Постанова

від 07.07.2020 по справі 370/2910/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №370/2910/2019 Головуючий у І інстанції - Тандир О.В.

апеляційне провадження №22-ц/824/8307/2020 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Немудрої Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 04 березня 2020 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю,

встановив:

В провадженні Макарівського районного суду Київської області перебуває на розгляді справа за вищевказаним позовом.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 04 березня 2020 року, призначено у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю - земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання:

Чи відповідає розташування земельних ділянок ОСОБА_3 (державний акт на право приватної власності на землю серія ІІІ-КВ №073951, зареєстровано за №071 від 05 серпня 1997 року) та ОСОБА_1 (кадастровий номер ділянки 3222780900:03:002:0033, державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ 073950, зареєстровано за №070 від 05 серпня 1997 року) за їх фактичним використанням координатам поворотних точок меж цих земельних ділянок відповідно до даних правовстановлюючих документів, документації із землеустрою та інформації про ці земельні ділянки, яка міститься в Державному земельному кадастрі? Якщо не відповідає, то в чому полягає невідповідність? Чи можливо надати схему взаємного розташування земельних ділянок зазначених осіб в натурі (на місцевості) та згідно координат цих земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів, документації із землеустрою, інформації Державного земельного кадастру?

Чи існує взаємний перетин земельних ділянок ОСОБА_3 (державний акт на право приватної власності на землю серія ІІІ-КВ №073951, зареєстрована за №071 від 05 серпня 1997 року) та ОСОБА_1 (кадастровий номер ділянки 3222780900:03:002:0033, державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ №073950, зареєстровано за №070 від 05 серпня 1997 року) за їх фактичним використанням, координатами поворотних точок меж цих земельних ділянок відповідно до даних документації із землеустрою та інформації про ці земельні ділянки, яка міститься у Державному земельному кадастрі? Якщо так, то чи можливо надати схему взаємного перетину зазначених земельних ділянок?

Проведення експертизи доручено експертам ТОВ Судова незалежна експертиза України .

На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 04 березня 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суддя провів підготовче судове засідання 04 березня 2020 року без його участі чим порушив його права.

Розглянувши заяву про призначення земельно-технічної експертизи та задовольняючи її, суд першої інстанції порушив принцип змагальності сторін, оскільки відповідач був позбавлений можливості довести суду свою позицію.

На апеляційну скаргу ОСОБА_2 через представника подав відзив, який обґрунтовував тим, що з`ясування обставин щодо дійсного розташування спірної земельної ділянки в натурі, а також факту наявності чи відсутності взаємного перетину земельних ділянок сторін по справі потребує наявності спеціальних знань, а вирішення даних питань належить до основних завдань земельно-технічної експертизи.

Зазначає, що судові засідання по справі неодноразово відкладались, зокрема, розгляд справи було призначено судом на 24 грудня 2019 року, 04 лютого 2020 року, 04 березня 2020 року, однак апелянт жодного разу у судові засідання не з`являвся, при цьому був обізнаний про дату судового розгляду та мав можливість укласти договір на представництво своїх інтересів адвокатом чи прибути в судове засідання особисто.

Апелянт мав можливість ознайомитись з матеріалами справи та запропонувати суду свій перелік питань, які потребують відповіді експерта, а також обрати експертну установу для проведення дослідження.

Просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції від 04 березня 2020 року без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про призначення експертизи, суд першої інстанції виходив із вимог щодо дотримання принципу змагальності сторін, а також з метою встановлення обставин, що мають значення для справи, для чого необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 103 Цивільного процесуального Кодексу Українисуд призначає експертизу у справі у разі, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

За змістом частини п`ятої статті 103 Цивільного процесуального Кодексу України учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта.

У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Відповідно до статті 263 Цивільного процесуального Кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 і 6 частини другої статті 2 Цивільного процесуального Кодексу Українисеред іншого основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема змагальність сторін та пропорційність.

За змістом пункту 2 частини першої статті 43 Цивільного процесуального Кодексу Україниучасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам.

Відповідно до частини третьої статті 12 Цивільного процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 4 частини п`ятої статті 12 Цивільного процесуального Кодексу Українисуд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Отже, обов`язку сторони довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається, право подавати докази, кореспондує обов`язок суду сприяти реалізації цих прав і обов`язків.

Колегією суддів встановлено, що між сторонами є спір стосовно визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, власником якої є відповідач.

Зазначена земельна ділянка позивача перетинається із земельною ділянкою померлої ОСОБА_3 , спадкоємцем якої є позивач, тоді як питання розташування земельних ділянок сторін згідно координат підлягає з`ясуванню, шляхом призначення експертизи.

Клопотання про проведення відповідної судової земельно-технічної експертизи подано представником позивача 25 листопада 2019 року.

Судові засідання по справі неодноразово відкладались, зокрема, розгляд справи було призначено судом на 24 грудня 2019 року, 04 лютого 2020 року, 04 березня 2020 року, коли і було постановлено оскаржувану ухвалу, однак відповідач жодного разу у судові засідання не з`являвся, при цьому був обізнаний про дату судового розгляду.

З урахуванням наведеного, викладені в апеляційній скарзі доводи, зокрема щодо того, що відповідач не був присутній у судовому засіданні, та не міг надати свої пояснення, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, натомість ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 04 грудня 2018 року постановлена з дотриманням норм процесуального права, та повинна бути залишеною без змін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 04 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 09 липня 2020 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба