Постанова

від 30.06.2020 по справі 914/2605/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2020 р. Справа № 914/2605/19

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого судді: Данко Л.С.,

суддів: Мирутенка О.Л.,

Скрипчук О.С.,

секретар судового засідання: Харів М.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Державного підприємства Львівський державний інститут з проектування нафтопереробних і нафтохімічних підприємств Львівдніпронафтохім (вхідний № ЗАГС 01-05/1277/20 від 02.04.2020),

на рішення Господарського суду Львівської області від 24 лютого 2020 року (повний текст рішення складено 02.03.2020, м. Львів, суддя Крупник Р.В.)

у справі № 914/2605/19

порушеній за позовом

позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Техно Інтелект Інвест , м. Львів,

до відповідача: Державного підприємства Львівський державний інститут з проектування нафтопереробних і нафтохімічних підприємств Львівдніпронафтохім , м. Львів,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерство енергетики та захисту довкілля України, м. Київ,

про стягнення 520000,00 грн заборгованості за договорами про надання поворотної фінансової допомоги,

за участю представників:

від апелянта/відповідача: в.о. директора Феник Д.В. (наказ № 44-к/к від 14.04.2020 р.),

від позивача: Павлишин І.А. (ордер серії ЛВ № 143009 від 09.06.2020),

від третьої особи: не прибув,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Техно Інтелект Інвест через поштове відділення зв`язку 10.12.2019 року подало на розгляд Господарського суду Львівської області позовну заяву до Державного підприємства Львівський державний інститут з проектування нафтопереробних і нафтохімічних підприємств Львівдніпронафтохім про стягнення 520000,00 грн заборгованості за договорами про надання поворотної фінансової допомоги ( а. с. 8-11).

Позовна заява обґрунтована тим, що 07.03.2018 р., 25.05.2018 р. та 10.08.2018р. між сторонами укладено договори про надання поворотної фінансової допомоги, на виконання яких, відповідачеві було надано безвідсоткову поворотну фінансову допомогу на загальну суму 520000,00 грн. За умовами договору №01/43 від 07.03.2018 р. відповідач зобов`язувався повернути поворотну фінансову допомогу до 06.03.2019 р.; за договором №01/45 від 25.05.2018 р. - до 07.06.2018 р.; за договором №01/46 від 10.08.2018 р. - до 09.02.201 р. Однак, як стверджує позивач, відповідач у строк, визначений пунктами 3.1. вищевказаних договорів, поворотну фінансову допомогу не повернув, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.12.2019 позовну заяву ТОВ Техно Інтелект Інвест залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

У зв`язку з усуненням заявником недоліків позовної заяви, 02.01.2020 судом винесено ухвалу, якою прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, та до участі у справі, ухвалою суду від 10.02.2020 р. залучено до участі у справі, третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство енергетики та захисту довкілля України.

За результатами розгляду справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 24.02.2020 у справі № 914/2605/19 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 520000,00 грн боргу, а також 7800,00 грн судового збору ( пункти 1, 2 резолютивної частини судового рішення)(а.с.105, 106-110).

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено факт передачі відповідачеві поворотної фінансової допомоги, однак, відповідач взятих на себе зобов`язань за договорами щодо повернення коштів у строк, встановлений у п. 3.1. договорів не виконав, відповідно до стягнення з відповідача в судовому порядку підлягає заборгованість в розмірі 520000,00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням господарського суду, відповідач - Державне підприємство Львівський державний інститут з проектування нафтопереробних і нафтохімічних підприємств Львівдніпронафтохім звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду повністю та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, відповідач зазначає судом першої інстанції не було враховано той факт, що на підприємстві змінилось керівництво, яке не передалі наступному керівнику документацію щодо укладених договорів поворотної фінансової допомоги, у зв`язку з чим, та на підприємстві ініційовано інвентаризацію основних засобів, перевірку господарської діяльності Держаудитслужбою та подано запит до Міністерства енергетики та захисту довкілля України, яке є уповноваженим органом управління ДП Львівдіпронафтохім щодо здійснення комплексної перевірки діяльності попереднього керівництва підприємства на предмет законності та наявності в діях чи бездіяльності попереднього менеджменту ознак кримінальних правопорушень. Без проведення перевірок керівництво підприємства не в змозі встановити дійсні обставини, зокрема, щодо договірних відносин з позивачем, які можуть їх підтвердити або простувати.

Також апелянт стверджує, що позики не були погоджені фінпланом відповідача на 2018 рік. Відповідно не отримали погодження третьої особи, що ставить під сумніви законність даних позик навіть при підтвердженні їх надання.

Окрім того, апелянт звертає увагу суду на те, що судом першої інстанції не було належним чином вислухано третю сторону, чим на думку апелянта порушено державні інтереси.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, з огляду на наведене останній не скористався своїм правом для подачі відзиву на апеляційну скаргу в порядку ч. 1, ст. 263 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

05.06.2020 року на адресу суду апеляційної інстанції Міністерством енергетики та захисту довкілля України подано пояснення на апеляційну скаргу (вх. № ЗАГС 01-04/3363/20), в якому останній зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, які полягають в тому, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та проведення судових засідань в режимі відеоконференції, що позбавило можливості висловити свою обґрунтовану позицію в судовому засіданні.

Разом з тим, третя особа у поясненнях підтримує доводи апеляційної скарги зазначивши, що відповідачем не було передбачено спірних договорів позики у фінансовому плані на 2018 рік, а отже при його затвердженні можливість їх укладення не передбачалось та погодження з боку третьої особи не надавались. Відповідно третя особа просить апеляційну скаргу задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/2605/19 розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С. Введено до складу судової колегії суддів Мирутенка О.Л. та Скрипчук О.С. (а. с. 138, 139, 140).

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.04.2020 року у справі № 914/2605/19 головуючим суддею Данко Л.С., апеляційну скаргу Державного підприємства Львівський державний інститут з проектування нафтопереробних і нафтохімічних підприємств Львівдніпронафтохім б/н та б/д (вх. № ЗАГС 01-05/1277/20 від 02.04.2020) залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам статті 258 Господарського процесуального кодексу України.

З підстав зазначених в ухвалі Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2020 року у даній справі (а. с. 155-157) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Львівський державний інститут з проектування нафтопереробних і нафтохімічних підприємств Львівдніпронафтохім та ухвалою суду від 18.05.2020 розгляд справи призначено на 09.06.2020 (а. с. 160-161), про що сторони були належним чином, під розписку з повідомленням про вручення, повідомлені (а. с. 157/зворот, 158, 159, 160/зворот, 162, 163-165).

З підстав зазначених в ухвалі суду від 09.06.2020 року (а. с. 193-194) розгляд даної справи було відкладено на 30.06.2020 року, про що учасники справи були повідомлені рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення ( а. с. 194/зворот, 195, 196-200).

В судове засідання представник апелянта/відповідача прибув, вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задоволити, рішення суду першої інтенції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача в судове засідання - прибув, проти апеляційної скарги усно заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Від третьої особи, в судове засідання представник - не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив, третя особа належним чином, завчасно, була повідомлена про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке отримано останнім 15.06.2020 року за трек-номером 7901010998193.

Судова колегія, з урахуванням наведених вище обставин, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, які прибули в дане судове засідання, здійснивши аналіз наявних у справі письмових доказів, прийшла до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду даної справи, з наступних підстав.

Підстави визначені у частині 2 ст. 202 ГПК України, які слугують підставою для відкладення розгляду справи, у нашому випадку, відсутні.

Відповідно до частини 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Ухвалою господарського суду апеляційної інстанції від 18 травня 2020 р. (а. с. 160-161), так і ухвалою цього ж суду від 09.06.2020 ( а. с. 193-194) по даній справі, участь повноважних осіб відповідача/апелянта, позивача, третьої особи - обов`язковою не визнавалася.

Слід зазначити, що учасники справи були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання позивачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області від 24.02.2020 у справі № 914/2605/19 нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено судом першої інстанції, 07.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Техно Інтелект Інвест (Позикодавець - за договором, позивач - у справі) та Державним підприємством Львівський державний інститут з проектування нафтопереробних і нафтохімічних підприємств Львівдніпронафтохім (Позичальник - за договором, відповідач - у справі) було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 01/43 (надалі за текстом - Договір-1).

Відповідно до п. 1.1., 2.1 договору-1, позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором. Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 300000,00 грн.

Пунктом 3.1. договору-1 сторонами погоджено, що поворотна фінансова допомога надається терміном 1 (один) календарний рік без права пролонгації договору та має бути повернена не пізніше 06 березня 2019 року.

25.05.2018 між сторонами у справі, було укладено наступний договір про надання поворотної фінансової допомоги №01/45 (надалі - Договір-2).

Відповідно до п. 1.1., 2.1 договору-2 якого, позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором. Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 120000,00 грн.

У п. 3.1. договору-2 сторонами погоджено, що поворотна фінансова допомога надається терміном на 14 (чотирнадцять) календарних днів без права пролонгації договору та має бути повернена не пізніше 07 червня 2018 року.

10.08.2018 року між тими самими сторонами було укладено наступний договір про надання поворотної фінансової допомоги №01/46 (надалі - Договір-3).

Відповідно до п. 1.1., 2.1 договору-3 якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором. Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 100000,00 грн.

У п. 3.1. Договору-3 сторонами погоджено, що поворотна фінансова допомога надається терміном на 184 (сто вісімдесят чотири) календарні дні без права пролонгації договору та має бути повернена не пізніше 09 лютого 2019 року.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається зі змісту вищезазначених договорів, укладені між сторонами договори є аналогічними за своїм змістом, окрім розмірів поворотної фінансової допомоги та строків повернення такої.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що вищезазначені договори підписано та скріплено печатками сторін за договором, не розірвані чи визнані не дійсними, відтак є чинними.

Згідно п. 2.2., 2.4. укладених між сторонами вищевказаних договорів, поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується. Поворотна фінансова допомога використовується для потреб позичальника відповідно до статутних цілей його діяльності.

Судом встановлено, що на виконання взятих на себе зобов`язань за договорами, позивачем було перераховано на рахунок відповідача 520000,00 грн., а саме: 150000,00 грн згідно платіжного доручення №1 від 07.03.2018 р.; 100000,00 грн. згідно платіжного доручення №3 від 07.03.2018 р.; 50000,00 грн. згідно платіжного доручення №4 від 13.04.2018 р.; 120000,00 грн. згідно платіжного доручення № 9 від 25.05.2018р.; 100000,00 грн. згідно платіжного доручення №12 від 10.08.2018р. (а.с. 25-29).

Однак, відповідачем в порушення п. 3.1. вказаних вище договорів, кошти не повернуто.

11.03.2019 позивач виставив відповідачу вимогу/претензію за вих. №01/12 з вимогою про повернення коштів на загальну суму 520 000,00 грн у позасудовому порядку (а. с. 30). Дана вимога/претензія отримана відповідачем 20.03.2019, під розписку за вхідним № /прописом/18П-вх 20 03.2019, про що свідчить відмітка штампу на претензії.

Також судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між сторонами було підписано Акти звірки взаєморозрахунків за кожним із Договорів, згідно яких, загальна заборгованість відповідача перед позивачем станом на 30.11.2019, склала 520000,00 грн. які відповідачем не повернуті, що слугувало підставою для звернення позивача до місцевого господарського суду з вимогою про стягнення 520 000,00 грн поворотної фінансової допомоги.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (положення ч. 1 ст. 628 ЦК України).

В даному випадку між сторонами у справі виникли договірні відносини, які за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Факт перерахування позивачем на розрахунковий рахунок відповідача поворотної фінансової допомоги за договорами на загальну суму 520000,00 грн підтверджено документально, а саме наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 25-29).

Частиною 1, 3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 3.1. договорів сторонами погоджено строки повернення поворотної фінансової допомоги.

Доказів повернення вищезазначених коштів відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Згідно ст. ст. 525, ч. 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (положення ч. 1 ст. 612 ЦК України).

З урахуванням вище встановлених обставини справи, судова колегія дійшла висновку, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено факт передачі відповідачеві поворотної фінансової допомоги та невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договорами щодо повернення коштів у строк, встановлений у п. 3.1. договорів, заборгованість в розмірі 520000,00 грн підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку.

Щодо пояснень третьої особи, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, які полягають в тому, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та проведення судових засідань в режимі відеоконференції, що позбавило можливості висловити свою обґрунтовану позицію в судовому засіданні, судова колегія вважає безпідставними, оскільки це є право суду, а не обов`язок.

Разом з тим, сторонами у справі є позивач та відповідач.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підсумовуючи вищевказане, необхідно зазначити, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини даної справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника відповідно до положень ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 24 лютого 2020 року у справі № 914/2605/19 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на апелянта.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано 08.07.2020 року.

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя О.Л.Мирутенко

Суддя О.С.Скрипчук