Рішення

від 30.06.2020 по справі 908/1059/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 26/43/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2020 Справа № 908/1059/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Делфур-Трейдінг", код ЄДРПОУ 41650200 (вул. Січових стрільців, 37/41, офіс 35/1, м. Київ, 04053)

до відповідачів: 1/ Товариства з обмеженою відповідальністю "Океан МК", код ЄДРПОУ 39423944 (пр. Маяковського, 11, м. Запоріжжя, 69035)

2/ Товариства з обмеженою відповідальністю "Полетехніка", код ЄДРПОУ 34217047 (вул. Зарічна, 55-А, м. Пологи, Пологівський район, Запорізька область, 70600)

про стягнення 905 798,00 грн

в межах справи № 908/1059/19

про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю "Океан МК", код ЄДРПОУ 39423944 (пр. Маяковського, 11, м. Запоріжжя, 69035)

Кредитори - 1/ Товариство з обмеженою відповідальністю "Траверсін" (адреса для листування: а/с 1373, м. Запоріжжя, 69001)

2/ Товариство з обмеженою відповідальністю "СМТ Лоджістік" (адреса для листування: а/с 1373, м. Запоріжжя, 69001)

3/ Головне управління ДФС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116)

4/ Головне управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69107)

Представники сторін:

Від позивача - Верещагін М.В. (30.06.20)

Від відповідача -2 - Глушко С.Є. (30.06.20), Шульга Л.М. (23.06.20)

ГУ ДПС у Запорізькій області - Клімов О.А. (23.06.20)

Вільний слухач - Криль Ю.Л . (23.06.20)

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Делфур-Трейдінг" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Океан МК" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Полетехніка" , для розгляду в межах справи № 908/1059/19 про банкрутство відповідача-1.

Ухвалою суду від 25.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду в межах справи № 908/1059/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Океан МК". Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 05.03.2020 о 12 год 30 хв.

Ухвалою суду від 05.03.2020 підготовче засідання відкладено на 16.03.2020 о 10-00.

Ухвалою від 16.03.2020 підготовче засідання відкладено на 24.03.2020 об 11-30.

Ухвалою від 24.03.2020 підготовче засідання відкладено на 07.04.2020 об 11-30.

Ухвалою від 07.04.2020 підготовче засідання відкладено на 28.04.2020 об 11-15.

Ухвалою від 28.04.2020 підготовче засідання відкладено на 05.05.2020 об 11-00.

Ухвалою від 05.05.2020 закрито підготовче провадження з розгляду позовної заяви та призначено до розгляду по суті на 26.05.2020 об 11-00.

У судовому засіданні 26.05.2020 оголошено перерву до 30.06.2020 о 10-15.

У судовому засіданні 30.06.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Технічна фіксація судового процесу здійснювалась на комплексі "Акорд".

Оцінивши надані докази, наведені обґрунтування сторін, проаналізувавши діюче законодавство, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За приписами ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України , з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України .

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України . За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України , правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України , зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України , підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України , правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України , зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України , підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

15.01.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Бізон-Імпорт (ТОВ ПОЛІТЕХНІКА ) - Замовник та Товариством з обмеженою відповідальністю Делфур-Трейдінг - Виконавець був укладений Договір на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів №1501/л, за умовами якого Виконавець зобов`язався надати послуги з організації і виконання перевезень автомобільним транспортом (власним або залученим) ввіреного йому вантажу в пункт призначення, вказаний Замовником, а Замовник зобов`язався оплатити надані послуги згідно з умовами даного договору (п. 1.1. Договору).

Згідно до умов п. 2.1. Договору встановлено, що Замовник з метою отримання послуг звертається до Виконавця за телефоном із запитом про стан готовності надання послуг, наявності транспорту придатного для перевезення вантажу, вартості перевезення, тощо. Виконавець зобов`язується протягом 1(однієї) години після такого запиту сформувати рахунок та відправити його копію Замовнику.

Згідно до умов п. 2.2. Договору на підтвердження прийняття послуг на умовах запропонованих Виконавцем Замовник направляє Виконавцю письмове замовлення на перевезення за формою додатка №1 до цього Договору.

Згідно до умов п. 2.3. Договору направлення Замовнику Виконавцем заповненого та підписаного замовлення є підтвердженням готовності виконати заявлене перевезення в повному обсязі та на зазначених умовах.

Згідно до умов п. 2.4. Договору за погодженням сторін, відправлення та прийняття до виконання замовлення на перевезення здійснюється за допомогою факсимільного зв`язку або електронною поштою.

Згідно до умов п. 2.5. Договору замовлення, підписане та направлене Виконавцем факсом, чи електронною поштою згідно п. 2.3. Договору, має повну юридичну силу до моменту обміну оригіналами і не може заперечуватись Виконавцем.

Згідно умов п. 5.2. Договору вартість кожного окремого перевезення узгоджується Сторонами в Заявці на перевезення і вказується у рахунках Виконавця та актах виконаних робіт.

Так, на виконання умов Договору, позивачем в період з травня по серпень місяць 2019 року, на підставі прийнятих від відповідача 2 до виконання заявок на перевезення, копії яких наявні в матеріалах справи, були надані послуги по перевезенню вантажів на загальну суму 905 798,00 грн.

Відповідач 2 заперечував проти дійсності укладених заявок на перевезення, обґрунтовуючи свої заперечення відсутністю у позивача оригіналів таких заявок.

Зауваження відповідача 2 про відсутність у позивача оригіналів заявок на перевезення вантажу сприймаються судом критично, адже згідно до умов п. 2.5. Договору сторони дійшли згоди, що замовлення, підписане та направлене Виконавцем факсом, чи електронною поштою згідно п. 2.3. Договору, має повну юридичну силу до моменту обміну оригіналами.

В судовому засіданні було встановлено, що обмін оригіналами заявок на перевезення вантажу між сторонами не відбувся.

Таким чином, суд сприймає надані до матеріалів справи копії заявок на перевезення, як належні та допустимі докази.

Разом з тим, матеріали справи містять копії товарно-транспортних накладних, оригінали яких були надані позивачем в судовому засіданні для огляду та вивчені судом, зазначені Товарно-транспортні накладні підтверджують виконання укладених заявок на перевезення вантажу та надання послуг згідно до умов Договору.

Відповідач 2 в судовому засіданні проти наданих послуг позивачем з перевезення вантажу згідно до Товарно-транспортних накладних не заперечував.

Згідно до умов п. 6.1. Договору Виконавець протягом 3-х (трьох) робочих днів після здійснення перевезення та отримання Вантажу вантажоодержувачем надає Замовнику належним чином оформленні оригінали наступних документів: замовлення, рахунок, товарно-транспортну накладну з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу (у випадках коли ТТН не оформлюється в зв`язку скасуванням замовлення на перевезення - подорожній лист), акт виконаних робіт та податкову накладну.

Згідно до п. 6.2. Договору розрахунки за цим Договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України на поточний рахунок Виконавця, зазначений у Договорі, згідно виставленого рахунку, шляхом перерахування коштів, протягом чотирнадцяти календарних днів після отримання Замовником оригіналів документів вказаних в п. 6.1. Даного Договору та підписання сторонами акту виконаних робіт.

Відповідач 2 в ході розгляду справи зазначив, що строк оплати наданих послуг не настав, так як позивач не передав йому документи вказані в п. 6.1. Договору та між ними не було підписано актів виконаних робіт.

Однак, матеріали справи містять Акт прийому-передачі документів від 22.07.2019 року та Акт прийому-передачі документів від 15.08.2019 року підписаний посадовими особами відповідача 2 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Згідно до зазначених актів позивачем було передано посадовим особам відповідача 2 вказані в п. 6.1. Договору документи.

Разом з тим, матеріали справи містять заяви свідків ОСОБА_2 , який перебував на посаді начальника відділу логістики ТОВ ПОЛЕТЕХНІКА , та ОСОБА_3 , яка працювала у відділі логістики ТОВ ПОЛЕТЕХНІКА , у яких обидва свідки підтверджують факт прийняття ними документів від позивача в якості уповноважених представників відповідача 2.

В ході розгляду справи відповідачем 2 не було надано жодних доказів, які б спростовували показання свідків чи ставили б під сумнів факт передачі документів.

Суд критично ставиться до позиції відповідача 2 про те, що останній не несе відповідальності за дії своїх посадових осіб, які не мали повноважень на отримання зазначених документів, адже вказані у актах прийому-передачі документів посадові особи відповідача 2 не лише приймали документи від позивача на виконання умов Договору, а й підписували заявки на перевезення вантажу на підставі яких в подальшому відповідачем 2 оформлювались Товарно-транспортні накладні та видавався товар.

Також, відповідач 2 не заперечував, що його посадові особи, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали повноваження на вчинення від імені ТОВ ПОЛЕТЕХНІКА дій спрямованих на виконання умов Договору до періоду за який виникла заборгованість.

Таким чином, суд вважає, що сукупність наданих позивачем доказів є достатньою для встановлення факту передачі позивачем відповідачу 2 зазначених у п. 6.1. Договору документів.

Матеріали справи не містять доказів підписання відповідачем 2 Актів приймання-здачі робіт послуг або направлення останнім мотивованої відмови від підписання такого акту, натомість в судовому засіданні представник відповідача 2 не заперечував проти здійснення позивачем перевезення вантажу за наданими Товарно-транспортними накладними, у зв`язку з чим суд погоджується з доводами позивача, що послуги були надані, а вартість наданих послуг визначена у підписаних заявках.

До матеріалів справи долучено претензію позивача до відповідача 2 №06/12-03 від 06.12.2019 року в якій останній просив оплатити вартість наданих послуг на суму 905 798,00 грн.

Відповідач 2 відповіді на претензію не надав, суму боргу не сплатив.

Відповідач не надав жодних доказів у спростування обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги.

Внаслідок укладення Договору на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів №1501/л від 15.01.2018 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України , виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України , господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України ).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України , договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України ).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України ).

Статтею 919 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі статтями 73 , 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач виконав взяті на себе зобов`язання за Договором на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів №1501/л від 15.01.2018 року.

Позивачем було виконано всі направлені йому відповідачем 2 заявки на перевезення вантажів, про що свідчать надані до суду оригінали та долучені до матеріалів справи копії Товарно-транспортних накладних, заперечень стосовно яких від відповідача 2 не надходило.

Позивач надав відповідачу 2 вказані в п. 6.1. Договору документи в підтвердження здійснення ним перевезення, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Однак, відповідач 2 взятих на себе зобов`язань за Договором на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів №1501/л від 15.01.2018 року не виконав та надані йому послуги не оплатив.

16.01.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Делфур-Трейдінг та Товариством з обмеженою відповідальністю ОКЕАН МК було укладено Договір поруки №1501/л-П.

Згідно до п. 1.1. Договору поруки Товариство з обмеженою відповідальністю ОКЕАН МК зобов`язалось відповідати перед Товариством з обмеженою відповідальністю Делфур-Трейдінг за виконання всіх зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю Бізон-Імпорт (ТОВ Політехніка ), що виникають та можуть виникнути з Договору №1501/л на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів від 15.01.2018 року.

Згідно до п. 3.1. Договору поруки встановлено, що Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором за належне виконання Боржником забезпеченого зобов`язання. Але в будь-якому випадку розмір відповідальності Поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов`язання, зазначеного в п. 4 цього Договору.

За умовами п. 4 Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язання Боржником, згідно Основного Договору в повному обсязі, а також за відшкодування Кредитору збитків, сплату штрафних санкцій, всіх можливих втрат.

Тобто, відповідач 1 несе солідарну відповідальність разом з відповідачем 2 перед позивачем за виконання умов Договору №1501/л на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів від 15.01.2018 року.

Також суд бере до уваги той факт, що в ході розгляду справи відповідачем 2 долучено до матеріалів справи заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог до позивача, чим фактично визнав наявність заборгованості в розмірі 905 798,00 грн. перед позивачем.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно до ст. 601 ЦК України, яка кореспондується з положеннями ст. 203 ГК України, зобов`язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: - бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); - бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); - строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємо зобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усунені зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійснені виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням.

Разом з тим слід зауважити, що однією з важливих умов, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з наведених вище умов, виключає проведення зарахування у добровільному порядку.

Позивач не визнав вимоги відповідача 2 згідно до Договору перевезення вантажу автомобільним транспортом №01/03-55 від 01.03.2018 року та направив відповідачу 2 заперечення, які були долучені до матеріалів справи, що свідчить про відсутність безспірності вимог.

Окрім того, суд бере до уваги, що до поданої заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідачем 2 було долучено лише Договір перевезення вантажу автомобільним транспортом №01/03-55 від 01.03.2018 року та Договір про відступлення права вимоги №01/03-55-ВПВ від 13.03.2020 року, без будь-яких інших первинних документів, які б підтверджували наявність заборгованості за даними договірними правовідносинами.

Тобто, відповідач 2 не довів наявність у нього зустрічних однорідних вимог до позивача.

Стосовно заперечень відповідача 2 проти вирішення спору в господарському суді, суд приходить до висновку про їх необґрунтованість з огляду на наступне.

Судом було встановлено, що відповідач 1 несе солідарну відповідальність разом з відповідачем 2 перед позивачем за виконання умов Договору №1501/л на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів від 15.01.2018 року.

Суд погоджується з позивачем, щодо хибності доводів відповідача 2 про необхідність розгляду вимог позивача в порядку розгляду вимог кредитора по справі про банкрутство відповідача 1.

Суд зазначає, що відповідач 1 не є боржником за основним зобов`язанням, а його зобов`язання перед позивачем нерозривно пов`язано з зобов`язанням відповідача 2.

Таким чином, звернення позивача саме з позовною заявою до відповідача 2 та відповідача 1 є належним та допустимим способом захисту його прав.

Разом з тим, суд зауважує, що згідно до ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей визначених цією статтею.

Згідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу встановлено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Таким чином, даний спір має вирішуватись судом у провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача 1, розгляд зазначеного спору іншим судом призвів би до порушення норм ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Отже, заява про закриття провадження з розгляду даної позовної заяви в рамках справи про банкрутство відповідача 1, у зв`язку з наявністю третейської угоди, задоволенню не підлягає.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України , є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України ) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України . Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати за позовом покладаються на відповідачів порівну.

Керуючись ст. ст. 7, 9 Кодексу України з процедур банкрутств, ст. ст. 46, 74, 80, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полетехніка", код ЄДРПОУ 34217047 (вул. Зарічна, 55-А, м. Пологи, Пологівський район, Запорізька область, 70600) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Океан МК", код ЄДРПОУ 39423944 (пр. Маяковського, 11, м. Запоріжжя, 69035) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Делфур-Трейдінг", код ЄДРПОУ 41650200 (вул. Січових стрільців, 37/41, офіс 35/1, м. Київ, 04053) 905 798 (дев`ятсот п`ять тисяч сімсот дев`яносто вісім) грн 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полетехніка", код ЄДРПОУ 34217047 (вул. Зарічна, 55-А, м. Пологи, Пологівський район, Запорізька область, 70600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Делфур-Трейдінг", код ЄДРПОУ 41650200 (вул. Січових стрільців, 37/41, офіс 35/1, м. Київ, 04053), судовий збір у розмірі 6 793 (шість тисяч сімсот дев`яносто три) грн 49 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Океан МК", код ЄДРПОУ 39423944 (пр. Маяковського, 11, м. Запоріжжя, 69035) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Делфур-Трейдінг", код ЄДРПОУ 41650200 (вул. Січових стрільців, 37/41, офіс 35/1, м. Київ, 04053), судовий збір у розмірі 6 793 (шість тисяч сімсот дев`яносто три) грн 48 коп.

Видати накази.

Повне судове рішення складено "08" липня 2020р.

Суддя О.О. Юлдашев

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.