Постанова

від 02.07.2020 по справі 389/1813/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 липня 2020 року

м. Київ

справа № 389/1813/18

провадження № 61-16359 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: ОСОБА_2 , Знам`янська міська рада Кіровоградської області;

представник ОСОБА_2 - адвокат Бем Юрій Юрійович;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 квітня 2019 року у складі судді Тьор Є. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 липня 2019 року у складі колегії суддів: Єгорової С. М., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Знам`янської міської ради Кіровоградської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина. За життя ОСОБА_3 05 квітня 2016 року склав заповіт, яким заповідав йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва № 446, площею 4,19 га, яка розташована на території Цибулівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області.

Зазначав, що про вказаний заповіт він не знав, ніколи його не бачив, також не знав про існування спадкового майна. Заповіт знайшов при перекладанні речей померлого, передивляючись документи та фотокартки, після чого звернувся до Цибулівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, яка посвідчувала заповіт, де й довідався, що вказаний заповіт не змінений, не скасований та є дійсним.

Звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , отримав роз`яснення про те, що оскільки заяву про прийняття спадщини у встановлений статтею 1270 ЦК України строк до нотаріальної контори він не подав, на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем постійно не проживав, тому вважається таким, що спадщину не прийняв. У зв`язку із цим йому запропоновано звернутись до суду для вирішення питання щодо визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , просив суд визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на три місяці.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 квітня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що причини пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, є неповажними. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що йому не було відомо про існування заповіту та спадкового майна. Крім того, обізнаність позивача щодо існування заповіту та спадкового майна підтверджується, зокрема, наданими позивачем до матеріалів справи документами: довіреністю, якою ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_1 бути його представником з усіма необхідними повноваженнями щодо оформлення та отримання документів відносно земельної ділянки, на підставі якої був оформлений договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_3 передав в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва № 446, площею 4,19 га, розташовану на території Цибулівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3522288500:02:000:0446, а також копією заповіту ОСОБА_3 від 05 квітня 2016 року, складеного на користь ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 24 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.

Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 квітня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи та дослідивши надані докази, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у позивача перешкод для вчасного подання заяви про прийняття спадщини. Посилання позивача на те, що він не реалізував своє право на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, не дає правових підстав для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Позивач не навів інших об`єктивних, непереборних, істотних обставин, які перешкоджали йому у вчиненні дій щодо прийняття спадщини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанції скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу № 389/1813/18 із Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області.

У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанції не в повній мірі з`ясовано обставини справи, у зв`язку з чим прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує, що дійсною причиною пропуску строку для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 є відсутність відомостей про смерть спадкодавця, про що він зазначав у судах попередніх інстанцій, які не звернули увагу на вказану обставину. Зазначає, що ОСОБА_3 не був його родичем, не проживав разом з ним, про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 йому стало відомо лише після телефонного дзвінка родичів спадкодавця після закінчення передбаченого статтею 1270 ЦК України строку для прийняття спадщини. Судами попередніх інстанцій не досліджено питання, чи вчиняв нотаріус дії, передбачені Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595, для повідомлення позивача про відкриття спадщини, чи здійснював виклик як спадкоємця за заповітом, у тому числі, шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця. За відсутності інформації про відкриття спадщини він не міг об`єктивно реалізувати своє право на подачу заяви про прийняття спадщини у передбачені законом строки. Судами безпідставно не взято до уваги ту обставину, що пропуск строку на прийняття спадщини є незначний та складає близько місяця та не враховано висновки Верховного Суду по аналогічних справах.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (а. с. 8).

ОСОБА_3 мав у власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва № 446, площею 4,19 га, розташованої на території Цибулівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3522288500:02:000:0446, яку успадкував після смерті ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, посвідченого 20 серпня 2012 року приватним нотаріусом Знам`янського районного нотаріального округу Кіровоградської області Тепляковим В. М., зареєстрованого в реєстрі за № 917 (а. с. 84).

Заповітом від 05 квітня 2016 року, посвідченим секретарем Цибулівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області Студенко О. П., зареєстрованим у реєстрі за № 14, вказану земельну ділянку ОСОБА_3 заповів ОСОБА_1 (а. с. 7).

Наступного дня, 06 квітня 2016 року ОСОБА_3 видав на ім`я ОСОБА_1 довіреність, посвідчену секретарем Цибулівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області Студенко О. П., зареєстровану в реєстрі за № 42, якою уповноважив останнього на представництво його інтересів з усіма необхідними повноваженнями, зокрема, щодо оформлення документів на земельну ділянку (а. с. 77).

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся із усним запитом до нотаріуса щодо порядку оформлення спадщини. На його звернення приватний нотаріус Знам`янського міського нотаріального округу Кіровоградської області Гріцик Н. М. надав письмове роз`яснення від 11 травня 2018 року за вих. № 239/01-16, в якому повідомлено, що оскільки заяву про прийняття спадщини у встановлений статтею 1270 ЦК України строк до нотаріальної контори позивач не подав, на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем постійно не проживав, то вважається таким, що спадщину не прийняв. У зв`язку з цим ОСОБА_1 запропоновано звернутись до суду для вирішення питання стосовно визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини (а. с. 10).

Із матеріалів спадкової справи убачається, що 13 лютого 2018 року ОСОБА_2 подала до нотаріуса Знам`янської міської нотаріальної контори Кіровоградської області заяву про прийняття спадщини після смерті сина - ОСОБА_3 , на підставі якої була відкрита спадкова справа № 4/2018 (а. с. 45-56).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що під час розгляду справи позивач вказував, що не є родичем спадкодавця, про відкриття спадщини йому стало відомо лише з телефонного дзвінка родичів спадкодавця після спливу шести місяців з дня смерті ОСОБА_3 . Вказував, що спірну земельну ділянку бажав одержати у власність і за досягнутою з ОСОБА_3 домовленістю передав останньому за неї грошові кошти у визначеному розмірі. Після цього ОСОБА_3 оформив заповіт на його ім`я і віддав йому на зберігання. Зазначав, що між ним та ОСОБА_3 був оформлений договір оренди землі, за умовами якого останній передав йому в оренду земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва № 446, площею 4,19 га, розташовану на території Цибулівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3522288500:02:000:0446.

У матеріалах справи наявна копія вказаного договору оренди землі без номеру та дати (а. с. 78-82).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до загальних положень про спадкування, викладених у статтях 1220, 1222, 1270 ЦК України, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, початком перебігу якого є час її відкриття.

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано виходив із того, що позивач у передбачений частиною першою статті 1270 ЦК України строк не подав заяву про прийняття спадщини за заповітом, а його доводи щодо поновлення строку для подання заяви про прийняття спадщини не є такими, які б свідчили про об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для спадкоємця щодо подання у передбачений законом термін заяви про прийняття спадщини.

Судами враховано, що як на поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини у своїй позовній заяві позивач зазначав те, що він не був родичем спадкодавця ОСОБА_3 і не знав про заповіт та існування спадкового майна.

Разом з тим матеріалами справи підтверджено факт обізнаності позивача про існування спадкового майна і заповіту, який зберігався вдома у ОСОБА_1 , про що він особисто повідомив суд.

Так, за клопотанням позивача до матеріалів справи долучені копії документів, які підтверджують його обізнаність про існування спадкового майна: копія довіреності, якою ОСОБА_3 , уповноважив ОСОБА_1 бути його представником з усіма необхідними повноваженнями (а. с. 77), на підставі якої був оформлений договір оренди землі, за яким ОСОБА_3 передав в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва № 446, площею 4,19 га, розташовану на території Цибулівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3522288500:02:000:0446 (а. с. 78-82); копія заповіту ОСОБА_3 від 05 квітня 2016 року, складеного на користь ОСОБА_1 .

Під час розгляду справи позивач вказував, що не є родичем спадкодавця, спірну земельну ділянку бажав одержати у власність, і за досягнутою домовленістю передав за неї грошові кошти ОСОБА_3 у визначеному розмірі. Після цього ОСОБА_3 оформив заповіт на ім`я ОСОБА_1 і віддав йому на зберігання. За життя ОСОБА_3 фактично не передав свою земельну ділянку № 3522288500:02:000:0446 позивачеві, оскільки земля перебуває в оренді.

Разом з тим позивач стверджував, що про відкриття спадщини йому стало відомо лише після того, як зателефонували родичі спадкодавця після спливу шести місяців з дня смерті ОСОБА_3 .

Однак правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про смерть спадкодавця, наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно виходив з відсутності у позивача перешкод для вчасного подання заяви про прийняття спадщини, а посилання на те, що він не реалізував своє право на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, не дає правових підстав для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Інших об`єктивних, непереборних, істотних обставин, які перешкоджали йому у вчиненні дій щодо прийняття спадщини, позивач не навів.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Посилання позивача на те, що судами не враховано висновки Верховного Суду по аналогічних справах, є необґрунтованими, оскільки у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у праві № 565/1145/17, на яку посилається заявник, викладені інші підстави для звернення позивача до суду для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, зокрема, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту, що є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц (провадження № 61-26164св18), на яку також посилається заявник, стосуються спору за участю спадкоємців за заповітом, як єдиних спадкоємців померлого спадкодавця, при цьому відповідач у справі проти задоволення позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини не заперечував.

Разом з тим, у справі, що переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що у передбачений законом строк із заявою про прийняття спадщини звернулась мати ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , на підставі заяви якої нотаріусом була відкрита спадкова справа.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлені з порушенням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 квітня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 липня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович