Постанова

від 25.06.2020 по справі 920/734/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2020 р. м.Київ Справа№ 920/734/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Дикунської С.Я.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Цибульського Р.М.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 25.06.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна"

на рішення Господарського суду Сумської області

від 24.12.2019 (повне рішення складено 03.01.2020)

у справі №920/734/19 (суддя - Джепа Ю.А.)

за позовом Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача-

Служба Автомобільних доріг у Сумській області

про стягнення 112 685 грн 41 коп,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна"

до 1. Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

2. Служби Автомобільних доріг у Сумській області;

про визнання окремих частин договору недійсними та стягнення 100 000,00 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог за первісним позовом

До Господарського суду Сумської області надійшла позовна заява від Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" заборгованості у розмірі 112685,41 грн., з яких: 99953,60 грн. - основний борг, 3171,13 грн. - 3 % річних, 9560,68 грн. - інфляційне збільшення суми боргу, а також позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Позивач обґрунтовував позовні вимоги тим, що після надання послуг за договором співфінансування ремонту дороги загального користування № 12/06/4 від 12.06.2018 позивачем на виконання пунктів 4.3 та 8.1 договору, складено акти приймання виконаних будівельних робіт та передано їх для підписання замовнику - Службі Автомобільних доріг у Сумській області та співфінансувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Україна" (відповідачу у справі). Замовник (третя особа) прийняв надані будівельні послуги як такі, що надані в повній відповідності до укладеного договору, підписав акт викопаних будівельних робіт та повністю розрахувався за надані послуги в передбачений Договором строк. Проте співфінансувач (відповідач) відмовився підписувати акт виконаних робіт та грошові кошти за надані позивачем послуги не сплатив, що є підставою для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст позовних вимог за зустрічним позовом

27.08.2019 відповідачем до суду першої інстанції був поданий зустрічний позов б/н від 21.08.2019, в якому позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним) просив визнати недійсним договір № 12/06/4 від 12.06.2018 співфінансування ремонту дороги загального користування в частині прав та зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна"; застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з відповідача за зустрічним позовом 100000,00 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 2000,00 грн та витрати на оплату правничої (правової) допомоги в сумі 12500,00 грн.

Позивач за зустрічним позовом обґрунтовував позовні вимоги тим, що:

- оспорюваний договір не пов`язаний із програмою розвитку дорожнього господарства України за умови наявності якої можуть залучатися приватні кошти на фінансування робіт, пов`язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального користування, а тому оспорюваний договір є недійсним в частині прав та зобов`язань позивача за зустрічним позовом в силу статей 203, 213, 215, 217, 229 Цивільного кодексу України;

- позивач за зустрічним позовом помилився щодо права на розробку, затвердження та передачі кошторисної документації підряднику (відповідачу за зустрічним позовом) та у подальшій можливості здійснювати технічний нагляд за наданням послуг;

- сторонами оспорюваного договору не досягнуто згоди щодо істотних умов договору (ціни договору), а також не дотримано вимог пункту 1 частини першої статті 208 Цивільного кодексу України щодо письмової форми правочину, оскільки перша та друга сторінки договору не скріплені підписами та печатками сторін.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Сумської області від 24.12.2019 у справі №920/734/19:

- задоволено частково первісний позов, а саме: присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" на користь Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 99 953 грн 60 коп - суми основної заборгованості, 3 171 грн 13 коп - 3 % річних, 9 013 грн 11 коп - інфляційних втрат, а також 1 921 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору. В частині стягнення 547 грн 57 коп інфляційних втрат - відмовлено;

- відмовлено у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" про визнання окремих частин договору недійсними та стягнення 100 000,00 грн.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог за перівсним позовом мотивовано тим, що відповідач за первісним позовом всупереч ст. ст. 526, 853, 849 Цивільного кодексу України не здійснив виконання Договору в частині оплати за надані послуги в розмірі основного боргу в сумі 99953,60 грн. Також, суд першої інстанції з посиланням на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, стягнув за перерахунком, , 3 171 грн 13 коп - 3 % річних, 9 013 грн 11 коп - інфляційних втрат за період з 13.06.2018 по 03.07.2019.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову мотивовано тим, що обумовлені ст. ст. 203, 215, 229 Цивільного кодекус України підстави для визнанян оспорюваного правочину недійсним - не були доведені позивачем за зустрічним позовом, як не доведено і наявність підстав для застосуванян ст. 216 Цивільного кодексу України щодо стгення 100 000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна", 23.01.2020 (згідно відтиску печатки відділення поштового зв`язку АТ "УКРПОШТА" на конверті в якому надійшла апеляційна скарга до суду апеляційної інстанції) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 24.12.2019 у справі №920/734/19 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог за первісним позовом повністю, а зустрічний позов задовольнити повністю, а саме: визнати окремі частини договору недійсними, а також як наслідок недійсності такого - стягнути 100 000,00 грн.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленін оскаржуваного рішення безпідставно відхилені доводи скаржника про наступні обставини:

- договір співфінансування ремонту дороги загального користування № 12/06/4 від 12.06.2018 є недійсним в частиін прав та зобов`язань ТОВ Україна на підставі ст. ст. 203, 215, 217 Цивільного кодексу України, з огляду на те, що чинним законодавтсовм не передбачено, що фінансування автомобільних доріг загальноо користування здійснюється безумовно за приватні кошти, а приватні кошти, в свою чергу, можуть залучатися за умови реалізації програм розвитку дорожнього господарсьва України;

- обґрунтованим є припущення, що договір співфінансування ремонту дороги загального користування № 12/06/4 від 12.06.2018 був би вчинений і без включення до нього співфінансувачем ТОВ Україна , адже у Державному бюджеті України щорічно передбачаються видатки на фінансуванн робіт, пов`язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального користування, для чого створюється державний дорожній фонд;

- договір співфінансування ремонту дороги загального користування № 12/06/4 від 12.06.2018 є недійсним в силу ст. с. 213, 229 Цивільного кодексу України, оскільки положення оспорюваного договору розроблені таким чином, що не дають можливості однозначно стверджувати про обсяг цивільної дієздатності ТОВ Україна ;

- оскільки договір співфінансування ремонту дороги загального користування № 12/06/4 від 12.06.2018 є недійсним в частині прав та зобов`язань позивача за зустрічним позовом нв силу статей 203, 213, 215, 217, 229 Цивільного кодексу України, а тому отримані за ним кошти в сумі 100 000,00 грн. - є безпідставно отриманими та підлягають стягненню з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом;

- сторонами оспорюваного договору не досягнуто згоди щодо істотних умов договору (ціни договору), а також не дотримано вимог пункту 1 частини першої статті 208 Цивільного кодексу України щодо письмової форми правочину, оскільки перша та друга сторінки договору не скріплені підписами та печатками сторін.

Короткий зміст заперечень проти доводів апеляційної скарги

30.03.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" у встановлений судом строк надійшов відзив на апеляційну скаргу, який у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду, і в якому останній просив залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Так, у відзиві на апеляційну скаргу, Дочірнє підприємство "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" посилалось на те, що:

- ТОВ Україна вступаючи у господарські правовідносини з Дочірнім підприємством "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та зобов`язуючись профінансувати поточний дрібний ремонт автомобільної дороги загального користування О 190309 Велика Писарівка - Попівка на суму 200 000,00 грн., діяло добровільно та у повній відповідності до норм Цивільного кодексу України, а тому укладенйи договір не суперечить приписам ст. 203 Цивільного кодексу України;

- посилання скаржника на приписи ст. 229 Цивільного кодекус України щодо помилки при укладенні оспорваного правочину - є необгурнтвоаними, як і посилання на недійсність правочину в частиін прав та обов`язків ТОВ Україна в розумінін ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

30.03.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Служби Автомобільних доріг у Сумській області у встановлений судом строк надійшов відзив на апеляційну скаргу, який у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду, і в якому останній просив залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Так, у відзиві на апеляційну скаргу, Служба Автомобільних доріг у Сумській області посилалась на те, що:

- в момент підписання оспорюваного правочину та протягом терміну виконання робіт на автомобільній дорозі згідно умов договору, будь-яких зауважень до їх проведення та/або пропозицій про коригуванян змісту та вартості договірних зобов`язань від ТОВ Україна не надходило, що свідчить про вільне волевиявленян останнього в момент укладення оспорюваного правочину та в процесі його виконання іншими сторонами договору з метою реального настання правових наслідків, що обумовлені ним - відремонтування автомобільної дороги задля покращення якості та швидкоті проїзду по ній;

- скаржник помилково посилається на пположення частини 1 статті 2 Закону України Про джерела фінансуванян дорожнього господаства України , адже цією нормою врегульовано питаннян фінансуванян дорожніх робіт для реалізації программ розвитку дорожнього господарсьства України, які включають в себе виключно завдання нового будівництва, реконструкції,капітального ремонту та поточного середнього ремонту автообільних доріг, а також у статті 3 наведеного Закону містяться положення про регулювання питання фінансування об`єктів будівництва, реконструкції, капітального чи поточного середнього ремонту автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення, а у даній справі спірним договором передбачалось співфінансування з боку скаржника та САД у Сумській області іншого виду ремонту - дрібного поточного ремоту автомобільної дороги загального користування місцевого значення;

- Служба Автомобільних доріг у Сумській області виконала свої зобов`язання з оплати вартості постлу за договором, докази чого наявні у справі, зокрема щодо перерахування авансу у розмірі 10 000 000,00 грн. авансу;

- посилання скаржника на приписи ст. 229 Цивільного кодекус України щодо помилки при укладенні оспорваного правочину - є помилковими;

- вчиняючи підписання оспорюваного договору та вчиненян конклюдентних дій щодо замовленян полуг по предмету договору шляхом перерахування авансу, скаржник не помилявся і не міг помилятися щодо своїх прав, адже примірник договору із додатками залишився у його безпосередньому віданні і саме на його піставі та за вказаними у ньому реквізитами відбувалась сплата авансового платежу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2020, справу №920/734/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" на рішення Господарського суду Сумської області від 24.12.2019 розподілено для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді - Тищенко О.В., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" на рішення Господарського суду Сумської області від 24.12.2019 у справі №920/734/19 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків, а саме: подання до суду доказів сплати судового збору, зокрема в частині доплати судового збору в сумі 2 881,50 грн.

27.02.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява без номеру від 21.02.2020 про усунення недоліків апеляційної скарги до якої долучено оригінал квитанції за кодом №1880-3862-8112-6325 (номер документа -@2PL673545) від 24.02.2020 про сплату судового збору в сумі 2 881,50 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, відкрито апеляційне провадження у справі № 920/734/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" на рішення Господарського суду Сумської області від 24.12.2019, розгляд справи призначено в судовому засіданні 09.04.2020, встановлено учасникам справи процесуальні строки щодо подання клопотань, заяв по суті спору, заперечень та відзивів, зупинено дію оскаржуваного рішення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2020 судове засідання у справі, призначене на 09.04.2020, перенесено на 28.05.2020 у зв`язку з запровадженим законодавчо карантином та вжиттям обмежувальних заходів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 розгляд справи №920/734/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" на рішення Господарського суду Сумської області від 24.12.2019 відкладено на 25.06.2020, повідомлено учасників справи, що засідання буде здійснюватись в режимі відеоконференції в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, літера А (зал №16, ІІ поверх), доручено забезпечення проведення відеоконференції - Ковпаківському районному суду міста Суми (40000, м.Суми, вул.Першотравнева,12), в судовому засіданні в режимі відеоконференції в Ковпаківському районному суду міста Суми братимуть участь представники: Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна"; Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та Служби Автомобільних доріг у Сумській області.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

Судове засідання 25.06.2020 проводилось в режимі відеоконференції згідно ухвали Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2020, в судовому засіданні в режимі відеоконференції в Ковпаківському районному суду міста Суми брали участь представники: Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна"; Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та Служби Автомобільних доріг у Сумській області.

В судове засідання 25.06.2020 з`явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" (скаржника), який просив скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 24.12.2019 у справі №920/734/19 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог за первісним позовом повністю, а зустрічний позов задовольнити повністю, а саме: визнати окремі частини договору недійсними, а також як наслідок недійсності такого - стягнути 100 000,00 грн.

Представник Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в судовому засіданні 25.06.2020 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представник Служби Автомобільних доріг у Сумській області в судовому засіданні 25.06.2020 надав поясненян по суті спору та доводів апеляційної скарги та просив залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Стосовно первісного позову. то судом першої інстанції встановлені, а судом апеляціної інстанції перевірені наступні фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується наявними матеріалами справи, 12.06.2018 між ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (підрядник, позивач за первісним позовом), Службою автомобільних доріг у Сумській області (замовник, третя особа) та ТОВ "Україна" (співфінансувач, відповідач за первісним позовом) укладено договір співфінансування ремонту дороги загального користування № 12/06/4 (надалі - Договір), за яким третя особа та відповідач за первісним позовом беруть на себе зобов`язання по фінансуванню, а позивач за первісним позовом бере на себе зобов`язання по наданню послуг з експлуатаційного утримання та поточного дрібного ремонту автомобільної дороги загального користування О 190309 Велика Писарівка - Попівка.

Згідно п. 2.1.2 Договору, відповідач за первісним позовом (співфінансувач по даному договору) бере на себе зобов`язання замовити послуги по предмету договору та сплатити позивачу за первісним позовом (підряднику) за надані обсяги послуг 200000,00 грн, в тому числі ПДВ.

Відповідно до п. 4.2, 4.4 та 4.5 Договору, розрахунки і платежі по договору за надані підрядником (позивачем за первісним позовом) послуги співфінансувач (відповідач за первісним позовом) здійснює згідно даного договору. Відповідач за первісним позовом сплачує вартість виконаних позивачем за первісним позовом послуг шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача за первісним позовом. Відповідач за первісним позовом проводить авансування позивача за первісним позовом в розмірі 100 % від виділених відповідачем за первісним позовом коштів.

На виконання укладеного Договору, відповідачем за первісним позовом було перераховано на рахунок позивача за первісним позовом 100000,00 грн.

Отримавши передоплату, позивач за первісним позовом в липні 2018 року надав послуги по поточному дрібному ремонту автомобільної дороги загального користування О 190309 Велика Писарівка - Попівка в обумовлений договором строк.

При цьому, вартість виконаних робіт, що підлягали відповідачем за первісним позовом склала 199953,60 грн.

Після надання вищезазначених послуг, позивачем за первісним позовом складено акти приймання виконаних будівельних робіт та передано їх для підписання замовнику (третій особі) та співфінансувачу (відповідачу за первісним позовом), що відповідає п. 4.3 та п. 8.1 Договору.

Як зазначав позивач за первісним позовом, замовник (третя особа) прийняв надані будівельні послуги як такі, що надані в повній відповідності до укладеного договору, підписав акт викопаних будівельних робіт та повністю розрахувався за надані послуги в передбачений Договором строк, а співфінансувач (відповідач за первісним позовом), отримавши акт наданих будівельних робіт, відмовився його підписувати та повертати на адресу позивача за первісним позовом, не надавши будь-яких аргументів в обгрунтування своїх дій.

04.01.2019 філія "Краснопільський райавтодор" ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", як відокремлений підрозділ позивача за первісним позовом, який безпосередньо надавав послуги за договором, звернувся до відповідача за первісним позовом з листом № 1, в якому філія просила підписати акт викопаних робіт і повернути один екземпляр позивачу за первісним позовом та провести остаточний розрахунок за договором.

Відповідач за первісним позовом відповіді на зазначений лист філії не надав.

25.02.2019 позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом з претензією № 06/184, в якій позивач за первісним позовом вимагав негайно погасити заборгованість за надані будівельні послуги в розмірі 99953,60 грн.

Одночасно з претензією позивач за первісним позовом повторно надіслав відповідачеві за первісним позовом акти приймання виконаних будівельних робіт за липень 2018 по поточному дрібному ремонту автомобільної дороги загального користування О 190309 Велика Писарівка - Попівка та просив підписати акти приймання викопаних будівельних робіт або надати вмотивовану відмову від їх підписання.

06.03.2019 позивачем за первісним позовом отримано від відповідача за первісним позовом лист-відповідь № 43 па претензію № 06/184 від 25.02.2019, в якому відповідач за первісним позовом зазначив, що відмовляється в добровільному порядку перерахувати заборгованість за договором співфінансування № 12/06/4 від 12.06.2018 в сумі 99953,60 грн, посилаючись на те, що ціни, на його думку, за проведені роботи були завищені; а також на те, що під час проведення ремонтних робіт відповідач за первісним позовом не мав можливості контролювати кількість, вартість і якість використаного позивачем за первісним позовом матеріалу, у зв`язку з тим, що останнім не надавались відповідачу за первісним позовом для ознайомлення товарно-транспортні накладні на асфальтобетонну суміш, емульсію, щебінь та не проводилось контрольне зважування вказаних матеріалів.

Позивач за первісним позовом на заперечення відповідача за первісним позовом у листі-відповіді № 06/417 від 15.04.2019 зазначив, що наявна у ТОВ "Україна" інформація про те, що вартість асфальтобетону, який був використаний позивачем за первісним позовом під час виконання робіт з поточного ремонту асфальтобетонного покриття на автомобільній дорозі О 190309 Велика Писарівка - Попівка була необгрунтовано завищеною, не відповідає дійсності, оскільки згідно з видатковою накладною № РН-0000022 від 05.07.2018 для ремонту дороги позивач за первісним позовом використовував асфальтобетонну суміш за ціною 1565,39 грн за тону без ПДВ; згідно з видатковою накладною № РН-0000026 від 13.07.2018 для ремонту дороги позивач за первісним позовом використовував асфальтобетонну суміш за ціною 1543,37 грн за тону без ПДВ.

Таким чином, позивач за первісним позовом використовував під час виконання робіт асфальтобетонну суміш за ціною, що була значно меншою аніж ціна використаного ТОВ "УМК № 23" асфальтобетону під час виконання робіт за замовленням ТОВ "Україна" в травні-червні 2018 року.

Під час укладення договору № 12/06/4 від 12.06.2018 сторонами в п. 7.1. та 7.2 було погоджено, що підрядник (позивач за первісним позовом) надає послуги згідно з вимогами документації, будівельних норм і правил, а замовник (третя особа) та співфінансувач (відповідач за первісним позовом) здійснюють контроль за наданням послуг у відповідності до проектної документації і технічних умов, технічний нагляд за наданням послуг по даному Договору здійснює третя особа у справі. Позивач за первісним позовом забезпечує вільний доступ замовнику та співфінансувачу до об`єкту надання послуг і до необхідної документації, пов`язаної з наданням послуг.

Таким чином, відповідач за первісним позовом, як співфінансувач за договором, мав повне право у будь-який момент під час виконання позивачем за первісним позовом робіт здійснити контроль за кількістю, ціною та якістю матеріалів, що використовувались підрядником під час виконання робіт або запропонувати провести контрольне зважування.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, згідно з журналом робіт філії ДП "Сумський облавтодор" спірні ремонтні роботи виконувались з 02.07.2018 по 06.07.2018 та з 11.07.2018 по 12.07.2018. Однак, під час здійснення робіт позивач за первісним позовом не отримував від відповідача за первісним позовом будь-яких вимог про надання документів на будівельні матеріали, що використовувались під час ремонтних робіт, пропозицій про проведення контрольного зважування та заперечень проти використання того чи іншого матеріалу.

У зв`язку з наведеним, суд апеляційної інстанції пгоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем за первісним позовом повністю визнано (узгоджено) кількість, якість та вартість матеріалів, що були використанні позивачем за первісним позовом під час поточного ремонту автомобільної дороги загального користування місцевого значення О 190309 Велика Писарівка - Попівка, і доказів на спростування вказаної обставини не надано відповідачем за перівсним позовом в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процессуального кодексу України ні суду першої інстанції під час розгляду справи, ні суду апеляційної інстанції під час апеляційного провадження.

Також, як вірно встановлено судом першої інстанції , і з чим погоджується суд апеляцйної інстанції, незважаючи на нормативне обгрунтування безпідставності заперечень відповідача за первісним позовом, позивач за первісним позовом, з метою мирною врегулювання спору, разом із листом № 06/417 надіслав відповідачеві за первісним позовом копії первинних документів, що підтверджували виконання робіт з ремонту спірної автомобільної дороги. Зазначений лист позивача за первісним позовом отримано відповідачем за первісним позовом 23.04.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, але відповідачем за первісним позовом не надіслано на адресу позивача за первісним позовом відповіді на вищезазначений лист.

З урахуванням наведенного, вищезазначена поведінка відповідача за первісним позовом, а саме відмова повністю розрахуватись за виконані роботи, стала підставою на звернення позивача за первісним позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Стосовно зустрічного позову, то судом першої інстанції встановлені, а судом апеляціної інстанції перевірені наступні фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

27.08.2019 відповідач за первісним позовом звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним договір № 12/06/4 від 12.06.2018 співфінансування ремонту дороги загального користування в частині прав та зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна"; застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з відповідача за зустрічним позовом 100000,00 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 2000,00 грн та витрати на оплату правничої (правової) допомоги в сумі 12500,00 грн.

Позивач за зустрічним позовом обґрунтовував позовні вимоги тим, що оспорюваний договір не пов`язаний із програмою розвитку дорожнього господарства України, за умови наявності якої можуть залучатися приватні кошти на фінансування робіт, пов`язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального користування, а тому, на думку позивача за зустрічним позовом, оспорюваний договір слід визнати недійсним в частині прав та зобов`язань позивача за зустрічним позовом на підставі статей 203, 213, 215, 217, 229 Цивільного кодексу України.

Позивач за зустрічним позовом вказував, що він помилився щодо права на розробку, затвердження та передачі кошторисної документації підряднику (відповідачу за зустрічним позовом) та у подальшому можливості здійснювати технічний нагляд за наданням послуг.

Крім наведеного позивач за зустрічним позовом наголошував, що сторонами оспорюваного договору не досягнуто згоди щодо істотних умов договору (ціни договору), а також не дотримано вимог пункту 1 частини першої статті 208 ЦК України щодо письмової форми правочину, оскільки перша та друга сторінки договору не скріплені підписами та печатками сторін.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Стосовно вимог за первісним позовом, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (стаття 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Цивільним кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою та другою статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв дідового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається: договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, за своєю правовою природою спірний договір належить до договорів підряду.

За договором підряду, відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаній прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і вразі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Частинами першою, четвертою статті 849 Цивільного кодексу України визначено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умовами, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника - достроково (частина перша статті 854 Цивільного кодексу України).

Отже, за приписами частини першої статті 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником, відповідно до договору підряду, оглянути її і, в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право в подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт підписаний однією стороною може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Таким чином, судом першої інстації обгрунтовано зазначено,і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акту виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акту. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі, шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт), законом покладений на замовника.

З огялду на викладене, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи встановлено, що відповідачем за первісним позовом допущено невиконання своїх зобов`язань за Договором в частині здійснення оплати грошової суми в розмірі 99953,60 грн., чим порушено ст. 526 Цивільного кодексу України та умови Договору.

З огляду на викладене, враховуючи зазначені положення Договору та той факт, що відповідач за первісним позовом не здійснив виконання Договору в частині оплати за надані послуги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 99953,60 грн. є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню, що вірно встановлено також і судом першої інстанції.

Щодо вимог позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 3171,13 грн 3 % річних та 9560,68 грн інфляційних збитків, які розраховані позивачем за первісним позовом за період з 13.06.2018 по 03.07.20119, суд апеляційної інстанції дійшов настпних висновків.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання)(стаття 610 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статтей 611, 625 Цивільного кодексу України, наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати заборгованості з нарахованими впродовж періоду прострочення на неї 3 % річних та інфляційної індексації.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Перевіривши здійснений позивачем за первісним позовом розрахунок 3 % річних щодо сум, строків і ставок нарахувань, суд апеляційної інстанції встановив, що оскільки відповідачем за первісним позовом прострочено виконання грошового зобов`язання на суму 99953,60 грн за період з 13.06.2018 по 03.07.2019, а тому з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягають стягненню 3171,13 грн - 3% річних за вказаний період.

Перевіривши здійснений позивачем за первісним позовом розрахунок інфляційних нарахувань щодо сум, строків та ставок нарахувань, за період з 13.06.2018 по 03.07.2019, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що загальна сума інфляційних нарахувань за вищевказаний період складає 9013,11 грн., і яка обгурнтовано присуджена судом перї інстанції до задоволенян у наведеній частині, з відмовою у задоволенні стягнення інфляційних втрат в розмірі 547,57 грн. в зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю їх нарахування.

Стосовно вимог за зустрічним позовом, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

27.08.2019 відповідач за первісним позовом звернувся із зустрічною позовною заявою, в якій просив визнати недійсним договір № 12/06/4 від 12.06.2018 співфінансування ремонту дороги загального користування в частині прав та зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна"; застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з відповідача за зустрічним позовом 100000,00 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 2000,00 грн та витрати на оплату правничої (правової) допомоги в сумі 12500,00 грн.

Позивач за зустрічним позовом обґрунтовував позовні вимоги тим, що оспорюваний договір не пов`язаний із програмою розвитку дорожнього господарства України, за умови наявності якої можуть залучатися приватні кошти на фінансування робіт, пов`язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального користування, а тому, на думку позивача за зустрічним позовом, оспорюваний договір слід визнати недійсним в частині прав та зобов`язань позивача за зустрічним позовом на підставі статей 203, 213, 215, 217, 229 Цивільного кодексу України.

Позивач за зустрічним позовом також зазначав, що він помилився щодо права на розробку, затвердження та передачі кошторисної документації підряднику (відповідачу за зустрічним позовом) та у подальшому можливості здійснювати технічний нагляд за наданням послуг.

Позивач за зустрічним позовом наголошував, що сторонами оспорюваного договору не досягнуто згоди щодо істотних умов договору (ціни договору), а також не дотримано вимог пункту 1 частини першої статті 208 Цивільного кодексу України щодо письмової форми правочину, оскільки перша та друга сторінки договору не скріплені підписами та печатками сторін.

Позивач у зустрічній позовній заяві вказує на необхідність визнання договору недійним у зв`язку з тим, що зміст оспорюваного договору в частині прав та обов`язків позивача за зустрічним позовом суперечать іншим актам цивільного законодавства, а саме Закону України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України", згідно з яким, на думку представника позивача за зустрічним позовом, законодавством передбачено, що приватні кошти можуть залучатися лише за умови реалізації програм розвитку дорожнього господарства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 203 Цивільного кодексу України, для того, щоб правочин вважався чинним, його умови не повинні суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною першою статті 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства (частина перша статті 6 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (пункт 1 частина четверта статті 179 Господарського кодексу України).

Стаття 2 Закону України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України" дійсно передбачає, що витрати, пов`язані з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг, здійснюються за рахунок бюджетних та інших коштів для реалізації програм розвитку дорожнього господарства України з метою підвищення соціального рівня життя населення, особливо в сільській місцевості, забезпечення автомобільних перевезень пасажирів та вантажів, оздоровлення екологічної обстановки, створення на дорогах належних умов безпеки руху та сучасних елементів дорожнього сервісу, зменшення збитків через незадовільні дорожні умови.

Згідно із статті 1 Закону України "Про державні цільові програми" державна цільова програма - це комплекс взаємопов`язаних завдань і заходів, які спрямовані на розв`язання найважливіших проблем розвитку держави, окремих галузей економіки або адміністративно-територіальних одиниць, здійснюються з використанням коштів Державного бюджету України та узгоджені за строками виконання, складом виконавців, ресурсним забезпеченням.

21.03.2018 Кабінет Міністрів України виніс постанову № 382, якою затвердив Державну цільову економічну програму розвитку автомобільних доріг загального користування державного значення на 2018-2022 рр.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, ані положення Закону України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України", ані вищезазначена програма КМУ не стосуються взаємовідносин між сторонами у справі, які виникли в результаті укладення оспорюваного договору, оскільки приписами цивільного законодавства України не заборонено укладати договори співфінансування з дрібного ремонту автомобільної дороги поза дією Державної цільової програми. Це пояснюється диспозитивним характером цивільних (господарських) відносин, можливістю господарюючих суб`єктів вільно розпоряджатися своїми активами та декларативністю норм Державної цільової програми. Адже сам факт прийняття програми не може гарантувати 100 % її виконання в майбутньому.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач за зустрічним позовом, вступаючи в господарські відносини з відповідачем за зустрічним позовом та зобов`язуючись профінансувати поточний дрібний ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення О 190309 Велика Писарівка - Попівка на суму 200000,00 грн, діяв добровільно та у повній відповідності до норм Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства України, у зв`язку з чим твердження позивача за зустрічним позовом про суперечність договору співфінансування № 12/06/4 від 12.06.2018 пункту 1 частини першої статті 203 Цивільного кодексу України - є такими, що не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи, а також спростовуються наявними у справі доказами.

Стосовно доводів скаржника щодо наявності помилки керівника позивача за зустрічним позовом в обсязі прав та обов`язків співфінансувача під час укладення договору, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Позивач за зустрічним позовом вказував, що керівник ТОВ "Україна", підписуючи спірний договір, розраховував набути прав та обов`язків, передбачених для замовника, та таким чином брати участь в оспорюваному договорі не лише в статусі співфінансувача, а й у статусі сторони співзамовника, що передбачає право на розробку, затвердження та передачу кошторисної документації підряднику та здійснення технічного нагляду за наданням послуг.

Згідно з п. 1.1 Договору, за цим договором замовник (другий відповідач за зустрічним позовом) та співфінансувач (позивач за зустрічним позовом) беруть на себе зобов`язання по фінансуванню, а підрядник (перший відповідач за зустрічним позовом) бере на себе зобов`язання по наданню послуг з експлуатаційного утримання та поточного дрібного ремонту автомобільної дороги загального користування О 190309 Велика Писарівка - Попівка в обумовлений договором строк.

Від імені позивача за зустрічним позовом договір підписано директором Шайдовським С.О., який згідно з Єдиним державним реєстром станом на дату укладення договору та на момент розгляду справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, є правомочним на укладення договорів від імені позивача за зустрічним позовом.

Вищезазначене підтверджується також пунктами 6.9 та 6.10 Статуту ТОВ "Україна", згідно з якими дирекція Товариства (в особі Директора) розпоряджається всім майном, включаючи грошові кошти, а Директор Товариства мас право без доручення діяти від імені Товариства та укладати всякого роду угоди та інші юридичні акти.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що директор позивача Шайдовський С.О. діяв у відповідності до повноважень, наданих йому Статутом Товариства, підписуючи спірний договір, був ознайомлений з його змістом та усвідомлював значення своїх дій, а тому був повідомлений про обмеження в правах та обов`язках, яких він зазнає вступаючи в господарські відносини. Директор Товариства був обізнаний, що ТОВ "Україна" є співфінансувачем за договором, а також прийняв на себе зобов`язання, обумовлені даним договором, що в сукупності спростовує твердження позивача за зустрічним позовом про помилку директора ТОВ "Україна" при укладенін оспорюваного правочину в розумінні приписів ст. 229 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону України "Про автомобільні дороги" експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування та інших видів автомобільних доріг може здійснюватися на основі довгострокових (до семи років) договорів (контрактів) про утримання автомобільних доріг загального користування за принципом забезпечення їх експлуатаційного стану відповідно до нормативно-правових актів, норм та стандартів.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України "Про автомобільні дороги" автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності і не підлягають приватизації.

29.12.2017 між Службою автомобільних доріг у Сумській області (замовник) та ДП "Сумський облавтодор" (виконавець) був укладений договір № 2Е-МД/2281 на закупівлю послуг з поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання мережі автомобільних доріг загального користування місцевого значення.

В п. 1.1 даного договору сторони обумовили, що виконавець зобов`язувався у порядку та на умовах, визначених цим договором, власними силами і засобами та/або із залученням субпідрядних організацій на власний ризик надати послуги код - ГБН Г.1-218-182:2011 Поточний дрібний ремонт та експлуатаційне утримання мережі автомобільних доріг загального користування місцевого значення.

Згідно з переліком автомобільних доріг загального користування місцевого значення в Сумській області, автомобільна дорога загального користування О 190309 Велика Писарівка - Попівка є державною власністю, балансоутримувачем якої є Служба автомобільних доріг в Сумській області.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що єдиним замовником послуг на експлуатаційне утримання та поточний дрібний ремонт автомобільної дороги державної форми власності може бути тільки її балансоутримувач - Служба автомобільних доріг. Тому, в спірному договорі ТОВ "Україна" не могло розраховувати на те, що такими діями отримає права передбачені для замовника послуг (власника дороги).

Згідно з п. 1.13 договору № 2Е-МД/2281 від 29.12.2017 послуги надаються виконавцем згідно щомісячних планів-завдань та актів дефектів, затверджених замовником в межах видатків затвердженого помісячного розпису.

Таким чином, між відповідачами за зустрічним позовом в травні 2018 року було затверджено дефектний акт на поточний дрібний ремонт автомобільної дороги загального користування О 190309 Велика Писарівка - Попівка, що передбачав певний обсяг необхідних робіт.

12.06.2018 між відповідачами за зустрічним позовом було затверджено зведений кошторисний розрахунок вартості поточного дрібного ремонту автомобільної дороги О 190309 Велика Писарівка - Попівка, згідно з яким вартість послуг склала 399972,00 грн у т.ч. ПДВ.

Однак, як повідомив другий відповідач за зустрічним позовом, у зв`язку з обмеженістю державного фінансування Служба автомобільних доріг в Сумській області не змогла отримати повне фінансове необхідного обсягу робіт. У зв`язку з цим та для забезпечення транспортного сполучення на вказаній автомобільній дорозі, в тому числі для ведення господарської діяльності ТОВ "Україна", яка згідно з витягу з Єдиного державного реєстру, провадить свою господарську діяльність в с. Попівка Великописарівського району Сумської області, а тому була зацікавлена у поліпшенні стану автомобільної дороги, між власником автомобільної дороги (другим відповідачем за зустрічним позовом), співфінансувачем (позивачем за зустрічним позовом) та підрядною організацією (першим відповідачем за зустрічним позовом) було досягнуто домовленість про залучення приватних коштів для забезпечення фінансування ремонту автомобільної дороги. Така домовленість була оформлена у вигляді оспорюваного договору співфінансування.

Вказані дефектний акт та зведений кошторисний розрахунок є додатками до договору співфінансування № 12/06/4 від 12.06.2018.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, оспорюваний договрі спрямований на врегулювання відносин між співфінансувачем та підрядником в частині контролю за витрачанням коштів позивача за зустрічним позовом на виконання робіт першим відповідачем за зустрічним позовом за Договором. Це підтверджується тим, що згідно з п. 7.1 та п. 7.2 договору позивач за зустрічним позовом мав право здійснювати контроль за наданням послуг та змінювати обсяг фінансування (п. 2.2 та пп. 6.1 - 6.4 договору). Однак, право затверджувати кошторис та здійснювати технічний нагляд належить виключно другому відповідачу за зустрічним позовом як замовнику робіт за договором № 2Е-МД/2281 від 29.12.2017.

Також, стосовно технічного нагляду вірно зазначено судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, що позивач за зустрічним позовом не зміг би виконати таке право, навіть якби це було обумовлено умовами договору, адже такий нагляд можуть здійснювати виключно сертифіковані спеціалісти, відомості про яких внесені до Реєстру атестованих осіб Атестаційної архітектурно-будівельної комісії за професією "інженер технічного нагляду". Саме такі спеціалісти перебувають у трудових відносинах з другим відповідачем за зустрічним позовом.

У зв`язку з наведеним, твердження позивача за зустрічними позовом про те, що ТОВ "Україна" була позбавлена права затверджувати кошторис та здійснювати технічний нагляд з порушенням норм чинного законодавства - є необґрунтованими та безпідставним, а також спротосуються тим, що позивач за зустрічним позовом був стороною господарського договору, в якому він є стороною в статусі співфінансувача, а не замовника.

Проте, такі обмеження викликані виключно правовою природою договору співфінансування, яка вірно оцінена судом першої інстанції з урахуванням того, що такий договір є супутнім від договору на закупівлю послуг з експлуатаційного утримання доріг за державні кошти та покликаний врегулювати відносини між підрядником та співфінансувачем в частині оплати за надані послуги. Одночасно з цим, співфінансувач жодним чином не обмежувався в праві здійснювати контроль за витрачанням коштів, вартістю матеріалів, які використовувались під час надання послуг та вносити зміни в обсяг співфінансування до та під час надання послуг чого ним здійснено не було.

Твердження скаржника про свою помилку під час укладення правочину стосовно прав та обов`язків спростовується також характером та змістом переписки, яка велася між першим відповідачем та позивачем за зустрічним позовом. Зокрема, у листі № 43 від 06.03.2019 ТОВ "Україна" вказує на завищену вартість матеріалів, що використовувались під час надання послуг філією першого відповідача за зустрічним позовом, в цей же час про будь-яку помилку стосовно своїх прав та обов`язків позивач за зустрічним позовом не зазначає.

Крім цього, згідно з частиною другою статті 229 Цивільного кодексу України, у разі визнання правочину недійсним, особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Стосовно доводів скаржника про недотримання письмової форми правочину, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

У зустрічній позовній заяві позивач за зустрічним позовом вказує на те, що сторонами в момент укладення договору не було дотримано вимог пункту 1 частини першої статті 208 Цивільного кодексу України щодо письмової форми правочину, оскільки перша та друга сторінки не скріплені підписами та печатками сторін.

Пунктом 1 частини першої статті 208 Цивільного кодексу України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Частини перша та друга статті 207 Цивільного кодексу України передбачають, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами. уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

У зв`язку з цим твердження скаржника про те, що оспорюваний ним правочин за зустрічним позовом не вчинений у письмовій формі - є таким, що не відповідає встановленим обставинам справи та наявним у справі доказам, адже договір співфінансування підписаний уповноваженими представниками сторін, а варіант договору, що доданий позивачем до зустрічної позовної заяви повністю відповідає тому, що додавався першим відповідачем за зустрічним позовом до первісного позову. При цьому, жодної вимоги про підписання договору на кожному його аркуші, ні стаття 207, ні стаття 208 Цивільного кодексу України - не містять.

Крім того, довди скаржника про те, що сторонами оспорюваного договору не досягнуто згоди щодо істотних умов договору (ціни договору) - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для визнання недійсним оспорюваного правочину, оскільки недосягнення сторонами правочину згоди з усіх істотних умов є підставою для визнання правочину неукладеним, що обумовлено у ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України, і визнаватися недійсим може тільки укладений правочин, що обумовлено ст. 215 Цивільного кодексу України.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 269 Господарського процесуального кодекус України, розглядає справу в меах доводів і вимог саме апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем за зустрічним позовом не було спростовано належними, допустити та достовірними доказами в розумінні ст. ст. 76-78 Господарського процесуального кодексу України презумпцію правомірності оспорюваного правочину, закріплену у статті 204 Цивільного кодексу України.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи за зустрічним позовом, дійшов висновку, що оспорюваний правочин при його укладенні був спрямований на реальне настання правових наслідків, він не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства, інтересам сторін або порушували публічний порядок, а також жодним чином не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача, волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, не був укладений під впливом помилки, обумовленої ст. 229 Цивільного кодексу України, а тому підстави для визнання його недійсним згідно ст. ст. 203, 215 , 217, 229 Цивільного кодексу України - відсутні.

Також, оскільки отримані відповідачем за зустрічним позовом за оспорюваним правочином кошти в сумі 100 000,00 грн. - не є безпідставно отриманими, оскільки правова підстава їх отримання є належною та не спростованою позивачем за зустрічним позовом в силу приписів ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а тому вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 100 000,00 грн., перерахованих на виконання оспорюваного правочину - задоволенню не підлягають.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Сумської області від 24.12.2019 у справі №920/734/19 за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Крім того, оскільки ухвалою суду апеляційної інстанції дія оскаржувана рішення було зупинена при відкритті апеляційного провадження, а за наслідками апеляційного розгляду справи оскаржуване рішення суду першої інстанції залишено без змін, а тому його дія підлягає поновленню.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" на рішення Господарського суду Сумської області від 24.12.2019 у справі №920/734/19 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 24.12.2019 у справі №920/734/19 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна".

4. Поновити дію рішення Господарського суду Сумської області від 24.12.2019 у справі №920/734/19.

5. Матеріали справи №920/734/19 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного тексту постанови: 02.07.2020.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.Я. Дикунська

О.В. Тищенко