Ухвала

від 08.07.2020 по справі 813/6372/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 липня 2020 року

Київ

справа №813/6372/13-а

адміністративне провадження №К/9901/16354/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р.Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2020 року

у справі №813/6372/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Євро-продукти

до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів Львівської області, правонаступником якої є Головне управління ДПС у Львівській області

про визнання неправомірними дій,-

ВСТАНОВИВ :

06 липня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у справі №813/6372/13-а, предметом розгляду якої є визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування позивачу пені у розмірі 16910,75 гривень на суму заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість, визнання протиправними дії відповідача щодо внесення запису в адміністративно-інформаційну систему про нарахування товариству з обмеженою відповідальністю Євро-Продукти пені у розмірі 16910,75 гривень на суму заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Судові рішення які заявлені до касаційного перегляду ухвалені судами попередніх інстанцій в процесі нового розгляду на виконання постанови Верховного Суду від 14 травня 2019 року. Розгляд цієї справи триває з 16 серпня 2013 року. Спірним питанням є нарахування пені за період з 28 лютого 2009 року по 14 березня 2011 року включно.

Суди попередніх інстанцій встановили, що податкові зобов`язання, визначені позивачу згідно податкового повідомлення-рішення від 25 лютого 2011 року №0000332320, отриманого ним 04 березня 2011 року, були сплачені 28 березня 2011 року та 30 березня 2011 року, тобто у межах строку, передбаченого для сплати, з огляду на що у податкового органу не було жодних правових підстав для визначення та встановлення позивачу міри відповідальності у вигляді пені, яка нараховується за не сплату суми грошового зобов`язання у встановлені законодавством строки. Також суд апеляційної інстанції погодив позицію суду першої інстанції, який зазначив, що Закон України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами (далі - Закон №2181-III) не передбачав можливості нарахування платнику податків пені на неузгоджені податкові зобов`язання, а тому податковий орган не мав жодних правових підстав для визначення та встановлення позивачу міри відповідальності у вигляді пені, яка нараховується за не сплату суми грошового зобов`язання у встановлені законодавством строки зокрема, за період з 01 січня 2011 року по 14 березня 2011 року.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Скаржник у касаційній скарзі зазначив, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у постанові від 12 вересня 2019 року у справі №818/272/16, при цьому у чому полягає порушення судом апеляційної інстанції приписів зазначених норм та подібність правовідносин відповідач касаційною скаргою не зазначив.

У справі №818/272/16 Верховний Суд дійшов висновку, що нарахування пені здійснюється за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) у день настання строку погашення податкового зобов`язання нарахованого контролюючим органом (тобто у день узгодження), у зв`язку з чим пеня нарахована правомірно, а податкова вимога скасуванню не підлягає.

Відтак на відміну від справи №813/6372/13-а в якій відсутній об`єкт нарахування пені, у справі №818/272/16 об`єкт нарахування пені присутній, що доводить ухвалення судових рішень за різних фактичних обставин.

Суд вважає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України необхідно зазначити постанову (постанови) Верховного Суду, в якій (яких) викладено висновок про застосування норми права, яка застосована судом апеляційної інстанції у рішенні заявленому до касаційного перегляду та довести те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) є подібними.

Враховуючи те, що касаційна скарга не містить обов`язкових підстав касаційного оскарження, то відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається заявнику.

Керуючись пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у справі №813/6372/13-а - повернути скаржнику.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Р.Ф.Ханова