Ухвала від 01.07.2020 по справі 761/38846/19

Ухвала

Іменем України

01 липня 2020 року

м. Київ

справа № 761/38846/19

провадження № 61-8863ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду

м. Києва від 03 жовтня 2019 року у складі судді Піхур О. В., та постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрбудстрой Компані до ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Укрбудстрой Компані (далі - ТОВ Укрбудстрой Компані ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за договором генерального підряду.

Разом із позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, які належать відповідачеві на праві власності.

Посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 4 195 271,34 грн, позивач просив накласти арешт на об`єкти нерухомого майна, які належать відповідачеві на праві власності:

1) нежиле приміщення, загальною площею 57,3 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1686178780000, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) нежилі приміщення, загальною площею 52,50 кв. м., що складає 8/100 часток від нежитлових приміщень площею 650,6 кв. м., у тому числі: № 5, 6 (групи приміщень №7) площею 28,6 кв. м., та місця спільного користування площею 23,9 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1629164180000, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

3) нежилі приміщення, загальною площею 35,30 кв. м., що складає 5/100 часток від нежитлових приміщень площею 650,6 кв. м., у тому числі: № 8, 9 (групи приміщень №7) площею 20,60 кв. м., та місця спільного користування площею 14,70 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1629164180000, розташовані за адресою:

АДРЕСА_1; 4 ) квартиру

НОМЕР_1 , загальною площею 61,8 кв. м., житловою площею 37,3 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1491499280000, розташовану за адресою: АДРЕСА_2; 5 ) квартиру

НОМЕР_2 , загальною площею 56,1 кв. м., житловою площею 36 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1436403280000, розташовану за адресою: АДРЕСА_3. 6 ) земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:82:016:0017, площею

0,042 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1400220280000, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

7) нежилий будинок, загальною площею 468,1 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1400200980000, за адресою: АДРЕСА_1 ;

8) нежиле приміщення № 1, загальною площею 123,9 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1395257080000, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

9) нежитлові приміщення, № 1 - 3 групи приміщень № 10 , загальною площею 32,5 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1309314980000, розташовані за адресою:

АДРЕСА_1. 10 ) нежитлове приміщення, загальною площею 21,8 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1304156980000, розташоване за адресою:

АДРЕСА_1; 11 ) нежитлове приміщення, група приміщень № 18 та № 20, загальною площею 70,2 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 796657180000, розташоване за адресою:

АДРЕСА_1; 12 ) нежилі приміщення, в тому числі: з № 1 по № 17 (групи приміщень № 8) площею 229,30 кв. м., № 19 площею 13,80 кв. м., місця спільного користування площею 5,40 кв. м., загальною площею 248,5 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 192573580000, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень попередніх інстанцій

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року, заяву ТОВ Укрбудстрой Компані про забезпечення позову, задоволено частково.

Накладено арешт на: нежиле приміщення № 1 (літ. Б ), загальною площею

123,9 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 14 лютого 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою І. І. (ринкова вартість

3 792 800,00 грн); нежиле приміщення (літ. Б ), загальною площею

21,8 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , що належить

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення від

14 лютого 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою І. І. (ринкова вартість 126 800,00 грн).

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити у подальшому виконання можливого судового рішення про задоволення позову.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У червні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у якій заявник просив скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року, і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що необхідність забезпечення позову у спосіб накладення арешту на майно не обгрунтована ані позивачем, ані судами під час ухвалення судових рішень. Доказів на підтвердження існування реальної загрози не виконання чи утруднення виконання можливого судового рішення, позивачем не надано.

Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження мотивоване тим, що повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду заявник отримав 02 березня 2020 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин, який на момент подання касаційної скарги не закінчився.

За змістом підпункту 3 пункту 12 розділу І Закону України від

30 березня 2020 року № 540-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) розділ XII Прикінцеві положення Цивільного процесуального кодексу України доповнено пунктом 3 наступного змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину .

Ураховуючи наведені положення законодавства, відсутні підстави для задоволення клопотання заявника, оскільки строк на касаційне оскарження ним не пропущено.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необгрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Із касаційної скарги вбачається, що вона є необгрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, урахувавши вимоги щодо співмірності обраного заявником заходу забезпечення позову щодо заявлених позовних вимог, обгрунтовано виходив із того, що між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості у розмірі 4 195 271,34 грн, відповідач ОСОБА_1 , є громадянином Федеративної Республіки Німеччина та проживає/зареєстрований за адресою: Постштрасее, 15, м. Цуг, Швейцарія , постійного місця проживання в Україні не має, а тому у разі відчуження об`єктів нерухомості існує реальна загроза невиконання чи ускладнення у майбутньому виконання можливого рішення суду про задоволення позову. При обранні заходів забезпечення позову, суд урахував необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників правовідносин та перевірив відсутність правових підстав передбачених частиною третьою статті 151 ЦПК України для зустрічного забезпечення позову.

Задоволення заяви про забезпечення позову не є фактичним вирішенням справи по суті і не порушує права відповідача щодо користування та розпорядження цим майном, а лише обмежує його у реалізації прав на його відчуження на певний період.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують і на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, оскільки стосуються вирішення спору по суті.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від

03 жовтня 2019 року та постанова Київського апеляційного суду від

19 лютого 2020 року ухвалені з дотриманням норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги щодо порушення судами норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необгрунтованість скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрбудстрой Компані до ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак