Постанова

від 23.09.2021 по справі 822/1250/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 822/1250/17

адміністративне провадження № К/9901/19733/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Юрченко В.П., Гімона М.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у складі судді Шевчука О.П. від 23 січня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Ватаманюка Р.В., суддів Полотнянка Ю.П., Кузьменко Л.В. від 01 липня 2020 року у справі за позовом Приватного підприємства Вектор-М до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Предметом розгляду судів у цій справі (враховуючи заяву про зменшення позовних вимог) були позовні вимоги Приватного підприємства Вектор-М (далі - позивач, Підприємство) до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - відповідач, Управління) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 08 лютого 2017: №0000661401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 1506231,00 грн., в тому числі за основним платежем 967025,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 89206,00 грн.; №0000671401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 2181658,00 грн.; №0000671401 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1174256,00 грн.

Суди встановили, що за результатами проведеної відповідачем документальної планової виїзної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2016 року складено акт від 30 грудня 2016 року №0119/22-01-14-01/31792293, в якому встановлено порушення позивачем вимог статей 4, 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV), пункту 3 розділу ІІІ П(С)БО №1, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73, пунктів 5, 8, 21, 20 П(С)БО №15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, пункту 20 П(С) БО №16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 грудня 1999 року №318, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України (далі - ПК України), наслідком чого стало заниження податку на прибуток на загальну суму 967025 грн.; пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 189.1 статті 189, пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.5, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201, пункту 41 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, наказу Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року №966 Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість , Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 16 липня 2015 року №643-VIII, в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, в загальній сумі 1523216 грн., а також завищено залишок рядку 24 за червень 2015 року на суму 15020 грн., що призвело до завищення суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з частиною 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, на суму 15020 грн.

У акті перевірки контролюючий орган, серед іншого, дійшов висновку про формування позивачем без достатніх правових підстав показників податкового обліку за операціями із ПМП Верінея , ТОВ АТД-Сервіс , ПП Будмаксплюс , оскільки перевіркою документально не підтверджено таких господарських відносин, обґрунтовуючи це, серед іншого, проведеним аналізом в системі автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та отриманою податковою інформацією, які свідчать про відсутність здійснення господарських операцій останніми, а також наявності у них необхідних ресурсів і умов для їх вчинення; дефектністю документів, складених за результатами розглядуваних операцій, та оформлених з порушенням вимог статті 9 Закону №996-XIV; ненаданням до перевірки сертифікатів походження/якості товарно-матеріальних цінностей, а також товарно-транспортних накладних, які б підтверджували транспортування продукції; наявністю кримінальних проваджень відносно вказаних контрагентів за ознаками складу злочинів, передбачених статтями 212 та 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України), тощо. За наведеного відповідач у акті перевірки також дійшов висновку про заниження Підприємством інших доходів у зв`язку із невіднесеннмя до їх складу безоплатно отриманих активів (товарів, робіт, послуг) та доходу в розмірі амортизації, нарахованої на основні засоби, які створені з безоплатно отриманих активів.

На підставі акту відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення, незгода з якими (у відповідних частинах) й стала підставою для звернення Підприємства до суду із цим позовом.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Востаннє рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року, позов задоволено.

Рішення судів обґрунтовано тим, що операції по поставці товарів (робіт, послуг) між позивачем та його контрагентами (ПМП Верінея , ТОВ АТД-Сервіс , ПП Будмаксплюс ) є реальними, факт їх вчинення та наявність ділової мети підтверджується належними доказами, а тому, за висновком судів, Підприємством дотримано передбачені податковим законодавством умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту за результатами таких відносин. Зазначили, що відповідачем не наведено, а судом не виявлено підстав, що дозволяли б дійти висновку про фактичне невиконання контрагентами своїх зобов`язань за угодами, укладеними із позивачем, а доводи контролюючого органу про порушення Підприємством правил оподаткування не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи. Суди виходили з того, що, оскільки у судовому процесі встановлено проведення фінансово-господарської діяльності позивача із ПМП Верінея , ТОВ АТД-Сервіс , ПП Будмаксплюс , а також здійснення за їх участю господарських операцій по поставці товарів (робіт, послуг), тому останні не можуть бути визнані такими, що безоплатно отримані позивачем й не збільшують оподатковуваного доходу позивача. Крім того судами враховано наявність постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року у справі №822/99/16, яка набрала законної сили, у якій суд досліджував правомірність зменшення позивачу суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 773777,00 грн. й, яка, як зазначили суди, вплинула на формування оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення - рішення від 08 лютого 2017 року №0000661401.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права (пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, пункту 5 П(С)БО №15 Доходи ), а також порушення процесуальних норм (статей 9, 242, 353 Кодексу адміністративного судочинства України; далі - КАС України) просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року .

Як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України й те, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення у цій справі, неправильно застосували норми податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податку на прибуток та ПДВ, та не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у низці його постанов, зокрема від 01 жовтня 2019 року у справі №822/3278/13-а, від 20 листопада 2018 року у справі №815/2995/17, від 22 березня 2018 року у справі №822/2344/17, від 30 травня 2019 року у справі №826/19429/14, від 25 червня 2018 року у справі №803/1923/13-а, від 27 серпня 2019 року у справі №822/1250/17, від 30 липня 2020 року у справі №824/133/19-а та від 27 липня 2020 року у справі №826/548/17.

В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині визначення суми податкових зобов`язань, які стосуються взаємовідносин із ПМП Верінея , ТОВ АТД-Сервіс , ПП Будмаксплюс , прийняття судами рішень у цій частині за неправильного застосування норм матеріального права, вирішення спору без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Посилається на обставини, викладені у акті перевірки Підприємства, у відповідності до яких товарність розглядуваних господарських операцій, на підставі яких формувалися податкові вигоди, не підтверджена відповідними доказами.

Підприємство у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги та підстав касаційного оскарження за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

Так, згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що у період, який перевірявся, Підприємство було платником ПДВ.

Встановлені у акті перевірки порушення, які оспорюються позивачем, стосуються взаємовідносин позивача з ПМП Верінея , ТОВ АТД-Сервіс , ПП Будмаксплюс як постачальниками товарів (робіт, послуг) на користь позивача.

Як установили суди, взаємовідносини між позивачем та ПМП Верінея , ТОВ АТД-Сервіс , ПП Будмаксплюс здійснювалися на підставі ряду договорів, а саме договорів поставки товарів від 16 березня 2015 року №1, від 01 жовтня 2015 року №1/10 та №2/10, договору про надання послуг від 01 липня 2015 року №1-пос, договорів купівлі-продажу від 01 серпня 2015 року, від 01 жовтня 2014 року №1, від 09 листопада 2015 року №09-11, договору субпідряду від 01 жовтня 2015 року №01/10.

За висновком судів операції по придбанню позивачем у вказаних підприємств товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), за якими сформовані відповідні суми податкових вигод, підтверджуються всіма необхідними документами (видатковими накладними, актами виконаних робіт, довідками про вартість виконаних робіт та витрат, відомостями витрачених ресурсів витрат підрядника, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями на перерахування коштів, а також даними зведених бухгалтерських документів, таких як аналіз рахунків 205 Будівельні матеріали , 209 Інші матеріали , 79 Фінансові результати , картки рахунків 63.1 Розрахунки з вітчизняними постачальниками , 903 Собівартість реалізованих робіт та послуг , 1521 Придбання (виготовлення) основних засобів , 1522 Виготовлення та модернізація основних засобів , 10 Основні засоби , 23 Виробництво , 13 Знос тощо) й такі оформлені у відповідності із вимогами Закону №996-XIV, тобто є первинними документами у розумінні цього Закону. У виписаних контрагентами податкових накладних присутні усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ.

Оцінюючи податкові наслідки спірних господарських операцій між позивачем та ПМП Верінея , ТОВ АТД-Сервіс , ПП Будмаксплюс , суди зазначили, що наявні податкові накладні та первинні документи підписані уповноваженими особами, дають можливість визначитися із суттю, змістом та обсягом господарських операцій, ідентифікувати їх учасників, перевірити правильність відображення операцій в податковому обліку, тобто такі у повній мірі підтверджують фактичне виконання сторонами умов договорів, реальне здійснення спірних господарських операцій, обумовлених ними. Суди визнали, що встановлені у судовому процесі обставини спростовують доводи контролюючого органу про дефектність документів, складених за результатами розглядуваних операцій, й до того ж вказали, що окремі відомості у таких, а також певні документи, на відсутність яких зважує відповідач, не віднесені до обов`язкових документів ведення бухгалтерського обліку у розумінні Закону №996-XIV.

Як установили суди, придбані у контрагентів товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги) використані позивачем у власній господарській діяльності, що не спростовано відповідачем у ході розгляду справи.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що господарські операції між позивачем та ПМП Верінея , ТОВ АТД-Сервіс , ПП Будмаксплюс документально підтверджені та фактично проведені; відповідачем - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, якщо він заперечує проти адміністративного позову, в ході розгляду справи не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували здійснення таких операцій та з урахуванням їх сутності свідчили б про відсутність у контрагентів кількості трудових та обсягу інших ресурсів, які були об`єктивно необхідні останнім, обставини неможливості залучення ними до виконання робіт (послуг) третіх осіб, а також неоформлення відповідних розрахункових та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського обліку, або ж невідповідності їх вимогам Закону №996-XIV, як наслідок, не доведено порушення Підприємством установленого законодавством порядку формування відповідних сум податкових вигод.

При вирішенні спору судами не встановлено як доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок розглядуваних взаємовідносин, так і доказів наявності вироку(ів) суду відносно посадових осіб позивача або його безпосередніх контрагентів за спірними операціями, яким би установлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

До того ж, відхиляючи аргументи контролюючого органу щодо наявності кримінальних проваджень, в межах яких здійснювалось досудове розслідування за ознаками складу злочинів, передбачених статтями 212 та 358 КК України, суди вказали, що відповідачем всупереч положень частини другої статті 77 КАС України не доведено, а судом не встановлено ні обставин причетності позивача до вказаних кримінальних проваджень, ні наявності відповідного вироку(ів) суду, у тому числі щодо безпосередніх контрагентів позивача. При цьому, як під час проведення перевірки, так і у ході розгляду справи Управління не посилалося на те, що первинні документи, які стали підставою для формування Підприємством податкових вигод, виписані контрагентами від імені осіб, які заперечували свою участь у створенні та діяльності суб`єктів господарювання, зокрема у підписанні будь-яких первинних документів, а матеріали справи, у тому числі зміст акту перевірки, заперечень на позов, апеляційної та касаційної скарг, про наявність таких обставин не свідчать.

Слід врахувати й те, що справа розглядалася судами повторно (після її направлення на новий розгляд Верховним Судом), що, як наслідок, сприяло суб`єкту владних повноважень у здійсненні більш якісної підготовки до судового розгляду та надавало додаткові можливості довести у судовому процесі ті обставини, на яких ґрунтувалися його заперечення проти позову, а також надати всі докази, які були покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За наведеного у сукупності, оцінивши установлені конкретні фактичні обставини справи, суди попередніх інстанцій визнали їх такими, що свідчать про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданими контрагентами, підставою для яких стали лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.

При цьому судами врахована постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року у справі №822/99/16, яка набрала законної сили, у якій суд досліджував правомірність зменшення позивачу суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 773777,00 грн. за результатами попередньої перевірки Підприємства.

Разом з тим, не погоджуючись із позицією судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі, Управління посилається на обставини, викладені у акті перевірки Підприємства, яким суди надавали оцінку та були перевірені останніми з дослідженням в судовому процесі доказів, тобто фактично доводи касаційної скарги зводяться лише до їх переоцінки, додаткової перевірки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки судів попередніх інстанцій у цій справі і у наведених скаржником судових рішеннях суду касаційної інстанції свідчать про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які вирішені залежно від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення; наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справ, установлених судами, тому посилання на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у цих постановах Верховного Суду, є безпідставними.

Основним критерієм подібності правовідносин, як обов`язкової умови, за якої застосування судами норм матеріального (процесуального) права повинно відповідати висновку Верховного Суду, є юридичний зміст/права і обов`язки) учасників правовідносин.

Однак, посилаючись на постанови Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі №822/3278/13-а, від 20 листопада 2018 року у справі №815/2995/17, від 22 березня 2018 року у справі №822/2344/17, від 30 травня 2019 року у справі №826/19429/14, від 25 червня 2018 року у справі №803/1923/13-а, від 27 серпня 2019 року у справі №822/1250/17, від 30 липня 2020 року у справі №824/133/19-а та від 27 липня 2020 року у справі №826/548/17, відповідач не обґрунтовує подібності спірних правовідносин у цій справі тим, що були предметом розгляду у справах, у яких касаційним судом зроблено відповідні висновки.

Слід зазначити, що усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні незначні помилки в оформленні первинних документів чи відсутність сертифікатів якості на товар або товарно-транспортних накладних при оформленні операцій з постачання товару самі по собі не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Касаційна скарга не містить необхідного обґрунтування на підтвердження того, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржених рішеннях застосували одні й ті ж самі норми матеріального права всупереч змісту фактичних обставин справи та їх правовому значенню, згаданому у вираженому (відображеному) вище правовому висновку Верховного Суду.

Інші доводи контролюючого органу, викладені у касаційній скарзі, фактично зводяться до незгоди із результатом вирішення судами спору, проте не є такими, що з огляду на приписи частини четвертої статті 328 (підстави касаційного оскарження судових рішень) та статі 341 КАС України (межі перегляду судом касаційної інстанції) дають можливість для скасування судових рішень.

З огляду на те, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися й не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі, в задоволенні касаційної скарги відповідача слід відмовити.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 360 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник В.П. Юрченко М.М. Гімон