Ухвала

від 09.07.2020 по справі 915/2219/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

09 липня 2020 року Справа № 915/2219/19

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участю секретаря судового засідання Матвєєвої А.В. , розглянувши матеріали

заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду у справі №915/2219/19

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродлогістика» (код ЄДРПОУ 37028530, 21011, м. Вінниця, вул. Ватутіна, 137)

до відповідача: фізичної особи-підприємця Литвинова Андрія Олеговича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення заборгованості,

за участі представників сторін:

від стягувача: не з`явився,

від боржника:не з`явився,

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 02.03.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Литвинова Андрія Олеговича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродлогістика» 63882,08 грн. - основного боргу, 2805,98 грн. - пені, 19756,67 грн. - штрафу, 1917,24 грн. - судового збору. В решті позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 169,33грн. - відмовлено.

Додатковим рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.03.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродлогістика» від 03.03.2020 року про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №915/2219/19 - задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Литвинова Андрія Олеговича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродлогістика» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5500 грн.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 частково задоволено апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Литвинова Андрія Олеговича на рішення господарського суду Миколаївської області від 02.03.2020 року.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 02.03.2020 року у справі № 916/2219/19 в частині стягнення з фізичної особи-підприємця Литвинова Андрія Олеговича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродлогістика» 19756,67 штрафу скасовано. Прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродлогістика» про стягнення з фізичної особи-підприємця Литвинова Андрія Олеговича19756,67 штрафу.

Викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Литвинова Андрія Олеговича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродлогістика» (код ЄДРПОУ 37028530, 21011, м. Вінниця, вул. Ватутіна, 137) 63882,08 грн - основного боргу, 2805,98 грн - пені та 1488,77 грн. судового збору. В решті позову відмовити.

Додаткове рішення господарського суду Миколаївської області від 16.03.2020 року у справі № 915/2219/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Литвинова Андрія Олеговича - без задоволення.

Заяву представника ТОВ «Укрпродлогістика» - адвоката Кравчук М.О. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Литвинова Андрія Олеговича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродлогістика» (код ЄДРПОУ 37028530, 21011, м. Вінниця, вул. Ватутіна, 137) 2500 грн. витрат на професійну правничу допомогу пов`язану з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази .

Господарським судом Миколаївської області видано відповідні накази 02.07.2020.

06.07.2020 до суду надійшла заява боржника про відстрочення виконання рішення суду у справі №915/2219/19 до закінчення карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 .

Ухвалою суду від 06.07.2020 судове засідання для розгляду заяви призначено на 09.07.2020 о 10:20 год.

08.07.2020 на електронну адресу суду надійшли заперечення стягувача на заяву про відстрочення виконання рішення.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені у порядку, встановленому ч. 5 ст. 242 ГПК України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 ГПК України шляхом направлення на адресу їх місцезнаходження належним чином завірених копій ухвал рекомендованими листами з повідомленнями про вручення та додатково телефонограмами.

Клопотань про відкладення розгляду заяви від сторін не надходило.

09.07.2020 судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали.

Дослідивши матеріали, додані заявником до заяви про відстрочення виконання рішення суду, суд виходить з наступного.

Звертаючись до господарського суду із відповідною заявою, заявник зазначає, що на даний час перебуває у скрутному фінансовому становищі, оскільки основним видом діяльності є КВЕД 55.20 - Діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання , зокрема послуги з оздоровлення дітей у літньому таборі.

Постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID - 19 від 11.03.2020 №211 на усій території України установлено карантин.

У період з 12.03.2020 по 24.04.2020 на усій території України було заборонено, зокрема, проведення всіх масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів, у яких бере участь понад 10 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування; з 17.03.2020 до 24.04.2020 було заборонено роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв`язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту; з 18.03.2020 до 24.04.2020 було заборонено регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні (крім перевезення легковими автомобілями); перевезення понад 10 пасажирів одночасно в одному транспортному засобі у міському електричному (трамвай, тролейбус) та автомобільному транспорті, що здійснює регулярні пасажирські перевезення на міських маршрутах у звичайному режимі руху; перевезення понад 10 пасажирів одночасно в автобусах, які виконують регулярні пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах в режимі маршрутного таксі; заїзд на територію автостанцій автобусів, які здійснюють перевезення пасажирів у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні, та реалізацію власниками автостанцій квитків автомобільним перевізникам, які виконують такі перевезення.

Заборона щодо роботи суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення була продовжена до 11.05.2020.

Таким чином, як зазначає боржник, у період 12.03.2020-11.05.2020 його діяльність була паралізована у зв`язку з наведеними вище обставинами, що зумовило відсутність прибутку та втрату заощаджень.

Боржник посилається на те, що діяльністю з оздоровлення дітей у таборах займатися заборонено досі; у зв`язку з тим, що карантинні заходи на території України не скасовані і досі існує загроза життю та здоров`ю громадян, та останній не має можливості повноцінно надавати інші (суміжні) послуги та заробляти кошти у зв`язку з відсутністю передбачуваного попиту.

Також боржник посилається на відсутність коштів, необхідних для погашення заборгованості, присудженої до стягнення рішеннями судів першої та апеляційної інстанції в даній справі, та має сподівання, що після завершення карантину 31.07.2020 попит на його послуги буде поновленим, він зможе відкрити літній табір та розпочати оздоровлення дітей, і рівень його доходу дозволить погасити вимоги ТОВ "Укрпродлогістика".

Посилаючись на зазначені обставини, боржник просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2020 в редакції постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 та додаткового рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.03.2020 у справі №915/2219/19 до закінчення карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID - 19 .

Заперечення стягувача обгрунтовано посиланням на те, що боржником не доведено належними доказами тяжке фінансове становище.

Відстрочення виконання рішення можливе лише у виняткових випадках.

Тяжке фінансове становище, на яке посилається боржник, на думку стягувача, не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, а є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності та в умовах фінансової кризи в країні носить загальний характер, як для боржника так і для стягувача.

Стягувач також зазначає, що вирішуючи питання про розстрочку судового рішення, суд повинен врахувати, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою. Слід врахувати те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення у справі Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, пункт 43), з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувана як потерпілої сторони; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції, Керогїз 1997-11, п. 40; рішення у справі Бурдов проти Росії, заява № 59498/00, п. 34, ЕСНК 2002-Ш, та рішення від 6 березня 2003 року у справі Ясюнієне проти Литви, заява № 41510/98).

Стягувач також наголошує на тому, що порушення прав стягувача має місце з серпня 2019 року, тобто заявник вже фактично має відстрочку від виконання своїх зобов`язань майже у 1 рік. За таких обставин надання додаткової розстрочки виконання рішення суду призведе до подальшого порушення прав Стягувача.

Надзвичайна ситуація, про яку вказує боржник як причину відстрочення - введена в дію з 12.03.2020, проте остання ніяк не впливала на виникнення заборгованості та небажання боржника добровільно виконати судове рішення.

На думку стягувача, обставин, на які посилається боржник в заяві, не існувало на момент виникнення у заявника боргу перед стягувачем, а судовий спір - є наслідком неналежного виконання зобов`язань самого боржника. Ступінь вини боржника у виникненні спору безпосередня та одноособова.

Крім того, під час судового розгляду у суді першої та апеляційної інстанції боржник заперечував поставку йому товару та наявність у нього обов`язку оплачувати товар поставлений ТОВ Укрпродлогістика . Лише після набрання судових рішень законної сили боржник визнав прийняття ним товару та наявність заборгованості. Як зазначає стягувач, такі обставини ставлять під сумнів добросовісність боржника, а тому просить суд відмовити боржнику у задоволені заяви про відстрочення виконання рішення суду у справі №915/2219/19.

Відповідно до ч.1 ст.331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи (ч.2 ст.331 ГПК України).

Частиною 4 наведеної статті 331 ГПК України визначено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2)стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).

В силу наведених приписів процесуального законодавства, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк. Тобто розстрочення виконання судового рішення пов`язано з об`єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України). Також, суд враховує наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про відстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.

Так, в силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст. ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, звертаючись до господарського суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду, заявником не надано доказів на підтвердження скрутного фінансового стану боржника, не доведено наявності виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Так, положення ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 суди застосовують при розгляді справ також Конвенцію про захист прав тло лини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз. 2, 3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1444/16 від 22.04.2016р. «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, юрисдикцію та практику Європейського суду з прав людини» ).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини: «державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як «виняткові обставини» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Півень проти України» від 29.06.2004); «Європейський суд з прав людини повторює, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції» (рішення Європейського суду з прав людини у справі Савітський проти України, по. 38773/05. від 26.07.20121.

Згідно п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.2003 при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Як зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 06.06.2017 у справі №922/1766/14, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру...", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання названий Суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. За приписами ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Неналежне планування своєї господарської діяльності відповідачем не повинно порушувати права інших господарюючих суб`єктів, які належним чином виконали свої обов`язки. Ризики від власної господарської діяльності відповідача не може покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості.

Виходячи з цього, лише зазначення у заяві про скрутний фінансовий стан боржника, не свідчать про наявність підстав, вказаних у ст. 331 ГПК України.

Суд не вважає докази додані боржником до заяви, а саме: заключні виписки з банківських рахунків боржника у АТ КБ Приватбанк за період з 01.05.2020 по 01.07.2020 та з 01.06.2020 по 01.07.2020 (т. 2, а.с.51,52), такими, що підтверджують обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, оскільки зазначені виписки стосуються періоду лише з травня 2020 року, в той час як заборгованість виникла в серпні 2019 року.

Карантинні заходи запроваджені на усій території України постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID - 19 , на які посилається боржник як на обставину неможливості виконання рішення суду, запроваджено з 12.03.2020, проте останні ніяк не впливали на виникнення заборгованості та можливість добровільного погашення заборгованості.

Крім того, суд вважає слушними заперечення стягувача стосовно того, що заборгованість існує з серпня 2019 року, отже боржник фактично мав відстрочку оплати заборгованості майже рік, при цьому під час розгляду справи судом заперечував поставку йому товару, наявність у нього обов`язку оплачувати товар поставлений ТОВ Укрпродлогістика та визнав наявність заборгованості лише після набрання рішення законної сили.

Таким чином, проаналізувавши наведені у заяві про відстрочення виконання рішення мотиви та заперечення стягувача, ступінь вини боржника у виникненні спору, суд дійшов висновку, що надані боржником докази не можуть свідчити про наявність обставин неможливості виконання рішення суду без надання відстрочення.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст.129 Конституції України, ст. 326 ГПК України закріплено принцип обов`язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковим на всій території України, невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

З огляду на встановлені судом обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи інтереси як боржника, так і стягувача, а також те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяву про відстрочення виконання рішення суду від 02.03.2020 в редакції постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 та додаткового рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.03.2020 у справі №915/2219/19.

У відповідності до змісту ч. 7 ст. 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 232, 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Відмовити фізичній особі-підприємцю Литвинову А.О. у задоволені заяви від 01.07.2020 про відстрочення виконання рішення суду у справі №915/2219/19.

2.Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена у порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено і підписано 10.07.2020.

Суддя В.О.Ржепецький