Рішення

від 02.07.2020 по справі 922/1695/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1695/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНИТЗАПЧАСТЬ", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНССЄРВІС", м. Харків про стягнення 125529,19 грн/ за участю представників сторін:

позивача - Біловус Р.В., дов. від 03.01.2020 року

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНИТЗАПЧАСТЬ", м. Харків звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНССЄРВІС", м. Харків, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки товару № 03/18-11 від 05 березня 2018 року, а саме: 106482,05 грн. основного боргу, 14635,35 грн. пені, 2236,12 грн. інфляціфйних втрат та 2175,67 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 червня 2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНИТЗАПЧАСТЬ", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНССЄРВІС", м. Харків про стягнення 125529,19 грн. - залишено без руху; надано позивачу строк 10 днів з дня закінчення події, яка повинна неминуче настати (закінчення карантину), шляхом надання до суду доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

10 червня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНИТЗАПЧАСТЬ" усунено недоліки шляхом надання до суду доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 червня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/1695/20; призначено розгляд справи в судовому засіданні на 02 липня 2020 року на 11:00 годин та про розгляд справи повідомлено сторін.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засіданні.

Враховуючи пункт 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд починає розгляд справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

05 березня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНИТЗАПЧАСТЬ" (позивачем, постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНССЄРВІС" (відповідачем, покупцем) укладено договір поставки товару № 03/18-11.

Згідно пункту 1.1. договору поставки товару № 03/18-11 постачальник за даним договором зобов`язується передати у власність покупця товар, номенклатура, кількість, строки поставки та ціна, якого визначаються згідно відповідних специфікацій, накладних, рахункам-фактурам, які є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до розділу 3 договору поставки від 05 березня 2018 року договору оплата проводиться прямим банківським переказом грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах, зазначених у відповідній специфікації на кожну конкретну поставку. Постачальник зобов`язаний вказати в рахунку-фактурі номер договору. При невиконанні цієї умови постачальником, оплата рахунку покупцем може не проводитися, до тих пір, поки постачальник не уточнить номера договору. Відсутність номера договору в рахунку не тягне за собою будь-яких негативних наслідків для покупця (визнання рахунку недійсним, зміна ціни товару, збільшення терміну поставки, нарахування штрафних санкцій і т.п.

За заявкою покупця, було виставлено рахунок № 628 від 25 квітня 2019 року.

Згідно специфікації № 4 до договору поставки товару № 03/18-11 сторони погодили наіменування, кількість, загальну вартість продукції, яка поставляється постачальником на загальну суму 159723,07 грн., у тому числі ПДВ 26620,51 грн.

Відповідно до пункту 2 специфікації № 4 строк поставки продукції: від 3 до 30 робочих днів, поставка може здійснюватися окремими партіями, в залежності від надходження на склад постачальника. Поставка починається з моменту внесення повної суми передоплати.

Умови оплати, визначені пунктом 3 специфікації № 4, а саме: 40% (53241,02 грн.) - передоплата, на загальну суму специфікації; 60% (106482,05 грн) - на протязі 30 календарних днів, (якщо відвантаження проводитиметься частинами то відповідно і оплати проводятся окремими частинами, в пропорція відвантаження). Остаточний розрахунок проводиться після перерахування всієї суми замовлення по специфікації з урахуванням коливань курса іноземної валюти (евро) на міжбанківському валютному ринку (за данними сайту https://minfm.com.ua/currency/mb/eur/) за 1 банківский день до моменту остаточного розрахунку, но не менше ніж курс на момент ввезення запчастин (за курсом митниці на день розмитнення запчастин). Ціни розраховані у гривневому еквіваленті на момент погодженні 02 серпня 2019 року (1 евро = 28,36 грн.).

Матеріали справи свідчать про те, що 21 серпня 2019 року на виконання умов договору постачальником на адресу покупця було відвантажено товар, визначений специфікацією № 4, на загальну суму 159723,07 грн. в тому числі ПДВ, що підтверджується підписаною представникам сторін видатковою накладною № 1086 від 21 серпня 2019 року.

З наведеного вбачається, що покупець зобов`язаний був здійснити оплату товару 40% (53241,02 грн.) - до 20 серпня 2019 року, а 60% (106482,05 грн.) - до 22 вересня 2019 року (включно).

Проте, покупцем товар оплачено частково, відповідно до платіжного доручення № 758 від 05 серпня 2019 року здійснено платіж на загальну суму 53241,02 грн., тобто, заборгованість за договором складає 106482,05 грн.

Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно частини 1,2,4 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Відповідно до частини 2 статті 266 Господарського кодексу України загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, задоговором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 106482,05 грн. заборгованості слід задовольнити.

Щодо стягнення із відповідача заявлених позивачем суми пені у розмірі 14635,35 грн. за період з 23 вересня 2019 року по 23 березня 2020 року у відповідності до договору поставки товару № 03/18-11 від 05 березня 2018 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 7.3. договору поставки від 05 березня 2018 року за кожен день затримки платежу з вини покупця згідно термінів оплати в пункті 4.1. та пункті 4.3. цього договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми заборгованості.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, пеня та штраф є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Відповідно до приписів статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Враховуючи вищевикладене, судом здійснено перевірку розрахунку пені у розмірі 14635,35 грн. на суму боргу у відповідності до договору поставки товару № 03/18-11 за зазначений у розрахунку період та встановлено, що такі нарахування здійснені вірно, вони відповідають вимогам законодавства та є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення із відповідача інфляційних втрат у розмірі 2236,12 грн. за період з жовтня 2019 року по травень 2020 року та 3% річних в розмірі 2175,67 грн. за період з 23 вересня 2019 року по 28 травня 2020 року, суд зазначає наступне.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаних сум інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідні розрахунки є вірними, та відповідають нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2236,12 грн. та 3% річних в розмірі 2175,67 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у розмірі 2021,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 165, 196, 201, 208-210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНССЄРВІС" (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, буд. 4, код ЄДРПОУ 30428944) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНИТЗАПЧАСТЬ" (61099, м. Харків, вул. Автогенна, 7-А, код ЄДРПОУ 37364657) заборгованості за договором поставки товару № 03/18-11 від 05 березня 2018 року, а саме: 106482,05 грн. основного боргу, 14635,35 грн. пені, 2236,12 грн. інфляціфйних втрат, 2175,67 грн. 3% річних та 2102,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення", підпункту 17.5 пункту 17 розділу XІ "Перехідних положень" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "07" липня 2020 р.

Суддя П.В. Хотенець