Ухвала

від 02.03.2020 по справі 815/152/2012

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 02.03.2020

Справа № 815/152/2012

4-с/937/1/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2020 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Купавської Н.М.

за участю секретаря Бєгушевої Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мелітополі скаргу ОСОБА_1 про визнання дій Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області неправомірними та скасування постанови про арешт майна боржника,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненою скаргою, в якій просить визнати неправомірними дії Вознесенівського відділу ДВС м.Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області щодо відмови у скасуванні арешту, накладеного 03 листопада 2014 року постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 45202198, виданого Орджонікідзевським ВДВС ЗМУЮ з виконання виконавчого листа № 815/152/2013 від 05 вересня 2013 року, та скасувати дану постанову.

В обґрунтування скарги заявник зазначає, що 30.06.2016 державним виконавцем Вознесенівського відділу ДВС м. Запоріжжя були винесені постанови про закінчення виконавчих проваджень про стягнення суми боргу на підставі рішення суду від 24.07.2012, на підставі п.8 ч.1 ст.49 ЗУ Про виконавче провадження у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду, а виконавчий збір та витрат на проведення виконавчих дій не стягнуто та виділено в окремі провадження. Разом з цим державний виконавець не скасував арешт, накладений на його майно. Вважає, що оскільки виконавчі провадження про виконання рішення суду від 24.07.2012 (ВП №50285715, ВП №50285584, ВП №50285880, ВП №50285505) знищені за строком зберігання, матеріали справи не містять постанови про стягнення виконавчого збору та витрат за проведення виконавчих дій, перевірити чи було відкрито виконавче провадження з цього приводу неможливо, а тому, просить визнати неправомірними дії державного виконавця щодо відмови у скасуванні арешту на його майно та скасувати постанову про арешт майна боржника.

ОСОБА_1 , представник стягувача ПАТ Укрсиббанк та державний виконавець Вознесенівського відділу ДВС м.Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

В матеріалах справи наявна заява представника заявника Нестеренко А.О ОСОБА_2 , яка діє за довіреністю, з проханням розглядати скаргу без участі скаржника, вимоги скарги підтримує повністю, на їх задоволенні наполягає /а.с.238/.

Державний виконавець у своїх письмових запереченнях від 21.03.2018 просив вирішити скаргу по суті без їхньої участі, враховуючи, що виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій при примусовому виконанні боржником не були сплачені, а отже, підстави для скасування арешту немає .

Неявка заінтересованих осіб відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України не перешкоджає розгляду скарги. Суд, вивчивши матеріали скарги, вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідност.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу , порушено їх права чи свободи.

Судом встановлено, що 30 вересня 2013 року головним державним виконавцем Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ на підставі рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 липня 2012 року у справі № 815/152/2012 за позовом ПАТ УкрСиббанк до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про стягнення заборгованості винесено постанови про відкриття стосовно ОСОБА_1 виконавчих проваджень: ВП № 50285715 (про стягнення суми боргу у розмірі 10 130,92 грн); ВП № 50285584 (про стягнення суми боргу у розмірі 86 457,36 грн); ВП № 50285880 (про стягнення суми боргу у розмірі 1 625 449,29 грн), ВП № 50285505 (про стягнення суми боргу у розмірі 298 304,81 грн) /а.с.167-179 т.3/.

Згідно з інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 21 грудня 2017 року постановою про арешт майна боржника від 03 листопада 2014 року, виданою Орджонікідзевським ВДВС Запорізького МУЮ, накладено арешт на все нерухоме майно боржника ОСОБА_1 /а.с.159 т.4/.

11 травня 2016 року стягувачем ПАТ Укрсиббанк були направлені заяви до начальника Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ про закриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу та судових витрат у зв`язку з їх повною сплатою.

30 червня 2016 року старшим державним виконавцем Вознесенівського ВДВС м.Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Стратій О. С. були винесені постанови про закінчення вказаних виконавчих проваджень, виділення в окреме провадження стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення /а.с.93-102 т.4/.

При цьому, у вказаних постановах державним виконавцем встановлено, що виконавчий збір та витрати за проведення виконавчих дій не стягнуто, виділені окремі провадження.

Відповідно до довідки Вознесенівського ВДВС м.Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області від 29.01.2018 при примусовому виконанні виконавчого листа № 815/152/2013, виданого 05 вересня 2013 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області (ВП № 50285715, ВП № 50285584, ВП № 50285880, ВП № 50285505) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ УкрСиббанк суми боргу у боржника ОСОБА_1 є непогашеними: виконавчий збір у розмірі 1 013,09 грн та витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 58,80 грн; виконавчий збір у розмірі 8 645,74 грн та витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 58,80 грн; виконавчий збір у розмірі 162 544,93 грн та витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 58,80 грн; виконавчий збір у розмірі 29 830,48 грн та витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 58,80 грн. /а.с.133 т.4/.

На час відкриття виконавчого провадження чинним був Закон України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, згідно зі статтею 1 якого, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі , що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом , іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 57 Закону передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону , у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною третьою статті 27 Закону , у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Частиною першою статті 27 Закону передбачено, що, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 виконав рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 липня 2012 року до початку його примусового виконання або виконав самостійно у строк, передбачений частиною другою статті 25 Закону. За таких обставин державний виконавець Вознесенівського ВДВС м.Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області мав передбачене Законом право стягнути виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій.

Пунктом 8 частини першої статті 49 Закону передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як установлено судом, 30 червня 2016 року державним виконавцем були винесені постанови про закінчення виконавчих проваджень про стягнення грошових коштів на виконання рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 липня 2012 року на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону , у яких зазначено, що виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій не стягнуто та виділено в окремі провадження.

Згідно з частиною шостою статті 28 Закону , у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47 , пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону , якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Згідно з пунктом 7 частини другої статті 17 Закону постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу є виконавчим документом.

Згідно з частиною другою статті 25 Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Разом із тим, матеріали справи не містять даних про те, що після завершення виконавчих проваджень ВП № 50285715, ВП № 50285584, ВП № 50285880, ВП № 50285505, відкритих на виконання рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 липня 2012 року, державний виконавець у строки, передбачені законом , виніс постанову про стягнення виконавчого збору та витрат за проведення виконавчих дій та відкрив провадження про стягнення виконавчого збору та витрат за проведення виконавчих дій.

Судом з`ясовувалось питання щодо наявності відкритого виконавчого провадження з цього питання, але ухвала суду від 14.01.2020 про витребування доказів /а.с.139 т.5/ залишилась невиконаною державним виконавцем, а отже, неможливо перевірили, чи був виконавчий документ - постанова про стягнення виконавчого збору та витрат за проведення виконавчих дій, чи було відкрито державним виконавцем виконавче провадження за постановою про стягнення несплаченого боржником виконавчого збору та витрат за проведення виконавчих дій. Матеріали справи не містять таких постанов, чи є відповідач боржником у будь-якому виконавчому провадженні і який стан виконання цих проваджень. Посилання державного виконавця на лист від 29 січня 2018 року, згідно з яким за даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень ОСОБА_1 не сплатив виконавчий збір та витрати за проведення виконавчих дій не є належним доказом наявності заборгованості у ОСОБА_8 , оскільки перевірити цей факт суд позбавлений можливості, так як за інформацією Вознесенівський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області виконавчі провадження про виконання рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 липня 2012 року (ВП № 50285715, ВП № 50285584, ВП № 50285880, ВП № 50285505) знищені за строком зберігання (а. с. 133 т. 4).

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин правомірність дій державного виконавця щодо збереження арешту майна ОСОБА_1 ґрунтується на припущеннях, оскільки матеріали справи не містять документального підтвердження відкритих виконавчих проваджень щодо ОСОБА_1 як боржника, а тому скарга підлягає задоволенню.

Оскільки скаргу задоволено, тому необхідно скасувати арешт майна боржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 447-453 ЦПК України, ст..25, 28, 49, 50, 57 Закону України Про виконавче провадження , суд

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 про визнання дій Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області неправомірними та скасування постанови про арешт майна боржника, задовольнити.

Визнати неправомірними дії Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області щодо відмови у скасуванні арешту, накладеного 03 листопада 2014 року постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 45202198, виданого Орджонікідзевським ВДВС ЗМУЮ з виконання виконавчого листа № 815/152/2013 від 05 вересня 2013 року.

Скасувати постанову про арешт майна боржника № 4520219803 від 03 листопада 2014 року, виданого Орджонікідзевським ВДВС ЗМУЮ з виконання виконавчого листа № 815/152/2013 від 05 вересня 2013 року.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ: