Постанова

від 07.07.2020 по справі 372/4390/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2020 року м. Київ

Унікальний номер справи № 372/4390/19

Апеляційне провадження 22-ц/824/7492/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Махлай Л.Д.,

суддів Кравець В.А., Поливач Л.Д.

при секретарі Гойденко Д.В.

сторони

позивач ОСОБА_1

відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 20 лютого 2020 року, постановлену під головуванням судді Зінченко О.М., про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , третя особа Приватна фірма АРГО про розірвання договору оренди земельної ділянки та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

у грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 у якому просив розірвати договір оренди землі № 91 від 20.01.2014 та стягнути з відповідача 15 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

20.02.2020 ОСОБА_1 через представника подав заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ФОП ОСОБА_2 та ПФ Арго самостійно чи через третіх осіб вчиняти будь-які дії щодо обробітку, дискування, культивування, удобрення, засівання, збирання врожаю, та інші дії, щодо оброблення земельної ділянки площею 3,5400 га, кадастровий номер 3223182500:05:002:0017, що розташована на території Дерев`янської сільської ради, Обухівського району, Київської області та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 20.02.2020 заяву задоволено частково. Заборонено ФОП ОСОБА_2 та Приватній Фірмі АРГО самостійно чи через третіх осіб вчиняти будь-які дії щодо обробітку, дискування, культивування, удобрення, засівання, та інші дії, щодо оброблення земельної ділянки площею 3,5400 га, кадастровий номер 3223182500:05:002:0017, що розташована на території Дерев`янської сільської ради, Обухівського району, Київської області та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду, ФОП ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу оскільки вона постановлена з порушенням норм процесуального права та без повного з`ясування обставин справи та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову. Зазначає, що суд не звернув уваги на те, що заява не містить обґрунтування щодо фактичних ризиків того, що не вжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову та позивачем не надано жодних доказів. Договір оренди укладено з позивачем на 20 років та він виконує умови договору і жодних претензій від позивача не мав. Забезпечивши позов суд обмежив його у здійсненні господарської діяльності та отриманні прибутку. Обробіток, дискутування, культивування, удобрення, засівання є першочерговими діями, що відносяться до осінньо - польових робіт, які були виконанні в повному обсязі ще до звернення позивача з позовом. Крім того зазначає, що в провадженні Обухівського районного суду Київської області перебуває аналогічна справа з позовом дружини позивача до тих же відповідачів, проте у задоволенні заяви про забезпечення позову у тій справі відмовлено з тих підстав, що таке забезпечення позову є фактично способом вирішення спору до ухвалення рішення та, що відсутня реальна загроза невиконання рішення суду у разі задоволення позову.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначено статтею 150 ЦПК України. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Звертаючись з заявою позивач у заяві про забезпечення позову просив заборони самостійно чи через третіх осіб вчиняти будь-які дії щодо обробітку, дискування, культивування, удобрення, засівання, збирання врожаю, та інші дії, щодо оброблення земельної ділянки.

Суд першої інстанції встановив, що між сторонами виник спір стосовно розірвання договору оренди земельної ділянки, яка на праві власності належить ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов`язання припиняється з моменту набрання рішенням законної сили.

Згідно ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Зазначена норма закону містить пряму заборону суду вживати заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог.

Забезпечення позову, вжите судом, по суті припинило права відповідача, передбачені договором оренди. Суд не звернув уваги на те, що такий спосіб забезпечення позову є тотожним розірванню договору оренди, а тому в силу приписів ч. 10 ст. 150 ЦПК України не може бути застосований.

Крім того, у заяві про забезпечення позову позивачем, у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, не зазначено пропозицій щодо зустрічного забезпечення та судом, в порушення вимог частини 7 статті 153 ЦПК України не вирішено питання зустрічного забезпечення.

За вказаних обставин колегія суддів вважає, що питання забезпечення позову судом першої інстанції вирішено з порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з`ясування обставин справи, що в силу ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду та постановлення нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 20 лютого 2020 року скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає, за виключенням підстав, визначених у ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлений 07.07.2020.

Головуючий Л. Д. Махлай

Судді В. А. Кравець

Л. Д. Поливач