитків, що є об`єктами приватної власності, у власність територіальної громади м. Чернігова здійснюється на договірних умовах відповідно до чинного законодавства.

Додатком до Програми є перелік гуртожитків, які підлягають передачі у власність територіальної громади м. Чернігова у 2014- 2015 роках. До цього переліку включено спірний гуртожиток.

22. Рішенням Чернігівської міськради від 28.11.2014 надано згоду на передачу у комунальну власність територіальної громади м. Чернігова гуртожитків приватної форми власності, у тому числі спірного гуртожитку (2 під`їзд), власником якого є ПАТ "Чернігівоблбуд".

23. Рішенням Чернігівської міськради від 17.08.2017 № 22/VII-13 утворено комісію із забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків, затверджено склад комісії та затверджено Положення про комісію із забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків.

24. Листами Управління квартирного обліку та приватизації житлового фонду Чернігівської міськради від 22.09.2017 № 676, від 24.10.2017 № 795 і від 04.04.2018 № 168 представники ПАТ "Чернігівоблбуд" запрошувалися на засідання комісії із забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків, створеної відповідно до рішення Чернігівської міськради від 17.08.2017 "Про створення комісії із забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків, та затвердження Положення про комісію", однак представники ПАТ "Чернігівоблбуд" своїм правом участі на засіданнях комісії не скористалися.

25. Листами від 28.09.2017 № 691 і від 13.10.2017 № 764 Управління квартирного обліку та приватизації житлового фонду Чернігівської міськради зверталося до ПАТ "Чернігівоблбуд" з пропозицією надати документи, що підтверджують надану ПАТ "Чернігівоблбуд" у листі від 26.05.2017 № 1/4 інформацію про те, що дія Закону № 500-VІ не поширюється на гуртожиток по АДРЕСА_6.

У відповідь на зазначені листи ПАТ "Чернігівоблбуд" листом від 20.10.2017 № 1/111 повідомило, що гуртожиток по АДРЕСА_6 не передавався у власність товариства покупців Орендного підприємства "Чернігівоблбуд" безкоштовно, а був викуплений у держави за договором купівлі-продажу від 27.07.1994 та переданий за актом приймання-передачі від 10.07.1995. У підтвердження права власності ПАТ "Чернігівоблбуд" надало копії свідоцтв про право власності на гуртожитки у 3 прим.

26. Листом від 20.10.2017 № 11-02-03558 Регіональне відділення Фонду державного майна по Чернігівській області у відповідь на запити Управління квартирного обліку та приватизації житлового фонду Чернігівської міськради від 28.09.2017 № 693 і від 13.10.2017 № 765 надало інформацію про те, що додатком до акту прийому-передачі від 10.07.1995 виданим 05.12.2001, підтверджується перелік об`єктів нерухомості, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу "Чернігівоблбуд". У зазначеному переліку в складі іншого майна вказані: один під`їзд гуртожитку по АДРЕСА_1 залишковою вартістю на момент оцінки станом на 01.04.1994 - 391546 тис. крб.

27. Мешканці гуртожитку по АДРЕСА_6 зокрема, ОСОБА_8 (кв. АДРЕСА_2 ) , ОСОБА_1 (кв. АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 ( кв .АДРЕСА_4); ОСОБА_4 (кв.АДРЕСА_5); ОСОБА_10. (кв.ОСОБА_11 ); ОСОБА_9 (кв.АДРЕСА_7) протягом 2017- 2019рр. зверталися до Чернігівської міськради із заявами про надання дозволу на приватизацію займаного ними помешкання у гуртожитку.

28. У листі від 25.01.2018 № 29 Чернігівська міськрада зазначила, що право на приватизацію житла за адресами, зазначеними у заявах, громадянами використано не було, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 27.07.2019.

29. Рішенням Чернігівської міськради від 30.11.2017 № 25/УІІ-21 "Про надання згоди на безоплатну передачу у комунальну власність територіальної громади м. Чернігова гуртожитків" відповідно до пунктів 31, 51 частини 1 статті 26 та частин 2, 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності", Закону № 500-VІ, враховуючи висновки засідання комісії із забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків від 25.10.2017 та листи Управління квартирного обліку та приватизації житлового фонду Чернігівської міськради від 31.10.2017 № 01-943/814, від 10.11.2017 № 984, надано згоду на безоплатну передачу у комунальну власність територіальної громади м. Чернігова, зокрема, гуртожитку по АДРЕСА_6, який перебуває на балансі та у власності ПАТ "Чернігівоблбуд".

30. Листом 07.12.2017 № 1/136 Товариство повідомило Управління квартирного обліку та приватизації житлового фонду Чернігівської міськради, що готове розглядати можливість передачі в комунальну власність міста лише гуртожитку по АДРЕСА_8. Стосовно гуртожитку по АДРЕСА_6 ПАТ "Чернігівоблбуд" зазначило, що вказане житло Товариство повинно було не викуповувати у держави, а вносити до свого статутного капіталу як власне майно, оскільки отримало його у власність від Чернігівського тролейбусного управління - замовника будівництва. Товариство за власні кошти проклало теплову мережу до будівлі. Більш ніж 30 % кімнат другого під`їзду були заселені особами, які не перебували в трудових відносинах з Товариством, а пов`язаних з підприємством осіб залишилися одиниці.

31. Листом від 28.03.2018 № 1-22/370 Чернігівська міськрада просила повідомити, чи готове ПАТ "Чернігівоблбуд" передати спірний гуртожиток на компенсаційній основі у комунальну власність територіальної громади міста, розрахувати суму відповідної компенсації та надати Міськраді відповідні підтверджуючі документи. Ненадання відповіді розцінювалося як відмова в передачі у комунальну власність.

32. Згідно з протоколом № 1 від 05.04.2018 засідання Комісії із забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків виконавчого комітету Чернігівської міськради, комісією вирішено відкласти подальший розгляд питання приватизації жилих приміщень власника ПАТ "Чернігівоблбуд" до прийняття судом рішення стосовно безоплатної передачі гуртожитку за адресою: вулиця Гетьмана Полуботка, 120 до комунальної власності.

33. У колективному зверненні від 16.04.2018 мешканці гуртожитку по АДРЕСА_6 також просили врахувати, що при передачі гуртожитку у комунальну власність територіальної громади м. Чернігова роботи по капітальному ремонту з 1992 по 2018 не проводилися.

34. Згідно з протоколом № 2 від 26.06.2018 засідання Комісії із забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків вирішено відділу квартирного обліку та приватизації житлового фонду Чернігівської міськради та юридичному відділу Міськради підготувати матеріали для звернення до суду щодо передачі, зокрема, гуртожитку по АДРЕСА_1 до комунальної власності міста, в тому числі отримати пропозиції від власника цього гуртожитку щодо розміру компенсації, необхідної для здійснення цієї передачі.

35. Листом від 23.07.2018 № 1/89 "Щодо передачі гуртожитків та їх вартості" ПАТ "Чернігівоблбуд" повідомило Чернігівську міську раду про вартість гуртожитку по АДРЕСА_6) - 17923500 грн, а також про те, що сфера дії Закону № 500-VІ не поширюється на належні Товариству гуртожитки.

36. У листі 06.09.2018 № 672 "Про надання інформації" Чернігівська міськрада запропонувала директору ПАТ "Чернігівоблбуд" ОСОБА_7 надати роз`яснення з наданням відповідних документів про визначену вартість гуртожитку. Проте ПАТ "Чернігівоблбуд" не надало відповіді на цей лист.

37. Листом від 15.04.2019 № 319/1-10/вих/01 Чернігівська міськрада повідомила ПрАТ "Чернігівоблбуд" про розрахований розмір компенсації гуртожитку по АДРЕСА_1 у сумі - 1,26 грн та надано відповідний розрахунок. Крім того, запропонувало Товариству надати згоду на передачу у комунальну власність територіальної громади міста Чернігова спірного гуртожитку за такий розмір компенсації.

38. ПАТ "Чернігівоблбуд" не надало згоди на передачу у комунальну власність територіальної громади міста Чернігова гуртожитку по АДРЕСА_6) за компенсацію у розмірі 1,26 грн.

Отже, сторони не змогли досягти згоди щодо вирішення питання про передачу другого під`їзду спірного гуртожитку до комунальної власності, в тому числі на компенсаційній основі.

39. Мешканці гуртожитку по АДРЕСА_1 з метою реалізації свого права на житло звернулися до Чернігівської міськради із заявами про передачу гуртожитку у комунальну власність територіальної громади м. Чернігова та про приватизацію кімнат у вказаному гуртожитку. Оскільки спірний гуртожиток не передано до комунальної власності, реалізувати це право неможливо, відповідно до Закону № 500-VІ жилі приміщення можуть бути приватизовані після передачі гуртожитків у власність територіальних громад.

40. Гуртожиток по АДРЕСА_6 увійшов до статутного фонду (капіталу) ЗАТ "Чернігівоблбуд". Відомості про включення до статутних капіталів (фондів) організацій, створених у процесі приватизації наявні у Регіональному відділенні Фонду державного майна по Чернігівській області, а саме в акті оцінки вартості майна Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного орендного підприємства "Чернігівоблбуд", згідно з яким вартість майна, що підлягає приватизації становить 1282762 тис. крб., а розмір статутного фонду акціонерного товариства - 7146932 тис. крб.

Позиція Верховного Суду

41. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

42. Особливості забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону, врегульовано Законом № 500-VІ.

43. Відповідно до частин 1 та 4 статті 1 Закону № 500-VІ сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу. Дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти (крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації , у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб).

44. Гуртожитки, включені до статутних капіталів, - це гуртожитки, збудовані за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) за загальнодержавні кошти (у тому числі за кошти державних і колективних підприємств та організацій), що були включені до статутних капіталів (фондів) господарських товариств та інших організацій, створених у процесі приватизації (корпоратизації) колишніх державних (комунальних) підприємств (організацій), у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, передбачений законом (пункт 2 статті 1 1 Закону № 500-VІ).

45. За змістом пункту 4 частини 1 статті 3 Закону № 500-VІ забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється з дотриманням такого підходу: гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, передаються у власність територіальних громад відповідно до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

46. Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

47. Дійсно, преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

48. Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

49. Судовими рішеннями у справах №№ № 2-25/2000, 22-а-796/2004, 22ц-271, 5/48(9/31) встановлено факти, що мають істотне значення та не підлягають доведенню під час вирішення цього спору, а саме: 1) будівля по АДРЕСА_6 має статус гуртожитку; 2) гуртожиток по АДРЕСА_6 було побудовано на виконання державного замовлення та основних показників введення в дію потужностей і основних фондів на 1988 рік за рахунок державних капіталовкладень по Чернігівському облвиконкому. Гуртожиток для сімейних по АДРЕСА_1 (для тролейбусного управління) було також включено до уточненого державного замовлення та основних показників державних капіталовкладень на 1988 рік по житловому будівництву Чернігівського облвиконкому (додаток № 4 до рішення виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 22.02.1988 № 34).

Колегія суддів зауважує, що ці обставини не спростовано скаржником, ним також не доведено того, що спірний гуртожиток було побудовано або придбано до 01.12.1991 приватними або колективними власниками, зокрема відповідачем, за власні або залучені кошти, а тому, зважаючи на норми частини 4 статті 1 і пункту 4 частини 1 статті 3 Закону № 500-VІ, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що дія цього Закону поширюється на гуртожитки, які увійшли до статутного фонду (капіталу) організацій, створених під час приватизації чи корпоратизації та були фактично викуплені у держави в ході приватизації, у тому числі на спірний гуртожиток, переданий до статутного фонду ЗАТ "Чернігівоблбуд" у процесі приватизації об`єктів нерухомості у складі цілісного майнового комплексу "Чернігівоблбуд".

50. Крім того Верховний Суд враховує, що законність рішення Чернігівської міськради від 30.12.2013, згідно з додатком № 1 до якого спірний гуртожиток включено до переліку гуртожитків, підлягаючих передачі у власність територіальної громади м. Чернігова, не оскаржувалася у встановленому законом порядку.

51. Наведеним повністю спростовується твердження скаржника про те, що Загальнодержавна цільова програма визначала конкретний перелік гуртожитків, які підлягали передачі у комунальну власність, проте спірний гуртожиток до цього переліку включено не було, тоді як органи місцевого самоврядування згідно з цією програмою та розпорядженням Чернігівської облдержадміністрації від 12.11.2012 № 42 не мали повноважень доповнювати зазначений перелік.

52. Разом з тим суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано відхилив доводи скаржника про відсутність на цей час Загальнодержавної цільової програми, яка визначала б порядок і строки передачі гуртожитків у комунальну власність, оскільки проведення передачі гуртожитків, визначених у Програмі, затвердженій рішенням Чернігівської міськради від 30.12.2013, у більш тривалий строк не може свідчити про те, що наразі відпали правові підстави для зобов`язання Товариства безоплатно передати спірний гуртожиток у комунальну власність територіальної громади м. Чернігова.

У зв`язку з цим Верховний Суд не бере до уваги схожі безпідставні аргументи скаржника про те, що передача гуртожитків у власність територіальних громад здійснюється у порядку та строки, передбачені Загальнодержавною цільовою програмою, однак такої програми не існувало на дату прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення.

53. Частиною 2 статті 4 Закону № 500-VІ передбачено, що мешканці гуртожитку, які на правових підставах, визначених цим Законом, проживають у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону (державної форми власності, а також у гуртожитках, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб), набувають право на приватизацію жилих приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади згідно з цим Законом та Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад. Зазначене право поширюється на дітей законних мешканців гуртожитків, які народилися під час проживання їхніх батьків у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону.

54. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 5 Закону № 500-VІ передача гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані такими товариствами до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, у власність територіальних громад здійснюється на добровільних (договірних) умовах або, у разі відмови органів управління (уповноважених осіб) власників гуртожитків від такої передачі, - за рішенням суду за поданням органу місцевого самоврядування.

55. Відповідно до частин 1, 3 статті 14 Закону № 500-VІ гуртожитки (як об`єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини), на які поширюється дія цього Закону, передаються у власність відповідних територіальних громад згідно з цим Законом у порядку та строки, визначені затвердженою законом Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад. Гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону в один із таких способів: 1) на безкомпенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) за згодою власника гуртожитку - за його рішенням; б)без згоди власника гуртожитку - за рішенням суду ; 2) на частково-компенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) на договірних засадах з виплатою компенсації у розмірі, визначеному відповідно до частини 4 цієї статті, - за рішенням власника гуртожитку та рішенням відповідної місцевої ради; б) відповідно до ЦК України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, у розмірі, меншому за розмір, визначений відповідно до частини 4 цієї статті, - за рішенням суду за позовом місцевої ради; 3) на компенсаційній основі, за умови попередньої повної компенсації в розмірі, визначеному відповідно до частини 4 цієї статті, гуртожитки передаються: а) за згодою місцевої ради - за рішенням відповідної місцевої ради за поданням власника гуртожитку; б) без згоди місцевої ради - за рішенням суду за позовом власника гуртожитку.

56. Таким чином, національним законодавством визначено процедуру, яка допускає не тільки безоплатну передачу, але й різні варіанти оплатної передачі гуртожитків у комунальну власність відповідної територіальної громади.

57. Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 18 Закону № 500-VІ органи місцевого самоврядування у житловій сфері щодо приватизації громадянами житла у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону, звертаються до суду з позовом про примусову передачу гуртожитків у належному стані у власність територіальної громади відповідно до цього Закону у разі відмови власника гуртожитку добровільно здійснити передачу гуртожитку згідно з пунктом 3 частини 3 статті 14 цього Закону.

58. Ураховуючи наявне у справі листування сторін, суди першої та апеляційної інстанцій достовірно встановили той факт, що сторони не досягли згоди щодо передачі спірного гуртожитку до комунальної власності на компенсаційній або частково-компенсаційній основі, оскільки ПАТ "Чернігівоблбуд" не погодилося на пропозицію Чернігівської міськради передати у комунальну власність територіальної громади міста Чернігова спірне майно за компенсацію у розмірі 1,26 грн, визначену відповідно до положень частини 4 статті 14 Закону № 500-VІ та Порядку № 859, не спростувавши при цьому розрахованого Міськрадою розміру компенсації вартості спірного майна та не надавши документів із визначенням іншого розміру компенсації чи заперечень щодо визначеного позивачем розміру компенсації вартості гуртожитку, що зумовило подання Міськрадою позову у цій справі.

59. Оскільки відповідач не вчиняє дій щодо передачі спірного гуртожитку в комунальну власність територіальної громади м. Чернігова, суди визнали правомірним звернення позивача як представницького органу цієї громади до суду за захистом порушених прав відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

60. Колегія суддів враховує встановлені судами обставини прийняття Чернігівською міськрадою як рішення від 30.12.2013 про включення спірного гуртожитку до переліку гуртожитків, які підлягають передачі у власність територіальної громади м. Чернігова у 2014- 2015 роках відповідно до Програми, так і рішення від 30.11.2017 № 25/УІІ-21 "Про надання згоди на безоплатну передачу у комунальну власність територіальної громади м. Чернігова гуртожитків" (на підставі пункту 51 частини 1 статті 26 та частин 2, 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"), яким було надано згоду на безоплатну передачу у комунальну власність територіальної громади м. Чернігова належного Товариству на праві власності гуртожитку по АДРЕСА_6, позаяк дотримання органом місцевого самоврядування передбаченого законом порядку передачі гуртожитків, зокрема у частині прийняття рішень з питань включення гуртожитку до відповідних програм чи на підтвердження відповідного волевиявлення міської ради щодо передачі гуртожитку до комунальної власності із визначенням способу такої передачі (безоплатного, з частковою або повною компенсацією) є необхідною передумовою для примусової передачі гуртожитків у власність територіальних громад у судовому порядку (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 24.02.2020 у справі № 904/10435/17).

61. Дійсно, стаття 41 Конституції передбачає можливість примусового відчуження об`єктів права приватної власності лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

62. У той же час стаття 47 Конституції гарантує кожному право на житло та створення державою умов, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду, а також надання державою та органами місцевого самоврядування житла громадянам, які потребують соціального захисту, безоплатно або за доступну для них плату.

63. З наведеного випливає, що держава може приймати закони, які передбачають примусове відчуження права власності з мотивів суспільної необхідності, однією з яких є відсутність створення державою умов для забезпечення громадянам, які потребують соціального захисту, отримання житла безоплатно або за доступну для них ціну. Відтак примусова передача за рішенням суду у комунальну власність гуртожитку, який є власністю юридичної особи, для забезпечення конституційних гарантій (прав) соціально незахищених громадян України на житло, здійснена з дотриманням визначеної законом процедури і не може визнаватися порушенням Конституції, оскільки нею допускається можливість позбавлення власника належного йому майна для забезпечення суспільних потреб (аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 06.09.2018 у справі № 904/10435/17, від 29.07.2019 у справі № 927/224/18).

64. Прийняття судом рішення щодо передачі у комунальну власність приміщень гуртожитку, право власності на які зареєстровано за відповідачем, повинно відбуватися на підставі національного законодавства та з урахуванням загальновизнаних міжнародних стандартів прав людини, зокрема, статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, позбавлення особи права власності на майно.

65. Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (зокрема рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

66. Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

67. Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". Одним із елементів дотримання принципу "пропорційності" при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

68. З огляду на наведене, колегія суддів відхиляє необґрунтовані доводи скаржника про те, що: 1) наслідком передачі гуртожитку Чернігівській міськраді стане позбавлення відповідача права власності на частину первинного капіталу та, відповідно, на частину його активів, що становить "втручання" та "позбавлення власності" у розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції; 2) положення підпункту "б" пункту 1 частини 3 статті 14 Закону № 500-VІ про те, що гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються на безкомпенсаційній основі у власність територіальних громад відповідно до цього Закону без згоди власника гуртожитку за рішенням суду, суперечать нормам статті 41 Конституції та статті 321 ЦК України; 3) у зв`язку з експропріацією майна, адекватна компенсація за втручання у права заявника має відповідати ринковій вартості майна на момент його позбавлення власності, оскільки, як правильно зазначив апеляційний суд, передача спірного гуртожитку до комунальної власності територіальної громади міста Чернігова зумовлена саме забезпеченням реалізації конституційного права мешканців гуртожитку на житло, зокрема шляхом приватизації займаних кімнат, тому припинення права власності відповідача на об`єкт нерухомого майна не порушує Конституції, Конвенції та принципу мирного володіння майном зважаючи на дотримання принципу "пропорційності", а саме справедливого балансу між загальними інтересами держави (суспільства) та вимогами захисту основоположних прав особи - власника.

69. Тим більше, що порушене скаржником питання щодо суперечності окремих положень Закону № 500-VІ нормам Конституції України може розглядатися виключно у порядку конституційного, а не господарського судочинства.

70. За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

71. У свою чергу, колегія суддів погоджується з викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами Міськради, обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується наведеними раніше висновками.

72. Разом з тим касаційна інстанція не вбачає достатніх підстав для задоволення клопотання Товариства про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з ймовірністю, на думку скаржника, необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340, оскільки як предмет і підстави позовів, так і фактичні обставини і правове регулювання спірних правовідносин у справі № 927/513/19 та у справі № 48/340 є різними, що виключає подібність правовідносин у цих справах, а відтак свідчить про відсутність підстав для відступу від правової позиції, наведеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340.

Зокрема, на відміну від розглядуваної справи, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що судами попередніх інстанцій не встановлено наявності такого суспільного інтересу у потребі держави у спірному майні, який би дозволяв дійти висновку про наявність підстав для втручання у майнові права Всеукраїнського громадського благодійного фонду "Батьківська турбота" як добросовісного набувача спірного нерухомого майна.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

73. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

74. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій про задоволення позову, у зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Розподіл судових витрат

75. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства ?Чернігівоблбуд? залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.10.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 у справі № 927/513/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков