Окрема думка

від 01.07.2020 по справі 824/74/19-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

01 липня 2020 року

Київ

справа №824/74/19-а

адміністративне провадження №К/9901/27908/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (судді Желтобрюх І.Л., Білоус О.В., Гусак М.Б.), розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2019 року у справі №824/74/19-а (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Матохнюк Д.Б., судді - Боровицький О.А., Шидловський В.Б.) за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області (правонаступником якого є Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області) про скасування податкових повідомлень-рішень, постановила: Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області - без задоволення.

На мій погляд, судом касаційної інстанції при розгляді справи та ухваленні постанови порушені приписи чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1. cт. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у редакції, чинній на момент розгляду справи судами, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Саме цей обов`язок не був виконаний касаційним судом за наслідками розгляду касаційної скарги податкового органу, яка містила необхідні підстави для скасування рішення апеляційного суду.

За змістом ч. 2 ст. 353 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або

2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Основним предметом доказування, від правильності встановлення якого залежало вирішення спору у справі (застосування норм матеріального права), було визначення дійсного розміру доходу позивача за 2016 рік, та з`ясування того чи міг цей дохід, у розмірі більше 6 млн. грн, самостійно задекларований позивачем, майже через два роки правомірно зменшений в обліку на підставі листа покупця про уточнення призначення платежу.

Судом першої інстанції, на мою думку, повно досліджені зібрані у справі докази; обставини, що мали значення для правильного вирішення справи, встановлені на підставі належних і допустимих доказів. Сукупність доказів, наведена у рішенні суду першої інстанції, давала йому підстави для висновку про фактичне перевищення платником податку доходу за 2016 рік, який дозволяв би платнику перебувати у 3 групі платників єдиного податку, та безпідставності посилань позивача на фактичне здійснення його контрагентом у 2016 році поворотної фінансової допомоги, а не проведення розрахунків за поставлені товари та надані послуги.

Водночас судом апеляційної інстанції правильність встановлення цих обставин не спростована, жодне можливе порушення норм процесуального права при встановленні фактичних обставин судом першої інстанції не названо. Не наведена судом апеляційної інстанції і будь-яка власна оцінка доказів, яка б давала йому підстави для протилежного встановлення обставин. Не оцінювалися ним і докази, які не були у розпорядженні суду першої інстанції.

За таких обставин скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції було безпідставним та невмотивованим.

Підстав підтримати таке рішення апеляційного суду касаційний суд не мав. Таке рішення не відповідає вимогам, які пред`являються до судового рішення статтею 242 КАС.

Суддя Микола Гусак