Постанова

від 23.12.2020 по справі 640/18772/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18772/19 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби (правонаступника Київської міської митниці ДФС) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗІС до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської митниці ДФС, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000512/2 від 28.08.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125020/2019/00245/2 від 28.08.2019.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2020 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Київська митниця Держмитслужби (правонаступник Київської міської митниці ДФС) подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняте нове, яким в задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що подані декларантом основні документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо.

Позивач скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, в обґрунтування якого зазначив, що скаржник не довів та не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 карантину на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 05.02.2016 між ТОВ Газіс , як дистриб`ютором, та компанією Газлін Діз Тік. Лтд. Стай , як виробником, укладений дистриб`юторський контракт б/н (а.с.22-32), за умовами якого виробник зобов`язаний поставити (продати) товар, а покупець прийняти та оплатити його вартість на умовах контракту. Дистриб`ютор є єдиним та ексклюзивним постачальником продукції виробника на території України.

З метою митного оформлення ввезеного за умовами контракту товару (запірні клапани, запірно-зливна арматура до паливороздаточної колонки: 3/4 електромагнітний клапан GSL - 629 - 10 штук; фільтр для очищення рідин до паливороздаточної колонки - 689, фільтр LРG Gaslin DN50 PN25 - 50 шт. - фільтруючий елемент (до фільтра GSL - 689 LРG DN50 PN25) - 10 штук; втулки ковзання для валів до паливороздаточної колонки: втулка № 40 колінвалу виторатоміра - 10 штук; вироби з вулканізованої непористої незатверділої гуми до паливороздаточної колонки: кільце (№ 20) 100 штук; частина до кранів паливороздаточної колонки: - захват крана великий для крана роздаточного LРG на 3 захвата (латунь) - 150 шт. - GSL-657 обойма крана роздаточного LРG (латунь) на 4 захвата - 20 штук. - GSL-657 обойма крана роздаточного LРG (латунь) на 3 захвата - 6 шт.; крани та клапани до паливороздаточної колонки: клапан байпасний 1" G.S.L-620-1 фланцевий - 12 шт. Торгова марка: Gaslin, країна виробництва: TR, виробник: Gaslin Dis Tic. LTD. STI) позивачем подано до Київської митниці ДФС митну декларацію №UA125020/2019/067814 від 27.08.2019 (а.с.73-75).

У декларації визначено митну вартість товару за основним методом - ціною контракту.

З метою митного оформлення та підтвердження заявленої митної вартості товару, декларантом надано митному органу наступні документи: зовнішньо-економічний договір (угода про дистриб`юторство) б/н від 15.02.2016; замовлення-контракт № 4/19 до дистриб`юторського договору від 10.06.2019 (а.с.32-33); рахунок-фактуру (invoice) А001468933 від 03.07.2019 (а.с.35); пакувальний лист від 03.07.2019 (а.с.36); банківський платіжний документ № 120 від 09.07.2019 про оплату товару в іноземній валюті (а.с.39); міжнародну автотранспортну накладну (Road consignment note) 20082019 від 20.08.2019 (а.с.44); проформу-рахунок за послуги перевезення № 454239085 від 20.08.2019 (а.с.45); товарно-транспортні накладні; договір про надання транспортних послуг 2016/К1/284 від 03.06.2016 з додатками (а.с.46-59); договір про надання послуг з декларування вантажів № 161012-1 від 12.10.2016 (а.с.69-72); копію митної декларації країни відправлення 0584664 від 08.08.2019.

За результатами проведеної процедури консультації між митним органом та декларантом, Київською міською митницею ДФС винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000512/2 від 28.08.2019 (а.с.16-17) та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA125020/2019/00245 (а.с.18-19).

У рішенні про коригування митної вартості товарів наведені наступні обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості.

На виконання положень статей 52-55, 57, 58, 335 МК України, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, за результатами опрацювання наданих до митного оформлення документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів за митною декларацією від 27.08.2019 №UA125020/2019/067814 встановлено, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема:

1) в пакувальному листі від 03.07.2019 занижена вага нетто та брутто, яка не співпадає із вагою, що міститься в електронному інвойсі та графах митної декларації, що у свою чергу унеможливлює упевнитись в достовірності або правдивості заявлених даних, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) прайс-лист виробника на продукцію відсутній, хоча зовнішньоекономічні операції між продавцем та покупцем відбуваються на відносинах офіційного дистриб`ютора;

3) в банківських реквізитах (платіжне доручення) помітки банку (підпис, печатка) про завершення банківської операції відсутні;

4) декларантом до митного оформлення надано довідку про вартість перевезень, але при цьому не надано заявку на перевезення та акту проведених робіт перевізником, що унеможливлює перевірку достовірності витрат на транспортування.

З метою підтвердження числових складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари від декларанта було витребувано відповідно до вимог частини другої та частини третьої статті 53, статті 57 Митного кодексу України додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні.

Митний орган зазначив, що на його вимогу декларантом надано додаткові документи не в повному обсязі, що не усувають розбіжностей та не підтверджують заявлену митну вартість. Декларантом надано лист вимогу про винесення рішення без урахування термінів передбачених Митним кодексом України. Виходячи з наведеного, декларантом не вжито заходів встановлених ч.2, 3 ст.53, ст.58 МК України для підтвердження заявленої митної вартості та методу її визначення. Подані декларантом основні документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити митну вартість неможливо. За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статей 59, 60 Митного кодексу України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору, та відсутність інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних за характеристиками товарів, вироблених в тій же країні, що і спірний товар (стаття 61 Митного кодексу України). Методи визначення митної вартості 2 в та 2 г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. Під час проведення з декларантом консультацій, відповідної інформації не надано, а тому наведені методи не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 Митного кодексу України та є підставою для застосування другорядного методу 2 ґ - резервного методу. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митна декларація від 14.08.2019 № UA500200/2019/6799 (вартість товару згідно джерела інформації - 8,15 дол./кг). Рішення винесене без урахування термінів, передбачених статтею 53 Митного кодексу України. У рішенні також зазначено про право декларанта на випуск товарів у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України та наведений перелік вимог щодо подання додаткових документів, передбачених статтею 53 Митного кодексу України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана: оригінали банківських платіжних документів (чеки, виписки, рахунок); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; документи, що підтверджують вартість транспортно-експедиційних послуг (заявка, акт виконаних робіт).

З метою випуску товарів у вільний обіг позивачем подано Київській міській митниці ДФС митну декларацію №UA125020/2019/068091 від 29.08.2019 (а.с.78-80) та сплачено різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною ТОВ Газіс , та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, обчисленою відповідачем.

Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що документами, наданими позивачем контролюючому митному органу при здійсненні митного оформлення товару, у їх сукупності підтверджуються всі складові заявленої ним митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Митним кодексом України, яким врегульовано відносини, пов`язані із справлянням митних платежів.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, серед іншого, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (ст. 257 МК України).

В силу ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

У відповідності до ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій ст. 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5, 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, лише у випадку, якщо документи, що надані при митному оформленні товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні підстави для надання додаткових документів на вимогу митного органу.

Митний орган має право відійти від визначених законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі недоліки не дозволяють митному органу повноцінно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. При цьому, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом.

Так, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, невірно визначено митну вартість товарів (ч. 1 ст. 55 МК України).

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товарів. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

В обґрунтування сумнівів щодо зазначеної ваги імпортованого товару апелянт зазначив, що в пакувальному листі від 03.07.2019 зазначена вага нетто та брутто, яка не співпадає із вагою, що міститься в електронному інвойсі та графах митної декларації, що у свою чергу унеможливлює упевнитись в достовірності або правдивості заявлених даних, поданих для цілей визначення митної вартості.

Водночас, колегія суддів зазначає, що вказані апелянтом розбіжності, за наявності інших документів, з яких вбачається, який саме товар, його кількість та вартість, що товар перевозиться автомобільним транспортом, не впливає на можливість визначення митної вартості за основним методом.

Більш того, з пояснень позивача вбачається, що першочергово виробник планував товар упакувати в окремі упаковки та помістити в одну велику упаковку, проте через занадто велику вагу було змінено упаковку і пакувальний лист перероблено та надіслано позивачу разом з товаром, що вбачається із змін габаритів товару в пакувальному листі та інвойсі, початкові габарити були 75*75*100, в подальшому стали 118*85*101.

Апелянт також звертає увагу, що прайс-лист виробника на продукцію відсутній, хоча зовнішньоекономічні операції між продавцем та покупцем відбуваються на відносинах офіційного дистриб`ютора.

Частиною 3 ст. 53 МК України зазначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.

Колегія суддів зазначає, що чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми прайс-листа, згідно з загальноприйнятної світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул та якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Прайс-лист виробника товару не має імперативного характеру та не є документом, що підтверджує митну вартість товару, і за наявності його у декларанта може прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості, а тому посилання митного органу на неналежно оформлення поданого декларантом прайс-листа, як на підставу для неможливості застосування першого методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту), є безпідставним.

Безпідставними є також доводи апелянта в частині відсутності в банківських реквізитах (платіжне доручення №120 від 09.07.2019 (а.с.39) помітки банку (підпис, печатка), оскільки зазначене платіжне доручення має відмітку банку про час та дату здійснення платежу з електроно-цифровим підписом (оплату було здійснено через систему інтернет-банкінг для юридичних осіб), що підтверджує повну сплату за товар.

Хибним є твердження апелянта про не надання декларантом заявки на перевезення та акту проведених робіт перевізником, що унеможливлює перевірку достовірності витрат на транспортування, оскільки вказані документи не є обов`язковими та в матеріалах справи мітиться заявка для TNT на забір вантажу за кордоном від 05.08.2019 та акт №10060685 від 02.09.2019 про приймання виконаних робіт (наданих послуг) з перевезення (а.с.62) з деталізацією до акту (а.с.64).

Колегія суддів, враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 у справі № 820/6315/15, зауважує, що вимоги ч.ч.3, 4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Таким чином, у відповідності до ст. 58 МК України позивач визначив митну вартість експортованого товару, виходячи з вартості ввезеного товару, яка фактично була сплачена постачальнику.

Разом з тим, наявність у митного органу інформації про те, що товар, подібний тому, який задекларований позивачем, раніше розмитнювався за іншою вартістю, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої позивачем митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

У відповідності до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом (резервним) та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000512/2 від 28.08.2019 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125020/2019/00245/2 від 28.08.2019, відтак, зазначені рішення та картка відмови є неправомірними та підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 23 грудня 2020 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма