Рішення

від 08.07.2020 по справі 335/13982/19

ТОКМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

335/13982/19

09.07.2020

2/328/354/20

РІШЕННЯ

Іменем України

09 липня 2020 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Гаряги А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Токмак цивільну справу № 335/13982/19 (провадження 2/328/354/20), в порядку спрощеного позовного провадження, за позовною заявою Комунального некомерційного підприємства «Обласний медичний центр репродукції людини» Запорізької обласної ради до ОСОБА_1 , про стягнення безпідставно отриманих коштів, -

за участі:

представника позивача адвоката Дідовича А.К.

представника відповідача адвоката Кірічка В.В.

встановив:

17 березня 2020 року з Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, за визначеною судом підсудністю, до Токмацького районного суду Запорізької області надійшла цивільна справа № 335/13982/19 (провадження 2/328/354/20) за позовною заявою Комунальної установи «Обласний медичний центр репродукції людини» Запорізької обласної ради до ОСОБА_1 , в якій просять стягнути з ОСОБА_1 , на користь КУ «Обласний медичний центр репродукції людини» ЗОР безпідставно отримані кошти у вигляді середнього заробітку за період з 23.08.2018 року по 31.07.2019 року у розмірі 35031,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі наказу від 22.02.2017 року № 43-К ОСОБА_2 прийнято 24.02.2017 року на посаду сестри медичної стаціонару відділення репродуктивного здоров`я КУ «Обласний медичний центр репродукції людини» ЗОР.

Відповідно до витягу з наказу Військової частини НОМЕР_1 від 29.07.2017 року № 70-РС, відповідача прийнято на військову службу за контрактом та з 23.11.2017 року відповідач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Після направлення відповідача до військової частини НОМЕР_2 для виконання нею військових обов`язків за контрактом, позивачем сплачувався середній заробіток у відповідності до статті 119 КЗпП України.

14.10.2019 року позивач отримав лист з військової частини НОМЕР_3 від 04.10.2019 року № 225/11/724 з інформацією та документами, що ОСОБА_1 з 23.08.2018 року по 26.12.2018 року перебувала у відпустці по вагітності та пологам, а з 27.12.2018 року по теперішній час перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, вказане підтверджується наданими витягами з наказів від 27.08.2018 року № 178 та від 27.12.2018 року № 269.

Про те, що відповідач знаходиться у відпустці за вагітністю і пологами або по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідач не повідомляла позивача.

Виходячи з положень ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» під час перебування у відпустці по вагітності та пологам та /або відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, військовослужбовцем, що перебуває у таких відпустках, обов`язки військової служби не виконуються.

Починаючи з 23.08.2018 року по 26.12.2018 року та з 27.12.2018 року по теперішній час відповідачем не виконуються обов`язки військової служби, в зв`язку з перебуванням нею у відпустці по вагітності та пологам та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Позивач вважає, що з 23.08.2018 року по теперішній час відповідач втратила право на отримання середнього заробітку, що передбачений статтею 118 КЗпП України, оскільки таке право надано лише тим військовослужбовцям, що виконують обов`язки військової служби.

Аналогічного висновку, щодо відсутності підстав для сплати середнього заробітку у разі перебування у відпустці по вагітності та пологам та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, дійшло Управління Держпраці у Хмельницькій області у своїй консультації від 03.09.2019 року.

Оскільки відповідач не повідомила позивача про те, що з 23.08.2018 року відповідачем не виконуються обов`язки з військової служби, про перебування відповідачем у відпустці по вагітності та пологам, про перебування відповідачем у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, то позивачем без достатньої правової підстави виплачено відповідачу середній заробіток у сумі 35031,10 грн. за період з 23.08.2018 року по 31.07.2019 року.

Відповідачу направлявся лист від 20.09.2019 року № 813 з проханням надати позивачу інформацію та документи, що підтверджують факт перебування у відпустці; прохання повернути позивачу кошти, що сплачені ним без достатньої правової підстави через не повідомлення відповідачем позивача про перебування у відпустці. Відповідачем не надано відповідь на лист позивача від 20.09.2019 року № 813, не надано документи, що підтверджують факт перебування у відпустці, оскільки саме на підставі таких документів позивач повинен був зупинити сплату середнього заробітку.

Позивач вважає, що факт ненадання документів та ненадання жодної відповіді лише підтверджує факт недобросовісності з боку відповідача, оскільки розуміючи, що у випадку своєчасного надання документів про відпустки позивачу, останній повинен буде зупинити сплату середнього заробітку.

Позивачу заподіяно матеріальну шкоду через не повідомлення його відповідачем про відпустки, оскільки грошові кошти у сумі 35031,10 грн., які вона отримала відповідач у розумінні ч.1 ст. 1212 ЦК України за період з 23.08.2018 року по 31.07.2019 року є безпідставно отриманими, враховуючи недобросовісність з боку відповідача, грошові кошти у розмірі 35031,10 грн. підлягають поверненню (стягненню).

Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 31 березня 2020 року позовну заяву Комунальної установи «Обласний медичний центр репродукції людини» Запорізької обласної ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів залишено без руху та надано строк п`ять днів, з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків (а.п. 78-79).

Представником позивача недоліки, зазначені в ухвалі усунуті у встановлений строк, судовий збір сплачено (а.п. 84-88, 102-105).

Крім того, представником позивача уточнено позивача замість неналежного комунальної установи «Обласний медичний центр репродукції людини» на комунальне некомерційне підприємство «Обласний медичний центр репродукції людини» Запорізької обласної ради у зв`язку з тим, що рішенням Запорізької обласної ради від 12.12.2019 року № 34 комунальну установу «Обласний медичний центр репродукції людини» Запорізької обласної ради припинено шляхом перетворення в некомерційне комунальне підприємство «Обласний медичний центр репродукції людини» Запорізької обласної ради, встановлено, що комунальне некомерційне підприємство «Обласний медичний центр репродукції людини» Запорізької обласної ради є правонаступником майна та усіх прав і обов`язків комунальної установи «Обласний медичний центр репродукції людини» Запорізької обласної ради (а.п. 89-97, 106-114).

У зв`язку з чим уточнено позовні вимоги та просять стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального некомерційного підприємства «Обласний медичний центр репродукції людини» Запорізької обласної ради безпідставно отримані кошти у вигляді середнього заробітку за період з 23.08.2018 року по 31.07.2019 року у розмірі 35031,10 грн. (а.п. 97 (зворотна сторінка) -98, 115-116)

Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 16 квітня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Роз`яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву. Також роз`яснено сторонам право на подання відповіді на відзив та заперечення (а.п. 120-122).

08 травня 2020 року представник відповідача, адвокат Кірічок В.В. надав до суду відзив на позовну заяву, докази в обґрунтування заперечень та докази його направлення іншим учасникам справи (а.п. 126-139). Представник відповідача у відзиві зазначив, що відповідач заперечує проти позову та вважає доводи позивача необґрунтованими з наступних підстав.

29 липня 2017 року між Міністерством оборони України в особі начальника 179 об`єднаного навчально-тренувального центру військ зв`язку Збройних Сил України та відповідачем за дівочим прізвищем ОСОБА_3 , укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу.

Частиною 3 контракту зазначено строк дії контракту три роки.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 70-РС від 29.07.2017 року відповідач прийнята на військову службу за контрактом осіб рядового складу, присвоєно первинне військове звання солдат та призначено курсантом навчального взводу зв`язку навчальної роти зв`язку навчального батальйону зв`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової часини (військового навчального закладу, установи тощо) для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 № 248 від 23.11.2017 року відповідача призначено старшим механіком інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_2 .

Військовослужбовці мають право на відпустки. Надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них здійснюється відповідно до порядку, встановленого Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Військовослужбовцям, крім, військовослужбовців строкової військової служби, надаються соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (підпункт 4 пункту 180 Указу Президента № 1153/2008 від 10.12.2008 року «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України»).

Відповідно до п. 4 ст. 1 Закону України «Про відпустки» установлюються такі види відпусток, соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Перебування відповідача з 23.08.2018 року по 26.12.2018 року у відпустці по вагітності та пологам, з 27.12.2018 року по теперішній час у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є ніщо іншим як реалізація соціальних гарантій військовослужбовця без припинення військової служби.

Військовослужбовцям-жінкам, які перебувають у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, а також військовослужбовцям, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у відпустці по догляду за хворою дитиною не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку (далі шестирічного віку за медичними показниками), строк контракту про проходження військової служби продовжується за відсутності їх клопотань про звільнення з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту до закінчення зазначених відпусток, а також на строк, необхідний для визначення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я та прийняття рішення щодо укладення нового контракту, про що видається наказ по особовому складу та робиться відповідний запис в обох примірниках контракту про проходження військової служби (пункт 32 Указу Президента № 1153/2008 від 10.12.2008 року «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України»).

Перебування відповідача на військовій службі підтверджується: контрактом від 29.07.2017 року, довідкою № 128 від 29.04.2020 року виданою тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_2 , відповідними записами у військовому квитку серії НОМЕР_4 .

Відповідач вважає, що нею виконується військовий обов`язок в розумінні Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та розповсюджуються гарантії визначені ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України.

Представник позивача надав відповідь на відзив, в якій не погодився в доводами відповідача, підтримав заявлені позовні вимоги та надав докази направлення відповіді на відзив відповідачу (а.п. 148-153). У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» відповідач не вважається такою, що виконує обов`язки військової служби, а отже не вважається військовослужбовцем, оскільки не виконує жодного пункту, що визначені ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Відповідач має право на відпустки згідно норм чинного законодавства, однак під час перебування відповідачем у таких відпустках обов`язки військової служби не виконуються нею, а тому з урахуванням приписів ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» відповідач не вважається військовослужбовцем.

Посилання відповідача у відзиві на контракт, довідку № 128 та на записи у військовому квитку не спростовують той факт, що відповідачем не виконуються під час перебування у відпустці обов`язки військової служби, а отже вказані документи не підтверджують виконання відповідачем обов`язків військової служби.

Належними доказами того, що відповідач не виконує обов`язки військової служби, а отже не вважається військовослужбовцем є наказ № 178 від 27.08.2018 року, відповідно до якого відповідач вибула у відпустку по вагітності та пологам з 23.08.2018 року по 26.12.2018 року, та наказ № 269 від 27.12.2018 року, відповідно до якого відповідач приступила до виконання службових обов`язків 27.12.2018 року та вибула 27.12.2018 року по 06.11.2021 року. Вказаним документами підтверджується, що відповідачем з 23.08.2018 року не виконуються службові обов`язки (обов`язки військової служби), а отже з 23.08.2018 року по теперішній час відповідач втратила право на отримання середнього заробітку, що передбачений статтею 118 КЗпП, оскільки таке право надано лише тим військовослужбовцям, що виконують обов`язки військової служби.

Від відповідача та його представника заперечень на відповідь на відзив не надходило.

Представник, комунального некомерційного підприємства «Обласний медичний центр репродукції людини» Запорізької обласної ради в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в заявах по суті справи (позовній заяві та відповіді на відзив) та просив їх задовольнити.

Відповідач, ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена, причини неявки суду не повідомила.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, вважає доводи позивача необґрунтованими та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 прийнято на посаду сестри медичної стаціонару відділення репродуктивного здоров`я з 24.02.2017 року. Стажу медичного не має. Без категорії. З посадовим окладом згідно зі штатним розписом, що підтверджується наказом головного лікаря Комунальної установи «Обласний медичний центр репродукції людини» Запорізької обласної ради № 43 від 22 лютого 2017 року (а.п. 4) та відомостями про роботу в трудовій книжці НОМЕР_5 , а саме записом під № 3 від 24.02.2017 року в трудовій книжці ОСОБА_5 (а.п. 5-7).

Відповідно до статей 20, 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», пунктів 2, 13, 15, 16, 18, 23 41, 42, 157 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України з нижчепойменованими громадянами, які прибули із військових комісаріатів укласти контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на три роки, прийняти на військову службу за контрактом осіб рядового складу, присвоїти первинне військове звання солдат та призначити курсантом навчального взводу зв`язку навчальної роти зв`язку навчального батальйону зв`язку, ОСОБА_4 , призвано через Київський РВК м. Харкова, ВОС-420640, що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 70-РС від 29 липня 2017 року (а.п. 11, 135).

29 липня 2017 року між Міністерством оборони України в особі начальника 179 об`єднаного навчально-тренувального центру військ зв`язку Збройних Сил України та відповідачем за дівочим прізвищем ОСОБА_3 , укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, що підтверджується контрактом (а.п. 130-131).

В пункті 3 вказаного контракту, зазначено, що контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на три роки.

Контракт набирає чинності з 29 липня 2017 року, про що зазначено в пункті 11 контракту.

Увільнено від виконання службових обов`язків у зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом сестру медичну стаціонару відділення репродуктивного здоров`я ОСОБА_4 зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на строк з 29 липня 2017 року до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення з військової служби, що підтверджується наказом заступника головного лікаря Комунальної установи «Обласний медичний центр репродукції людини» Запорізької обласної ради № 150 від 02 серпня 2017 року (а.п. 41).

17 серпня 2017 року відповідачу видали військовий квиток серії НОМЕР_4 , в якому міститься запис про прийняття військової присяги 27.08.2017 року, запис, що з 29 липня 2017 року на підставі контракту зарахована на військову службу за контрактом, присвоєно військове звання солдат (а.п. 132-133).

08 листопада 2017 року після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб виданим Шевченківським районним у місті Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області серії НОМЕР_6 від 08 листопада 2017 року (а.п. 8) та паспортом громадянина України ОСОБА_1 (а.п. 9).

ОСОБА_1 з 29 липня 2017 року проходить військову службу за контрактом (з 23 листопада 2017 року у військовій частині НОМЕР_3 ). У період з 23.08.2018 року по 26.12.2018 року ОСОБА_1 перебувала у відпустці по вагітності та пологам, а з 27.12.2018 року по теперішній час у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що підтверджується відповіддю командира військової частини НОМЕР_3 від 04 жовтня 2019 року (а.п. 40).

Після направлення ОСОБА_1 до військової частини для виконання нею військових обов`язків за контрактом, Комунальною установою «Обласний медичний центр репродукції людини» Запорізької обласної ради сплачувався середній заробіток, відповідно до вимог ст. 119 КЗпП України, шляхом перерахування грошових коштів відповідачу на банківську картку в АТ КБ «Приватбанк», що підтверджується відомостями про нарахування та виплату заробітної плати, за період з серпня 2018 року по липень 2019 року, КУ «Обласний медичний центр репродукції людини» ЗОР від 25.11.2019 року № 997 (а.п. 12-14), платіжними дорученнями за період з серпня 2018 року по липень 2019 року (а.п. 15-38).

Загальна сума нарахованого доходу ОСОБА_1 за період з 23.08.2018 року по 31.07.2019 року становить 43516,92 грн., сплачено на картку банка 35031,10 грн., що підтверджується довідкою про доходи ОСОБА_1 № 38 від 25.11.2019 року (а.п. 39).

Солдат ОСОБА_1 , старший механік інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_2 , у період з 23 серпня 2018 року по 26 грудня 2018 року перебувала у відпустці по вагітності та пологам, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) № 178 від 27.08.2018 року (а.п. 42).

ОСОБА_1 приступила до виконання службових обов`язків 27 грудня 2018 року, та вибула у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 27 грудня 2018 року по 06 листопада 2021 року, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) № 269 від 27.12.2018 року (а.п. 43).

Відповідачу направлено лист від 20.09.2019 року № 813 з проханням надати позивачу інформацію та документи, що підтверджують факт перебування у відпустці; прохання повернути позивачу на поточний рахунок КУ «ОМЦРЛ» ЗОР грошові кошти отримані відповідачем за час перебування на лікарняному за вагітністю та пологами, та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що підтверджується листом та копіями квитанцій про направлення вказаного листа відповідачу (а.п. 44-46).

Комунальна установа «Обласний медичний центр репродукції людини» Запорізької обласної ради, належить до закладів охорони здоров`я третинного рівня надання високоспеціалізованої медичної допомоги. Здійснює свою діяльність на основі та відповідно до чинного законодавства України та статуту, який затверджується Запорізькою обласною радою. Центр є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Запорізькій обласній раді та за галузевою спрямованістю підвідомчим Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації, що підтверджується статутом та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.п. 48-49, 50-59).

Згідно з пунктами 1, 2 рішення Запорізької обласної ради від 12.12.2019 року № 34 комунальну установу «Обласний медичний центр репродукції людини» Запорізької обласної ради припинено шляхом перетворення в комунальне некомерційне підприємство «Обласний медичний центр репродукції людини» Запорізької обласної ради, встановлено, що комунальне некомерційне підприємство «Обласний медичний центр репродукції людини» Запорізької обласної ради є правонаступником майна та усіх прав і обов`язків комунальної установи «Обласний медичний центр репродукції людини» Запорізької обласної ради (а.п. 91-93, 107-109).

Згідно з пунктами 1, 2 рішення Запорізької обласної ради від 27.02.2020 року № 3, Запорізька обласна рада вирішила створити комунальне некомерційне підприємство «Обласний медичний центр репродукції людини» Запорізької обласної ради в результаті перетворення комунальної установи «Обласний медичний центр репродукції людини» Запорізької обласної ради. Встановлено, що комунальне некомерційне підприємство «Обласний медичний центр репродукції людини» Запорізької обласної ради є правонаступником майна та усіх прав і обов`язків комунальної установи «Обласний медичний центр репродукції людини» Запорізької обласної ради (а.п. 94-95, 110-111).

Запис про комунальне некомерційне підприємство «Обласний медичний центр репродукції людини» Запорізької обласної ради внесено Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується відповідним витягом (а.п. 96-97, 112-114).

У військовому квитку ОСОБА_1 в графі 17 «Проходження військової служби» містяться 2 записи про те, що 1) до військової частини НОМЕР_1 курсант 420221 зарахована в списки в/ч 29 липня 2017 року, виключена зі списків в/ч за наказом № 300 від 22.11.2017 року; 2) до військової частини НОМЕР_3 старший механік інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_2 , зарахована в списки в/ч наказом № 248 з 23 листопада 2017 року. Записи про відрахування з військової служби відсутні.

Солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою виданою ТВО командира військової частини НОМЕР_2 від 29 квітня 2020 року № 128 (а.п. 136).

Відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Зі змісту цієї правової норми вбачається, що для вирішення питання про наявність права на гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків правове значення мають види військової служби, її підстави, терміни початку та завершення мобілізації, демобілізації та час дії особливого періоду.

Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законами України «Про оборону України», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов`язок та військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указами Президента України та іншими підзаконними нормативними актами.

За змістом статті 3 Закону України «Про оборону України» підготовка держави до оборони в мирний час включає, зокрема, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами; розвиток військово-технічного співробітництва з іншими державами з метою забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою технікою і майном, які не виробляються в Україні; підготовку національної економіки, території, органів державної влади, органів військового управління, органів місцевого самоврядування, а також населення до дій в особливий період.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу (стаття 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Відповідно до частин шостої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» одним із видів військової служби є військова служба за контрактом осіб рядового складу.

Загальні умови укладення контракту на проходження військової служби визначені статтею 19 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

29 липня 2017 року між Міністерством оборони України в особі начальника 179 об`єднаного навчально-тренувального центру військ зв`язку Збройних Сил України та відповідачем за дівочим прізвищем ОСОБА_3 , укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, що підтверджується контрактом (а.п. 130-131).

В пункті 3 вказаного контракту, зазначено, що контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на три роки.

Перший Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію» затверджено Законом України від 17 березня 2014 року N 1126-VІІ Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» й з того часу в Україні діє особливий період, відповідне рішення уповноваженою собою про його скасування, як і рішення про демобілізацію військовослужбовців, прийнятих на військову службу за контрактом на строк до закінчення особливого періоду, не приймалося.

Рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 01 березня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України», яке введене в дію Указом Президента України від 02 березня 2014 року № 189/2014, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Згідно з частиною другою статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 КЗпП України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України «Про освіту».

За змістом статті 119 КЗпП України, на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідач уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України під час дії ситуації, що загрожує національній безпеці України. ОСОБА_1 , як військовослужбовець, користується пільгами, передбаченими статтею 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та частинами третьою та четвертою статті 119 КЗпП України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України гарантовано, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Предметом спору у даній справі є повернення безпідставно отриманих коштів.

Відповідно до положень частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до положень статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є заробітною платою і платежами, що прирівнюються до неї, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

Подібні висновки щодо застосування статті 1215 ЦК України викладені у: постановах Верховного Суду України від 22 січня 2014 року, справа № 6-151цс13, та від 02 липня 2014 року, справа № 6-91цс14; постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року, справа № 517/186/17, від 28 березня 2018 року, справа № 173/166/17, від 03 травня 2018 року, справа № 473/2859/17, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум, за загальним правилом цивільного процесу щодо змагальності сторін.

Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18).

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Грошова сума не підлягає поверненню, якщо особа, яка її сплатила, не доведе, що виплата була здійснена внаслідок рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

При цьому, добросовісність є оціночним поняттям, яке передбачає собою сумлінну, чесну поведінку набувача, відсутність з його боку мети зловживати наданим правом, тоді як недобросовісність, навпаки, може проявлятися у зловживанні правом у власних інтересах та на шкоду інтересам іншій особі, несумлінне ставлення до власних обов`язків тощо, тобто така поведінка має бути умисна та переслідувати конкретну мету.

