Ухвала

від 07.07.2020 по справі 918/736/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

УХВАЛА

"07" липня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/736/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О. , за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Голови ліквідаційної комісії ТОВ "Гомакс-Плюс" ОСОБА_1 на дії/бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Сідоренка Сергія Петровича у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, провулок Шевченка, 12, код ЄДРПОУ 00039002)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гомакс-Плюс" (35000, Рівненська обл., м. Костопіль, вул.Єсеніна, буд.2,Е, код ЄДРПОУ 33556096)

про стягнення заборгованості в сумі 650 793,29 грн.

Стягувач: Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гомакс-Плюс"

Особа, що здійснює виконання рішення: приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Сідоренко Сергій Петрович

за участі:

- Приватного виконавця Сідоренка С.П. (посвідчення №0156 від 01.03.18);

- Голови ліквідаційної комісії ТОВ "Гомакс-Плюс" ОСОБА_1 (Протокол зборів учасників №2 від 26.01.2009).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 21.01.2020 позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі Банк) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гомакс-Плюс" (далі Товариство або ТОВ "Гомакс-Плюс") про стягнення заборгованості в сумі 650 793, 29 грн. задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гомакс-Плюс" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 650 793 грн 29 коп. заборгованості з нарахованих відсотків за неправомірне користування кредитом та 9 761 грн 90 коп. судового збору.

20.02.2020 на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 21.01.2020 видано відповідний наказ.

08.05.2020 на адресу суду надійшла скарга Голови ліквідаційної комісії ТОВ "Гомакс-Плюс" ОСОБА_1 на дії/бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Сідоренка Сергія Петровича (далі Приватний виконавець) у справі №918/736/19, відповідно до якої скаржник просить суд: 1. зобов`язати Приватного виконавця закінчити виконавче провадження ВП61600044 від 19.03.2020 р. відповідно до п.3 ч.1 ст. 39 ЗУ "Про виконавче провадження"; 2. зняти арешт з майна ТОВ "Гомакс-Плюс", а саме нежитлову будівлю, складу загальною площею 591,0 кв.м., зареєстроване за № 560065, що знаходиться за адресою: Рівненська обл., м. Костопіль, вул. Дружби, 2, відповідно до ч. 1 ст. 40 ЗУ "Про виконавче провадження"; 3. передати голові ліквідаційної комісії ТОВ "Гомакс-Плюс" наказ Господарського суду Рівненської області від 20.02.2020 р. № 918/376/19 для вирішення питання про подальший порядок його виконання; 4. Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення винагороди Приватного виконавця в сумі 66055,52 грн.

Скарга мотивована такими обставинами:

- 19 березня 2020 року Приватним виконавцем було відкрите виконавче провадження ВП № 61600044, за яким боржнику ТОВ "Гомакс-Плюс" було направлено, зокрема: постанову про відкриття виконавчого провадження від 19.03.2020 р., постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 66055,22 грн.;

- Скаржник зазначає, що правова позиція щодо закінчення виконавчого провадження та передачі виконавчих документів ліквідатору викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 03.10.2018у справі № 487/3335/13-ц;

- ліквідатором Товариства на адресу Приватного виконавця був направлений лист від 31.03.2020 р. № 1, яким він був повідомлений про те, що зборами учасників ТОВ "Гомакс-Плюс" було прийняте рішення про ліквідацію юридичної особи та призначення ліквідаційної комісії на чолі з ОСОБА_1 , про що до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців був внесений запис від 27.01.2009 р. У зв`язку з тим, що Товариство перебуває у стані припинення Приватному виконавцю було запропоновано на підставі ч.1 ст. 40 ЗУ "Про виконавче провадження" та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, закрити виконавче провадження, зняти арешт з майна боржника та передати ліквідатору наказ Господарського суду Рівненської області № 918/736/19 від 20.02.2020 р. для вирішення питання про подальший порядок його виконання;

- 30 квітня 2020 на адресу ліквідатора надійшов лист від Приватного виконавця від 27.04.2020 р. №1668, яким у виконанні поставлених вимог відмовлено, а правова позиція Великої Палати Верховного суду відхилена;

- з таким рішення Товариство не погоджується, відтак звернулось до суду з даною скаргою.

Таким чином скаржник вважає, що Приватним виконавцем всупереч нормам ЗУ "Про виконавче провадження" відкрито виконавче провадження та винесені постанови про стягнення винагороди в сумі 66055,52 грн. та постанова про стягнення витрат виконавчого провадження.

Товариство посилаючись на вищевикладені обставини, а також на статті 39, 42, 45, 74 Закону України "Про виконавче провадження", статті 110, 111, 112 Цивільного кодексу України та Порядок виплати винагороди державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №634, вважає що необхідно скаргу задоволити, та зобов`язати Приватного виконавця закінчити виконавче провадження ВП61600044 від 19.03.2020 р. відповідно до п.3 ч.1 ст. 39 ЗУ "Про виконавче провадження"; зняти арешт з майна Товариства, а саме нежитлову будівлю, складу загальною площею 591,0 кв.м., зареєстроване за № 560065, що знаходиться за адресою: Рівненська обл., м. Костопіль, вул. Дружби, 2, відповідно до ч. 1 ст. 40 ЗУ "Про виконавче провадження" та передати голові ліквідаційної комісії Товариства наказ Господарського суду Рівненської області від 20.02.2020 р. № 918/376/19 для вирішення питання про подальший порядок його виконання.

Також скаржник вказав, що оскільки постанова про стягнення винагороди є похідною від постанови про відкриття виконавчого провадження, він вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Відтак, просив визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення винагороди приватного виконавця в сумі 66055,52 грн.

У відповідності до ст. ст. 339, 340 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Відповідно до статті 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, звільнена з посади (не здійснює відповідну діяльність), він залучає до участі у справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права заявника.

Ухвалою суду від 13.05.2020 року призначено скаргу до розгляду у судовому засіданні на 26.05.2020 року з викликом стягувача, боржника і приватного виконавця.

26.05.2020 від позивача на електронну адресу суду надійшли письмові пояснення по суті скарги, відповідно до яких останній просив у задоволенні скарги відмовити у повному обсязі посилаючись на недоведеність скаржником обставин, що у ній містяться.

У судове засідання 26.05.2020 сторони та приватний виконавець не забезпечили явки своїх повноважних представників. У судовому засіданні 26.05.2020 було оголошено перерву до 04.06.2020.

Ухвалою суду від 26.05.2020 учасників справи повідомлено що судове засідання з розгляду скарги відбудеться 04.06.2020.

01.06.2020 від позивача на електронну адресу суду надійшли доповнення до письмових пояснень по суті скарги, відповідно до яких Банк, крім іншого вказує, що вимоги стягувача, на виконання яких ухвалено судове рішення у цій справі виникли із правовідносин, які допускають правонаступництво, вони підлягають задоволенню за рахунок майна боржника, яке передано стягувачу в іпотеку, заставу, також боржник на час звернення із скаргою не є припиненим, а тому підстави для закінчення виконавчого провадження відповідно до п.3 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" відсутні.

Судове засідання з розгляду скарги на дії приватного виконавця, що було призначено на 4 червня 2020 року не відбулось у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Пашкевич І.О., про що помічником судді було складено відповідну довідку, яка долучена до матеріалів справи та опублікована на офіційному веб-сайті Господарського суду Рівненської області.

04.06.2020 Приватним виконавцем Сідоренком С.П. через відділ канцелярії суду подані письмові пояснення, відповідно до яких Приватний виконавець, посилаючись на норми чинного законодавства, вважає, що підстави для закінчення виконавчого провадження ВП №61600044 та передачі наказу №918/736/19 від 20.02.2020 ліквідатору відсутні. Інші обставини, які б зумовили задоволення скарги теж відсутні.

Разом з цим, Приватний виконавець Сідоренко С.П. у своїх пояснення, посилаючись на ст. 81 ГПК України, просить суд витребувати у Голови ліквідаційної комісії ТОВ "Гомакс-Плюс" ОСОБА_1 ліквідаційний баланс ТОВ "Гомакс-Плюс"

Ухвалою суду від 25.06.2020 розгляд скарги на дії приватного виконавця у даній справі призначено на 07.07.2020.

У судове засідання 07.07.2020 року позивач не забезпечив явки свого повноважного представника, однак, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду скарги, що відповідно до статті 342 ГПК України, не перешкоджає її розгляду у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні від 07.07.2020 Приватний виконавець Сідоренко С.П. підтримав подане ним клопотання про витребування у Голови ліквідаційної комісії ТОВ "Гомакс-Плюс" ОСОБА_1 ліквідаційного балансу ТОВ "Гомакс-Плюс". Представник скаржника заперечила проти задоволення даного клопотання.

Суд, розглянувши клопотання Приватного виконавця Сідоренка С.П. про витребування у Голови ліквідаційної комісії ТОВ "Гомакс-Плюс" ОСОБА_1 ліквідаційного балансу ТОВ "Гомакс-Плюс" дійшов висновку про відмову у його задоволенні, оскільки даний доказ не вплине на результат розгляду скарги, а лише призведе до затягування строків її розгляду.

Заслухавши у судовому засіданні Приватного виконавця та представника скаржника, дослідивши надані сторонами докази та письмові пояснення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання незаконними дій приватного виконавця, з огляду на наступне.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 3 Закону відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

В той же час, частина 4 статті 4 Закону передбачає, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; боржника визнано банкрутом; Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; юридичну особу - боржника припинено; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

Згідно зі статтею 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець, зокрема, зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Судом у судовому засіданні 07.07.2020 року досліджено копію матеріалів виконавчого провадження №616000044, долучену скаржником та встановлено, що Банк звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Сідоренка С.П. із заявою про примусове виконання наказу Господарського суду Рівненської області №918/736/19 від 20.02.2020.

19.03.2020, Приватним виконавцем перевірено матеріали, що надійшли, а саме заяву та виконавчий документ на відповідність статтям 3, 4, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження", встановлено відсутність підстав для повернення виконавчого документу стягувачу, та в результаті відкрито виконавче провадження шляхом винесення постанови ВП№61600044.

Також, в межах виконавчого провадження ВП №61600044 Приватним виконавцем було винесено: 1. Постанову про стягнення з боржника основної винагороди, якою передбачено стягнення з боржника основної винагороди у сумі 66055,22 грн.; 2. Постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою передбачено стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 249,37 грн.; 3. Постанову про арешт майна боржника, якою передбачено накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, а саме нежитлову будівлю, складу загальною площею 591,0 кв.м., яка зареєстрована за № 560065, що знаходиться за адресою: Рівненська обл., м. Костопіль, вул. Дружби, 2.

Скаржник обґрунтовує вимоги скарги про зобов`язання закінчити виконавче провадження, зняти арешт, скасувати постанову про стягнення основної винагороди з посиланням зокрема на статті 39, 40 Закону.

Однак, суд зазначає, що боржник не довів наявність обставин, що є підставами для закінчення виконавчого провадження, зняття арешту, скасування постанови про стягнення основної винагороди відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Так, 27.01.2009 органом управління Товариства прийнято рішення про припинення товариства та розпочато ліквідаційну процедуру, про що до ЄДР внесено відповідний запис, що підтверджується витягом із ЄДР, який наданий до скарги.

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;

2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;

3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника;

4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;

7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;

9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону;

14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв`язку з цим перераховані до Державного бюджету України;

15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки;

16) погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

З 27.01.2009 і по сьогоднішній день ТОВ "Гомакс-Плюс" перебуває "в стані припинення", ліквідаційну процедуру не закінчено - юридичну особу не припинено, запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи відсутній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Так, судом встановлено, що станом на день судового засідання - 07.07.2020 боржник (Товариство) перебуває в стані припинення, тобто не є припиненим, що підтверджується інформацією із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань із сайту https://usг.mіnjust. gоv.ua/ua/freesearch.

Враховуючи викладене в даному випадку Приватним виконавцем не може бути застосована частина 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" за яким, зокрема виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника. Інших підстав для закриття виконавчого провадження Приватним виконавцем скаржник не навів.

Разом з тим, судом встановлено, що Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (ч.2,3 ст. 67) передбачав заборону проведення виконавчих дій стосовно боржника, який перебував в процедурі припинення, та передбачав надсилання виконавчого документу ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку, зняття арешту з майна боржника та закінчення виконавчого провадження. Такі положення Закону були чинними до 05.10.2016 - дати набрання чинності нової редакції Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року №1404-VIII. Проте, виконавче провадження у даному випадку відкрито на виконання рішення суду від 21.01.2020, відтак, виконання рішення суду відбувається на підставі чинної редакції Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року 1404-VIII, яка не містить положень на які посилається скаржник.

Також, скаржник посилається на правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного суду від 03.10.2018 у справі № 487/3335/13-ц, а саме:

- порядок задоволення вимог кредиторів у випадку, коли юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або уповноваженого органу, є відмінним від порядку, передбаченого Законом України "Про виконавче провадження";

- після внесення до державного реєстру запису про припинення юридичної особи боргові вимоги до останньої не можуть бути пред`явленими. Відтак, закінчення виконавчого провадження та надіслання виконавчого документа ліквідатору лише після внесення запису про припинення юридичної особи є нелогічним та неправильним, оскільки після внесення такого запису всі заборгованості юридичної особи вважаються погашеними;

- стягнення заборгованості з юридичної особи, яка перебуває у стані ліквідації, поза межами встановленої Законом ліквідаційної процедури, зокрема й державним виконавцем у порядку Закону України "Про виконавче провадження", може надати перевагу одній особі над іншими, вимоги яких підлягають задоволенню в першу чергу. Тобто, незакінчення виконавчого провадження після початку процедури ліквідації боржника та ненадіслання виконавчого документу ліквідаційній комісії (ліквідатору) є порушенням процедури ліквідації та може спричинити порушення прав інших кредиторів, у тому числі й колишніх працівників юридичної особи-банкрута щодо стягнення невиплаченої заробітної плати;

- виконання рішень про задоволення вимог кредиторів юридичної особи, яка перебуває у стані ліквідації, передбачено саме ліквідаційною комісією (ліквідатором) в ході ліквідаційної процедури, а не виконавцем у порядку Закону України "Про виконавче провадження".

Однак, така позиція Великої палати Верховного суду не може бути застосована до даних правовідносин, оскільки базується на нормах Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV, який на даний час є таким, що втратив чинність. Аналогічного положення чинний Закон України "Про виконавче провадження" не містить.

Відповідно до ст. 129 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Закон України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року № 1404-VIII передбачає порядок примусового виконання рішення суду, оскільки добровільно боржник його не виконав. Цим законом не передбачено закінчення виконавчого провадження через перебування боржника в стані припинення. Інші положення законодавства на цей час також не передбачають заборон примусового виконання рішень суду щодо боржників в стані припинення.

Також необхідно вказати, що контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до частини першої статті 326 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

У відповідності до статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відтак, відсутні підстави для задоволення вимог скарги в частині зобов`язання Приватного виконавця закінчити виконавче провадження ВП61600044 від 19.03.2020 відповідно до п.3 ч.1 ст. 39 ЗУ "Про виконавче провадження"; зняття арешту з майна Товариства, а саме нежитлову будівлю, складу загальною площею 591,0 кв.м., зареєстроване за № 560065, що знаходиться за адресою: Рівненська обл., м. Костопіль, вул. Дружби, 2, відповідно до ч. 1 ст. 40 ЗУ "Про виконавче провадження" та передання голові ліквідаційної комісії Товариства наказу Господарського суду Рівненської області від 20.02.2020 р. № 918/376/19 для вирішення питання про подальший порядок його виконання, а судове рішення у даній справі, оскільки добровільно не виконується боржником, підлягає примусовому виконанню.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 5 Закону "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Отже за примусовим виконанням рішення кредитор може звертатись лише до ДВС або приватного виконавця. Тобто, за загальним правилом, лише органи ДВС або приватні виконавці можуть здійснювати примусове виконання рішення, і лише вони можуть вживати заходи направлені на забезпечення його виконання: накладати арешт, списувати кошти, описувати і реалізовувати майно тощо. У випадку ж закінчення виконавчого провадження кредитор буде позбавлений можливості реально забезпечити таке виконання.

Щодо посилань скаржника на неправомірність постанови про стягнення винагороди приватного виконавця в сумі 66 055,52 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Частиною 3 статті 45 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Частиною 3 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою провідкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору.

Також частиною 7 статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" встановлено, що приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця.

За змістом пункту 7 частини другої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди є виконавчими документами.

Керуючись Законом України "Про виконавче провадження", статтею 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватним виконавцем 19.03.2020 одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження винесено постанову про стягнення основної винагороди.

У постанові від 28.04.2020 у справі № 480/3452/19 Верховний Суд зазначив, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. З вказаного слідує, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним чи приватним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору чи основної винагороди. При цьому, зазначення про стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного чи приватного виконавця.

Оскільки постанова про стягнення винагороди приватного виконавця в сумі 66055,52 грн. є похідною від постанови про відкриття виконавчого провадження, підстав для визнання її протиправною та скасування також не має.

Отже, Приватним виконавцем правомірно, з дотриманням вимог чинного законодавства України, засад виконавчого провадження, було прийнято до виконання та примусово виконується наказ № 918/736/19 виданий 20.02.2020 Господарським судом Рівненської області та прийнято оскаржувану постанову про стягнення основної винагороди.

Оцінивши все вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність в діях приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Сідоренка С.П. порушень Закону при винесенні оскаржуваних рішень, дії були вчинені відповідно до закону, в межах повноважень Приватного виконавця, а тому право заявника не було порушено, законні підстави для задоволення скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 339 - 342 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні скарги Голови ліквідаційної комісії ТОВ "Гомакс-Плюс" ОСОБА_1 на дії/бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Сідоренка Сергія Петровича - відмовити.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua .

Повний текст ухвали складено та підписано 09.07.2020 року.

Суддя І.О. Пашкевич