Постанова

від 06.07.2020 по справі 904/3801/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2020 року м.Дніпро Справа № 904/3801/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів Коваль Л.А., Чередка А.Є.,

секретар судового засідання Крицька Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2020 (повний текст рішення складено 16.03.2020, суддя Первушин Ю.Ю.) у справі

за позовом акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод", м.Дніпро

до акціонерного товариства "Акціонерний банк "РАДАБАНК", м.Дніпро

про стягнення 71 718,99 грн

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст і підстави позовних вимог

Акціонерне товариство "Дніпровський машинобудівний завод" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з акціонерного товариства "Акціонерний банк "РАДАБАНК" 71 718,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно (03 травня 2017 року) земельна ділянка загальною площею 2735,8м 2 , в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:07:202:0076 (загальна площа 49,0902 га), використовується АТ "АБ "РАДАБАНК" для експлуатації та обслуговування об`єкта нерухомого майна без оформлення документів на право власності/користування цією землею та без державної реєстрації відповідних прав. Відповідач внаслідок умисної бездіяльності уникає з травня 2017 року державної реєстрації права на частину земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:07:202:0076 під об`єктом нерухомого майна та перерозподілу податкового навантаження зі сплати земельного податку. Позивач як документально оформлений, у встановленому законом порядку, землекористувач, продовжує нести податкове навантаження зі сплати земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:07:202:0076 (загальна площа 49,0902 га), у тому числі її частину з площею забудови 2735,8 м 2 , на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна АТ "АБ "РАДАБАНК". Відповідач набув 71 718,99 грн. за рахунок позивача без достатньої правової підстави та зобов`язаний повернути в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2020 у даній справі у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду умотивовано тим, що позивач не є особою на користь якої відповідач має сплачувати земельний податок чи орендну плату за землю, відсутня умова набуття або збереження майна за рахунок позивача. Надані позивачем на підтвердження сплати до бюджету земельного податку до матеріалів справи над платіжні доручення №79 від 30.01.2019, №166 від 28.02.2019, №247 від 29.03.2019, №330 від 25.04.2019, № 413 від 29.05.2019, №599 від 25.07.2019 мають призначення платежу "сплата суми за податковим боргом по земельному податку згідно судової справи №804/3913/13-а ", а тому не є належними доказами сплати до бюджету земельного податку за спірний період.

ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи

3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, акціонерне товариство "Дніпровський машинобудівний завод" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати повністю та прийняте нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на те, що матеріали справи не містять доказів оформлення відповідачем речових прав на земельну ділянку відповідно до статті 126 Земельного кодексу України.

Земельна ділянка під об`єктом нерухомого майна відповідача не сформована як об`єкт цивільних прав.

Таким чином, АТ "ДМЗ" залишається титульним користувачем цій землі в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:07:202:0076 (загальна площа 42,0902 га) на підставі державного акту на право постійного користування землею серії АА-ДП №007019, зареєстрованого 15 січня 2001 року у книзі записів державних актів на право постійного користування за №001194.

Заявник апеляційної скарги стверджує, що податкове законодавство покладає обов`язок внесення плати за землю виключно на титульних землекористувачів.

Відповідач внаслідок умисної бездіяльності уникає з травня 2017 року процедур впорядкування, оформлення та державної реєстрації прав на землю в результаті поділу земельної ділянки позивача.

При цьому, АТ "ДМЗ" як документально оформлений, у встановленому законом порядку, землекористувач, продовжує нести податкове навантаження зі сплати земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:07:202:0076 (загальна площа 49,0902 га), у тому числі її частину з площею забудови 2 735,8 м, на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна АТ "АБ "РАДАБАНК".

Позивач зазначає, що виходячи зі змісту статті 120 Земельного кодексу України, яка використана судом першої інстанції, норма щодо переходу права на земельну ділянку, у разі переходу права на нерухоме майно, може бути застосована, якщо земельна ділянка перебувала у власності або у користуванні попереднього власника нерухомого майна. Матеріалами справи підтверджується, що позивач не був попереднім власником придбаного відповідачем нерухомого майна, а виникнення права власності на нього не є автоматичною підставою для виникнення права оренди такої земельної ділянки, яка не була відведена в оренду попередньому власнику.

Позивач у період з 01 січня 2019 року по 31 липня 2019 року задекларував та сплатив земельний податок за користування землею під об`єктом нерухомого майна відповідача, в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:07:202:0076 (загальна площа 42,0902 га).

Отже, на думку скаржника, у відповідача, відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, виник обов`язок повернути суму сплаченого позивачем земельного податку саме позивачу, а не власнику землі. При цьому, питання своєчасності та повноти сплати позивачем земельного податку не є предметом дослідження в цій справі, а наявність податкового боргу не звільняє відповідача від обов`язку повернуту грошові кошти.

Суд проігнорував рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2019 року у справі № 904/648/19 (залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01 липня 2019 року), яким встановлено, що у відповідача по відношенню до позивача виникли саме кондиційні зобов`язання, характерною особливістю яких є приріст майна у набувача, в даному випадку у відповідача, без достатніх правових підстав.

3.2 Доводи інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу акціонерне товариство "Акціонерний банк "РАДАБАНК" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Відповідач заперечує щодо змісту і вимог апеляційної скарги та зауважує, що в ст.125 Земельного кодексу України йдеться про момент виникнення права власності, права постійного користування та права оренди земельної ділянки. Тоді як в ст.120 Земельного кодексу України, яку суд застосував до спірних правовідносин, йдеться про перехід права на земельну ділянку у зв`язку з набуттям права власності на жилий будинок, будівлю або споруду. Відповідач посилається на те, що небажання позивача врегулювати свої правовідносини з податковими органами щодо несплати земельного податку за частину земельної ділянки, право користування за якою припинено у зв`язку з відчуженням об`єкта нерухомості, а також відсутність норм, які регулюють перехід прав на земельну ділянку при переході права власності на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває в постійному користуванні, не можуть бути підставою для покладення на відповідача будь-яких зобов`язань зі сплати будь-яких платежів за землю на користь позивача.

Позивач є попереднім власником нерухомого майна - корпусу №40Б літ.П-3 з підвалом, загальною площею 4807,1 кв.м., ганки літ.п 1 , п 2 , що знаходиться за адресою м. Дніпро, вул. Будівельників №34. Право власності на зазначене майно перейшло від позивача до ТОВ ДНІПРОКОТЕДЖ на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 31 липня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. та зареєстрованого у реєстрі за №5879, а в подальшому - до відповідача на підставі рішення суду від 13.04.2017 по справі №904/2191/17.

Земельний податок за спірний період позивачем не сплачений. Надані позивачем на підтвердження проведеної оплати платіжні доручення №79 від 30.01.2019, №166 від 28.02.2019, №247 від 29.03.2019, №330 від 25.04.2019, №413 від 29.05.2019, №599 від 25.07.2019 мають призначення платежу сплата суми за податковим боргом по земельному податку згідно суд.справи №804/3913/13-а . Отже, надані платіжні доручення підтверджують факт оплати в 2019 році заборгованості по земельному податку за минулий період, а саме - за 2012 рік на підставі рішення суду у справі №804/3913/13-а. Крім того, в платіжних дорученнях в призначенні платежу не зазначено, за яку саме земельну ділянку сплачувався податковий борг. Таким чином, доказів оплати земельного податку за період з 01 січня 2019 року по 31 липня 2019 року позивачем не надано.

Отже, на думку відповідача, майно у вигляді суми земельного податку не вибуло з володіння позивача, відсутні його втрата чи недоотримання. Тому правові підстави для застосування до правовідносин сторін ст.1212 Цивільного кодексу України та покладення на відповідача зобов`язання по поверненню майна позивачу відсутні.

У поданих запереченнях на апеляційну скаргу позивач зазначає, що відповідач не спростував наявність обов`язку повернути суму земельного податку саме позивачу, а не власнику землі (в контексті правозастосування підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

ІV. Апеляційне провадження

4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2020 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Чередко А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2020 розгляд справи призначено на 01.06.2020.

01.06.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 06.07.2020.

06.07.2020 у судове засідання з`явився представники сторін, які надали відповідні пояснення.

06.07.2020 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2017 року у справі №904/2191/17 звернено стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки (нежитлової нерухомості) №113-213/ЮКР-І-4/02-1 від 02.08.2013, що належить ТОВ "Дніпрокотедж" шляхом визнання права власності за публічним акціонерним товариством Акціонерний банк РАДАБАНК на нерухоме майно: корпус №40Б літ.П-3 з підвалом, площею 4807,1 кв.м., ґанки літ.п 1 , п 2 , що знаходиться за адресою м.Дніпро, вул.Будівельників, 34 в рахунок погашення заборгованості ТОВ ІНВЕСТКРЕДИТ за договором №213/ЮКР/0 від 01.07.2013 та заборгованості ТОВ АЛЬЯНС ФІНАНС за кредитним договором №113/КЖР/0 від 01.07.2013.

Рішенням від 13 квітня 2017 року у справі №904/2191/17 встановлено, що нерухоме майно корпус №40Б літ.П-3 з підвалом, площею 4807,1 кв.м., ґанки літ.п 1 , п 2 знаходиться на земельній ділянці площею 2735,8 кв.м. в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:07:202:0076 та і площею 42 0902 га. за адресою: м. Дніпро, вул. Будівельників, 34.

Крім того у рішенні від 13 квітня 2017 року у справі №904/2191/17 зазначено, що нерухоме майно корпус №40Б літ.П-3 з підвалом, площею 4807,1 кв.м., ґанки літ.п 1 , п 2 , що знаходиться за адресою м.Дніпро, вул.Будівельників, 34, належало іпотекодавцю ТОВ Дніпрокотедж на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 31 липня 2013 року, посвідченого приватним Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. та званого у реєстрі за №5879. Зазначений договір укладений між публічним товариством Дніпровський машинобудівний завод (продавець) та ТОВ Дніпрокотедж (покупець).

Рішення від 13 квітня 2017 року у справі №904/2191/17 набрало законної сили 03 травня 2017 року.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію право власності від 05.05.2017, індексний номер витягу 86502066, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.05.2017 за акціонерним товариством Акціонерний банк РАДАБАНК зареєстровано право власності на нерухоме майно: корпус №40Б літ.П-3 з підвалом, загальною площею 4807,1 кв.м., ґанки літ.п 1 , п 2 , що знаходиться за адресою місто Дніпро, вул. Будівельників, 34.

Передача нерухомого майна від товариства з обмеженою відповідальністю Дніпрокотедж до акціонерного товариства Акціонерний банк РАДАБАНК відбулась 19.05.2017, відповідно до акту приймання-передачі №1 нерухомого майна до судового рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2017 по справі №904/2191/17.

У пункті 2.7 акту зазначено, що право користування земельною ділянкою під нерухомим майном ТОВ Дніпрокотедж не оформлено.

Згідно Державного акту на право постійного користування землею cepiї АА-ДП №007019, зареєстрованого 15.01.2001 у книзі записів державних актів на право постійного користування за №001194, акціонерне товариство "Дніпровський машинобудівний завод" є постійним землекористувачем земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:07:202:0076, площею 42,0902 га, за адресою: місто Дніпро, вулиця Будівельників, 34.

Нерухоме майно, яке належить відповідачу, а саме Корпус №40Б літ.П-3 з підвалом, загальною площею 4807,1 кв.м., ґанки літ.п 1 , п 2 , що знаходиться за адресою місто Дніпро, вулиця Будівельників, 34 та розташований на земельній площею 42,0902 га з кадастровим номером 1210100000:07:202:0076 становить складову частину об`єкта нерухомого майна, який належав позивачу та для розташування якого була надана в постійне користування земельна ділянка.

Позивач зазначає, що за період з 01.01.2019 по 31.31.07.2019 він сплатив до бюджету земельний податок за земельну ділянку загальною площею 2735,8м2, в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:07:202:0076 (загальна площа 49,0902га), на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна відповідача, у poзмipi 71 718,99 грн.

На підтвердження сплати до бюджету земельного податку, позивачем до матеріалів справи надано платіжні доручення №79 від 30.01.2019, №166 від 28.02.2019, №247 від 29.03.2019, №330 від 25.04.2019, № 413 від 29.05.2019, №599 від 25.07.2019.

Згідно договору купівлі-продажу від 05.07.2019 акціонерне товариство Акціонерний банк РАДАБАНК передало у власність підприємства об`єднання громадян "Супер Стиль" нерухоме майно, а саме корпус №40Б літ.П-3 з підвалом, загальною площею 4807,1 кв.м., ґанки літ.п 1 , п 2 , що знаходиться за адресою місто Дніпро, вулиця Будівельників, 34 та розташований на земельній площею 42,0902га з кадастровим номером 1210100000:07:202:0076.

Передача нерухомого майна від акціонерного товариства Акціонерний банк РАДАБАНК до підприємства об`єднання громадян "Супер Стиль" відбулось 05.07.2019, що підтверджується актом приймання-передачі.

4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, перевіривши встановлені на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом апеляційного перегляду є вирішення питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 71 718,99 грн відповідно до приписів ст.1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України, положення якої кореспондують змісту статті 377 Цивільного кодексу України, передбачено перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду та встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

Згідно пункту "е" частини першої статті 141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

За приписами частини третьої статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №910/20774/17, від 27.02.2019 у справі №913/661/17, від 06.03.2019 у справі №914/2687/17.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується учасниками справи, що позивач є попереднім власником нерухомого майна - корпус №40Б літ.П-3 з підвалом, загальною площею 4807,1 кв.м., ґанки літ.п 1 , п 2 , що знаходиться за адресою місто Дніпро, вул. Будівельників, 34, право власності на яке виникло у ТОВ ДНІПРОКОТЕДЖ підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 31 липня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. та зареєстрованого у реєстрі за №5879, а в подальшому - у відповідача на підставі рішення суду від 13.04.2017 по справі №904/2191/17.

Право власності за акціонерним товариством Акціонерний банк РАДАБАНК на нерухоме майно: корпус №40Б літ.П-3 з підвалом, загальною площею 4807,1 кв.м., ґанки літ.п 1 , п 2 , що знаходиться за адресою місто Дніпро, вул. Будівельників, 34 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.05.2017, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію право власності від 05.05.2017, індексний номер витягу 86502066.

Згідно ст. 270 Податкового кодексу України, об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що після переходу до відповідача права власності на нерухоме майно, договір оренди земельної ділянки, на якій розташоване це майно, припинив дію щодо позивача, однак діє на тих самих умовах стосовно відповідача як нового власника нерухомого майна.

Отже у позивачі відсутній обов`язок щодо сплати земельного податку або орендної плати за частину земельної ділянки право користування якою припинено.

В свою чергу відповідач, з моменту набуття права власності на спірне нерухоме майно, в силу положень частини третьої статті 7 Закону України "Про оренду землі", частини другої статті 120, пункту "е" частини першої статті 141 Земельного кодексу України, частини першої статті 377 Цивільного кодексу України, набув право користування земельною ділянкою, яке підлягає оформленню.

Відповідно до ст.92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; заклади освіти незалежно від форми власності; співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Відповідач не відноситься до осіб, які згідно статті 92 Земельного кодексу України можуть набути в постійне користування земельну ділянку, що перебуває в комунальній власності, а тому відсутні для набуття відповідачем права користування земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, а саме - на умовах постійного користування.

Земельна ділянка комунальної власності може бути передана позивачу лише в оренду з оформленням відповідного договору оренди.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Частинами 1,2 ст.21 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Отже земельним законодавством сплата орендної плати за користування земельною ділянкою пов`язується з відповідним оформленням орендних правовідносин.

Враховуючи відсутність у відповідача укладеного з відповідною особою договору оренди чи суборенди спірної земельної ділянки, а тому у нього відсутні й правові підстави сплачувати орендну плату за користування цією земельною ділянкою.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29.03.2017, номер витягу НВ-0000478702017, земельна ділянка кадастровий номер 1210100000:07:202:0076, місце розташування м.Дніпропетровськ, вул. Будівельників, 34, площею 42,0902га є приватною власністю, в графі «Інформація про власників (землекористувачів) земельної ділянки» зазначено: Державний орган місцевого самоврядування.

Таким чином позивач не є власником спірної земельної ділянки, а тому не набув права стягувати з відповідача платежі у вигляді орендної плати за землю або отримувати земельний податок.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи було безпідставне набуття або збереження майна результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів набуття відповідачем за його рахунок певних цінностей, збільшення кількості та вартості належного йому майна або збереження майна, яке неминуче мало б вибути із його володіння, а тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин ст.1212 Цивільного кодексу України.

Апеляційний господарський суд приймає до уваги, що надані позивачем на підтвердження сплати до бюджету земельного податку за період з 01.01.2019 по 05.07.2019 платіжні доручення №79 від 30.01.2019, №166 від 28.02.2019, №247 від 29.03.2019, №330 від 25.04.2019, № 413 від 29.05.2019, №599 від 25.07.2019 мають призначення платежу "сплата суми за податковим боргом по земельному податку згідно судової справи №804/3913/13-а".

Отже позивачем не надано належним та допустимих доказів оплати земельного податку за період з 01.01.2019 по 05.07.2019 у розмірі 71 718,99 грн.

Враховуючи викладене місцевий господарський суд дійшов умотивованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2019 року у справі № 904/648/19, оскільки наведене судове рішення обґрунтовано іншими підставами, аніж зазначено у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Так у рішенні від 25 квітня 2019 року у справі № 904/648/19 судом не вирішувалося питання щодо застосування до спірних правовідносин приписів частини третьої статті 7 Закону України "Про оренду землі", частини другої статті 120, пункту "е" частини першої статті 141 Земельного кодексу України, частини першої статті 377 Цивільного кодексу України, п. 287.1 статті 287 Податкового кодексу України.

Суд апеляційної інстанції акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновку Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час ухвалення рішення в оскаржуваній частині судом апеляційної інстанції не встановлено. В зв`язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції має бути залишене без змін.

4.5 Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод" відмовити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2020 у справі №904/3801/19 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Постанова складена у повному обсязі 10.07.2020.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді Л.А.Коваль А.Є.Чередко