Рішення

від 10.07.2020 по справі 910/5981/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.07.2020Справа № 910/5981/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Будпромпостач , м. Київ

про стягнення 138 157,47 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна (далі - ТзОВ Порше Лізинг Україна /позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Будпромпостач (далі - ТзОВ Будпромпостач /відповідач) про стягнення 138 157,47 грн, у тому числі: 24 548,30 грн - заборгованість за лізинговими платежами, 23 386,36 грн - заборгованість за фактичне використання об`єкту лізингу, 1 210,93 грн - 3% річних, 4 036,42 грн - пеня та 84 975,46 грн - інші витрати за договором про фінансовий лізинг №00013630 від 04.04.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань в частині сплати лізингових платежів та плати за користування об`єктом лізингу за договором про фінансовий лізинг №00013630 від 04.04.2017.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.05.2020 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

25.05.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ТзОВ Будпромпостач заперечує проти позову з таких підстав: позивач порушив умови розірвання договору, що передбачені Загальними комерційними умовами внутрішнього фінансового лізингу, оскільки надіслав ТзОВ Будпромпостач не три, а одну вимогу про сплату заборгованості за договором; позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за фактичне використання об`єкту лізингу є необґрунтованими, оскільки відповідачем на користь позивача у червні-липні 2019 року здійснено ряд платежів, а саме, 21.06.2019 на суму 3 999,67 грн, 21.06.2019 на суму 7 623,81 грн, 17.07.2019 на суму 3 886,01 грн, 17.07.2019 на суму 7 737,47 грн, що підтверджується копією реєстру платежів, доданою до відзиву; сума 3% річних та пені є завищеною та необґрунтованою; позовна заява не містить розрахунку суми інших витрат за договором про фінансовий лізинг, а долучені до матеріалів справи акти наданих послуг не містять інформації з приводу переліку дій, спрямованих на стягнення заборгованості, вилучення об`єкта лізингу тощо, які проводились спеціалізованими організаціями; позивачем не надано доказів на підтвердження проведення третіми особами будь-яких дій, пов`язаних з безпосереднім вилученням об`єкта лізингу або з реалізацією послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса, подання заяви та супровід виконавчого провадження, процесу вилучення об`єкта лізингу, що унеможливлює відшкодування виплачених їм сум гонорару в порядку п. 13.5 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу; позивачем не підтверджено факту спричинення шкоди, не обґрунтовано її розмір та не доведено безпосереднього причинного зв`язку між правопорушенням та заподіянням шкоди і розміром відшкодування. Відповідач також не погоджується із розміром витрат на правничу допомогу, заявлених позивачем.

Разом з відзивом на позовну заяву ТзОВ Будпромпостач подано клопотання про витребування доказів у ТзОВ Порше Лізинг Україна , а саме: документів, що підтверджують здійснення оплати наданої правової допомоги та договір про надання правової допомоги в межах розгляду цієї справи; розрахунок суми заборгованості за договором лізингу № 00013630 від 04.04.2017; розрахунок суми інших витрат за договором лізингу № 00013630 від 04.04.2017; розрахунок суми заборгованості за договором лізингу №00013630 від 04.04.2017 із підтвердженням, за які дні здійснювалося нарахування 3% річних за час прострочення грошового зобов`язання.

Так, відповідно до частини 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Приписами частини 2 ст. 81 ГПК України передбачено, що у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено, зокрема, обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Враховуючи зазначене вище, дослідивши матеріали справи, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів з підстав необґрунтованості.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.04.2017 між ТзОВ Порше Лізинг Україна (лізингодавець) та ТзОВ Будпромпостач (лізингоодержувач) укладено договір про фінансовий лізинг №00013630 (далі - договір лізингу), згідно якого об`єктом лізингу є транспортний засіб типу Skoda Suberb 1.8 TSI, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 (далі - об`єкт лізингу). Відповідно до умов договору лізингу проценти, комісії, інші платежі підлягають сплаті відповідно до Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, рахунків для лізингових платежів/ Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування).

До договору лізингу сторонами також підписано Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) та Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (далі - Загальні умови), які є додатками до вказаного договору.

Згідно з Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (Планом відшкодування) строк лізингу становить 36 місяців, вартість об`єкта лізингу - 376 000 грн, авансовий платіж - 112 800 грн, обсяг фінансування - 263 200 грн.

У преамбулі Загальних умов зазначається, що ці Загальні умови (надалі разом із договором про фінансовий лізинг спільно іменуються як контракт), а також Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) як додаток до контракту, що є невід`ємною його частиною, та інші додатки, що є невід`ємними його частинами, є угодою між сторонами щодо придбання об`єкта лізингу ТзОВ Порше Лізинг Україна та його передання лізингоодержувачу згідно з положеннями Закону України Про фінансовий лізинг № 723/97-ВР від 16.12.1997, а також іншими чинними положеннями українського законодавства.

Умовами п. 4.1. Загальних умов передбачено, що ТзОВ Порше Лізинг Україна зберігатиме за собою право власності на об`єкт лізингу, в той час як лізингоодержувач матиме право на експлуатацію об`єкта лізингу впродовж усього строку дії контракту (окрім випадків, коли ТзОВ Порше Лізинг Україна матиме право розірвати цей контракт, відмовитися від контракту, вимагати повернення об`єкта лізингу, як зазначено в цьому контракті).

Згідно з пунктами 5.1 та 5.4 Загальних умов об`єкт лізингу буде доставлений та переданий ТзОВ Порше Лізинг Україна або належним чином уповноваженою особою (дилером-продавцем) безпосередньо лізингоодержувачу відповідно до умов контракту. Лізингоодержувач забезпечує оформлення доставки об`єкта лізингу шляхом підписання лізингоодержувачем та ТзОВ Порше Лізинг Україна акта приймання-передачі.

Відповідно до п. 6.1. Загальних умов для експлуатації об`єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь ТзОВ Порше Лізинг Україна лізингові платежі у відповідності до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід`ємну частину цього контракту, та інших положень контракту.

Лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, визначений ТзОВ Порше Лізинг Україна у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) (п. 6.5 Загальних умов).

Пунктом 8.2 Загальних умов передбачено, що у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовується, зокрема, такі санкції: пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу (п. 8.2.1 Загальних умов); компенсація будь-яких витрат, понесених ТзОВ Порше Лізинг Україна , та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених лізингоодержувачем відповідно до Контракту (п. 8.2.3 Загальних умов).

У пункті 8.3.2. Загальних умов встановлено, що якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому, якщо прострочення лізингового платежу триває більш ніж 30 днів (відповідно до Закону України Про фінансовий лізинг ) ТзОВ Порше Лізинг Україна має право розірвати контракт/відмовитися від контракту і витребувати об`єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Згідно п. 8.4. Загальних умов лізингоодержувач погоджується, що всі строки, зазначені у цьому контракті, є прийнятними для виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань.

Пунктами 12.6., 12.6.1. Загальних умов передбачено, що ТзОВ Порше Лізинг Україна має право в односторонньому порядку розірвати цей контракт/відмовитися від контракту, та також серед іншого право на повернення об`єкта лізингу, зокрема, якщо лізингоодержувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково і строк виконання зобов`язання зі сплати перевищує 30 (тридцять) календарних днів.

Відповідно до п. 12.9 Загальних умов, у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту на підставі пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об`єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2., а також, якщо ТзОВ Порше Лізинг Україна вимагає повернення об`єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобов`язаний повернути об`єкт лізингу за свій власний рахунок у відповідному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження ТзОВ Порше Лізинг Україна , якщо інша адреса не вказана ТзОВ Порше Лізинг Україна , впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту.

У пункті 13.1 Загальних умов зазначено, що лізингоодержувач зобов`язаний у строки, встановлені ТзОВ Порше Лізинг Україна , повернути об`єкт лізингу ТзОВ Порше Лізинг Україна в усіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, розірвання контракту, крім випадку, коли лізингоодержувач набуває право власності на об`єкт лізингу відповідно до умов контракту. Якщо лізингоодержувач відмовляється від повернення або затримує повернення об`єкта лізингу, ТзОВ Порше Лізинг Україна має право вилучити (повернути) об`єкт лізингу без попередньої згоди лізингоодержувача у визначеному законодавством України порядку.

Якщо ТзОВ Порше Лізинг Україна не зможе здійснити свої права на вилучення (повернення), як передбачено у цьому пункті 13, ТзОВ Порше Лізинг Україна матиме право на вилучення об`єкта лізингу у лізингоодержувача в примусовому порядку відповідно до виконавчого напису нотаріуса (п. 13.6. Загальних умов).

Судом встановлено, що за актом приймання-передачі від 21.04.2017 транспортний засіб типу Skoda Suberb 1.8 TSI, шасі № НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , передано відповідачу.

21.05.2019 ТзОВ Порше Лізинг України надіслало відповідачу вимогу вих. №00013630 від 16.05.2019 про погашення заборгованості за договором, повернення об`єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору, у якій просило погасити заборгованість в розмірі 47 795,26 грн. протягом трьох днів з дня отримання вимоги та протягом десяти днів - повернути об`єкт лізингу за вказаною у вимозі адресою.

08.08.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Н.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1526, щодо повернення відповідачем на користь позивача об`єкта лізингу - транспортного засобу марки Skoda, модель Suberb, рік випуску 2012, колір бежевий, номер шасі (кузова) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П. 12.08.2019 відкрито виконавче провадження №59780889 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса №1526 від 08.08.2019 про повернення від ТзОВ Будпромпостач на користь позивача об`єкта лізингу.

Відповідно до акта приватного виконавця (ВП № 59780889) від 13.08.2019 об`єкт лізингу передано представнику позивача.

У зв`язку із порушенням відповідачем умов договору лізингу, позивач зазначає, що поніс витрати за договором про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012, відповідно до якого ТзОВ Юридична компанія "Тріпл Сі" надало ТзОВ Порше Лізинг Україна юридично-консультаційні послуги щодо клієнта ТзОВ Будпромпостач , що підтверджується актом наданих послуг №32 від 08.08.2019 та актом наданих послуг №34 від 13.08.2019; а також за договором відповідального зберігання від 01.09.2014, відповідно до якого ТзОВ Автосоюз надало позивачу послуги з відповідального зберігання автомобілів, у тому числі, об`єкта лізингу, що підтверджується актами надання послуг № 1053 від 31.08.2019, № 1265 від 30.06.2019, № 1413 від 31.10.2019, № 1540 від 30.11.2019 та № 346 від 16.01.2020.

Як встановлено судом, позивачем виставлялися відповідачу рахунки-фактури на сплату лізингових платежів за договором лізингу № 00013630 від 04.04.2017, а саме: № 59101-00444677 від 01.03.2019 на суму 11 623, 48 грн, № 59101-00448051 від 01.04.2019 на суму 11693,18 грн, № 59101-00451518 від 02.05.2019 на суму 11 693,18 грн; № 59101-00454946 від 03.06.2019 на суму 11 693,18 грн; № 59101-00458242 від 01.07.2019 на суму 11 693,18 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем зазначених сум, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України Про фінансовий лізинг (далі - Закон) за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір про фінансовий лізинг № 00013630 від 04.04.2017, відповідно до якого на підставі акту прийому-передачі від 21.04.2017 позивачем передано в платне користування, а відповідачем прийнято об`єкт лізингу.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, відповідно до п. 6.5 Загальних умов лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, визначений ТзОВ Порше Лізинг Україна у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування).

Судом встановлено, що в порушення умов договору лізингу, відповідач прострочив сплату лізингових платежів за березень-травень 2019 року. Зокрема, як вбачається з платіжного доручення № 233 від 17.07.2019 рахунок № 59101-00444677 від 01.03.2019 на суму 11 623, 48 грн оплачений відповідачем 17.07.2019, тоді як строк оплати відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) - 15.03.2019. При цьому, докази оплати рахунків № 59101-00448051 від 01.04.2019 на суму 11 693,18 грн та № 59101-00451518 від 02.05.2019 на суму 11 693,18 грн в матеріалах справи відсутні. Отже, позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за лізинговими платежами підлягають задоволенню частково у сумі 23 386,36 грн.

У пункті 3 ч. 1 ст. 10 Закону зазначено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.

Пунктом 8.3.2 Загальних умов встановлено, що якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому, якщо прострочення лізингового платежу триває більш ніж 30 днів (відповідно до Закону України Про фінансовий лізинг ) ТзОВ Порше Лізинг Україна має право розірвати контракт/відмовитися від контракту і витребувати об`єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Згідно п. 12.6.1 Загальних умов ТзОВ Порше Лізинг Україна має право в односторонньому порядку розірвати цей контракт/відмовитися від контракту, та також серед іншого право на повернення об`єкта лізингу, зокрема, якщо лізингоодержувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково і строк виконання зобов`язання зі сплати перевищує 30 (тридцять) календарних днів.

Як встановлено судом, відповідач в порушення умов договору про фінансовий лізинг припинив сплачувати лізингові платежі, вимогу позивача про їх сплату залишив без задоволення, у зв`язку з чим позивач скористався своїм правом, передбаченим п. п. 8.3.2., 12.6.1 договору про фінансовий лізинг, на розірвання договору в односторонньому порядку.

З огляду на встановлене вище, суд не приймає до уваги доводи відповідача на те, що ТзОВ Порше Лізинг Україна порушило умови розірвання договору і не надало доказів надсилання трьох вимог на підставі п. 8.3.1 Загальних умов.

Частиною 3 ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Пунктом 6.18 Загальних умов сторони погодили, що у випадку розірвання контракту/відмови від контракту за ініціативою ТзОВ Порше Лізинг Україна відповідно до п. 12 контракту лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об`єктом лізингу.

Крім того, п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України Про фінансовий лізинг передбачено, що у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу, лізингоодержувач зобов`язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Тобто, наслідками розірвання договору про фінансовий лізинг №00013630 від 04.04.2017 є, як обов`язок лізингоодержувача повернути предмет лізингу, так і оплата за фактичне користування об`єктом лізингу.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що об`єкт лізингу повернуто відповідачем позивачу в примусовому порядку лише 13.08.2019, що підтверджується актом приватного виконавця від 13.08.2019.

Ураховуючи, що умови укладеного між сторонами у справі договору про фінансовий лізинг передбачають можливість нарахування лізингодавцем плати за користування об`єктом лізингу після дострокового розірвання договору лізингу, та враховуючи, що об`єкт лізингу повернуто лише 13.08.2019, нарахування плати за фактичне користування об`єктом лізингу за червень-липень 2019 року є правомірним, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 23 386,36 грн заборгованості за платежами за фактичне використання об`єкта лізингу підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Отже, оскільки відповідачем належним чином не виконувались зобов`язання за договором лізингу щодо погашення лізингових платежів, позивачем нараховано штрафні санкції, передбачені договором, а саме пеню в розмірі 4 036,42 грн.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Судом встановлено, що згідно з п. 8.2.1 Загальних умов, у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються такі санкції: пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу.

Оскільки положення договору містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій відповідно здійснюється згідно умов договору.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки та встановив, що заявлена до стягнення пеня у сумі 4 036,42 підлягає задоволенню частково, а саме за такі періоди:

- з 16.03.2019 по 16.07.2019 (оскільки заборгованість погашена 17.07.2019) на 1 161,94 грн боргу (в межах позовних вимог), що становить 39,16 грн;

- з 16.04.2019 по 31.03.2020 на 11 693,18 грн боргу, що становить 1 123,67 грн;

- з 16.05.2019 по 31.03.2020 на 11 693,18 грн боргу, що становить 1 027,56 грн;

- з 16.06.2019 по 31.03.2020 на 11 693,18 грн боргу, що становить 928,25;

- з 16.07.2019 по 31.03.2020 на 11 693,18 грн боргу, що становить 832,14 грн, що разом складає 3 950,78 грн.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки 3% річних та встановив, що вони обчислені арифметично неправильно. За розрахунком суду 3% річних підлягають стягненню за такі періоди:

- з 16.03.2019 по 17.07.2019 (оскільки заборгованість погашена 17.07.2019) на 1 161,94 грн боргу (в межах позовних вимог), що становить 11,84 грн.;

- з 16.04.2019 по 31.03.2020 на 11 693,18 грн боргу, що становить 337,10 грн;

- з 16.05.2019 по 31.03.2020 на 11 693,18 грн боргу, що становить 308,27 грн;

- з 16.06.2019 по 31.03.2020 на 11 693,18 грн боргу, що становить 278,48 грн;

- з 16.07.2019 по 31.03.2020 на 11 693,18 грн боргу, що становить 249,64 грн, що разом складає 1 185,33 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 84 975,46 грн інших витрат за договором лізингу, суд виходить з такого.

Приписами статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв`язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Відсутність хоча б одного із перелічених вище елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення. Отже, позивачу потрібно довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Положеннями п. 8.2.3. Загальних умов передбачено компенсацію будь-яких витрат, понесених позивачем та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, невиплачених лізингоодержувачем у відповідності до контракту.

У зв`язку із невиконанням відповідачем умов договору лізингу, позивач зазначає, що поніс витрати на загальну суму 84 375,46 грн за договором про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012, відповідно до якого ТзОВ Юридична компанія "Тріпл Сі" надало ТзОВ Порше Лізинг Україна юридично-консультаційні послуги щодо клієнта ТзОВ Будпромпостач , а також за договором відповідального зберігання від 01.09.2014, відповідно до якого ТзОВ Автосоюз надало позивачу послуги з відповідального зберігання автомобілів, у тому числі, об`єкта лізингу. На підтвердження вказаних витрат позивачем надано акти наданих послуг та платіжні доручення на підтвердження їх оплат.

Проте, із наданих позивачем документів не вбачається, які саме дії (юридично-консультаційні послуги) вчинялись ТзОВ Юридична компанія "Тріпл Сі" щодо відшкодування сум, невиплачених лізингоодержувачем у відповідності до контракту.

Витрати на оплату стоянки (зберігання) автомобіля не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов`язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором фінансового лізингу.

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Згідно зі статтею 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин (зокрема, відшкодування заподіяних збитків) є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Також положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і відшкодування збитків, а за частинами 1, 2 статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

За таких обставин, у відшкодування збитків, пов`язаних зі стягненням заборгованості, та поверненням об`єкта лізингу, суд відмовляє з підстав недоведення.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09.07.2018 року у справі №911/2449/17.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається із позовних матеріалів, 10.04.2018 між позивачем та Адвокатським об`єднанням КПД Консалтинг укладено договір про надання юридичних послуг. Однак, на виконання п. 2 договору про надання юридичних послуг, позивачем не надано суду доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, підписаного акту прийому-передачі наданих послуг, платіжного доручення, тощо, відповідно така вимога задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будпромпостач (03067, місто Київ, вулиця Полковника Шутова, будинок 16, офіс 208; ідентифікаційний код 38482752) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна (02152, місто Київ, проспект Павла Тичини, 1-В, ідентифікаційний код 35571472) 23 386 (двадцять три тисячі триста вісімдесят шість) грн 36 коп - заборгованості за лізинговими платежами, 23 386 (двадцять три тисячі триста вісімдесят шість) грн 36 коп - заборгованості за фактичне використання об`єкту лізингу, 1 185 (одну тисячу сто вісімдесят п`ять) 33 коп - 3% річних, 3 950 (три тисячі дев`ятсот п`ятдесят) грн 78 коп - пені та 789 (сімсот вісімдесят дев`ять) грн 77 коп - судового збору.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення та пункту 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук