Постанова

від 07.07.2020 по справі 752/7988/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №752/7988/2016 Головуючий у І інстанції - Колдіна О.О.

апеляційне провадження №22-ц/824/7986/2020 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Немудрої Ю.П. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Різник Ольги Олександрівни на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 вересня 2019 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Биченка Олександра Олександровича, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Дарина Геннадіївна про визнання правочину недійсним, застосування наслідків недійсності правочину, визнання права власності,

встановив:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 , Приватного нотаріуса КМНО Биченка О.О. про визнання правочину недійсним, застосування наслідків недійсності правочину, визнання права власності, мотивуючи свої вимоги тим, що позивачу на праві приватної власності належать земельні ділянки по АДРЕСА_1: кадастрові номери 8000000000:90:452:0040, 8000000000:90:452:0041, 8000000000:90:452:0042, 8000000000:90:452:0043, 8000000000:90:452:0044 на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки та державних актів на право власності на земельні ділянки.

10 травня 2016 приватний нотаріус Донець Т.М., як державний реєстратор, відмовив у державній реєстрації права власності на ці земельні ділянки у зв`язку з наявними суперечностями між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, а саме відповідно до даних Державного реєстру прав земельні ділянки з кадастровими номерами: 8000000000:90:452:0040, 8000000000:90:452:0041, 8000000000:90:452:0042, 8000000000:90:452:0043 належать ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок, які посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г.

Позивач зазначає, що йому стало відомо, що вказані договори купівлі-продажу земельних ділянок були підписані від його імені громадянином Грузії ОСОБА_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , податковий номер НОМЕР_1 , який ніби то діяв на підставі довіреності, посвідченої 14 червня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Биченко О.О., за реєстровим номером 621.

Зазначає, що будь-яких дій щодо видачі довіреності на громадянина Грузії ОСОБА_5 ним не вчинялось, даний правочин він не підписував та ним до 05 травня 2016 року не вчинялись будь-які дії щодо проведення державної реєстрації права власності на спірні земельні ділянки.

Просив суд, визнати недійсною довіреність, видану від його імені на ім`я громадянина Грузії ОСОБА_5 , посвідчену 24 червня 2015 року приватним нотаріусом КМНО Биченко О.О., зареєстровану в реєстрі за № 621, та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 04 лютого 2016 року між ОСОБА_2 , від імені якого діяв громадянин Грузії ОСОБА_5 на підставі довіреності від 24 червня 2015 року і ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Шевченко Д.Г., та зареєстрованого за № 172, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 04 лютого 2016 року між ОСОБА_2 від імені якого діяв громадянин Грузії ОСОБА_5 на підставі довіреності від 24 червня 2015 року і ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Шевченко Д.Г., та зареєстрованого за № 175, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 04 лютого 2016 року між ОСОБА_2 від імені якого діяв громадянин Грузії ОСОБА_5 на підставі довіреності від 24 червня 2015 року і ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Шевченко Д.Г., та зареєстрованого за № 178, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 04 лютого 2016 року між ОСОБА_2 , від імені якого діяв громадянин Грузії ОСОБА_5 на підставі довіреності від 24 червня 2015 року і ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Шевченко Д.Г., та зареєстрованого за № 169, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 04 лютого 2016 року між ОСОБА_2 , від імені якого діяв громадянин Грузії ОСОБА_5 на підставі довіреності від 24 червня 2015 року і ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Шевченко Д.Г., та зареєстрованого за № 181, скасувати запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельні ділянки та визнання права власності за позивачем на земельні ділянки 8000000000:90:452:0040, 8000000000:90:452:0041, 8000000000:90:452:0042, 8000000000:90:452:0043, 8000000000:90:452:0044.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року, позов задоволено частково.

Визнано недійсною довіреність, видану від імені ОСОБА_2 на ім`я громадянина Грузії ОСОБА_5 , посвідчену 24 червня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Биченко О.О., зареєстровану в реєстрі за № 621.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 04 лютого 2016 року між ОСОБА_2 , від імені якого діяв громадянин Грузії ОСОБА_5 і ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., та зареєстрованого за № 172.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 04 лютого 2016 року між ОСОБА_2 , від імені якого діяв громадянин Грузії ОСОБА_5 і ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., та зареєстрованого за № 175.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 04 лютого 2016 року між ОСОБА_2 , від імені якого діяв громадянин Грузії ОСОБА_5 і ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., та зареєстрованого за № 178.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 04 лютого 2016 року між ОСОБА_2 , від імені якого діяв громадянин Грузії ОСОБА_5 і ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., та зареєстрованого за № 169.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 04 лютого 2016 року між ОСОБА_2 , від імені якого діяв громадянин Грузії ОСОБА_5 і ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., та зареєстрованого за № 181.

Скасовано запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 № 13127597 від 04 лютого 2016 року на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:452:0040.

Скасовано запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 № 13127830 від 04 лютого 2016 року на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:452:0041.

Скасовано запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 № 13127967 від 04 лютого 2016 року на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:452:0042.

Скасовано запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 № 13127375 від 04 лютого 2016 року на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:452:0043.

Скасовано запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 № 13128119 від 04 лютого 2016 року на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:452:0044.

В решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через представника подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 вересня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що відповідно до ч.1 ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Копія висновку експерта №877/тдд від 21 липня 2016 року, яка наявна в матеріалах справи отримана всупереч порядку, встановленого Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність і КПК України, ідеально відповідає ознакам, вказаним в ч.1 ст.78 ЦПК України, а тому суд першої інстанції не повинен був брати цей доказ до уваги.

Висновки суду, які зроблені на підставі вищезазначеного доказу є безпідставними і являють собою недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

На апеляційну скаргу ОСОБА_2 через представника подав відзив, який обґрунтовував тим, що відповідач протягом розгляду справи (більше трьох років), заперечуючи проти висновку експерта, не надав доказів на його спростування, не скористався правом заявити клопотання про призначення відповідної експертизи у цій справі, не ставив перед судом питання про виклик у судове засідання експерта, який проводив почеркознавчу експертизу.

Відповідно до висновку експерта, дослідження підпису ОСОБА_2 на довіреності проведено на підставі постанови від 07 липня 2016 року про призначення судово-почеркознавчої експертизи, винесеної слідчим Гріщенко А.О. під час досудового розслідування кримінального провадження №12016100060003931 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365-2 КК України.

Даний висновок є доказом доведеності відсутності у позивача наміру на відчуження належних йому земельних ділянок, оскільки особистого підпису в довіреності він не ставив.

Зазначає, що висновок експертизи, проведеної в кримінальному провадженні, містить інформацію щодо предмета доказування в цивільній справі.

Просив, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 був власником земельних ділянок по АДРЕСА_1 : кадастрові номери 8000000000:90:452:0040, 8000000000:90:452:0041, 8000000000:90:452:0042, 8000000000:90:452:0043, 8000000000:90:452:0044 на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. 18 вересня 2009 року за реєстровими №№ 1090, 10892, 10907, 10904, 70895.

На підставі зазначених договорів купівлі-продажу земельної ділянки позивачу були видані Державні акти на землю.

05 травня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Донець Т.М., як державного реєстратора, з заявами про реєстрацію права власності на земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1: кадастрові номери 8000000000:90:452:0040, 8000000000:90:452:0041, 8000000000:90:452:0042, 8000000000:90:452:0043, 8000000000:90:452:0044.

10 травня 2016 року державним реєстратором прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а саме прав ОСОБА_2 на земельні ділянки в зв`язку з реєстрацією права власності на зазначені земельні ділянки за іншою особою.

Відповідно до Інформаційної довідки №58628641 з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05 травня 2016 року відносно земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:90:452:0040, номер запису про право власності: 13127597, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28090378 від 04 лютого 2016 року, приватний нотаріус Шевченко Д.Г., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , було зареєстровано право власності на земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 172, видане 04 лютого 2016 року, видавник Шевченко Д.Г ., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ.

Відповідно до Інформаційної довідки №58629472 з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05 травня 2016 року відносно земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:90:452:0041, номер запису про право власності: 13127830, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28090539 від 04 лютого 2016 року, приватний нотаріус Шевченко Д.Г., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 175 видане 04 лютого 2016 року, видавник Шевченко Д.Г ., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ.

Відповідно до Інформаційної довідки №58630659 з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05 травня 2016 року відносно земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:90:452:0042, номер запису про право власності: 13127967, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28090757 від 04 лютого 2016 року, приватний нотаріус Шевченко Д.Г., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 178 видане 04 лютого 2016 року, видавник Шевченко Д.Г ., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ.

Відповідно до Інформаційної довідки №58631956 з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05 травня 2016 року відносно земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:90:452:0043, номер запису про право власності: 13127375, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28090027 від 04 лютого 2016 року, приватний нотаріус Шевченко Д.Г., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, за ОСОБА_1 , було зареєстровано право власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 169 видане 04 лютого 2016 року, видавник Шевченко Д.Г ., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ.

Відповідно до Інформаційної довідки №58630093 з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05 травня 2016 року відносно земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:90:452:0044, номер запису про право власності: 13128119, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28090937 від 04 лютого 2016 року, приватний нотаріус Шевченко Д.Г., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, за ОСОБА_1 , було зареєстровано право власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 181 видане 04 лютого 2016 року, видавник Шевченко Д.Г. , Київський міський нотаріальний округ, м. Київ.

Встановлено, що вищевказані договори купівлі-продажу земельних ділянок були підписані від імені позивача громадянином Грузії ОСОБА_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , податковий номер НОМЕР_1 , який ніби то діяв на підставі довіреності, посвідченої 14 червня 2015 року Биченко О.О. , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим номером 621.

Слідчим відділом Печерського УП ГУ НП у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016100060003931 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 365-1 КК України, відомості про яке внесені за заявою ОСОБА_2 щодо зловживання повноваженнями приватним нотаріусом, внаслідок чого було незаконно зареєстровано право власності на земельні ділянки по АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_2 і були зареєстровані за ОСОБА_1 .

В ході проведення досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. вилучені нотаріальні справи за оспорюваними правочинами та оригінал довіреності на уповноваження ОСОБА_5 діяти від імені ОСОБА_2 .

Слідчим у даному кримінальному провадженні була призначена судово-почеркознавча експертиза з метою визначення належності підпису ОСОБА_2 в довіреності від 24 червня 2015 року на ім`я ОСОБА_5 .

Відповідно до висновку експерта № 877/тдд від 21 липня 2016 року, підпис у графі Підпис довіреності від 24 червня 2015 року, виданої на ім`я громадянина Грузії ОСОБА_5 , виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, та визнаючи недійсною довіреності, а також договорів купівлі-продажу земельних ділянок, суд першої інстанції виходив з того, що була відсутня внутрішня воля позивача на видачу довіреності на ім`я громадянина Грузії ОСОБА_5 та про відсутність волевиявлення на вчинення правочинів з ОСОБА_1 , а саме: договорів купівлі-продажу земельних ділянок по АДРЕСА_1 .

Скасовуючи запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельні ділянки, суд виходив з того, що визнання правочину, на підставі якого здійснена державна реєстрація права власності недійсним є підставою для скасування такої реєстрації.

Відмовляючи ОСОБА_2 у визнанні за ним права власності на земельні ділянки по АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що дані вимоги не є належним способом захисту порушеного права, оскільки після скасування державної реєстрації права на земельні ділянки, яка здійснена на підставі недійсного правочину, право позивача буде поновлено.

З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

За приписами ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але, за аналогією, породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

За загальним правилом, викладеним у ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Крім того, за правилами п.3 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Саме волевиявлення є важливим зовнішнім проявом будь-якої укладеної правочину.

Волевиявлення має бути спрямоване на досягнення відповідного юридичного наслідку в результаті укладення будь-якого правочину.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Підстави недійсності правочину встановлені ст.ст.215,216 ЦК України.

Так, відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст.244 ЦК України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин, що узгоджується з вимогами ст. 245 ЦК України.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові суду від 12 лютого 2014 року у справі № 6-165цс13, вирішуючи питання про наявність чи відсутність в учасника правочину волевиявлення на його вчинення, суду слід виходити з ретельного дослідження наявних у справі доказів як кожного окремо, так і їх в сукупності.

Зокрема, у разі вчинення правочину представником, суду слід з`ясувати, чи був наділений представник його довірителем повноваженнями на вчинення правочину, чи діяв він у межах наданих йому повноважень, а якщо ні, то чи схвалив в подальшому довіритель укладений представником в його інтересах правочин.

Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст.79 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до висновку експерта № 877/тдд від 21 липня 2016 року, що була проведена в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016100060003931 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 365-1 КК України, підпис у графі Підпис довіреності від 24 червня 2015 року, виданої на ім`я громадянина Грузії ОСОБА_5 , виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Вищезазначений висновок експерта у кримінальному провадженні є належним, допустимим та достатнім доказом, оскільки містить інформацію, що стосується предмета доказування, отриманий у спосіб, передбачений законом, а на підставі інформації, яка в ньому міститься можна встановити обставини справи.

Верховний Суд у своїй постанові від 05 лютого 2020 року (справа №461/3675/17) врахував допустимість висновку експерта як доказу, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні, містила інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений.

Відповідач, заперечуючи проти висновку експерта, не надав доказів на його спростування, не скористався правом заявити клопотання про призначення відповідної експертизи у цивільній справі, не ставив перед судом питання про виклик у судове засідання експерта, який проводив почеркознавчу експертизу.

У відповідності до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність внутрішньої волі позивача на видачу довіреності на ім`я громадянина Грузії ОСОБА_5 .

Оскільки договори купівлі-продажу земельних ділянок, які укладені 04 лютого 2016 року ОСОБА_2 від імені якого діяв ОСОБА_5 , та ОСОБА_1 укладені на підставі довіреності, яка є недійсною, то відповідно і правочини з реалізації земельних ділянок є недійсними.

Відповідно до ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до листа Верховного Суду України Аналіз практики застосування судами ст. 16 ЦК України від 01 квітня 2014 року, у разі здійснення державної реєстрації права власності за набувачем неправомірно відчуженого майна права власника повинні захищатися із застосуванням способу захисту, передбаченого п.1 ч.2 ст.16 ЦК за позовом про визнання права власності та скасування внесеного за заявою набувача запису до Державного реєстру.

Якщо запис у Державному реєстрі здійснено внаслідок укладення договору, дійсність якого оспорюється, спосіб захисту прав осіб встановлено п.2 ч.2 ст.16 ЦК за позовом про визнання договору недійсним і скасування запису в Державному реєстрі, внесеного за заявою набувача.

Лише визнання правочину, на підставі якого здійснена державна реєстрація права власності, недійсним є підставою для скасування такої реєстрації.

Вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на земельні ділянки по АДРЕСА_1: кадастрові номери 8000000000:90:452:0040, 8000000000:90:452:0041, 8000000000:90:452:0042, 8000000000:90:452:0043, 8000000000:90:452:0044 не є належним способом захисту порушеного права, оскільки після скасування державної реєстрації права на земельні ділянки, яка здійснена на підставі недійсного правочину, право позивача буде поновлено.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку задовольняючи позов частково.

Викладені в апеляційній скарзі доводи є непереконливими, такими що не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 вересня 2019 року слід залишити без змін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Різник Ольги Олександрівни залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 вересня 2019 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 вересня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 09 липня 2020 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба