Постанова

від 09.07.2020 по справі 805/1241/15-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 року

м. Київ

справа № 805/1241/15-а

адміністративне провадження № К/9901/21399/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Білак М.В. (суддя-доповідач),

суддів: Губської О.А., Дашутіна І.В.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України

на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 травня 2019 року (суддя - Тарасенко І. М.)

на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2019 року (головуючий суддя - Казначеєв Е. Г., судді: Компанієць І. Д., Ястребова Л. В.)

у справі № 805/1241/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України, Донецької митниці Державної фіскальної служби

про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

I. РУХ СПРАВИ

1. У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства доходів і зборів України (далі - Міндоходів), Державної фіскальної служби України (далі -ДФС України) та Донецької митниці Державної фіскальної служби (далі - Донецької митниці ДФС) з позовом в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ Міндоходів від 12 березня 2015 року № 150-о Про звільнення ОСОБА_1 ;

- поновити його на посаді заступника начальника Східної митниці Міндоходів - начальника управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями;

- стягнути зі Східної митниці Міндоходів середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 12 березня 2015 року до дня поновлення на роботі;

- зобов`язати ДФС України запропонувати ОСОБА_1 , згідно з вимогами статті 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), посаду в штаті Донецької митниці ДФС.

2. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 послався на те, що особа яка підписала наказ про звільнення, не уповноважена звільняти або ініціювати звільнення позивача згідно Закону України від 16 вересня 2014 року № 1682-VII Про очищення влади (далі - Закон № 1682-VII). Вважає прийняття наказу Міндоходів від 12 березня 2015 року№ 150-о про звільнення його з посади заступника начальника Східної митниці Міндоходів - начальника управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями з підстав передбачених Законом № 1682-VII незаконним та таким, що суперечить Конституції України. Також позивач звертає увагу на те, що під час проходження служби, в тому числі на посаді заступника начальника Східної митниці Міндоходів - начальника управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями, він сумлінно виконував свої службові обв`язки, а тому вважає, що підстави для застосування до нього заборон, визначених Законом № 1682-VII, відсутні.

3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 7 травня 2019 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Міндоходів від 12 березня 2015 року № 150-о Про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Східної митниці Міндоходів - начальника управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями. Стягнуто зі Східної митниці Міндоходів на користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 13 березня 2015 року по 7 травня 2019 року у розмірі 365625,12 грн. Зобов`язано ДФС України запропонувати позивачу, згідно з вимогами статті 49-2 КЗпП України, посаду в штаті Донецької митниці ДФС. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

4. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2019 року змінений абзац 4 резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 травня 2019 року в частині розміру середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з 13 березня 2015 року по 7 травня 2019 року, зокрема слова у розмірі 365625,12 грн на слова у розмірі 364920,64 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

5. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДФС України подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

6. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 , посилаючись на законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу на різних посадах в митних органах з 5 червня 2002 року.

8. Наказом Міндоходів від 4 червня 2013 року № 1054-о ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника Східної митниці Міндоходів - начальника управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями та присвоєно дев`ятий ранг державного службовця.

9. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 160 утворено ДФС як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міндоходів шляхом перетворення.

10. Постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 року № 311 утворено як юридичну особу публічного права Донецьку Митницю ДФС, а Східну митницю Міндоходів реорганізовано шляхом її приєднання до Донецької митниці ДФС.

11. Наказом Міндоходів від 13 листопада 2014 року № 34 Про реорганізацію Східної митниці Міндоходів розпочато реорганізацію Східної митниці Міндоходів.

12. Відповідно до пункту 1.2 наказу ДФС України від 24 лютого 2015 року № 117 Про початок проведення перевірки відповідно до Закону № 1682-VII стосовно посадових і службових осіб Міндоходів , з 2 березня 2015 року розпочато перевірку щодо керівників, їх перших заступників та заступників керівників головних управлінь Міндоходів в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі; Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, митниць Міндоходів, Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Міндоходів та Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Міндоходів.

13. 10 березня 2015 року позивач подав Голові ДФС України заяву про незастосування до нього заборон визначених частиною третьою та четвертою статті 1 Закону № 1682.

14. 11 березня 2015 року відповідно до наказу Східної митниці Міндоходів від 10 березня 2015 року № 99-в ОСОБА_1 вибув у щорічну відпустку.

15. 16 березня 2015 року під час перебування у щорічній відпустці, позивач був викликаний кадровим підрозділом митниці до місця роботи та ознайомлений з наказом Міндоходів від 12 березня 2015 року № 150-о Про звільнення ОСОБА_1 .

16. Вказаним наказом позивача 12 березня 2015 року звільнено з посади заступника начальника Східної митниці Міндоходів - начальника управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями з підстав передбачених Законом № 1682, пунктом 7 2 частини 1 статті 36 КЗпП України та доручено забезпечити проведення розрахунку згідно з діючим законодавством.

17. Підставою для винесення зазначеного наказу слугували довідка про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та/або трудовій книжці від 12 березня 2015 року та доповідна записка директора Департаменту персоналу ДФС України Пригаровського В. М. від 12 березня 2015 року № 565/99-99-04-03-01-18.

18. В доповідній записці директора Департаменту персоналу ДФС України від 12 березня 2015 року зазначено, що за результатами перевірки встановлено факт належності позивача до переліку осіб, щодо яких застосовуються заборони, передбачені частиною третьою статті 1 Закону № 1682-VII, на основі критеріїв, визначених пунктом 4 частини другої статті 3 Закону № 1682-VII, а саме, позивач у період з 4 червня 2013 року по теперішній час обіймав посаду заступника начальника Східної митниці Міндоходів - начальника управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями. За результатом перевірки зроблено висновок, що позивач підлягає звільненню з посади, з підстав передбачених Законом № 1682-VII.

19. В довідці Департаменту персоналу ДФС України про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та/або трудовій книжці від 12 березня 2015 року зазначено, що відповідно до критеріїв здійснення очищення влади, визначених у частині другій статті 3 Закону № 1682-VII, позивач за період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року обіймав посаду щодо якої встановлена заборона, зокрема посаду заступника начальника Східної митниці Міндоходів - начальника управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями. За результатами перевірки встановлено, що до позивача застосовується заборона, визначена частиною третьою статті 1 Закону № 1682-VII.

20. Вважаючи неправомірним наказ щодо звільнення зі служби, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх порушених прав.

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

21. Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного наказу Міндоходів, яким позивача звільнено зі служби з підстави застосування заборони визначеної частиною третьою статті 1 Закону № 1682-VII, відповідачем не дотримано принципів за якими здійснюється очищення влади (люстрація), а саме: презумпції невинуватості, індивідуальної відповідальності, гарантування права на захист. Суд зазначив, що ОСОБА_1 фактично звільнено з посади не за порушення тих чи інших вимог Закону, а за перебування на посаді, що в свою чергу порушує конституційні принципи та гарантії та не відповідає критеріям обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а також висновкам Європейської комісії і практиці Європейського суду з прав людини.

22. Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції щодо протиправності наказу Міндоходів від 12 березня 2015 року № 150-о Про звільнення ОСОБА_1 , апеляційний суд змінив судове рішення в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

23. У касаційній скарзі ДФС України вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про те, що оскаржуваний наказ не відповідає міжнародним принципам проведення люстрації та практиці Європейського суду з прав людини, оскільки за результатами проведеної перевірки встановлений факт належності позивача до переліку осіб, до яких застосовується заборона, передбачена пунктом 4 частини другої статті 3 Закону № 1682-VII, а отже суди першої та апеляційної інстанцій здійснили невірне тлумачення норм вказаного Закону № 1682-VII.

24. Крім того, позивач вказує, що люстрація - це встановлена Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, а не міра будь-якої юридичної відповідальності, обов`язковою умовою для якої має бути склад правопорушення.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

26. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Принцип законності вимагає, щоб органи державної влади мали повноваження на вчинення певних дій та в подальшому діяли виключно в межах тих повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України), у поєднанні з принципом законності вимагає, щоб такі дії органів державної влади були ще й правовими.

28. Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначені Законом № 1682-VII.

29. Очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування (частина перша статті 1 Закону № 1682-VII).

30. Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 1682-VII очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

31. За нормами частини третьої статті 1 Закону № 1682-VII протягом десяти років із дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

32. Парламентська асамблея Ради Європи у Резолюції ПАРЄ № 1096 (1996) звернула увагу держав-членів на те, що люстрація застосовується до осіб у випадку доведення їх провини в кожному конкретному випадку, а не як інструмент формального звільнення з посади. Зокрема, у пункті 12 Асамблея підкреслила, що загалом люстраційні заходи можуть будуть сумісними з демократичною державою, заснованій на принципі верховенства права, за умов дотримання деяких критеріїв. По-перше, провина, а саме особиста, а не колективна, повинна бути доведена в кожному окремому випадку; це наголошує на потребі в індивідуальному, а не колективному, застосуванні законів про люстрацію. По-друге, повинні гарантуватися право на захист, презумпція невинуватості до доведення провини і право на судовий перегляд ухваленого рішення. Помста у жодному разі не може бути метою таких заходів, а процес люстрації не повинен допускати політичне або соціальне зловживання результатами люстрації. Метою люстрації є не покарання осіб, які вважаються винними (це входить до завдань прокурорів, які керуються кримінальним законодавством), а захист молодих демократій.

33. З огляду на наведене, застосовані люстраційним законодавством заходи не можуть вважатися заходами юридичної відповідальності, оскільки не є санкцію за конкретне протиправне діяння. Їхня мета полягала у відновленні довіри до органів державної влади, а не притягненні до відповідальності відповідних посадових осіб.

34. 17 жовтня 2019 року ЄСПЛ прийняв рішення у справі Полях та інші проти України (заяви № 58812/15, № 53217/16, № 59099/16, № 23231/18, № 47749/18), яке 24 лютого 2020 року набуло статусу остаточного (далі - рішення у справі Полях та інші проти України ), та стосувалося звільнення п`ятьох державних службовців із забороною обіймати посади державної служби на підставі приписів Закону № 1682-VII, що одразу призвело до втрати всіх своїх здобутків.

35. У цьому рішенні ЄСПЛ указав, що застосовані до заявників заходи були дуже обмежувальними та широкими за обсягом, які призвели до втручання в право на приватне життя, гарантоване статтею 8 Конвенції. Тому необхідні були дуже переконливі підстави, щоб довести, що такі заходи могли бути застосовані за відсутності будь-якої індивідуальної оцінки поведінки особи лише на підставі висновку, що їхнє перебування на посаді у період, коли пан Янукович обіймав посаду Президента України, достатньою мірою доводило відсутність у них відданості демократичним принципам державної організації або їхню причетність до корупції.

36. Статтею 2 Закону № 1682-VII передбачено перелік посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації). Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Закону № 1682-VII заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо: начальницького складу органів внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

37. Критерії здійснення очищення влади (люстрації) установлені статтею 3 Закону № 1682-VII.

38. Згідно з пунктом 4 частини другої даної статті заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням: керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах у місті Києві.

39. При цьому, підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1682-VII визначено, що впродовж 10-ти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб: звільняє цих осіб з посад або надсилає керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення з посади таких осіб, відповідні документи для їх звільнення не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання таких документів.

40. Критерії здійснення очищення влади (люстрації), установлені статтею 3 Закону № 1682-VII, застосовуються до певної категорії посад без конкретизації їх статусу в структурі органів державної влади.

41. Як встановлено судами, підставою для видання оскаржуваного наказу від 12 березня 2015 року № 150-о вказано довідку про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та/або трудовій книжці та доповідна записка від 12 березня 2015 року № 565/99-99-04-03-01-18 щодо необхідності застосування до позивача заборон передбачених частиною третьою статті 1 Закону № 1682-VII.

42. Згідно з довідкою про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та/або трудовій книжці ОСОБА_1 встановлено, що відповідно критеріїв здійснення очищення влади, визначених у частині другій статті 3 Закону № 1682-VII позивач в період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року обіймав посаду щодо якої встановлена заборона, зокрема посаду заступника начальника Східної митниці Міндоходів - начальника управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями.

43. Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 5 Закону № 1682-VII перевірці підлягають достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону.

44. Орган, який проводив перевірку, за результатами перевірки відомостей зазначених особою у заяві щодо не застосування до неї заборони, визначеної частиною третьою або четвертою статті 1 Закону № 1682-VII, складає висновок про результати перевірки, яким встановлено достовірність або недостовірність таких відомостей.

45. За приписами частини одинадцятої та дванадцятої статті 5 Закону № 1682-VII орган, який проводив перевірку, надсилає висновок про результати перевірки, підписаний керівником такого органу (або особою, яка виконує його обов`язки), керівнику органу, передбаченому частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на шістдесятий день з дня початку проходження перевірки. Такий висновок може бути оскаржений особою в судовому порядку.

46. У разі встановлення за результатами перевірки особи недостовірності відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п`ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, надсилає копію висновку про результати перевірки до Міністерства юстиції України для офіційного оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України інформації про надходження такого висновку та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України Про очищення влади , не пізніш як у триденний строк з дня одержання такого висновку.

47. Частиною чотирнадцятою статті 5 Закону № 1682-VII визначено, що керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п`ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку.

48. Водночас аналіз зазначених норм свідчить про те, що встановлення для осіб заборони обіймати певні посади в органах державної влади чи їхніх самостійних структурних підрозділах пов`язується із самим лише фактом зайняття у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року посад, зокрема передбачених пунктом 4 частини другої статті 3 Закону № 1682-VII, незалежно від того чи сприяла така особа своїми рішеннями, діями (бездіяльністю) узурпації влади, підриву основ національної безпеки і оборони України або протиправному порушенню прав і свобод людини, тобто не враховуючи жодної індивідуальної дії чи зв`язку особи з будь-якими антидемократичними подіями.

49. Звільнення позивача проведено на підставі довідки про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі про його перебування на відповідних посадах. При цьому встановлення фактів особистої протиправної поведінки ОСОБА_1 не було метою цієї перевірки. Будь-яких доказів, як встановлено судами попередніх інстанцій, щодо вчинення дій та заходів (та/або сприяння їх здійсненню), спрямованих на узурпацію влади Президентом України В. Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, матеріали справи не містять.

50. Верховний Суд уважає за необхідне зазначити, що відсутність у Законі № 1682-VII процедури та механізму, які б визначали індивідуальний підхід під час застосування встановлених ним заборон, не знімає обов`язку із суду застосовувати індивідуальний підхід при вирішенні кожного конкретного спору за критеріями правомірності та законності рішень суб`єктів владних повноважень, визначених частиною третьою статті 2 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), що кореспондує положенням частини другої статті 2 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року).

51. Цей обов`язок випливає із завдань адміністративного судочинства, змістом яких є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

52. У цьому зв`язку, ЄСПЛ у справі Полях та інші проти України вказав на відсутність застосування індивідуального підходу під час здійснення люстраційної перевірки, що й лягло в основу постанови Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 3 червня 2020 року у справі № 817/3431/14. У цьому рішенні Верховний Суд дійшов висновку, що заходи такої суворості як звільнення з посади із забороною займати посаду на 10 років не можуть застосовуватись до державних службовців лише через те, що вони залишились на своїх посадах державної служби після обрання нового глави держави, без аналізу індивідуальної поведінки таких осіб та встановлення зв`язку із узурпацією влади, підривом основ національної безпеки і оборони України або протиправного порушення прав і свобод людини.

53. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ від 12 березня 2015 року № 150-о не відповідає критеріям правомірності, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, зокрема, винесений непропорційно, тобто без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, та становить непропорційне втручання у право позивача на приватне життя, що є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

54. Оцінюючи пропорційність обмежень, застосованих до позивача щодо легітимної мети очищення влади, якої прагнули досягти органи державної влади, Верховний Суд вважає їх непропорційними, невиправданими та не необхідними у демократичному суспільстві.

55. Верховний Суд зазначає, що вказане є достатньою підставою для визнання протиправним та скасування наказу Міндоходів від 12 березня 2015 року № 150-0 щодо звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Східної митниці Міндоходів - начальника управління боротьби з контрабандою та митними порушеннями.

56. З огляду на наведене, суди першої інстанції та апеляційної інстанцій правомірно виходили з необхідності дотримання принципу індивідуальної вини при проведенні люстраційних заходів, гарантування права на захист, презумпції невинуватості, чого не було дотримано відповідачем при винесенні наказу про звільнення позивача зі служби.

57. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

58. Здійснений судом апеляційної інстанції розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню на користь позивача, не є предметом касаційного оскарження.

59. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 350, 356, 359 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року N 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення , а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 травня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2019 року - без змін .

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіМ.В. Білак О.А. Губська І.В. Дашутін