Рішення

від 22.06.2020 по справі 916/2891/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.06.2020Справа № 916/2891/19

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Клевер Тім" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтершланг" простягнення 335 377 грн 48 коп. Представники: від позивача:Терземан Д.В. - представник на підставі ордеру від відповідача:не з`явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.09.2019 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Клевер Тім" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтершланг" про стягнення 335 377 грн 48 коп. заборгованості за договором транспортного експедирування від 28.11.2018 № 2811/18/01, в тому числі: 158 774 грн 50 коп. основного боргу, 2 696 грн 10 коп. інфляційних втрат, 88 262 грн 49 коп. пені та 85 644 грн 39 коп. штрафу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору транспортного експедирування від 28.11.2018 № 2811/18/01 неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання з оплати наданих послуг, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 158 774 грн 50 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 2 696 грн 10 коп. інфляційних втрат, 88 262 грн 49 коп. пені та 85 644 грн 39 коп. штрафу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.10.2019 відкрито провадження у справі № 916/2891/19, підготовче засідання призначено на 12.11.2019.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 справу № 916/2891/19 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2019 справу № 916/2891/19 передано на розгляд судді Плотницькій Н.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2020 прийнято справу № 916/2891/19 до свого провадження, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.02.2020.

10.02.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У підготовчому засіданні 10.02.2020 судом оголошено перерву до 12.03.2020.

В порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 суд викликав позивача у підготовче засідання на 12.03.2020.

У підготовчому засіданні 12.03.2020 судом оголошено перерву до 02.04.2020.

02.04.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

02.04.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про закриття підготовчого провадження та перехід до розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні 02.04.2020 судом оголошено перерву до 04.05.2020 для забезпечення процесуальних прав всіх учасників судового процесу під час дії карантинних заходів, про що сторін повідомлено ухвалою.

08.04.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про закриття підготовчого провадження та перехід до розгляду справи по суті та заява про розподіл судових витрат.

29.04.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні 04.05.2020 судом оголошено перерву до 04.06.2020 для забезпечення процесуальних прав всіх учасників судового процесу під час дії карантинних заходів, про що сторін повідомлено ухвалою.

03.06.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 04.06.2020 суд, керуючись п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 22.06.2020.

22.06.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 25 774 грн 50 коп. основного боргу, 2 696 грн 10 коп. інфляційних втрат, 88 262 грн 49 коп. пені та 85 644 грн 39 коп. штрафу.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Таким чином, суд приймає зменшення розміру позовних вимог та розглядає вимоги позивача стягнення з відповідача 25 774 грн 50 коп. основного боргу, 2 696 грн 10 коп. інфляційних втрат, 88 262 грн 49 коп. пені та 85 644 грн 39 коп. штрафу.

Представник відповідача у судове засідання 22.06.2020 з розгляду справи по суті не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення судового засідання не подав, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У судове засідання 22.06.2020 для розгляду справи по суті з`явився представник позивача та надав пояснення, відповідно до яких у повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 22.06.2020 судом встановлено надходження від відповідача через відділ діловодства суду клопотання про відкладення розгляду справи з метою недопущення розповсюдження корона вірусу COVID-19.

Розглянувши у судовому засіданні вказане клопотання суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами внесеними постановою КМУ від 04.05.2020), прийнято рішення про ослаблення карантину з 11 травня, зокрема, дозволено роботу адвокатів.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи без участі уповноваженого представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

У судовому засіданні 22.06.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

28.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Клевер Тім" (експедитор за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтершланг" (замовник за договором) укладено договір транспортного експедирування № 2811/18/01 (далі - договір), відповідно до умов якого експедитор бере на себе зобов`язання за плату, визначену в пункті 3 даного договору, за дорученням та за рахунок замовника виконати та організувати виконання комплексу послуг по транспортно-експедиторському обслуговуванню та організації перевезення експортного, імпортного та транзитного вантажу замовника морським та наземним транспортом, а також пред`явити інші послуги, необхідні для доставки вантажу замовника та узгодженні в заявках по даному договору.

Відповідно до пункту 1.2. договору конкретний перелік послуг, вид та найменування вантажу, а також інша необхідна інформація щодо організації транспортно-експедиторських послуг зазначається у відповідній заявці або довіреності, які надаються замовником на кожне перевезення, та є невід`ємними частинами даного договору.

Згідно з пунктом 3.1. договору винагорода за послуги експедитора, а також витрати та інші платежі, виконані експедитором в інтересах клієнта та пов`язані з виконанням даного договору оплачуються клієнтом на підставі виставленого експедитором рахунка протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення та на умовах, визначених п.п. 3.3., 3.6., 3.7. даного договору.

Пунктом 3.5. договору визначено, що вартість послуг експедитора, а також розмір додаткових видатків, витрат, інших платежів, які необхідно провести експедитору для виконання своїх обов`язків за договором в інтересах клієнта узгоджуються сторонами в додатках до договору або шляхом обміну оригінальними листами, факсимільними та електронними повідомленнями, які є невід`ємною частиною договору. Такі додатки також можуть мати вигляд додаткових угод, письмової заявки, доручення клієнта, акту виконаних робіт, рахунку експедитора.

За умовами пункту 3.6. договору усі витрати, що пов`язані з організацією морського перевезення вантажу клієнта сплачується останнім на підставі рахунку експедитора протягом 3-х банківських днів з моменту його виставлення, але в будь-якому випадку до завершення експедитором внутрішньопортового експедирування та митного оформлення вантажу у порту призначення.

Відповідно до пункту 3.8. договору після виконання робіт (надання послуг) сторони оформлюють акт виконаних робіт (наданих послуг), який, за умови відсутності заперечень замовника, повинен бути підписаний останнім протягом 3-х робочих днів з моменту його отримання. У випадку не підписання акту виконаних робіт (наданих послуг), а також відсутності письмових заперечень замовника, протягом 3-х робочих днів роботи/послуги вважаються прийнятими та підлягають оплаті.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018. У разі якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну дії цього договору не заявить у письмовому вигляді про намір розірвати договір, термін дії цього договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік (пункт 7.1. цього договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.

Відповідно до умов статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного між сторонами договору транспортного експедирування від 28.11.2018 № 2811/18/01, позивач організував виконання послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями наступних документів: коносамент WMS18121337D з відмітками Одеської митниці, міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) № № 5025, 5025/1, 5025/2, 5025/3, 5025/4 з відмітками замовника про прийняття вантажу, а також актами надання послуг від 08.02.2019 № 6225 на суму 253 413 грн 67 коп. та від 11.02.2019 № 6261 на суму 158 774 грн 50 коп.

При цьому, судом встановлено, що акти надання послуг від 08.02.2019 № 6225 на суму 253 413 грн 67 коп. та від 11.02.2019 № 6261 на суму 158 774 грн 50 коп. не підписані з боку замовника.

Відповідно до пункту 3.8. договору після виконання робіт (надання послуг) сторони оформлюють акт виконаних робіт (наданих послуг), який, за умови відсутності заперечень замовника, повинен бути підписаний останнім протягом 3-х робочих днів з моменту його отримання. У випадку не підписання акту виконаних робіт (наданих послуг), а також відсутності письмових заперечень замовника, протягом 3-х робочих днів роботи/послуги вважаються прийнятими та підлягають оплаті.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.02.2019 зазначені акти були направлені відповідачу поштою, про що свідчить список згрупованих поштових відправлень листів № 375 (відправлення 6501407671318) за адресою, зазначеною представником відповідача у листуванні, однак, вказане відправлення було повернуто за зворотною адресою.

Крім того, позивачем були виставлені відповідачу рахунку на оплату: від 03.02.2019 № 6225 на суму 253 413 грн 67 коп. та від 11.02.2019 № 6261 на суму 158 774 грн 50 коп.

Рахунок від 03.02.2019 № 6225 на суму 253 413 грн 67 коп. був повністю оплачений відповідачем, що підтверджується банківською випискою, долученою позивачем до позовної заяви.

Також, суд зазначає, що в процесі розгляду даної справи, відповідачем було частково оплачено рахунок від 11.02.2019 № 6261 на суму 158 774 грн 50 коп., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень від 07.05.2020 № 365 на суму 20 000 грн 00 коп., 29.05.2020 № 213 на суму 30 000 грн 00 коп., від 19.05.2020 № 201 на суму 20 000 грн 00 коп. та від 18.06.2020 № 377 на суму 5 000 грн 00 коп., а також банківською випискою.

Отже, незважаючи на не підписання відповідачем актів надання послуг, останні вважаються прийнятими відповідачем у повному обсязі, у зв`язку із відсутністю заперечень щодо наданих послуг, а також здійсненням часткових оплат.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання по оплаті отриманих послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за отримані послуги у розмірі 25 774 грн 50 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати отриманих послуг на суму 25 774 грн 50 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з оплати отриманих послуг за договором транспортного експедирування від 28.11.2018 № 2811/18/01 та факту наявності заборгованості з оплати вартості наданих послуг у розмірі 25 774 грн 50 коп., вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у розмірі 25 774 грн 50 коп.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати вартості наданих послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 696 грн 10 коп. інфляційних втрат, 88 262 грн 49 коп. пені та 85 644 грн 39 коп. штрафу.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат та встановлено його правильність та відповідність умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За порушення грошових зобов`язань щодо пені застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно з пунктом 4.3.6. договору у разі необґрунтованої відмови в прийнятті виконаних робіт/послуг, підписання акту виконаних робіт/послуг, відмови в оплаті і/або несвоєчасної оплати рахунків за цим договором, клієнт виплачує експедитору пеню за кожен день прострочення прийняття робіт/послуг, підписання відповідного акту виконаних робіт/послуг та оплати отриманих рахунків в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу або вартості наданих послуг, виконаних робіт, що діяла на момент такого прострочення. У разі прострочення оплати платежів і/або необґрунтованої відмови від підписання акту виконаних робіт/послуг за цим договором строком більше одного місяця, клієнт додатково, крім пені, виплачує експедитору штраф у розмірі 15 % від суми заборгованості або вартості таких виконаних робіт/послуг.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені та штрафу) відповідно до умов пункту 4.3.6. договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Так, позивач нараховує пеню за несвоєчасну оплату рахунку від 11.02.2019 № 6261 на суму 158 774 грн 50 коп. за період з 15.02.2019 по 14.08.2019; пеню за необґрунтовану відмову в прийнятті виконаних робіт/послуг, підписання акту виконаних робіт/послуг від 11.02.2019 № 6261 на суму 158 774 грн 50 коп. за період з 17.04.2019 по 18.09.2019; пеню за необґрунтовану відмову в прийнятті виконаних робіт/послуг, підписання акту виконаних робіт/послуг від 08.02.2019 № 6225 на суму 235 413 грн 67 коп.

Також, позивач нараховує штраф у розмірі 15 % за прострочення оплати платежів більше одного місяця за рахунком від 11.02.2019 № 6261 на суму 158 774 грн 50 коп. у розмірі 23 816 грн 17 коп.; штраф у розмірі 15 % за необґрунтовану відмову від підписання акту виконаних робіт/послуг більше одного місяця від 11.02.2019 № 6261 на суму 158 774 грн 50 коп. у розмірі 23 816 грн 17 коп.; штраф у розмірі 15 % за необґрунтовану відмову від підписання акту виконаних робіт/послуг більше одного місяця від 08.02.2019 № № 6225 на суму 235 413 грн 67 коп. у розмірі 38 012 грн 05 коп.

Суд зазначає, що нарахування пені за необґрунтовану відмову в прийнятті виконаних робіт/послуг та не підписання акту виконаних робіт/послуг, а також нарахування штрафу за необґрунтовану відмову від підписання акту виконаних робіт/послуг більше одного місяця є неправомірним, оскільки пунктом 3.8. договору встановлено, що у випадку не підписання акту виконаних робіт (наданих послуг), а також відсутності письмових заперечень замовника, протягом 3-х робочих днів роботи/послуги вважаються прийнятими та підлягають оплаті. Так, судом встановлено, що незважаючи на не підписання відповідачем актів виконаних робіт/послуг, останні вважаються прийнятими відповідачем у повному обсязі, у зв`язку із відсутністю заперечень щодо наданих послуг, а також здійсненням часткових оплат. Отже, передбачена пунктом 4.3.6. договору відповідальність за не підписання акту суперечить пункту 3.8. договору. За таких обставин, не підписання відповідачем актів наданих послуг не свідчить про відмову від прийняття таких послуг, а є лише формальністю, з огляду на що суд відмовляє в частині стягненні пені за необґрунтовану відмову в прийнятті виконаних робіт/послуг, підписання акту виконаних робіт/послуг від 11.02.2019 № 6261 на суму 158 774 грн 50 коп. за період з 17.04.2019 по 18.09.2019 у розмірі 23 311 грн 58 коп. та пені за необґрунтовану відмову в прийнятті виконаних робіт/послуг, підписання акту виконаних робіт/послуг від 08.02.2019 № 6225 на суму 235 413 грн 67 коп. у розмірі 37 206 грн 69 коп., а також штрафу у розмірі 15 % за необґрунтовану відмову від підписання акту виконаних робіт/послуг більше одного місяця від 11.02.2019 № 6261 на суму 158 774 грн 50 коп. у розмірі 23 816 грн 17 коп. та штрафу у розмірі 15 % за необґрунтовану відмову від підписання акту виконаних робіт/послуг більше одного місяця від 08.02.2019 № № 6225 на суму 235 413 грн 67 коп. у розмірі 38 012 грн 05 коп.

Судом перевірено розрахунок позивача в частині стягнення пені за несвоєчасну оплату рахунку від 11.02.2019 № 6261 на суму 158 774 грн 50 коп. за період з 15.02.2019 по 14.08.2019 у розмірі 27 744 грн 22 коп. та розрахунок штрафу у розмірі 15 % за прострочення оплати платежів більше одного місяця за рахунком від 11.02.2019 № 6261 на суму 158 774 грн 50 коп. у розмірі 23 816 грн 17 коп. та встановлено його правильність та відповідність умовам договору та вимогам чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту несвоєчасності виконання грошового зобов`язання за договором транспортного експедирування від 28.11.2018 № 2811/18/01, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 27 744 грн 22 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу підлягають частковому задоволенню у розмірі 23 816 грн 17 коп. та вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 2 696 грн 10 коп.

Стосовно тверджень відповідача, викладених у відзиві, щодо того, що провадження у даній справі відкрито з порушенням норм процесуального законодавства, оскільки позивач, в порушення вимог частини 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України, надіслав не всі копії доданих до позовної заяви документів, суд зазначає наступне.

Описом вкладення у цінний лист від 25.09.2019 та описом вкладення у цінний лист від 11.10.2019 підтверджується надсилання позивачем на адресу відповідача всіх документів, доданих до позовної заяви, відтак, твердження відповідача відхиляються судом.

Твердження відповідача з приводу того, що сторони не передбачили та не зафіксували в договорі адресу електронної пошти відповідача, яка буде використовуватись для передачі документів на виконання договору за допомогою електронного зв`язку, а отже не досягнули взаємної згоди щодо істотної умови договору, відхиляються судом з огляду на наступне.

Згідно з частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За змістом частини 3 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся) відповідно до частини 8 статті 181 Господарського кодексу України

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши та проаналізувавши умови оспорюваного договору, судом встановлено, що при укладенні договору, сторонами вказаного правочину погоджено предмет договору, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін, інші умови відповідно до норм чинного законодавства, а отже досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов.

Суд відхиляє твердження відповідача щодо недопустимості застосування до боржника подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те ж саме порушення строків виконання грошового зобов`язання з огляду на наступне.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК, частиною 6 статті 231 ГК та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК.

При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, суд зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17 та від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17).

Як встановлено судом вище, договором транспортного експедирування від 28.11.2018 № 2811/18/01 передбачено господарсько-правову відповідальність замовника у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу за порушення умов цього договору.

Зокрема, пунктом 4.3.6. договору сторони погодили право експедитора вимагати сплати штрафу у розмірі 15 % від суми заборгованості або вартості таких виконаних робіт/послуг за прострочення оплати більше одного місяця, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу або вартості наданих послуг.

Наведений пункт договору № 2811/18/01 відповідає вимогам статей 549, 627 ЦК, статей 230, 231 ГК та не визнано недійсними як такий, що суперечить статті 61 Конституції України.

Судом також відхиляються твердження відповідача стосовно того, що пункт 4.3.6. договору є нікчемним в силу того, що розмір штрафних санкцій перевищує розмір суми договору більше ніж на 100 %, що суперечить статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", з огляду на те, що положення вказаного Закону не застосовуються до спірних правовідносин.

Крім того, у відзиві на позов відповідач просить суд зменшити розмір неустойки обґрунтовуючи це відсутністю збитків у позивача внаслідок прострочення відповідачем оплати за договором.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

Разом з тим суд зазначає, що для застосування вищевказаних правових норм щодо зменшення розміру неустойки, відповідач повинен довести наявність тих обставин, з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення.

В той час відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, зокрема, тяжкого фінансового становища відповідача, відсутності завдання збитків іншим учасникам господарських відносин, на підставі яких суд би міг дійти висновку щодо наявності підстав з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення, а відтак, клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтершланг" (вул. Новокостянтинівська, 4-А, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код 42645081) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клевер Тім" (вул. Маразлієвська, 1/20, офіс 418, м. Одеса, 65014, ідентифікаційний код 38296824) заборгованість у розмірі 25 774 (двадцять п`ять тисяч сімсот сімдесят чотири) грн 50 коп., пеню у розмірі 27 744 (двадцять сім тисяч сімсот сорок чотири) грн 22 коп., штраф у розмірі 23 816 (двадцять три тисячі вісімсот шістнадцять) грн 17 коп., інфляційних втрат у розмірі 2 696 (дві тисячі шістсот дев`яносто шість) грн 10 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 200 (одна тисяча двісті) грн 46 коп.

3. В іншій частині позову щодо вимог про стягнення 60 518 грн 27 коп. пені та 61 828 грн 22 коп. штрафу відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено: 07.07.2020

Суддя Н.Б.Плотницька