Постанова

від 07.07.2020 по справі 580/2532/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2532/19 Суддя першої інстанції: Тимошенко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Горяйнова А.М.,

суддів - Костюк Л.О. та Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року, яке проголошене о 12 год. 21 хв. та складене у повному обсязі 27 листопада 2019 року, у справі за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Плешкані до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2019 року ПСП Плешкані звернулося до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області (процесуальним правонаступником якого є Головне управління ДПС у Черкаській області) від 23 липня 2019 року № 0008231304, № 0008231408, № 0008241304, № 0008251408, № 0008261408, № 0008271408, № 0008281408, а також вимогу від 23 липня 2019 року № Ю-0008141304 про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23 липня 2019 року № 0008151304 та № 0008131304.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що на нарахування податкових зобов`язань вплинули: відсутність належним чином оформлених договорів оренди автомобілів, наявність простроченої дебіторської і кредиторської заборгованості, порушення строків реєстрації податкових накладних та несплата єдиного внеску.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, призначеного на 25 червня 2020 року, проте явку своїх представників у судове засідання не забезпечили та про причини неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року - без змін, виходячи із наступного.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції встановив та сторони справи не заперечують, що Головне управління ДФС у Черкаській області провело документальну планову виїзну перевірку податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за підсумками якої склало акт від 26 червня 2019 року № 226/23-00-14-0807/03793107.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідач виніс податкові повідомлення-рішення від 23 липня 2019 року:

- № 0008231304, яким ПСП Плешкані збільшено грошове зобов`язання з військового збору на загальну суму 36772 грн 20 коп., з яких 16047 грн 08 коп. - податкове зобов`язання, 11760 грн 23 коп. - штрафні санкції та 8964 грн 89 коп. пені;

- №0008231408, яким ПСП Плешкані збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 509706 грн 00 коп., з яких 407765 грн 00 коп. - податкове зобов`язання та 101941 грн 00 коп. - штрафні санкції;

- № 0008241304, яким ПСП Плешкані збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 538118 грн 97 коп., з яких 234831 грн 83 коп. - податкове зобов`язання, 172097 грн 72 коп. - штрафні санкції та 131189 грн 42 коп. - пеня;

- № 0008251408, яким до ПСП Плешкані застосовано штраф у розмірі 147392 грн 00 коп. за не реєстрацію податкових накладних;

- № 0008261408, яким ПСП Плешкані збільшено грошове зобов`язання з акцизного податку на загальну суму 25457 грн 23 коп., з яких 20365 грн 62 коп. - податкове зобов`язання та 5091 грн 41 коп. - штрафні санкції;

- № 0008271408, яким до ПСП Плешкані застосовано штрафні санкції з акцизного податку на загальну суму 598520 грн 00 коп.;

- № 0008281408, яким до ПСП Плешкані застосовано штрафні санкції з акцизного податку на загальну суму 32640 грн 00 коп.;

Також за наслідками перевірки Головне управління ДФС у Черкаській області склало:

- вимогу від 23 липня 2019 року № Ю-0008141304 про сплату боргу (недоїмки), якою ПСП Плешкані зобов`язано сплатити недоїмку з єдиного внеску в розмірі 2105542 грн 06 коп.;

- рішення від 23 липня 2019 року № 0008151304 про застосування до ПСП Плешкані штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат (авансових платежів), на які нараховується єдиний внесок, в розмірі 1201876 грн 50 коп.;

- рішення від 23 липня 2019 року № 0008131304 про застосування до ПСП Плешкані штрафних санкцій за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 1052726 грн 03 коп.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями контролюючого органу, ПСП Плешкані звернулося до суду з позовом про визнання їх протиправними і скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ПСП Плешкані , суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту перевірки від 26 червня 2019 року № 226/23-00-14-0807/03793107 є необґрунтованими та спростовуються письмовими доказами, які приєднані до матеріалів справи.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Однією з підстав для прийняття оскаржуваних рішень став висновок контролюючого органу про те, що ПСП Плешкані використовувало легкові автомобілі без укладення договорів оренди та їх нотаріального посвідчення в період з 01 квітня 2016 року по 30 листопада 2018 року, а саме:

- транспортний засіб марки VOLKSWAGEN, моделі TOUAREG, 2007 року випуску, шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований 25 вересня 2010 року Золотоніським ВРЕР ВДАІ УДАІ УМВСУ у Черкаській області, власником якого, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, є ОСОБА_1 ;

- транспортний засіб марки BMW, моделі Х5, 2007 року випуску, шасі (кузов) № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , зареєстрований 15 лютого 2018 року територіальним сервісним центром ТСЦ 7141, власником якого, згідно свідоцтва про у реєстрацію транспортного засобу, є ОСОБА_2 ;

- транспортний засіб марки AUDI Q5, 2016 року випуску, шасі (кузов) № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , зареєстрований 29 жовтня 2016 року територіальним сервісним центром ТСЦ 7141, власником якого, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, є ОСОБА_3 .

Відповідач в акті перевірки від 26 червня 2019 року № 226/23-00-14-0807/03793107 зазначив, що витрати, понесені на утримання та обслуговування транспортних засобів, орендованих за договорами, укладеними з порушенням діючого законодавства, не є витратами передбаченими п. 15.4 Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 16 Витрати (П(С)БО 16) Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення .

У зв`язку з цим контролюючий орган прийшов до висновку, що витрати ПСП Плешкані на запасні частини, технічне обслуговування та витрати на пальне для транспортних засобів у розмірі 1069799 грн 84 коп., у тому числі податок на додану вартість - 178302 грн 00 коп., не є витратами, які пов`язані з господарською підприємства. Відповідач визначив, що кошти у розмірі 1069799 грн 84 коп. є вартістю безоплатно переданих товарів працівникам ПСП Плешкані . Внаслідок такого висновку Головне управління ДФС у Черкаській області нарахувала позивачу:

- податок на додану вартість у розмірі 178302 грн 00 коп., зазначивши, що операції з безоплатної передачі товарів є об`єктом оподаткування податком на додану вартість згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України;

- податок на доходи фізичних осіб у розмірі 234831 грн 83 коп., зазначивши, що ПСП Плешкані є податковим агентом, відповідальним за перерахування до бюджету податку з вартості наданого працівникам додаткового блага (безоплатно надані паливо, запасні частини та послуги з технічного обслуговування транспортних засобів);

- військовий збір у розмірі 16047 грн 08 коп., зазначивши, що позивачем, як податковим агентом, не включено до складу оподатковуваного доходу працівників, дохід у не грошовій формі в розмірі 1069799 грн 84 коп. (безоплатно надані паливо, запасні частини та послуги з технічного обслуговування транспортних засобів);

- акцизний податок у розмірі 20365 грн 62 коп. з посиланням на те, що ПСП Плешкані здійснювало поставку дизпалива неплатникам податку на додану вартість (до поставки дизпалива контролюючий орган відніс операції зі списання паливно-мастильних матеріалів на легкові автомобілі, щодо яких відсутній нотаріально посвідчений договір оренди);

- штраф у розмірі 598520 грн 00 коп. за реалізацію пального на загальну суму 598519 грн 53 коп. без реєстрації платником акцизного податку, з посиланням на такі ж обставини, які стали підставою для нарахування акцизного податку;

- штраф у розмірі 32640 грн 00 коп. за не подачу декларацій з акцизного податку, з посиланням на такі ж обставини, які стали підставою для нарахування акцизного податку.

Перевіряючи обґрунтованість висновків контролюючого органу, колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 є директором ПСП Плешкані . Також зазначена особа є власником автомобіля марки VOLKSWAGEN, моделі TOUAREG, державний номер НОМЕР_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 .

ОСОБА_1 05 січня 2016 року написала заяву про використання належного їй на праві власності автомобіля у господарській діяльності підприємства, зокрема, для службових поїздок керівного персоналу підприємства та перевезення негабаритних вантажів.

Відповідно до вказаної заяви по ПСП Плешкані був виданий наказ від 05 січня 2016 року № 1/16-ОД Про організацію використання автотранспорту .

Суд першої інстанції та контролюючий орган встановили, що факт використання автомобіля ОСОБА_1 у господарській діяльності ПСП Плешкані підтверджується подорожніми листами, у яких зазначено мету службових поїздок та маршрут.

Пальне у зв`язку із використанням такого автомобіля не списувалось. Однак за рахунок ПСП Плешкані здійснювалося обслуговуванню транспортного засобу марки VOLKSWAGEN, моделі TOUAREG, державний номер НОМЕР_2 . Відповідні послуги надавалися ТОВ АВТОДІМ АТЛАНТ-М та ТОВ АТЛАНТ-М Дніпровська набережна . Фактичне отримання позивачем послуг з технічного обслуговування вказаного транспортного засобу відповідачем не заперечується.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, ОСОБА_1 має право на ремонт транспортного засобу в порядку компенсації згідно зі ст. 125 КЗпП України.

У відповідності до ч. 1 ст. 125 КЗпП України працівники, які використовують свої інструменти для потреб підприємства, установи, організації, мають право на одержання компенсації за їх зношування (амортизацію).

Додатково суд першої інстанції врахував, що 11 грудня 2018 року між ПСП Плешкані та ОСОБА_1 був укладений договір оренди транспортного засобу марки VOLKSWAGEN, моделі TOUAREG, державний номер НОМЕР_2 . Такий договір був посвідчений приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Кравченок С.В.

У подальшому 16 травня 2019 року між сторонами був укладений договір про внесення змін до договору найму транспортного засобу, яким обумовлено, що умови договору від 11 грудня 2018 року застосовуються до відносин, що виникли до його укладення. Цей договір також був посвідчений приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Кравченок С.В.

Суд першої інстанції, посилаючись на положення цивільного законодавства щодо свободи договору, прийшов до висновку про те, що між ПСП Плешкані та директором, як працівником, укладено у письмовій формі договір про використання майна для господарських потреб підприємства. Такий договір не є договором оренди, а тому не підлягає нотаріальному посвідченню.

Колегія суддів враховує, що у відповідності до ст. 799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

За правила ст. 801 Цивільного кодексу України наймач зобов`язаний підтримувати транспортний засіб у належному технічному стані. Витрати, пов`язані з використанням транспортного засобу, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів, несе наймач.

Разом з тим, правовідносини між ОСОБА_1 та ПСП Плешкані з приводу використання у господарській діяльності автомобіля, який належить працівнику підприємства, регулюються також трудовим законодавством.

У свою чергу трудове законодавство передбачає можливість використання працівником власних інструментів для потреб підприємства, а ст. 125 КЗпП України передбачає право на одержання компенсації за їх зношування. Право на отримання такої компенсації Кодекс законів про працю України не пов`язує із укладенням договору оренди між працівником і роботодавцем.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що визначальним у спірних правовідносинах є встановлення факту досягнення згоди між працівником і роботодавцем щодо використання власного майна для господарських потреб підприємства, а також його фактичне використання для відповідних потреб.

Як раніше зазначалося, ОСОБА_1 05 січня 2016 року написала заяву про використання належного їй на праві власності автомобіля у господарській діяльності підприємства, а наказом ПСП Плешкані від 05 січня 2016 року № 1/16-ОД Про організацію використання автотранспорту дозволено використання автомобіля у господарській діяльності для службових поїздок керівного персоналу та перевезення негабаритних вантажів.

Фактичне використання транспортного засобу в господарській діяльності ПСП Плешкані не заперечується відповідачем та підтверджується відомостями, що занесені до акту перевірки від 26 червня 2019 року № 226/23-00-14-0807/03793107.

Додатково позивач надав до суду першої інстанції копії подорожніх листів, в яких зазначені мета службових поїздок, маршрут, витрати пального, пробіг автомобіля.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відсутність у період з 01 квітня 2016 року по 30 листопада 2018 року нотаріально посвідченого договору оренди транспортного засобу марки VOLKSWAGEN, моделі TOUAREG, державний номер НОМЕР_2 , укладеного між ПСП Плешкані та ОСОБА_1 , не є перешкодою для віднесення витрат на ремонт автомобіля до витрат підприємства.

Також колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 01 жовтня 2019 року у справі № 1940/1309/18. За змістом вказаного судового рішення важливим є те, що витрати пов`язані з використанням матеріальних цінностей в комерційних інтересах товариства та фактично є відшкодуванням витрат, пов`язаних з діяльністю товариства. Такі витрати підприємства не призвели до змін в майновому стані працівників.

У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі № 812/1823/17 також зазначено, що визначальним є саме вирішення питання, чи використовується відповідний транспортний засіб чи об`єкт нерухомості у межах господарської діяльності.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що витрати на обслуговування транспортного засобу марки VOLKSWAGEN, моделі TOUAREG, державний номер НОМЕР_2 пов`язані з господарською діяльністю ПСП Плешкані , а вартість відповідних послуг була помилково віднесена відповідачем до доходів працівника, отриманих у негрошовій формі.

Також в акті перевірки від 26 червня 2019 року № 226/23-00-14-0807/03793107 зазначено, що ПСП Плешкані списувало пальне, видане ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яке використане для автомобілів марки BMW, моделі Х5, 2007 року випуску, шасі (кузов) № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 та марки AUDI Q5, 2016 року випуску, шасі (кузов) № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 . Разом з тим нотаріально посвідчений договір оренди зазначених автомобілів не укладався.

Висновок контролюючого органу проте, що видане ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пальне було списане саме у зв`язку з його використанням для автомобілів марки BMW, моделі Х5, 2007 року випуску та марки AUDI Q5, 2016 року випуску ґрунтується на тому, що зазначені особи є власниками відповідних транспортних засобів.

У свою чергу позивач стверджує, що видача палива ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснювалася для використання у господарській діяльності ПСП Плешкані та для заправки службових автомобілів.

Надаючи оцінку зазначеним доводам сторін, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_2 з 2002 року працює на посаді заступника директора ПСП Плешкані згідно з наказом від 13 липня 2002 року № 71, а ОСОБА_3 з 14 червня 2008 року працював на посаді головного інженера ПСП Плешкані згідно з наказом від 14 червня 2008 року № 86, а з 05 січня 2018 року - на посаді заступника директора з інженерно-будівельних питань ПСП Плешкані . До кола службових обов`язків вказаних працівників належить, зокрема переміщення по території, на яких здійснює свою діяльність підприємство та здійснення інших службових поїздок.

Відповідно до наказу директора ПСП Плешкані від 28 січня 2016 року № 6/1-ОД з метою виконання посадових обов`язків за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були закріплені автомобілі: Кіа Sportage III 1.7 CRDI VGT LX D, реєстраційний № НОМЕР_8 та ВАЗ 21213, реєстраційний номер НОМЕР_9 .

Зазначені автомобілі належать ПСП Плешкані на праві власності, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_10 та НОМЕР_13, копії яких приєднані до матеріалів справи.

Наказами по підприємству від 28 січня 2016 року № 6/2-ОД був встановлений ліміт використання пального для автомобілів Кіа Sportage III 1.7 CRDI VGT LX D, реєстраційний № НОМЕР_8 та ВАЗ 21213, реєстраційний номер НОМЕР_9 .

Крім того згідно з наказом директора ПСП Плешкані від 08 січня 2018 року № 7/1-ОД заступнику директора з інженерно-будівельних питань ОСОБА_3 на час відсутності відповідних працівників дозволено виконувати обов`язки з управління автотранспортними засобами та сільськогосподарською технікою.

На підтвердження фактичного використання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідних транспортних засобів позивач під час розгляду справи в суді першої інстанції надав копії дорожніх листків тракториста, лімітно-забірних карт на отримання ПММ, подорожніх листів службового легкового автомобіля.

Натомість факт витрачання палива для автомобілів марки BMW, моделі Х5, 2007 року випуску, шасі (кузов) № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 та марки AUDI Q5, 2016 року випуску, шасі (кузов) № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 матеріалами справи не підтверджується.

Також суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно з актом перевірки від 26 червня 2019 року № 226/23-00-14-0807/03793107 ОСОБА_2 у квітні - грудні 2016 року, січні - грудні 2017 року, січні 2018 року було видане пальне, яке використане для автомобіля марки BMW, моделі Х5, який належить ОСОБА_2 .

Разом з тим ОСОБА_2 набув право власності на вказаний автомобіль лише 15 лютого 2018 року, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11 .

Крім того контролюючий орган зазначає, що ОСОБА_3 у квітні - грудні 2016 року було видане пальне, яке використане для автомобіля AUDI Q5, 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_3 .

Натомість ОСОБА_3 набув право власності на автомобіль AUDI Q5, 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 лише 29 жовтня 2016 року, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_12 .

Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11 містить особливу відмітку про встановлення на автомобілі марки BMW, моделі Х5, 2007 року випуску газобалонного обладнання, тип пального - S.

В тойчас як в акті перевірки від 26 червня 2019 року № 226/23-00-14-0807/03793107 міститься посилання на те, що на ім`я ОСОБА_2 здійснювалося списання дизпалива та інших паливно-мастильних матеріалів без зазначення їх назви.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що контролюючий орган не довів, що списане на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 паливо було використане для автомобілів марки BMW, моделі Х5, 2007 року випуску та марки AUDI Q5, 2016 року випуску.

Натомість позивач надав докази, які підтверджують списання палива у зв`язку з їх використанням у господарській діяльності ПСП Плешкані , а саме - для заправки транспортних засобів та сільськогосподарської техніки, які перебувають у власності товариства й використання яких дозволене ОСОБА_2 і ОСОБА_3 згідно з наказами директора ПСП Плешкані від 28 січня 2016 року № 6/1-ОД та від 08 січня 2018 року № 7/1-ОД.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що нарахування ПСП Плешкані грошових зобов`язань, яке пов`язане з фактом відсутності нотаріально посвідчених договорів оренди транспортних засобів, є необґрунтованим.

За висновками акту перевірки від 26 червня 2019 року № 226/23-00-14-0807/03793107, ПСП Плешкані занизило грошові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 350800 грн 00 коп. Такий висновок ґрунтується на тому, що в ході перевірки виявлено дебіторську заборгованість (більше 1095 днів), терміни позовної давності по якій сплинули.

Розмір такої заборгованості становить 2104796 грн 50 коп., з яких податок на додану вартість - 350800 грн 00 коп.

За результатами розгляду заперечень ПСП Плешкані на акт перевірки, Головне управління ДФС у Черкаській області листом від 18 липня 2019 року № 21250/23-00-14-0814 повідомило, що розмір дебіторської заборгованості, терміни позовної давності по якій сплинули, було зменшена до 990831 грн 11 коп., з яких податок на додану вартість - 165140 грн 00 коп.

Затвердженням контролюючого органу, після 01 липня 2015 року позивач зобов`язаний був збільшити свої податкові зобов`язання з податку на додану вартість відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України. Разом з тим, ПМП Плешкані не проводило нарахування податкових зобов`язань у зв`язку із використанням у операціях, що не є господарською діяльністю товариства та умовного продажу з метою коригування суд сформованого податкового кредиту.

У відповідності до пп. г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Особливості визначення податкових зобов`язань визначені в п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України, які передбачають, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно з актом перевірки від 26 червня 2019 року № 226/23-00-14-0807/03793107, позивач здійснив авансові платежі, товар за якими був поставлений не у повному обсязі. Терміни позовної давності щодо дебіторської заборгованості минули, підприємство не проводило претензійну роботу та не зверталося до суду із позовними заявами про стягнення заборгованості. У зв`язку з цим контролюючий орган вважає, що після закінчення строків позовної давності позивач зобов`язаний був нарахувати податок на додану вартість із суми простроченої дебіторської заборгованості як бази оподаткування відповідно до п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України.

Висновок контролюючого органу про те, що товари / послуги почали використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, ґрунтується фактично на тому, що внаслідок закінчення строку позовної давності, ПСП Плешкані не має можливості стягнути з боржників авансові платежі чи отримати товари / послуги.

Перевіряючи обґрунтованість зазначеного висновку, колегія суддів враховує, що відповідач не зазначив норму права, яка б прирівнювала закінчення строку позовної давності для стягнення дебіторської заборгованості до факту початку використання товарів / послуг в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Також колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що акт перевірки у частині фіксування зазначеного порушення не відповідає пп. 2 п. 4 розділу III Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727. Зазначена норма права передбачає, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

- викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

- викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Обґрунтовуючи свій висновок про те, що у ПСП Плешкані наявна дебіторська заборгованість, контролюючий орган з акті перевірки від 26 червня 2019 року № 226/23-00-14-0807/03793107 (стор. 12-15), з урахуванням п. 1.1 листа про результати розгляду заперечень на акт перевірки від 18 липня 2019 року № 21250/23-00-14-0814, наводить таблицю, в якій зазначені назва контрагента, загальна сума заборгованості, дата її виникнення, сума податку на додану вартість і граничний термін (позовна давність).

З наведеної таблиці вбачається, що контролюючий орган при визначенні граничного терміну керувався виключно датою виникнення дебіторської заборгованості та збільшував її на 1095 днів.

Посилання на первинні документи, які б відображали умови господарських операцій, у рамках яких ПСП Плешкані здійснило авансові платежі, їх предмет, строки здійснення поставки / виконання робіт - відсутні. Разом з тим за відсутності таких відомостей неможливо перевірити обґрунтованість висновку контролюючого органу про закінчення строку позовної давності.

Також відсутність такої інформації не давала контролюючому органу можливості визначити базу оподаткування.

Як раніше зазначалося, згідно з п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України, база оподаткування залежить від того, що було предметом поставки: необоротні активи чи товари / послуги.

Крім того відповідач, внаслідок не дослідження первинних документів та не визначення змісту господарських операцій, не мав можливості врахувати ст. 192 Податкового кодексу України, яка встановлює особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов`язань та податкового кредиту).

Отже, висновок Головного управління ДФС у Черкаській області про наявність підстав для збільшення ПСП Плешкані податку на додану вартість на 165140 грн 00 коп. є необґрунтованим.

Згідно з актом перевірки від 26 червня 2019 року № 226/23-00-14-0807/03793107 ПСП Плешкані при списанні кредиторської заборгованості в розмірі 300709 грн 31 коп. у зв`язку із закінченням строку позовної давності, зобов`язане було здійснити коригування податкового кредиту в сторону зменшення на 50121 грн 00 коп. Такий висновок ґрунтується на тому, що внаслідок закінчення строку стягнення з позивача заборгованості, товар вважається отриманим безоплатно.

За результатами розгляду заперечень ПСП Плешкані на акт перевірки, Головне управління ДФС у Черкаській області листом від 18 липня 2019 року № 21250/23-00-14-0814 повідомило, що розмір кредиторської заборгованості, терміни позовної давності по якій сплинули, було зменшена до 189910 грн 64 коп., з яких податок на додану вартість - 31653 грн 00 коп.

У відповідності до абз.абз. 1, 2 п. 198.3 ст. 198 Податково кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів / послуг.

Положення пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачають, що безоплатно надані товари, роботи, послуги - це товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

З огляду на вказані норми права, контролюючий орган прийшов до висновку про те, що товари, отримані платником податку та не оплачені ним протягом терміну позовної давності, вважаються безоплатно отриманими, а тому право на податковий кредит щодо таких товарів платник податку втрачає.

Колегія суддів вважає, що контролюючий орган не довів наявності підстав для нарахування ПСП Плешкані податку на додану вартість у розмірі 31653 грн 00 коп.

Згідно з актом перевірки від 26 червня 2019 року № 226/23-00-14-0807/03793107 такий висновок ґрунтується виключно на тому, що заборгованість у розмірі 189910 грн 64 коп. була списана на підставі акті звірки по взаєморозрахунках.

Разом з тим обов`язковою передумовою для виникнення зменшення податкового кредиту у зв`язку зі списанням кредиторської заборгованості є встановлення факту декларування податкового кредиту з правилом першої події - за датою отримання платником податку товарів / послуг.

Положення п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України дійсно надавали ПСП Плешкані право на віднесення сум податку до податкового кредиту у день отримання платником податку товарів / послуг.

Одночасно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачав, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом певного строку. Такий строк змінювався упродовж 2013-2016 років з огляду на внесення змін до Податкового кодексу України.

В акті перевірки від 26 червня 2019 року № 226/23-00-14-0807/03793107 відсутні посилання на те, що суми податку в розмірі 31653 грн 00 коп. були попередньо включені ПСП Плешкані до податкового кредиту.

За таких обставин колегія суддів вважає додаткове нарахування позивачу податку на додану вартість в розмірі 31653 грн 00 коп. передчасним та необґрунтованим.

Щодо порушень, пов`язаних із виявленням простроченої і дебіторської та кредиторської заборгованостей, колегія суддів вважає за необхідне додатково зазначити, що саме на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, покладений обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Саме Головне управління ДФС у Черкаській області під час здійснення документальної планової виїзної перевірки мало можливість дослідити господарські операції ПСП Плешкані на основі даних бухгалтерського обліку і первинних документів та зобов`язане було врахувати і відобразити в акті перевірки всі обставини, які впливають на визначення бази оподаткування й нарахування податкових зобов`язань.

Як раніше зазначалося, відображені в акті від 26 червня 2019 року № 226/23-00-14-0807/03793107 відомості є неповними та не дають можливості пересвідчитися в обґрунтованості висновків про наявність підстав для нарахування ПСП Плешкані податку на додану вартість з оглядну на наявність дебіторської та кредиторської заборгованості.

Колегія суддів враховує, що згідно з п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі. Положення ч. 4 ст. 9 КАС України передбачають, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За висновком Верховного Суду, що викладений у постанові 04 лютого 2020 року у справі № 826/6929/13-а, вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Разом з тим у рамках цієї справи колегія суддів не встановила окремих доказів, витребування яких дало б можливість належним чином встановити обставини у справі та усунути неповноту акту перевірки. Натомість витребування та аналіз усіх первинних документів, які стосуються господарських операцій ПСП Плешкані з контрагентами, зазначеними у п. 3.1.2.1 акту перевірки від 26 червня 2019 року № 226/23-00-14-0807/03793107 виходить за межі завдань суду та за межі предмету перевірки у цій справі.

Згідно з п. 3.1.2.3 акту перевірки від 26 червня 2019 року № 226/23-00-14-0807/03793107 ПСП Плешкані не зареєструвало податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 529102 грн 00 коп.

За результатами розгляду заперечень ПСП Плешкані на акт перевірки, Головне управління ДФС у Черкаській області листом від 18 липня 2019 року № 21250/23-00-14-0814 повідомило, що загальну суму податку на додану вартість, на яку не зареєстровано податкові накладні, зменшено до 343442 грн 00 коп.

У відповідності до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Дослідивши акт перевірки, колегія суддів встановила, що у ньому відсутній перелік господарських операцій, за підсумками яких ПСП Плешкані зобов`язане було скласти та зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 343442 грн 00 коп.

У п. 3.1.2.3 акту перевірки від 26 червня 2019 року № 226/23-00-14-0807/03793107 зазначений лише покупець - ПСП Плешкані , податковий період (місяць та рік), у якому податкова накладна підлягала складенню, та сума податку на додану вартість, яка мала бути зазначена у податковій накладній. Графи таблиці Реєстраційний номер у ЄРПН та дата / час реєстрації містять напис Не зареєстровано , а графа таблиці № ПН містить напис Не складено . У якості дати виписки податкової накладної контролюючий орган зазначив останній день місяця, в якому, за твердженням контролюючого органу, податкова накладна підлягала складенню.

Разом з тим, зі змісту листа Головного управління ДФС у Черкаській області від 18 липня 2019 року № 21250/23-00-14-0814, який складений за результатами розгляду заперечень на акт перевірки, вбачається, що висновок про необхідність складання податкових накладних частково обумовлений наявністю дебіторської заборгованості в розмірі 990831 грн 11 коп., з яких податок на додану вартість - 165140 грн 00 коп. та кредиторської заборгованості 189910 грн 64 коп., з яких податок на додану вартість - 31653 грн 00 коп.

Так, за змістом листа від 18 липня 2019 року № 21250/23-00-14-0814, саме уточнення сум простроченої дебіторської та кредиторської заборгованостей стало підставою для зменшення суми податку на додану вартість, на яку належало скласти і зареєструвати податкові накладні, з 529102 грн 00 коп. до 343442 грн 00 коп.

Обґрунтування причин необхідності складання податкових накладних саме на суму 343442 грн 00 коп. в акті від 18 липня 2019 року № 21250/23-00-14-0814 та листі від 18 липня 2019 року № 21250/23-00-14-0814 - не зазначені, відповідачем під час розгляду справи в суді - не повідомлені та судом - не встановлені.

Водночас суд першої інстанції вірно зазначив, що висновки перевірки про заниження податкових зобов`язань з податку на подану вартість як за наслідками списання пального, так і надання послуг із ремонту автомобіля та при обліку дебіторської і кредиторської заборгованостей повністю спростовано.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач не довів правомірності свого рішення про застосування до ПСП Плешкані штрафних санкцій за не реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

В акті перевірки від 18 липня 2019 року № 21250/23-00-14-0814 міститься також висновок про те, що ПСП Плешкані в порушення вимог ч. 2 ст. 6 та ч. 1 ст. 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування занизило суму єдиного внеску за період з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2019 року на загальну суму 2105452 грн 06 коп., а в порушення вимог абз. 2 п. 8 ст. 9 вказаного Закону - не у повному обсязі сплатило суми єдиного внеску за цей же період на загальну суму 12018675 грн 00 коп.

У зв`язку з цим Головне управління ДФС у Черкаській області прийняло рішення від 23 липня 2019 року № 0008151304 про застосування до ПСП Плешкані штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачою сум виплат (авансових платежів), на які нараховується єдиний внесок, в розмірі 1201876 грн 50 коп., рішення від 23 липня 2019 року № 0008131304 про застосування до ПСП Плешкані штрафних санкцій за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 1052726 грн 03 коп., а також виставлено вимогу від 23 липня 2019 року № Ю-0008141304 про сплату боргу (недоїмки), якою ПСП Плешкані зобов`язано сплатити недоїмку з єдиного внеску в розмірі 2105542 грн 06 коп.

Зазначені рішення контролюючого органу позивач оскаржив до ДПС України, однак рішенням від 11 вересня 2019 року № 1378/6/99-00-08-06-01 у задоволенні скарги було відмовлено.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що ПСП Плешкані створило та зареєструвало у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань філію Безпальче ПСП Плешкані . В порядку ст. 64 ГК України та ст. 95 ЦК України, зазначений структурний підрозділ наділено функцією з допомоги у складанні звітності з єдиного соціального внеску, нарахованого при виплаті заробітної плати працівникам ПСП Плешкані .

Згідно з п. 1.2 Положення про філію Безпальче ПСП Плешкані , що затверджене наказом № 6 від 29 січня 2011 року, вона є відокремленим структурним підрозділом, за своїм статус не є юридичною особою, не має відокремленого балансу, не має розрахункових та інших рахунків в установах банків.

Відповідно, філія Безпальче ПСП Плешкані не є самостійним платником єдиного внеску згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Водночас у період з 25 квітня 2019 року по 13 травня 2019 року Головне управління ДФС у Черкаській області проводило документальну планову виїзну перевірку філії Безпальче ПСП Плешкані з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2019 року, валютного законодавства за період з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2019 року, питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2019 року, іншого законодавства за період з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2019 року, результати якої оформлені актом від 20 травня 2019 року № 165/23-00-14-0807/36774572.

За висновками вказаного акту перевірки філією Безпальче ПСП Плешкані надміру нараховано та сплачено єдиний внесок на рахунки органу ДФС на загальну суму 2105452 грн 06 коп.

Отже, сума єдиного внеску, яку за висновком акту перевірки від 18 липня 2019 року № 21250/23-00-14-0814, ПСП Плешкані занизило (2105452 грн 06 коп.), відповідає сумі єдиного внеску, яку за висновком акту перевірки від 20 травня 2019 року № 165/23-00-14-0807/36774572, філія Безпальче ПСП Плешкані завищила (2105452 грн 06 коп.).

На підтвердження фактичної сплати єдиного внеску в зазначеному розмірі, позивач під час розгляду справи в суді першої інстанції надав копії платіжних доручень та оборотно-сальдову відомість по рахунку 651 за квітень 2016 року - березень 2019 року.

У вказаних платіжних дорученнях у якості платника зазначене ПСП Плешкані , однак у призначенні платежу міститься посилання на те, що єдиний внесок сплачується за філію Безпальче ПСП Плешкані .

Обставини, зазначені в актах перевірки від 18 липня 2019 року № 21250/23-00-14-0814 та від 20 травня 2019 року № 165/23-00-14-0807/36774572, а також встановлені за результатами дослідження платіжних доручень вказують на те, що єдиний внесок із доходів застрахованих осіб, роботодавцем яких є ПСП Плешкані , були нараховані та сплачені до бюджету в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач забезпечив дотримання прав застрахованих осіб, адже нараховано в особі філії Безпальче єдиний внесок із заробітної плати працівників ПСП Плешкані і самостійно сплачено на відповідні рахунки органу ДФС єдиний внесок із виплаченого працівникам доходу у вигляді заробітної плати.

Суд першої інстанції врахував, що філія виконала лише частину функцій ПСП Плешкані , а саме - щодо ведення обліку і подання звітності про нарахований на дохід юридичної особи єдиний внесок. Сплату єдиного внеску позивач здійснив самостійно.

Також суд першої інстанції вірно зазначив, що сплачений ПСП Плешкані єдиний внесок, незалежно від того, що сплачений через філію, зарахований на відповідні рахунки органів ДФС, надійшов на єдиний казначейський рахунок, а тому зобов`язання по сплаті єдиного внеску вважаються виконаними.

У відповідності до ч. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачою зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

В акті перевірки від 18 липня 2019 року № 21250/23-00-14-0814 зазначено, що ПСП Плешкані не у повному обсязі сплатило суми єдиного внеску за період 01 квітня 2016 року по 31 березня 2019 року на загальну суму 12018675 грн 00 коп. Зведені відомості із розрахунком загальної суми не у повному обсязі сплаченого єдиного внеску наведені у таблиці в розділі 3.3.2.4 акту від 18 липня 2019 року № 21250/23-00-14-0814. Посилання на порушення, які свідчать про сплату єдиного внеску не у повному розмірі у відповідному розділі відсутні.

Водночас за змістом акту перевірки від 18 липня 2019 року № 21250/23-00-14-0814 такими порушеннями є не здійснення нарахування єдиного внеску на доходи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також на заробітну плату інших працівників ПСП Плешкані , зазначених у звітах, що були подані філією Безпальче ПСП Плешкані .

Враховуючи, що зазначені порушення не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді, підстави для нарахування штрафних санкцій в розмірі 1201876 грн 50 коп. за неповну сплату суми єдиного внеску також відсутні.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вимога Головного управління ДФС у Черкаській області від 23 липня 2019 року № Ю-0008141304 про сплату боргу (недоїмки), а також рішення від 23 липня 2019 року № 0008151304 та № 0008131304 є протиправними та підлягають скасуванню.

Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення адміністративного позову ПСП Плешкані .

Доводи апеляційної скарги Головного управління ДПС у Черкаській області не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 18 листопада 2019 року, та не можуть бути підставами для його скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач А.М. Горяйнов

Судді Л.О. Костюк

Є.В. Чаку