Рішення

від 09.07.2020 по справі 915/93/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

====================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 року Справа № 915/93/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ржепецької К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївський глиноземний завод (57286, Миколаївська обл., Вітовський район, с. Галицинове, вул. Набережна, буд. 64; ідентифікаційний код 33133003)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Белтат (57284, Миколаївська обл., Вітовський район, с. Лимани, вул. Фрунзе, буд. 130; ідентифікаційний код 41158771)

про: стягнення 16169,00 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Кришнева В.М., адвокат за довіреністю,

від відповідача: Ткаченко О.І., адвокат за ордером,

Суть спору:

30.01.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївський глиноземний завод звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № НГЗ-Исх-01-20-025 від 15.01.2020 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Белтат 16169,00 грн збитків та 2102,00 грн судового збору.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов Договору про надання послуг з перевезення вантажу № 06/06/19/НГЗ-Д-19-261 від 06.06.2019; актів про надання послуг: № 2 від 24.07.2019, № 11 від 22.08.2019; платіжних доручень: № 03829 від 09.08.2019, № 04163 від 30.08.2019; застосування норм Податкового кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України, статті 610 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, що є порушенням прав позивача. При цьому саме бездіяльність відповідача при виконанні умов договору в частині реєстрації податкових накладних, призвели до неможливості включення позивачем суми ПДВ у розмірі 16169,00 грн до складу податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, що, відповідно, призвело до заподіяння позивачу збитків на вказану суму.

Ухвалою суду від 03.02.2020 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/93/20 за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 03 березня 2020 року о 10:45; викладено вимоги до позивача; визнано явку позивача в судове засідання обов`язковою; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

28.02.2020 до суду від відповідача надійшла така кореспонденція:

- відзив на позовну заяву б/н та без дати (вх. № 2654/20), в якому відповідач повідомив суд, що з позовними вимогами не погоджується та просив в їх задоволенні відмовити в повному обсязі, посилаючись також на умови Договору про надання послуг з перевезення вантажу № 06/06/19/НГЗ-Д-19-261 від 06.06.2019, норми Податкового, Цивільного та Господарського кодексів України. Відповідач вважає, що в даному випадку відсутні елементи складу правопорушення з боку відповідача ТОВ Белтат . Оскільки, відповідно до п. 5.7 Договору, укладеного між позивачем і відповідачем у разі порушення строку оформлення та реєстрації ЄРПН відповідної податкової накладної зазначеного в пункті 2.7 Договору, виконавець на вимогу замовника зобов`язаний сплатити штраф 20 % від вартості послуг, обчисленої без ПДВ. Позивач же в позовній заяві просить стягнути завдані йому збитки, хоча жодного документу, який би містив розрахунок збитків - не надав. Також відповідач вбачає, що позивачем не втрачено право на податковий кредит, а, отже, відсутні докази дій/бездіяльності відповідача, які призвели до втрати позивачем права на податковий кредит. За наведених обставин, на переконання відповідача вбачається, що обставини, які є підставою для застосування до відповідача відповідальності, визначеної сторонами у п. 5.7 Договору відсутні, а отже вимоги про стягнення штрафу є необґрунтованими. Крім того, відповідач сповіщає суд, що вимога від позивача про необхідність сплати штрафу у передбаченому договором порядку до відповідача не надходила;

- клопотання б/н та без дати (вх. № 2653/20) про зупинення провадження у справі, в якому заявник просив суд зупинити розгляд цієї справи відповідно до п. 5 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з об`єктивною неможливістю розгляду цієї справи до вирішення іншої справи (№400/4799/19), що розглядається в порядку адміністративного судочинства до набрання законної сили судовим рішенням в цій справі. Вказане клопотання відповідач просив розглядати на засіданні, що призначене на 03.03.2020 без присутності представника відповідача, при цьому подальший розгляд справи просив не проводити без присутності представника відповідача, повідомивши суд про намір бути присутнім на засіданнях.

02.03.2020 до суду від позивача надійшла така кореспонденція:

- пояснення № Исх-01-20-235 від 02.03.2020 на виконання вимог ухвали суду від 03.02.2020 щодо відсутності факту здійснення відповідачем реєстрації податкових накладних;

- заперечення № НГЗ-Исх-01-20-234 від 02.03.2020 на відзив на позовну заяву, в якому позивач вважає доводи відповідача не обґрунтованими, безпідставними та не визнає їх;

- заперечення № НГЗ-Исх-01-20-237 від 02.03.2020 на клопотання про зупинення провадження у справі.

03.03.2020 відбулося судове засідання за участю лише представника позивача за результатами якого було винесено ухвалу, якою розгляд справи по суті відкладено на 24 березня 2020 року о 10:45.

05.03.2020 до суду від позивача надійшла заява б/н від 04.03.2020 (вх. № 2945/20) про уточнення позовних вимог, в якій заявник, посилаючись на пункти 2.7, 5.7 Договору та мотивуючи тим, що згідно з укладеним між сторонами договором відповідач мав зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних у обумовлений термін, а у разі невиконання сплатити на користь позивача узгоджений штраф, незалежно від будь-яких умов, просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Белтат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївський глиноземний завод 16169,00 грн штрафу та 2102,00 грн судового збору.

При цьому позивач вказує в заяві, що саме ця сума - 16169,00 грн співпадає із сумою збитків, нанесених позивачу через неотримання права на відшкодування податкового кредиту у зв`язку з неналежним виконанням договору відповідачем.

24.03.2020 до суду факсом надійшла заява позивача № НГЗ-Исх-01-20-294, в якій заявник, з метою виконання протиепідемічних заходів, просить суд розглянути справу № 915/93/20 за наявними у справі матеріалами у порядку письмового провадження.

У зв`язку перебуванням судді Смородінової О.Г. у відпустці, судове засідання по справі № 915/93/20, призначене на 24.03.2020 о 10:45 не відбулося з об`єктивних причин. Ухвалою суду від 31.03.2020 розгляд справи по суті було призначено на 16 квітня 2020 року о 10:30.

15.04.2020 до суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 15.04.2020 (вх. № 4783/20), в якому заявник повідомив суд, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі, тому просить суд слухати справу за присутності повноважного представника, надавши можливість доводити свою позицію у судовому засіданні та подати ґрунтовні заперечення на відповідь на відзив з наданням доказів на підтвердження законності дій відповідача. За такого, посилаючись на обставини встановлення на території України карантину, відповідач просить суд призначити іншу дату слухання справи, про що повідомити сторони.

За такого, враховуючи введення з 12.03.2020 на усій території України карантину постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (за змінами та доповненнями) ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2020 розгляд справи № 915/93/20 було відкладено без визначення дати судового засідання.

У зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України рішення про послаблення карантинних обмежень, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів , беручи до уваги тривалість знаходження справи у провадженні суду, ухвалою від 25.05.2020 суд повідомив учасників справи про те, що судове засідання з розгляду справи № 915/93/20 по суті відбудеться 11 червня 2020 року об 11:30

09.06.2020 до суду від відповідача надійшли заперечення б/н від 09.06.2020 (вх. № 6811/20) на відповідь на відзив та на заяву про уточнення позовних вимог. У вказаних запереченнях відповідач вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, тому просить суд в їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні 11.06.2020, проведеному за участю представників обох учасників справи, представники сторін повідомили про можливість мирного врегулювання даного спору та просили надати додатковий час для відповідних дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 196 ГПК України під час розгляду справи по суті суд сприяє примиренню сторін.

За такого, в судовому засіданні було оголошено перерву до 09.07.2020 о 12:00.

08.07.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на заперечення на відзив та на заяву про уточнення позовних вимог № НГЗ-Исх-01-20-758 від 06.07.2020, в якому заявником зазначено про незгоду із запереченнями відповідача на наведено відповідні аргументи.

09.07.2020 до суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 09.07.2020 (вх. № 8374/20), з яким заявником надано суду роздрукований з Єдиного державного реєстру судових рішень текст постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2020 у справі № 400/4799/19.

Станом на момент проведення судового засідання інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.

В судове засідання 09.07.2020 з`явилися повноважні представники позивача та відповідача, які підтвердили актуальність правових позицій сторін, викладених в письмових заявах по суті справи.

Представник позивача, доповівши предмет та підстави заявлених позовних вимог, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача, виклав заперечення проти позовних вимог, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 09.07.2020 за результатами розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши представників учасників справи у судових засіданнях, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як замовника, до відповідача, як виконавця, за договором про надання послуг з перевезення вантажу про стягнення штрафу на підставі умов пунктів 2.7 та 5.7 Договору.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини наявності підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій за умовами укладеного між сторонами договору.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- копія Договору про надання послуг з перевезення вантажу № 06/06/19/НГЗ-Д-19-261 від 06.06.2019;

- копії актів про надання послуг: № 2 від 24.07.2019 на суму 64206,00 грн та № 11 від 22.08.2019 на суму 32808,00 грн;

- копії платіжних доручень: № 03829 від 09.08.2019 на суму 64206,00 грн та № 04163 від 30.08.2019 на суму 32808,00 грн;

- копія конверта (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5405204645696.

Відповідач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- копія Договору про надання послуг з перевезення вантажу № 06/06/19/НГЗ-Д-19-261 від 06.06.2019;

- копії податкових накладних: № 8 від 24.07.2019 та № 4 від 22.08.2019;

- копії квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних: від 14.08.2019 № 9181815655 та від 16.09.2019 № 9210639814;

- копії рішень про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних: від 25.10.2019 № 1315311/41158771 та від 25.10.2019 № 1315312/41158771;

- копії ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.12.2019 та рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 у справі № 400/4799/19;

- копія ухвали Південно-західного апеляційного адміністративного суду від 01.06.2020 у справі № 400/4799/19.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

06 червня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Белтат та Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївський глиноземний завод був укладений Договір про надання послуг з перевезення вантажу № 06/06/19/НГЗ-Д-19-261 (далі - Договір), згідно з предметом якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором відповідач, як виконавець, взяв на себе зобов`язання за плату і за рахунок позивача, як замовника, здійснити перевезення вантажу, а саме відходів після мийки вагонів, за маршрутом ТОВ МГЗ - Полігон ТПВ у с. В.Корениха. Виконавець зобов`язаний щомісяця вивозити по 200 тн. вантажу згідно Заявок замовника та наявності кількості вантажу.

За умовами п. 2.7 Договору виконавець зобов`язаний у день виникнення податкових зобов`язань оформити в електронній формі, з дати оформлення зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) відповідну податкову накладну, у строки відповідно до чинного законодавства, повідомивши про факт такої реєстрації замовнику протягом 2-х днів.

Відповідно до п. 5.7 Договору у разі порушення строку оформлення та реєстрації ЄРПН відповідної податкової накладної, зазначеного в п. 2.7 Договору, виконавець на вимогу замовника, зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 20 % від вартості послуг, обчисленої без ПДВ.

Згідно з п. 8.1 цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2019 року.

Договір підписано та скріплено печатками обох сторін.

Суд відмічає, що, як станом на дату звернення позивача до суду з відповідним позовом (30.01.2020), так і станом на дату розгляду справи по суті (09.07.2020) строк дії Договору про надання послуг з перевезення вантажу № 06/06/19/НГЗ-Д-19-261 від 06.06.2019 закінчився, у відповідності до п. 8.1 цього Договору.

Разом із тим, відповідно до приписів ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Крім того, за приписами ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Таким чином, оскільки предметом позовних вимог у даній справі є вимога позивача щодо застосування до відповідача штрафних санкцій по Договору за порушення його умов, які мали місце під час дії Договору, то відповідні умови останнього підлягають застосуванню при вирішенні спірних відносин між сторонами.

Як вбачається з наданих суду доказів, на виконання умов договору:

09.08.2019 позивач платіжним дорученням № 03829 перерахував відповідачу за вивіз відходів грошові кошти в сумі 64206,00 грн.

30.08.2019 позивач платіжним дорученням № 04163 перерахував відповідачу за вивіз відходів грошові кошти в сумі 32808,00 грн.

Водночас, між сторонами на виконання договірних зобов`язань були оформлені акти надання послуг:

- № 2 від 24.07.2019 на суму 64206,00 грн;

- № 11 від 22.08.2019 на суму 32808,00 грн.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як стверджує позивач, станом на 27.02.2020 податкові накладні за фактом надання послуг, згідно з Актами надання послуг № 2 від 24.07.2019 та № 11 від 22.08.2019 у Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстровані.

Згідно з Договором відповідач мав зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних у обумовлений термін, а у разі невиконання сплатити на користь позивача узгоджений штраф, при цьому, як стверджується позивачем, незалежно від будь-яких умов.

Вартість послуг, за якою не зареєстровано у ЄРПН відповідні податкові накладні, складає 97014,00 грн, 20 % від якої становить 16169,00 грн.

За такого, за твердженням позивача, відповідач повинен сплатити на користь позивача штраф, передбачений п. 5.7 Договору в сумі 16169,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю Белтат у відзиві, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що на виконання вимог податкового законодавства відповідачем у встановлені законом строки були складені та подані засобами електронного зв`язку з метою реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних такі податкові накладні:

- № 8 від 24.07.2019 на суму 64206,00 грн, у т.ч. ПДВ 20 % - 10701,00 грн;

- № 4 від 22.08.2019 на суму 32808,00 грн, у т.ч. ПДВ 20 % - 5468,00 грн.

Вказані податкові накладні були доставлені до ДФС України, прийняті, проте їх реєстрація була зупинена, що вбачається з наданих відповідачем копій квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних: від 14.08.2019 № 9181815655 та від 16.09.2019 № 9210639814.

У подальшому, рішеннями комісії Головного управління ДПС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації від 25.10.2019 № 1315311/41158771 та від 25.10.2019 № 1315312/41158771 було відмовлено відповідачу в реєстрації податкових накладних № 8 від 24.07.2019 та № 4 від 22.08.2019 відповідно.

Не погодившись з вказаним рішеннями відповідач оскаржив їх до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 у справі № 400/4799/19 було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю Белтат до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України; визнано протиправними та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації від 25.10.2019 №1315311/41158771 та №1315312/41158771; зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю Белтат №8 від 24.07.2019 та №4 від 22.08.2019 за датою їх подання.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що постановою Південно-західного апеляційного адміністративного суду від 03.07.2020 у справі № 400/4799/19 апеляційну скаргу Державної податкової служби України було залишено без задоволення; рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року змінено в резолютивній частині, викладено її у відповідній редакції, зокрема: позов Товариства з обмеженою відповідальністю Белтат до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України задоволено частково; визнано протиправними та скасовано рішення комісії Державної податкової служби України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації від 25 жовтня 2019 року №1315311/41158771 та №1315312/41158771; зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю Белтат №8 від 24 липня 2019 року та №4 від 22 серпня 2019 року за датою їх подання.

Постанова Південно-західного апеляційного адміністративного суду від 03.07.2020 у справі № 400/4799/19 набрала законної сили 03.07.2020 та є обов`язковою до виконання.

У зв`язку з наведеними фактами клопотання відповідача б/н та без дати (вх. № 2653/20) про зупинення провадження у справі (до вирішення іншої справи - №400/4799/19) є неактуальним.

Відповідно до п. 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12. цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації-вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, на переконання суду, відповідачем було вжито всіх передбачених заходів для реєстрації спірних податкових накладних, а, отже, здійснено всі необхідні та можливі дії щодо виконання зобов`язання щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) відповідних податкових накладних, у строки відповідно до чинного законодавства.

Водночас, з урахуванням наведених вище обставин справи, суд звертає увагу учасників справи на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами у справі Договір про надання послуг з перевезення вантажу № 06/06/19/НГЗ-Д-19-261 від 06.06.2019 містить умову про зобов`язання виконавця у разі порушення обумовленого строку оформлення та реєстрації у ЄРПН відповідної податкової накладної, на вимогу замовника сплатити штраф у розмірі 20 % від вартості послуг, обчисленої без ПДВ.

Відповідно до п. 201.1, абз. 1, 2 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку на додану вартість зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, встановлюючи відповідальність виконавця у вигляді штрафу в розмірі 20 % від вартості послуг, обчисленої без ПДВ, тобто в розмірі ПДВ, який сплачується замовником при оплаті наданих послуг, сторони тим самим фактично передбачили компенсацію позивачу негативних наслідків, що можуть у нього виникнути в разі невиконання відповідачем передбаченого нормами податкового законодавства зобов`язання зі складення та реєстрації податкової накладної та неможливості позивачем у зв`язку з цим отримати податковий кредит.

Тобто передбачена п. 5.7 Договору відповідальність виконавця не пов`язана з виконанням ним своїх зобов`язань щодо надання послуг, оскільки виникає в разі невиконання ним приписів податкового законодавства.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 02.05.2018 у справі № 908/3565/16, від 10.05.2018 у справі № 917/799/17, від 07.02.2019 у справі № 913/272/18, від 11.07.2019 у справі № 908/2060/18.

Крім того, зі змісту статей 3, 173 Господарського кодексу України вбачається, що зобов`язанням (господарським зобов`язанням) є обов`язки сторін вчинити дії, які спрямовані на досягнення мети договору, тобто, зобов`язанням виконавця є обов`язок виконати роботи (надати послуги), а зобов`язанням замовника - обов`язок оплатити вартість цих робіт (послуг).

При цьому, штрафні санкції, відповідно до статей 173, 230 ГК України, можуть нараховуватись лише за неналежне виконання саме основних зобов`язань.

Суд зазначає, що виходячи з положень статей 173, 174 ГК України, не здійснення реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов`язання, оскільки обов`язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства.

Водночас зазначення сторонами у Договорі про обов`язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.

Тому невиконання або неналежне виконання таких умов Договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно до вимог ст. 218, ч. 1 ст. 230 ГК України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 02.05.2018 у справі № 908/3565/16.

Додатково суд зауважує, що згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Приписами ч. 1 ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Отже, невиконання відповідачем зобов`язання, яке виникає не перед контрагентом за договором поставки, а з податкових правовідносин, не може бути підставою для покладення на виконавця господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції, яка може наставати по факту порушення стороною умов надання послуг або, маючи компенсаційну природу, по факту настання реальних негативних наслідків у іншої сторони.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 10.05.2018 у справі № 917/799/17.

При цьому, як уже було наведено вище, у діях Товариства з обмеженою відповідальністю Белтат взагалі відсутня вина щодо несвоєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки відповідачем було вжито всіх передбачених заходів для вчасної реєстрації спірних податкових накладних.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір за подання позову в сумі 2102,00 грн підлягає покладенню на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївський глиноземний завод (57286, Миколаївська обл., Вітовський район, с. Галицинове, вул. Набережна, буд. 64; ідентифікаційний код 33133003);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Белтат (57284, Миколаївська обл., Вітовський район, с. Лимани, вул. Фрунзе, буд. 130; ідентифікаційний код 41158771).

Повне рішення складено та підписано судом 10.07.2020.

Суддя О.Г. Смородінова