Ухвала

від 08.07.2020 по справі 522/2657/16-ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/2657/16-ц

Провадження № 6/522/584/20

УХВАЛА

08 липня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання - Вадуцкої В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі розглянувши матеріали подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Велькова Олега Віталійовича про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 , стягувач ПАТ Райффайзен банк Аваль ,

ВСТАНОВИВ:

До суду 07 липня 2020 року надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Велькова Олега Віталійовича, згідно якого просив надати дозвіл на примусове проникнення до житла боржника - ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , із залученням понятих, працівників поліції, інших особі, а також експертів, спеціалістів, суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Згідно обґрунтування подання, на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Велькова Олега Віталійовича знаходиться виконавче провадження №61220153 із примусового виконання виконавчого листа №522/2657/16-ц від 04.11.2016 року, виданого Приморським районним судом м. Одеси про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль заборгованості за кредитним договором №014/0079/74/73076 від 12.04.2007 року на загальну суму 1 673 639, 63 грн.. За вказаним виконавчим документом боржником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Вказував, що рішення суду до теперішнього часу боржником не виконано, будь-яких дій спрямованих на його самостійне виконання не здійснено, а тому вимушений звернутись до суду з відповідним поданням.

У судове засідання приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Вельков О.В. не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення кореспонденції на електронну пошту.

Суд, вивчивши подання та додані до нього матеріали, приходить до висновку про відмову в його задоволенні з наступних підстав.

Із матеріалів подання судом встановлено, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Велькова Олега Віталійовича знаходиться виконавче провадження №61220153 із примусового виконання виконавчого листа №522/2657/16-ц від 04.11.2016 року, виданого Приморським районним судом м. Одеси про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль заборгованості за кредитним договором №014/0079/74/73076 від 12.04.2007 року на загальну суму 1 673 639, 63 грн.. За вказаним виконавчим документом боржником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

10 лютого 2020 року приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копія якої була отримана особисто боржником 25.02.2020 року, що підтверджується відміткою в матеріалах виконавчого провадження із зазначенням дати ознайомлення та підписом особи боржника.

Цією ж датою приватним виконавцем направлено запити до реєструючих установ стосовно виявлення майна боржника, наявних у нього грошових коштів на рахунку боржника.

10.02.2020 року приватним виконавцем на виконання ст. 27 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 167 363, 96 грн. та на виконання ст. 42 Закону України Про виконавче провадження постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 269,00 грн..

Також, 10.02.2020 року приватним виконавцем прийнято постанови про арешт майна та коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику, кошти боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 1841272, 59 грн..

Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 10.02.2020 року відомості щодо рухомого майна боржника - відсутні.

Згідно відповіді Територіального сервісного центру 5141 РЦС МВС в Одеській області від 26.02.2020 року за боржником транспортних засобів не зареєстровано.

Згідно відповідей Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які отримують пенсії, та про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи - інформації відносно ОСОБА_1 не знайдено.

Згідно відповіді Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичним особами-підприємцями - платник податків із таким податковим номером чи за серією та номером паспорта на обліку в органах ДПС не перебуває.

При цьому, з приводу виконання постанови приватного виконавця від 10.02.2020 року про арешт коштів боржника банками та фінансовими установами надано відповіді про відсутність у боржника грошових коштів для виконання рішення суду, договорів про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком із боржником.

Отже, під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що на праві власності у боржника відсутні кошти та/або інші цінності, достатні для задоволення вимог стягувача.

Згідно інформаційної довідки із Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 10.02.2020 року, за боржником зареєстровано нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_2 , яка перебуває у заставі в АТ Райффайзен Банк Аваль .

Вирішуючи питання щодо примусового проникнення до житла боржника суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 частини 2 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконанням рішення суду завершується процес захисту суб`єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян.

Судові гарантії законності виконавчого провадження та захисту прав його учасників полягають у тому, що до юрисдикції суду віднесено вирішення низки питань, які мають значення для виконання рішень суду та інших юрисдикційних органів, зокрема, таким є питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи.

Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" наведені процесуальні права виконавців при здійсненні виконавчого провадження.

Так, згідно пункту 4 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи, державний (приватний) виконавець має право безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду (пункт 4 частини 3 статті 18Закону України "Про виконавче провадження").

Статтею 30 Конституцій України гарантовано недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага, що зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцем знаходження житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

Відповідно до ст. 48 Закону України Про виконавче провадження стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу.

Отже, як вбачається з аналізу ст. 48 Закону України Про виконавче провадження та ст. 439 ЦПК України, умовами примусового проникнення до житла боржника для арешту майна, яке там знаходиться, є неможливість виконання рішення в інший спосіб, зокрема за рахунок звернення стягнення на кошти боржника та інше його майно.

Аналіз положень Закону України Про виконавче провадження та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Отже, за змістом наведених норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло чи іншого володіння боржника, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.

Рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець (приватний виконавець) вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника, проте це не дало результатів.

Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння особи та ухилення його від виконання судового рішення.

Юридично важливою обставиною при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій.

Такі правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/41727/19-ц.

Відповідно до виклику виконавця від 10.02.2020 року боржника було зобов`язано з`явитися до офісу виконавця на 14.02.2020 року, або надати підтверджуючі документи про сплату боргу. Однак у зазначений час боржник не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Разом із тим, до подання не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 отримула вищевказану вимогу.

13.02.2020 року приватним виконавцем складено акт, згідно якого на момент виходу виконавця за адресою АДРЕСА_3 , боржника не виявлено та на стук у двері ніхто не відповів.

28.05.2020 року приватним виконавцем повторно направлено боржнику вимогу, за якою зобов`язано бути присутнім та надати доступ до квартири з метою перевірки майнового стану та здійснення виконавчих дій 05.06.2020 року о 11 год. 00 хв.. Вказана вимога була отримана боржницею 02.06.2018 року, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення із підписом ОСОБА_1 ..

08.06.2020 року виконавцем було здійснено вихід за місцем проживання боржника, однак двері квартири ніхто не відчинив, на дзвінки не відповідав, доступу до приміщення надано не було, про що було складено відповідний акт.

Між тим, вищевказані акти приватного виконавця, що підтверджують факт виходу приватного виконавця за адресою: АДРЕСА_3 , складені в порушення вимог ст. 22 Закону України Про виконавче провадження , а саме за відсутності понятих, при цьому кількість понятих під час вчинення виконавчих дій не може бути меншою ніж дві особи, а тому дані акти не є належними доказами.

Окрім того, факт присутності боржника у вказаному жилому приміщенні не виявлено, а відтак твердження виконавця про те, що боржник навмисно не надає приватному виконавцю доступ до даної квартири суд вважає необґрунтованим.

Також суд звертає увагу, що у виклику від 10.02.2020 року боржницю повідомлено про необхідність з`явитись до виконавця 14.02.2020 року, при цьому вихід за адресою реєстрації боржниці приватним виконавцем здійснено на день раніше, а саме 13.02.2020 року, про що боржниця у свою чергу належним чином не сповіщалась.

Таким чином, заявником не надано до суду беззаперечних та належних доказів перешкоджання боржником в доступі приватного виконавця до приміщення - квартири за адресою: АДРЕСА_3 , для проведення відповідних виконавчих дій, а тому з огляду на викладене суд приходить до висновку, що подання про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника не підлягає задоволенню.

Керуючись ч. 3 ст. 18, ст. 48 Закону України Про виконавче провадження , ст. 439 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Велькова Олега Віталійовича про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 , стягувач ПАТ Райффайзен банк Аваль - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги (зважаючи на п. 15.5 перехідних положень ЦПК України щодо порядку подання апеляційних скарг на судові рішення).

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 08.07.2020 року.

Суддя Л.В. Домусчі