Постанова

від 01.07.2020 по справі 822/1250/17

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1250/17

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П.

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

01 липня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Полотнянка Ю.П. Кузьменко Л.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Стаднік Л. В.,

представника позивача: Костишена О.В.

представника відповідача: Казарець О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконфернції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року (прийняте у м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Вектор-М" (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.02.2017 №0000661401, №0000671401, №0000651401,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся із позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просив:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області від 08.02.2017 форми "Р" №0000661401 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1056231,00 грн, від 08.02.2017 форми "Р" №0000671401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2181658,00 грн, від 08.02.2017 форми "П" №0000671401, в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1174256,00 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.02.2018, позовні вимоги задоволено частково.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018, апеляційну скаргу ПП "Вектор-М" задоволено повністю, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.02.2018 скасовано. Ухвалено постанову, якою адміністративний позов ПП "Вектор-М" задоволено та визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000661401 від 08.02.2017 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1056231 грн 00 коп. (форми "Р"); № 0000671401 від 08.02.2017 р. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 2284824 грн 00 коп (форми "Р"); № 0000651401 від 08.02.2017 р. на зменшення суми від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на суму 1325413 грн (форми "П"). Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області на користь ПП "Вектор-М" сплачений судовий збір у розмірі 174992,56 грн.

Постановою Верховного Суду від 27.08.2019 касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області задоволено частково, постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 та рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.02.2018 у справі №822/1250/17 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.01.2020 позов задоволено:

визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення відповідача від 08.02.2017 форми "Р" №0000661401 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 1056231 (один мільйон п`ятдесят шість тисяч двісті тридцять одна ) грн. 00 коп., в тому числі : 967025 (дев`ятсот шістдесят сім тисяч двадцять п`ять) грн. 00 коп. - за податковими зобов`язаннями та 89206 ( вісімдесят дев`ять тисяч двісті шість ) грн. 00 коп., - за штрафними (фінансовими) санкціями;

визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення відповідача від 08.02.2017 форми "Р" №0000671401, в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2181658 (два мільйони сто вісімдесят одну тисячу шістсот п`ятдесят вісім ) грн. 00 коп., в тому числі : 1090829 ( один мільйон дев`яносто тисяч вісімсот двадцять дев`ять) грн. 00 коп. - за податковими зобов`язаннями та 1090829 ( один мільйон дев`яносто тисяч вісімсот двадцять дев`ять) грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення відповідача від 08.02.2017 форми "П" №0000671401, в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1174256 (один мільйон сто сімдесят чотири тисячі двісті п`ятдесят шість) грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що позивачем занижено інші доходи в загальній сумі 3937331 грн. в результаті не віднесення їх до складу безоплатно отриманих активів (товарів, робіт) та доходу в розмірі амортизації, нарахованої на основні засоби, які створені з безоплатно отриманих активів, а також завищено податковий кредит на суму 1454438 грн. в результаті віднесення до його складу ПДВ по операціях з поставки ПМП Верінея , ТОВ АТД-Сервіс ПП Будмаксплюс товарів та послуг за господарськими операціями факт поставки по яким не підтверджено первинними бухгалтерськими документи з належним чином оформленими обов`язковими реквізитами.

Позивач у поданому відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що судом першої інстанції повністю досліджено рух активів в процесі виконання укладених договорів на підставі первинних документів по взаємовідносинах позивача з контрагентами ПМП Верінея , ТОВ АТД-Сервіс , ПП Будмаксплюс . Також судом першої інстанції перевірено фактичне вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт, послуг, що пов`язані з рухом активів та зміною зобов`язань чи власного капіталу, досліджено за яких обставин і в який спосіб було налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його контрагентами, досліджено матеріальні, фінансові, трудові ресурси, технічні та технологічні можливості, встановлено місце зберігання товару, його транспортування, підтвердження приймання-передачі товару уповноваженими особами, оприбуткування товару та подальше його використання позивачем у власній господарській діяльності.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив колегію суддів її задовольнити.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги відповідача та просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини, приватне підприємство "Вектор-М" зареєстровано 27.04.2016 та знаходиться за адресою: (м. Хмельницький, вул. Свободи, 6А, код ЄДПРОУ 31792293).

Посадовими особами Головного управління ДФС у Хмельницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ПП "Вектор-М" з 05.12.2016 тривалістю 10 робочих днів.

За результатами перевірки посадовими особами відповідача складено акт "Про результати документальної планової виїзної перевірки приватного підприємства "Вектор-М" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2016 " від 30.12.2016 № 0119/22-01-14-01/31792293.

Згідно акту за результатами перевірки посадовими особами відповідача встановлені наступні порушення:

- статей 4, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХIV, пункту 3 розділу ІІІ П(С)БО 1, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, пунктів 5, 8, 21, 20 П(С)БО № 15 "Доходи", пункту 20 П(С) БО № 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.12.1999 № 318, пунктів 44.1. 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 967025 грн, (в т.ч.: завищення у 2015 році в сумі 788613 грн, заниження у 1 кварталі 2016 року на суму 251457 грн; заниження у півріччі 2016 року в сумі 173017 грн; заниження за 9-ть місяців 2016 року в сумі 178412 грн та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 9-ть місяців 2016 року на суму 1325415 грн.);

- пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.4, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 16.07.2015 № 643-VIII, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 1 523 216 грн. (в т.ч.: за березень 2015 року в сумі 16 555 грн., за липень 2015 року в сумі 1 523 216 грн., за серпень 2015 року в сумі 261 083 грн., за жовтень 2015 року в сумі 308 429 грн., за листопад 2015 року в сумі 173 179 грн., за грудень 2015 року в сумі 580 739 грн., за червень 2016 року в сумі 2 613 грн., за липень 2016 року в сумі 5 827 грн., за серпень 2016 року в сумі 1 473 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1, пункту 189.1 статті 189, пункту 192.1 статті 192, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.4, пункту 198.5 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 41 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", в результаті чого завищено залишок р. 24 за червень 2015 року на суму 15020 грн, що призвело до завищення суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з частиною 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України на суму 15020 грн.

Згідно акту перевірки висновки посадових осіб контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентами ПМП "Верінея", ТОВ "АТД-Сервіс", ПП "Будмаксплюс" не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що такі операції, на думку контролюючого органу, фактично не відбувались та мають формальний характер, оскільки такі операції не підтверджено належним чином оформленими первинними документами, зокрема відсутні товарно - транспортні накладні, відсутні обов`язкові реквізити у первинних документах, зокрема у видаткових накладних, актах здачі - приймання робіт не вказано осіб відповідальних за здійснення господарських операцій, змісту та обсягу господарських операцій, також у контрагентів - постачальників відсутні активи та трудові ресурси для здійснення відповідного виду господарських операцій. Також контролюючий орган вказує на наявність кримінальних проваджень відносно вказаних контрагентів за ознаками складу злочинів передбачених статтями 212 та 358 Кримінального кодексу України.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 08.12.2017, форми "Р" № 0000671401 про сплату грошового зобов`язання з ПДВ в сумі 2284824,00 грн (в т.ч. 1523216,00 грн - основний платіж та 761608,00 грн - штрафні (фінансові) санкції); форми "Р" № 0000661401 про сплату грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 1056231,00 грн (в т.ч. 967025,00 грн - основний платіж та 89206,00 грн - штрафні (фінансові) санкції); форми "П" № 0000651401 про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 1325413,00 грн; форми "ПС" № 0000681401 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ в сумі 1502,00 грн.

Позивач не погоджуючись із вказаними рішеннями звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції зазначив, що враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладених договорів та специфіку придбаних товарів у контрагентів та подальшу реалізацію товарів та надання відповідних послуг за договорами підряду, суд вважає, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи копії яких містяться в матеріалах справи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Окрім цього, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагенів для одержання ПП "Вектор-М" незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 08.02.2017 форми "Р" №0000661401 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1056231,00 грн, від 08.02.2017 форми "Р" №0000671401, в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2181658,00 грн, від 08.02.2017 форми "П" №0000671401, в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1174256,00 грн, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналізуючи вказані норми, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Відтак, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

В силу пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі Закон № 996-XIV), визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за умови наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені нормами чинного законодавства.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно ст. 1 Закону № 996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

За вимогами частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону № 996-XIV).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту та витрат виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту та витрат, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Разом з тим, відповідно до частини 3 розділу 1 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно частини 1 розділу 2 зазначеного Положення фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

Частиною 8 розділу 2 Положення № 73 встановлено, що у Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

За приписами пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999 № 318 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Відповідно до пункт 6 вказаного Положення витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

До інших операційних витрат включаються, зокрема інші витрати операційної діяльності (пункт 20 Положення).

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.15 вищевказаного Положення встановлено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Так, згідно матеріалів справи між позивачем та його контрагентами зокрема, ПМП "Верінея", ТОВ "АТД-Сервіс", ПП "Будмаксплюс" укладено різні види договорів, а саме: договори поставки товарів, №1 від 16.03.2015, №1/10 від 01.10.2015, №2/10 від 01.10.2015, договором про надання послуг №1-пос від 01.07.2015, договори купівлі-продажу від 01.08.2015, №1 від 01.10.2014, №09-11 від 09.11.2015, №09-11 від 09.11.2015, договір субпідряду №01/10 від 01.10.2015.

Відповідно до договору надання послуг № 1-пос від 01.07.2015 укладеного ПП "Вектор-М" з ПМП "Верінея", предметом якого є надання послуг з підготовки будівельного майданчика до будівництва, договірна ціна за цим договором складає 1660500 грн.

При цьому перевіркою встановлено відображення в бухгалтерському та податковому обліках ПП "Вектор-М" операцій з придбання у 2015 році товарів та будівельних робіт на загальну суму без податку на додану вартість 5 973 856 грн., податок на додану вартість в сумі 1 194 771 грн. згідно документів, виписаних за реквізитами ПМП "Верінея" (код ЄДРПОУ 30190561).

До перевірки надані типові договори поставки товарів № 1 від 16.03.2015, № 1/10 від 01.10.2015, № 2/10 від 01.10.2015, оформлені за реквізитами ПМП "Верінея" м. Київ.

Згідно видаткових накладних, наведених на стр. 11-12 акту перевірки, за реквізитами ПМП "Верінея" позивачем поставлено товарів та будматеріалів на загальну суму 5 508 127 грн., в т.ч. податок на додану вартість 918 021 грн. та згідно акту здачі - приймання робіт (надання послуг) від 23.08.2015 року виконано будівельних робіт на суму 1 660 500 грн., в т.ч. ПДВ 276 750 грн.

Разом з тим, відповідно до договору купівлі - продажу від 09.11.2015 № 09-11 за реквізитами ТОВ "АТД-Сервіс" на адресу ПП "Вектор-М" виписані видаткові накладні, перелік яких наведений на стр. 27 акту перевірки, та податкові накладні, перелік яких наведений на стр. 65 акту перевірки, на поставку суміші асфальтної.

Водночас згідно умов вказаного договору транспортування товару здійснюється силами покупця - ПП "Вектор-М".

Відповідно до видаткових та податкових накладних, виписаних за реквізитами ТОВ "АТД-Сервіс", до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) віднесені у 2015 році витрати в сумі 833333 грн., до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 166667 грн., в т.ч. у листопаді 2015 року - 50000 грн., у грудні 2015 року - 116667 грн.

Згідно договору субпідряду № 01/10 від 01.10.2015 та актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ2) № 1 за грудень 2015 року та № 2 за січень 2016 року ПП "Будмаксплюс" виконано роботи з улаштування асфальтно-бетонного покриття при реконструкції легкоатлетичного ядра на спортивному комплексі "Поділля" ДЮСШ №1 по вул. Проскурівській, 81 в м. Хмельницькому на суми 500000 грн. та 300000 грн.

ПП "Вектор-М" залучено ПП "Будмаскплюс" в якості субпідрядника для виконання умов договорів про закупівлю робіт за державні кошти, укладеного з ДП "Хмельницька обласна служба єдиного замовника", а саме реконструкцію легкоатлетичного ядра на спортивному комплексі "Поділля" ДЮСШ №1 по вул. Проскурівській, 81 в м. Хмельницькому.

Відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт № 1 за грудень 2015 року (типова форма № КБ-2в) у графі № 10 "витрати праці робітників на обсяг робіт, людино/годин" всього витрати робочого часу склали 2160,94 людино/годин.

В акті приймання виконаних будівельних робіт № 2 за січень 2016 року витрати праці робітників зазначені в кількості 967 людино/годин.

Згідно довідок про вартість виконаних робіт (КБ - 3), перелік яких наведений на стр. 37 - 38 акту перевірки, ПП "Будмаксплюс" для виконання робіт залучав 13 одиниць техніки та механізмів.

Дійсність господарських операцій згідно вказаних вище договорів між позивачем та його контрагентами підтверджуються видатковими накладними №12 від 23.03.2015, №115 від 26.10.2015, №68 від 31.08.2015, №116 від 26.10.2015, №162 від 31.12.2015, №161 від 31.12.2015, №163 від 31.12.2015, №158 від 25.11.2015, №57 від 31.07.2015, №АТ-000548 від 30.12.2015, №АТ-000543 від 25.12.2015, №АТ-000542 від 22.12.2015, №АТ-000529 від 11.12.2015, №АТ-00410 від 09.11.2015, довідками про вартість виконаних робіт та витрат за грудень 2015 року, за січень 2016 року, актами виконаних робіт №23 від 31.08.2015, №1 за грудень 2015 року, №2 за січень 2016 року, відомостями витрачених ресурсів витрат підрядника, товарно-транспортними накладними №031533 від 26.11.2015, №031565 від 27.11.2015, №031852 від 30.11.2015, №031927 від 01.12.2015, №031539 від 27.11.2015, №031422 від 26.11.2015, №030453 від 27.10.2015, №030259 від 18.10.2015, №030441 від 27.10.2015, №030830 від 06.11.2015, №030839 від 07.11.2015, №031312 від 14.11.2015, №031399 від 24.11.2015, №031411 від 25.11.2015, №030249 від 18.10.2015, №030314 від 16.10.2015, № 030274 від 19.10.2015, №031919 від 30.10.2015, №030117 від 31.10.2015, №030803 від 05.11.2015, №030806 від 05.11.2015, №030828 від 06.11.2015, №030829 від 06.11.2015, №030309 від 16.10.2015, платіжними дорученнями на перерахування коштів №717 від 15.09.2016 на суму 19818,00 грн, №468 від 06.07.2016 на суму 30000,00 грн, №442 від 24.06.2016 на суму 10000,00 грн, №321 від 20.05.2016 на суму 30000,00 грн, №292 від 13.05.2016 на суму 20000,00 грн, №239 від 26.04.2016 на суму 20000,00 грн, №56 від 01.02.2016 на суму 20000,00 грн, №14 від 12.01.2016 на суму 33100,00 грн, №1243 від 30.12.2015 №33000,00 грн, №1022 від 16.11.2015 на суму 161970,00 грн, №1014 від 12.11.2015 на суму 55060,00 грн, №908 від 21.10.2015 на суму 124133,00 грн, №826 від 02.10.2015 на суму 50000,00 грн, №701 від 01.09.2015 на суму 94979,00 грн, №227 від 27.04.2015 на суму 13800,00 грн, №50 від 05.03.2015 на суму 25200,00 грн, №43 від 30.01.2015 на суму 14417,00 грн, №17 від 22.01.2015 на суму 15000,00 грн, №66 від 04.02.2016 на суму 100000,00 грн, №41 від 22.01.2016 на суму 200000,00 грн, №1046 від 19.11.2015 на суму 200000,00 грн, №974 від 04.11.2015 на суму 150000,00 грн, №964 від 30.10.2015 на суму 150000,00 грн, №997 від 09.11.2015 на суму 300000,00 грн, №1139 від 08.12.2015 на суму 100000,00 грн, №1142 від 08.12.2015 на суму 50000,00 грн №1146 від 10.12.2015 на суму 100000,00 грн, №1149 від 11.12.2015 на суму 100000,00 грн, №1190 від 22.12.2015 на суму 50000,00 грн, №1215 від 25.12.2015 на суму 100000,00 грн, №1236 від 30.12.2015 на суму 200000,00 грн, а також даними зведених бухгалтерських документів, таких як аналіз рахунків 205 "Будівельні матеріали", 209 "Інші матеріали", 79 "Фінансові результати", картки рахунків 63.1 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", 903 "Собівартість реалізованих робіт та послуг", 1521 "Придбання (виготовлення) основних засобів", 1522 "Виготовлення та модернізація основних засобів", 10 "Основні засоби", 23 "Виробництво", 13 "Знос".

Крім того, господарські операції підтверджуються податковими накладними №210 від 31.12.2015, № 209 від 31.12.2015, № 207 від 31.12.2015, № 184 від 25.11.2015, № 173 від 26.10.2015, № 172 від 26.10.2015, № 97 від 31.08.2015, № 95 від 31.08.2015, № 82 від 31.07.2015, № 15 від 23.03.2015, № 4 від 17.02.2016, № 3 від 04.02.2016, № 28 від 11.12.2015, № 26 від 04.11.2015, № 25 від 30.10.2015, № 49 від 30.12.2015, № 41 від 25.12.2015, № 30 від 22.12.2015, № 12 від 11.12.2015, № 10 від 10.12.2015, № 9 від 08.12.2015, № 4 від 09.11.2015, .

Всі вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Предмет вказаних господарських операцій позивача відповідає видам його господарської діяльності, що підтверджується аналізом господарських операцій з придбання товарів та послуг і їх подальшого використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Водночас досліджуючи господарські операції з ПМП Верінея", ТОВ "АТД-Сервіс", ПП "Будмаксплюс", на предмет відсутності сертифікатів на придбаний товар, суд апеляційної інстанції зазначає, що сертифікат якості товару не є первинним документом в розумінні положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки він не містить відомості про господарську операцію, а містить інформацію про товар та його якість, а відтак відсутність вказаного документа не може бути підставою для визнання нереальності господарських операцій.

Крім того, посилання відповідача на те, що позивачем не надано перевізних документів, що свідчили б про транспортування товарів не може бути враховано, оскільки відповідно до умов договору поставки та догорів купівлі-продажу наявних в матеріалах справи поставка здійснюється на склад покупця за адресою за погодженням сторін. У даному випадку позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення. Колегія суддів зазначає, що наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення.

Щодо посилань податкового органу на відсутність підтверджуючих документів щодо транспортування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій, що товарно-транспортна накладна (далі - ТТН) не є обов`язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, а є первинним документом, що лише підтверджує операції учасників транспортних перевезень (вантажовідправника, вантажотримувача, перевізника), тому її відсутність у покупця товару за наявності належних первинних документів, що підтверджують поставку та оприбуткування товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарської операцій з поставки товару в цілому.

Колегія суддів зазначає, що згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568), ТТН - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

В свою чергу, сама по собі відсутність ТТН не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції.

Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

У зв`язку з цим колегія суддів зазначає, що відсутність ТТН на транспортування продукції не може автоматично свідчити про безтоварність господарської операції, за наявності інших належних доказів. З огляду на це певні недоліки у ТТН або відсутність певних ТТН не може спричиняти для позивача негативних наслідків в аспекті свідчення про безтоварність господарської операції.

Відтак доводи податкового органу про відсутність товарно-транспортних накладних, як доказ фіктивності операцій є безпідставними, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, з огляду на вищезазначене, товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції у цілому.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2020 у справі № №520/399/19.

Так само апеляційний суд відхиляє посилання відповідача щодо не зазначення у видаткових накладних посад та даних осіб, які вчинили підписи. Крім того, сама собою наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Позивачем сплачено кошти за придбаний згідно договору у ПМП Верінея" товар, що спричинило зміни у власному капіталі позивача. Таким чином, наявність факту про належну оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та його контрагентом господарських операцій. Зазначеним спростовується твердження відповідача про отримання позивачем безоплатних товарів для подальшої їх реалізації та отримання прибутку.

При цьому, відповідачем також не надано належних доказів щодо визнання недійсними у встановленому законом порядку укладених договорів з контрагентами.

Водночас, відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 20.03.2018 у справі №805/10886/13-а, за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право та повинні звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не класти власний висновок в основу податкового правопорушення та визначати на цій підставі грошове зобов`язання.

При укладенні договору сторонами було досягнуто усіх істотних умов, він спрямований на реальне настання правових наслідків, відповідає економічному змісту та чинному законодавству.

Отже, рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача зі своїми контрагентами є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. Також свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними первинними та податковими документами, що також підтверджено відповідачем під час проведення перевірки платника податків.

Щодо твердження відповідача про те, що на етапі постачання ТОВ "Укрторгцентр", шляхом маніпулювання показників податкової звітності провело заміну товарних позицій та ввело в законний товарообіг - легалізувало продукцію невідомого джерела походження та виробника на суму 6609,8 тис. грн, яка в подальшому за реквізитами ПМП "Верінея" поставлена на адресу ПП "Вектор-М" апеляційний суд зазначає таке.

У податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди.

Так, Верховний суд у постанові від 14.02.2020 у справі № 810/1530/16 зазначив, що необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на податковий кредит. Це відповідає самому змісту вищенаведених норм Податкового кодексу України, які надають платнику податку право зменшити податкові зобов`язання на суму податку, сплаченого ним у зв`язку з придбанням товарів (послуг) при здійсненні господарської діяльності. Встановлення законодавцем податкових преференцій має на меті стимулювання ділової активності учасників торгівельного обороту, що, в свою чергу, презюмує здійснення господарських операцій, що є об`єктом оподаткування, з метою досягнення економічного ефекту (ділової мети), а не тільки з метою отримання податкової вигоди. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку суми податкового кредиту.

Відтак, самі по собі складені первинні документи не є безумовною підставою для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, такі господарські операції повинні бути реальними, спричиняти зміни майнового стану платників податків, використовуватись у власній господарській діяльності, відображати суть укладеного договору та мати зв`язок із власною господарською діяльність.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та висновкам, зробленим судом першої інстанцій, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які мають складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу.

В ході розгляду цієї справи, суд вважає підтвердженими фактичність проведених господарських операцій між позивачем та ПМП "Верінея". Крім того, враховує, що свобода підприємницької діяльності, у розумінні якої підприємці мають право без обмежень самостійно на власний ризик здійснювати з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом, є загальним принципом господарювання, а отже, господарської діяльності. Тому, безпідставним є посилання відповідача на здійснення ТОВ "Укрторгцентр" нетипової для нього діяльності та тим самим легалізацією продукції невідомого джерела походження та виробника, яка в подальшому ПМП "Верінея" поставлена на адресу ПП "Вектор-М".

Стосовно тверджень відповідача, що контрагенти позивача, зокрема ПМП "Верінея", ТОВ "АТД-Сервіс", ПП "Будмаксплюс" залучені в схемах ухилення від сплати податків, суд зазначає, що відповідно до ч.6 ст.78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів враховує, що на час розгляду даної адміністративної справи не існує жодного обвинувального вироку суду в межах вищеозначеного кримінального провадження. В свою чергу, формальне посилання фіскального органу на існування досудового розслідування в межах кримінального провадження не може бути підставою для висновків щодо нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушені законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальність за винні дії іншої особи. Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. А також сплачувати штраф. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Посилання контролюючого органу на відомості, що наявні в інформаційно-аналітичних базах про відсутність у контрагентів позивача умов необхідних для ведення відповідної господарської діяльності, зокрема технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, як на підставу для відмови в позові, також є необгрунтованими, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.02.2020 у справі №440/198/19 та від 12.05.2020 у справі №813/621/15.

Разом з тим, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано докази про подальший збут матеріалів та надання відповідних послуг контрагентам ТОВ "Україна 2001", ПАТ "Теофіпольський цукровий завод", ПСП агрофірма "Горинь", ПраТ "Зернопродукт МХП", ДП "Хмельницька обласна служба єдиного замовника стадіон" що підтверджується наявними в матеріалах справи належними первинними документами зокрема: платіжними дорученнями №30312 від 05.02.2016 на суму 67860,00 грн, №29194 від 30.12.2015 на суму 421975,60 грн, №26004 від 08.03.2015 на суму 66000,00 грн, №7063 від 06.05.2015 на суму 200000,00 грн, №7122 від 02.06.2015 на суму 100000,00 грн, №7258 від 26.06.2015 на суму 300000,00 грн, № 194 від 17.07.2015 на суму 300000,00 грн, №7797 від 01.09.2015 на суму 163514,00 грн, №10362 від 26.07.2016 на суму 30000,00 грн, №3486 від 24.12.2015 на суму 456500,31 грн, №3369 від 10.12.2015 на суму 300000,00 грн, №2830 від 16.11.2015 на суму 490391,26 грн, №2795 від 12.11.2015 на суму 500000,00 грн, №2625 від 21.10.2015 на суму 960578,51 грн, №2594 від 09.10.2015 на суму 500533,54 грн, № 2515 від 01.10.2015 на суму 381526,86 грн, №2509 від 30.09.2015 на суму 140000,00 грн, №2465 від 25.09.2015 на суму 200000,00 грн, №2227 від 18.08.2015 на суму 500000,00 грн, № 1793 від 13.07.2015 на суму 1000000,00 грн, №1648 від 02.07.2015 на суму 104860,00 грн, №1646 від 02.07.2015 на суму 595539,59 грн, №1430 від 10.06.2015 на суму 97282,16 грн, № 1429 від 10.06.2015 на суму 690636,01 грн, №1175 від 14.05.2015 на суму 1500000,00 грн, № 963 від 24.04.2015 на суму 500000,00 грн, №682 від 12.03.2015 на суму 1500000,00 грн, № 191596004 від 15.07.2015 на суму 300000,00 грн, №224855010 від 13.10.2015 на суму 152215,00 грн, №224855009 від 13.10.2015 на суму 39461,10 грн, №261457001 від 29.01.2016 на суму 200000,00 грн, №261457002 від 29.01.2016 на суму 113828,00 грн, № 228016001 від 21.10.2015 на суму 200000,00 грн, №1 від 30.10.2015 352800,00 грн, №3 від 30.10.2015 на суму 967840,74 грн, №6 від 06.11.2015 на суму 687511,66 грн, № 11 від 16.11.2015 на суму 1416476,40 грн, № 31 від 28.12.2015 на суму 87208,09 грн, договорами підряду №18 від 02.07.2012, №2 від 15.03.2012, №28 від 25.06.2015, банківськими виписками, картками рахунку 361.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладених договорів та специфіку придбаних товарів у контрагентів та подальшу реалізацію товарів та надання відповідних послуг за договорами підряду, суд вважає, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи копії яких містяться в матеріалах справи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Відтак суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0000671401 про сплату грошового зобов`язання з ПДВ в сумі 2181658 грн 00 коп, в тому числі : 1090829 грн 00 коп. - за податковими зобов`язаннями та 1090829 грн 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

Окрім цього, стосовно правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 08.02.2017 форми "Р" № 0000661401 про сплату грошового зобов`язання з податку на прибуток та форми "П" № 0000651401 про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, апеляційний суд зазначає таке.

Зокрема на визначення грошових зобов`язань по цих податкових повідомленнях-рішеннях вплинуло те, що позивачем у період з 01.01.2015 по 30.09.2016 в порушення вимог пункту 44.1 пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 21 П(С)БО 15 "Дохід", пункту 5 П(С)БО 11 "Зобов`язання", статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" занижено інші доходи (р. 2240 звіту про фінансові результати) в загальній сумі 3937331 грн, в тому числі: у 2015 році в сумі 2931096 грн., за 9 місяців 2016 року в сумі 1006235 грн.

Водночас перевіркою повноти відображення витрат відповідно до вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за період з 01.01.2015 по 30.09.2016 встановлено їх завищення позивачем всього в сумі 119036,00 грн в тому числі: завищення у 2015 році в сумі 137515,00 грн, заниження у 9-ти місяцях 2016 року в сумі 18479,00 грн.

Такі порушення відбулись в результаті не віднесення позивачем до їх складу безоплатно отриманих активів (товарів, робіт) та доходу в розмірі амортизації, нарахованої на основні засоби, які створені з безоплатно отриманих активів, оскільки у постачальників ПП "Верінея", ТОВ "АТД-Сервіс", ПП "Будмаксплюс" для здійснення постачання в таких обсягах були відсутні активи, основні засоби та трудові ресурси.

В матеріалах справи, міститься розрахунок, який враховує результати попередньої перевірки в частині перенесення збитків.

Так, основною причиною донарахування податку на прибуток по даній перевірці є: безпідставне з точку зору контролюючого органу перенесення позивачем у декларацію за 2015 рік збитків за 2014 рік у сумі 2609286,00 грн (однак згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 06 червня 2017 року у справі №822/99/16 ця сума зменшена до 773777,00 грн.

У попередньому акті відповідач зменшив витрати позивача на суму операцій з придбання, які визнав такими, що не відбулись, однак в поточному акті відповідач збільшив доходи позивача, визнавши за останнім безоплатно отримані товари та послуги на суму операцій з придбання, які визнав такими, що не відбулись.

При цьому, ПМП "Верінея", який зазначався у попередньому акті був зазначений і у поточному акті, однак сума операцій з ним вже не знімається з витрат, а включається у доходи.

Відповідачем не надано ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції належних підтверджуючих доказів на спростування того чому при описі аналогічних порушень в одному акті перевірки суми знімаються з витрат, а в наступному включаються у доходи.

Крім того, як встановлено вище у цьому судовому рішенні, що оскільки ПП "Вектор-М" правомірно віднесено на витрати суму 3098715 грн. по операціях з придбання ТМЦ, робіт та послуг у ПМП "Верінея", ТОВ "АТД-Сервіс", ПП "Будмаксплюс", а тому ті самі операції не можуть бути визнані такими, що безоплатно отримані позивачем та підлягають повторному включенню у доходи.

Оскільки, від`ємне значення станом на 30.09.2016 що задеклароване платником складає 1325415,00 грн, а не 1328835,00 грн, що було станом на 31.12.2015, при цьому зменшення від`ємного значення станом на 01.01.2015 за результатами попередньої перевірки з врахуванням постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.11.2017 по справі №822/99/16 складає 773777,00 грн, а тому сума підтвердженого від`ємного значення станом на 01.01.2015 складає 1835509,00 грн.

Так, сума в розмірі 773777,00 грн впливає на формування податкового повідомлення - рішення форми "Р" № 0000661401 від 08.02.2017 про сплату грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 1056231,00 грн, яке також є предметом оскарження у даній справі.

Отже не підтверджене постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.11.2017 по справі №822/99/16 зменшення об`єкта оподаткування станом на 01.01.2015 в сумі 773777,00 грн вплине на зменшення донарахування податку на прибуток всього у сумі 330392,00 грн, а отже сума підтвердженого від`ємного значення складає 1835509,00 грн.

За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагенів для одержання ПП "Вектор-М" незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини: рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 (заява №803/02) у справі Інтерсплав проти України ; рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 (заява №3991/03) Справа БУЛВЕС проти Болгарії ; рішення Європейського суду з прав людини від 18.03.2010 (заява №6689/03) у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії .

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел.

Разом з тим, матеріали справи не містять аналізу конкретних обставин здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також жодних доказів, які свідчили б про безтоварність таких операцій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення від 08.02.2017 року форми "Р" №0000661401 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1056231,00 грн, від 08.02.2017 форми "Р" №0000671401, в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2181658,00 грн, від 08.02.2017 року форми "П" №0000671401, в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1174256,00 грн, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв оскаржувану ухвалу відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для її скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 08 липня 2020 року.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Полотнянко Ю.П. Кузьменко Л.В.