Постанова

від 07.07.2020 по справі 913/58/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2020 р. Справа № 913/58/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Пушай В.І. , суддя Стойка О.В.

за участю секретаря судового засідання Полупан Ю.В.

за участю представників:

позивача за первісним позовом - не з`явився

відповідача за первісним позовом - адвокат Золотарьова О.Ю. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №00001 від 09.02.2018, довіреність № 8 від 25.02.2020), адвокат Хатнюк О.О. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №711 від 19.06.2002, довіреність № 6 від 18.02.2020)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фермерського господарства Кринички-Л , Луганська область, Троїцький район, с. Новочервоне (вх. № 1100 Л/3) на рішення Господарського суду Луганської області від 17.03.2020 у справі № 913/58/20 (суддя Тацій О.В.; повний текст рішення складено та підписано 17.03.2020 )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрозахист Донбас (08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, буд. 4-В, ідентифікаційний код 30048570)

до Фермерського господарства Кринички-Л (92145, Луганська область, Троїцький район, с. Новочервоне, вул. Гагаріна, 2, ідентифікаційний код 34970573)

про стягнення заборгованості за поставлену продукцію за договором №8682 від 20.12.2018 у розмірі 1942815,38 грн., -

та за зустрічним позовом Фермерського господарства Кринички-Л

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрозахист Донбас

про визнання недійсним договору поставки №8682 від 20.12.2018, укладеним між ТОВ Агрозахист Донбас та ФГ Кринички-Л , та додатків №№1,2 від 20.12.2018 та №3 від 20.05.2019 до нього, -

ВСТАНОВИЛА :

28.01.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Агрозахист Донбас звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Фермерського господарства Кринички-Л про стягнення заборгованості за поставлену продукцію за договором №8682 від 20.12.2018 у розмірі 1.942.815,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов`язання за Договором №8682 від 20.12.2018, у тому числі згідно додатків до договору №2 від 20.12.2018 та №3 від 20.05.2019, а саме: передав у власність покупця товар, однак, останній в порушення умов договору не виконав своєчасно та в повному обсязі свої зобов`язання в частині сплати за нього грошової суми (вартості товару), внаслідок чого у позивача виникло право на стягнення основної заборгованості за договором у розмірі 1.432.233,83 грн., а також на підставі положень пункту 7.7. Договору право на звернення з вимогою про стягнення з відповідача 48 відсотків річних від простроченої суми у розмірі 48.970,63 грн., у відповідності до пункту 7.8. Договору - штрафу у розмірі 30% від суми несвоєчасного сплаченого товару, що становить 429.670,14 грн., та за пунктом 7.1.1. Договору - пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення у сумі 31.940,78 грн. за відповідні періоди прострочення, що разом складає 1.942.815,38 грн.

24.02.2020 Фермерське господарство Кринички-Л (відповідач за первісним позовом) звернулося до суду із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрозахист Донбас (позивача за первісним позовом) про визнання недійсним договору поставки та додатків до нього, в якому просило суд визнати недійсним Договір поставки №8682 від 20.12.2018, укладений між ТОВ Агрозахист Донбас та ФГ Кринички-Л , підписаний зі сторони ТОВ Агрозахист Донбас ОСОБА_1 , а також додатки до нього №№1,2 від 20.12.2018 та №3 від 20.05.2019.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 25.02.2020 прийнято зустрічний позов Фермерського господарства Кринички-Л до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрозахист Донбас про визнання недійсним договору поставки №8682 від 20.12.2018, укладеним між ТОВ Агрозахист Донбас та ФГ Кринички-Л , та додатків №№1,2 від 20.12.2018 та №3 від 20.05.2019 до нього, - до спільного розгляду з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрозахист Донбас до Фермерського господарства Кринички-Л про стягнення заборгованості за поставлену продукцію за договором №8682 від 20.12.2018 у розмірі 1942815,38 грн. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 17.03.2020 у справі № 913/58/20 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агрозахист Донбас до Фермерського господарства Кринички-Л про стягнення заборгованості за поставлену продукцію за Договором №8682 від 20.12.2018 у розмірі 1.942.815,38 грн. - задоволено та стягнуто з Фермерського господарства Кринички-Л на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрозахист Донбас заборгованість за поставлену продукцію за договором №8682 від 20.12.2018 у розмірі 1.432.233,83 грн., 48 % річних у розмірі 48.970,63 грн., штраф у розмірі 429.670,14 грн. та пеню в розмірі 31.940,78 грн., а також судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 29.142,23 грн. У задоволенні зустрічного позову Фермерського господарства Кринички-Л до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрозахист Донбас про визнання недійсним договору поставки №8682 від 20.12.2018 року, укладеним між ТОВ Агрозахист Донбас та ФГ Кринички-Л , та додатків №1, №2 та №3 від 20.12.2018 року до нього, - відмовлено.

Рішення аргументовано тим, що:

-Договір №8682 від 20.12.2018 та додатки до нього підписані уповноваженими особами з боку ТОВ Агрозахист Донбас ;

-підписи цих осіб засвідчені печаткою ТОВ Агрозахист Донбас , що у свою чергу свідчить про укладення їх за відома та за згодою керівника Товариства - ОСОБА_2, який є компетентним представником ТОВ Агрозахист Донбас , уповноваженим від його імені укладати і підписувати договори та інші угоди без обмежень;

-докази протиправного використання печатки ТОВ Агрозахист Донбас у справі відсутні;

-ТОВ Агрозахист Донбас шляхом вчинення дій на виконання свого обов`язку щодо поставки товару за договором, прийняттям грошових платежів в рахунок попередньої оплати за ним та подальшим зверненням до суду з вимогою про стягнення заборгованості, яка виникла на підставі неналежного виконання відповідачем зобов`язань за ним, схвалило даний правочин та виразило свою дійсну волю на його вчинення;

-укладений між сторонами правочин не є значним та не вимагає надання згоди на його вчинення загальними зборами учасників;

-під час укладення договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов, зокрема, щодо ціни товару, термінів і порядку поставки товару, строків і порядку оплати товару, тому відсутні підстави вважати, що сторонами під час укладення договору не було узгоджено його всіх істотних умов;

-спірний договір поставки та додатки до нього не можуть бути визнані недійсними з означених позивачем за зустрічним позовом підстав, що зумовлює відмову в задоволенні зустрічного позову;

-на виконання умов Договору поставки позивачем за первісним позовом було поставлено відповідачу за первісним позовом (передано у його власність) товар на загальну суму 1.432.233,83 грн., а останнім даний товар прийнято, проте розрахунки проведено лише частково та із простроченням.

02.04.2020, тобто у встановлені частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України строки, Фермерським господарством Кринички-Л на зазначене судове рішення подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить рішення суду першої інстанції від 17.03.2020 у справі № 913/58/20 скасувати та ухвалити нове рішення, згідно якого відмовити у задоволенні первісних позовних вимог, а зустрічні позовні вимоги задовольнити. Скаржник вважає, що в порушення норм чинного законодавства, суд першої інстанції розглянув справу та не надав позивачу за зустрічним позовом можливості подати свої заперечення та докази, не надав належної правової оцінки доказам сторін, неповно та не всебічно з`ясував всі обставини справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого та незаконного рішення.

Доводи апеляційної скарги ФГ Кринички-Л зводяться, зокрема, до наступного:

-судом першої інстанції не було враховано та не надано оцінки тому, що фактично між сторонами у справі було підписано два договори поставки № 8682 від 20.12.2018, які різняться лише підписантом з боку позивача за первісним позовом (один договір підписано ОСОБА_1 за довіреністю №12/19 від 14.12.2018, якого слід вважати особою без повноважень, а інший договір - директором ОСОБА_2), тобто лише один договір є дійсним, а інший - ні;

-на даний час між сторонами у справі існує лише один договір поставки, який підписаний з боку ТОВ Агрозахист Донбас - ОСОБА_2, проте вимог за Договором, який підписаний ОСОБА_2, позивач за первісним позовом не заявляв;

-суд першої інстанції не звернув увагу, що сторони у справі власними діями та пунктом 11.4. Договору поставки за підписом ОСОБА_2 визнали недійсність Договору, що підписаний ОСОБА_1, та здійснили поставку товару за договором, що підписаний ОСОБА_2 , у зв`язку із чим позовні вимоги ТОВ Агрозахист Донбас ґрунтуються на недійсному договорі;

-суд першої інстанції не надав належної оцінки довіреності №12/19 від 14.12.2018, виданої на ім`я ОСОБА_1 та не дослідив її зміст, з якого вбачається, що довіреність видана з метою забезпечення діяльності підприємства в Луганській області , проте місцем поставки була - Одеська область, місце укладання договору - смт. Чабани, Київської області;

-доданий до позову Договір №8682 від 20.12.2018 був підписаний особою без належних повноважень; додатки до Договору також були підписані з боку Постачальника особами без повноважень; єдиною особою, яка має право діяти без обмежень від імені ТОВ Агрозахист Донбас , є директор ОСОБА_2; на даний час між сторонами не врегульоване питання вартості товару та порядку розрахунку.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2020 у справі № 913/58/20 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий (суддя-доповідач) Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Пелипенко Н.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №913/58/20.

02.06.2020 до суду від заявника апеляційної скарги - Фермерського господарства Кринички-Л надійшли клопотання:

1)про витребування у відповідача за первісним позовом - ТОВ Агрозахист Донбас оригіналу довіреності на ім`я ОСОБА_1 № 12/19 від 14.12.2018 за підписом директора ТОВ Агрозахист Донбас ОСОБА_2, яка надана у якості додатку до Відзиву на зустрічну позовну заяву до Господарського суду Луганської області у справі № 913/58/20 (вх. № 5356);

2)про призначення у справі № 913/58/20 технічної експертизи з визначення відносної давності виконання довіреності вих. № 12/19 від 14.12.2018, виданої за підписом директора ТОВ Агрозахист Донбас ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 (вх. № 5357).

Ухвалою суду від 09.06.2020 зазначені клопотання скаржника залишено без розгляду на підставі статей 118, 207 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із пропуском заявником апеляційної скарги встановленого законом строку для подачі таких клопотань.

03.06.2020, тобто у встановлені судом строки, позивачем за первісним позовом надано відзив на апеляційну скаргу (вх. № 5530), в якому ТОВ Агрозахист Донбас наголошує на тому, що при підписанні між сторонами у справі договору поставки №8682 від 20.12.2018, з боку ТОВ Агрозахист Донбас виступав представник Калинов Олександр Олександрович, який діяв на підставі довіреності 12/19 від 14.12.2018. Жодних зауважень з боку ФГ Кринички-Л при підписанні договору не заявлялося. Довіреність Калинову О.О. була видана за №12/19 від 14.12.2018 та наділяла його всіма правами, пов`язаними з діяльністю товариства, зокрема з правом укладати від імені ТОВ Агрозахист Донбас договори купівлі-продажу товарів, договори поставки та інше. Згодом до підприємства звернувся директор ФГ Кринички-Л з проханням надати екземпляр договору, який він, по його ствердженню, загубив. На той час у ТОВ Агрозахист Донбас вже не працював ОСОБА_1 , який підписував договір станом на 20.12.2018, тому позивач за первісним позовом був змушений надати договір поставки №8682 від 20.12.2018 за підписом ОСОБА_2 , який повністю ідентичний умовам договору, що був підписаний ОСОБА_1 Умови договору були погоджені сторонами у момент підписання. В свою чергу вартість товару та порядок розрахунку за поставлений товар були узгоджені сторонами у додатках до договору. ФГ Кринички-Л у особі свого керівника Кушнирь О.В. отримало продукцію саме на умовах, визначених цим договором, і ніяких інших претензій щодо виконання умов договору у ФГ Кринички-Л до ТОВ Агрозахист Донбас не було. Натомість ФГ Кринички-Л здійснило дії щодо часткового виконання договору зі свого боку, прийнявши та оплативши товар частково, про що свідчать платежі від 16.12.2018 на суму 354.009,54 грн. та від 21.05.2019 на суму 4.050,00 грн. Вказане свідчить, що сторони дійшли згоди з усіх істотних умов договору та виконували свої обов`язки за договором поставки №8682 від 20.12.2018, на якому ґрунтуються первісні позовні вимоги ТОВ Агрозахист Донбас . За вказаних аргументів, позивач за первісним позовом просить відмовити повністю у задоволенні вимог ФГ Кринички-Л , заявлених у апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Луганської області у справі 913/58/20.

Ухвалою суду від 09.06.2020 справу № 913/58/20 призначено до апеляційного розгляду на 23 червня 2020 р. о 12:00 год.

12.06.2020 від заявника апеляційної скарги надійшли пояснення (вх. № 5738), в яких ФГ Кринички-Л наполягає на вимогах апеляційної скарги та підтримує у повному обсязі зазначені у ній доводи.

12.06.2020 від ФГ Кринички-Л надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 5739).

16.06.2020 заявник апеляційної скарги засобами поштового зв`язку направив суду клопотання про призначення судової технічної експертизи документів (вх. № 5938 від 18.06.2020) з визначення відносної давності виконання довіреності вих. № 12/19 від 14.12.2018, виданої за підписом директора ТОВ Агрозахист Донбас ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 . Водночас скаржник просив визнати поважними причини не звернення ФГ Кринички-Л із клопотанням про призначення експертизи документів та поновити строк на звернення до суду із таким клопотанням.

Ухвалами суду від 23.06.2020 в задоволенні клопотання ФГ Кринички-Л про поновлення строку на звернення до суду із клопотанням про призначення судової технічної експертизи документів та про призначення судової технічної експертизи документів з визначення відносної давності виконання довіреності вих. № 12/19 від 14.12.2018, виданої за підписом директора ТОВ Агрозахист Донбас ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 , - відмовлено; в задоволенні клопотання ФГ Кринички-Л вх. № 5739 від 12.06.2020 про відкладення розгляду справи відмовлено; після заслуховування у судовому засіданні 23.06.2020 уповноваженого представника ТОВ Агрозахист Донбас , судом оголошено перерву у судовому засіданні до 07.07.2020 до 10:30 год.

24.06.2020 до суду надійшло клопотання Фермерського господарства Кринички-Л , в якому відповідач за первісним позовом просить забезпечити проведення всіх судових засідань у справі № 913/58/20 в режимі відеоконференції. Відповідальним за проведення відеоконференції скаржник просить визнати, зокрема, Солом`янський районний суд міста Києва.

Ухвалою суду від 25.06.2020 дане клопотання скаржника задоволено.

Розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2020 у зв`язку з відпусткою судді Пелипенко Н.М. та перебуванням на навчанні судді Істоміної О.А., які входять до складу колегії суддів, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №913/58/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2020 для розгляду справи №913/58/20 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Пушай В.І., суддя Стойка О.В.

Відповідно до пункту 14 статті 32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті.

В судове засідання представник ТОВ Агрозахист Донбас не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника ТОВ Агрозахист Донбас , оскільки останній був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, а його неявка не перешкоджає розгляду справи. Крім того, ухвалою апеляційного суду від 23.06.2020 явка представників сторін обов`язковою не визнавалась.

Уповноважені представники ФГ Кринички-Л у судовому засіданні 07.07.2020 підтримали вимоги та доводи, що викладені в апеляційній скарзі.

Апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини п`ятої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами частини другої цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі та пояснення учасників справи у відповідності до приписів частини першої статті 210 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача за первісним позовом є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

Відповідно до частини другої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За положенням частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами частин першої, восьмої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між юридичними особами (пункт 1 частини першої статті 208 Цивільного кодексу України).

При укладанні договору поставки сторони зобов`язані узгодити його істотні умови (частина третя статті 180 Господарського кодексу України) предмет, ціну та строк дії договору.

Як свідчать матеріали справи, встановлено судом першої інстанції та підтверджується в ході апеляційного розгляду справи, 20.12.2018 між ТОВ Агрозахист Донбас (постачальник за договором) та ФГ Кринички-Л (покупець) укладено Договір поставки №8682 (далі - Договір), за яким в терміни, визначені Договором, постачальник зобов`язався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов`язався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену Договором (пункт 1.1. Договору).

Згідно умов пункту 2.1. Договору, за даним Договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються додатками та/або накладними, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 2.2. Договору, ціна продукції, що поставляється за цим Договором, вказується у додатках в національній валюті та визначається в залежності від виду товару.

Загальна сума Договору визначається сукупністю додатків та/або накладних, що зазначені в пункті 2.1., та які є невід`ємною частиною цього Договору. Видаткова накладна є невід`ємною частиною Договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).

Вартість тари, упаковки, в якій постачається товар, входить до ціни товару (пункти 2.3., 2.4. Договору).

До даного Договору між ТОВ Агрозахист Донбас та ФГ Кринички-Л укладені додатки №№1, 2 від 20.12.2018 та №3 від 20.05.2019.

З викладених у пунктах під номером 2 умов додатків №2 від 20.12.2018 та №3 від 20.05.2019 до Договору вбачається, що загальна ціна товару за додатком №2 складає 1.770.047,69 грн. і за додатком №3 - 20.245,68 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 Цивільного кодексу України).

За доводами ФГ Кринички-Л , що викладені у зустрічній позовній заяві, зазначений Договір поставки має дефект суб`єктного складу та дефект змісту правочину, що згідно з приписами статей 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання даного правочину недійсним.

В обґрунтування своїх вимог ФГ Кринички-Л послалося на те, що від імені ТОВ Агрозахист Донбас договір поставки було підписано ОСОБА_1, який не був наділений відповідними повноваженнями; в порушення вимог Закону України Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю не було отримано згоди загальних зборів ТОВ Агрозахист Донбас на вчинення даного договору; 20.12.2018 між сторонами було укладено (перепідписано) новий договір поставки з таким же номером й датою, однак, у ньому не було узгоджено всіх істотних умов договору, які є необхідними для визнання його укладеним, а також не було отримано згоди загальних зборів товариства на його укладення.

Дослідивши та проаналізувавши умови спірного договору, судом першої інстанції встановлено, що при укладенні даного Договору сторонами дотримано всі вимоги щодо свободи волевиявлення, форми, наявності істотних умов, що передбачені вимогами цивільного та господарського законодавства. Натомість ФГ Кринички-Л не надало суду належних та допустимих доказів в підтвердження необхідності визнання даного Договору поставки недійсним, з визначених частиною другою статті 203, частин першої, третьої статті 215 Цивільного кодексу України підстав. Вказане зумовило висновок про відмову в задоволенні зустрічного позову.

З даними висновками місцевого господарського суду повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, зважаючи на наступне.

За положеннями частин першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).

Згідно із частинами першою-шостою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Тобто недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність дефекту суб`єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно із статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У пункті 11.2. Договору сторони передбачили, що цей договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків.

Згідно пункту 11.4. Договору з моменту укладення цього Договору всі попередні домовленості (зокрема, протоколи намірів, листи, телеграми, факси, тощо) втрачають юридичну силу. Будь-які зміни або доповнення до Договору дійсні лише у випадку, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані повноважними представниками обох сторін.

Судом першої інстанції на підставі правової оцінки наявних у справі доказів встановлено та обґрунтовано прийнято до уваги те, що Договір поставки № 8682 від 20.12.2018 та додатки №№1, 2 від 20.12.2018 до нього підписані від імені ТОВ Агрозахист Донбас представником Калиновим Олександром Олександровичем, який діяв на підставі доручення №12/19 від 14.12.2018, а Додаток №3 від 20.05.2019 до Договору поставки № 8682 від 20.12.2018 підписано ОСОБА_3 , який згідно додатку діяв як представник ТОВ Агрозахист Донбас на підставі доручення №14/03 від 14.03.2019.

При цьому, у матеріалах справи на підтвердження повноважень ОСОБА_1 на підписання договору поставки та додатків №№1, 2 до нього наявна копія довіреності за вих. №12/19 від 14.12.2018, строком дії до 31.12.2019.

Частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно із частинами першою та третьою статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 244 Цивільного кодексу України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (частина перша статті 246 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою довіреність є одностороннім правочином, що укладається у вигляді письмового документа, у якому визначаються повноваження представника. Довіреність свідчить про надання представнику довірителем відповідних повноважень стосовно вчинення правочину, стороною якого є третя особа (пункт 6.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 зі справи № 925/394/18).

Судом першої інстанції встановлено, що довіреність №12/19 від 14.12.2018 була видана Калинову О.О. керівником ТОВ Агрозахист Донбас - ОСОБА_2, який згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є особою, що обрана (призначена) до органу управління юридичної особи, уповноважена представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, а також вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності без обмежень, у тому числі підписувати договори. До того ж довіреність №12/19 від 14.12.2018 скріплена печаткою ТОВ Агрозахист Донбас .

Згідно із статтею 249 Цивільного кодексу України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність.

Колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що видана Калинову О.О. довіреність №12/19 від 14.12.2018 не була скасована (відкликана) на момент укладення сторонами у справі спірного Договору поставки. Доказів скасування даної довіреності матеріали справи не містять.

Твердження заявника апеляційної скарги про те, що довіреність була видана Калинову О . О. виключно з метою забезпечення діяльності підприємства в Луганській області, спростовуються власне змістом довіреності, якою визначено, що вказана особа наділена всіма правами, пов`язаними із діяльністю ТОВ Агрозахист Донбас , зокрема, з правом укладати від імені Товариства договори купівлі-продажу товарів, договори поставки та договори по забезпеченню виконання зобов`язань,…та інші договори для забезпечення діяльності підприємства в Луганській області, підписувати протоколи намірів, заяви, а також інші документи, та скріплювати їх печаткою.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, оцінивши надані сторонами докази, дійшов обґрунтованого висновку, що на час укладання спірного Договору представник ОСОБА_1 мав необхідний обсяг повноважень у розумінні приписів статті 92 Цивільного кодексу України для укладання оспорюваного Договору та додатків №№1, 2 до нього, оскільки згідно довіреності №12/19 від 14.12.2018 його було наділено всіма правами, пов`язаними з діяльністю Товариства, зокрема, з правом укладати від його імені договори поставки, у тому числі й спірний, чим спростовуються доводи позивача за зустрічним позовом в цій частині.

Водночас вимоги про недійсність даної довіреності, як одностороннього правочину, ФГ Кринички-Л не заявлялися. Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним .

З урахуванням встановлених обставин щодо наявності необхідного обсягу цивільної дієздатності в особи, яка вчинила оскаржуваний правочин згідно зі статтями 92, 207, 237 Цивільного кодексу України, колегія суддів апеляційної інстанції також визначилась, що правові підстави для визнання цього правочину недійсним відсутні.

Відносно твердження ФГ Кринички-Л про укладення Договору поставки з порушенням вимог чинного законодавства через неотримання згоди загальних зборів ТОВ Агрозахист Донбас на вчинення даного правочину, суд першої інстанції зазначив, що Товариство шляхом вчинення послідовних дій на виконання свого обов`язку щодо поставки товару за оспорюваним Договором, прийняття грошових платежів в рахунок попередньої оплати за ним, звернення до ФГ Кринички-Л з вимогою про сплату боргу, та подальшим зверненням до суду з вимогою про стягнення заборгованості, яка виникла на підставі неналежного виконання відповідачем зобов`язань за ним, схвалило даний правочин та виразило свою дійсну волю на його вчинення. Така поведінка ТОВ Агрозахист Донбас , яка виявилася у засвідченні укладеного між сторонами договору поставки і додатків до нього, була добросовісною і розумно, оскільки відповідала внутрішній волі Товариства, була спрямована на настання реальних правових наслідків і виникнення договірних господарських правовідносин щодо поставки товару між сторонами у справі.

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що з огляду на вчинення правочину представником у межах визначених повноважень, місцевий господарський суд помилково застосував до спірних правовідносин приписи статті 241 Цивільного кодексу України (якою врегульоване питання вчинення правочинів з перевищенням повноважень), з посиланням на судову практику Верховного Суду у справі № 918/780/18, оскільки спірний Договір, як вбачається з матеріалів справи та обґрунтовано встановлено судом, був укладений представником, який мав відповідні повноваження на його укладання на підставі довіреності, тобто вчинив правочин без перевищення повноважень, що є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову.

Отже, для застосування приписів статті 241 Цивільного кодексу України необхідним є встановлення обставин вчинення представником правочину з перевищенням повноважень. Водночас у справі, яка розглядається, таких обставин сторонами не доведено, а судом першої інстанції встановлено не було.

Також, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено аргументи ФГ Кринички-Л про те, що укладений правочин є недійсним в силу того, що він не містить всіх істотних умов договору поставки, а саме: ціни, вартості продукції, порядку розрахунків і умов поставки.

Здійснивши юридичний аналіз змісту укладеного між сторонами договору поставки та додатків до нього, суд першої інстанції встановив, що під час укладення договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов, а саме відносно ціни товару, яка визначена в пунктах під номером 2 в додатках до договору поставки; термінів і порядку поставки товару, що передбачено розділом 6 договору поставки та пунктами під номером 2 в додатках до договору поставки; строків і порядку оплати товару, що передбачено умовами, викладеними в пунктах під номером 3 в додатках до договору поставки. Внаслідок цього відсутні правові підставі вважати, що оспорюваний Договір поставки не відповідав вимогам законодавства, чинним на момент його підписання.

Водночас, судом першої інстанції з`ясовано, що в даному випадку мала місце поставка товару, підписання документів, підтверджуючих факт здійснення господарських операцій, а позивачем було прийнято грошові платежі у вигляді попередньої оплати за Договором. Зокрема, на виконання умов договору ТОВ Агрозахист Донбас поставило (передало у власність) ФГ Кринички-Л товар, а останнє прийняло відповідний товар, що підтверджується копіями видаткових накладних №9465 від 26.12.2018 та №5474 від 25.06.2019 на вказані в додатках №№2, 3 до Договору суми, які засвідчені підписами уповноважених представників сторін договору та скріплені їх печатками. Також сторонами у справі складено Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.11.2018 - 23.09.2019, що засвідчений підписами сторін і скріплений їх печатками. А із наданих виписок по рахунках вбачається, що ФГ Кринички-Л в якості попередньої оплати вартості товару за Договором було перераховано 26.12.2018 на рахунок ТОВ Агрозахист Донбас платіж на суму 354.009,54 грн. та 21.05.2019 - платіж на суму 4.050,00 грн.

Суд першої інстанції на підставі власної оцінки всієї сукупності вищевказаних доказів дійшов обґрунтованого висновку про те, що матеріалами справи підтверджено наявність договірних відносин між позивачем та відповідачем щодо поставки товару за Договором з додатками, що підписаний з боку ТОВ Агрозахист Донбас ОСОБА_1, та виконання сторонами умов саме цього правочину.

Звідси, є законними та вмотивованими висновки суду першої інстанції про те, що спірний Договір поставки є дійсним і таким, що регулює спірні правовідносини, які виникли між сторонами. При цьому підставою для звернення із первісним позовом ТОВ Агрозахист Донбас до господарського суду став саме факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за оспорюваним Договором поставки та додатками №№ 2, 3 до нього.

Наданий ФГ Кринички-Л договір поставки № 8682 від 20.12.2018 за підписом директора ТОВ Агрозахист Донбас ОСОБА_2, на який посилається ФГ Кринички-Л у зустрічній позовній заяві та в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає таким, що не відноситься до спірних поставок товару і не стосується підстав заявленого у даній справі первісного позову, тому не приймається судом до уваги.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем за первісним позовом, на виконання умов Договору №8682 від 20.12.2018 позивач за первісним позовом поставив (передав у власність) ФГ Кринички-Л товар, зокрема, євро-лайтінг 4,8 % в.р. (2*10л) not ADR (0017806379) в кількості 1500 л на загальну суму 1.770.047,69 грн., а також UN гліфоган 480, в.р. (20 л) кл. 9 ГУ ІІІ AZH022510A в кількості 140 л на загальну суму 20.245,68 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних №9465 від 26.12.2018 та №5474 від 25.06.2019 на вказані в додатках №№2, 3 до Договору суми, які засвідчені підписами уповноважених представників сторін Договору та скріплені печатками підприємства позивача та відповідача.

Жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов`язань з поставки товару, ФГ Кринички-Л не заявлялося. Натомість матеріали справи свідчать про те, що товар був поставлений постачальником та прийнятий відповідачем за первісним позовом без будь-яких зауважень та застережень.

Загальна вартість поставленого товару становить 1.790.293,37 грн.

ФГ Кринички-Л у суді апеляційної інстанції не заперечує факт поставки товару у вказаному у видаткових накладних №9465 від 26.12.2018 та №5474 від 25.06.2019 обсязі та на зазначені у них суми.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 3.1. Договору порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до даного договору.

Так, згідно пункту 3 Додатків №2 та №3 до Договору, оплата здійснюється в наступному порядку:

-покупець сплачує постачальнику 20% вартості товару до 26.12.2018. Остаточний розрахунок за отриманий товар покупець зобов`язується здійснити до 20.10.2019;

-покупець сплачує постачальнику 20% вартості товару до 28.05.2019. Остаточний розрахунок за отриманий товар покупець зобов`язується здійснити до 20.10.2019, відповідно.

У відповідності до умов пункту 3.5. Договору, товар, що був переданий покупцю в межах цього договору тільки згідно накладних (без укладення інших письмових угод - додатків), має бути оплачений не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною.

Строк поставки товару визначається у відповідних додатках до цього договору (пункт 4.1. Договору).

За умовами пункту 2 Додатку №2 від 20.12.2018 до Договору, постачальник зобов`язаний поставити покупцю товар за договором на вказані суми до 01.04.2019 та 10.04.2019 відповідно.

Перехід права власності здійснюється в момент передачі товару з одночасним прийманням по кількості і якості.

Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем: по кількості, вказаній в накладній (пункти 6.2., 6.3. Договору).

Матеріалами справи, зокрема, виписками по рахунках підтверджується, що відповідачем за первісним позовом в якості попередньої оплати вартості товару за договором було перераховано на рахунок позивача 26.12.2018 платіж на суму 354.009,54 грн. та 21.05.2019 платіж на суму 4.050,00 грн.

Невиконання відповідачем за первісним позовом зобов`язань зі сплати решти вартості отриманого за Договором поставки товару у розмірі 1.432.233,83 грн. і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Предметом первісного позову у справі, яка розглядається, є вимога про стягнення з ФГ Кринички-Л заборгованості з оплати вартості поставленого за Договором поставки товару в сумі 1.432.233,83 грн., 48% річних у розмірі 48.970,63 грн., штрафу у розмірі 429.670,14 грн., пені в сумі 31.940,78 грн., із посиланням на положення статей 610, 625 Цивільного кодексу України та статей 193, 265 Господарського кодексу України, у зв`язку із неналежним та несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором поставки товару.

Враховуючи, що відповідачем за первісним позовом не здійснено повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар, суд першої інстанції, перевіривши правильність здійснених розрахунків, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення первісного позову у повному обсязі, з чим повністю погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду, зважаючи на таке.

Згідно з частиною третьою статті 13, частиною першою статті 76, частиною першою статті 78, частиною першою статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно із статтею 73, частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність .

Із матеріалів справи вбачається, що надані позивачем за первісним позовом в підтвердження фактичного виконання ним договірних зобов`язань видаткові накладні на загальну суму 1.790.293,37 грн. містять посилання на Договір №8682 від 20.12.2018, як на підставу поставки товару. Крім того, вказані накладні містять відомості щодо найменування, кількості ціни товару, найменування сторін договору, підписи сторін, які скріплені печатками підприємств позивача та відповідача.

Отже, є вірними висновки суду першої інстанції про те, що надані позивачем за первісним позовом копії видаткових накладних, які відповідачем за первісним позовом не оспорені та не спростовані, є належними у розумінні приписів статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік документами, якими підтверджується факт здійснення господарської операції та поставки товару.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Встановивши наявність відбитку печатки позивача за первісним позовом та відповідача за первісним позовом на документах, доданих до первісного позову (договорі, додатках до нього, видаткових накладних) та, враховуючи, що підприємства сторін у справі несуть повну відповідальність за законність використання їх печатки, колегією суддів з`ясовано, що матеріали справи не містять доказів заміни, знищення, втрати або неправомірного використання їх печаток.

Про належне виконання позивачем за первісним позовом своїх зобов`язань за Договором поставки свідчить і відсутність з боку відповідача за первісними позовом під час отримання товару будь-яких претензій та повідомлень про порушення постачальником умов Договору поставки.

Обставини справи достеменно свідчать про фактичне постачання позивачем за первісним позовом товару згідно спірного Договору на користь відповідача за первісним позовом та складання накладних за наслідком здійснення господарських операцій, внаслідок яких відбувся реальний рух активів (постачання товару).

Крім того, згідно пункту 3.3. Договору на підтвердження виконання покупцем зобов`язань з оплати товару з врахуванням пункту 3.2. Договору сторони впродовж трьох днів від дня остаточного розрахунку за відповідним Додатком або Договором в цілому, підписують Акт звіряння взаємних розрахунків . Ініціатива підписання Акту звіряння взаємних розрахунків покладається на покупця.

При відсутності підписаного сторонами Акту звіряння взаєморозрахунків , зобов`язання покупця щодо повної оплати вартості отриманого товару не вважається виконаним, що є підставою для застосування відповідних штрафних санкцій згідно з умовами Договору (пункт 3.4. Договору).

Колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що у постанові Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Суд першої інстанції надаючи оцінку акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.11.2018 по 23.09.2019, засвідченого підписами сторін і скріпленого їх печатками (з боку ФГ Кринички-Л акт звірки підписано директором Кушнирь О.В.), обґрунтовано врахував, що відповідач за первісним позовом, здійснивши часткову оплату поставленого товару та підписавши в подальшому акт звірки взаємних розрахунків за договором №8682 від 20.12.2018, тим самим визнав наявність зобов`язання з оплати поставленого товару перед позивачем за первісним позовом.

Правові підстави для затримання оплати за поставлений товар у відповідача за первісним позовом відсутні і в процесі розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанції не встановлені.

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак доказів сплати боргу в сумі 1.432.233,83 грн. відповідач за первісним позовом судам першої та апеляційної інстанції не надав.

Обов`язок оплати отриманого товару закріплено і в статтях 691, 692 Цивільного кодексу України, які передбачають, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами пунктів 3 додатків №2 та №3 до договору, покупець зобов`язується здійснити остаточний розрахунок за отриманий товар до 20.10.2019.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що відповідач за первісним позовом свої зобов`язання в частині оплати у повному обсязі вартості поставленого товару не виконав у встановлений договором строк, а тому він вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання з 21.10.2019, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки (застосування до нього штрафних санкцій, визначених законом та встановлених договором, а також захисту майнових прав та інтересів позивача за первісним позовом, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України).

За змістом статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною другою статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як передбачено частиною першою статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

У відповідності до частини другої статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За змістом статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною другою статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

В силу приписів статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У розділі 7 договору сторони передбачили умови відповідальності за порушення умов даного договору.

Так, винна сторона відшкодовує спричинені збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням даного договору (пункт 7.1. Договору).

Відповідно до пункту 7.1.1. Договору, за несвоєчасну оплату продукції покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми боргу за кожний день прострочення.

Згідно пункту 7.7. Договору, в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов`язань передбачених розділом 3 цього договору покупець, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, 48 % річних, якщо інший розмір відсотків не встановлено відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої заборгованості.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, в Договорі сторони змінили встановлений законом розмір процентів річних і визначили його у розмірі 48 % від простроченої суми основної заборгованості.

Крім цього, за пунктом 7.8. Договору, в разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більш ніж на 5 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 30% від суми несвоєчасно сплаченого товару.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина шоста статті 232 Господарського кодексу України).

Разом з тим, у пункті 7.10. Договору сторони погодили, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до статті 259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років.

Користуючись наданим правом, позивач за первісним позовом нарахував та заявив до стягнення з відповідача за первісним позовом пеню в сумі 31.940,78 грн. за загальний період прострочення з 21.10.2019 по 15.11.2019.

Згідно наданого розрахунку на заборгованість у розмірі 1.432.233,83 грн. позивачем за первісним позовом нарахована пеня за період прострочення з 21.10.2019 по 24.10.2019 тривалістю 4 дні у розмірі подвійної облікової ставки (16,5 х 2) в сумі 5.179,59 грн.; на заборгованість у розмірі 1.432.233,83 грн. нарахована пеня за період прострочення з 25.10.2019 по 15.11.2019 тривалістю 22 дні у розмірі подвійної облікової ставки (15,5 х 2) в сумі 26.761,19 грн.

Судом першої інстанції було проаналізовано вищезазначений розрахунок пені і встановлено, що він є обґрунтованим та арифметично правильним, а тому, зважаючи на встановлені обставини справи, висновки суду про задоволення первісних позовних вимог в цій частині є правильними.

Також у відповідності до умов пункту 7.8. Договору позивачем за первісним позовом нараховано та заявлено до стягнення штраф у розмірі 30% від суми несвоєчасного сплаченого товару, що становить 429.670,14 грн. (1.432.233,83 грн. х 30 %), та 48 % річних з простроченої суми у розмірі 48.970,63 грн. за період з 21.10.2019 по 15.11.2019 (26 днів), розрахунок яких колегія суддів вважає вірним, тому висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача і в цій частині є правомірним.

Підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що викладені в апеляційній скарзі аргументи відповідача за первісним позовом, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, тому скарга задоволенню не підлягає.

Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для скасування оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції у даній справі, яке ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, у суду апеляційної інстанції відсутні.

Враховуючи те, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які в даному випадку не підтверджують ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі із порушеннями, визначеними статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку частини четвертої статті 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, тому апеляційна скарга Фермерського господарства Кринички-Л , Луганська область, Троїцький район, с. Новочервоне залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Луганської області від 17.03.2020 у справі № 913/58/20 - без змін.

Оскільки апеляційна скарга Фермерського господарства Кринички-Л залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Кринички-Л , Луганська область, Троїцький район, с. Новочервоне на рішення Господарського суду Луганської області від 17.03.2020 у справі №913/58/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Луганської області від 17.03.2020 у справі №913/58/20 залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на Фермерського господарства Кринички-Л , Луганська область, Троїцький район, с. Новочервоне.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 09.07.2020.

Головуючий суддя С.В. Барбашова

Суддя В.І. Пушай

Суддя О.В. Стойка