Постанова

від 01.07.2020 по справі 283/1539/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 липня 2020 року

м. Київ

справа № 283/1539/17-ц

провадження № 61-46349св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю Недашки ,

треті особи: виконавчий комітет Недашківської сільської ради Малинського району Житомирської області, Сільськогосподарський виробничий кооператив Недашківський , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2018 року в складі судді Ярмоленка В. В. та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 19 вересня 2018 року в складі колегії суддів: Миніч Т. І., Павицької Т. М., Трояновської Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Недашки

(далі - ТОВ Недашки ), треті особи: виконавчий комітет Недашківської сільської ради Малинського району Житомирської області, Сільськогосподарський виробничий кооператив Недашківський (далі - СВК Недашківський ), ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , про визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_5 , якому за життя були видані свідоцтва про право власності на майнові паї (майнові сертифікати) члена Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Гагаріна (далі - КСП ім. Гагаріна) в с. Недашки та Вишнянка Малинського району Житомирської області, згідно з якими сукупна вартість частки її померлого чоловіка становила 46 9647,00 грн або 56,47 % загальної вартості пайового фонду підприємства.

Вказувала на те, що 12 серпня 2005 року на засіданні зборів та майнової комісії, на якому були присутні 14 членів майнової комісії та 22 співвласників майна

КСП ім. Гагаріна, вирішено питання розподілу майна відповідно до викуплених майнових сертифікатів, зокрема, ОСОБА_5 передано (виділено)

39,5 % об`єктів нерухомого майна, а саме: чотирьохрядний корівник АДРЕСА_1 , напольні склади (4 шт.), будинок контори, будинок ГСМ, комору, дві майстерні СХТ, зерносховище, зерно сушку КЗС, корівник, будинок котельні СХТ, під навіс для сіна № 3.

Рішенням виконавчого комітету Недашківської сільської ради Малинського району Житомирської області від 26 лютого 2009 року Про оформлення права власності на приміщення, які розташовані в с. Недашки оформлено право власності за ОСОБА_5 на житловий будинок, контору, контору СХТ, ремонтний комплекс, корівник, чотири телятника, свинарник, дві кормокухні, сторожку, майстерню, котельню. Право власності на зазначені вище об`єкти нерухомого майна ОСОБА_5 в установленому законом порядку не зареєстровано.

Звертала увагу на те, що в вересні 2016 року ОСОБА_2 зареєстрував за собою право власності та передав до статутного капіталу ТОВ Недашки на підставі протоколу установчих зборів засновників (учасників) від 28 вересня 2016 року та акта приймання-передачі майна автомобільний гараж, АЗС, вагову, два зерносклада, зерносушку, комору, конюшню, 2 чотирьохрядних корівника, кормокухню, чотири напольних склади, погріб, дві скважини, столову, три телятника, водонапірну башню.

Вважала, що ОСОБА_2 незаконно набуто у власність майно, що належало за життя її померлому чоловіку. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснювалось на підставі дублікатів свідоцтв нібито виданих відповідачу сільською радою на підставі рішень виконавчого комітету протягом квітня-жовтня 2005 року, однак виконавчий орган таких рішень не приймав .

Посилаючись на те, що відповідачами порушено її право на спадщину після смерті чоловіка, позивач просила визнати незаконними та скасувати свідоцтва та дублікати свідоцтв про право власності на зазначені вище об`єкти нерухомого майна, видані на ім`я ОСОБА_2 , визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на спірне майно, а також визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права власності за ТОВ Недашки спірного нерухомого майна.

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 24 квітня

2018 року позов задоволено частково. Визнано незаконними та скасовано свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а саме: від 21 жовтня 2005 року № 2563, видане Недашківською сільською радою Малинського району Житомирської області на приміщення АЗС (об`єкт № 3), що розташоване за адресою:

АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1039394618234; від 30 серпня

2005 року № 2564, видане Недашківською сільською радою Малинського району Житомирської області на приміщення зерноскладу (об`єкт № 4), що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1039646618234;

від 18 серпня 2005 року № 2565, видане Недашківською сільською радою Малинського району Житомирської області на приміщення комори (об`єкт № 5), що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1036565318234; від 01 жовтня 2005 року № 2566, видане на приміщення зерносушки (об`єкт № 6), що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1035702518234; від 22 серпня № 2567, видане Недашківською сільською радою Малинського району Житомирської області на приміщення вагової

(об`єкт № 7), що розташовано за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1039860418234; від 16 жовтня 2005 року № 2570, видане Недашківською сільською радою Малинського району Житомирської області на нежитлове приміщення напольного складу № 1 (об`єкт № 10), що розташоване за адресою:

АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1045775718234;

від 16 жовтня 2005 року № 2571, видане Недашківською сільською радою Малинського району Житомирської області на приміщення напольного складу № 2 (об`єкт № 11), що розташовано за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1039792418234; від 16 жовтня № 2572, видане Недашківською сільською радою Малинського району Житомирської області на приміщення напольного складу № 3 (об`єкт № 12), що розташовано за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1039699118234; від 22 березня 2005 року № 2589, видане Недашківською сільською радою Малинського району Житомирської області на приміщення кормокухні, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1045697718234; від 10 травня 2005 року № 2661, видане Недашківською сільською радою Малинського району Житомирської області на приміщення напольного складу, що розташоване за адресою:

АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1037050118234; від 01 квітня 2005 року № 2662, видане Недашківською сільською радою Малинського району Житомирської області на приміщення телятника, що розташоване за адресою:

АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1037077618234; від 02 травня 2005 року № 2663, видане Недашківською сільською радою Малинського району Житомирської області на приміщення телятника, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1037185318234; від 02 червня 2005 року № 2665, видане Недашківською сільською радою Малинського району Житомирської області на приміщення 4-х рядного корівника, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1036735918234. Скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на зазначені вище об`єкти нерухомості. В задоволенні решти позову відмовлено. Скасовано арешт, накладений на підставі ухвали Малинського районного суду Житомирської області від 01 вересня 2017 року на приміщення конюшні, що розташоване за адресою:

АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1037116118234, та погрібу (обєкт в„– 14) , АДРЕСА_2 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неправомірно набув право власності на спірне майно, чим порушив право позивача на успадкування зазначеного вище нерухомого майна після смерті її чоловіка.

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 19 вересня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ Недашки залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційній суд погодився з його висновками щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову та виходив з того, що відповідач не надав належних та допустимих доказів правомірності набуття ним права власності на майно КСП ім. Гагаріна та його правонаступника СВК Недашківський . При цьому, позивач має право на звернення до суду з цим позовом щодо майна (права на майно), яке не було оформлено належним чином її померлим чоловіком, та яке входило до основних засобів і нематеріальних активів КСП ім. Гагаріна.

Доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем позовної давності були відхилені апеляційним судом, оскільки на позови про визнання права власності, пов`язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна, не поширюються правила про позовну давність .

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи

У жовтні 2018 року ОСОБА_2 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 19 вересня 2018 року , в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зазначає, що суди дійшли висновку про порушення прав ОСОБА_1 , не звернувши уваги, що позивач не надала суду належних та допустимих доказів про виділ її померлому чоловіку спірного майна в натурі. Надане позивачем свідоцтво про право власності на майновий пай не містить відміток про виділ члену колективного сількогосподарського підприємства майна в натурі. Не надано позивачем також й акта приймання-передачі спірного майна спадкодавцю.

Звертає увагу на те, що позивач стверджує про передачу її чоловікові майна в натурі у 2005 році, тобто за сім років до його смерті, проте не надає доказів того, що спадкодавець був позбавлений можливості за життя оформити на своє ім`я право власності на нібито виділено йому спірне майно в установленому законом порядку.

Вказує на те, що наданий позивачем протокол засідання зборів та майнової комісії від 12 серпня 2005 року № 2 не відповідає формі та змісту протоколу загальних зборів. Зі змісту протоколу неможливо встановити яке рішення прийняли збори та майнова комісія та яке саме майно було виділено в натурі ОСОБА_5 .

Вважає, що суди безпідставно відмовили в задоволенні клопотання відповідача про засновування наслідків пропуску позивачем позовної давності, адже

ОСОБА_1 не пред`явлена вимога про визнання за нею права власності, при цьому позивачем не доведено факту через який вона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася до суду в межах позовної давності.

У березні 2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає про безпідставність її доводів та правильність висновків судів попередніх інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Звертає увагу на те, що відповідач під час розгляду справи судами попередніх інстанції не довів правомірність набуття ним у власність спірного майна, не навів жодних мотивів та не надав доказів правомірності набуття ним майна й в касаційній скарзі. Рішення органу місцевого самоврядування на підставі яких відповідач зареєстрував за собою право власності, насправді таким органом не приймалось, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідач не був членом сільськогосподарського підприємства, майно якого набув у власність, відповідно й не був тримачем майнових сертифікатів, що правильно встановлено судами та не спростовано відповідачем.

Вважає безпідставними посилання заявника в касаційній скарзі щодо недоведеності позивачем порушення її прав та законних інтересів, оскільки виконавши свій процесуальний обов`язок позивач довела, що спірне майно належало її померлому чоловіку, права власності на яке останній за життя не зареєстрував. Враховуючи те, що майно сільськогосподарського товариства було виділено в натурі ОСОБА_5 за життя, то його право на державну реєстрацію цього майна в установлений законом спосіб успадкувала позивач. Незаконне набуття відповідачем права власності на спірне майно порушує спадкові права позивача, що й стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

У відзиві позивач також наводить доводи на спростування аргументів відповідача щодо пропуску нею позовної давності, зазначаючи, що у 2016 році відповідач почав реєстрацію права власності на спірне майно, набуте ним незаконним шляхом у

2005 році, а тому завернувшись до суду у серпні 2017 році, позивач вважає, що не пропустила позовну давність.

Рух справи у суді касаційної інстанції

У жовтні 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 передано судді Лесько А. О.

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 19 вересня 2018 року, витребувано цивільну справу та надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-ІХ).

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону

№ 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин касаційна ОСОБА_2 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 19 вересня 2018 року підлягає розгляду Верховним Судом в порядку та за правилами Цивільного процесуального кодексу України

(далі - ЦПК України), в редакції чинній на час її подання, тобто до 08 лютого

2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що відповідно до протоколу засідання загальних зборів

КСП ім. Гагаріна від 07 березня 2000 року № 1 проведено розпаювання майна колишнього колективного сільськогосподарського підприємства та створено

СВК Недашківський , яке є його правонаступником.

Відповідно до складу та вартості основних засобів і нематеріальних активів

КСП ім. Гагаріна всі об`єкти нерухомого майна внесено до статутного фонду

СВК Недашківський .

29 липня 2005 року ОСОБА_5 видані свідоцтва про право власності на майновий пай (майнові сертифікати) члена КСП ім. Гагаріна в с. Недашки та

с. Вишнянка Малинського району Житомирської області, згідно з якими сукупна вартість його частки становила 469 647,00 грн, або 56,47 % загальної вартості пайового фонду підприємства.

12 серпня 2005 року на засіданні зборів та майнової комісії № 2, на якому були присутні 14 членів майнової комісії та 22 співвласників майна КСП ім. Гагаріна вирішено питання розподілу майна згідно викуплених майнових сертифікатів, зокрема ОСОБА_5 передано (виділено) 39,5 % об`єктів нерухомого майна, а саме: 4-х рядний корівник АДРЕСА_1 , напольні склади 4 шт., будинок контори, будинок ГСМ, комору, дві майстерні СХТ, зерносховище, зерно сушку КЗС, корівник, будинок котельні СХТ, під навіс для сіна

№ 3.

Рішенням виконавчого комітету Недашківської сільської ради Малинського району Житомирської області від 26 лютого 2009 року Про оформлення права власності на приміщення, які розташовані в с. Недашки вирішено оформити право власності за ОСОБА_5 , а саме: на житловий будинок, контору, контору СХТ, ремонтний комплекс, корівник, чотири телятника, свинарник, дві кормокухні, сторожку, майстерню, котельню.

Також судами встановлено, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 17 серпня 2012 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

Відповідно до довідки Дванадцятої київської державної нотаріальної контори та матеріалів спадкової справи із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулися дружина померлого ОСОБА_1 та дочка - ОСОБА_4 . Свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно не видавалися.

Крім того, судами встановлено, що оспорювані позивачем свідоцтва про право власності відповідача на спірне майно оформлені відповідачем на підставі рішень виконавчого комітету Недашківської сільської ради Малинського району Житомирської області від 30 січня 2005 року № № 38, 40, 41 від 30 березня 2005 року № 15 та від 30 липня 2005 року № 26.

Згідно з архівною довідкою архівного сектору Малинської районної державної адміністрації Житомирської області від 24 липня 2017 року в архівних матеріалах Недашківської сільської ради Малинського району Житомирської області відомості щодо рішень виконавчого комітету Недашківської сільської ради Малинського району Житомирської області від 30 січня 2005 року № № 38, 40, 41 від 30 березня 2005 року №15 та від 30 липня 2005 року № 26 відсутні.

Нормативно-правове обґрунтування

Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суди мають враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів або рішень органу місцевого самоврядування. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини другої статті 11 статті 16 Цивільного кодексу України

(далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Правилом частини першої статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У §145 рішення

від 15 листопада 1996 року у справі Chahal v. the United Kingdom (заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю способів, що передбачаються національним правом.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтями 1217, 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом і до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Правові, економічні, соціальні та організаційні умови діяльності колективного сільськогосподарського підприємства визначені, зокрема, Законом України Про колективне сільськогосподарське підприємство (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 7 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Відповідно до положень статті 9 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.

У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

Відповідно до пункту 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 (чинного на час виникнення спірних правовідносин, діяло до 14 грудня 2012 року) (далі - Положення) державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв`язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об`єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Видача свідоцтва про право власності передбачена пунктом 6 Положення, що регулює оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, яке здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об`єкти. При цьому БТІ можуть лише за дорученням вказаних органів проводити підготовку документів для видачі свідоцтв.

Відповідно до статті 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належали повноваження в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку, зокрема, управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності.

Статтею 12 ЦПК України (тут і далі в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 81 ЦПК України зобов`язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказами згідно з вимогами статті 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши відсутність рішень виконавчого комітету, на підставі який ОСОБА_2 були видані оспорюванні позивачем свідоцтва про право власності, зробили обґрунтований висновок про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки відповідач не надав жодного доказу правомірності набуття ним права власності на майно КСП ім. Гагаріна та його правонаступника СВК Недашківський .

Судами також правильно зазначено, що неправомірність набуття відповідачем спірного майна підтверджується відсутністю рішень виконавчого органу місцевого самоврядування, на підставі яких відповідач отримав свідоцтва про право власності на спірне майно. ОСОБА_2 не довів, що такі рішення приймались, та те, що він звертався до виконавчого комітету про надання дозволу на виготовлення свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі та присвоєння поштової адреси.

При цьому, суперечність поданих відповідачем рішень виконавчого комітету підтверджується рішенням Недашківської сільської ради Малинського району Житомирської області від 27 грудня 2007 року, відповідно до якого за заявою засновника Фермерського господарства Бауер лише в грудні 2007 року присвоєно юридичні адреси об`єктам нерухомого майна, на які виконавчий комітет нібито в липні 2005 року оформив право власності за ОСОБА_2 .

Доводи касаційної скарги про те, що позивачем не доведено порушення її прав та законних інтересів з боку відповідача, спростовуються встановленим судами обставинами щодо наявності права спадкодавця на спірне майно, зареєстрований шлюб між спадкодавцем та позивачем, а також відсутність можливості у позивача оформити належним чином свої спадкові права на спірне майно через заволодіння цим майном відповідачем.

Аргументи щодо пропуску позивачем позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до копій витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, спірне майно було зареєстровано відповідачем у встановленому законом порядку у 2016 році. А тому звернувшись до суду за захистом своїх спадкових прав у 2017 році, позивач не пропустила позовну давність.

Посилання заявника на те, що майнові сертифікати, володільцем яких був ОСОБА_5 не містять відміток про виділ йому майна в натурі, а отже позивач має право успадкувати право на пай, а не майно, не спростовують висновків судів про неправомірність набуття відповідачем права власності на спірне майно. У будь-якому випадку, спадкові права позивача порушені видачею відповідачу оспорених свідоцтв про право власності на спірне майно, оскільки рішенням виконавчого комітету Недашківської сільської ради Малинського району Житомирської області від 26 лютого 2009 року право власності на це майно було оформлене за ОСОБА_5 , рішення є чинним, а отже підтверджує право спадкодавця на майно, і це право може успадкувати позивач.

Посилання заявника на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 за життя був позбавлений права зареєструвати за собою право власності на спірне майно, відхиляються Верховним Судом, оскільки той факт, що спадкодавець за життя не зареєстрував право власності на спірне майно не породжує у відповідача права на реєстрацію цього майна на своє ім`я, при цьому таке право перейшло до позивача в порядку спадкування, на захист якого направленні її вимоги в межах цього позову. Встановивши наявність у ОСОБА_1 суб`єктивного права на успадкування спірного майна після смерті її чоловіка, видачу ОСОБА_2 оспорюваних свідоцтв про право власності на це майно на підставі рішень виконавчого комітету Недашківської сільської ради Малинського району Житомирської області, які насправді органом місцевого самоврядування не приймались, суди правильно виходили з того, що обраний ОСОБА_1 спосіб захисту, який полягає у визнанні незаконним та скасуванні зазначених вище свідоцтв, є ефективним та направлений на захист її прав та законних інтересів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі Пономарьов проти України (Заява № 3236/03).

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 401, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 19 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик