Постанова

від 01.07.2020 по справі 824/74/19-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року

м. Київ

справа №824/74/19-а

адміністративне провадження №К/9901/27908/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

Головуючої-судді: Желтобрюх І.Л., суддів: Білоуса О.В., Гусака М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Вітковської К.М.,

представника відповідача - Зайцевої Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2019 року у справі №824/74/19-а (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Матохнюк Д.Б., судді - Боровицький О.А., Шидловський В.Б.) за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області (правонаступником якого є Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області) про скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

У січні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області (далі - ГУ ДФС у Чернівецькій області), в якому просила: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20 грудня 2018 року №0018321304, №0018351304, №0018481304, №0018391304, №0018521304; вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0018501304; рішення про застосування штрафних санкцій №0018511304; рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку №356.

На обґрунтування позову зазначала, що висновки перевірки є помилковими, а рішення, прийняті на їх підставі, - протиправними, оскільки отримані нею кошти в сумі 1320000,00 грн, є поворотною фінансовою допомогою, яка була повернута протягом дванадцяти календарних місяців, а тому не є доходом у розумінні підпункту 292.1.1 пункту 292.1 статті 292 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Відтак, дохід, отриманий нею у 2016 році, не перевищує дозволеного ПК України обсягу.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи, що воно прийняте внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне й обґрунтоване. Серед доводів касаційної скарги її заявник наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції надав перевагу доводам позивача, натомість аргументи контролюючого органу були залишені поза увагою суду. Вважає, що порушення, які були встановлені податковою перевіркою, повною мірою підтверджуються наданими позивачем документами та наявною у розпорядженні контролюючого органу податковою інформацією.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити судове рішення апеляційного суду без змін як законне й обґрунтоване.

Позивач була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду справи, однак в судове засідання не прибула, явку представника не забезпечила.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги касаційної скарги підтримав, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції. Окремо наголошував на тому, що письмові заперечення позивача на акт перевірки та додаткові документи були подані поза межами строку, передбаченого статтею 44 Податкового кодексу України, а тому такі не можуть бути прийняті до уваги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що ОСОБА_1 , фізична особа-підприємець, самозайнята особа, зареєстрована Вижницькою районною державною адміністрацією 9 грудня 2014 року та 10 грудня 2014 року взята на облік як платник податків та платник єдиного внеску в ДПІ у Вижницькому районі. Основний вид економічної діяльності - 46.13 - діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами.

ОСОБА_1 як самозайнята особа за період з 1 січня 2015 року по 31 березня 2016 року застосовувала спрощену систему оподаткування як платник єдиного податку 2 групи, за період з 1 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року - платник єдиного податку 3 групи (без ПДВ), за період з 15 по 31 березня 2018 року - обліковувалась на загальній системі оподаткування, за період з 1 квітня по 4 жовтня 2018 року - як платник єдиного податку 2 групи.

Посадовими особами ГУ ДФС у Чернівецькій області проведена документальна позапланова перевірка самозайнятої особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів за період з 1 січня 2015 року по 4 жовтня 2018 року, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у період з 10 грудня 2014 року по 4 жовтня 2018 року, за результатами якої складено акт від 6 листопада 2018 року.

В ході проведеної перевірки податковим органом виявлено наступні порушення:

- пп. 3 п. 291.4 ст. 294, пп. 3 п. 293.8 ст. 293, п. 296.7 ст. 296, пп. 3, пп. 7 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено єдиний податок, який підлягає сплаті до бюджету за період з 1 січня по 31 грудня 2016 року всього в сумі 195627,50 грн, в тому числі за 4 квартал 2016 року в сумі 195 627,50 грн (в тому числі за ставкою 5% в сумі 5255,00 грн, за ставкою 15% в сумі 190372,50 грн);

- п. 177.10 ст. 177 ПК України, а саме: не подано для перевірки книгу обліку доходів та витрат;

- пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 18, п. 177.1 ст. 177 ПК України, а саме: не подано податкових декларацій про майновий стан та доходи за 2017 рік, за період з 15 березня по 4 жовтня 2018 року, а саме: невчасне подання декларації про майновий стан та доходи за період 1 квартал 2018 року (в кількості 3 шт.);

- п. 164.1 ст. 164, п. 177.1, п. 177.2 ст. 177, пп. 177.4.2 п. 177.4 ст. 177 ПК України, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення господарської діяльності за період з 1 січня по 31 грудня 2017 року, за період з 1 січня по 28 лютого 2018 року та за період з 15 березня по 4 жовтня 2018 року в сумі 1135945,80 грн;

- пп. 2 п. 7.1 ст. 7 розділу ІІІ Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , внаслідок чого донараховано єдиний внесок, який підлягає нарахуванню з чистого оподатковуваного доходу на суму доходу (прибутку) за період з 1 січня по 31 грудня 2017 року, за період з 1 січня по 28 лютого 2018 року та за період з 15 березня по 4 жовтня 2018 року в сумі 207553,94 грн;

- п. 181.1ст. 181, п. 183.4. ст. 183, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 1200964,00 грн;

- п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України, а саме: неутримання та неперерахування до бюджету військового збору на загальну суму 94662,15 грн.

6 грудня 2018 року позивачем було подано заперечення на акт перевірки та надано додаткові документи (договори поворотної фінансової допомоги, квитанції прибуткових касових ордерів, лист-уточнення ТзОВ Форестсервіс ).

Листом від 17 грудня 2018 року ГУ ДФС у Чернівецькій області повідомило, що не визнає надані позивачем докази такими, що спростовують встановлені перевіркою порушення податкового законодавства.

За наслідками встановлених перевіркою порушень 20 грудня 2018 року ГУ ДФС у Чернівецькій області прийнято: податкове повідомлення-рішення №0018321304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб в розмірі 244534,37 грн; податкове повідомлення-рішення №0018351304, яким позивачу збільшено суму податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1419932,25 грн; податкове повідомлення-рішення №0018481304, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 510,00 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб; податкове повідомлення-рішення №0018391304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1501205,00 грн; вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0018501304 по єдиному внеску в сумі 207553,94 грн; рішення про застосування штрафних санкцій своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0018511304 в розмірі 20755,39 грн; податкове повідомлення-рішення №0018521304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір в розмірі 118327,69 грн.

Окрім того, рішенням ГУ ДФС у Чернівецькій області від 20 грудня 2018 року анульовано реєстрацію ОСОБА_1 як платника єдиного податку №356.

Не погоджуючись із вказаними вище рішеннями податкового органу, позивач оскаржила їх до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з правомірності висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, оскільки вважав, що факт перевищення позивачем обсягу дозволеного доходу у 2016 році, та, як наслідок, заниження єдиного податку в цей період, підтверджується матеріалами справи.

Приймаючи протилежне рішення апеляційний суд виходив з того, що отримані позивачем кошти, кваліфіковані відповідачем як перевищення позивачем обсягу дозволеного доходу, є поворотною фінансовою допомогою, яка була повернута протягом 12 календарних місяців, тому ці кошти не вважаються доходом позивача.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України на третій групі платників єдиного податку перебувають фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році мають платники єдиного податку за умови неперевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого для відповідної групи платників єдиного податку (пункт 292.16 статті 292 ПК України).

За приписами підпункту 3 пункту 293.8 статті 298 ПК України ставки, встановлені пунктами 293.3 - 293.5 цієї статті, застосовуються з урахуванням таких особливостей: платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, до суми перевищення застосовують ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків, а також зобов`язані у порядку, встановленому цією главою, перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу.

Відповідно до пункту 292.1 статті 292 ПК України доходом платника єдиного податку - для фізичної особи - підприємця є: дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Згідно з пунктом 292.6 статті 292 ПК України датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

За приписами пунктів 292.13, 292.14 статті 292 ПК України дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 цього Кодексу. Визначення доходу здійснюється для цілей оподаткування єдиним податком та для надання права суб`єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до підпункту 165.1.31 пункту 165.1 статті 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.

Поняття поворотної фінансової допомоги міститься в підпункті 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України, й під ним розуміється сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Як встановили суди попередніх інстанцій за даними декларацій з єдиного податку самозайнятою особою ОСОБА_1 за період з 1 січня по 31 грудня 2016 року отримано дохід в сумі 4894900,00 грн. Водночас, за даними податкової перевірки, отриманий ОСОБА_1 як самозайнятою особою дохід за вказаний період становить 6269150,00 грн.

Перевіркою встановлено, що розбіжність в сумі 1374250,00 грн виникла внаслідок подання самозайнятою особою ОСОБА_1 10 січня 2017 року податкової декларації за 2016 рік №9260683017 із загальною сумою доходу 6269150,00 грн, та, 2 жовтня 2018 року, - податкової уточнюючої декларації за 2016 рік №20460 із загальною сумою доходу 4894900,00 грн.

Перевіривши підставність внесення даних до уточнюючої податкової декларації податковий орган дійшов висновку, що в уточнюючій декларації позивачем до складу доходу за 2016 рік не було включено показники господарської діяльності для платників єдиного податку 2 групи в розмірі 1374250,00 грн (дохід, отриманий платником податків за 1 квартал 2016 року). Включення таких сум призводить до перевищення дозволеного обсягу доходів (5000000,00 грн) для перебування на третій групі спрощеної системи оподаткування за 2016 рік в сумі 1269150, грн (в тому числі за 4 квартал 2016 року), що, відповідно, тягне наслідки, відображені в акті перевірки та в оскаржуваних позивачем рішеннях відповідача.

Як встановили суди, таких висновків податковий орган дійшов на підставі аналізу господарських відносин позивача з ТзОВ Форестсервіс та документів, наданих позивачем до перевірки.

Згідно зі звітами про дебетові й кредитові операції по рахунку ОСОБА_1 , останньою на розрахунковий рахунок було отримано від ТОВ Форестсервіс кошти в сумі 1320000,00 грн, а саме: 17 березня 2016 року - 40000,00 грн; 18 березня 2016 року - 60000,00 грн; 17 серпня 2016 року - 60000,00 грн; 18 серпня 2016 року - 90000,00 грн; 19 серпня 2016 року - 60000,00 грн; 5 вересня 2016 року - 60000,00 грн; 6 вересня 2016 року - 60000,00 грн; 14 вересня 2016 року - 80000,00 грн; 22 вересня 2016 року - 120000,00 грн; 7 жовтня 2016 року - 100000,00 грн; 3 листопада 2016 року - 100000,00 грн; 4 листопада 2016 року - 100000,00 грн; 16 листопада 2016 року - 100000,00 грн; 17 листопада 2016 року - 100000,00 грн; 28 листопада 2016 року - 90000,00 грн; 30 листопада 2016 року - 100000,00 грн.

У платіжних документах щодо вказаних операцій у графі призначення платежу значиться оплата за пиломатеріали згідно з договором від 10 грудня 2014 року та оплата за навантажувальні роботи згідно з договором від 27 квітня 2016 року .

Зазначена обставина й слугувала підставою до висновку контролюючого органу про отримання позивачем доходу від здійснення господарської діяльності у спірному періоді від ТзОВ Форестсервіс .

Разом з тим, як свідчать надані позивачем до заперечень на акт перевірки письмові докази, кошти, що визнані відповідачем результатами господарської діяльності позивача, визначені сторонами угоди як поворотна фінансова допомога. Помилково зазначені у платіжних документах призначення платежів пізніше приведені у відповідність письмовими уточненнями з боку позикодавця, а самі суми позики повністю повернені у визначені договорами строки.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що між ТОВ Форестсервіс (Позикодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладені договори про надання поворотної фінансової допомоги від 10 грудня 2014 року та від 27 квітня 2016 року, відповідно до яких Позичальник отримувала кошти під зобов`язання наступного повернення. Листом від 13 лютого 2017 року ТОВ Форестсервіс повідомило ОСОБА_1 про допущення помилок в призначенні наведених вище платежів, а саме: замість призначення оплата за пиломатеріали згідно з договором від 10 грудня 2014 року - правильним слід вважати поворотна фінансова допомога згідно з договором від 10 грудня 2014 року , та замість оплата за навантажувальні роботи згідно з договором від 27 квітня 2016 року - поворотна фінансова допомога згідно з договором від 27 квітня 2016 року .

На підтвердження факту повернення позивачем повної суми отриманих коштів поворотної фінансової допомоги на підставі договорів від 10 грудня 2014 року та 27 квітня 2016 року позивачем було надано копії квитанцій до прибуткового касового ордера.

Зазначені обставини у такій їх інтерпретації (фактичного надання й повернення фінансової допомоги на підставі договорів від 10 грудня 2014 року та від 27 квітня 2016 року) підтвердив і допитаний в суді першої інстанції як свідок ОСОБА_2 , який у 2016-2018 роках обіймав посаду головного бухгалтера на ТзОВ Форестсервіс .

Отже, одним і тим самим фактичним обставинам справи суди першої та апеляційної інстанції надали різну правову оцінку, а від визнання чи невизнання за особою права на зміну призначення платежу після його фактичного здійснення залежить подальше правове регулювання спірних правовідносин.

Аналізуючи наведене Верховний Суд виходить з наступного.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Укладення позивачем правочину про надання поворотної фінансової допомоги паралельно із веденням інших видів підприємницької діяльності законодавством не забороняється.

Більш того, платнику податків гарантується право на внесення змін до податкової звітності (стаття 50 ПК України) шляхом виправлення помилок, виявлених таким платником в податковій декларації, чим і скористалась позивач після отримання відповідної інформації від ТзОВ Форестсервіс та внесла відповідні корективи.

Згідно з пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 року №22, обов`язковим реквізитом платіжного доручення є призначення платежу , який заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу; повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України, а також він перевіряє дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення призначення платежу .

Тобто, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, тобто особі, що здійснює відповідний платіж. У випадку ж, якщо грошові кошти вже були списані з рахунку платника та зараховані на рахунок отримувача, переказ набуває статусу завершеного (пункт 30.1 статті 30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні ). Отже, з моменту перерахування грошових коштів на рахунок отримувача обов`язок банку з виконання доручення платника вважається виконаним. Внесення змін до призначення платежу такого платіжного доручення є неможливим. А питання уточнення інформації, вказаної у реквізиті Призначення платежу виконаного платіжного доручення вирішується сторонами у порядку, узгодженому між ними, без участі банку. Зазначене підтверджується листом Національного Банку України від 9 червня 2011 року №25-111/1438-7141 Про заміну інформації у реквізиті Призначення платежу , яким встановлено, що після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті Призначення платежу , вирішується між сторонами без участі банку. Визначальним у змісті наведених законодавчих норм, якими регулюються правильність заповнення платіжного доручення, є те, що вони регулюють правовідносини між банком та платником, у той час, як зміна волевиявлення у розпорядженні коштами є господарськими правовідносинами та визначається цивільно-правовими угодами, укладеними між сторонами

При цьому економічний зміст тієї чи іншої господарської операції визначається платниками податків самостійно та на власний розсуд, а не - контролюючим органом. Отже, платник не позбавлений законодавцем права на обрання шляхів здійснення своєї господарської діяльності у межах цивільного законодавства.

Таке правозастосування відповідає практиці Верховного Суду (постанова від 19 червня 2018 року у справі №809/34/17) у справах з подібними правовідносинами.

Саме такий підхід використав у своїй правовій оцінці обставин справи суд апеляційної інстанції, процитувавши наведені вище висновки. Підстав до відступу від наведеної правової позиції у цій справі колегія суддів не вбачає.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що кошти в сумі 1374250,00 грн є поворотною фінансовою допомогою, яка була повернена позивачем протягом 12 календарних місяців, а тому ці кошти не вважаються її доходом в розумінні пункту 292.1 статті 292 ПК України.

Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені позивачем в судах першої та апеляційної інстанцій, і з урахуванням яких суди вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.

За приписами частинами першою та другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Висловлені представником відповідача в судовому засіданні доводи щодо неприйнятності документів, наданих позивачем разом із письмовими запереченнями на акт податкової перевірки з огляду на їх подання поза межами встановленого пунктом 44.7 ПК України строку, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки письмові заперечення на акт перевірки разом з доданими до них документами були фактично прийняті та проаналізовані відповідачем, і, за результатами їх розгляду, позивачеві була надана відповідь в порядку статті 58 ПК України (т.1 а.с. 83-86). Крім того, такі доводи були висловлені представником відповідача вперше в судовому засіданні касаційної інстанції, ні до суду першої, ні апеляційної інстанції вони не заявлялися.

Отже, доводи заявника касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, натомість, такі зводяться виключно до переоцінки встановлених цим судом обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як наслідок, судове рішення апеляційного суду, про перегляд якого контролюючим органом подано касаційну скаргу, є правильним по суті, відповідає критеріям законності й обґрунтованості та узгоджується із практикою Верховного Суду. Порушень норм процесуального права, які б призвели чи могли призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом також не допущено.

Підстав до скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, наведених у статтях 351, 353 КАС України, колегією суддів не встановлено.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з цим, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване ним судове рішення апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

М.Б. Гусак