Доводи представника позивача про те, що відповідач не повідомила позивача про те, що з 23.08.2018 року відповідачем не виконуються обов`язки з військової служби, про перебування відповідача у відпустці по вагітності та пологам, про перебування відповідача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, позивачем без достатньої правової підстави виплачено відповідачу середній заробіток у сумі 35031,10 грн. за період з 23.08.2018 року по 31.07.2019 року, суд відхиляє, оскільки встановлені судом обставини не свідчать про те, що на відповідача покладено обов`язок повідомляти про перебування у відпустках, зокрема по вагітності та пологам, у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

29 липня 2017 року між Міністерством оборони України в особі начальника 179 об`єднаного навчально-тренувального центру військ зв`язку Збройних Сил України та відповідачем за дівочим прізвищем ОСОБА_3 , укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, що підтверджується контрактом (а.п. 130-131).

В пункті 3 вказаного контракту, зазначено, що контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на три роки.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України

У військовому квитку ОСОБА_1 в графі 17 «Проходження військової служби» містяться 2 записи про те, що 1) до військової частини НОМЕР_1 курсант 420221 зарахована в списки в/ч 29 липня 2017 року, виключена зі списків в/ч за наказом № 300 від 22.11.2017 року; 2) до військової частини НОМЕР_3 старший механік інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_2 , зарахована в списки в/ч наказом № 248 з 23 листопада 2017 року. Записи про відрахування з військової служби відсутні.

Солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою виданою ТВО командира військової частини НОМЕР_2 від 29 квітня 2020 року № 128 (а.п. 136).

Позивачем не доведено, що на відповідача покладено обов`язок повідомляти про перебування у відпустках, зокрема по вагітності та пологам, у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а вона діючи недобросовісно не повідомила про це.

Посилання позивача на консультаційний висновок Управління Держпраці у Хмельницькій області від 03.09.2019 року (а.п. 47), суд оцінює критично, оскільки цей висновок носить рекомендаційний характер і висловлює лише позицію Управління Держпраці у Хмельницькій області, яка не є учасником даної справи. Крім того, ця позиція висловлена не з приводу конкретного звернення позивача у правовідносинах з відповідачем.

Доводи представника позивача про те, що факт ненадання документів та ненадання жодної відповіді на лист від 20.09.2019 року № 813 лише підтверджує факт недобросовісності з боку відповідача, оскільки розуміючи, що у випадку своєчасного надання документів про відпустки позивачу, останній повинен буде зупинити сплату середнього заробітку, суд не бере до уваги, оскільки як зазначалося вище позивачем не доведено, що на відповідача покладено обов`язок повідомляти про перебування у відпустках.

Крім того, позивачем надані докази направлення листа від 20.09.2019 року № 813 відповідачу, про те не надано доказів отримання відповідачем вказаного листа.

Позивачем не доведено належними і допустимими доказами факт недобросовісної поведінки відповідача ОСОБА_1 в отриманні середнього заробітку, а також рахункової помилки при її виплаті.

При вирішенні спору у справі судом не встановлено, що позивач (платник грошових коштів) довів факт недобросовісності відповідача (набувача грошових коштів) та наявність рахункової помилки, а тому суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частин 1-3 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Сплачений позивачем при зверненні до суду з позовною заявою судовий збір поверненню не підлягає відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України.

Представник відповідача, посилаючись на положення п. 8 ч. 3 ст. 178 ЦПК України, повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу становить 5000,00 грн. Такі докази будуть подані, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 10-13, 15, 19, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 274-275, 278-279, 354-355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог Комунального некомерційного підприємства «Обласний медичний центр репродукції людини» Запорізької обласної ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцеві положення Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема статтею 354 ЦПК України щодо апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, судові рішення оскаржуються до Запорізького апеляційного суду через Токмацький районний суд Запорізької області.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - Комунальне некомерційне підприємство «Обласний медичний центр репродукції людини» Запорізької обласної ради, код ЄДРПОУ 19282308, місцезнаходження: 69001, Запорізька область, м. Запоріжжя, Вознесенівський район, вул. Дивногорська, буд. 5.

Представник позивача адвокат Дідович Андрій Костянтинович, (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЗП № 001613 від 29 березня 2018 року, видане Радою адвокатів Запорізької області на підставі рішення № 7 від 29 березня 2018 року), ордер виданий адвокатським об`єднанням «Олешко і Скрипка», місцезнаходження: 69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, Вознесенівський район, вул. Рекордна, буд. 39.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача адвокат Кірічок Віталій Вікторович, (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЗП № 001262 від 28 квітня 2017 року, видане Радою адвокатів Запорізької області на підставі рішення № 8 від 28 квітня 2017 року), адреса робочого місця адвоката: 71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Центральна, буд. 27, кімн. 2.

Дата складання повного судового рішення 09 липня 2020 року.

Суддя: