Рішення

від 24.03.2020 по справі 905/2122/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.03.2020р. м. Харків Справа №905/2122/18 Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Ісаковій А.В.,

розглянувши справу №905/2122/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДАКС

до відповідача Фізичної особи - підприємця Антоня Івана Михайловича

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Добропільської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2

про вчинення певних дій

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третіх осіб: не з`явились

Суть спору: ТОВ ДАКС звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до ФОП Антонь І.М. про визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Добропільської районної державної адміністрації Донецької області - Бровко І.М. про державну реєстрацію іншого речового права, індексний номер 40727900 від 20.04.2018р.: номер запису про інше речове право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25808795 від 16.04.2018р., підстава виникнення іншого речового права - договір оренди землі б/н від 16.04.2018р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 05.08.2011р. між ТОВ ДАКС та ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки (паю) сільськогосподарського призначення, зареєстрований у відділі Держкомзему Добропільського району Донецької області, про у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.08.2011р. за № 14228334000536. Проте, відділом державної реєстрації Добропільської районної державної адміністрації Донецької області 16.04.2018р. був зареєстрований договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 (1/2 частки), ОСОБА_2 (1/2 частки), які є спадкоємцями ОСОБА_3 , та ФОП Антонь І. М. (кадастровий номер земельної ділянки №1422083300:01:000:0709, площа - 4,6111га), строком на 15 років. Позивач вважає, що рішення державного реєстратора відділу державної реєстрації Добропільської районної державної адміністрації Донецької області щодо реєстрації права оренди земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки №1422083300:01:000:0709, за орендарем - ФОП Антонь І.М. є протиправним, оскільки право оренди спірної земельної ділянки вже зареєстровано 05.08.2011р. за ТОВ ДАКС .

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.03.2019р. у справі №905/2122/18, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.06.2019р., позовні вимоги ТОВ ДАКС задоволені. Визнано противоправним та скасовано рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Добропільської районної державної адміністрації Донецької області - Бровко Ірини Миколаївни про державну реєстрацію іншого речового права, індексний номер 40727900 від 20.04.2018: номер запису про інше речове право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25808795 від 16.04.2018р., підстава виникнення іншого речового права - договір оренди землі б/н від 16.04.2018р.; видавник: ФОП Антонь І.М. та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , зміст, характеристика іншого речового права, строк дії: договір укладено на 15 років (з урахуванням ротації культур) з правом пролонгації.

Постановою Верховного Суду від 15.08.2019р. касаційну скаргу ФОП Антоня І.М., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.06.2019р. та рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2019р. у справі №905/2122/18 скасовано. Справу №905/2122/18 передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Згідно із вказівками, які містяться у постанові Верховного Суду від 15.08.2019р. у справі №905/2122/18, та які в силу приписів ч. 1 ст. 316 ГПК України є обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь у такому спорі реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав) не змінює приватноправового характеру спору.

Проте, виходячи з предмету та підстави позову, поза увагою суддів залишилися питання щодо обраного способу захисту порушеного права, а також складу учасників справи.

При цьому, рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав вичерпує свою дію із внесенням відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зважаючи на це, належним способом захисту прав або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (користування) (ч. 2 ст. 26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Крім того, Верховний Суд зазначив, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було залишено поза увагою те, що спір щодо реєстраційних дій виник на підставі укладених договорів оренди спірної земельної ділянки, а саме: договір оренди земельної ділянки від 05.08.2011р., укладений між ОСОБА_3 та ТОВ ДАКС , договір оренди земельної ділянки б/д, укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ФОП Антонєм І.М.

Проте, питання щодо правомірності укладення вказаних договорів та їх виконання, зокрема договору оренди земельної ділянки б/д, укладеного між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ФОП Антонєм І.М., не було предметом розгляду цієї справи.

Верховний Суд вказав, що під час нового розгляду суду слід урахувати викладене, оцінити правомірність вимог позивача, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для задоволення позову.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2019р. справа №905/2122/18 розподілена судді Ніколаєвій Л.В. та ухвалою суду від 25.11.2019р. справа прийнята до провадження вказаним складом суду.

Під час нового розгляду позивач підтримав позовні вимоги та зазначив про те, що Порядком ведення державного земельного кадастру, затвердженим Постановою КМУ №1051 від 17.10.2012р., не передбачено внесення до Державного реєстру земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель, відмінних від тих, що передбачені п. 23 цього порядку, тому твердження відповідача та третіх осіб ( ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ) щодо відсутності реєстрації за позивачем права оренди земельної ділянки є безпідставними.

Також позивач зазначав державний реєстратор є суб`єктом владних повноважень і повинен здійснювати усі можливі дії задля недопущення подвійної реєстрації одних і тих самих прав, а тому повинен був запитати інформацію про наявність чи відсутність державної реєстрації в органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013р., що встановлено вимогами пп. 1,2 ч. 3 ст. 10 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обстяжень та про що роз`яснено у листі Державної реєстраційної служби від 06.08.2013р. № 2951/05-15-13 Щодо запобігання випадкам подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними правонабувачами . Отже, здійснення відповідного запиту є обов`язком державного реєстратора, а не його правом. Невиконання належним чином своїх обов`язків державним реєстратором щодо направлення запиту до органів Держземагенства про отримання правовстановлюючого документа, нез`ясування певних обставин, призвело до прийняття помилкових рішень, якими порушено права позивача.

Під час первісного та нового розгляду справи відповідач заперечував проти позовних вимог з посиланням на те, що на час реєстрації договору оренди земельної ділянки від 05.08.2011р., укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ ДАКС , діяли Порядок ведення Поземельної книги та Порядок ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затверджені постановою КМУ від 09.09.2009р. № 1021, які передбачали сукупність реєстраційних дій на паперових носіях Поземельна книга та реєстрацію в електронному виді в національній кадастровій системі України, які не можуть бути розглянуті окремо один від одного. Наявність реєстрації права оренди тільки у паперовому вигляді та відсутність її в електронному вигляді вказує на порушення наведених порядків та на те, що цей договір не є вчиненим з огляду на приписи ст. ст. 182, 210 ЦК України та право оренди земельної ділянки у позивача не виникло.

Відповідач зазначав, що дії державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Добропільської районної державної адміністрації Донецької області Бровко І.М. щодо реєстрації договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ФОП Антонєм І.М., є правомірними, оскільки станом на момент реєстрації цього договору в національній кадастровій системі були відсутні дані про реєстрацію договору оренди від 05.08.2011р. та з огляду на положення ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , постанови КМУ №1127 від 25.12.2015р., № 1141 від 26.10.2011р., якими затверджені Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Порядок про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у реєстратора був відсутній обов`язок запитувати інформацію від органів влади, підприємств, установ та організацій, необхідну для такої реєстрації.

Крім того, відповідач не погоджувався з посиланнями позивача про те, що відповідно до п. 23 Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ №1051 від 17.10.2012р., не передбачено внесення відомостей про обмеження у використанні земель, з огляду на п. 24 цього порядку, яким передбачено внесення таких відомостей.

Одночасно, відповідач зазначав, що останній своєчасно сплачує податки за користування спірною земельною ділянкою, про що свідчать відповідні платіжні доручення.

Також відповідач посилався на наявність підстав для закриття провадження у справі згідно з п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України з посиланням на висновки Верховного суду у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 14.01.2020р. у справі № 922/808/19, Великої Палати Верховного суду від 12.11.2019р. у справі № 920/40/19, від 27.11.2019р. у справі № 657/33/19, а також на те, що позивач оспорює рішення державного реєстратора, прийняте за наслідком укладення договору оренди між власниками земельної ділянки (треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ) та відповідачем, тобто предмет спору, як і результат його вирішення, безпосередньо стосується прав і обов`язків не тільки відповідача, а і власників земельної ділянки. Отже належними сторонами справи у цьому спорі є позивач, відповідач і власники земельної ділянки, які є фізичними особами без статусу підприємців, чого сторони не заперечують. Тому, з цих підстав дана справа не належить до юрисдикції господарських судів відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України та має розглядатись за правилами цивільного судочинства.

Третя особа ГУ Держгеокадастру у Донецькій області пояснень по суті спору не надала, але під час нового розгляду справи на виконання ухвали суду від 23.01.2020р. господарський суд одержав клопотання останньої від 24.02.2020р. за вх. № 4024/20 про долучення до справи заяви на реєстрацію оренди, договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 05.08.2011р., акту приймання - передачі земельної ділянки площею 4,6111 га від 05.08.2011р., акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, плану (схеми) меж земельної ділянки кадастровий номер 1422083300:01:000:0709, витяг з журналу реєстрації договорів оренди, витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку 1422083300:01:000:0709 (дата формування 03.02.2016р.), витяг із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку 1422083300:01:000:0709 (дата формування 13.02.2019р.), поземельна книга (кадастровий номер земельної ділянки 1422083300:01:000:0709).

Третя особа Добропільська РДА під час розгляду справи посилалась на те, що право оренди земельної ділянки було зареєстровано на підставі договору оренди землі б/н від 16.04.2018р. за Антонь І.М. (номер запису 25808795), з огляду на відсутність будь-яких внесених до реєстру відомостей про реєстрацію наявних інших прав чи їх обтяжень. При реєстрації іншого речового права державним реєстратором відділу державної реєстрації Добрпільської РДА було враховано відомості ДЗК, в яких інформація про оренду/суборенду була відсутня. До того ж, позивачем невірно обраний спосіб захисту, оскільки останній має узгоджуватись з ч. 2 ст. 26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , відповідно до яких скасування державної реєстрації прав обумовлене внесенням до Державного реєстру прав відповідного запису про скасування.

Треті особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заперечували проти позовних вимог та посилались на те, що ОСОБА_3 , яка є орендодавцем за договором від 05.08.2011р., була сліпа, тому не могла підписувати жодних документів у тому числі: договорів оренди, актів прийому - передачі, поземельних книг, запитів, звернень, заяв, тобто документи додані позивачем до позовної заяви не містять підписів ОСОБА_3 . Право оренди земельної ділянки за позивачем на підставі цього договору не було зареєстровано у встановленому порядку, та до теперішнього часу останній не повідомив третіх осіб, як власників земельної ділянки, про наявність в нього такого права, як і не надав доказів щодо звернення до відповідних органів з метою внесення відомостей та реєстрації права оренди на підставі договору оренди від 05.08.2011р. в подальшому. Також, треті особи зазначали, що державним реєстратором Бровко І.М. зареєстровано право оренди земельної ділянки за ФОП Антонєм І.М. на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного між ним, відповідно до вимог закону, та державний реєстратор не повинний був здійснювати запити відповідно до ст. 10 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , оскільки реєструвала інші речові права, які виникли у 2018 році.

24.02.2020р. у підготовчому засіданні господарським судом постановлено протокольну ухвалу про прийняття до розгляду письмових пояснень позивача від 23.01.2020р. за вх.№1493/20, в яких останній просив суд скасувати запис про інше речове право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 25808795 від 16.04.2018р., підстава виникнення іншого речового права: договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 16.04.2018р., видавник: фізична особа - підприємець Антонь І.М. та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; зміст, характеристика іншого речового права: строк дії: договір укладено на 15 років (з урахуванням ротації культур), з правом пролонгації.

При цьому, вказані пояснення розцінено судом як письмові пояснення по справі, що не змінюють предмет даного позову, оскільки останні не відповідають вимогам ст. ст. 46, 169, 170 ГПК України щодо форми та змісту письмової заяви (зокрема, про зміну предмету позову). Одночасно в силу вимог ч. 4 ст. 46 ГПК України у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи. В даному випадку, жодна зміна фактичних обставин справи не відбулась.

24.02.2020р. господарським судом закрито підготовче провадження та призначено два судових засідання щодо розгляду справи по суті на 12.03.2020р., на 24.03.2020р., про що постановлено відповідну ухвалу.

У судовому засіданні 12.03.2020р. за участю відповідача, представника відповідача та третіх осіб ОСОБА_1., ОСОБА_2. господарським судом оголошено перерву до 24.03.2020р.

24.03.2020р. за вх. №6168/20 господарський суд одержав пояснення відповідача, в яких зазначає, що подані третьою особою ГУ Держгеокадастру у Донецькій області документи за клопотанням за вх. №4024/20 від 24.02.2020р. містять ознаки підробки, оскільки додана заява ОСОБА_3 про реєстрацію договору оренди землі не містить, ні дати, ні резолюції посадової особи, ні вхідного номеру, до доданих документів не додано копії паспорту ОСОБА_3 та квитанції щодо сплати державного мита за реєстрацію спірного договору оренди. Також відповідач наголошує, що до матеріалів справи додані докази того, що ОСОБА_3 була сліпою на момент укладення договору оренди землі із позивачем, тому не могла самостійно заповнювати або підписувати будь-які документи. Вказані матеріалі не містять і копій листа від 31.07.2018р. №1507/103-18, заяви ТОВ ДАКС від 17.07.2018р. з резолюцією посадової особи ГУ, які підтверджують існуюче право оренди спірної земельної ділянки згідно договору оренди від 05.08.2011р., укладеним між ТОВ ДАКС та померлою ОСОБА_3 Третя особа ГУ Держгеокадастру в Донецькій області вказані документи не надала нікому, окрім позивача, що також ставить під сумнів їх достовірність.

Таким чином, відповідач вкотре наголошує на тому, що реєстрація права оренди позивача за договором оренди від 05.08.2011р. на земельну ділянку, кадастровий номер 1422083300:01:000:0709, не відбулась, тому право позивача не порушено.

Позивач у судове засідання з розгляду справи по суті 24.03.2020р. не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. При цьому, клопотання позивача про перенесення судового, призначеного на 24.03.2020р., на іншу дату, яке містить телефонограма останнього від 24.03.2020р., відхилено судом з огляду на закінчення строку розгляду справи та достатність наявних у справі матеріалів для вирішення спору.

Відповідач та треті особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у судове засідання з розгляду справи по суті 24.03.2020р. не з`явилися. При цьому, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, оскільки відповідач, представник відповідача та третіх осіб були присутніми в судовому засіданні 12.03.2020р.

Треті особи ГУ Держгеокадастру у Донецькій області та Добропільська РДА у судове засідання з розгляду справи по суті 24.03.2020р. не з`явилися. При цьому, про дату, час та місце судових засідань повідомлені належним чином, оскільки ними одержано ухвалу суду від 24.02.2020р., про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення. До того ж, третя особа Добропільська РДА у письмових поясненнях просила розглядати справу за відсутності її представника.

За таких обставин, а також враховуючи положення ч. 1 ст. 202 ГПК України, суд визнав за можливе розглянути справу по суті за відсутністю учасників справи та за наявними у справі матеріалами.

На підставі ст.240 ГПК України у судовому засіданні 24.03.2020р. господарським судом складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

05.08.2011р. між ОСОБА_3 (орендодавець) та ТОВ ДАКС (орендар, позивач) укладено договір оренди земельної ділянки (паю) сільськогосподарського призначення (далі договір оренди від 05.08.2011р.), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Золотоколодязької сільської ради Добропільського району Донецької області (п.1. договору оренди від 05.08.2011р.).

За приписами п.2 договору оренди від 05.08.2011р. в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,6111га, у тому числі 4,6111га ріллі.

За змістом пунктів 3, 4, 5 договору від 05.08.2011р. на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури. В оренду передана тільки земельна ділянка. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 33 897,70 грн.

Договір укладено на 10 років (з урахуванням ротації культур) (п. 8 договору оренди від 05.08.2011р.).

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 2 000,00 грн. - один раз на рік до 1 січня за звітний рік. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації (п.п. 9 -11 договору оренди від 05.08.2011р.).

Передача земельних ділянок орендарю здійснюється у десятиденний строк державної реєстрації договору за актом її приймання-передачі (п.19 договору оренди від 05.08.2011р.).

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 42 договору оренди від 05.08.2011р.).

Вказаний договір зареєстровано у відділі Держкомзему Добропільського району Донецької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.08.2011р. за №14228334000536.

Відповідно до акта приймання-передачі від 05.08.2011р. ОСОБА_3 передано, а ТОВ Дакс прийнято земельну ділянку площею 4,6111га, кадастровий номер 1422083300:01:000:0709, що розташована на території Золотоколодязької сільської ради Добропільського району Донецької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно свідоцтва про смерть від 27.08.2015р., виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Добропільському району реєстраційної служби Добропільського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом №925 від 12.12.2016р, виданого державним нотаріусом Другої Добропільскої ДНК, спадкоємцем ОСОБА_3 на Ѕ земельної ділянки площею 4,6111га, кадастровий номер 1422083300:01:000:0709, є її донька - ОСОБА_2 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом №39 від 24.01.2018р., виданого державним нотаріусом Другої Добропільскої ДНК, спадкоємцем ОСОБА_3 на Ѕ земельної ділянки площею 4,6111га, кадастровий номер 1422083300:01:000:0709, є її син - ОСОБА_1

У 2018 році між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (орендодавці, треті особи 3, 4) та ФОП Антонєм І. М. (орендар, відповідач) було укладено договір оренди землі (далі договір оренди землі від 2018р.), за умовами якого орендодавці надають, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 1422083300:01:000:0709, яка знаходиться на території Золотоколодязької сільської ради Добропільського району Донецької області за межами земельних пунктів. Земельна ділянка знаходиться у власності громадян:

- Ѕ частина земельної ділянки у громадянина ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.01.2018р. за №39 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію право власності від 24.01.2018р. №111558024, номер запису про право власності 24507805;

- Ѕ частина земельної ділянки у громадянки ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.12.2016р. за №925 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію право власності від 12.12.2016р. №75563802, номер запису про право власності 17975368 (п.1 договору оренди землі від 2018р.).

Відповідно до п.2 договору оренди землі від 2018р. в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,6111га, у тому числі 4,6111га ріллі.

За змістом до п.п. 3 - 5 договору оренди від 05.08.2011р. на земельній ділянці об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури відсутні. в оренду передана тільки земельна ділянка. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 1422083300:01:000:0709 - 89 212,13 грн.

Договір укладено на 15 років (з урахуванням ротації культур) (п. 8 договору оренди землі від 2018р.).

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 2 675,36 грн. - один раз на рік до 1 січня за звітний рік Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації (п.п. 9, 11 договору оренди землі від 2018р.).

У 2018 році сторони зазначеного договору підписали акт приймання-передачі б/д земельної ділянки площею 4,6111га, кадастровий номер 1422083300:01:000:0709. Відповідно до акта приймання-передачі 2018 року, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 передали, а ФОП Антонь І. М . прийняв спірну земельну ділянку, яка розташована на території Золотоколодязької сільської ради, Добропільського району Донецької області за межами населених пунктів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

ТОВ ДАКС звернулось до відділу у Добропільському районі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області з листом №6 від 17.07.2018р. про надання інформації, зокрема, у вигляді витягу з поземельної книги щодо земельної ділянки, кадастровий номер 1422083300:01:000:0709, загальною площею 4,6111га, в якому зазначило, що вказана земельна ділянка (пай) була протиправно передана в оренду іншій особі, після смерті орендодавця ОСОБА_3 , її спадкоємцями. На час звернення до Держгеокадастру для ТОВ ДАКС створюються перешкоди в користуванні на законних підставах орендованою земельною ділянкою.

Листом №1507/103-18 від 31.07.2018р. ГУ Держагеокадастру у Донецькій області повідомило ТОВ ДАКС , що відділом Держгеокадастру Добропільського району Донецької області договір оренди землі строком на 10 років ОСОБА_3 та ТОВ ДАКС (кадастровий номер 1422083300:01:000:0709, площа - 4,6111га) зареєстровано 05.08.2011р. за №142208334000536 в книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі Добропільського району Донецької області. До Національної кадастрової системи дані про реєстрацію договору від 05.08.2011р. не внесені. До листа додано копії сторінок книги.

Такі обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами ЗК України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Статтею 2 ЗУ Про оренду землі визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 ЗУ Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 6 ЗУ Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

За ст. ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Пунктом 2 ч. 1 ст. 4 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката (п. 1 ч. 1 ст. 27 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Предметом даного позову є визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Добропільської районної державної адміністрації Донецької області - Бровко І.М. про державну реєстрацію іншого речового права, індексний номер 40727900 від 20.04.2018р.: номер запису про інше речове право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25808795 від 16.04.2018р., підстава виникнення іншого речового права - договір оренди землі б/н від 16.04.2018р.

Позовні вимоги фактично обґрунтовані наявністю у позивача права оренди на підставі договору оренди від 05.08.2011р. та відсутністю такого права у відповідача, і, як наслідок, відсутністю правомірного інтересу останнього щодо фіксації свого права оренди шляхом здійснення державної реєстрації та внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, цей спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 ЦК України). Перелік способів здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом визначений у ч. 2 ст.16 ЦК України.

Наведені у ч. 2 ст. 16 ЦК України способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Обрання особою неналежного способу захисту порушеного права в судовому порядку, який не відповідає як змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і характеру його порушення, а також не призводить до поновлення порушеного права цієї особи є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Верховний Суд, скасовуючи постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.06.2019р. та рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2019р. у даній справі, зазначив наступне.

Рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав вичерпує свою дію із внесенням відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зважаючи на це, належним способом захисту прав або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (користування) (ч. 2 ст. 26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019р. у справі №367/2022/15-ц, від 22.08.2018р. у справі №925/1265/16, від 04.08.2018р. у справі №915/127/18.

Разом з цим, ЗУ від 05.12.2019р. №340-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , який набрав чинності з 16.01.2020р., ст. 26 ЗУ №1952 викладено у новій редакції.

Відповідно до п.п 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції, чинній з 16.01.2020р. відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зміст зазначеної правової норми свідчить про те, що, на відміну від ч. 2 ст. 26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав уточнено, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, з 16.01.2020р., тобто на час ухвалення даного рішення, законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак вказаний спосіб судового захисту у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а значить не спроможний надати особі ефективний захист її прав.

Додатковим підтвердженням наведеного висновку є п. 3 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ від 05.12.2019р. №340-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , згідно з яким судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не входить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права.

За таких обставин , у зв`язку із викладенням ст. 26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у новій редакції згідно із ЗУ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , який набрав чинності з 16.01.2020р., наразі чинне законодавство не передбачає скасування записів про проведену державну реєстрацію прав.

Виконуючи вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.08.2019р., в іншій частині суд зазначає наступне.

Державна реєстрація завжди у часі слідує за юридичним фактом, на підставі якого виникає, змінюється або припиняється право чи його обтяження. Сама державна реєстрація не може бути юридичним фактом чи замінити його. Такий юридичний факт називається підставою для державної реєстрації (ст. 27 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Спір про право - це спір про підставу вчинення реєстраційної дії. Об`єктивною ознакою наявності спору про право може бути судове провадження, в якому оспорюються певні юридичні факти, тобто підстава реєстрації.

Право оренди ФОП Антоня І.М. виникло з моменту проведення оспорюваної реєстраційної дії на підставі договору оренди землі, який укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ФОП Антонєм І.М.

Проте, підстава виникнення такого речового права у відповідача ФОП Антоня І.М. - договір оренди землі не оспорюється, та питання щодо правомірності укладення вказаного договору та його виконання не є предметом розгляду даної справи.

Наявність дійсного договору оренди з іншим орендарем фактично призводить до одночасної дійсності двох договорів оренди та, відповідно, прав кожного з двох орендарів на спірну ділянку, що не вирішує спору про право оренди та не забезпечує захисту чи відновлення порушеного права позивача. Тобто, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами, а отже не виконується основне завдання судочинства.

Згідно з висновком, викладеним у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019р. №587/2110/16-ц (14-25цс19), право користування земельною ділянкою, яке виникло та існує в позивача на підставі договору з одним із відповідачів порушується внаслідок укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки з іншою особою, і таке право підлягає захисту шляхом визнання недійсним договору та скасування його державної реєстрації.

Отже, з огляду на те, що оспореній реєстраційній дії передує невирішений спір між його учасниками про право оренди земельної ділянки, а скасування рішення про державну реєстрацію не призводить до скасування (не усуває) підстави її проведення, обраний позивачем спосіб захисту не призведе до захисту чи відновлення порушеного права позивача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Крім того, щодо складу учасників справи слід зазначити наступне.

Позивач звернувся до суду за захистом свого права користування земельною ділянкою, яке було порушено власниками цієї земельної ділянки - третіми особами ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та відповідачем ФОП Антонєм І.М. шляхом укладення ними договору про надання права користування цією ж самою земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Оскільки позивач оспорює спільні дії власників цієї земельної ділянки ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та відповідача ФОП Антоня І.М., то предмет спору, як і результат його вирішення, безпосередньо стосується прав і обов`язків не тільки відповідача, а й власників земельної ділянки. Отже, належними сторонами справи у цьому спорі є позивач, відповідач, та власники земельної ділянки, які є стороною (орендодавцями, власниками) договору, укладеного з відповідачем.

Правовий висновок щодо належного складу сторін в аналогічному спорі викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019р. у справі №920/40/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Таким чином, залучення до участі у справі співвідповідачів та заміна первісного відповідача належним відповідачем відбувається виключно за клопотання позивача, суд за власною ініціативою не може здійснити такі процесуальні дії.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. Під час розгляду справи за незмінного складу сторін (відсутності клопотання позивача про заміну неналежного відповідача належним в порядку ст. 48 ГПК України) за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018р. у справі №523/9076/16-ц, від 26.11.2019р. у справі №905/386/18, в постанові Верховного Суду від 11.12.2019р. у справі №916/159/19.

Враховуючи, що у даному випадку позивачем пред`явлено позовні вимоги до орендаря земельної ділянки - ФОП Антонь І.М., тоді як належними відповідачами у даній справі мають бути не тільки орендар, а й власники земельної ділянки - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , та такий склад учасників залишався незмінним протягом всього розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що такі обставини є також підставою для відмови у задоволенні позову.

Разом з цим, ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Згідно зі ст.ст. 5, 7, 8 ЗУ Про судоустрій і статус суддів правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи, що виникають із земельних правовідносин, за винятком тих, розгляд яких визначений в порядку іншого судочинства.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

З наведеного вбачається, що справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на землю, реєстрації або обліку прав на землю, яка (права на яку) є предметом спору, сторонами яких є юридичні особи та ФОП, розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші - за правилами цивільного судочинства.

У даному випадку, власники земельної ділянки - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є фізичними особами, які не мають статусу підприємців, чого сторони не заперечують. Тобто, у разі визначення належного суб`єктного складу сторін, із врахуванням приписів п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України, ч. 1 ст. 19 ЦПК України дана справа має розглядатись за правилами цивільного судочинства.

При цьому, з огляду на фактичний суб`єктний склад учасників справи (зокрема, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не є відповідачами у даній справі), суд дійшов висновку про неможливість закриття провадження у справі у зв`язку тим, що справа не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства на підставі п 1 ч. 1 ст. 175, п.1 ч. 1 ст. 231 ГПК України та про відхилення відповідного клопотання відповідача, про що у підготовчому засіданні 24.02.2020р. постановлено ухвалу в протокольній формі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю ДАКС .

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 03.04.2020р.

Суддя Л.В. Ніколаєва