Рішення

від 08.07.2020 по справі 640/18772/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2020 року м. Київ № 640/18772/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газіс

до Київської міської митниці ДФС,

про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Газіс звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000512/2 від 28.08.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125020/2019/00245/2 від 28.08.2019.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Митний кодекс України та зазначає, що рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000512/2 від 28.08.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125020/2019/00245/2 від 28.08.2019 є протиправним, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю Газіс виконано всі умови, необхідні для застосування основного методу, оскільки документи, подані до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, містять усю необхідну інформацію про вартість товару та транспортних послуг, а також реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Також позивач вказує на те, що за період 2016-2019 роки Товариство з обмеженою відповідальністю Газіс неодноразово імпортував ті ж товари на умовах ексклюзиву за тими ж самими незмінними цінами та розмитнення відбувалось за основним методом.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач посилається на Митний кодекс України, Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, Положення про митні декларації, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450, та зазначає про правомірність рішень Київської міської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000512/2 від 28.08.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125020/2019/00245/2 від 28.08.2019, оскільки документи подані до митного оформлення надані не в повному обсязі, містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Також відповідач зазначає, що декларантом не вжито заходів для підтвердження заявленої митної вартості та методу її визначення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

15.02.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Газіс , як дистриб`ютором, та компанією Газлін Діз Тік. Лтд. Стай , як виробником, укладений дистриб`юторський контракт б/н, за умовами якого виробник зобов`язаний поставити (продати) товар, а покупець прийняти та оплатити його вартість на умовах контракту. Дистриб`ютор є єдиним та ексклюзивним постачальником продукції виробника на території України.

З метою митного оформлення ввезеного за умовами контракту товару (запірні клапани, запірно-зливна арматура до паливороздаточної колонки: 3/4 електромагнітний клапан GSL - 629 - 10 штук; фільтр для очищення рідин до паливороздаточної колонки GSL - 689, фільтр LРG Gaslin DN50 PN25 - 50 шт. - фільтруючий елемент (до фільтра GSL - 689 LРG DN50 PN25) - 10 штук; втулки ковзання для валів до паливороздаточної колонки: втулка № 40 колінвалу виторатоміра - 10 штук; вироби з вулканізованої непористої незатверділої гуми до паливороздаточної колонки: кільце (№ 20) 100 штук; частина до кранів паливороздаточної колонки: - GSL захват крана великий для крана роздаточного LРG на 3 захвата (латунь) - 150 шт. - GSL-657 обойма крана роздаточного LРG (латунь) на 4 захвата - 20 штук. - GSL-657 обойма крана роздаточного LРG (латунь) на 3 захвата - 6 шт.; крани та клапани до паливороздаточної колонки: клапан байпасний 1" G.S.L-620-1 фланцевий - 12 шт. Торгова марка: Gaslin, країна виробництва: TR, виробник: Gaslin Dis Tic. LTD. STI) позивачем подано до Київської митниці ДФС митну декларацію №UA125020/2019/067814 від 27.08.2019.

У декларації визначено митну вартість товару за основним методом - ціною контракту.

Як зазначив позивач, з метою проходження митних формальностей та підтвердження заявленої митної вартості товару, декларантом надано митному органу наступні документи: зовнішньо-економічний договір (угода про дистриб`юторство) б/н від 15.02.2016; замовлення-контракт № 4/19 до дистриб`юторського договору від 10.06.2019; рахунок-фактуру (invoice) А001468933 від 03.07.2019; пакувальний лист від 03.07.2019; банківський платіжний документ № 120 від 09.07.2019 про оплату товару в іноземній валюті; міжнародну автотранспортну накладну (Road consignment note) 20082019 від 20.08.2019; проформу-рахунок за послуги перевезення № 454239085 від 20.08.2019; товарно-транспортні накладні; договір про надання транспортних послуг 2016/К1/284 від 03.06.2016 з додатками; договір про надання послуг з декларування вантажів № 161012-1 від 12.10.2016; копію митної декларації країни відправлення 0584664 від 08.08.2019.

За результатами проведеної процедури консультації між митним органом та декларантом, Київською митницею ДФС винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000512/2 від 28.08.2019 та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA125020/2019/00245.

У рішенні про коригування митної вартості товарів наведені наступні обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості.

На виконання положень статей 52-55, 57, 58, 335 Митного кодексу України, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, за результатами опрацювання наданих до митного оформлення документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів за митною декларацією від 27.08.2019 №UA125020/2019/067814 встановлено, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема:

1) в пакувальному листі від 03.07.2019 занижена вага нетто та брутто, яка не співпадає із вагою, що міститься в електронному інвойсі та графах митної декларації, що у свою чергу унеможливлює упевнитись в достовірності або правдивості заявлених даних, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) прайс-лист виробника на продукцію відсутній, хоча зовнішньоекономічні операції між продавцем та покупцем відбуваються на відносинах офіційного дистриб`ютора;

3) в банківських реквізитах (платіжне доручення) помітки банку (підпис, печатка) про завершення банківської операції відсутня;

4) декларантом до митного оформлення надано довідку про вартість перевезень, але при цьому не надано заявку на перевезення та акту проведених робіт перевізником, що унеможливлює перевірку достовірності витрат на транспортування.

З метою підтвердження числових складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари від декларанта було витребувано відповідно до вимог частини другої та частини третьої статті 53, статті 57 Митного кодексу України додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні.

На вимогу митного органу, декларантом надано додаткові документи не в повному обсязі, що не усувають розбіжностей та не підтверджують заявлену митну вартість. Декларантом надано лист вимогу про винесення рішення без урахування термінів передбачених Митним кодексом України. Виходячи з наведеного, митним органом вказано, що декларантом не вжито заходів встановлених частиною другою, частиною третьою статті 53, статті 58 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості та методу її визначення. Митним органом зроблений висновок, що подані декларантом основні документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити митну вартість неможливо. Жодних вимог у порядку частини шостої статті 55 Митного кодексу України від декларанта не надходило. За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статей 59, 60 Митного кодексу України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору, та відсутність інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних за характеристиками товарів, вироблених в тій же країні, що і спірний товар (стаття 61 Митного кодексу України). При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2 в та 2 г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому, за умовами статей 62, 63 Митного кодексу України, така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 Митного кодексу України та є підставою для застосування другорядного методу 2 ґ - резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митна декларація від 14.08.2019 № UA500200/2019/6799 (вартість товару згідно джерела інформації - 8,15 дол/кг). Рішення винесене без урахування термінів, передбачених статтею 53 Митного кодексу України. У рішенні також зазначено про право декларанта на випуск товарів у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України та наведений перелік вимог щодо подання додаткових документів, передбачених статтею 53 Митного кодексу України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана:

оригінали банківських платіжних документів (чеки, виписки, рахунок);

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

копію митної декларації країни відправлення;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

документи, що підтверджують вартість транспортно-експедиційних послуг (заявка, акт виконаних робіт).

Не погоджуючись із рішенням митного органу про коригування митної вартості товару, представником Товариства з обмеженою відповідальністю Газіс з метою випуску товарів у вільний обіг подано Київській міській митниці ДФС митну декларацію №UA125020/2019/068091 від 29.08.2019 та сплачено різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною ТОВ Газіс , та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, обчисленою відповідачем.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 1 Митного кодексу України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Частиною першою статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною першою статті 257 Митного кодексу визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною другою зазначеної статті є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За змістом статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 Митного кодексу України).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію з питань перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві. Але митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов`язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Як встановлено судом, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів позивача посадовими особами митного органу зроблений висновок про непідтвердженість заявленої митної вартості товару з наступних підстав:

1) в пакувальному листі від 03.07.2019 занижена вага нетто та брутто, яка не співпадає із вагою, що міститься в електронному інвойсі та графах митної декларації;

2) відсутній прайс-лист виробника на продукцію;

3) в банківських реквізитах (платіжне доручення) помітки банку (підпис, печатка) про завершення банківської операції відсутня;

4) декларантом до митного оформлення надано довідку про вартість перевезень, проте не надано заявку на перевезення та акт проведених робіт перевізником.

Наведене свідчить про наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки позивачем не надано всіх необхідних документів, а надані митному органу документи містили розбіжності з приводу ваги переміщуваного через митний кордон товару, що в свою чергу було правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта та надало митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем додатково надано митному органу: прайс-лист виробника товару - 2019 від 20.12.2018, платіжне доручення в іноземній валюті № 120 з відміткою банку про час та дату здійснення платежу та електронно-цифровим підписом, заявку для TNT на забір вантажу за кордоном від 05.08.2019, підтвердження оплати за перевезення товару TNT - платіжне доручення № 3357 від 20.08.2019, видаткові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю Газіс за 2018-2019 роки для аналізу відпускних цін продажу фільтрів.

При цьому, позивачем надані пояснення про те, що акт прийому-передачі декларант не міг надати митному органу на день розмитнення товару, оскільки товар ще не був доставлений за адресою доставки, а саме: м. Київ, вул. Фрунзе (Кирилівська), 152-А, про що зазначено у заявці на забір вантажу. Також позивачем вказано про отримання акту про приймання виконаних робіт (наданих послуг) 02.09.2019 та копію якого позивачем додано до позову.

Щодо неточностей в пакувальному листі та інвойсі позивачем надані пояснення, що першочергово виробник планував товар упакувати в окремі упаковки та помістити в одну велику упаковку, проте через занадто велику вагу було змінено упаковку і пакувальний лист перероблено та надіслано позивачу разом з товаром, що вбачається із змін габаритів товару в пакувальному листі та інвойсі, початкові габарити були 75*75*100, в подальшому стали 118*85*101.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом.

При цьому, суд бере до уваги доводи позивача, що Товариством з обмеженою відповідальністю Газіс неодноразово імпортовано ідентичні товари на умовах ексклюзиву за тими ж самими незмінними цінами та розмитнення відбувалось за основним методом, що підтверджується наданими позивачем інвойсами та митними деклараціями.

Разом з тим, суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є саме ціна товару та інші складові митної вартості товару.

При цьому, митний орган повинен витребувати документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 804/4365/16.

Разом з тим, відповідач у рішенні про коригування митної вартості товару та під час розгляду справи не обґрунтував свій сумнів щодо заявленої позивачем митної вартості товару за основним методом та не довів правомірності застосування другорядного методу визначення митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не доведено правомірність дій митного органу по коригуванню митної вартості товару та, як наслідок, рішення про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000512/2 від 28.08.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125020/2019/00245/2 від 28.08.2019.

Разом з тим, суд вбачає за необхідне зазначити практику Європейського суду з прав людини з приводу надання оцінки всім доказам у даній справі.

Так, у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04), рішення від 10 лютого 2010 року (набуло статусу остаточного 10 травня 2011 року), п. 58 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

За таких обставин та з огляду на відсутність належних доказів на підтвердження доводів відповідача щодо невідповідності визначеної позивачем митної вартості товару, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Газіс (вул. Кирилівська, 146, офіс 119, м. Київ, 04073, ідентифікаційний код 37687884) до Київської митниці ДФС (бул. Вацлава Гавела, 8-а, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код 39422888) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000512/2 від 28.08.2019.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125020/2019/00245/2 від 28.08.2019.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газіс (вул. Кирилівська, 146, офіс 119, м. Київ, 04073, ідентифікаційний код 37687884) судові витрати у розмірі 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС (бул. Вацлава Гавела, 8-а, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код 39422888).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева