Рішення
від 30.06.2020 по справі 910/3515/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.06.2020Справа № 910/3515/17 За позовом Київської місцевої прокуратури №2, м. Київ

в інтересах держави в особі Київської міської ради, м. Київ

до Обслуговуючого кооперативу "Служба гідротехнічних споруд кар`єру №7 з розробки Бортницького родовища пісків", м. Київ

про витребування земельної ділянки

суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Винник О.О. (службове посвідчення №036704 від 12.12.2015 року);

від позивача: Подоляк Р.Ю. (представник за довіреністю №225-КМР-2362 від 15.04.2020 року);

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.03.2017 року до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява №52/1126вих-17 від 01.03.2017 Київської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Київської міської ради (надалі - позивач) до Обслуговуючого кооперативу "Служба гідротехнічних споруд кар`єру №7 з розробки Бортницького родовища пісків" (надалі - відповідач) про витребування земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що Київською місцевою прокуратурою №2 встановлено порушення майнових прав територіальної громади м. Києва, а саме вибуття поза волею власника земельної ділянки площею 0,091 га, кадастровий номер 8000000000:90:283:0112, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Прокурор зазначає, що вибуття поза волею власника спірної земельної ділянки підтверджується тим, що реєстрація права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку здійснено на підставі рішення органу місцевого самоврядування, однак згідно листа Київської міської ради від 25.01.2017 року слідує, що на пленарних засіданнях Київської міської ради не приймалось рішень щодо виділення ОСОБА_1 спірної земельної ділянки.

Господарським судом міста Києва (суддя Якименко М.М.) рішенням від 19.06.2018 у справі №910/3515/17, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 26.02.2019, в задоволенні позову було відмовлено повністю.

Верховним Судом постановою від 29.08.2019 у даній справі рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 у справі №910/3515/17 скасовано повністю, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2019 справу №910/3515/17 передано на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 справу №910/3517/17 прийнято до розгляду суддею Морозовим С.М. та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.10.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання призначене на 29.10.2019 не відбудеться у зв`язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці. Наступне засідання призначено на 26.11.2019.

В підготовчих засіданнях 26.11.2019 та 28.01.2020 судом оголошувались перерви до 28.01.2020 та до 24.03.2020 відповідно.

18.02.2020 року представником позивача подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи кадастрової справи, з якої вбачається, що спірна земельна ділянка належить ОСОБА_2 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2020 в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторін було повідомлено про відкладення підготовчого засідання до 19.05.2020.

Ухвалою від 19.05.2020 року судом було вирішено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.06.2020 року.

В судове засідання 30.06.2020 представник від відповідача не з`явився, представник прокуратури та представник позивача підтримали вимоги, викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні 30.06.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідач повідомлявся про час та дату засідань в справі за адресою, яка вказана у Договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 15.09.2016, що підтверджується довідками відділення поштового зв`язку про повернення поштових відправлень у зв`язку з закінченням встановленого терміну зберігання.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд зазначає, що вказана ухвала надсилалася рекомендованим листом з поміткою "судова повістка".

Відповідно до п. 116 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

З пунктів 99 та 116 вказаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з зазначенням причини "за закінченням терміну зберігання" можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.

Враховуючи наведене, суд вважає, що неотримання судової повістки (ухвал суду) відповідачем та повернення її до суду з поміткою "повернута відправнику за закінченням терміну зберігання" є наслідками волевої поведінки у формі бездіяльності щодо її належного отримання.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про засідання в справі №910/3515/17, окрім того, розгляд справи здійснюється вдруге.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №80866349 від 21.02.2017, встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності (індексний номер 20651519), зареєстрованого 17.04.2014 державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Чайко С.В., ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку (кадастровий номер: 8000000000:90:283:0112) площею 0,091 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.08.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазуром Р.Л. (зареєстровано в реєстрі за №722), ОСОБА_1 продала та передала ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,091 га, кадастровий номер 8000000000:90:283:0112, розташовану у АДРЕСА_1 .

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.09.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. (зареєстровано в реєстрі за №904) ОСОБА_4 продала та передала обслуговуючому кооперативу "Служба гідротехнічних споруд кар`єру №7 з розробки Бортницького родовища пісків" земельну ділянку площею 0,091 га, кадастровий номер 8000000000:90:283:0112, розташовану у м. Києві, в Дарницькому районі, 4-й пров. Лермонтова, земельна ділянка 30.

Прокурор зазначає, що у матеріалах реєстраційної справи об`єкту нерухомості - земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, наявна копія рішення, за яким вказану земельну ділянку передано ОСОБА_2 у власність. Вказана копія рішення органу місцевого самоврядування стала підставою для реєстрації за ОСОБА_2 права власності на вказану земельну ділянку.

Листом №52/123 від 23.01.2017 прокурор звертався до Київської міської ради відносно надання інформації щодо надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1.

У відповідь на вказаний лист Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 03.02.2017 повідомив, що документи, які посвідчують право власності в Департаменті земельних ресурсів, не зареєстровані.

Водночас, листом від 25.01.2017 Київська міська рада повідомила, що на пленарних засіданнях Київської міської ради не приймалось рішень щодо виділення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,091 га, розташованої у АДРЕСА_1 .

Зазначене, на думку прокурора, свідчить те, що спірна земельна ділянка вибула із власності територіальної громади без відповідного волевиявлення власника - Київської міської ради, а тому вона підлягає витребуванню від останнього набувача - обслуговуючого кооперативу "Служба гідротехнічних споруд кар`єру №7 з розробки Бортницького родовища пісків" ( відповідача) на користь позивача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.06.2018 у справі №910/3515/17 відмовлено у задоволенні позову Київської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Київської міської ради до Обслуговуючого кооперативу "Служба гідротехнічних споруд кар`єру №7 з розробки Бортницького родовища пісків" про витребування земельної ділянки.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 у справі №910/3515/17 залишено без змін.

Судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів мотивовані тим, що прокурором належними доказами не доведено наявність підстав неправомірного вибуття спірної земельної ділянки від власника; реєстрацію права власності ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку та свідоцтво про право власності, у судовому порядку не скасовано; прокурор вимоги про скасування державної реєстрації та свідоцтва про право власності ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку не заявляв, а відтак, враховуючи межі заявлених позовних вимог, межі перегляду справи у апеляційній інстанції, та відсутність вироку у кримінальній справі щодо підроблення рішення органу місцевого самоврядування, суди дійшли висновку про недоведеність прокурором наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про витребування у відповідача спірної земельної ділянки.

Постановою Верховного Суду від 29.08.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 у справі №910/3515/17 скасовано, справу №910/3515/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Направляючи справу №910/3515/17 на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 29.08.2019 вказав на необхідність встановлення наявності чи відсутності правових підстав для набуття права власності на спірну земельну ділянку у першого власника - ОСОБА_1.

Зокрема, Верховний Суд у своїй постанові зазначив, що судами попередніх інстанцій не було надано правової оцінки рішенню Київської міської ради на підставі якого, за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на земельну ділянку, не проаналізовано порядок, за яким здійснювалась приватизація земельних ділянок згідно законодавства, чинного на момент прийняття відповідного рішення, що унеможливило встановлення факту наявності чи відсутності волі власника на вибуття майна з його володіння.

Як встановлено судом, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.09.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. (зареєстровано в реєстрі за №904) ОСОБА_4 продала та передала обслуговуючому кооперативу "Служба гідротехнічних споруд кар`єру №7 з розробки Бортницького родовища пісків" земельну ділянку площею 0,091 га, кадастровий номер 8000000000:90:283:0112, розташовану у м. Києві, в Дарницькому районі, 4-й пров. Лермонтова, земельна ділянка 30.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом статей 317, 318 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

У системі правових норм, що регулюють цивільно-правовий захист права власності, центральне місце займають норми, які передбачають такий речово-правовий спосіб захисту права, як витребування майна із чужого незаконного володіння - віндикація.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина 1 статті 387 Цивільного кодексу України).

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Тобто, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України, зокрема, якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (було загублено, викрадено, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України.

У такому випадку діюче законодавство не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договором права відчужувати це майно. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України залежить від того, у який спосіб майно вибуло із його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, необхідно встановити, чи вибуло спірне майно із володіння власника в силу обставин, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України, зокрема, чи з волі власника майно вибуло із його володіння.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/3496/17.

Судом встановлено, що рішенням Київської міської ради №444/1500 від 23.04.2009 "Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Дарницькому районі м. Києва", відповідно до статей 81, 116, 118, 121 Земельного кодексу України передано громадянам у приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Дарницькому районі міста Києва. (згідно з додатком).

Проте, у матеріалах справи наявні два аналогічні рішення Київської міської ради №444/1500 від 23.04.2009 "Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Дарницькому районі м. Києва", які різняться між собою змістом додатку.

Так, у додатку до вказаного рішення Київської міської ради, наданого позивачем, серед переліку земельних ділянок, які передаються громадянам у приватну власність, відсутні відомості про земельну ділянку площею 0,091 га, кадастровий номер 8000000000:90:283:0112, за адресою: АДРЕСА_1 та про передачу вказаної земельної ділянки ОСОБА_1 .

Натомість, на першому аркуші іншого додатку до вказаного рішення Київської міської ради, який міститься в матеріалах справи, серед переліку земельних ділянок, які передаються громадянам у приватну власність, під номером 1 наявні відомості про земельну ділянку площею 0,091 га, кадастровий номер 8000000000:90:283:0112, за адресою: АДРЕСА_1 та про передачу вказаної земельної ділянки ОСОБА_1 .

Як встановлено судом, направляючи справу №910/3515/17 на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 29.08.2019 вказав на те, що необхідно встановити наявність чи відсутність правових підстав для набуття права власності на спірну земельну ділянку у першого власника - Матлавської О.Б.

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 29.08.2019 зазначив, що судами попередніх інстанцій не було надано правової оцінки рішенню Київської міської ради на підставі якого, за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на земельну ділянку, не проаналізовано порядок, за яким здійснювалась приватизація земельних ділянок згідно законодавства, чинного на момент прийняття відповідного рішення, що унеможливило встановлення факту наявності чи відсутності волі власника на вибуття майна з його володіння.

Відповідно до статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Враховуючи наведені вище норми законодавства та вказівки Верховного Суду, встановлюючи факт наявності чи відсутності волі власника на вибуття майна з його володіння у даному спорі, суд зазначає таке.

За нормами п. б ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, серед іншого, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно із ч. 1 ст. 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За приписами ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За положеннями ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель відповідно до сільської, селищної, міської ради або районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації.

Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.

Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені частиною п`ятою статті 151 цього Кодексу, а також висновки конкурсної комісії (у разі відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

З огляду на вказані норми закону та зміст рішення Київської міської ради №444/1500 від 23.04.2009 "Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Дарницькому районі м. Києва", його прийняттю мала передувати наведена у ст. 188 ЗК України процедура одержання громадянином безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розпочинається із подання громадянами відповідного клопотання, до якого додаються графічні матеріали; і лише після отримання клопотання разом із необхідними документами таке клопотання розглядається відповідною місцевою адміністрацією чи радою, яка дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Після отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, такий проект землеустрою розробляється за замовленням особи суб`єктами господарювання і подається відповідній раді на затвердження та надання земельної ділянки у власність. Надання земельної ділянки або відмова у її наданні здійснюється виключно органами, визначеними у статті 118 Земельного кодексу України, рішення, дію або бездіяльність яких може бути оскаржено до суду.

Разом з тим в матеріалах справи відсутні будь-які належні та достатні докази відповідно до статей 76, 79 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про набуття ОСОБА_1 безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,091 га, кадастровий номер 8000000000:90:283:0112, за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до процедури, передбаченої чинним на той час земельним законодавством.

При цьому, в матеріалах справи наявна копія листа Київської міської ради, адресованого Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про те, що на пленарних засіданнях Київської міської ради не приймалось рішень щодо виділення спірної земельної ділянки.

28.08.2018 прокурором долучено до матеріалів справи копію листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №057022-16289 від 30.07.2018 та копію листа №057022-16418 від 01.08.2018 про те, що за поданням Департаменту рішень щодо передачі у приватну власність земельних ділянок громадінням за адресою: АДРЕСА_1, Київська міська рада не приймала, документи, що посвідчують право власності, в Департаменті земельних ресурсів не зареєстровані; звернення щодо передачі у власність земельної ділянки за вказаною адресою до Департаменту земельних ресурсів не надходили; інформація щодо вказаної земельної ділянки у міському земельному кадастрі відсутня; в системі електронного документообігу "Аскод" звернень від ОСОБА_1 щодо передачі у власність земельної ділянки за вказаною адресою не зареєстровано.

Таким чином, враховуючи відсутність у додатку до рішення Київської міської ради №444/1500 від 23.04.2009 "Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Дарницькому районі м. Києва", відомостей про набуття ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,091 га, кадастровий номер 8000000000:90:283:0112, за адресою: АДРЕСА_1 , та встановлені обставини відсутності доказів дотримання ОСОБА_1 законної процедури такого набуття, суд дійшов висновку про те, що спірна земельна ділянка Київською міською радою цій особі не передавалась.

Відтак, спірна земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради поза її волею та позивач має право витребувати це майно від відповідача в незалежності від добросовісності набуття ним такої земельної ділянки.

Пропри наведене, суд критично оцінює добросовісність набуття відповідачем спірної земельної ділянки, з огляду на те, що у Обслуговуючого кооперативу "Служба гідротехнічних споруд кар`єру №7 з розробки Бортницького родовища пісків" повинні були виникнути обґрунтовані сумніви щодо правомірності набуття ним такої земельної ділянки за ціною (149 360,21 грн) в тричі меншою від ціни (464 691,00 грн.), за якою вона була набута продавцем ( ОСОБА_4 ). А тому, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись із змістом рішення Київської міської ради №444/1500 від 23.04.2009 "Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Дарницькому районі м. Києва" та додатками до нього, опублікованими в газеті Київської міської ради "Хрещатик", з метою встановлення правомірності набуття такої земельної ділянки первісним відчужувачем ( ОСОБА_1 ) та відповідно ОСОБА_4 .

Викладені обставини виключають висновок про добросовісність набуття Обслуговуючим кооперативом "Служба гідротехнічних споруд кар`єру №7 з розробки Бортницького родовища пісків" спірної земельної ділянки, а відтак в даному випадку відсутні підстави вважати, що має місце втручання у право відповідача на мирне володіння своїм майном в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову Київської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Київської міської ради до Обслуговуючого кооперативу "Служба гідротехнічних споруд кар`єру №7 з розробки Бортницького родовища пісків" про витребування земельної ділянки.

Щодо розподілу між сторонами судових витрат суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду прокурором було сплачено судовий збір у розмірі 10 666,40 грн. відповідно до платіжного доручення №195 від 27.02.2017.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 у справі №910/3515/17 відмовлено у задоволенні позову Київської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Київської міської ради до Обслуговуючого кооперативу "Служба гідротехнічних споруд кар`єру №7 з розробки Бортницького родовища пісків" про витребування земельної ділянки.

За подання апеляційної скарги прокурором було сплачено судовий збір у розмірі 15 999,60 грн. відповідно до платіжного доручення №1150 від 30.07.2018.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 у справі №910/3515/17 залишено без змін.

За подання касаційної скарги прокурором було сплачено судовий збір у розмірі 21 332,80 грн. відповідно до платіжного доручення №334 від 22.03.2019.

Постановою Верховного Суду від 29.08.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 у справі №910/3515/17 скасовано; справу №910/3515/17 направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

За таких обставин, оскільки постановою Верховного Суду від 29.08.2019 рішення судів попередніх інстанцій були скасовані, справу №910/3515/17 направлено на новий розгляд до суду першої інстанцій, а на новому розгляді суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, судовий збір у загальному розмірі 47 998,80 грн (10 666,40 грн. за подання позовної заяви + 15 999,60 грн. за подання апеляційної скарги + 21 332,80 грн. за подання касаційної скарги) покладається на відповідача у повному обсязі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Витребувати у Обслуговуючого кооперативу Служба гідротехнічних споруд кар`єру №7 з розробки Бортницького родовища пісків (ідентифікаційний код 40750903, адреса: 04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 12, кв. 59) земельну ділянку площею 0,091 га, кадастровий номер 8000000000:90:283:0112, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на користь власника - Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик 36, ідентифікаційний код 22883141).

3. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу Служба гідротехнічних споруд кар`єру № 7 з розробки Бортницького родовища пісків (ідентифікаційний код 40750903, адреса: 04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 12, кв. 59) на користь Прокуратури міста Києва (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9, ідентифікаційний код 02910019; рахунок № 35215057011062, код 02910019, банк ДКСУ, м. Київ, код банку 820172) судовий збір у розмірі 47 998,80 грн (сорок сім тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім гривень 80 копійок).

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 09.07.2020 року.

Суддя С.М. Морозов

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення30.06.2020
Оприлюднено09.07.2020
Номер документу90282193
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/3515/17

Рішення від 30.06.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Морозов С.М.

Ухвала від 19.05.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Морозов С.М.

Ухвала від 24.03.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Морозов С.М.

Ухвала від 28.01.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Морозов С.М.

Ухвала від 26.11.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Морозов С.М.

Ухвала від 17.10.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Морозов С.М.

Ухвала від 23.09.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Морозов С.М.

Постанова від 29.08.2019

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Берднік І.С.

Ухвала від 23.05.2019

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Берднік І.С.

Ухвала від 22.04.2019

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Берднік І.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні