Постанова

від 07.07.2020 по справі 471/520/17-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

07.07.20

22-ц/812/633/20

Головуючий суду першої інстанції Догарєва І.О.

Провадження № 22-ц/812/633/20 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2020 року м. Миколаїв Справа № 471/520/17-ц

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,

за участю: представника відповідача - ОСОБА_1 О ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_4 , на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 14 січня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Догарєвої І.О., в залі судового засідання в смт. Арбузинка, о 19 год. 07 хв., повний текст якого складений 23 січня 2020 року, за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства Агро-Юг (далі - ПП Агро-Юг ) про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

14 липня 2017 року ОСОБА_3 звернулась до Братського районного суду Миколаївської області з позовом до ПП Агро-Юг , в якому просила усунути перешкоди у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою площею 22, 1985 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кам`яно-Костуватської сільської ради Братського району Миколаївської області, зобов`язати ПП Агро-Юг повернути їй зазначену земельну ділянку, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка успадкована нею після смерті брата, ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та перебувала у користуванні ПП Агро-Юг на підставі договору оренди від 01 жовтня 2008 року, строк дії якого сплинув 24 грудня 2016 року. Після закінчення дії договору оренди ПП Агро-Юг відмовляється повернути позивачу спірну земельну ділянку, посилаючись на існування додаткової угоди, якою строк дії договору продовжено. Проте ОСОБА_3 , як спадкоємцю, про існування зазначеної додаткової угоди нічого не відомо, тому вона вважає, що належна їй земельна ділянка використовується відповідачем безпідставно.

22 листопада 2017 року ОСОБА_3 уточнила позовні вимоги та просила усунути перешкоди у користуванні вказаною земельною ділянкою шляхом звільнення незаконно займаної ділянки ПП Агро-Юг ; зобов`язати ПП Агро-Юг повернути їй зазначену земельну ділянку, посилаючись на те, що строк дії укладеного між ОСОБА_5 та ПП Агро-Юг договору оренди від 01 жовтня 2008 року сплинув 24 грудня 2016 року, в той час як додаткова угода від 25 грудня 2015 року до цього договору, якою строк дії договору продовжено до 2023 року, не була зареєстрована у встановленому порядку, відтак не є чинною та не дає підстав відповідачу використовувати спірну земельну ділянку.

16 березня 2018 року позивач збільшила позовні вимоги та просила: визнати додаткову угоду від 25 грудня 2015 року до договору оренди земельної ділянки від 01 жовтня 2008 року за №040800902952, що укладено між ОСОБА_5 та ПП Агро-Юг - недійсною, усунути перешкоди у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом її звільнення ПП Агро-Юг ; зобов`язати ПП Агро-Юг повернути їй зазначену земельну ділянку. Недійсність додаткової угоди ОСОБА_3 пов`язувала з недійсністю підпису орендодавця ОСОБА_5 та, відповідно, відсутністю його волевиявлення на укладення зазначеної додаткової угоди.

Розпорядженням від 29 травня 2019 року в.о. голови Братського районного суду Миколаївської області в порядку ст. 31 ЦПК України справу передано для розгляду до Арбузинського районного суду Миколаївської області.

20 серпня 2019 року ОСОБА_3 подано позовну заяву в новій редакції, в якій остання змінила підставу позову та просила достроково розірвати договір оренди земельної ділянки від 01 жовтня 2008 року, зареєстрований 24 грудня 2008 року за № 040800902952, що укладено між ОСОБА_5 та ПП Агро-Юг з підстав несплати орендної плати, зобов`язати ПП Агро-Юг повернути їй спірну земельну ділянку, стягнути з ПП Агро-Юг на користь ОСОБА_3 орендну плату за 2016-2018 роки в сумі 69 690,00 грн. та судові витрати.

26 листопада 2019 року позивач уточнила позовні вимоги та просила розірвати достроково договір оренди земельної ділянки, зобов`язати ПП Агро-Юг повернути їй спірну земельну ділянку та стягнути з ПП Агро-Юг на користь ОСОБА_3 орендну плату за 2016 рік в сумі 23 230,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що, згідно п. 9 Договору оренди орендна плата становить 23 230 грн. на рік та згідно п. 11 Договору оренди сплачується до 31 грудня кожного року. З моменту набуття у власність ОСОБА_3 земельної ділянки відповідачем постійно порушуються істотні умови договору оренди в частині строків виплати орендної плати за землю, а за 2016 рік взагалі не сплачено, що є порушенням умов зазначеного договору та підставою для його розірвання.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 14 січня 2020 року провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з ПП Агро-Юг орендної плати за 2016 рік в сумі 23 230,00 грн. закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв`язку з відмовою позивача від цих позовних вимог.

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 14 січня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ПП Агро-Юг про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки відмовлено з тих підстав, що за висновком районного суду має місце несплата ПП Агро-Юг орендної плати позивачу ОСОБА_3 за 2016 рік, що не носить систематичного характеру, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог та розірвання спірного договору оренди з наступним поверненням земельної ділянки позивачу.

Не погодившись з таким рішенням районного суду, ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_4 , посилаючись на його незаконність, просила скасувати оскаржене судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким розірвати достроково договір оренди земельної ділянки; зобов`язати ПП Агро-Юг повернути ОСОБА_3 земельну ділянку.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що згідно п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Як встановлено в ході розгляду справи у суді першої інстанції, за оренду земельної ділянки (паю) ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ) орендна плата за 2016 рік нарахована в розмірі 23 230, 00 грн. та сплачена під час розгляду справи з порушенням строку, встановленого п. 11 Договору - 02 грудня 2019 року.

Орендна плата за 2017 рік відповідачем ПП Агро-Юг взагалі не сплачувалася, чим порушені вимоги укладеного договору оренди.

Перерахування коштів ПрАТ Добробут у розмірі 19 397 грн. на рахунок позивача не можуть бути враховані, оскільки це товариство взагалі не має відношення до договору оренди земельної ділянки.

Оскільки, позивач з зазначеним підприємством жодних угод не укладала, є не зрозумілою підстава поповнення її рахунку вище вказаним підприємством на зазначену суму, яку можна вважати благодійною допомогою наданою позивачу цим підприємством.

За такого маються два порушення несвоєчасної сплати орендної плати, що є системою та підставою для розірвання договору оренди.

У відзиві на апеляційну скаргу, представник ПП Агро-Юг доводи апеляційної скарги не визнав, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення та залишити рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 14 січня 2020 року без змін.

Доводи відзиву обґрунтовані тим, що відповідно до заяви від 08 червня 2017 року написаній особисто ОСОБА_3 , і яка додана нею до позовної заяви від 13 липня 2017 року, остання зазначає, що за 2016 рік їй видано 18 300 грн.

Між тим, в позовній заяві від 15 серпня 2019 року ОСОБА_3 вказує, що відповідач не сплатив орендну плату за 2016-2018 роки, і просить суд стягнути з відповідача орендну плату на її користь за ці роки в загальній сумі 69 690 грн., при цьому не надає розрахунок заборгованості.

26 листопада 2019 року, коли з`ясувалось, що орендна плата відповідачем позивачу виплачувалась та отримувалась останньою щороку, отже фактично позивач вела суд в оману, ОСОБА_3 в черговий раз змінює позовні вимоги в частині стягнення орендної плати і вже просить суд стягнути орендну плату лише за 2016 рік в сумі 23 230 грн.

Щодо зауважень представника позивача про невиплату орендної плати за 2017 рік, відповідач зазначав, що в суді першої інстанції в останній редакції позовної заяви не ставилося питання про неотримання орендної плати ОСОБА_3 за цей період, тим паче в своїх поясненнях позивач зазначала, що у неї немає претензій щодо повноти, своєчасності виплати орендної плати за 2017 рік.

Так, дійсно 24 березня 2017 року згідно платіжного доручення № 224 ПрАТ Добробут перерахувало ОСОБА_3 на картковий рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ ПРИВАТБАНК 19 397 грн. Даний платіж здійснено на підставі гарантійного листа № 8 від 24 березня 2017 року ПП Агро-Юг , відповідно якого підприємство просило ПрАТ Добробут перерахувати оплату за оренду земельного паю за 2017 рік ОСОБА_3 в сумі 19 397 грн. у зв`язку з відсутністю коштів на рахунку ПП Агро-Юг .

Крім цього, сума платежу - 19 397 грн. є ідентичною в інших випадках сплати орендної плати ОСОБА_3 , як за 2018, 2019, 2016 роки, тобто розмір орендної плати за відрахуванням податків і зборів, та й рахунок на який кошти всі ці роки перераховувались був незмінним.

Позивач в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила, а тому відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції розглянув справу без її участі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дійшов вірного висновку про відмову в задоволені вимог позивача, з яким погоджується колегія суддів.

Як встановлено місцевим судом, 01 жовтня 2008 року між ОСОБА_5 та ПП Агро-Юг було укладено договір оренди землі, зареєстрований у Братському секторі Миколаївської регіональної філії ДЗК за №040800902952 від 24 грудня 2008 року, далі - Договір.

Згідно з п. 1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Кам`яно-Костуватської сільської ради Братського району Миколаївської області. Об`єктом оренди є земельна ділянка площею 22,00 га ріллі. Договір укладено на 5 років. Сторонами визначений розмір орендної плати 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 4 995,48 грн. у рік. Орендна плата вноситься до 31 грудня кожного року (п.11 Договору).

Відповідно до п. 28 Договору орендодавець має право, зокрема, вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Дія Договору згідно з п. 38 припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених Законом. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи (п. 40 Договору) не є підставою для зміни умов, або розірвання Договору.

У 2011 році між ОСОБА_5 та ПП Агро-Юг до вказаного договору оренди земельної ділянки 01 жовтня 2008 року було укладено Додаткову угоду, яка була зареєстрована відділом Держкомзему Братського району 17 жовтня 2012 року за № 482140040602012, та якою, зокрема, змінено розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки що з урахуванням індексації становить 121 887,42 грн. Додаткову угоду укладено терміном до 24 грудня 2016 року. Також визначено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 7 313,24 грн. в рік, що може за домовленістю сторін вноситись як в грошовій так і в натуральній формі.

25 грудня 2015 року між ОСОБА_5 та ПП Агро-Юг укладено ще одну Додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 01 жовтня 2008 року, зареєстровану 09 лютого 2016 року. За цією додатковою угодою, зокрема, змінено розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що з урахуванням індексації становить 267 342,24 грн. Додаткову угоду укладено на 15 років терміном до 2023 року. Також визначено, що орендна плата становить 23 230,00 грн. в рік, та може за домовленістю сторін сплачуватись як в грошовій так і в натуральній формі.

За висновком експерта № 366 від 21 вересня 2018 року підпис від імені ОСОБА_5 в графі Орендодавець у додатковій угоді від 25 грудня 2015 року до договору оренди земельної ділянки від 01 жовтня 2008 року виконаний ОСОБА_5 . Вимоги щодо недійсності даної додаткової угоди позивачем не підтримані, дійсність її в судовому засіданні не оспорюється.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

22 березня 2017 року позивач ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, за яким набула право власності на земельну ділянку площею 22,1985 га в межах території Кам`яно-Костуватської сільської ради Братського району Миколаївської області, що перебуває в оренді відповідача.

Документально підтверджується виплата орендної плати у повному обсязі, згідно з наданими ПП Агро-Юг документами (розрахунками орендної плати за землю, платіжними дорученнями) за період 2017, 2018, 2019 років по 19 397.00 грн. щорічно в межах встановленого строку для таких виплат.

Орендна плата за 2016 рік виплачена ОСОБА_3 під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У ст. 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями ст. 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Водночас у п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі ст.ст. 13 , 15 , 21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

Як встановлено судом відповідач виплатив ОСОБА_6 орендну плату за 2017-2019 року, що не заперечувала позивач. До звернення позивача до суду невиплаченою залишалася орендна плата за 2016 рік, яка сплачена відповідачем під час розгляду справи. Отже відсутня системність невиплати орендної плати, як правильно зазначив суд першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що в 2017 році орендна плата перерахована на банківський рахунок позивача іншою особою, не стороною договору, а відтак не можна вважати виконаним обов`язок ПП Агро-Юг по виплаті орендної плати за 2017 рік, не заслуговують на увагу з огляду на таке. Виплату орендної плати здійснило Приватне акціонерне товариство Добробут за гарантійним листом ПП Агро-ЮГ , оскільки на час звернення позивача з вимогою про сплату орендної плати відповідач не мав коштів на своєму рахунку. Вказане не порушує права орендодавця на отримання плати за користування його земельною ділянкою, ОСОБА_6 погодилася з такою виплатою, та така виплата не суперечить положенням ст. 528 ЦК України, а тому такі доводи скарги є безпідставними.

Таким чином, є обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що несвоєчасна виплата орендної плати за 2016 рік, не утворює системності порушень умов Договору щодо виплати орендної плати, а відтак відсутня підстава для розірвання договору оренди землі.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовано обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, ухвалено законне й обґрунтоване рішення, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

З огляду на висновок суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 375 , 382 ЦПК України , апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_4 , залишити без задоволення, а рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 14 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складено 08 липня 2020 року .