Постанова

від 02.07.2020 по справі 910/8348/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/8348/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Пєскова В.Г.

за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.

учасники справи:

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Каміа",

ліквідатор - арбітражний керуючий Захарко Іван Ігоревич, особисто

Головне управління ДФС у Київській області,

представник - Якимчук О.П. (довіреність №729/10-36-08-02 від 10.02.2020)

розглянув касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 07.04.2020

у складі колегії суддів: Сотніков С.В. (головуючий), Копитова О.С., Остапенко О.М.

та постанову Господарського суду міста Києва

від 24.07.2019

у складі судді Івченка А.М.

у справі №910/8348/19

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміа"

про банкрутство

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 30.04.2020 поштовим відправленням Головне управління ДФС у Київській області звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2020 та постанову Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 у справі №910/8348/19 у порядку статей 286, 287, 289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/8348/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Пєскова В.Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2020.

3. Ухвалою 15.06.2020 Верховний Суд у складі зазначеної колегії суддів відкрив касаційне провадження у справі №910/8348/19 за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Київській області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2020 та постанову Господарського суду міста Києва від 24.07.2019; призначив розгляд касаційної скарги на 02.07.2020 о 10:30.

4. Від арбітражного керуючого Захарка Івана Ігоревича (далі - арбітражний керуючий Захарко І.І., ліквідатор) надійшов відзив на касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення

5. У червні 2019 року ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміа" (далі - ТОВ "Каміа", боржник) звернувся до місцевого суду із заявою про порушення справи про банкрутство за особливостями провадження відповідно до статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 5-10).

5.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 відкрито провадження у справі №910/8348/19 про банкрутство ТОВ "Каміа" в порядку статті 95 Закону про банкрутство; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; розгляд справи призначено на 24.07.2019.

6. Постановою 24.07.2019 Господарський суд міста Києва в порядку, визначеному статтею 95 Закону про банкрутство, визнав банкрутом ТОВ "Каміа" (код ЄДРПОУ 31605151); відкрив ліквідаційну процедуру, призначив ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Захарка І.І.; підприємницьку діяльність банкрута завершив; припинив нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; припинив повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном з 24.07.2019; вирішив інші процесуальні питання (том 2, а.с. 2-7).

6.1. Місцевим судом встановлено, що учасником ТОВ "Каміа" (ідентифікаційний код 31605151, місцезнаходженням підприємства станом на час розгляду справи є: 02100, місто Київ, вул. Бажова, 13/9, оф. 6) у лютому 2019 року прийнято рішення про ліквідацію юридичної особи. Місцевий суд також зазначив, що на підтвердження цих обставин суду було надано рішення власника про ліквідацію підприємства, докази звернення до державного реєстратора та податкового органу з відповідним повідомленням та для з`ясування питання про наявність заборгованості перед бюджетом та позабюджетними державними цільовими фондами, довідки державних реєстраційних органів, що здійснюють реєстрацію майнових активів (різного роду рухомого та нерухомого майна), матеріали інвентаризації тощо.

6.2. Суд встановив, що після публікації оголошення про припинення підприємницької діяльності боржника ліквідаційною комісією встановлено наявність кредиторської заборгованості боржника на загальну суму 119 302 596, 47 грн., а після проведення інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, встановлено недостатність майнових активів боржника для задоволення вимог кредиторів.

6.3. Місцевий суд зазначив, що за наявними у матеріалах справи доказами підприємство не має заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до Фонду соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а також до Пенсійного фонду України. Також, місцевий суд зазначив, що заява про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Каміа" подана до Господарського суду міста Києва 26.04.2019, після спливу двомісячного строку з дня публікації повідомлення про його припинення в порядку статей 105, 111 ЦК України.

6.4. Застосувавши положення статті 110 ЦК України, частини п`ятої статті 60 ГК України, частини першої статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", частини першої статті 37, частини другої статті 95 Закону про банкрутство, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання боржника банкрутом та введення процедури ліквідації.

6.5. Розглянувши у судовому засіданні кандидатури арбітражних керуючих Пінчука Ю.А. Ігнатіва О.Л., Бурлакова В.В., Захарка І.І., суд дійшов висновку, що Захарко І .І. , як особа, яка виконувала повноваження ліквідатора підприємства у досудовій процедурі ліквідації, є найбільш прийнятною кандидатурою, яка має усі необхідні знання та можливості для подальшого здійснення повноважень ліквідатора банкрута. Місцевий суд зазначив, що голова ліквідаційної комісії не є зацікавленою особою відповідно до Закону про банкрутство, так як не був посадовою особою, учасником та власником ТОВ "Каміа", був призначений для проведення ліквідаційної процедури ТОВ "Каміа".

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення

7. Апеляційним судом справа слухалась повторно.

8. Постанова Північного апеляційного господарського суду 28.10.2019, якою було скасовано постанову Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 та закрито провадження у справі №910/8348/19 про банкрутство ТОВ "Каміа", скасована постановою 21.01.2020 Верховного Суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд до Північного апеляційного господарського суду (том 4, а.с. 101-114).

9. Верховний Суд звернув увагу, що у постанові апеляційного господарського суду не знайшли свого відображення доводи апеляційної скарги Головного управління ДФС у Київській області щодо податкового обліку ТОВ "Каміа", дотримання ліквідатором ТОВ "Каміа" загальних норм законодавства, які регулюють ліквідацію підприємства за рішенням власника у контексті частини десятої статті 111 ЦК України.

Верховний Суд зазначив, що судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки доводам ліквідатора щодо набуття у 2013 році права власності третіми особами на спірні об`єкти нерухомого майна, розташовані у Вінницькій області, ТОВ "Птахофабрика Поділля" на підставі укладених з ТОВ "Каміа" договорів купівлі-продажу. Зокрема, апеляційним судом не враховано, що чинне на час укладення договорів купівлі-продажу з ТОВ "Птахофабрика Поділля" законодавство не передбачало обов`язку та можливості видалення записів щодо попереднього власника майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також, поза увагою суду апеляційної інстанції залишено те, що у наданому ліквідатором ТОВ "Каміа" витягу містяться актуальні відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тоді як у наданому Головним управлінням ДФС у Київській області витягу зазначено відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру, і містить, серед іншого, непогашені записи щодо нерухомого майна. Відтак, за висновком касаційного суду, апеляційний суд мав пересвідчитись, хто саме є власником спірного нерухомого майна, розташованого у Вінницькій області в селі Степанівка, смт Вороновиця та селі Писарівка, на якій підставі та коли було набуто право власності на це майно, досліджуючи наявність активів та пасивів боржника на етапі введення ліквідаційної процедури.

Короткий зміст рішення апеляційного суду за результатами нового розгляду

10. Постановою 07.04.2020 Північний апеляційний господарський суд залишив без задоволення апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області, постанову Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 залишив без змін (том 5, а.с. 12-26).

10.1. Апеляційним судом встановлено, що 17.01.2019 боржник подав до Обухівської державної податкової інспекції повідомлення про зняття з обліку платника податків у зв`язку із зміною місцезнаходження №1910370600002; 28.02.2019 єдиним учасником ТОВ "Каміа" прийнято рішення про припинення товариства шляхом ліквідації юридичної особи (протокол №234), призначено ліквідатором Захарка І.І. Також, судом встановлено, що 04.03.2019 до ЄДР внесено запис про припинення боржника та встановлено строк для пред`явлення кредиторами вимог до 11.05.2019.

10.2. Дослідивши здійснені в ході ліквідаційної процедури дії ліквідатора щодо подання контролюючим органам відповідних документів для здійснення перевірок, закриття рахунків у банківських установах, здійснення запитів до реєстраційних органів та установ з метою виявлення майна боржника, а також дії ліквідаційної комісії щодо проведеної інвентаризації, складення проміжного балансу та щодо визнання кредиторських вимог, апеляційний суд дійшов висновку про дотримання ліквідатором частини третьої статті 110 ЦК України, статті 95 Закону про банкрутство та обґрунтованість звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

10.3. Апеляційним судом спростовано доводи скаржника про неподання ліквідатором звітності за наслідком проведення процедури самоліквідації до органів доходів і зборів, оскільки така звітність подавалась до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДПС у місті Києві у зв`язку із зміною місцезнаходження боржника, та за результатами податкової документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган (Головне управління ДФС у місті Києві) склав акт перевірки №222/1-26-15-14-03-06/31605151 від 06.06.2019 на підставі наданої ліквідатором фінансово-господарської документації юридичної особи. Також, суд зазначив, що посилання скаржника на порушення частини десятої статті 111 ЦК України є необґрунтованим, так як обов`язок з подачі звітності виникає лише перед завершенням ліквідаційної процедури, на етапі складення головою ліквідаційної комісії проміжного ліквідаційного балансу та затвердження його засновником боржника, а на той час боржник уже перебував на обліку за місцезнаходженням у місті Києві. Незважаючи на те, що оскаржувана в апеляційному порядку постанова місцевого суду про визнання банкрутом стосується прав Головного управління ДФС у Київській області, як податкового органу, який перебуває у статусі контролюючого органу по податковому боргу до кінця 2019 року, та може звертатися з кредиторськими вимогами до боржника, однак звітність за останній звітний період боржник мав подати до районної ДПС у Дніпровському районі Головного управління ДПС у місті Києві, за адресою останнього місцезнаходження. Тому в даному випадку не підтверджено порушення прав Головного управління ДФС Київської області щодо отримання звітності за останній звітний період процедури самоліквідації боржника.

10.4. Апеляційним судом спростовано доводи скаржника про неналежність проведення процедури самоліквідації з посиланням на те, що кредиторська заборгованість на суму 118 млн. грн не відображалась боржником у фінансовій звітності у 2012, 2013, 2015-2017 роках, а відповідно до проведеної перевірки контролюючим органом встановлено, що ТОВ "Каміа" не отримувало кредитні кошти від Diamond Spher Limited за кредитними договорами від 08.10.2010 №03/2010, від 28.07.2010 №01/2010, оскільки відповідно до наявної інформації в розділі "Довогострокові зобов`язання, цільове фінансування та забезпечення" балансів за зазначені роки, ТОВ "Каміа" протягом зазначених років відображало у фінансовій звітності відповідні кредитні зобов`язання.

10.5. Апеляційний суд зазначив, що доводи скаржника про те, що за період з 01.01.2016 по 30.05.2019 кредитні кошти від компанії Diamond Spher Limited на користь боржника не перераховувались, спростовуються довідками про рух коштів АТ "ОТП Банк" від 09.03.2011 №52-2/614 та АТ "Укрсиббанк" від 05.06.2019. Зазначені довідки не були предметом дослідження контролюючого органу, що ставить під сумнів доводи такого органу, а тому відхилені апеляційним судом як обґрунтування доводів апеляційної скарги щодо неотримання боржником позикових коштів, які визнані ліквідаційною комісією із включенням кредиторської заборгованості компанії Diamond Spher Limited до проміжного ліквідаційного балансу.

10.6. Розглянувши доводи скаржника щодо нерухомого майна та дослідивши обставини щодо набуття права власності на зазначене нерухоме майно, розташоване у Вінницькій області в селі Степанівка, смт Вороновиця та селі Писарівка, апеляційний суд встановив, що у 2013 році Загальними зборами учасників ТОВ "Каміа" (протокол №199 від 14.03.2013) прийнято рішення про створення нової юридичної особи ТОВ "Каміа-сільгосп" (ідентифікаційний код: 38960675) шляхом виділу з ТОВ "Каміа", а також вирішено виділити з ТОВ "Каміа" частину майна, у тому числі майнові права та обов`язки, які відповідно до розподільчого балансу передані новій юридичній особі - ТОВ "Каміа-сільгосп" (питання 1.2. порядку денного протоколу про виділ). Також, дослідивши наявні в матеріалах справи протокол від 01.11.2013 №215 позачергових Загальних зборів учасників ТОВ "Каміа"; акт приймання-передачі нерухомого майна від 01.11.2013, а також засвідчені та зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності договори купівлі-продажу нерухомого майна від 21.11.2013 №3369, від 21.11.2013 №3370, від 21.11.2013 №3371, від 22.11.2013 №440, апеляційний суд дійшов висновку, що з 21.11.2013 та з 22.11.2013 відповідно власником спірних об`єктів нерухомості стало ТОВ "Птахофабрика Поділля", яка є їх власником станом на час розгляду даної справи, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.10.2019.

10.7. Застосувавши положення статті 13 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункти 41, 42, 44, 45 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого у новій редакції постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2018 №484, а також роз`яснення Міністерства юстиції України в листі №6729/8.4.1/32-19 від 12.07.2019, апеляційний суд дійшов висновку, що боржник, відчуживши спірні об`єкти нерухомості у 2013 році шляхом їх передачі на користь новоствореного ТОВ "Каміа-сільгосп" на підставі розподільчого балансу станом на 01.11.2013 та акта приймання-передачі нерухомого майна від 01.11.2013, припинив своє право власності на них та на момент порушення провадження про банкрутство у 2019 році не володів жодним об`єктом нерухомості.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що при зверненні із заявою про порушення провадження у даній справі про банкрутство ліквідатор дотримався положень статті 95 Закону про банкрутство та додав відповідні документи, що є належними та достатніми доказами виконання обов`язків, встановлених статтею 105 ЦК України, із дотриманням процедури, визначеної статтею 111 ЦК України.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (Головного управління ДФС у Київській області)

11. Скаржник зазначив, що відповідно до інформаційних баз даних ДФС України та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ "Каміа" перебуває на податковому обліку в Обухівській районній ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, тому, враховуючи положення частини восьмої статті 45 Бюджетного кодексу України, ТОВ "Каміа" знаходиться до кінця 2019 року на податковому обліку Обухівської районної ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, що на думку скаржника, зобов`язує боржника подавати також до Обухівської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкову звітність за останній звітний період самоліквідації.

12. Скаржник, з посиланням на абзац 2 частини першої статті 95 Закону про банкрутство, статті 105, 110, 111 ЦК України, аргументував, що головою ліквідаційної комісії не дотримано загальних норм законодавства щодо ліквідації підприємства за рішенням власника.

13. Скаржник доводив, що звернення про скасування постанови про порушення провадження у справі про банкрутство здійснене Головним управлінням ДФС у Київській області на підставі статей 8, 124, 129 Конституції України, статей 73, 74, 254, 256 ГПК України та виключно в інтересах держави з метою запобіганню фіктивного банкрутства, недопущення нанесення шкоди інтересам держави в частині наповнення дохідної частини з боку боржника.

Доводи інших учасників справи

14. У відзиві арбітражного керуючого Захарка І.І. на касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області зазначено, що інформація щодо перебування боржника на податковому обліку в Обухівській районній ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не відповідає дійсності, а згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ "Каміа" перебуває на податковому обліку у ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у місті Києві, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту ЄДР та витягом з ЄДР.

15. У відзиві зазначено, що на підставі направлень від 11.05.2019 №1201/26-15-14-03-06, №1013/26-15-42-08 та від 13.05.2019 №1221/26-15-14-09-01, №1160/26-15-14-06-04, ГУ ДФС у місті Києві провело податкову документальну позапланову виїзну перевірку, а під час подачі звітності ТОВ "Каміа" до податкового органу, контролюючим органом перевірялося дотримання вимог частин 48.3. та 48.4. статті 48 ПК України. Зазначена звітність не містила порушень, тому була прийнята особою контролюючого органу, про що свідчить відповідна відмітка. Крім того, належність та правильність подачі звітності ТОВ "Каміа" встановлено Актом податкової перевірки від 06.06.2019 №222/1-26-15-14-03-06/31605151, що наявний у матеріалах справи. За таких обставин, ліквідатором дотримано процедуру досудової ліквідації у повному обсязі, в тому числі в частині подання до податкового органу звітності за останній звітній період.

16. Ліквідатор у відзиві звернув увагу на те, що аргументи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, не містять жодного доводу щодо неправильного застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права; не містять доводів щодо застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

17. Цивільний кодекс України

Частина перша статті 105 - учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Частина третя статті 105 - учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Пункт 1 частини першої статті 110 - юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Частина третя статті 110 - якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Частина перша статті 111 - здати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов`язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.

Частина друга статті 111 - ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов`язана повідомити учасників юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, про її участь в інших юридичних особах та/або надати відомості про створені нею господарські товариства, дочірні підприємства.

Частина четверта статті 111 - ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. У випадках, установлених законом, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється.

Частина сьома статті 111 - для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період .

Частина восьма статті 111 - ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Частина десята статті 111 - до затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

18. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №2320-VIII від 13.03.2018, чинній на дату звернення боржника із заявою про відкриття справи про банкрутство 26.06.2019

Стаття 1 - банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури;

неплатоспроможність - неспроможність суб`єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності;

учасники у справі про банкрутство - сторони (конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Частина четверта статті 11 - боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено цим Законом.

Частина перша статті 95 - якщо вартості майна боржника-юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов`язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Обов`язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України .

Частина друга статті 95 - за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов`язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

19. Податковий кодекс України в редакції Закону України №2725-VIII від 16.05.2019, чинній на дату звернення 08.08.2019 Головного управління ДФС у Київській області з апеляційною скаргою на постанову про визнання боржника банкрутом

Частина 19-1.1 статті 19-1 - контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (пункт 19-1.1.1 частини 19-1.1 цієї статті); звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством (пункт 19-1.1.45 частини 19-1.1 цієї статті).

19-3.1. Державні податкові інспекції:

19-3.1.1. здійснюють сервісне обслуговування платників податків;

19-3.1.2. здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням;

19-3.1.3. формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб-платників податків, Єдиний банк даних про платників податків-юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи;

19-3.1.4. виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.

Пункт 20.1.43. частини 20.1 статті 20 - контролюючі органи мають право проводити у визначеному законодавством порядку перевірку показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та із своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, виконанням законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Частина 41.1 статті 41 - контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи .

Частина 41.4 статті 41 - інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Частина 78.1 статті 78 - документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків (пункт 78.1.7 частини 78.1 цієї статті).

20. Господарський процесуальний кодекс України

Частина перша статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина перша статті 236 - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частина п`ята статті 236 - обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

21. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень статей 105, 110, 111 ЦК України, статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", частини восьмої статті 45 Бюджетного кодексу України.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

22. Положеннями статті 95 Закону про банкрутство визначено особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником, яка передбачає спрощену процедуру припинення боржника як юридичної особи після порушення щодо нього справи про банкрутство, безпосередньо через введення ліквідаційної процедури, без застосування до боржника процедур розпорядження майном та санації.

Особлива процедура, що передбачена статтею 95 Закону про банкрутство, є наслідком належного проведення процедури самоліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами. У зв`язку з цим, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку зазначеної норми є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи, процедура якої визначається положеннями статей 105, 110, 111 ЦК України.

23. Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що провадження у справі про банкрутство може бути порушено на підставі статті 95 Закону про банкрутство за умови надання ліквідатором (ліквідаційною комісією) юридичної особи-боржника належних та допустимих доказів на підтвердження наявності необхідних передумов для порушення судового провадження згідно із цією статтею на момент звернення боржника з відповідною заявою до місцевого суду.

24. Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, Суд погоджується з висновками місцевого та апеляційного судів про дотримання ліквідаційною комісією ТОВ "Каміа" вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи, а також щодо належного подання ліквідаційною комісією на момент порушення (відкриття) провадження у справі документів на підтвердження здійснення повної досудової процедури ліквідації товариства (відомостей відповідних державних органів щодо наявності або відсутності зареєстрованого за боржником будь-якого майна, відомостей щодо відкритих рахунків у банківських установах та наявності або відсутності на них грошових коштів, відомостей про повідомлення органу доходів і зборів та інших контролюючих органів про ліквідацію боржника, документів на підтвердження подання контролюючим органам звітності за останній звітний період, належного проведенні інвентаризації активів боржника згідно з вимогами Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №879 від 02.09.2014, проміжного ліквідаційного балансу, який би відображав фінансові активи та пасив боржника), з огляду на таке.

25. Відповідно до частини другої статті 95 Закону про банкрутство, господарський суд визнає боржника банкрутом за результатами розгляду в судовому засіданні заяви боржника, що пройшов процедуру самоліквідації та підтвердив згідно з проміжним ліквідаційним балансом та додатками до нього неплатоспроможність задовольнити вимог свої кредиторів, які визнані ним або судом у процедурі самоліквідації та вимоги яких включено до проміжного ліквідаційного балансу.

26. Розглянувши повторно матеріали справи та подані боржником і скаржником докази, апеляційний суд здійснив їх оцінку на предмет належності та допустимості і за сукупністю поданих учасниками справи доказів дійшов висновку про доведення боржником тих обставин, що ним була належно проведена процедура самоліквідації відповідно до статей 105, 110, 111 ЦК України та не доведено порушення прав скаржника як контролюючого органу.

27. Апеляційним судом досліджено проміжний ліквідаційний баланс боржника станом на 29.05.2019, яким підтверджуються активи боржника на суму 135,1 тис. грн. і пасиви боржника на кінець процедури самоліквідації на суму 118 259 тис. грн., а також рішення зборів акціонерів про його затвердження згідно з протоколом №235 від 29.05.2019 з покладенням на ліквідатора Захарка І.І. повноважень щодо звернення до суду в порядку статті 95 Закону про банкрутство про відкриття судової процедури банкрутства (том 1, а. с. 179-180, 181-182).

28. Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, ліквідатором боржника не виявлено активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси, та підтверджено вчинення належних дій по розшуку майна боржника. Зокрема, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно відсутня інформація про наявність у боржника нерухомого майна або прав на таке майно, на запити ліквідатора до компетентних реєструючих органів не надійшли відповіді про реєстрацію за боржником активів або майнових прав. Судами встановлено відповідність поданого звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу, реєстру незадоволених вимог кредиторів вимогам статей 46, 95 Закону про банкрутство, що має наслідком затвердження такого ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора за наслідком проведеної ліквідаційної процедури та припинення вимог кредиторів боржника, які включені до реєстру незадоволених вимог боржника.

29. Місцевим та апеляційним судами встановлено, що боржник відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (доступ до якого є відкритим), перебуває на обліку ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДПС у місті Києві.

Апеляційним судом встановлено, що за даними ЄДРЮОФОПГФ вбачається, що відносно ТОВ "Каміа" (код ЄДРПОУ 31605151) у графу "дані про перебування юридичної особи у процесі припинення" внесено запис "04.03.2019, в стані припинення, за рішенням засновників", а також встановлено строк для заявлення кредиторами вимог до боржника, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, щодо якої прийнято рішення про її припинення, - 11.05.2019 (том 5, а.с. 19, том 1, а.с. 39).

Зазначені відомості у ЄДРЮОФОПГФ підтверджують здійснення щодо ТОВ "Каміа" досудової ліквідації в порядку, визначеному приписами статей 105, 110, 111 ЦК України, що є передумовою для ініціювання власником боржника процедури банкрутства юридичної особи-боржника за особливостями провадження відповідно до статті 95 Закону про банкрутство, що передбачає введення щодо боржника ліквідаційної процедури після порушення відносно нього справи про банкрутство без застосування до боржника процедур розпорядження майном та санації. Наявність таких записів щодо ТОВ "Каміа" (код ЄДРПОУ 31605151) у ЄДРЮОФОПГФ зумовлює обов`язок контролюючого органу за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податкових платежів юридичною особою-боржником здійснити документальну позапланову податкову перевірку боржника в силу вимог пункту 78.1.7 частини 78.1 статті 78 ПК України та сформувати дані про податковий борг боржника.

30. Виходячи із системного аналізу частини 19-1.1 статті 19-1, пункту 20.1.43 частини 20.1 статті 20, частини 41.1 статті 41 та частини 78.1 статті 78 ПК України, пунктів 1, 4 Положення про Головне управління ДФС у місті Києві №80 від 01.02.2019, Головне управління ДФС у місті Києві, як територіальний орган ДФС України, що забезпечує реалізацію повноважень ДФС на території міста Києва, є контролюючим органом, до компетенції якого входить проведення документальної позапланової перевірки платника податків, щодо якого розпочато процедуру його припинення, а також звернення до господарського суду у справу про банкрутство боржника-платника податків у разі наявності у боржника заборгованості перед державою щодо сплати податкових платежів до державного бюджету. Водночас, державна податкова інспекція, яка діє у складі Головного управління ДФС у місті Києві та здійснює сервісне обслуговування платника податків, не наділена повноваженнями на проведення його податкових перевірок й оскарження рішень судів у справі про банкрутство боржника.

31. Апеляційним судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ліквідатором надіслано повідомлення про прийняте рішення щодо припинення юридичної особи до ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві. Також, апеляційним судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДФС у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку, за результатами якої контролюючий орган на підставі наданої ліквідатором фінансово-господарської документації юридичної особи склав акт перевірки №222/1-26-15-14-03-06/31605151 від 06.06.2019. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що скаржником подано податкову декларацію до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у місті Києві (том 1, а. с. 74, 81-84, 97, 129-130, 185-199).

Відтак, виходячи із встановлених апеляційним судом даних ЄДРЮОФОПГФ про перебування ТОВ "Каміа" (код ЄДРПОУ 31605151) з 04.03.2019 у стані припинення за рішенням засновника, та зважаючи на обставини проведення Головним управлінням ДФС у місті Києві, як контролюючим органом відносно боржника-платника податків за його місцем знаходження на час проведення процедури самоліквідації, документальної позапланової виїзної перевірки, апеляційний суд дійшов висновку, що ліквідаційною комісією дотримано вимог частини десятої статті 111 ЦК України, а контролюючим органом реалізовано його право на отримання від боржника податкової звітності за останній звітний період.

Зазначені висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на здійсненій апеляційним судом оцінці доказів у справі в силу наданих йому законом повноважень відповідно до статті 269 ГПК України та не можуть бути переоцінені Верховним Судом, зважаючи на повноваження суду касаційної інстанції згідно з статтею 300 ГПК України.

32. Відповідно до пункту 26 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу , крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: дані про перебування юридичної особи у процесі припинення, у тому числі дані про рішення щодо припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо) та про строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог.

Частиною другою статті 13 цього Закону визначено обов`язок технічного адміністратора Єдиного державного реєстру в день проведення реєстраційної дії забезпечити передачу до інформаційної системи центрального органу виконавчої влади , що реалізує єдину державну податкову політику та державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, - відомостей про проведення такої реєстраційної дії.

Частиною першою статті 105 ЦК України передбачено обов`язок учасників юридичної особи, суду або органу, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Частиною сьомою статті 111 ЦК України визначено обов`язок ліквідаційної комісії (ліквідатора) своєчасно надати податковим органам та Пенсійному фонду України, фондам соціального страхування з подання документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування. А також обов`язок скласти та подати податковим органам, Пенсійному фонду України та фондам соціального страхування звітність за останній звітний період .

Системний аналіз зазначених норм права дозволяє зробити висновок про те, що з метою спрощення ведення підприємницької діяльності в Україні, законодавцем було внесено зміни до системи державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та визначено державного реєстратора як компетентний орган, що отримує від суб`єктів господарювання всю необхідну інформацію щодо їх діяльності, яка підлягає обов`язковому внесенню до ЄДРЮОФОПГФ, та покладено на нього обов`язок щодо передачі цієї інформації усім державним контролюючим органам до інформаційної системи органів виконавчої влади (органам статистики, центральному органу виконавчої влади, що реалізує єдину державну податкову політику та державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Пенсійному фонду України, фондам соціального страхування).

33. Наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011 затверджено Порядок обліку платників податків і зборів, якого повинні дотримуватися контролюючі органи у системі оподаткування.

Відповідно до пункту 11.1 розділу XI "Порядок зняття з обліку платників податків у контролюючих органах", платник податків зобов`язаний повідомляти контролюючі органи за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов`язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації). Дані про прийняття рішення щодо припинення юридичних осіб, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, контролюючі органи отримують від державних реєстраторів у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами Центрального контролюючого органу.

Абзацом 7 пункту 11.5 цього Порядку визначено, що координацію заходів щодо зняття з обліку юридичної особи у зв`язку з припиненням, яка протягом року змінила місцезнаходження, що пов`язано зі зміною адміністративного району, у тому числі формування, видачу та направлення відомостей та довідок, передбачених цим розділом, проводить контролюючий орган, у якому платник податків перебуває на обліку за основним місцем обліку на момент отримання відомостей (документів), визначених цим пунктом.

За приписами пунктів 11.6-11.8 цього Порядку вбачається, що при проведенні заходів податкового контролю, пов`язаних з ліквідацією або реорганізацією платника податків, контролюючі органи організовують та планують їх таким чином, щоб вимоги щодо сплати платежів, контроль за справлянням яких здійснюють контролюючі органи, були сформовані і отримані особою, відповідальною за погашення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків, не пізніше строку, визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог. Інформація про отримання контролюючим органом документів (відомостей), визначених цим розділом, а також інформація про строк заявлення вимог кредиторів вноситься контролюючим органом за основним місцем обліку платника податків до Єдиного банку даних юридичних осіб та в електронному вигляді доводиться до відома структурних підрозділів контролюючих органів за основним та неосновним місцем обліку юридичної особи та її відокремлених підрозділів. За результатами проведення відповідних заходів у зв`язку з ліквідацією або реорганізацією платника податків, але не пізніше дня закінчення строку заявлення кредиторами своїх вимог відповідальні працівники таких підрозділів (органів) вносять до Єдиного банку даних юридичних осіб або підтверджують інформацію щодо наявності/відсутності заборгованості зі сплати податків і зборів .

Отже, на контролюючий орган, у якому платник податків перебуває на обліку за основним місцем обліку, на момент отримання звітності боржника за останній звітний період самоліквідації покладено обов`язок координації дій між різними податковими органами, на обліку в яких з тих чи інших підстав може перебувати боржник або його структурні підрозділи. Разом з тим, зазначеним Порядком не визначено права кожного контролюючого підрозділу вимагати від боржника інформації про здійснення ним заходів з ліквідації, а визначено обов`язок контролюючого органу за основним місцем обліку боржника організувати взаємодію між різними підрозділами державної податкової служби та за результатами таких координуючих заходів внести до Єдиного банку даних юридичних осіб інформацію щодо наявності/відсутності заборгованості зі сплати податків і зборів.

34. З огляду на таке правове регулювання, колегія суддів касаційного суду погоджується з правильністю висновків апеляційного суду під час нового розгляду справи про те, що Головним управлінням ДФС у Київській області не доведено порушення боржником процедури самоліквідації внаслідок ненадання саме цьому контролюючому органу звітності за останній звітний період, оскільки судами встановлено, що така звітність була надана Головному управлінню ДФС у місті Києві, як контролюючому органу за основним місцем податкового обліку боржника.

35. Приймаючи до уваги встановлені судами обставини неплатоспроможності боржника у процедурі його самоліквідації та дотримання самої процедури ліквідації боржника його засновником згідно із статтями 105, 110, 111 ЦК України, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з правильністю застосування судами норм матеріального та процесуального права та обґрунтованістю визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою в порядку статті 95 Закону про банкрутство, чинної на час прийняття постанови місцевого суду.

36. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Верховний Суд не вбачає правових підстав для скасування прийнятих у справі постанови місцевого суду та постанови апеляційного суду, оскільки доводи скаржника спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами та наявними матеріалами справи, а порушення норм матеріального чи процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій касаційним судом не встановлено.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

37. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень місцевим та апеляційним судами, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та залишення без змін постанови апеляційного суду та постанови суду першої інстанції.

В. Судові витрати

38. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2020 та постанову Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 у справі №910/8348/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді О.О. Банасько

В.Г. Пєсков